Ішли два віслюка з вантажем: на одному була сіль, а на другому — губка. Перший осел ледве ноги волочив, а другий ішов легко й весело. Довелось їм переходить через річку.
От той осел, що на ньому була сіль, зупинився в воді і почав купатись; він то лягав, то вставав. Так він робив до тих пір, поки розтала вся сіль.
Тоді осел вийшов з води веселий і побіг швидко.
Другий осел, дивлячись на першого, і собі почав купатись у воді. Та що довше він купався, то важчим ставав його багаж. Губка набралась води і стала важка, так що другий осел ледве ноги волік.