Запрошено до участі керівників закладів освіти, представників органів управління освітою, науково-педагогічних, педагогічних працівників, а також осіб, які мають професійний інтерес до теми конференції.

 Вітання учасникам 

науково-практичної конференції:

   Це яскраво розкривається через єдність та взаємообумовленість ключових компонентів формули Нової української школи. Успішну самореалізацію в суспільстві забезпечує новий зміст освіти, заснований на формуванні компетентностей. Засвоїти його і набути необхідних компетентностей дає змогу нова структура школи. Структура та сучасне освітнє середовище формується в процесі ефективного управління, децентралізації, реальної автономії та справедливого розподілу публічних коштів. Все це разом має забезпечити рівний доступ усіх учасників освітнього процесу до якісної освіти.

Спрямованість на потреби школяра, дитиноцентризм, наскрізний процес виховання неможливі без реалізації педагогіки, яка ґрунтується на партнерстві між дітьми, вчителями та батьками. Переконаний, що педагогіка партнерства також дозволяє перетворити заклад освіти у відкриту соціально-педагогічну систему, що є умовою її успішного функціонування та розвитку.

   Зрозуміло, що агентом цих змін є вмотивований вчитель, який має свободу творчості та розвивається професійно. Тому необхідним, на мою думку,  є розгляд процесу та змісту особистісного й професійного зростання педагога. Що не лише глибше розкриває взаємообумовленість компонентів формули НУШ, але й актуалізує як теоретичну, так і прикладну спрямованість тематичних напрямів конференції.

Бажаю учасникам конференції успішної роботи, генерації нових ідей у контексті управління якістю освіти в умовах реалізації формули Нової української школи.

З повагою –

заступник директора ВІППО, доктор історичних наук, професор,

Олександр Йосипович Дем'янюк

Тематичні напрями роботи:

Децентралізація та автономія управління і якість освіти

Реалізація цінностей та принципів педагогіки партнерства у НУШ

Процес та зміст особистісного та професійного зростання

 керівника, педагогічного працівника НУШ

 Організатори - кафедра менеджменту освіти ВІППО:

Учасники дискурсу -

науково-педагогічні працівники ОІППО, ЗВО України та Волині, представники органів управління освітою, керівники, педагогічні працівники закладів освіти 

Реалізація цінностей та принципів педагогіки партнерства у НУШ

Дем'янюк Олександр Йосипович, Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти, заступник директора з науково-педагогічної діяльності, доктор історичних наук, професор 

«ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАСАД ПЕДАГОГІКИ ПАРТНЕРСТВА 

В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС»

Роки, що пройшли від часу впровадження в Україні засад Концепції Нової української школи, виявили значне зацікавлення в педагогіці партнерства різних суб’єктів освітнього процесу закладів загальної середньої освіти. Щоправда, очікування вчителів, дітей та батьків від оновленої взаємодії різняться. Немає однозначного ставлення до педагогіки партнерства й серед освітян. Тому, вочевидь, маємо вивчати та аналізувати досвід наших закордонних колег, в яких ці процедури розпочалися раніше на кілька десятків років. Міграційні та біженецькі процеси в Україні, спровоковані війною Росії проти нашої держави, не лише відкрили для українців кордони інших країн, але й спричинили до ознайомлення (переважно матерів дітей-мігрантів) із освітніми моделями й особливостями освітніх процесів цих земель.

Мета дослідження. Ознайомити з окремими особливостями запровадження педагогіки партнерства в країнах Європи, спонукати до аналізу та порівняння ефективності запровадження цього сегменту освітніх моделей в Україні та в зарубіжжі.

Виклад основного матеріалу. Насамперед зазначимо, що метою нової школи є «різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності» [1]. 

Читати повністю  

Гавлітіна Тетяна Миколаївна, Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти,  завідувачка кафедри філософії, економіки та менеджменту освіти, кандидатка педагогічних наук, доцентка

 «ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИХОВАННЯ В НУШ»

Якість загальної середньої освіти має передбачати врахування процесу виховання компетентних учнів Нової української школи, який відповідно до ст.15 Закону «Про загальну середню освіту» є невід’ємною складовою освітнього процесу і має грунтуватися на загальнолюдських цінностях, культурних цінностях українського народу, цінностях громадянського (вільного демократичного) суспільства, загальних принципах освіти та принципах верховенства права, дотримання прав і свобод  людини і суспільства.

Цілісність освітнього процесу в НУШ забезпечується спільними зусиллями всіх його учасників на основі єдності навчання, виховання і розвитку учнів і їх  соціалізації відповідно до мети загальної середньої освіти та ідей і завдань виховання. Якість освіти, на нашу думку, має передбачати врахування результатів і виховного процесу, реального рівня вихованості учнів, а також динаміки їх ціннісно-орієнтованої активності.  Тому метою дослідження стало врахування особливостей визначення якості виховання та врегулювання управлінських процесів в НУШ.

Виклад основного матеріалу. Традиційна теорія і  практика управління вихованням у загальноосвітніх закладах передбачала загальні питання та особливості моніторингу  якості виховання, діагностики та оцінювання стану виховання і активності особистості, проєктування розвитку особистості і колективу  (Киричук В. О. [1], Коберник О. М. [2], Рябова З. В. [3] та ін.). 

Читати повністю

Гупан Нестор Миколайович,  Інститут педагогіки НАПН України, головний науковий співробітник, доктор педагогічних наук, професор 

«ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА ЯК ОСОБЛИВИЙ ТИП ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ І УЧНІВ»

Педагогіка партнерства як ключова умова реалізації Концепції НУШ [2] є різновидом демократичного соціального партнерства відповідно до чітко визначеної системи стосунків усіх учасників освітнього процесу (учнів, вчителів, батьків), яка:

-  організовується на принципах добровільності й спільних інтересів;

-  ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, з дотриманням визначених норм (права та обов`язки) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної із сторін;

- передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за її результати.

Педагогіка партнерства вимагає реалізації в освітньому процесі таких принципів як повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах і стосунках; діалог – взаємодія – взаємоповага; розподілене лідерство [2, с.14]. За роки запровадження концепції НУШ у початковій школі розроблено певну сукупність джерел, в основному з викладом поглядів педагогів-практиків на шляхи її запровадження  з урахуванням пропонованих  освітніх програм [1; 3; 4].

Сьогодні в умовах переходу до навчання за Концепцією НУШ учнів закладів базової  середньої освіти актуальним є теоретичне осмислення основ педагогіки партнерства і завдань, які стоять перед вчителями – предметниками, які будуть реалізовувати вищеназвані принципи. На розпрацювання цих основ і спрямована дана публікація.

Зазначимо, що психолого-педагогічною основою педагогіки партнерства є суб’єкт-суб’єктні стосунки – взаємодія суб’єктів освітнього процесу, насамперед вчителів і учнів [4] , тобто міжсуб'єктна комунікація, коли педагог - суб’єкт освітньої діяльності співпрацює з учнем, який теж виступає як рівноправний суб'єкт взаємодії. 

Читати повністю

Євтушенко Наталія Олександрівна,  Національний університет "Чернігівський колегіум" ім. Т. Г. Шевченка, студентка 

«ЦЕГЛИНКИ LEGO ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ  

«Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ»»

      Одне з провідних завдань Нової української школи – створити стійкий інтерес дитини до навчання, заохотити її до нових відкриттів, сформувати пізнавальну активність.

     Науковці й учителі-практики розробляють нові підходи до формування позитивної мотивації в учнів до навчання, апробують інноваційні форми та методи роботи, впроваджують інтегровані технології навчання. В педагогічній науці сьогодні триває пошук нових ефективних шляхів удосконалення освітнього процесу, підвищення якості навчання школярів.

Нашою основною метою є націлення на всебічний розвиток особистості, її соціалізацію, формування у процесі навчання ключових компетентностей.

     Спільним для всіх компетентностей є такі вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, співпрацювати в колективі.

     Формуючи ключові та предметні компетентності в учнів, вчителі акцентують увагу на результатах навчання, в якості яких розглядається не сума набутих знань, умінь, навичок, а здатність діяти, застосовувати свої знання в різноманітних ситуаціях.

      Ключові компетентності формуються в процесі реалізації цілісного змісту шкільної освіти, а предметні –  передбачені змістом конкретного предмету. Формування ключових компетенцій реалізується в освітніх галузях і навчальних предметах

Читати повністю.

Заводна Леся Михайлівна, Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, методистка кабінету редакційно-видавничої діяльності

 «ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ ТА В СИСТЕМІ

 ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО: АНАЛІЗ І ПАРАЛЕЛІ»

Стрімкий розвиток інноваційних технологій, підвищення вимог до освітнього процесу, і найголовніше – упровадження Концепції Нової української школи визначають перехід нової школи на засади педагогіки партнерства – чітко визначеної системи взаємовідносин усіх учасників освітнього процесу – учнів, батьків, учителів, громади, що організовується на принципах добровільності й спільності інтересів, цілей та прагнень; ґрунтується на повазі й рівноправності всіх учасників, дотримуючись визначених норм (прав і обов’язків) та враховуючи ціннісні орієнтири кожної зі сторін; передбачає активне включення всіх учасників у реалізацію спільних завдань та готовність брати на себе відповідальність за їхні результати [1, с. 34].

Серед авторів педагогіки партнерства (Ш. Амонашвілі, І. Волков, І. Іванов, О. Захаренко, В. Шаталов та ін.) особливе місце займає постать видатного українського педагога Василя Сухомлинського. Зокрема, належне обґрунтування в педагогічній спадщині дослідника та вченого знайшла ідея співпраці всіх суб’єктів виховання (сім’ї, школи, громади).

Мета дослідження – провести паралелі між сутністю й шляхами реалізації педагогіки партнерства у Концепції Нової української школи та в педагогічній системі Василя Сухомлинського.

Виклад основного матеріалу. У Концепції Нової української школи зафіксовано такі основні принципи педагогіки партнерства: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у стосунках; діалог – взаємодія – взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв'язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов'язковість виконання домовленостей) [3].

Читати повністю

Замелюк Марія Іванівна, КЗВО «Луцький педагогічний коледж», старша викладачка кафедри теорії та методики дошкільної освіти, кандидатка педагогічних наук 

"ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ФОРМУЛИ НУШ"

З моменту появи глобального руху, який закликає до нової моделі навчання для двадцять першого століття, стверджували, що формальна освіта має бути трансформована, щоб уможливити нові форми навчання, необхідні для вирішення складних глобальних проблем. Дослідження (О. Біда, І. Гейко, О. Єльникова, В. Кремень, К. Крутій, О. Падалка, В. Паламарчук, А. Пироженко, Р. Пріма, Д. Пріма та ін.) на цю тему пропонують переконливі аргументи для трансформації педагогіки, щоб краще підтримувати набуття  необхідних навичок. Однак питання про те, як найкраще навчити цим навичкам, значною мірою залишається поза увагою.

Науковці визнають, що «трансмісійна» або лекційна модель вкрай неефективна для навчання компетенціям і навичкам двадцять першого століття, але ця модель продовжує широко використовуватися. Незважаючи на всесвітню згоду, що учням потрібні такі навички, як критичне мислення та здатність ефективно спілкуватися, впроваджувати інновації та вирішувати проблеми шляхом переговорів та співпраці, педагогіка рідко адаптувалася до вирішення цих проблем.

Концептуальні засади Нової української школи радять педагогам долучитися до освоєння двох основних новацій – компетентнісної парадигми освіти й педагогіки партнерства. Концепція Нової української школи базується на якісно новому рівні побудови взаємовідносин між педагогами, учнями, їхніми батьками та громадськими організаціями. Проблема співпраці сім'ї і школи у вихованні дітей досить складна та багатоаспектна [4]. Освітній процес за педагогікою партнерства не може бути однобоким, тобто лише навчальним, тут має застосуватись комплексний підхід до навчання і виховання [5].

Читати повністю

Малієнко Юлія Борисівна, Інститут педагогіки НАПН України, кандидатка педагогічних наук, старша наукова співробітниця  

"РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ ПЕДАГОГІКИ ПАРТНЕРСТВА НУШ У МОДЕЛЬНІЙ НАВЧАЛЬНІЙ ПРОГРАМІ «ДОСЛІДЖУЄМО ІСТОРІЮ І СУСПІЛЬСТВО. 5-6 КЛАСИ (ІНТЕГРОВАНИЙ КУРС)» (АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ ПОМЕТУН О.І.)" 

Педагогіка партнерства – одна з найважливіших траєкторій Концепції Нової української школи. Відомо, що ідея співпраці учасників освітнього процесу має різновекторні вітчизняні традиції. У 1997 р. С. Гончаренко в «Українському педагогічному словнику» дефініював педагогіку співробітництва як напрям педагогічного мислення і практичної діяльності, спрямований на демократизацію й гуманізацію педагогічного процесу. На думку вченого, педагогіка співробітництва – соціальна діяльність учителя та учнів, що ґрунтується на взаєморозумінні й гуманізмі, на єдності їхніх інтересів і прагнень, метою якої є особистісний розвиток школярів у процесі навчання і виховання [1, с.251].

Відтоді науково-практичні напрацювання українських учених з цієї проблематики охоплювали дедалі більше коло освітніх практик. Нині більшість науковців послуговуються дефініцію «педагогіка партнерства». Водночас очевидним є брак досліджень з питань методики реалізації педагогіки партнерства в змісті конкретних освітніх галузей, предметів, курсів. Цим обумовлюється актуальність нашого дослідження.

Метою дослідження є аналіз програми ДІС у контексті реалізації в ній основних ідей педагогіки партнерства; конкретизація принципів педагогіки партнерства відповідно змісту курсу ДІС.

Читати повністю

Ремех Тетяна Олексіївна, Інститут педагогіки НАПН України, завідувачка відділу суспільствознавчої освіти, кандидатка педагогічних наук, старша дослідниця 

«АКТИВНЕ НАВЧАННЯ УЧНІВ ЯК УМОВА РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕГРОВАНОГО ЗМІСТУ КУРСУ

 «ДОСЛІДЖУЄМО ІСТОРІЮ І СУСПІЛЬСТВО»»

Із 2022-2023 навчального року в 5 класі закладів загальної середньої освіти набувають чинності нові навчальні програми та підручники, створені на основі модельних навчальних програм. З-поміж затверджених Міністерством   освіти і науки предметів і курсів громадянської та історичної освітньої галузі для адаптаційного циклу (5-6 класи) є інтегрований курс «Досліджуємо історію і суспільство».

Такі особливості зазначеного курсу як пропедевтичний характер, міжпредметна й міжгалузева інтеграція, набуття учнями в процесі навчання комплексу ключових компетентностей, наскрізних умінь, сформованих ставлень, базових знань тощо визначають й особливості методики його викладання.

Однією із обов’язкових умов ефективного навчання учнів курсу є системне застосування на уроках технологій активного навчання, розвитку критичного мислення, дослідницької і проєктної технологій та технології дидактичної гри.

Уроки з інтегрованого курсу мають стати дослідницькою лабораторією або дискусійним клубом, де кожному учню забезпечуватиметься можливість досліджувати історичні й суспільно значимі явища, події та процеси (індивідуально або в групі), міркувати, висловлювати власну позицію, ділитися з іншими учнями та вчителем думками, враженнями й особистим досвідом.

Реальне досягнення програмових результатів навчання учнів інтегрованого курсу потребує їхнього постійного залучення до активної різноманітної діяльності. Тому кожний урок має передбачати різні види пізнавальної, розумової та навчальної активності учнів.

Читати повністю

Сєрова Галина Володимирівна, Інститут педагогіки НАПН України, старша наукова співробітниця, кандидатка педагогічних наук 

«РЕАЛІЗАЦІЯ  ПРИНЦИПІВ  ПЕДАГОГІКИ  ПАРТНЕРСТВА  У  ФОРМУВАННІ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ»

Ключовими факторами Нової української школи є реалізація принципів педагогіки партнерства і компетентністного підходу [1]. В основі педагогіки партнерства лежить співпраця між учителем, учнем і батьками: спільні цілі, спільні прагнення, спільна відповідальність за результат. Принципи педагогіки партнерства дуже важливі для створення сприятливого середовища для навчання та забезпечення орієнтації на особистість учня. Основні принципи цього підходу: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах; діалог – взаємодія – взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність   прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей) [2].

З 2018 року в межах НУШ українські загальноосвітні школи запроваджують компетентнісно орієнтоване навчання. Педагогіка партнерства це шлях набуття учнями ключових компетентностей, які формуються засобами усіх освітніх галузей. Розглянемо це на прикладі  «екологічної компетентності», яка згідно Державного стандарту «передбачає усвідомлення екологічних основ природокористування, необхідності охорони природи, дотримання правил поведінки на природі, ощадливого використання природних ресурсів, розуміння контексту і взаємозв’язку господарської діяльності і важливості збереження природи для забезпечення сталого розвитку суспільства» [3]. Включення у навчальні програми міжпредметних наскрізних тем, зокрема таких як «сталий розвиток і стале споживання» потребує створення інноваційних навчальних посібників, оновлення методичного інструментарію заснованого на співпраці, активній участі дитини та її батьків у навчанні.

Читати повністю

Сидорчук Інна Вікторівна, Комунальний заклад "Луцький НВК№26 Луцької міської ради Волинської області", заступниця директора з навчально-виховної роботи 

«ПОКОЛІННЯ АЛЬФА. ХТО ВОНИ І ЯК ЇХ НАВЧАТИ?»

      Ото ж, згідно концепції поколінь, презентованої Нілом Гавом та Вільямом Штраусом у 1991р ( їхня спільна праця   «Generations»), кожні  20-25 років відбувається зміна поколінь, людей, яких вирізняє світогляд, цінності, особливості сприйняття, алгоритми поведінки, і узагальнені архетипи особистості яких несхожі на попередників. Вивчення особливостей кожного покоління є надзвичайно важливим для побудови ефективної комунікації і цікавить, насамперед, маркетологів, психологів,  соціологів, і, звичайно ж, педагогів.

      Перші Альфа – це діти, народжені у 2010-11роках.    І уже зараз зрозуміло, що це геть нова генерація, яка, ймовірно буде творцем якісно нової культури. Ось лише деякі факти про них.     

Сам термін покоління Альфа ввів австралійський  демограф і футуролог  Марк Мак - Кіндл, Не випадково вони позначені першою літерою грецького алфавіту. Бо, ймовірно, діти цієї генерації будуть творцями якісно нової цивілізації. Стануть найбагатшими, найосвіченішими, технологічно найбільш грамотними. Їх ще називають Google babies. Смартфон – іграшка, яка  їм потрапляє до рук ще до року. Їх свідомість відмовляється сприймати, що колись не було мобільних та інтернету.  До двох років 80 % з них уже вміють завантажити через через Play Market чи AppStore  ігри , встановити та грати. Вони залишають після себе потужний цифровий слід, селфі, профілі в соцмережах, блоги, відеоролики повсякденного життя. Більше, ніж усі попередні покоління разом узяті. Фактично, їх реальна особистість нерозривно переплетена з віртуальною, це для них така ж реальність. 

Читати повністю

Степанюк Віта Василівна, КЗВК «Луцький педагогічний коледж», викладачка; Яцик Тетяна Олегівна, КЗВК «Луцький педагогічний коледж», викладачка

"ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРCТВА: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ"

Розглядаючи теоретико-методологічні основи педагогіки партнерства, хочемо зазначити, що першочерговим завданням педагога є створенням сприятливого освітнього середовища для всебічного розвитку дитини розкриття її здібностей, талантів на основі партнерства між дитиною, педагогом і батьками.

Нові виміри сучасного дослідження визначають пріоритети компетентнісного підходу щодо основних завдань дошкільної та початкової ланок освіти [3]. Становлення дитячої особистості для набуття практичного досвіду дорослий має створити середовище для її фізичного, пізнавального, соціального, естетичного розвитку. Кожна людина протягом усього свого життя переживає проходження різних етапів, позначених орієнтирами розвитку та / або соціокультурні ритуали. Під час цих переходів дитина постійно пристосовується до вимог чи можливостей, які їй наявні нові ситуації або етапи.

Головною умовою забезпечення наступності у вихованні і навчанні є спрямованість освітнього процесу закладу дошкільної освіти і початкової школи на всебічний розвиток особистості дитини. Наступність розуміється як безперервний процес виховання і навчання дитини, що має як загальні, так і окремі цілі для кожного вікового етапу, іншими словами це зв'язок між різними віковими ступенями розвитку, суть якої полягає в збереженні тих чи інших елементів цілого або окремих характеристик при переході до нового стану.

Читати повністю

Трачук Тетяна Володимирівна, Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти, кандидатка педагогічних наук, доцентка 

«ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЖИТТЄВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ 

І КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НУШ»

Загальне поняття компетентності означає здатність людини ефективно діяти в професійній та/або особистісній сферах життя.

Структурно компетентності визначаються як комбінація знань, навичок та ставлень, де: знання складається з фактів і цифр, концепцій, ідей та теорій, які вже встановлені та підтримують розуміння певної сфери або предмета; навички визначаються як здатність та спроможність виконувати процеси та використовувати наявні знання для досягнення результатів; ставлення описують диспозиції сприйняття і налаштованості щодо ідей, людини або ситуації й спонукають до відповідних реакцій або дій.

Виділяють види компетентності за рівнем їх універсальності, наприклад: психосоціальні; ключові; за видами множинного інтелекту; за видами професійної діяльності.

Базові психосоціальні компетентності називають ще «мета навичками», м’якими навичками, або життєвими навичками. Вони необхідні людині у будь якій діяльності і становлять основу ключових, професійних і предметних компетентностей [1]. Це такі навички, як критичне мислення, аналітичне мислення, вирішення проблем, творчість, робота в команді, вміння спілкування та проводити переговори, прийняття рішень, саморегуляція, стійкість, емпатія, участь, повага до різноманітності тощо.

Ключові компетентності за переліком Європейського Союзу це ті, що необхідні всім людям для підвищення особистого потенціалу і розвитку, розширення можливостей працевлаштування, соціальної інтеграції та активного громадянства. Такі компетентності розвиваються в процесі навчання протягом усього життя, починаючи з раннього дитинства шляхом формального, неформального та інформального навчання.

Читати повністю

Процес та зміст особистісного та професійного зростання керівника, педагогічного працівника НУШ

Абрамович Тетяна Вікторівна, Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, методистка ресурсного центру підтримки інклюзивної освіти, кандидатка педагогічних наук  

«ВЧИТЕЛЬ ІНКЛЮЗИВНОГО КЛАСУ: АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ 

В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ»

    Сьогодні особливе місце займає освіта осіб із особливостями психофізичного розвитку. Серед ключових завдань виокремлюється питання підготовки вчителя до роботи зі здобувачами освіти з особливими освітніми потребами.

Нова українська школа буде успішна, якщо до неї прийде успішний вчитель і фахівець, якому під силу вирішити чимало питань щодо: якості викладання, обсягу домашніх завдань, комунікації з дітьми та адміністрацією школи. До дітей має прийти людина-лідер, яка не тільки може вести за собою, а яка ще й любить свій предмет, якісно його викладає [2]. Освітній процес має організовуватися в безпечному середовищі та з урахуванням вікових особливостей, фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей, їхніх особливих освітніх потреб.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні основних напрямів професійного розвитку вчителя інклюзивного класу Нової української школи.

Виклад основного матеріалу. Актуальність проблеми підготовки педагогів до роботи в умовах інклюзивної освіти розглядається все частіше, що обумовлено низкою причин: по-перше, збільшенням кількості дітей, які мають певні особливості у психофізичному розвитку; по-друге, необхідністю розробки моделей соціалізації та адаптації дітей із різними стартовими можливостями в умовах закладів освіти; по-третє, потребою суспільства у компетентних кваліфікованих спеціалістах, які володіють низкою професійних якостей, серед яких – знання сучасних педагогічних технологій у роботі з дітьми з особливостями в розвитку, здатність вирішувати професійні завдання в галузі навчання та надання психолого-педагогічної допомоги учням із особливими освітніми потребами, ціннісне ставлення до концепції інклюзії, готовність до впровадження її в освітню практику тощо.

Читати повністю

Власюк Віктор Володимирович, Комунальний заклад "Луцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №19 Луцької міської ради Волинської області", заступник директора з навчально-виховної роботи

"ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ЯК ВАЖЛИВИЙ КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ДОКУМЕНТ 

ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ"

Якісна школа — це результат роботи керівника над розвитком закладу. Те, як директор налаштує управлінські процеси, безпосередньо впливає на якість освіти у школі, яку він очолює.

Мотивувати вчителів, працювати над їхнім професійним розвитком та вдосконаленням роботи, покращувати освітнє середовище, взаємодіяти із засновником щодо розвитку матеріально-технічної бази, формувати прозору систему оцінювання результатів навчання учнів, облаштовувати дружнє до дітей шкільне життя — не вичерпний перелік завдань та відповідальностей директора.

Створення стратегії розвитку нашого закладу формувалась через підготовку таких блоків:

·  Цінність закладу, що по суті, є фільтром поведінкових моделей усіх учасників освітнього процесу.

Творча група визначила, що діяльність закладу має бути орієнтована на підвищення якості освіти, оновлення її змісту і структури, впровадження інноваційних підходів, форм, методів і засобів навчання; забезпечення компетентнісного підходу до викладання та системи оцінювання предметів, формування конкурентоспроможного випускника; оптимізацію механізму управління школою, забезпечення єдності освітнього, виховного та педагогічного процесів, активізацію діяльності закладу в освітньому просторі міста та регіону. Важливими визначені як людські та суспільні цінності.

· Важливе місце при плануванні має Місія школи. Місія дає відповідь на запитання, чому заклад існує, яка мета його діяльності та для кого здійснюється освітня діяльність.

Для свого закладу освіти місією ми визначити створення умов для забезпечення в закладі якісної, сучасної, індивідуально- орієнтованої системи освіти відповідно до вимог в суспільстві, запитів особистості й потреб держави; забезпечення ефективного управління розвитком закладу освіти.

Це дозволяє деталізувати статус школи в мікрорайоні та забезпечити напрям і орієнтири для визначення основних цілей роботи.

Читати повністю

Довгальова Олена Анатоліївна, КЗЗСО "Боголюбський ліцей №30 Луцької міської ради", директорка

«ОСОБИСТІСНЕ ТА ПРОФЕСІЙНЕ ЗРОСТАННЯ КЕРІВНИКА, 

ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ»

       Дуже добре пам᾽ятаю той період, коли НУШ (Нова українська школа) зустріла неймовірний спротив серед педагогів. Загалом, як і будь-яка реформа у будь-який час.

      Реформи в більшості випадків викликають спротив. Так було із цією освітньою реформою. Я й сама тоді не дуже добре розуміла, для чого вона потрібна.

    Процес професійного зростання керівника та педагога НУШ  мав початися, насамперед, з розуміння, для чого це, навіщо. І мені як керівнику, для того, щоб пояснювати педагогу, для чого потрібна ця реформа,  в першгу чергу потрібно було зрозуміти самій.  І я зрозуміла. Не одразу, з часом. В процесі спостереження за дітьми в першу чергу. Саме це спостереження дало мені розуміння, що так, як було, уже не буде, уже не актуально , уже не на часі. Діти інші, зовсім інші.

  Саме це розуміння дало мені бажання вивчити суть цієї реформи уже з цікавості, а не з необхідності.

       І коли керівник розуміє необхідність змін, йому легко пояснити педагогу цю потребу, але необхідність цих змін бачили і самі педагоги . Бо їм доводиться бачити і чути цих уже нових, сучасних дітей, які з кожним роком все прогресивніші і вільніші.

      Для того, щоб вчитель  «адекватно» ставився до явищ зовнішнього світу , яким і є реформа НУШ, він повинен бути зрілою особистістю.Особистістю, яка розуміє важливість розвитку і прогресу.

       Удосконалення рівня професійної компетентності – один із основних напрямків реформування освіти.

    Головні нормативно-правові документи Міністерства освіти і науки України свідчать: «Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов᾽язані постійно підвищувати професійний рівень педагогічної майстерності, загальну культуру» (Закон України «Про освіту») [3, с.54] ; «Підготовка педагогічних  і науково- педагогічних працівників, їх професійне самовдосконалення – важлива умова модернізації освіти» (Національна доктрина розвитку освіти) [2, с.12]

       Читати повністю

Жук Михайло Васильович, Комунальний заклад Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, доцент, кафедри соціально-гуманітарної освіти, кандидат філософських наук, доцент 

 УКРАЇНСЬКА ОСВІТА В УМОВАХ ВІЙНИ: МОЖЛИВІ ПРОЄКТИ ЗАРАЗ ТА ПІСЛЯ ПЕРЕМОГИ 

Читати повністю

Іванюк Ірина Володимирівна, Інститут цифровізації освіти НАПНУ, кандидатка педагогічних наук, старша наукова співробітниця; Овчарук Оксана Василівна,   Інститут цифровізації освіти НАПНУ, завідувачка відділу компаративістики інформаційно-освітніх інновацій, кандидатка педагогічних наук, старша наукова співробітниця; Вєтров Іван Васильович, Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти,  заступник директора із зовнішніх зв’язків і моніторингу якості освіти

"РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ САМООЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИМИ  ПРАЦІВНИКАМИ  ЦИФРОВОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ В УМОВАХ КАРАНТИНУ, СПРИЧИНЕНОГО ПАНДЕМІЄЮ COVID-19" 

У зв’язку з введенням карантинних заходів протягом 2020/2021 н.р. та 2021/2022 н.р. перед українською системою освіти нагально постали питання організації дистанційного навчання у закладах освіти, що передбачає залучення до цього процесу всіх зацікавлених сторін: вчителів, керівників закладів освіти, учнів, батьків, державних і місцевих органів влади. Проблема створення умов та забезпечення організації дистанційного навчання школярів постала як в Україні, так і у всьому світі при запровадженні карантинних заходів у зв’язку з поширенням COVID-19 [7], [9]. 

Учені відділу компаративістики інформаційно-освітніх інновацій Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України у січні 2021 року провели дослідження серед педагогічних працівників із різних областей країни шляхом онлайн-анкетування [3], [5]. В опитуванні на добровільних засадах взяли участь 1463 респонденти, серед них – 1298 жінок і 149 чоловіків. Передумовою для проведення означеного опитування освітян було опитування, проведене навесні 2020 року, що висвітлювало проблеми та потреби вчителів у здійсненні дистанційного / змішаного навчання у ЗЗСО під час упровадження першого карантину, спричиненого пандемією COVID-19 [4], [6]. Метою проведеного онлайн-опитування була реалізація таких завдань: виявлення громадської думки педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти щодо проблем і потреб, що виникають під час здійснення дистанційного та змішаного навчання в умовах карантину; визначення ступеня готовності педагогічних працівників використовувати онлайн-інструменти та онлайн-ресурси під час здійснення дистанційного та змішаного навчання в умовах карантину; порівняння результатів опитування 2021 року щодо використання онлайн-засобів та онлайн-ресурсів із результатами першого опитування навесні 2020 року; визначення рівня цифрової компетентності педагогічних працівників шляхом самооцінювання на основі Рамки цифрової компетентності для громадян; надання відповідних рекомендацій зацікавленим сторонам на основі оцінки стану ситуації, що склалася під час карантину.

Читати повністю 

Кінах Неля Володимирівна, Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти, кандидатка економічних наук, доцентка 

«ІМІТАЦІЙНО-ІГРОВИЙ ПІДХІД ВЧИТЕЛЯ НУШ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ»

Використання імітаційно-ігрового підходу, на думку науковців (А. Сбруєва, О. Малихіна, Л. Горяної), забезпечує контроль виведення емоцій, надання вчителю НУШ можливості самовизначення, сприяє й допомагає розвитку творчої уяви, дозволяє вдосконалювати навички співпраці з колегами та учнями, висловлювати власні думки. Учасники освітнього процесу в закладах післядипломної педагогічної освіти за ігровою моделлю перебувають в інших умовах, ніж за традиційного навчання: надається свобода інтелектуальної діяльності, обирається власна роль, висувається припущення про розвиток подій, створюється проблемна ситуація й відшукуються шляхи її розв’язання. Сучасною наукою доведено, що людина засвоює знання тією мірою, в якій вона розв’язує відповідні завдання, пов’язані з відкриттям знання, або з оперуванням його інформаційними одиницями. Інтелектуальна задача, що виникає на основі скрутних ситуацій, моделює процес творчого мислення, стимулюючи його розвиток [4].

Мета дослідження полягає у визначенні ролі імітаційно-ігрового підходу в системі післядипломної педагогічної освіти.

Виклад основного матеріалу. Практична імітаційна-ігрова діяльність учителя має бути регулятором професійної діяльності, навчаючи критично мислити, підвищуючи тим самим професійну компетентність. Таким чином, результативність навчання у курсовий і міжкурсовий етапи підвищення кваліфікації визначається його перебудовою з урахуванням процесів, які становлять основу імітаційно-ігрового підходу в самореалізації і професійному розвитку вчителя. Імітаційно-ігровій варіант цієї моделі полягає у формуванні професійного «Я». Важливим у цій технології є форма, у якій відбуваються процеси самонаснаги, самоперевірки, самовизначення, самовираження, самоствердження й самореабілітації [1].

Читати повністю

Кобець Катерина Миколаївна, Луцька загальноосвітня школа №15, вчителька початкових класів

 «ОСОБИСТІСНЕ ТА ПРОФЕСІЙНЕ ЗРОСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА НУШ»

Беручи до уваги виклики сьогодення, вимоги сучасності, які виникають перед представниками всіх професій, передусім розуміємо готовність до прийняття будь-якої новизни, мусимо розуміти, що педагогічні працівники, належать до тих, хто активно підхоплює ідеї новаторства, адже це неухильно поєднане з саморозвитком едукатора.

З імплементацією реформи НУШ, виклики для вчителів подвоїлися, оскільки тепер з’явилася реальна нагода професійного вдосконалення для якісного навчання дітей в абсолютно нових вимірах та підходах.

В першу чергу робимо акцент на повністю полярний напрям співпраці з учнями та батьками, ніж був у традиційній системі освіти. Для успішної реалізації цього освітяни збагачували своє логічне мислення, вдосконалювали критичне бачення, а також те, що ми називаємо навичками ХХІ століття.

Не можемо лишити поза увагою і той факт, що співпраця сучасного шкільного колективу теж набула оновлень та вдосконалилась. Від звичних педагогічних рад до круглих столів та взаємонавчання,  а від методичного наставництва ми перейшли до педагогічної інтернатури.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження важливості особистісного та професійного зростання педагогічного працівника НУШ.

Читати повністю

Логвинюк Анастасія Василівна, Комунальний заклад Луцька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №11 – колегіум, вихователька ГПД 

«ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ»

Бурхливі зміни в житті людства заклали значну основу для нових суспільних відносин — інформаційного суспільства. Високі технології навколишньої дійсності ставлять нові виклики і в системі освіти. Сучасна українська система освіти перебуває на шляху радикального реформування та удосконалення. Важливим фактором ефективності освіти стає впровадження нових педагогічних технологій. Саме з цією метою реформування сучасної освітньої системи України передбачає розробку та впровадження інноваційних систем і технологій навчання.

«Нова українська школа» - реформа шкільництва Міністерства освіти та науки. Навчання через практичні дії, а не теорію, розвиток навичок замість того, щоб заучувати інформацію, зміна в порядку зарахування дітей, співпраця між вчителями і батьками, оновлення матеріально-технічної бази шкіл – ось, що передбачає програма реформування [5].

Мета реформи — створити школу, у якій «буде приємно навчатись», а також яка «виховає інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення». Для досягнення поставленої мети необхідно правильно зосередити роботу кабінету НУШ, що допоможе комплексно застосовувати сучасне електронне обладнання.

Технічні засоби навчання — це обладнання (специфічні носії навчальних матеріалів) й апаратура, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності. При безпомилковому застосуванні технічних засобів навчання та в їх поєднанні, вони здатні значно підсилити можливості освітнього процесу й отримати гідний результат у вигляді комплексу не тільки знань, умінь та навичок, а й компетентностей, необхідних для життя та подальшого навчання молодших школярів [1, c. 342].

Читати повністю

Мельник Надія Адамівна, Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, кандидатка педагогічних наук, доцентка

ПІДГОТОВКА ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ НОВИХ ДЕРЖАВНИХ ОСВІТНІХ СТАНДАРТІВ

Освіта є однією з пріоритетних галузей у суспільстві, «провідним соціальним інститутом, на який покладено головну відповідальність за інноваційний розвиток людини, формування конкурентоспроможного людського капіталу, зрештою – успішного майбутнього української нації» [3]. Основною метою реформування освітньої галузі, що нині відбувається в Україні, є модернізація освітньої сфери, нова якість освіти, яка стає головним аргументом людського розвитку. Зміни в освіті стали можливими завдяки прийняттю Концепції «Нова українська школа», законів України «Про освіту» та «Про повну загальну середню освіту», нових освітніх стандартів, якими задекларовано компетентнісне спрямування освіти. Наразі постає питання про винятково важливу роль у цих змінах закладів післядипломної педагогічної освіти, центрів професійного розвитку педагогічних працівників, професійних спільнот закладів освіти. Актуальність питання підсилюється ще й тим, що професійний розвиток педагогічних працівників стає одним із невід’ємних складників якісної освіти у більшості європейських країн.

Мета дослідження полягає в пошуку оптимальних шляхів здійснення науково-методичного супроводу педагогічних працівників закладів освіти, спрямованих на впровадження Державного стандарту початкової освіти та Державного стандарту базової середньої освіти, визначення особливостей формування та розвитку професійних компетентностей педагога як визначального фактора підвищення якості освіти.

Читати повністю

Остапйовська Ірина Ігорівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, кандидатка педагогічних наук, доцентка; Остапйовська Тетяна Петрівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, кандидатка педагогічних наук, доцентка 

«ФЕНОМЕН ІНФОРМАЦІЙНОГО ІМУНІТЕТУ У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ

 ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ»

В умовах глобальної інформатизації, котра охопила всі сфери життя світового співтовариства, інформація дедалі частіше стає не тільки засобом пізнання і творення, але й – зброєю. У сучасних реаліях уміння ефективно протистояти негативним інформаційним впливам є, практично, життєвонеобхідним кожному з нас. Постає проблема інформаційного імунітету як особистісного утворення, котре сприятиме формуванню ментальних здатностей, необхідних для безпечної та продуктивної інформаційної діяльності. Особливо важливим є інформаційний імунітет для педагогів, особливо – учителів початкових класів, оскільки вони повинні убезпечити не тільки себе, але й – своїх вихованців.

Актуальність та своєчасність дослідження обумовлені її практичною значущістю та браком актуальних досліджень у контексті вивчення інформаційного імунітету особистості вцілому та учителя початкової школи зокрема. Так, нами було виявлено окремі публікації присвячені вивченню феномену інформаційного імунітету як об’єкту нормативно-правової взаємодії (Т. Шмарьова, К. Юдкова та ін.) [5; 6], як запоруки інформаційної незалежності (суверенітету) (В. Смєсова, Н. Федорова та ін.) [4] тощо. До найбільш ґрунтовних та дотичних досліджень у контексті нашої теми можна віднести проєкти, котрі виконується у рамках грантової програми міжнародного проєкту «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність», котрий реалізується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольств Великої Британії та США в Україні у партнерстві з Міністерством освіти і науки України й Академією української преси (їх результати відображені у численних публікаціях (переважно – електронних), групах у соціальних мережах [2; 7 та ін.] та на сайті проєкту [1]).

Мета дослідження полягає в актуалізації змісту феномену «інформаційний імунітет» та дослідженні його концептуальних понять у контексті особистісного росту вчителя початкових класів Нової української школи (НУШ).

Читати повністю

Пометун Олена Іванівна, Інститут педагогіки НАПН України, головна наукова співробітниця, докторка педагогічних наук, професорка

 «ОНОВЛЕННЯ ЗМІСТУ МЕТОДИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ У КОНТЕКСТІ

 ВИМОГ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ»    

     Пошуки ефективної освітньої парадигми не припиняються у світі ніколи протягом всього часу існування людства. Останні 10-15 років поступово складається новий модерністський чи навіть постмодерний  погляд на освіту, який передбачає докорінні зміни цієї парадигми. Відображенням такої тенденції в Україні є якісні зрушення, що почали поступово запроваджуватись у зв’язку із переходом до Нової української школи [2].

Зміст і організація освітнього процесу в Новій українській школі дуже відрізняється від попереднього етапу формування української системи освіти й обумовлює нові вимоги до вчителя [2]. Урок в НУШ орієнтований на дитину як активного суб‘єкта навчання, а мета вчителя – створення продуктивного навчального середовища і організація діяльності учнів з конструювання та розвитку ними власних знань, умінь, навичок й цінностей, які стануть їм у пригоді зараз або в майбутньому. Тому сьогодні в умовах реформування української школи можна зустріти багато декларацій щодо якісних змін у педагогічній діяльності, нових ролей вчителя. Переконує і досвід, хоча і недостатній, перепідготовки вчителів початкової школи у процесі запровадження НУШ [3]. Сьогодні за умов переходу до НУШ учнів 5-х класів завдання оновлення підготовки вчителів різних предметів надзвичайно актуалізується.

Очевидно, що окрім змін у змісті і діяльності вчителів того чи іншого предмета, передбачених Державним стандартом базової середньої освіти [1] та модельними програмами з різних предметів/інтегрованих курсів, існує певний набір характеристик діяльності нового вчителя, які можуть забезпечити послідовний позитивний вплив на результати навчання учнів НУШ [4]. Метою публікації є опис саме таких характеристик задля оновлення змісту перепідготовки вчителів різних предметів.

Читати повністю

Радкевич Людмила Анатоліївна, Комунальна установа "Центр професійного розвитку педагогічних працівників" Любешівської селищної ради, директорка; Пасевич Людмила Василівна, Опорний заклад загальної  середньої освіти "Любешівський ліцей" Любешівської селищної ради Волинської області, заступниця директора з навчально-виховної роботи  

"ІНДИВІДУАЛЬНА ТРАЄКТОРІЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГА ЯК СКЛАДОВА ЙОГО ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ"

Змінюється час, змінюються вимоги до вміння користуватися знаннями, інформацією, яку отримує учень. Умови розвитку освіти у ХХІ столітті дуже відрізняються від вимог ХХ століття, обумовлюють нові вимоги і до вчителя, який із носія знань має перетворитися на організатора  освітнього процесу, який допомагає дитині розвивати вміння «вчити вчитися» та формує компетентності, зазначені в  Концепції  Нової української школи.

Учитель стає  головним ресурсом сучасного закладу освіти, який має не лише враховувати сучасні освітні тренди, але й працювати на випередження, адже нинішнє покоління дітей потребує сучасного та компетентного вчителя, який здатний мобілізувати в певній ситуації отримані знання й досвід, готовий  постійно розвиватися й удосконалюватися, активний у  творчій професійній діяльності.

М. Фуллан наголошував, що «вчительська професія не буде такою, що навчається, поки більшість вчителів не стануть носіями змін, здатними працювати над своїм відчуттям мети через пошук, досягнення компетентності та співпрацю» (…).

Сучасна освіта кардинально змінює акценти у діяльності педагогічної спільноти, визначає нові професійні ролі й завдання, втілюється через упровадження сучасних методик викладання, застосування індивідуальних підходів до вибору цих методик. Серед складників, якими має забезпечуватися успішна організація освітнього процесу, що визначено Концепцією «Нова українська школа», передбачено умотивованого учителя, який має свободу творчості й розвивається професійно. Тому стає зрозуміло, що в умовах розбудови нової української школи набуває актуальності проблема професійної  майстерності педагогів.

Читати повністю

Салабай Людмила Петрівна, Володимир-Волинський центр професійного розвитку педагогічних працівників, консультантка

 «ТРАЄКТОРІЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ УМОТИВОВАНОГО  АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ»

Нова школа потребує нового вчителя, який зможе стати агентом змін. Реформою передбачено низку стимулів для особистого та професійного зростання, з метою залучення до професії найкращих.

Формула Нової української школи складається з дев'яти ключових компонентів. Одним із яких є умотивований фахівець.

Шлях, яким намагається йти наша країна сьогодні, зумовлює нові вимоги до системи освіти, зокрема, забезпечення рівного доступу до якісної освіти особам з особливими освітніми потребами, їх реабілітації та інтеграції в соціум.

Із впровадженням в Україні інклюзивного навчання постало питання підготовки та перепідготовки педагогічних працівників, готових до роботи з особами з освітніми потребами  в умовах інклюзивного навчання.

У міжнародній практиці й в Україні таку підтримку надають асистент вчителя», «помічник учителя», «парапедагог», «парапрофесіонал» - усі ці терміни позначають посаду працівника допоміжного персоналу - асистента вчителя.

У новій українській школі роль асистента вчителя в організації освітнього простору в класі з інклюзивним навчанням розглядається у контексті командної взаємодії фахівців, які вивчають індивідуальні особливості, можливості та потреби дитини, прогнозують її траєкторію розвитку, розробляючи індивідуальну програму розвитку та оцінюють її досягнення в усіх сферах.

Відповідно до Концепції «Нової української школи» асистенту вчителя, як і кожному педагогічному працівнику, який постійно працює над собою, надано академічну свободу. Він власноруч обирає методи, стратегії, способи та засоби навчання; активно виражає власну фахову думку. Вивчає особистісно-орієнтований та компетентнісний підходи до управління освітнім процесом, психологію групової динаміки тощо. Асистент вчителя закладу освіти розглядається не як  наставник та джерело знань, а як коуч, фасилітатор, тьютор, модератор в індивідуальній освітній траєкторії дитини.

Читати повністю

Сидорук Ірина Ігорівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, докторка педагогічних наук, професорка; Корпач Надія Іванівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки, кандидатка педагогічних наук, доцентка  

 «СОЦІООСВІТНЄ ПАРТНЕРСТВО У СФЕРІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ»

Інтеграція сучасної  України у Європейський простір значною мірою впливає і на зміни в освітній політиці. Надзвичайно актуальними постають питання інклюзивної освіти в українському освітньому середовищі. Звернемо увагу на те, що «інклюзія»  – це процес активного включення в суспільне життя всіх громадян,  незалежно від їх фізичних, інтелектуальних, мовних, національних та інших особливостей. А відтак, в останні роки в Україні актуалізувалася робота з організації інклюзивного освітнього простору на державному, науковому, практичному рівнях.

Невіддільним складником і своєрідною рушійною силою цього процесу стала міжвідомча інтеграція та соціальне партнерство, котрі покликані забезпечити належні передумови для ефективного впровадження інклюзії в умовах загальної освіти та оптимізувати процес освітньої інтеграції дітей з особливими освітніми потребами [2, с. 26].

Мета наукової праці – теоретичне осмислення поняття «соціоосвітнє партнерство у сфері інклюзивної освіти». Реалізуємо її через розкриття змісту дефініцій «партнерська взаємодія», «соціальне партнерство», «соціоосвітнє партнерство у сфері інклюзивної освіти».

Отож, партнерська взаємодія – об’єднання зусиль різних суб’єктів заради спільно визначених цілей, формою якої є рівноправне спілкування суб’єктів дій, котрі пристосовуються один до одного задля спільного пошуку шляхів розв’язання певних проблем чи реалізації нових можливостей [3].

Основою партнерської взаємодії є спільне розуміння ситуації змісту дій та визначений ступінь солідарності або узгодженості між ними. Під час створення партнерських стосунків увагу потрібно зосереджувати на дотриманні принципів дії, які спроможні забезпечити рівноправність і відкритість вступу всіх суб’єктів партнерства до партнерства .

Читати повністю

Децентралізація та автономія управління і якість освіти

Боднар Оксана Степанівна, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, докторка педагогічних наук,  професорка; Колодій Алла Романівна, Тернопільська українська гімназія імені Івана Франка, вчителька 

"ЯКІСНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ЯКОСТІ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ"

На початку 21 століття якість освіти стала національним пріоритетом в Україні і держава на правовому рівні закріпила цей активний процес, що підтверджують такі факти: Національна доктрина розвитку освіти (2002р.); впровадження ЗНО; нормативні акти впровадження інституційного аудиту та самооцінювання. Відповідно до закону України Про освіту (2017) якість освіти – це «відповідність результатів навчання вимогам, встановленим законодавством, відповідним стандартом освіти та/або договором про надання освітніх послуг» [5]. О.І. Ляшенко трактує поняття «якість освіти» як «багатовимірне методологічне поняття, яке рівнобічно віддзеркалює суспільне життя – соціальні, економічні, політичні, педагогічні, демографічні та інші життєво значущі для розвитку людини сторони життя. Як системний об’єкт її характеризують якість мети, якість педагогічного процесу і якість результату» [6].  Якість освіти – динамічна характеристика, яка в кожній країні у різних періодах має  різні складові та пріоритети. Диктує структуру якості передусім економічний ринок держав. В Україні проблема якості освіти найперше прив’язана до можливості доступу до якісної освіти, тобто, чи може отримати дитина якісну освіти, при цьому вибираючи заклад, який, на її думку дає найбільш високий рівень освіти, можливо і за окремими предметами. Тому важливо, щоб якість освіти передусім забезпечувалась на рівні закладу загальної середньої освіти, що безпосередньо залежить від керівника.

Мета дослідження: з’ясувати вплив використання інструментів комунікаційного менеджменту керівником закладу освіти для розвитку шкільної якісної освіти.

Читати повністю

Горішна Оксана Мирославівна, Тернопільська загальноосвітня школа №14 ім. Б.Лепкого, заступниця директора

"УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ОСВІТИ" 

         Прагнення України до демократизації суспільства та підвищення якості життя пов’язане з децентралізацією влади та адаптивністю до неї, що передбачає добровільну передачу повноважень з центрального до місцевих рівнів. Реформування освітньої галузі останніх років посилює процеси децентралізації, які спрямовані на розвиток громадського управління, фінансування та оптимізація шкільної мережі зі створенням опорних шкіл у територіальних громадах.

    Аргументи на користь децентралізації освіти базуються на таких принципах, як: доступність, ефективність, продуктивність та якість надання освітніх послуг. Прихильники децентралізації освіти переконують, що передача повноважень сприятиме ефективному використанню фінансових ресурсів, швидкому реагуванню на запити представників територіальних громад, автономію закладу освіти та професійну свободу педагога [4, c. 113]. Але разом з тим, будь-які суспільні, політичні або фінансові перетворення вимагають певних змін.

      Науковці мають різні погляди щодо впровадження децентралізації. Однак, переконують, що «децентралізація часто супроводжуються глибокими змінами в управлінні людськими, фінансовими й матеріальними ресурсами» [3, c. 119 ]. Таким чином, децентралізація влади на практиці тісно пов’язана з теорією управління змінами.

     Управління змінами ми розглядаємо як систему управління пов’язану з змінами для створення комфортного й безпечного освітнього середовища. З нашої точки зору, управління змінами у закладах освіти – це цілеспрямована і скоординована робота усіх суб’єктів освітнього процесу на основі використання новітніх технологій та моделей менеджменту з метою пошуку швидких шляхів адаптації до змін в динамічному середовищі [1].

Читати повністю

Учасники обговорення:

Бащук Олена Володимирівна, Гуманітарний відділ Дубечненської сільської ради, головна спеціалістка

Василюк Світлана Іванівна, Бужанківський ліцей імені Миколи Корзонюка Поромівської сільської ради Володимир -Волинського району, директорка

Врублевська Оксана Йосипівна, відділ освіти Боратинської сільської ради, головна спеціалістка

Голодюк Руслан Павлович, Гуманітарний відділ Литовезької сільської ради, начальник

Гребенюк Тетяна Леонідівна, ЗОШ 15 м. Луцька, вчителька

Губський Вадим Іванович, "Луцький навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №24 - технологічний ліцей",  заступник директора з навчально-виховної роботи

Демчук Олена Миколаївна, відділ освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради, головна спеціалістка

Дрипа Людмила Петрівна, "Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" с. Вербка Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області",  директорка

Дуб'юк Наталія Миколаївна, Луцька гімназія №4 імені Модеста Левицького, учителька музичного мистецтва, кандидатка педагогічних наук 

Кобиш Алла Анатоліївна, Нововолинський ліцей №2 Нововолинської міської ради Волинської області, директорка

Кушко Оксана Леонідівна, Комунальна установа "Центр професійного розвитку педагогічних працівників" Маневицької селищної ради, директорка

Ліпкевич Оксана Петрівна, Комунальний заклад «Луцька загальноосвітня школа l-lll ст. 16 Луцької міської ради», заступниця директора з навчально-виховної роботи

Лукащук Ольга Святославівна, Торчинська селищна рада, начальниця гуманітарного відділу

Лютко Оксана Михайлівна, Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, заступниця директора з науково-методичної роботи, кандидатка філософських наук, доцентка 

Майстер Галина Василівна, Тельчівська гімназія Колківської селищної ради, директорка

Марчук Валентина Петрівна,  Олеський ліцей Вишнівської сільської ради, директорка

Марчук Наталія Василівна, Олеський ліцей Вишнівської сільської ради, заступниця директора

Моніч Олена Миколаївна, КУ "Центр професійного розвитку педагогічних працівників Шацької селищної ради", директорка

Павлюк Людмила Сергіївна, Загальноосвітня школа І-ІІ ст. с.Великий Порськ, вчителька історії, правознавства та інформатики

Павлюк Тетяна Іванівна, Холоневицький ліцей, вчителька зарубіжної літератури

Пух Ірина Михайлівна, Будятичівська гімназія Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, заступниця директора з навчально-виховної роботи

Руднік Ірина Вікторівна, Гуманітарний відділ виконавчого комітету Голобської селищної ради, начальниця

Савченко Світлана Володимирівна, Комунальний заклад « Луцька загальноосвітня школа I-III ступенів № 15 Луцької міської ради Волинської області», заступниця директора з навчально-виховної роботи

Сахнік Ярослава Олександрівна, Комунальна установа "Центр професійного розвитку педагогічних працівників" Маневицької селищної ради, консультантка

Торбик Світлана Віталіївна, Боратинський ліцей Боратинської сільської ради, директорка

Фаст Ольга Леонідівна, КЗВО "Луцький педагогічний коледж" Волинської обласної ради, проректорка з науково-педагогічної роботи та міжнародної співпраці, кандидатка педагогічних наук, доцентка 

Хомич Олександр Степанович, відділ освіти Боратинської сільської ради, начальник

Черняк Руслана Василівна, Ківерцівська ЗОШ І-ІІІ ст. №3, вчителька

Члек Олена Віталіївна, ОЗЗСО Торчинський ліцей Торчинської селищної ради, вчителька початкових класів

Шевчук Тетяна Павлівна, Промінська гімназія Боратинської сільської ради, вчителька української мови та літератури

Шукалович Світлана Павлівна, Комунальна установа "Центр професійного розвитку педагогічних працівників", директорка

Яцюра Анжела Петрівна, "Комунальний заклад" Луцька загальноосвітня школа 1-3 ступенів N15 у Волинський області, вчителька історії