Учитель із Дніпропетровська (нині – Дніпро), який за часи Другої світової війни став радянським розвідником. У серпні 1944 році очолив групу «Голос», яка десантувалася в передмісті Кракова. Потрапив у руки гестапо, але зумів втекти та діяв у тилу нацистів 156 днів. Найвизначнішою перемогою «Голосу» стало отримання плану мінування нацистами Кракова. У цьому польському місті були заміновані історичний центр, промислові об’єкти. Але завдяки даним розвідників сапери своєчасно знищили закладену вибухівку і врятували Краків. За це Євген Березняк був нагороджений орденом Virtuti Militari.

У 1941 році залишила рідне місто Новий Буг на Миколаївщині разом із 96-м радянським кавалерійським корпусом, умовивши командира взяти з собою санітаркою. Була поранена під час переправи через Дніпро.

8 місяців видавала себе за парубка для того, щоб воювати у 6-й десантній бригаді. І тільки після поранення виявилося, що взводом розвідників командує дівчина.

У ході Будапештської наступальної операції радянського 3-го Українського фронту 1945 року Євдокія Завалій на чолі взводу за допомогою кисневих подушок пройшла через міську каналізацію та захопила бункер командування противника.

У липні 1943 року Василь Андрусяк одержав наказ утворити боївку УПА в Чорному лісі під Станіславом (нині - Івано-Франківськ). Першими акціями загону були напади на пост поліції в Городенці та на німецький гарнізон у Тисмениці.

На початку 1944 року хорунжий «Різун» (В.Андрусяк) очолив курінь «Скажені» (600 вояків). 6-16 липня 1944 року на горі Лопата відбулися запеклі бої між куренем та німецько-угорськими військами. Окупанти, які приїхали на 70 машинах, намагалися вибити повстанців із гір. Однак усі наступи ворогів були безрезультатними. Гітлерівці втратили, за різними даними, від 200 до 450 солдатів.

Син полковника Армії УНР К.Вротновського-Сивошапки з Сумщини.

У березні 1943 року створив боївку, що отаборилася біля с. Пересопниця Рівненської області та почала влаштовувати засідки на нацистських карателів. У травні 1943 року боївка перетворилася на сотню «Гордієнка». 15 липня 1943 р. сотня вирушила у великий рейд Житомирською областю. Кульмінацією рейду став бій між селами Устинівка та Шевченкове 29 липня 1943 р., де було вщент розбито роту курсантів школи жандармерії з м. Коростеня. Втрати ворога склали 82-83 осіб.

Восени 1943 р. Г. Вротновський, де став командиром боївки при штабі ВО «Башта». Боївка займалася здобуванням зброї, грошей, медичного і канцелярського приладдя. 4 квітня 1944 р. боївка потрапила в облаву гестапо. Гордія Вротновського було заарештовано та розстріляно.

Народився в Канаді в родині українських емігрантів. У липні 1941 року пішов добровольцем до Королівських військово-повітряних сил. Для проходження служби його відправили до 405-ї ескадрильї, що базувалася у Великій Британії і здійснювала нічні бомбардування німецьких позицій в окупованій Європі.

12 березня 1943 року літак Дмитрука був збитий. Пітер врятувався на парашуті і приєднався до французького партизанського загону. 9 грудня 1943 року загін атакував німецький залізничний ешелон поблизу містечка Ле-Мартр-де-Вейр. Напад завершився успішно, але ворожі кулемети забрали життя Пітера Дмитрука. За іншою версією, у цей день він потрапив у полон і після допиту був розстріляний. Оскільки карателі з’ясували немісцеве походження загиблого, вони вирішили, що напад здійснено засланими диверсантами, і не стали мститися мешканцям французького містечка.

Дивись ТУТ.