Духовні острови

МОЛИТВА СЛОВУ

Як ніч накриє зморене село,

Поставить сонну тишу на сторожі, 

Задума огорта моє чоло:

У вірш нечутно й обережно входжу.

  Тремтить в напрузі думка, як струна,

І шати мови одяга не зразу.

Загадка Слова – вічна таїна,

Як вік Джоконди, непідвладна часу.

Посходить мисль на крутизну віків,

У недосяжні висі соборові…

Молюся найдревнішому з богів –

Молюся Слову.

                                                                                                                        Галина Чирко