Самоосвіта керівних та педагогічних працівників включає підвищення рівня знань за фахом, загальної та професійної культури, вивчення кращого педагогічного досвіду, участь у науковій роботі, проведенні відкритих уроків, підготовці рефератів, доповідей , участь у обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсах. Самоосвіта є обов'язковим елементом розвитку професійної компетентності педагогічних працівників, які вільно обирають форми, методи і засоби навчання. Індивідуальна науково-методична діяльність педагога спрямована на усвідомлену, цілеспрямовану, планомірну та безперервну роботу щодо вдосконалення його теоретичної та практичної підготовки, необхідної для практичної діяльності , а саме:
опрацювання літератури;
вивчення та творче застосування досягнень педагогічного досвіду;
аналіз та узагальнення власного досвіду;
удосконалення практичної підготовки з питань професійно – практичної, професійно - теоретичної та загальноосвітньої підготовки;
проведення майстер – класів, семінарів, консультацій, лекцій тощо.
Одним з вагомих направлень самоосвітньої діяльності є робота над науково-методичною темою (проблемою). За кінцевими результатами над обраної проблемою, оформляється письмова робота, яка розглядається на засіданні відповідної методичної комісії; вивчається, узагальнюється, впроваджується в освітній процес (за рішенням Школи кращого педагогічного досвіду).
Завданням методичної служби Центру є надання допомоги педагогам в удосконаленні їх навичок щодо раціональної організації самостійної роботи у здобутті нових і поглибленні набутих знань; така допомога має озброїти педагогів:
знаннями самостійної роботи над літературою;
вмінням складати конспекти, готувати реферати, доповіді;
вміння писати статті, методичні розробки;
володінням методикою проведення нескладної експериментальної роботи;
здатністю аналізувати власний, а також вивчати досвід кращих педагогів.
Саме тому велика роль у підвищенні кваліфікації належить самоосвіті педагога. Самоосвіта здійснюється за наявності таких ознак:
самоосвіта має за мету придбання нових наукових, методичних знань і практичних навичок;
самоосвіта повинна бути неперервною;
поповнення і оновлення нових знань має здійснюватися на підставі попередньої професійної підготовки педагога;
систематичність і неперервність цієї діяльності регулюються планами самоосвітньої діяльності педагога;
самоосвіта має сприяти оволодінню педагогом засобами застосування професійних знань в його практичній діяльності.
В основу організації самоосвіти педагога покладені такі принципи:
систематичність і послідовність самоосвіти;
зв’язок самоосвіти з практичною діяльністю педагога;
взаємозв’язок наукових і методичних знань у самостійній підготовці педагога;
комплексне вивчення психолого-педагогічних і науково-методичних проблем;
відповідність змісту самоосвіти рівню підготовки педагога, його інтересам і нахилам.
Кожен педагогічний працівник Центру складає План самоосвітньої діяльності на навчальний рік, який розглядає і погоджує відповідна методична комісія. План обов’язково відображає проблему над якою працює навчальний заклад, проблему над якою працює методична комісія, методичну проблему, над якою працює педагогічний працівник. Він містить: зміст самоосвітньої діяльності, форму самоосвіти, термін виконання і відмітку про виконання.
Поділяється План на такі розділи:
І. Вивчення нормативних документів
ІІ. Теоретична підготовка за посадою
ІІІ. Науково-методична робота
ІV. Педагогічна підготовка
V. Психологічна підготовка
VІ.Підвищення загальнокультурного рівня
Працюючи над науково-методичною темою (проблемою), педагоги використовують не тільки рекомендації педагогічної теорії, особистий практичний досвід, а й багатий досвід педагогічного колективу училища. На педагогічних радах, методичних радах, засіданнях методичних комісій, творчих груп йде науково-методичний пошук, під час якого педагоги отримують потрібну інформацію, аналізують її та обирають те раціональне зерно, яке принесе успіх в здійсненні освітньої діяльності.
Наставництво - це різновид індивідуальної роботи з молодими викладачами, які не мають трудового стажу педагогічної діяльності в освітніх установах або мають трудовий стаж не більше 3- х років.
Наставництво передбачає систематичну індивідуальну роботу досвідченого викладача з розвитку в молодого фахівця необхідних навичок і вмінь ведення педагогічної діяльності. Воно покликане найбільш глибоко і всебічно розвивати наявні у молодого спеціаліста знання в області предметної спеціалізації та методики викладання.
Метою наставництва є надання допомоги молодим педагогам у їх професійному становленні.
Основними завданнями наставництва є:
• прищеплення молодим фахівцям інтересу до педагогічної діяльності й закріплення викладачів в освітньому закладі;
• прискорення процесу професійного становлення викладача і розвиток здатності самостійно і якісно виконувати покладені на нього обов'язки;
• адаптація до корпоративної культури, засвоєння кращих традицій колективу коледжу та правил поведінки в освітньому закладі, свідомого і творчого ставлення до виконання обов'язків викладача.
Організація роботи наставників та контроль їх діяльності покладається на заступника директора.
Заступник директора зобов'язаний :
• представити призначеного молодого фахівця викладачам Центру, оголосити наказ про закріплення за ним наставника;
• створити необхідні умови для спільної роботи молодого фахівця зі своїм наставником;
• відвідати окремі уроки та позакласні заходи з предмета, що проводяться наставником і молодим спеціалістом;
• вивчити, узагальнити і поширити позитивний досвід організації наставництва в освітній установі;
• визначити заходи заохочення наставників.
Безпосередню відповідальність за роботу наставників з молодими фахівцями несуть голови методичних комісій.
Консультування — надання допомоги в самостійному вивченні будь-якого складного питання. За змістом консультації можуть бути як теоретичними, так і практичними. Таку індивідуальну методичну роботу слід проводити регулярно не лише з молодими педагогами, а й і з досвідченими, разом із ними знаходити ту сферу творчості, з якої починається подальше вдосконалення педагогічної майстерності.
В організації індивідуальних консультацій з педагогами потрібно виходити з практичних потреб навчального закладу і кожного педагога зокрема. Починати дану роботу потрібно із виявлення педагогів, які потребують консультацій з тих чи інших питань. Потрібну інформацію можна одержати з різних джерел: анкетування, відвідування уроків (занять), бесіда, перевірка календарного плану, журналу теоретчного навчання, зошитів учнів та ін.
Разом з педагогом керівники Центру виявляють недоліків навчально-виховній роботі педагога (наприклад, нераціонально на уроці(занятті) використовується час, не завжди проводиться підсумок уроку, невміло здійснює викладач диференційований підхід до здобувачівв освіти), продумують заходи щодо їх усунення. Під час індивідуальних консультацій педагогу дають конкретні поради з тих чи інших питань, рекомендують опрацювати відповідні журнальні статті, методичні посібники або методичні розробки уроків.
Повторне відвідування уроків педагога, проведення контрольних робіт, усного опитування здобувачів освіти дають змогу з'ясувати ефективність індивідуальних консультацій для педагога.
ВЗАЄМОВІДВІДУВАННЯ УРОКІВ
Взаємовідвідування уроків має істотне значення у підвищенні педагогічної майстерності педагогів. Якщо молодий і недосвідчений педагог відвідає урок, що його проводить старший колега, то він може збагатити свій методичний багаж. Якщо ж досвідчений педагог відвідає урок менш досвідченого колеги, то зможе порадити йому, як удосконалити той чи той момент уроку. Можливо, й досвідчений педагог знайде щось корисне для себе у молодшого колеги.
Не можливо проаналізувати урок без глибоких знань вимог до сучасного уроку (різних типів уроків), принципів здійснення навчання відповідно до трансформації сучасного суспільства, а також індивідуального підходу до кожного уроку, групи і особистості педагога.
При здійсненні аналізу уроку слід також враховувати принципи експертного оцінювання компетенцій викладача:
демократизм та гуманізм;
наукова об’єктивність;
модульність та забезпечення пріоритетів;
зіставлення;
особистісно зорієнтований підхід;
добровільність;
нормативність.
Будь-який процес чи дії, що здійснюються в навчально – виховному процесі в роботі із добувачами освіти або педагогічними працівниками, мають на меті головне - результативність. Позитивний результат можливий за умови роботи в системі:
від експертизи – до прогнозу;
від аналізу – до управлінського рішення;
від діагностики – до результату.
Саме в такій системі існує і здійснює свою функцію аналіз уроку як компонент цілісного педагогічного процесу.
Курси підвищення кваліфікації є частиною неперервної педагогічної освіти. Метою курсів є удосконалення професійних навичок шляхом поглиблення, розширення, оновлення знань, компетентностей на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.
Підвищення кваліфікації – це набуття нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань, метою якої є професійний розвиток, відповідно до державної політики у галузі освіти та забезпечення якості освіти.
Основними напрямами підвищення кваліфікації є:
розвиток професійних компетентностей (знання навчального предмета, фахових методик, технологій);
формування у здобувачів освіти спільних для ключових компетентностей вмінь, визначених частиною першою статті 12 Закону України "Про освіту";
психолого-фізіологічні особливості здобувачів освіти певного віку, основи андрагогіки;
створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища, особливості (специфіка) інклюзивного навчання, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі здобувачів освіти з особливими освітніми потребами;
використання інформаційно-комунікативних та цифрових технологій в освітньому процесі, включаючи електронне навчання, інформаційну безпеку;
мовленнєва, цифрова, комунікаційна, інклюзивна, емоційно-етична компетентність;
формування професійних компетентностей галузевого спрямування, опанування новітніми виробничими технологіями, ознайомлення із сучасним устаткуванням, обладнанням, технікою, станом і тенденціями розвитку галузі економіки, підприємства, організації та установи, вимогами до рівня кваліфікації працівників за відповідними професіями (для працівників ЗП(ПТ)О);
розвиток управлінської компетентності (для керівників закладів освіти, науково-методичних установ та їх заступників) тощо (пункт 14 Порядку).
У разі викладання декількох навчальних предметів (дисциплін) педагогічні та науково-педагогічні працівники самостійно обирають послідовність підвищення кваліфікації за певними напрямами у міжатестаційний період в межах загального обсягу (тривалості) підвищення кваліфікації, визначеного законодавством.
Кожен педагогічний працівник зобов’язаний щороку підвищувати свою кваліфікацію відповідно до законодавства (частина перша статті 51 Закону України «Про повну загальну середню освіту»).
Педагогічні працівники закладів дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти підвищують свою кваліфікацію не рідше одного разу на п’ять років відповідно до спеціальних законів (пункт 14 Порядку).
Загальний обсяг підвищення кваліфікації педагогічного або науково-педагогічного працівника закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти не може бути менше ніж 150 годин на п’ять років.
Згідно з частиною другою статті 59 Закону України «Про освіту» результати підвищення кваліфікації у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, не потребують окремого визнання чи підтвердження.
Результати підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації визнаються рішенням педагогічної (вченої) ради відповідного закладу освіти.
Відповідно до пункту 25 Порядку педагогічний або науково-педагогічний працівник протягом одного місяця після завершення підвищення кваліфікації подає до педагогічної (вченої) ради закладу освіти клопотання про визнання результатів підвищення кваліфікації та документ про проходження підвищення кваліфікації.
У разі підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти (самоосвіти) замість документа про підвищення кваліфікації подається звіт про результати підвищення кваліфікації або творча робота, персональне розроблення електронного освітнього ресурсу, що виконані в процесі (за результатами) підвищення кваліфікації та оприлюднені на веб-сайті закладу освіти та/або в електронному портфоліо педагогічного або науково-педагогічного працівника (у разі наявності). Форму звіту визначає відповідний заклад освіти.
Клопотання протягом місяця з дня його подання розглядається на засіданні педагогічної ради закладу освіти. Для визнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна рада заслуховує педагогічного працівника щодо якості виконання програми підвищення кваліфікації, результатів підвищення кваліфікації, дотримання суб’єктом підвищення кваліфікації умов договору та повинна прийняти рішення про визнання результатів підвищення кваліфікації або невизнання результатів підвищення кваліфікації.
У разі невизнання результатів підвищення кваліфікації педагогічна рада закладу освіти може надати рекомендації педагогічному працівнику щодо повторного підвищення кваліфікації у інших суб’єктів підвищення кваліфікації та/або прийняти рішення щодо неможливості подальшого включення такого суб’єкта підвищення кваліфікації до плану підвищення кваліфікації закладу освіти до вжиття ним дієвих заходів з підвищення якості надання освітніх послуг.
Результатом підвищення кваліфікації педагогічних працівників у суб’єктів підвищення кваліфікації, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, може бути присвоєння їм повних та/або часткових професійних та/або освітніх кваліфікацій у встановленому законодавством порядку.
У документі про підвищення кваліфікації зазаначаються:
повне найменування суб'єкта підвищення кваліфікації (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (у разі наявності) фізичної особи, яка надає освітні послуги з підвищення кваліфікації науково-педагогічним працівникам (для фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців);
тема (напрям, найменування) та обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації у годинах та/або кредитах ЄКТС;
прізвище, ім'я та по батькові (у разі наявності) особи, яка підвищила кваліфікацію;
опис досягнутих результатів навчання;
дата видачі та обліковий запис документа;
найменування посади (у разі наявності), прізвище, ініціали особи, яка підписала документ від імені суб'єкта підвищення кваліфікації та її підпис (пункт 13 Порядку).
АТЕСТАЦІЯ
Атестація педагогічних працівників – це система заходів, спрямована на всебічне комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності, за якою визначаються відповідність педагогічного працівника займаній посаді, рівень його кваліфікації, присвоюється кваліфікаційна категорія, педагогічне звання. Порядок атестації педагогічних працівників регулює Положення про атестацію педагогічних працівників, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 09 вересня 2022 року № 805 .
І. Щороку не пізніше 20 вересня для атестації педагогічних працівників у навчальних та інших закладах, органах управління освітою створюються атестаційні комісії I, II і III рівнів.
До повноважень атестаційних комісій, зокрема належить:
відповідність (невідповідність) педагогічних працівників закладу освіти, структурного підрозділу займаним посадам;
присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій і педагогічних звань або про відмову в такому присвоєнні (підтвердженні);
розглядати апеляції на рішення атестаційних комісій нижчих рівнів;
розглядати документи, подані педагогічними працівниками ті ін., в залежності від обсягу повноважень кожної з комісій, встановлює їх відповідність вимогам законодавства та вживає заходів щодо перевірки їх достовірності (за потреби).
ІІ. До 10 жовтня атестаційні комісії повинні:
скласти і затвердити список педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації в наступному календарному році, строки проведення їх атестації та графік проведення засідань атестаційної комісії;
визначити строк та адресу електронної пошти для подання педагогічними працівниками документів (у разі подання в електронній формі).
У випадку відсутності педагогічного працівника, який підлягає черговій атестації у списку, за його заявою, поданою не пізніше 20 грудня поточного календарного року, атестаційна комісія включає його до списків педагогічних працівників, які підлягають черговій атестації.
ІІІ. До 20 грудня для проведення позачергової атестації до атестаційної комісії подається заява за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення. Атестаційна комісія затверджує окремий список педагогічних працівників, які підлягають позачерговій атестації, визначає строки проведення їх атестації, подання ними документів та у разі потреби може внести зміни до графіка своїх засідань.
ІV. Інформація, вказана вище, а саме в ІІ та ІІІ пункті, оприлюднюється на вебсайті закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу, органу управління у сфері освіти не пізніше п’яти робочих днів з дня прийняття рішення відповідною атестаційною комісією.
Протягом п’яти робочих днів з дня оприлюднення інформації педагогічний працівник, який атестується, може подати до атестаційної комісії документи, що, на його думку, свідчать про педагогічну майстерність та/або професійні досягнення.
Документи, які зберігаються в особовій справі педагогічного працівника, не подаються до атестаційної комісії, яка створена в суб’єкті освітньої діяльності, відокремленому структурному підрозділі, органі управління у сфері освіти, у якому зберігається особова справа..
V. Педагогічний працівник, який атестується, може подати до відповідної атестаційної комісії документи в паперовій або електронній формі. Електронний варіант документів (формат PDF, кожен документ в окремому файлі) надсилається на адресу електронної пошти для подання педагогічними працівниками документів в електронній формі з підтвердженням про отримання. Документи, подані до атестаційної комісії, реєструються секретарем атестаційної комісії.
Забороняється безпідставно відмовляти педагогічному працівнику в прийнятті документів, які відповідають вимогам, зазначеним у цьому пункті.
Характеристика повинна містити оцінку виконання педагогічним працівником посадових обов'язків, відомості про його професійну підготовку, творчі та організаторські здібності, ініціативність, компетентність, організованість, морально-психологічні якості, дані про участь у роботі методичних об'єднань, інформацію про виконання рекомендацій, наданих попередньою атестаційною комісією, тощо.
VІ. Атестаційна комісія розглядає документи педагогічних працівників, які атестуються, за потреби перевіряє їхню достовірність, встановлює дотримання вимог пунктів 8, 9 розділу I Положення, а також оцінює професійні компетентності педагогічного працівника з урахуванням його посадових обов’язків і вимог професійного стандарту (за наявності).
Для належного оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника атестаційна комісія може прийняти рішення про вивчення практичного досвіду його роботи. У такому випадку атестаційна комісія має визначити зі складу членів атестаційної комісії членів, які аналізуватимуть практичний досвід роботи педагогічного працівника, а також затвердити графік заходів з його проведення.
Атестаційна комісія може запросити педагогічного працівника на своє засідання у разі виникнення до нього питань, зокрема пов’язаних з поданими ним документами. Педагогічний працівник може бути присутнім на засіданні атестаційної комісії під час розгляду питань, що стосуються його атестації, в тому числі в режимі відеоконференцзв’язку. Засідання атестаційної комісії оформлюються протоколом.
На підставі рішення атестаційної комісії секретар оформляє атестаційний лист, у якому фіксується результат атестації педагогічного працівника. У випадку проведення одночасної (в межах однієї процедури) атестації педагогічного працівника з двох і більше навчальних предметів (інтегрованих курсів, дисциплін), які ним викладаються, видається один атестаційний лист, що має містити інформацію про результати атестації за кожним із таких навчальних предметів (інтегрованих курсів, дисциплін).
Педагогічний працівник з власної ініціативи може особисто отримати свій примірник атестаційного листа у секретаря відповідної атестаційної комісії під підпис. За заявою педагогічного працівника оригінал атестаційного листа може бути відправлено поштою з повідомленням про вручення.
Атестаційні листи та копії документів про підвищення кваліфікації педагогічного працівника зберігаються в особовій справі педагогічного працівника.
Рішення атестаційної комісії є підставою для видання (не пізніше трьох робочих днів з дня отриманім документів, зазначених у пункті 12 розділу ІІІ Положення) відповідного наказу керівником закладу освіти, відокремленого структурного підрозділу. Педагогічні працівники повинні бути ознайомлені з наказом упродовж трьох робочих днів із дати його видання під підпис.
Наказ за результатами атестації упродовж трьох робочих днів із дня його прийняття має бути поданий до бухгалтерії закладу освіти, де працює педагогічний працівник, чи до централізованої бухгалтерії, що здійснює бухгалтерський облік відповідного закладу освіти, для нарахування заробітної плати та проведення відповідного Перерахунку. Оплата праці з урахуванням результатів атестації проводиться з дати видання наказу за результатами атестації.
За наявності обставин, що унеможливлюють діяльність атестаційної комісії або педагогічних працівників, які атестуються, та перешкоджають проведенню атестації, перебіг строків проведення атестації, встановлених цим Положенням, припиняється і відновлюється після усунення обставин, що стали перешкодою для проведення атестації.
Положення про атестацію педагогічних працівників