Поради батькам

Шпаргалка для дорослих,

або Правила роботи з тривожними дітьми

1. Уникайте змагань та будь-яких видів роботи, що враховують швидкість.

2. Не порівнюйте дитину з оточуючими.

3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

5. Частіш звертайтесь до дитини за ім'ям.

6. Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте для дитини зразком в усьому.

7. Не висувайте дитині завищених вимог.

8. Будьте послідовними у вихованні дитини.

9. Намагайтесь робити дитині щонайменше зауважень.

10. Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.

11. Не принижуйте дитину, караючи її.

Криза трьох років

Криза 3 років належить до гострих. Дитина може бути некерованою, впадати в лють. Період важкий як для дорослого, так і для самої дитини. Дитина може проявляти себе в цей період по різному. Трапляються такі прояви:

1. Негативізм - реакція не на зміст пропозиції дорослих, а на те, що вона йде від дорослих. Прагнення зробити навпаки, навіть всупереч власним бажанням.

2. Упертість - дитина наполягає на чомусь не тому, що хоче, а тому, що вона цього зажадала, вона зв'язана своїм первинним рішенням. По суті, дитина вимагає, щоб оточуючі зважали на неї як на особистість.

3. Непоступливість - вона безособова, направлена проти норм виховання, способу життя, який склався до 3-х років.

4. Свавілля - прагне все робити самостійно. «Придушити» цю тенденцію до самостійності, - значить породити у дитини сумнів у власних силах і можливостях.

5. Протест-бунт - дитина знаходиться в стані війни з оточуючими, в постійному конфлікті з ними.

6. Симптом знецінення - проявляється в тому, що дитина починає лаятися, дратувати і обзивати батьків.

7. Деспотизм - дитина змушує батьків робити все, що вона вимагає. Вишукує тисячі способів, щоб проявити свою владу над іншими. По суті - це прагнення повернутися до того блаженного стану дитинства, коли кожне його бажання виконувалося. По відношенню до молодших сестер і братів деспотизм виявляється як ревнощі.

Рекомендації батькам:

• Не надавайте великого значення упертості і примхливості. Зверніть увагу на напад, але не дуже хвилюйтеся за дитину.

• Під час нападу залишайтеся поруч, дайте їй відчути, що ви її розумієте.

• Не намагайтеся в цей час щось пояснювати своїй дитині - це марно. Лайка не має сенсу, шльопання ще сильніше розбурхає.

• Будьте в поведінці з дитиною наполегливі. Якщо ви сказали «ні», залишайтеся і далі при цій думці.

•  Не здавайтеся навіть тоді, коли напад у дитини стався в громадському місці. Найчастіше допомагає тільки одне - взяти її за руку і відвести.

•  Істеричність і примхливість вимагає глядачів, не вдавайтеся до допомоги сторонніх: «Подивіться, яка погана дівчинка, ай-яй-яй!» Дитині тільки цього й треба.

• Спробуйте переключити увагу: «Ох, яка у мене є цікава іграшка (книжка, штучка і т.д.)!», «А що це там за вікном ворона робить?» - подібні відволікаючі маневри зацікавлять капризулю, вона заспокоїться.

Зона найближчого розвитку дитини полягає в знаходженні свого "МОЖУ": вона повинна навчитися співвідносити своє "хочу" з "повинен" і "не можна" і на цій основі визначити своє "можу". Криза затягується, якщо дорослий стоїть на позиції "хочу" (вседозволеність) або "не можна" (заборони). Слід надати дитині сферу діяльності, де б вона могла проявляти самостійність.

Ця сфера діяльності - в грі. Гра з її особливими правилами і нормами, які відображають соціальні зв'язки, служить для дитини тим безпечним островом, де вона може розвивати й апробувати свою незалежність, самостійність.

Намагайтеся коригувати поведінку дитини терпляче, тихо і непомітно. Це велика і копітка батьківська праця. Але варто запастися терпінням. Тому що саме криза 3 років є переломною для того, щоб розвинути у дитини самостійність, вміння і прагнення пристосовуватися до життя, виявляти життєву позицію, проявляти себе як особистість

ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА

ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?

Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не

хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого

садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?

Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або

вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний

ліс абощо.

Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові

її уяви та мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в

яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».

Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад,

«Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».

І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

Як допомогти батькам підготувати свою дитину до садочку?

Пам’ятка для батьків.

1. Розкажіть дитині, що таке дитячий садочок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов в дитячий садок. Зводіть його туди, щоб він мав уяву, що це таке.

2. Коли ви йдете повз дитячого садочку, з радістю нагадуйте дитині про те, як йому пощастило, що він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим в присутності малюка, що пишаєтеся своєю дитиною, – адже його прийняли в дитячий садок.

3. Поговоріть з ним, як з дорослим. Поясніть, що він буде ходити в садок, де багато дітей, з якими можна грати, і багато нових і цікавих іграшок.

4. Розкажіть йому, що дорослі “тітки”, з якими він там зустрінеться, будуть грати, співати й танцювати з ним, читати йому книжки, розповідати казки і завжди в усьому допоможуть.

5. Скажіть, що тепер вранці вся родина буде відправлятися на роботу: тато – у свій офіс, мама – у свій, старший брат або сестра – до школи, а він – у дитячий садок, а після роботи мама або тато прийдуть за ним і заберуть додому.

6. Ознайомтеся з майбутньою вихователькою, нянечкою. Обов’язково скажіть вихователю, а краще залиште йому письмову пам’ятку, де перерахуйте: нелюбимі страви, продукти і ліки, що викликають алергію; номери телефонів для зв’язку з вами в екстрених випадках.

7. Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності, він буде там робити. Чим докладніше буде ваша розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий садок. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було йому заздалегідь “обіцяно”, – він відчуває себе впевненіше.

8. Поступово, ведіть режим дня дитини подібний до режиму дня у дитячому садку, особливо якщо це стосується раннього вставання – не пізніше восьмої години ранку. Після обіду ваш малюк повинен спати не менше однієї години або хоча б полежати з книгою або з іграшкою. Підготуватися до сну слід не пізніше 21 години.

9. Корисно навчити користуватися горщиком. Відучити його від їжі із пляшечки з соскою. Постарайтеся навчити малюка самостійно їсти ложкою і пити з чашки.

10. Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: “Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати”.

11. Коли ваш син або дочка вперше відправляться в сад, не забудьте дати йому з собою свою іграшку: звична тепла річ, що пахне будинком, буде діяти на малюка заспокійливо, це для нього частинка дому, частинка безпеки.

12. Не забудьте так розпланувати свій час, щоб повністю звільнити собі першу пару тижнів, щоб зі свого боку допомогти дитині плавно пройти адаптацію в садку.

13. На перших порах намагайтеся приділяти своїй дитині потрійну увагу вдома і на прогулянках, нагадуйте ввечері йому про садок, про хлопців, про вихователів. Найголовніше – не бійтеся сліз дитини, адже він поки не може реагувати інакше. Не дратуйте дитини своїми сльозами і знервованістю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи. Якщо у мами не виходить бути витриманою, краще довірити татові відвести дитину в садок.

14. Постарайтеся бути терпимими в період адаптації дитини до дитячого садочку, не шкодуйте часу на емоційно-особистісне спілкування з дитиною, заохочуйте відвідування дитячого садочку з дитиною. Пам’ятайте, що дитячий сад – це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

Чи всім дітям потрібно ходити до дитячого садка?

Як Ви вважаєте, можливо, не всім дітям корисно ходити до дитячого садка? Нашій доньці чотири роки, вона ходила три тижні до садочка, плакала щодня, потім захворіла. Мабуть, вона у нас не «садкова», і нам до школи її слід потримати вдома?

Справа, безперечно, суто сімейна: віддавати чи не віддавати. У дитсадка дуже багато переваг: діти, які відвідували дитячий садок, дуже легко адаптуються до нових умов, легше входять у контакт з однолітками. Три тижні термін не настільки великий для того, щоб звикнути до чогось нового. Та якщо родина налаштована на домашнє виховання, мама дуже хвилюється, то, швидше за все, дитина це відчуває і, зрозуміло, вередує. Які тривоги звичайно охоплюють мам? Що у дитячому садку багато інфекцій, що малюка ображатимуть, що малюк буде дуже сумувати. Іноді так буває, що мама емоційно не готова

«відпустити» дитину у «вільне плавання». І тоді дитина плаче, нервується, вередує. Спочатку прийміть рішення для себе: чи хочете Ви, щоб дитина відвідувала дитячий садок. Якщо так, тоді працюйте у цьому напрямі. Почніть загартовувати малюка, щоб він менше хворів у дитсадку. Намагайтеся створювати дитині якомога більше ситуацій, коли вона зможе спілкуватися з іншими дітьми, і в дитсадку вона легко зможе налагоджувати взаємини з новими друзями. Отож, не бійтеся дитячого садка, він дуже корисний для дітей.

Синочок не хоче самостійно одягатися.

Ніяк не можу навчити свого трирічного синочка самостійно одягатися. І шнурки «приборкати» у нього не виходить, і ґудзики не слухаються, і штанці не одягаються. У різний спосіб намагалися — нічого не виходить. Що нам робити, і далі самим його одягати?

Спробуйте перетворити одягання на веселу гру. Для початку

займемося шнурками. Знайдеться у васвдома пара татових старих кросівок? Вимийте їх і втягніть шнурки якомога яскравіші. От і буде гарний тренажер для пальчиків. Будемо разом затягувати шнурки. На яке-небудь сімейне свято можна навіть таке змагання влаштувати — хто

швидше зав’яже шнурки. Тепер ґудзички. Починайте навчати із ґудзиків якомога більших, із ними буде легше впоратися дитячим ручкам, потім поступово переходьте до застібання ґудзиків меншого розміру. Нехай у малюка буде своя дитяча ложка для взуття, тоді і взуття легше взуватиметься. А ще можна погратися у переодягання. Зберіть різний одяг — татові штани, мамин капелюшок, усе, що у вас є у шафі, і починайте убиратися — у кого костюм буде найсмішнішим, той і переміг! Поступово дрібні м’язи рук малюка будуть розвиватися, й одягання вже не буде такою прикрою справою.

Що передбачає готовність до школи?

Підготовка дитини до школи складається з трьох компонентів:

• соціальна — вміння адаптуватися в соціумі;

• інтелектуальна — базові навички читання, письма, підрахунку;

• емоційна — готовність дитини бути самостійним і відповідальним.

У більшості випадків тестується тільки інтелектуальна складова. Комунікативний навичок, а також емоційна готовність залишаються «за бортом». Однак психологи не втомлюються повторювати, що саме соціальна «зрілість» дошкільника обіцяє йому успіх в навчанні. Щоб діти успішно «гризли граніт науки», їм повинно бути в школі емоційно комфортно.

Головна мета початкової школи - навчити дітей рахувати, писати і читати. Виникає логічне запитання: навіщо тоді всьому цьому вчити дитину до 1 класу? Як кажуть педагоги, базові навички складають необхідну основу для їх успішного оволодіння. Не секрет, що різним дітям для запам'ятовування одного і того ж матеріалу потрібен різний час. Шкільна програма орієнтована на середній рівень. Щоб всі дітки вкладалися в заданий темп, необхідна дошкільна підготовка.

Наступна складова - вміння дитини спілкуватися, висловлювати свої думки, контактувати з соціумом. Психологи таку підготовку ставлять на перше місце. Малюк, який вміє писати і читати, але погано адаптується в колективі, завжди буде «білою вороною». Ось чому важливо, щоб до школи діти відвідували садки, центри розвитку або гуртки. Тільки перебуваючи в колективі, дитина вчиться вибудовувати відносини і отримує необхідні комунікативні навички.