Eurotour (звіт)

Дата публікації допису: 21 жовт. 2013 17:16:06

Ранком 11 жовтня я сів на маршутку до Метро, на городоцькій, обійшов кільце, і почав стопити. Це протривало не більше 3хв, і перша машина до Мостиськ. І так я попутками, які я чекав не більше 5хв я сьогодні доїхав до Жешува.

Окрема увага до кордону. Тут, як завжди, черги. Люди несуть горілку, цигарки. А таких, що реально їдуть до Польщі, лише я, та ще одна групка студентів. Може б вони зробили окрему лінію, для тих, хто живе в прикордонній зоні ? Ще одна особливість пішого переходу в Мостиськах- тут перевіряють сумку кожного, що не робиться на інших кордонах(на прик. в аеропорті, чи коли перетинаєш кордон машиною).

Переночувавши в сестри, і подивишись матч Україна- Польща, зранку рушив до Варшави. Шлях був вже трошки довший, і стоп вже не був аж такий крутий, проте в районі 5ї години я вже був в столиці.

Прошлангувавши годин 5 я зрозумів, що накращий варіан- це хостел. А це була субота, тому більшість хостелів забиті. ТОж місце знайшлося, аж в третьому. Доречі, в хостелі вам дадуть мапу варшави, і якщо в них немає місця, то покажуть найближчі хостели. Також, студенти мають знижку(10-25%, за наявності айсіка).

Зранку одразу на головну арену Польщі ! Кілька знимків, і обід на березі р.Вісли. Ость тут романтика...

Львову бракує річки, може то розібрати пр.Свободи, нехай знову буде річка в нас ?

Прогулявшись центром і побачивши напевно все, або майже все, я вирушив до аеропорту, як виявилось, він за кілометрів 15 від Варшави. Тож я добрався на крайне місце, що в мене було на мапі міста, і перша ж машина мене завезла в сам аеропорт, уявляєте спеціально для мене проїхали зайвих кілометрів 10 !

Переліт на Мілан( кілька годин сну в аеропорті, що швидше нагадував якийсь вокзал, ніж аеропорт).

ПІсля кількох годин сну я пішов на стоп, було ще темно тож вирішив вийти, як то в нас кажуть на трасу. Тут помічаю знак, що до Мілану 58км. і шарю що то ще дуже далеко до нього.

Вийшов на автобан, стоплю, і тут зупиняється машина. Це були мусара. Вони тіпа тут неможна стопити, зійди з автобану, і що найгірше, вони чекають поки ти свалиш на бокову вулицю, яка виводить на автобан. Тож ще 2.5 год довелось іти, шукати класне місце в тому селі, і стопити. Був джипік до Мілану. Чувак працює в метро, а їздить на джипі, ото жизнь )

Перш за все поїхав(халявний вхід в метро) на стадіон, нічого особливого, а далі, з горем пополам, бо англійську там народ не шпрехає(добре, що с лово метро, і в італії метро;) ) добрався до центру. Ну як центру, вокзалу. Він величезний і афігенний. Проте це все. що там я побачив. Ну та, гарні будиночки, дворики і.т.д. нічого особливого. Як виявилось потім, я так і не побачив головне достоїнство Мілану- собор, через те, що ніхто не знає мови, і коли ти питаєш про центр, тобі кожен показує в іншу сторону, і проблемно знайти вай-фай, а щоб підключитись в макдаці тре мати італійський номер.

Мілан вже набрид і я рушив в сторону віїзду на Болонію. Знов автостом, автобан, робітники, потім мусара- це перша машина, що мене підвезла з Мілану. але завезли мене в дуже галіме місце. хоч машин і багато, але немає де стопити, а знов виходити на автобан апасно, бо вино вже записали мої дані.

ТОж годинки 2.5 я там провтикав, і вже навіть подумував над тим, щоб повернутись в Мілан. Проте, тому хто вміє чекати, завжди дістається найкраще ! Зупиняється бусік, і знаєте що ? ТАМ УКРАЇНЕЦЬ !!! Ха-ха-ха ))

Ото вкан, нагодував, розповів про життя в Італії. Він займається розвозкою газет, і якраз їде в Болонію, за наступною партією газет. Тож він подзвонив знайомому, і пробив хто їде в мою сторону. ТОж з тої фабрики куди він мене завіз, мене за хвилин 40 забрала наступна машина, він їхав 20 км від Сан Маріно, а це вже сам порішав, щоб ще інший мене завіз в саме Сан Маріно. Так вже в 7 ранку я снідав в містечку Сан Маріно, на горі Титан.

Перший і єдиний дощ за всю поїздку мене застав в столиці, проте ті краєвиди, і ще безлюдні вулички надзвичайно вражали.

До 11 години я вже обходив все, що можна, і вирішив рухатись до стадіону. Спустився по ліфтах, а потім ще кілометр вниз. Прийшов на стадіон пройшовсь по ньому, по роздягалках і.т.д. На касах виявилось футбол не тут(Так, в Сан Маріно два стадіони). І був чувак в той момент по тій ж причині, що і я, він мене і завіз на стадіон. Пообідав там, і пішов гуляти. ББлижче до 4ї почали підтягуватись наші. В районі 4ї я розумію, що в мене прокує 2 євро, щоб купити квиток. Я в банк, а вони всі до 4ї. ото була запара. Тупо вканало в боулінг клубі мені махнули бакси на євро.

Тож купивши квиток я вже пішов ще раз похавати вже в знайому точку, бо розумів, що після футболу одразу на стоп. А там зустрів нашу діаспору з Швеції та Англії. Вони гарно проставились, і на стадіон. Ото галімий фуц ! Перед початком матчу до мене підходить сам делегат фіфа, каже щоб я зняв червоно-чорний прапор, я щось йому втираю, йому типу пофіг, каже, якщо за 5 хв не зніме, то вивидіть його(мене). ну я зняв, думаю зара прийде Брілок і компані, почнеться матч і повішаю. Тут прилітає наш делегат базарить тіпа не вішай три-пири, я кожу що мені пофіг на то всьо. Він до делегата фіфа, і ті рішають щоб я тіпа вітдав прапор, або мене виводять. Кароче, ми довго рішали і мене вивели ) там було місце де покласти речі, я там його вже поклав, і після того вже попав норм на стадіон. а в мене ще був галімий сектор, бо вся ультра була через два сектори, а тупі італьяшки не пускають, а пригати не можу, бо мене вже і так знають+ мої речі на виході цього сектору. Познайомимвся з тіпом на секторі з Муровано, зара він в Італії, він щось ще пробував рішати зі стюартами, а вони нівяку.

Далі знов стоп, одна тачка, потім дальнобійники-наркомани(пили пиво за кермом, курили, і пропонували траву), отака вот Італія. Лишили мене на заправці, я постопив годинку, і вшарив, що толку не буде тре спати. Коли я заснув, через годину мусара, документи( а в мене американська віза і шенгенка), вони такі все ок, давай дасвіданія )

ну після того я ніфіга не спав, і мене взяв чувак десь з чехії, по російськи базарив. то з ним я заїхав до повороту на аеропорт, але там тіпа не можна зупинятьсь тож заїхав з ним ще 20 км від повороту, до заправки, а щоб перейти автобан тре ще пропиляти десь 2км треба було.

Тут я вже зрозумів- наглість друге щастя, і треба просто напрошуватись. Так мене підібрав один румунин, і завіз аж на початок мого містечка, бо я вже не дуже встигав на літак.

В містечку на автобус, один, другий, 15річні дівчатка, які хоч говорять по англійськи, посадили на мій другий автобус. і я прилетів за 10хв до початку моєї реєстраці.

Вроцлав 12 ночі. Вирішив не йти в Вроцлав а на автобан.(навідміну від італії в Польщі можна стопити на автобані).

Вихожу на автобан дивлюсь вказівники: одина сторона наверх і на Варшаву, а друга в Чехію. тупо мені ні туде, ні туда. Стоплю машину він підвозить щось базарить фіг поймеш. захожу на парковку на початку міста чувак приблизно пояснює сістему.

Я назад на автобан, друга машина вже в мому няпрямку, але він звертає на чехію, а мені каже, тобу тупо прямо. Ну я тупо прямо кілометрів 30, наступна машина, а він, ти вже пройшов свій поворот(ФАК).

Одним словом на свому автобані я був в районі 4.5 ранку, а між 5 і 7, я думав, що помру, було настільки холодно, що мені не допомогли мої нижні штани, рікавиці, шапка, і светр з курткою. Ізнову спрацьовує:хто вміє чекати... Перша ж машина 250 км. Тут я собі вже і поспав(не спав ж цілу ніч), поговори, розповів про свої мандри.

Далі нічого особливого, кілька годин, кілька машин і я вже крокую Львовом, їм булочку, і вже мрію про довгоочікуваний душ. =)

Тепер Цифри:

6 Днів

ЛЬвів- Жешув- Варшава 458км(+15 до аеропорту)

Бергамо- Мілан- Сан Маріно 397 км

Сан Маріно- Болонія- Флоренція-Верона-Тревісо 615 км

Вроцлав- Краковець- Львів 605 км

Разом 2090 км (Автостопом)

Ціни: Варшава хостел 60 злт(по студаку)

Мілан метро 1.5Є

Тревісо автобус 2.5Є