Сторінка практичного психолога

Графік роботи практичного психолога:

Понеділок - П’ятниця

8.00- 16.00

Гаряча лінія для жертв домашнього насильства

15-47 (з мобільного чи стаціонарного телефону)

 Гаряча лінія працює на базі Урядового контактного центру, аби надавати психологічну допомогу потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам і дітям. Сервіс доступний цілодобово. Дзвінки є безкоштовними зі стаціонарних та мобільних телефонів, анонімними та конфіденційними.

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації

 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 123 (з мобільного)

 Громадська міжнародна правозахисна організація Ла Страда-Україна надає безкоштовну, цілодобову та анонімну допомогу тим, хто піддається фізичному, психологічному, сексуальному чи економічному насильству. Постраждалі можуть отримати психологічну підтримку та консультації щодо того, як знайти безпечний вихід із складної ситуації.

 Консультації можна також отримати онлайн:

 Skype: @lastrada-ukraine

 Facebook: @lastradaukraine

 Telegram: @NHL116123

 Email: hotline@la-strada.gov.ua

Національна гаряча лінія для дітей та молоді

 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 111 (з мобільного)

 Звернувшись на цю лінію, діти та молодь можуть анонімно отримати пітримку і поради щодо проблем в особистих стосунках, булінгу, непорозумінь з батьками, насильства чи жорсткого поводження. Крім того, дорослі можуть проконсультуватися з психологами, юристами та соціальними працівниками щодо випадків порушення прав дитини. Наразі лінія працює у будні з 12:00 до 20:00.

 Консультації можна також отримати онлайн:

 Instagram: @childhotline_ua

 Facebook: @childhotline.ukraine

Найпідступніша любов – замилування, коли:

• ви  в захопленні від кожного вчинку малюка,

• ви не замислюєтеся над їхньою суттю та можливими наслідками.

Щоб у сім’ї не виріс егоїст:

• • Навчайте  дитину помічати поруч із собою людей, в яких теж є свої почуття, бажання, потреби, з якими слід рахуватися; 

  • Будьте  мудрими з дітьми;

  • Стримуйтесь у момент негативних дитячих проявів; 

  • Умійте  поглянути на проблему з позиції малюка; 

  • Будуйте  рівноправні стосунки, в яких одна правда та спільне розуміння добра і зла, якими керують взаємодовіра, повага й любов; 

  • При таких стосунках у сім’ї неможливе застосування «батьківської влади», що дуже часто стає нездоланним бар’єром у налагодженні взаємин із членами родини.

                                 Щоб в сім’ї панувала взаємодовіра, повага і любов                                              

  притримуйтеся таких рекомендацій:                

• • Заохочуйте  самостійність своєї дитини.

  • Якщо ваш  малюк потребує допомоги, створіть такі умови, щоб він сам знайшов  шляхи подолання проблемної  ситуації.

  • Не давайте готових відповідей – ваша допомога має обмежуватися натяками, навідними запитаннями.

  • Відзначайте досягнення дитини. Віддайте перевагу похвалі, а не докорам.

  • Не доповнюйте схвалення вчинків або поведінки дитиною критикою.

  • Не намагайтеся ставити перед дитиною завищені вимоги.

  • Не вимагайте від своєї дитини більше, ніж від себе.

  • Пам’ятайте, що для дитини позитивний приклад батьків значить більше за їхні повчання.

  • Створіть для дитини куточок, де буде її стіл, полички, іграшки, книжки, олівці фарби, альбоми та інші предмети, необхідні для її самостійної діяльності, гри.

  • Розповідайте дитині якнайбільше позитивного про самостійність, допитливість, а також про дитячий садочок, школу.

  • Пам’ятайте, після 20 хв. занять дитині необхідна перерва, зміна діяльності.

  • Не проводьте розвивальних занять із дитиною пізно ввечері.

  • Пам’ятайте, для продуктивності діяльності дитині необхідно спати 10 – 12 год. на добу, з урахуванням денного відпочинку ( 1- 1.5год.)

Учимося долати агресію

Маленькі забіяки становлять для дорослих справжню проблему. Що з ними вдіяти? Бити? Але де ж

 логіка? Агресією карати за агресію, подаючи приклад такої самої агресивної поведінки, що виражена навіть більшою мірою, зовсім неправильно. Читати нотації? Хто хоча б раз це спробував, знає, що це безрезультатно. Не звертати уваги на агресивні витівки малюка? Але ж йому й самому непросто переживати власну поведінку.

Агресія — це тільки верхівка айсберга, тобто процесів, що відбуваються в душі дитини. Щось змушує її говорити злі слова, битися або кусатися.

Щоб допомогти малюкові впоратися з агресією, потрібно навчити його виявляти свій гнів в іншій, прийнятнішій формі. Крім того, неправильно змушувати дитину приховувати свою агресію, лише пропонуючи «не битися», «не кричати», «не ламати». Адже іноді агресія є результатом занадто великої кількості заборон і надмірно вимогливого виховання з боку дорослих.

Вправа 1. Пригоди веселих примар

Ця вправа допоможе агресивній дитині відкрито виявити свою агресію, але зробити це в регламентованому вигляді. Образи примар використані для того, щоб малюк мав можливість опинитися у ролі пустотливої примари, яка жартома дражнить і задирає оточуючих.

Домалюй обличчя цим кумедним маленьким примарам. Вони бешкетують і граються. Яка з примар подобається тобі найбільше? Чому? Зараз я засічу час, і цілих п’ять хвилин ти також можеш галасувати й пустувати так само, як ці маленькі примари.

Вправа 2. Зубато-рогато-колюче…

Вправа допоможе позбутися напруження, агресії, що накопичилася, дасть можливість дитині відкрито виявляти свої почуття. Для повноти ефекту можна малювати на великому аркуші паперу. Не забудьте дати малюкові набір кольорових олівців і вибрати зручне місце для малювання. Не можна критикувати малюнок, а також радити дитині, як малювати краще або правильно.

Запропонуйте малюкові намалювати надзвичайно страшну, злющу, зубату тварину. Щоб вона могла битися, кусатися, брикатися, щипатися. Нехай дитина малює так, як хоче, і стільки, скільки заманеться.

Коли малюк завершить роботу, попросіть його розповісти вам, кого він намалював, який у тварини характер, вона нападає чи захищається.

Вправа 3. Поглянь з боку

Ця вправа вимагає спільного з дорослим обговорення. Малюкові пропонують розглянути кілька ситуацій, у яких є прояв агресії. Не потрібно проводити жодних паралелей з дитячими вчинками. Завдання дорослого полягає лише в тому, щоб переконатися, що дитина правильно розуміє значення певної поведінки. 

Мета цієї гри: надати малюкові можливість побачити агресивну поведінку з боку і оцінити її.

Якщо ви розумієте, що дитина ставиться до таких епізодів некритично, уважає, що агресивна поведінка правильна, ви можете висловити свою точку зору, водночас не нав’язуючи її дитині.

Запропонуйте малюкові розглянути малюнки й розповісти, що він на них бачить. Поставте запитання.

— Що робить хлопчик?

— Як ти вважаєш, навіщо він ламає дерево?

— Він чинить добре чи погано?

— Що б ти йому порадив?

— Як би ти змінив цей малюнок?

Аналогічні запитання ви можете поставити до кожного малюнка.

Вправа 4. Кішка добра, кішка зла

Ця гра спрямована на усвідомлення своїх почуттів, уміння опановувати емоції та управляти своєю агресією.

Запропонуйте малюкові розглянути намальованих кішок. Зверніть увагу, що одна з них дуже добра й ласкава, а інша — зла, дряпається. Скажіть дитині: «Зараз я говоритиму слова «добра кішка» і «зла кішка», а ти по черзі зображуватимеш то одну, то іншу». Після декількох перевтілень запитайте: «Чи складно тобі перетворюватися з доброї кішки на злу? А навпаки? Якою кішкою тобі більше подобається бути?»

Вправа 5. Веселий клоун

Ця вправа допоможе завершити серію наведених вправ позитивним моментом, що запам’ятає малюк. Запропонуйте дитині розфарбувати веселого клоуна і його собаку, придумати клоунові ім’я, а собачці — кличку.

• інтелектуальний (достатній рівень розвитку психічних процесів для шкільного навчання, мовлення, дрібної моторики руки та ін.);

• мотиваційний (відображає бажання дитини вчитися).

Оцінювання фізіологічної зрілості дитини проводиться за допомогою «Філіппінського тесту», коли правою рукою над головою потрібно доторкнутись до лівого вуха.

Якщо пальці руки дістають вуха і при цьому положення голови залишається прямим, це свідчить про достатню «зрілість» і готовність до систематичного навчання. Коли дитина не може дотягнутися рукою до вуха або ж нахиляє голову, щоб виконати завдання, тоді говорять про неповну готовність дитини до шкільного навчання. 

Визначення шкільної зрілості:

Для визначення окостеніння лівої руки дитині пропонують покласти ліву руку на стіл долонею вниз і по черзі підіймати пальці над столом, не відриваючи кисті від поверхні.

Розвивати дрібну моторику руки можна різноманітними методами: ліплення з глини і пластиліну, малювання або розфарбовування картинок, виготовлення виробів з паперу, конструювання, застібання і розщібання ґудзиків, кнопок, гачків, зав'язування і розв'язування стрічок, шнурівок, загвинчування і розгвинчування кришок банок, пляшечок, нанизування намистинок і ґудзиків та ін.

Варто також враховувати зубну зрілість (у 6 років), для початку систематичного навчання в школі достатньо зміни 4 молочних зубів на постійні.

Окрім того, при вступі до школи дитина повинна знати своє їм`я, прізвище, по батькові, скільки їй років, називати всіх, з ким проживає, знати, де працюють батьки, називати свою адресу, пору року, домашніх чи свійських тварин та ін.

З якого віку краще віддавати дитину до школи, з шести чи з семи років?

Психологи вважають, що краще віддавати дитину в школу з 7 років, тому що, за статистичними даними дослідників із даного питання, які спостерігали за дітьми, що рано пішли до школи, багато з них були не готові до навчальної діяльності. Якщо в початковій школі вони добре вчилися за рахунок хорошої пам'яті, яка в цьому віціє, то в середній школі вони вже зазнавали труднощів, тому що там включалися інші механізми, такі як: логіка, розуміння причинно-наслідкових зв'язків, і їм уже було складно. Тому, якщо ви сумніваєтеся - віддати дитину в 6 або в 7 років до школи- краще віддати в 7!

ПОРАДИ БАТЬКАМ:

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

Зовсім не слід:

• змінювати режим дня дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор;

• оцінювати все, що робить дошкільник, так як оцінюється діяльність учня;

• "проходити" з дитиною програму першого класу, насильно замінюю­чи гру навчанням.

Необхідно:

1) прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;

2) навчити її долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час. Учити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення;

3) формувати світогляд дитини, знання:

- про довкілля, про себе (прізвище, ім'я, адресу), про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі);

- про своє село, місто, вулицю;

- про явища природи (пори року, їх послідовність, місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби);

- про урожай, борошно, із чого роблять хліб, цукор;

- про улюблені книжки, вірші, казки, пісні, відомих письменників, художників, композиторів;

- про дорослих людей (за віком, професіями, за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю-байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні й непорядні люди);

- про сучасну техніку, транспорт.

"Як не треба готувати дитину до навчання в школі"

Напевно, немає таких батьків, які б не хотіли бачити своїх дітей здоровими, добре розвиненими,

готовими опанувати непросту шкільну програму. Проте досвід роботи дозволяє зробити висновок, що далеко не всі батьки знають, як правильно підготувати дитину до школи, і часто припускаються дуже серйозних помилок. Дозволю собі узагальнити ті негативні моменти, які найчастіше виникають при підготовці майбутнього школяра.

Ще й досі багато хто з батьків сповідують принцип "щасливого дитинства". В їхньому розумінні дитина дошкільного віку має лише грати з ровесниками і не обтяжувати себе жодними проблемами. Це ніби і є "щасливе дитинство". А школа на те й існує, аби навчити школяра різних премудрощів. Зрозуміло, що такий підхід є хибним. Дитину необхідно поступово готувати до школи, наприклад, через гру, мудрі батьки не нав’язують, а пропонують своєму сину чи доньці. Якщо гра захоплює дитину, вона гратиме з вами всюди: вдома, на прогулянці,в поїзді тощо.

Саме через гру можна розвинути мислення, пам’ять, увагу, уяву дитини. Наприклад, колесо, яке відвалилося від машини, мамину обручку можна використати, щоб запитати в сина чи доньки "А якої воно форми? А ще які речі мають таку саму форму?" і у відповідь почути із здивуванням назви понад двадцяти різних предметів.

"Біле, квадратне, знаходиться над головою" - раптом загадково каже мама, готуючи вечерю. І чотирирічна донька, забувши одразу про капризування, весело включається в цю гру. "Стеля" - робить відкриття дівчинка і загадує своє слово.

"Давайте грати так, щоб все було навпаки" - пропонує мені сусід по пляжу, хлопчик п’яти років. Його мама пояснює, що дитині важко зрозуміти, що таке слова - антоніми, тому вона так просто назвала гру. Мама бере в руки чорний камінчик - хлопчик кидає білий. При цьому він називає всі предмети і дії та їхні протилежності. Подібних ігор існує велика кількість. Вони описані в літературі, періодичній пресі. Після опанування серії ігор ви помітите, що і самі здатні вигадувати, творити.

Найважливіший принцип підготовки до школи - розвиток допитливості. Звичайно, починати цей процес варто не в шість років, а раніше. А якщо ви ще навчите дитину слухати, спілкуватись з іншими дітьми і дорослими, підтримаєте її прагнення до самостійності: ініціативність, якщо допоможете вашій дитині відчути себе особистістю, яка багато що може, і до того ж, перебуває у доброму фізичному стані, ви зробите дійсно чимало для того, аби щасливе дитинство продовжувалося і в шкільні роки.

Багато є батьків, які підготовку малюка до школи розуміють, як систематичне тренування в читанні, письмі й рахунку. Найбільш наполегливі "проходять" з дитиною майже всю програму першого класу. Ці батьки не враховують однієї дуже важливої речі, а саме: вміння читати і писати не означає повної готовності до школи. Зокрема читання безпосередньо пов’язане з попереднім досвідом малюка і є відтворенням навколишнього світу. Воно складається з почуттів дитини, ставлення її до книжок, запасу слів, її самостійності, впевненості в собі, відносин із батьками.

Доволі поширеним є такий спосіб підготовки, коли батьки не просто займаються репетиторством, а глибоко, ретельно вивчають програму 1-го класу з виконанням домашніх завдань у повному обсязі.Фактично уроки розпочинаються ще за рік до відвідування школи. Цей підхід батьки пояснюють просто: у такий спосіб вони самі намагаються вберегти сина чи доньку від стресу, яким вони вважають вступ до першого класу. Пізніше, вже в школі, такій дитині буває просто нецікаво на уроках. Небезпека подібної підготовки до школи полягає в тому, що такі учні привчаються нічого не робити на уроках, марно витрачаючи час. Вони швидко виконують завдання і вимушені чекати, поки це зроблять інші. Їм важко стежити за повільним нечітким читанням решти учнів; тому вони відволікаються, малюють читають інші книжки, граються. Крім того, батьки, які в такий спосіб готують дітей до школи, більше піклуються про рівень їх інтелектуальної готовності і не звертають потрібної уваги на загальну психологічну підготовленість. Як правило, вольовий рівень таких дітей є низьким. Звичка отримувати позитивні оцінки без особливих зусиль, відсутність навички до копіткої, щоденної роботи дається взнаки в третьому і наступних класах, коли успішність цих дітей різко знижується. Негативні наслідки такого явища спостерігаються при формуванні особистості, зокрема її самооцінки.

Батькам важливо усвідомити, що дитина йде до школи, аби глибоко та краще пізнати світ, аби кожного дня робити маленькі відкриття, а не просто отримувати оцінки. Є й такі батьки, які озброїли своїх дітей психологічними тестами, що використовують при прийомі до школи. І ось уже малюк зазубрює відповіді на запитання,за допомогою яких перевіряють кмітливість тощо.

Доводилося зустрічатися і з такими батьками, для яких підготовка дитини до школи пов’язана з пошуком престижних навчальних закладів. "Чим моя дитина гірша?" - таким принципом керуються деякі батьки, котрі без урахування можливостей і функціональної готовності дитини до школи влаштовують її в спеціалізований навчальний заклад із поглибленим вивченням іноземних мов, математики тощо. Таким батькам хочеться сказати: "Дитина не є засобом самоствердження. Поважайте її індивідуальність, неповторність, любіть її такою, якою вона є, просто тому, що це - Ваша дитина. Обираючи якусь школу, керуйтеся тим, аби вашій дитині там було добре. Тому при виборі навчального закладу виходьте з інтересів та здібностей   вашої дитини".

Як бачимо, помилки при підготовці малюка до школи є різними. Одні батьки залякують дитину школою, створюючи тим самим негативну установку:

  - "Ось підеш до школи, там тобі покажуть", - погрожує мама рухливому, непосидючому Павлику. А через два роки, коли прийшов час стати школярем, батьки дивуються, чому син не хоче йти до школи.

Вашій дитині незабаром йти до школи.

Сподіваємося, що Ви не припустилися тих прикрих помилок, про які йшлося у нашій розмові. 

Отож, у добру путь вам і вашим дітям!!!