Історія школи
Між семи гір, між семи шпилів, обіч Лебединського шляху лежить Шпилівка – село, яких мало на Україні, як за красою, так і за історичною минувшиною.
Село Шпилівка засноване в 1697 році. Воно виникло як маєток дочки Кондратьєва – відомого полковника Сумського полку Герасима Кондратьєва.
Вперше про школу в Шпилівці згадується при перепису населення 1732 року, через 165 років після заснування села, в книзі «Историко-статистическое описание Харьковской епархии». Але було невідомо, що це була за школа, хто в ній навчався.
В другій половині 19 століття в Шпилівці була невелика, на два класи, школа. Приміщення ще збереглося і зараз. Рік будівництва цієї школи 1856. Крім двохкласної школи в селі ще була церковно-приходська школа. Прийом до школи був вільний, але в церковно-приходську підбирали дітей з гарним голосом або дітей заможних селян.
Обоє шкільні приміщення були невеликі, дітей туди вміщалось дуже мало, а тому більшість населення залишалась неграмотною.
В 1912 році земство збудувало нову школу на площі в центрі села. Це було приміщення з трьома великими світлими класними кімнатами, широким коридором та невеликою учительською. Школа збудована з цементних блоків. Приміщення добротне, але холодне, бо опалювалось грубами.
В ці роки в земській школі навчалося більше дітей. Продовжували існувати і церковно-приходська школа. В обох школах основною наукою був закон Божий, решта ж наук: письмо, арифметика, читання були допоміжними. В дореволюційні роки духовним наставником був священник Білогорський Іван Андрійович.
У 1918 році школа була реорганізована в чотирирічну початкову школу. Призначено завідуючого школою – це була донька місцевого попа Білогорська Лизовата Іванівна. Аж після громадської війни Шпилівська початкова школа почала набувати того порядку, що був установлений законодавством радянської влади про школу.
З 1921-1922 років до навчання прагнула вся молодь. В першому класі навчались учні 8-11 років. Наповнюваність у класах була 40-60 учнів.
В 1923-1925 роках завідувала школою учителька Стаднік Поліна Іванівна. В ці роки партія і уряд СРСР вели наполегливу роботу по ліквідації неграмотності. Активну участь вчителі та інтелігенція села приймали в роботі хати-читальні. Осередком культури і освіти в селі стали два об’єкта: хата-читальня та школа.
В 1929-1930 навчальному році початкова школа в селі була реорганізована в так звану ШКМ (школа колгоспної молоді) з семирічним строком навчання. В історії школи почалося нове життя. першим директором ШКМ був Петренко Іван Антонович.
Перший випуск Шпилівської ШКМ був у 1933 році. Один із учнів цього випуску був Підопригора Антон Якович - перший секретар Сумського Райкому КПУ.
В роки Великої Вітчизняної війни в школі занять не було. Центральне приміщення школи використовувалось німецькими окупантами і як конюшня, і як медпункт. Коли в 1943 році німці відступили, школа використовувалась як шпиталь. німці розграбували і знищили більшу частину устаткування школи.
Після визволення села Шпилівки 2 вересня 1943 року громадськість почала відбудовувати рідну школу.
Учительський колектив школи в цей час був малочисельний. Директором школи було призначено жителя Шпилівки Пісного Федора Олексійовича. Після війни в школу повернувся колишній директор Коровай Лука Демидович. Він пропрацював на цій посаді до 1966 року.
В 1967 році Шпилівська восьмирічна загальноосвітня трудова політехнічна школа була розміщена в чотирьох приміщеннях. Учительський колектив налічував 15 чоловік. В школі навчалось 220 учнів. Директором в цей час був Петренко Іван Гаврилович. В цей час школа мала непогану матеріально-технічну базу: кіноустановка, магнітофон, телевізор і інші технічні засоби навчання.