З досвіду роботи

                    Навчально-методична проблема над якою працюю: ,, Розвиток у здобувачів освіти математичних компетенцій’’. Провідним засобом її реалізації є запровадження компетентнісного підходу у навчально - виховний процес шляхом формування предметних і ключових компетентностей.

Компетентність – це не просто сума знань, умінь та навичок, а психологосоціальна риса, яка надає здобувачу освіти сили та впевненості у власній успішності, можливості ефективно взаємодіяти з навколишнім середовищем. А задля формування компетентностей в дітей виникає потреба змінювати підходи до викладання предмету, форми роботи.

           Математична компетентність - уміння бачити й застосовувати математику в реальному житті, розуміти зміст і метод математичного моделювання, вміннябудувати математичну модель, досліджувати її методами математики, інтерпретувати здобуті результати, обчислювати похибки обчислень. Для цього мені найкраще допомагають прикладні задачі. Вони повинні відповідати таким критеріям:

-         зміст задачі повинен викликати пізнавальний інтерес;

-         дані та шукані величини задачі мають бути реальними, відповідати дійсності;

-         питання задачі формулюється так, як воно зазвичай формулюється у житті;

-         розв’язок задачі демонструє практичне застосування математичних ідей у різних галузях.

Доводжу дітям, що знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної,перевести у досвід власної діяльності.

Розвиваю уміння використовувати ці знання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином добути ці знання, для якого знання який метод потрібний.

Виховую адекватно оцінювати - себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу  його здобування чи використання.

Нині людина живе і працює у світі, що постійно змінюється. Для того щоб здобувач освіти став активним учасником створення нового і прогресивного в майбутньому, навчання і виховання мають спрямовуватися на формування творчої особистості, здатної до самовдосконалення. Я намагаюся бути на крок попереду від здобувачів освіти. Якщо раніше для подання матеріалу та цікавого проведення уроку я використовувала презентації в PowerPoint та зараз всі діти можуть самі створювати ці презентації і їх не так цікаво це спостерігати. Тоді я навчилася створювати презентації в Prezi.

           Із задоволенням проходить на уроках рефлексія для настрою та емоційного стану. У здобувачів освіти покращується завжди душевний стан, росте самооцінка. Як практика показує, постійне урізноманітнення початку уроку приносить несподіванки та сприяє зацікавленості уроком з перших його хвилин, мобілізує їх сили і здібності, мотивує подальшу діяльність. У кінці уроку для отримання зворотнього зв’язку також проводжу рефлексію змісту навчального матеріалу.

           Діти дуже люблять смартфони та комп’ютери, тоді я і це використовую на уроках. Використання інтерактивних форм і методів навчання дозволяє мені  залучати до роботи всіх учнів класу, сприяє виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація навчання, підвищується рівень навчальних досягнень учнів.

Практикування диференційованих домашніх завдань та прийомів випереджувального навчання розширює галузь знань з предмета, стимулює до вищого рівня засвоєння знань з теми. Методика ,, Перевернутого уроку’’ або ,, Урок навпаки’’ дозволяє дітям виховувати лідерські якості, поглиблювати знання з предмета, розвиває навички роботи в команді. Дитина дома вивчає нову тему і на уроці подає цей матеріал однокласникам. Інколи я можу почути навіть і таку репліку: ,, Та я вже зрозумів, а ти ніяк не можеш’’.

Завдання вчителя не доносити істину, а вчити її знаходити. Дитину спочатку потрібно зацікавити, навчити хотіти й прагнути, а вже потім — знати йуміти. Процес навчання є своєрідним процесом самостійного «відкриття» учнем уже відомих у науці знань. Наприклад, я пропоную  при вивченні формул скороченого множення у 7 класі стати вченими математиками і самим вивести ці формули, адже множення многочленів вони вже вміють. А потім відкривають підручник і звіряють формули. Скільки радості я бачу в їх очах.

Радикальним методом реалізації прикладної спрямованості шкільного курсу математики є метод математичного моделювання. Коли здобувачі освіти перш ніж вивчати площу повної поверхні циліндра, з паперу виготовлять модель циліндра, то вони без сумніву запам’ятають, що площа бічної поверхні знаходиться як і площа прямокутника (бо виготовляли з прямокутного аркуша паперу): добуток ширини і довжини. Ширина - це довжина кола, а довжина є висотою. Дуже важко старшокласникам уявити перерізи многогранників. Для цього практикую із зубочисток і пластиліну виготовити моделі многогранників і на них будувати перерізи.

            В умовах лавини інформації, яка звалюється нині на кожного учня, від учителя вимагається велика майстерність, щоб підтримувати стійкий інтерес до навчання. Своїм завданням я перш за все ставлю розвивати розумову активність учня, пропонуючи завдання, які відповідають його індивідуальним нахилам та посильні саме йому. Кожен учень індивідуум. І коли я на уроці створюю моменти успіху для кожного учня, то можна із впевненістю сказати – ця дитина буде з радістю ходити на мої уроки. Усереднення та зрівнялівка згубні: це знеособлює сильних учнів та уповільнює їх розвиток. А для слабких учнів такі уроки стають непосильні і втрачають будь – який інтерес. Вони стають пасивними.

              Потреба враховувати індивідуальні особливості дитини у процесі навчання – дуже давня традиція. Необхідність цього очевидна, оскільки за різними показниками відрізняються один від одного. Моє завдання - ,, не втратити’’ жодної дитини, дати кожній можливість розкрити в собі все краще, що закладене природою. До кожної дитини в класі я проявляю чуйність, щирість, не виділяю надмірною увагою обдарованих і не принижую слабших. Кожна дитина радіє за успіхи класу, школи, друзів. Але найбільшу радість вони відчувають за свої перемоги і ми не повинні обділяти їх у цьому, а навпаки, примножувати.

               Однією з форм моєї роботи є науково – дослідницька діяльність учнів у процесі вивчення математики. Цей вид діяльності дає змогу активно розвивати мислення, творчість, прагнення самому отримати результат, усвідомити себе автором математичних гіпотез. Постійна клопітка праця, задоволення результатами – ось та сила, яка відчує майстерність учня. Використовуючи цю діяльність, відбувається взаємодія між учнем та вчителем або між учнями у групах.

               Використовуючи науково – дослідницьку діяльність учні вчаться самостійно приймати рішення, визначати ступінь проблеми і знаходити її вирішення. Цей метод дає можливість учням самим вибирати завдання відповідно до своїх здібностях, а також дає змогу росту розумових здібностей.

             Працюючи в школі зрозуміла, що далеко не всі діти бажають і можуть знати математику на високому рівні. Досить часто їм вистачає і середнього та достатнього рівнів, і прикро казати, інколи навіть і низького рівня вистачає. Багато хто з дітей та їх батьків вважає математику занадто складною для розуміння і непотрібною в житті наукою.

             Проте я вважаю, що математика в школі вивчається не виключно для того, щоб вміти розв’язувати задачі певного типу чи скласти іспит, а для того щоб людина була розвиненою, культурною, освіченою, логічно міркуючою та такою, що може послідовно викладати свої думки, і вирішувати будь-які задачі, що ставить перед нею життя.

                       Я можу просто похвалити дитину, погладити по голівці, але коли учень справиться із завданням – то йому похвала за пророблену роботу буде набагато приємнішою.  В нього з’явиться віра в себе, бажання і далі працювати.

          Використовуючи науково – дослідницьку діяльність на уроці у центрі знаходиться учень, який проявляє свою активність, у нього є всі можливості для самореалізації. Головне те, що учні здобувають знання шляхом самоосвіти, опрацьовуючи різні джерела інформації, виділяючи при цьому головні аспекти матеріалу.

              Наприклад, при вивченні формул скороченого множення учням самостійно пропонується виводити формули скороченого множення, адже множення многочленів і зведення подібних доданків вони вже засвоїли.

У процесі цієї діяльності кожен школяр має можливість застосовувати свої знання та пропонувати власні методи доведення теорем чи властивостей.

              Як каже одна китайська мудрість ,, Покажи мені і я запам’ятаю. Дай мені діяти самому – і я навчуся ’’.  Дійсно, одна справа послухати вчителя або вивчити з підручника, а інша справа довести це самому практично. Тоді такий матеріал запам’ятовується набагато краще. Багато теорем, визначень можна довести за допомогою паперу, ножиці, клею. Учні власноруч можуть доводити властивості та теореми . Особливо доцільно це робити для учнів у яких слабка уява.

              Це завдання геометричного змісту. Наприклад: сума кутів трикутника дорівнює 180º. Одна справа коли ми це зазубрюємо, а інша справа – коли учні за допомогою моделей трикутників та ножиці відрізають кути трикутника та склеюють, утворюючи розгорнутий кут, який і дорівнює 180º. Або коли п’ятикласник тримаючи в руках моделі трикутників доводить, що розгорнутий кут – це два з’єднаних прямих кута.

              Головна задача вчителя – дати випереджувальне завдання, допомогти дитині правильно міркувати. І на наступний урок ця дитина за допомогою наочності буде доводити, що середня лінія трикутника дорівнює половині основи.

      Компетентісний підхід до освіти – це спроба звести у відповідність освіти і потреби ринку праці. Він не є чимось новим, штучно створеним, агармонійно поєднує традиційний підхід викладання, головним завданням якого є формування сталих знань, вмінь та навичок і особистісно-орієнтовану формунавчання, метою якої є створення умов для розвитку та самореалізації кожного учня.

Формування компетентностей учнів зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й адекватних методів та технологійнавчання.

Компетентісне навчання забезпечує засвоєння знань та умінь, володіючи якими випускник школи знаходить підґрунтя для свого подальшого життя.

           Здобувачам освіти цікаво крок за кроком пізнавати науку математики. Спочатку  сподобалося розв’язання одного завдання, потім цілої теми, а наступним кроком буде любов до математики.

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.