НОВИНИ
14 лютого відзначається Міжнародний день дарування книг!
Саме з Днем Валентина збігається свято, на яке треба дарувати книжки! Книга варта того, щоб мати свій особливий день!
До свята ми оголошуємо всеукраїнський флешмоб .
Як взяти участь у флешмобі:
До свята подаруй особисто Книгу другу, коханій людині, дитині, колегам тощо.
Також можна подарувати Книгу бібліотеці свого міста, дитячому садочку або тому, кому ця Книга справді потрібна.
Роби фото з подарунковою Книгою.
Створи пост про це на своїй сторінці з гештегами #даруй_Книгу та #Всесвітній_день_дарування_книг
Долучай друзів, близьких, знайомих і всіх-всіх до цієї ініціативи.
Це просто й весело! Команда видавництва «Ранок» уже активно взяла участь у всеукраїнському флешмобі. Зовсім скоро ви самі побачите, що нас, прихильників читання й української книги, дуже багато
Не зволікайте та даруйте книжки до свята вже сьогодні!
Мрійте! Кохайте! Читайте!
Письменники-ювіляри
Ніна Петрівна Опанасенко народилася 21 січня 1942 року в селі Мар'янівка Васильківського району в селянській родині.
Після закінчення середньої школи вступила на 1-й курс юридичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, але страшна недуга на все життя прикувала її до ліжка.
У стінах Київської обласної лікарні отримала диплом філолога. Саме тут Ніна Петрівна зробила перші кроки у літературі. Випустила збірки поезій «Солнечное эхо», «Ветка в окне», «Упавший лист», «Время растить радость», «Здравствуй день», «Ночь разбросала светлячки». За більш ніж сорок літ нерухомості враженого недугою тіла творчий дух Ніни Опанасенко у невтомній роботі постійно піднімався до вершин художнього слова.
У різних видавництвах України виходили поетичні збірки письменниці: «Стрічати зірку і людину», «Зболена душа не сиротіє», «Всміхається щастя мені», за які удостоюється міської літературно - мистецької премії імені І. С. Нечуя-Левицького, нагороджується Міжнародною пам'ятною медаллю «Тим, що здолали долю».
Упродовж наступних років побачили світ збірки поетеси «О четвертій над ранок», «Бігли білочки з ялини», «Квітка ломикамінь», книга-казка «Що болить тобі, мій колосочку», «Всіх наділяю серцем чистим». В період помаранчевих подій вийшли поетичні збірки «Захочемо – набудемось!», «Переінакшене щодення», казка «У білому, в зеленому, у синьому саду», книга-спогад « …І чую Ваше сердечне». Найкращі поезії авторки зібрані у книзі «Вибране».
Визнанням творчих здобутків Ніни Опанасенко стали прийняття її до Національної спілки письменників України, відзначення Київською обласною молодіжною премією імені О. Бойченка, Київською обласною літературною премією імені Григорія Косинки, нагородження орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. Ім’я Ніни Петрівни Опанасенко занесено до «Золотого фонду Білої Церкви» , присвоєно звання «Почесної громадянки міста».
12 січня - День народження французького казкаря Шарля Перро
Книги-ювіляри 2022 року
Найзнаменитішій збірці Шарля Перро – «Казки матінки моєї Гуски, або Історії і казки минулих часів з повчаннями» (1697) цього року виповнюється 325 років. До збірки входить 8 казок «Красуня з зачарованого лісу», «Червона шапочка», «Синя Борода», «Кіт у чоботях», «Чарівниці», «Попелюшка, або Соболевий черевичок», «Ріке-Чубчик» і «Хлопчик-мізинчик» та окремо ще 3 віршовані оповідки, написані кількома роками до того: «Маркіза Салуццо, або Терпляча Ґрізельда» (1691), «Химерні бажання» (1693); «Осляча Шкура» (1694).
Відомий письменник, академік , член Французької Академії, а до того ж королівський чиновник Шарль Перро видав книжку у віці 68 років. Побоючись глузувань, він не зважився поставити своє ім’я на збірці, і вона вийшла під ім’ям його сина П’єра. Але сталося так, що саме ця книга, якій автор посоромився дати своє ім’я, й принесла йому всесвітню славу.
«Казки матінки Гуски» дуже сподобалися французам. У книжковій крамниці Клода Барбена щодня продавалося по 20 - 30, а іноді й по 50 книжок на день. Це був дійсно успіх! А незабаром і вся Європа закохалася у героїв казок Шарля Перро. Всесвітня енциклопедія казок називає Перро найдобрішим казкарем в історії. Мабуть, він був першим, хто створив справжні дитячі казки – добрі та зі щасливим закінченням.
Сьогодні в Україні стартував Національний тиждень читання. Така акція проводиться у нас вперше, а її мета — залучити українців до читання, купівлі та дарування книжок, відвідування бібліотек, а також привернути увагу до українського книговидання та літератури, підтримати видавництва, книгарні та бібліотеки.
Розповідаємо, яким чином це буде відбуватися і як можна долучитися.
Національний тиждень читання: знайди свою книжку і допоможи в цьому ближньому
13 грудня день народження “химерника і характерника” української прози. У 1893 році на території сучасної Сумщини народився Микола Фітільов, більш відомий як Микола Хвильовий. Він же в літературі – Стефан Кароль чи Юлія Уманець. “Україна чи Малоросія”, “Мати”, “Я (Романтика)”, “Солонський яр”, “Санаторійна зона”, “Думки проти течії”. Твори письменника, який “сам хвилюється і нас усіх хвилює” нині вивчають уже у школі, однак доростати до них можна усе життя.
9 ГРУДНЯ-ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ОЛЕ-ЛУКОЙЄ!
Жив-був чудовий данський казкар Ганс Крістіан Андерсен. Він і познайомив нас з чарівником Оле-Лукойє, який показує дітям казкові сни і розповідає історії.
Вперше однойменна казка була надрукована в грудні 1841 року.
Ім'я Оле-Лукойє складається з двох частин: Оле — данське чоловіче ім'я, Лукойє перекладається як «Заплющ оченята». Він носить під пахвою дві парасольки, які розкриває сплячим дітям. Для дітей, які вели себе добре, призначена парасолька з красивими картинками. Він допомагає їм бачити красиві приємні сни. Неслухняним дітям Оле Лукойє відкриває парасольку без картинок. Ці діти проводять ніч без сновидінь.
Ніхто на світі не знає стільки історій, скільки Оле-Лукойє.
7 грудня відзначають Всесвітній день української хустки.
У цей день в багатьох містах України традиційно проходять конкурси та флешмоби під гаслом: «Зроби фото з хусткою». І хоч це свято молоде, воно вже об’єднало жінок різного фаху, віку та національності в усьому світі задля збереження українських традицій.
Сьогодні не часто можна побачити на сучасній жінці хустку. А дарма, адже хустка це символ нашого народу, вона оберіг, що символізує любов та свободу, вірність традиціям і патріотизм. Свято української хустки сприяє збереженню та відродженню українських традицій.
День хустки став Всесвітнім, і його відзначають громади багатьох країн, зокрема Іспанії, Канади та США та інші.
За посиланням ви можете дізнатися все про історію української хустки та її сьогодення
https://www.youtube.com/watch?v=hitD1gD1XdI&feature=share
Григір Михайлович народився 5 грудня 1931 року в c. Шилівка на Полтавщині.
З дитячих років хлопчик зазнав тяжких психологічних травм, пережив на самоті втрату батька, життя вдалині від матері, матеріальні проблеми.
Після закінчення Харківського університету(1962) Григір Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі. 1963 року переїхав до Києва, де працював у редакції газети «Літературна Україна», опублікував в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито…». Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» вмістили його новели «Місячної ночі», «Зав’язь», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія», «Смерть кавалера».
На початку 70-х років Григір Тютюнник працював у видавництві «Веселка», де підбирав матеріал до настільної книги-календаря для дітей «Дванадцять місяців» (1974). Видав збірки оповідань для дітей «Ласочка» (1970), казок «Степова казка» (1973).
За книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) Григорові Тютюннику присуджено літературну премію ім. Лесі Українки (1980).
Не будучи в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, 6 березня 1980 року Григір Тютюнник вкоротив собі віку. Поховано письменника на Байковому кладовищі в Києві.
1989 року його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
До Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом.
Щороку у понад 150 країнах світу мільйони людей у вівторок, після Дня подяки, влаштовують акції на користь благодійних організацій, закликають робити добрі справи. Цього року «Щедрий вівторок» відзначатимуть 30 листопада.
Україна вперше відзначала Щедрий Вівторок у 2018 році. Метою святкування є об'єднання країни навколо добрих справ, щоб вкотре довести, що українці — нація добродіїв, які заради доброї мети можуть спільними зусиллями будувати країну, допомагати один одному і рятувати тих, хто цього потребує.
Щедрий Вівторок - це день і спонтанного прояву доброти - просто посміхніться собі, дивлячись у дзеркало, обійміть батьків або друзів, змайструйте годівничку для птахів, зробіть поробку для братика або сестрички, нагодуйте безпритульного котика… А ще можна подарувати бібліотеці книгу. З кожним таким проявом доброти світ навколо стає кращим.
Про кругообіг добра в природі можна дізнатися із добірки книжок та за посиланням
https://youtube.com/watch?v=yXEbKdpyaUk&feature=share
Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів. У ХХ столітті українці пережили їх тричі. Наймасштабнішим за кількістю людських жертв був голодомор 1932-1933 років. Саме його нині називають геноцидом українського народу. Його жертвами в Україні стали, за різними даними, від 3,9 до 7 мільйонів людей.
КНИГА ДНЯ
«Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Київська область»
В книзі зібрано і опрацьовано майже 40 тисяч документів і свідчень, які розкривають моторошні картини найстрахітливішого в історії людства злочину. У виданні представлено документи партійних та радянських органів, тодішніх спецслужб, результати опитувань тисяч очевидців голоду, фотознімки тієї пори, що містять інформацію про причини, перебіг і наслідки найбільшої трагедії в історії українського народу. Вони беззаперечно підтверджують, що лише на території нинішньої Київщини внаслідок організованого правлячим комуністичним режимом штучного голодомору було знищено від 284,5 до 510 тис. українських хліборобів та їхніх дітей. З них 166 тисяч жертв встановлено поіменно. Точну ж цифру померлих від голоду назвати неможливо, бо сліди злочину старанно замітались протягом шести десятиліть.
Матеріали, які не увійшли до цього тому, надруковані у двох додатках під загальною назвою «Сльоза пекучої пам’яті», де вміщено практично всі зібрані на Київщині свідчення очевидців голоду та художні твори літераторів трьох поколінь про цю національну трагедію.
Видання розраховане на дослідників Голодомору 1932-1933 років в Україні, зокрема, на Київщині, та усіх, кому не байдужа історія українського народу.
Хто відповість за ту біду,
Що голодом людей косила,
Що в Україні не одну
Убила гордість, пісню, силу?
Не встануть свідки із могил.
Вони й тоді не говорили,
Бо голод їх позбавив сил…
А всюди лиш росли могили…
Встає історія з пітьми,
Словами фактів промовляє
І хоче, щоб судили ми,
Бо заповіт від мертвих має.
Вона бідою, горем вчить,
Щоб не забулось незабутнє,
Бо там, де пам'ять не мовчить,
Там щастям повниться майбутнє.
Наталія Погребняк
Запрошуємо всіх 27 листопада приєднатися до Всеукраїнської акції «Запали свічку».
О 16.00 долучайтесь до загальнонаціональної хвилини мовчання, запаливши у вікні своєї домівки свічку як символ пам’яті та віри у майбутнє.
Микола Носов - видатний дитячий письменник, народився 23 листопада 1908 року в Києві в сім'ї актора.
Дитинство провів в Ірпені. З 1915 по 1923 рік навчався в київській приватній гімназії Стельмашенка. З 1923 року родина знову мешкала в Ірпені, де Микола відвідував вечірню робітничу школу.
З 1927 по 1929 рік вчився в Київському художньому інституті, звідки перевівся в Московський інститут кінематографії, який закінчив у 1932 році.
У 1932—1951 роках працював режисером-постановником мультфільмів, науково-популярних та навчальних фільмів.
Почав публікувати оповідання у 1938 році - "Витівники", "Живий капелюх", "Огірки", "Латка", "Мишкова каша", "Городники", "Фантазери" та інші, надруковані головним чином у дитячому журналі "Мурзілка", які і ввійшли до першої збірки Носова "Тук-тук-тук".
Особливу популярність і любов читачів здобули його казкові повісті про Незнайка — "Пригоди Незнайка та його друзів", "Незнайко в Сонячному місті" та "Незнайко на Місяці".
Більше про життя Миколи Носова можна дізнатися за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=XUxFJGvtdek&feature=share
А добірка творів Миколи Носова стане у нагоді для сімейного дозвілля, щоб згадати видатного дитячого письменника, твори якого навчають, виховують і надихають нас на добро і гарні вчинки.
21 листопада, 2013 року у Києві почалася Революція Гідності. Усе почалося з того, що тоді ще президент Віктор Янукович на зустрічі з австрійським колегою Хайнцом Фішером заявив: Україна йде по шляху євроінтеграції. Але ці обіцянки виявилися порожніми — цього ж дня з'явилося розпорядження уряду Азарова про припинення процесу підготовки Угоди про асоціацію України з ЄС.
На знак протесту проти відмови від європейського курсу пізно ввечері активісти вийшли на Майдан Незалежності у центрі Києва.
Частина протестувальників вирішила залишитися там ночувати, встановили намети.
17 листопада, автор понад сімдесят книг, частина яких отримала нагороди і почесні відзнаки -
святкує свій день народження.
Він мріяв стати бібліотекарем, а працював збиральником меблів, різноробом та навіть муляром на будівництві, але не покинув своєї найбажанішої мрії – писати. Його книги стають - бестселерами, а його самого навіть прозвали - «батьком українського готичного детективу». Золотий письменницький фонд України поповнився ще одним ІМ’ЯМ – Андрій Кокотюха.
14 листопада 1912 р. в Обухові (нині місто Київської області) в сім’ї шевця, народився Андрій Малишко.
Закінчив семирічку в рідному селі, вчився в медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти.
В своєму творчому доробку має 24 збірки поезій, написав тексти пісень до фільмів: «Макар Нечай», «Богдан Хмельницький», «Роки молодії», «Щедре літо», «Долина синіх скель», «Лілея», «Таврія», «Чорноморочка», «Абітурієнтка», є автором сценаріїв кінокартин: «Квітуча Україна», «Ми з України».
Мешкав у Києві в будинку письменників Роліті по вулиці Б. Хмельницького, 68. Помер 17 лютого 1970 року.
За п’ятдесят п’ять років творчої діяльності з-під пера поета, прозаїка, перекладача, журналіста, публіциста та літературознавця Миколи Сингаївського у різних жанрах побачило світ близько вісімдесяти книжок.
Найбільшого творчого успіху Микола Федорович Сингаївський досяг у дитячій літературі. Природа і праця — основні теми дитячих збірок цього талановитого майстра слова.
Першу свою книжечку для дітей М. Сингаївський назвав «Жива криничка», як називають його земляки невгамовні джерельця, що б’ють на Поліссі мало не з-під кожного горбочка. «Ромашкове сонце» — це своєрідний путівник у царство квітів, де і ромашка, і фіалка гомонять людськими голосами. А «Журавлине літо» — це вже зустріч з птахами, жива поетична оповідь про їхні характери, звички.
За твори для дітей та юнацтва у галузі дитячої літератури Микола Федорович Сингаївський удостоєний найвищої літературної премії імені Лесі Українки та премії імені Миколи Трублаїні, а його поезії увійшли в читанки, шкільні підручники та хрестоматії.
У творчому доробку Сингаївського налічується понад п’ятсот пісень, написаних у співавторстві з багатьма відомими українськими композиторами. Багато пісень знайшли дорогу до людських сердець «Чорнобривці», «Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглося наше поле» та інші. Одна зі збірок має назву «Я родом із пісні» — свідчення любові автора до цього об'ємного і трудного жанру.
Мова – це найважливіший засіб комунікації для здобуття освіти та ключова складова в інтелектуальному розвитку людини.
Пропонуємо добірку книг, яка буде корисною для всіх, хто прагне оволодіти сучасною українською мовою, новим правописом та знати основи мови та мовлення.
Народився Микола Вінграновський 7 листопада 1936 року в селі Богополі на Миколаївщині.
1955 року вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого на акторський відділ, де вже через два тижні обдарованого юнака вирізнив Олександр Довженко і «коронував» на долю артиста та кінорежисера. Ще студентом Вінграновський зіграв головну роль у «Повісті полум'яних літ».
Після закінчення ВДІКу в 1960 році , Вінграновський був режисером Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка, створив 10 художніх фільмів, серед яких — «Берег надії», «Климко».
Перші вірші Вінграновського побачили світ у 1957 році в журналі «Дніпро», а перший серйозний дебют Миколи Вінграновського як поета стався 7 квітня 1961 року. Тодішня «Літературна газета» (тепер «Літературна Україна») вийшла із заголовком на всю четверту полосу «Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої», де було вміщено п'ятнадцять віршів поета. А 1962 року побачила світ і сама книга - «Атомні прелюди».
Наступні збірки поезій «Сто поезій» (1967). «Поезії» (1971), «На срібнім березі» (1978), «Київ» (1982), «Губами теплими і оком золотим» (1984), «Кінь на вечірній зорі» (1987) багаті за жанрами та віршовими формами - це класичні сонет і елегія, медитація, романс, станси, вірші, написані гекзаметром, античним елегійним дистихом.
Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський писав і прозу. Він створив кілька повістей та багато оповідань, які також стали важливою сторінкою його творчості.
Автор поетичних і прозових книг для дітей, серед яких - «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «Первінка», «Сіроманець», «У глибині дощів», а також роману «Северин Наливайко», кількох кіносценаріїв.
В творчості письменника поєдналися героїчна етика рідного народу, рідкісне відчуття прекрасного, енергія безсмертних образних значень, якими повниться світ навколо.
Микола Вінграновський - лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка та премії Фундації Антоновичів (США).
Вінграновський помер 27 травня 2004 року, похований в Києві на Байковому кладовищі.
«Єдиний скарб у тебе – рідна мова…»
Бо як прихилиться до слова рідне слово,
Тоді стає казковим білий світ.
Тому вивчай свою чарівну мову
З дитинства вчи її, з маленьких літ.
День української писемності та мови, який ми відзначаємо щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця
Краєзнавство в шкільній бібліотеці:
нові традиції та цінності
З 1 по 31 жовтня в рамках Міжнародного місячника шкільних бібліотек щорічно у школі проводиться Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек.
Щоб пишатися рідним краєм і любити його, важливо добре знати його історію, мову, культуру. Освіта дітей завжди починається з ознайомлення з найближчим навколишнім світом і людьми, які живуть поряд.
«Іван Франко ‒ це розум і серце
нашого народу.
Це боротьба, мука і передчуття щастя
України. України і людськості.»
Максим Рильський
Найбільш кривавою і жорстокою в історії людства була Друга світова війна (1939-1945). Загинуло від 50 до 85 мільйонів людей.
До дня пам’яті та примирення та Дня Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні працівники ЦДБ оформили книжкову виставку-спогад.
Книги, представлені на ній, розповідають про бойові дії на фронті та підпілля, смерть та виживання, жорстокість та людяність. Про різні грані війни у різних країнах. Про події, про які ми вже не почуємо із живих розповідей очевидців.
День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, а також вмінням цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами.
26 квітня минає 35 років від того дня, коли Україну спіткало страшне лихо – аварія на Чорнобильській АЕС.
Чорнобильська АЕС розташована в Україні поблизу міста Прип'ять,
за 18 км від міста Чорнобиль.
Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи.
Низький уклін всім, хто боровся зі страшною бідою.
Щиросердно дякуємо за подвиг тим чорнобильцям, які поруч з нами! Зичимо міцного здоров’я, родинного затишку, благополуччя та довгих років життя! Бажаємо Вам і Вашим родинам життєвої енергії, миру, добра і злагоди.
Наслідки аварії.
Чорнобильська катастрофа — техногенна екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблока Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України (колишньої УРСР), в ніч на 26 квітня 1986 року. В результаті аварії стався викид радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану найдовгоживучіший — уран-238 (період напіврозпаду 4,4 млрд років), наступний іде уран-235 — (період напіврозпаду 0,7 млрд років), плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років).
23 квітня у всьому світі відзначається Всесвітній день книги та авторського права. Генеральна конференція ЮНЕСКО обрала цю дату в 1995 році, з огляду на її символічність для світової літератури. Це свято авторів, видавців, критиків, бібліотекарів і всіх, хто часом залишається " за лаштунками" книговидання.
У Всесвітній день книги і авторського права вітаємо всіх причетних до створення, збереження та реклами книги і читання.
Нехай ваші таланти і надалі будуть служити найкращому і найвидатнішому винаходу людства- книзі! Зі святом Вас!
21 квітня минає 205 років від дня народження Шарлотти Бронте— англійської письменниці, авторки знаменитих романів: «Джейн Ейр», «Вільєтт», «Вчитель».
Творам Шарлотти Бронте властивий реалізм зображуваних подій в поєднанні з вражаючою ясністю і точністю в описі почуттів і внутрішнього світу персонажів. Незважаючи на порівняно невелику літературну спадщину, сучасні критики і історики літератури вважають її однією з найважливіших і талановитих представниць англійського романтизму. Читати книги Шарлотти Бронте варто всім поціновувачам великої класичної англійської прози. Книги є у фонді бібліотеки і чекають на поціновувачів творчості Шарлотти Бронте.
20 квітня 1992 року було засновано перше приватне дитяче видавництво незалежної України «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». З 2008 року видавництво друкує книжки для усіх вікових груп. Засновник, директор та головний редактор видавництва — український поет Іван Малкович.
Назва видавництва походить з оповідання Івана Франка, в якому хлопчик Грицько на батькове запитання: «Що ви сьогодні вивчали в школі?» слухняно відповідав: «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ» (тобто абетку).
Історія видавництва почалася з публікації дитячої абетки у липні 1992 року. У 2008 році «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видає першу книгу для дорослої аудиторії — «Гамлет, принц данський» у перекладі Юрія Андруховича, яка одразу ж завойовувала гран-прі Всеукраїнського конкурсу «Найкраща книга львівського книжкового форуму».
«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» володіє ексклюзивними правами на видання серії романів «Гаррі Поттер» в Україні.
Видання видавництва неодноразово здобували перемоги на престижних книжкових конкурсах.
Сьогодні світовий детектив відзначає ювілей. 180 років тому 20 квітня 1841 в філадельфійському журналі Graham's Ladies 'and Gentlemen's Magazine було опубліковано перше в історії світової літератури детективне оповідання американського письменника Едгара По «Вбивства на вулиці Морг». Саме воно, а також такі детективні історії Едгара По «Таємниця Марі Роже» та «Викрадений лист», що склали разом з «Вбивствами на вулиці Морг» трилогію, відкрили шлях всім майбутнім детективникам світу - від Конан Дойла до Бориса Акуніна.
Казкарка Оксана Іваненко народилася 13 квітня 1906 року в Полтаві у родині журналіста і вчительки. Писати і читати Оксанка вивчилась непомітно в чотири роки. Змалечку дуже полюбила казку і сама почала вигадувати й фантазувати. Мрія, що зародилася змалку, все життя надихала Оксану Іваненко: писати для дітей, вести їх за допомогою слова дорогою добра. Її книжки чарують своєю безпосередністю, поетичністю і щирістю.
Літературна творчість захопила її дуже рано, писала вірші та п'єски. Але початком свого творчого шляху Оксана Іваненко вважає 1925 рік, коли в журналі «Червоні квіти» було опубліковано оповідання «До царя».
Життя письменника – це його книжки. Своє життя Оксана Дмитрівна Іваненко пройшла з чудовими книжками, які читали декілька поколінь українських дітлахів, а зараз читаємо і ми.
Своєю творчістю Оксана Дмитрівна Іваненко внесла значний вклад не тільки в дитячу літературу, але і в жанр історичної літератури для дітей і підлітків. Прикладом є «Друкар книжок небачених» – цікава науково-художня повість про першодрукаря Івана Федорова. Її перо залишило для сучасних читачів неповторні твори про дитинство Тараса Шевченка та про долю Марко Вовчок.
Тож насолоджуємося читанням чудових творів видатної письменниці разом!
А за посиланням можна слухати незабутні казки Оксани Іваненко
Шановні читачі! До шкільної бібліотеки надійшла нова книга відомого білоцерківця Віктора Євтушенка «Тисяча і один жарт».
До книги увійшли вибрані жарти члена Національної спілки письменників України, президента міжнародного Фонду імені Павла Глазового, лауреата багатьох Всеукраїнських конкурсів і фестивалів гумору та сатири, лауреата літературно-мистецьких премій: імені М.С.Вінграновського та імені І.С.Нечуя-Левицького, заслуженого артиста естрадного мистецтва України, члена Асоціації діячів естрадного мистецтва України, поета-гумориста, прозаїка Віктора Євтушенка.
Адресується всім, хто любить щирий український гумор!
Тиждень дитячого читання в Україні!
«Тиждень зіркових сюрпризів»
"Багато веселих історій" - Віталій Кириченко
У книжці зібрано 69 оповідань, і майже кожне з них починається зі слів "Коли я був маленьким...", або "У дитинстві я...", або й "Неспокійно було зі мною моїм батькам!". Це й не дивно, адже збірка "Багато веселих історій" — реальна хроніка подій із життя лише одного-єдиного хлопчика, який ні на мить не давав занудьгувати цілій купі людей — ні мамі, ні татові, ні бабусі, ні дідусеві, ні сусідам, ні друзям, ні вихователькам дитсадка, ні випадковим перехожим... А потім хлопчик виріс, написав і намалював цю чудову веселу книжку і тепер не дає занудьгувати жодному з читачів.
«Моє щасливе життя» - Рус Лаґеркранц
Мабуть, Даня — найщасливіша людина в світі. Особливо тоді, коли іде до школи. О, як добре все починається! Потім стає ще краще. У неї з’являється подруга! А згодом стається те, до чого вона не готова. А тоді ще, ще і ще...
«Моє серце б‘ється і сміється» - книга 2
Продовження історії про Даню — найщасливішу дівчинку на світі! Але цього дня вона сидить, втупивши очі в порожній стілець біля її парти. На ньому сиділа Елла Фріда до того, як переїхала в Норчепінґ. Відтоді там нікому не можна сидіти, бо де тоді сидітиме Елла Фріда, коли повернеться? — Елла Фріда не повернеться, — каже вчителька. — Це ще хтозна, — мимрить Даня. Адже вона не з тих людей, які втрачають надію тільки тому, що все здається непоправним...
"Любов та 17 страждань Петрика П’яточкина" - Наталя Гузеєва
Учня молодших класів Петрика П’яточкина найбільше у світі цікавив футбол і прогноз погоди на день матчу, адже дворовий футбол погодозалежний. Але якось на П’яточкина звалилася любов до Катрусі, однокласниці, сусідки по будинку, давньої подружки ще з дитячого садка. Навіть консультанти в любовних справах, друг Шарфик і знайома муха, не можуть йому допомогти: шлях кохання — шлях доказів, і цей шлях П’яточкин мусить пройти сам.
«Країна неслухняних дітей» -
Після сварки з батьками Данилка засмоктало в портал, що відкрився прямісінько в його кімнаті. І вже за мить хлопчик приземлився на якесь зарозуміле дівчисько, яке назвало себе Катрусею. Дивно? Можливо. От тільки Данилкові нема, коли про це думати. Адже його перенесло в дивовижний світ, де можна досхочу кататися на атракціонах та їсти солодощі, де немає дорослих та їхніх дурнуватих правил… Юним читачкам та читачам належить дізнатися про пригоди, які чекають на дітей у цьому незвичному місці, та про те, хто й навіщо всіх тут зібрав. Разом із представниками загадкової цивілізації імбирців діти навчаться ділити.
"Сторінка за сторінкою. Мені не потрібен собака" - Таіс Золотковська
Історія міського хлопчика, батьки якого вирішили переїхати в село. На Макса чекає багато несподіванок, серед них — пес на ім’я Роза, якого залишили колишні господарі будинку. Поки у Макса є планшет, його ніщо й ніхто не цікавить, та раптом екран згасає, а зарядне забули в місті… Макс добре вміє грати, проте не дуже розуміє, як поводитися із собаками. Тож як складуться взаємини Макса й Рози та хто переможе: комп’ютерна гра чи природа? Видання для дітей молодшого шкільного віку та дорослих.
"Жахлива книжка: збірник страшних історій" -
У страшній-престрашній кімнаті на чорній-пречорній полиці лежала жахлива-прежахлива книжка… У ній вісім страшно напружених історій про всякі містичні, часом потойбічні та геть несподівані явища, події й істот, зокрема і людських дітей. Якщо ви не з полохливих — знайомтеся з чорними тюльпанами Мії Марченко, мешканцями закинутого горища Володимира Арєнєва, бридкими монстрами Лариси Андрієвської, кривавим Куку Іванки Кравцової, потворами Йожи Коцуна, карликовою відьмою Слави Світової, привидами Юрія Нікітінського та черв’яками-філософами Марії Артеменко.
«Мортіна» - автор Барбара Кантіні.
Маленька Мортіна дуже відрізняється від інших дітей, бо вона є… дівчинкою-зомбі. Мешкає Мортіна на Покинутій Віллі з тітонькою Домовиною та вірним песиком породи левретка на ім’я Смуток. Найбільше у світі Мортіна хоче знайти друзів, з якими можна бавитися і розважатися. Але їй заборонено потрапляти на очі дітям із селища, бо вони можуть її злякатися. Аж ось одного дня з’являється гарна нагода — свято Гелловін, коли Мортіні не треба навіть маскуватися під костюмом монстра… Але що може статися, коли інші діти дізнаються, що насправді вона не надягала маски і що її вигляд — це зовсім не маскарадний костюм?..
1- квітня 1809 р, в селі Сорочинці, на Полтавщині,
народився Микола Гоголь - український письменник, нащадок Могилівського полковника Остапа Гоголя .
Перебуваючи за кордоном представлявся українцем .
В 1846 р, у Карлсбаді ( Карлови Вари ) записав у гостьовій книзі:
" Nicolas de Gogol, etabli a Moscou " -
Микола Гоголь, українець, що мешкає в Москві .
Марійка Підгірянка - псевдонім Марії Омелянівні Ленерт-Домбровської, української поетеси, яка народилася 29 березня 1881р. в с. Білі Ослави на Івано-Франківщині в родіні ліснічого.
З малих літ дівчинка мріяла стати Вчителька и будь-що досягті своєї мети. Самотужки здобула освіту. У 1896 году склалось екстерном іспит за восьмікласну жіночу школу, а у 1900 году у Львові, такоже екстерном, за жіночу Вчительська семінарію - и здобула омріяній фах. З того часу понад 40 років вчітелювала в різніх школах Галичини и Закарпаття, почти все своє життя провела среди дітей та молоді.
У 1902 году у періодичних виданнях з'явилися ее Перші вірші за підпісом Марійкі Підгірянки.
Перша збірка поезій "Відгуки душі" Вийшла 1908 року.
Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей. Основні мотиви віршів М. Підгірянки до 1939р. — мрії про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Авторка використовувала фольклорні мотиви, її вірші ніжні і легкі, часто нагадують українські народні пісні „Співанки”, „Вечір”, „Що роблю я, що я дію”.
У 1919 році вийшла поема „Мати-страдниця”. Події у творі — це одна з сторінок життя західноукраїнських вигнанців під час Першої світової війни, коли тисячі галичан померли в концентраційних таборах з голоду і від епідемій.
У видавництві “Веселка” вийшли книжки Марійки Підгірянки: “Безкінечні казочки” (1970), “Грай, бджілко!” (1978), “Ранкові зустрічі” (1981), “Гарний Мурко мій маленький” (1990), “Учись, маленький” (1994) та інші.
У рідному селі Білі Ослави в грудні 1989 року було урочисто відкрито художньо-меморіальну дошку, виготовлену Івано-Франківським скульптором О. Железняком.
Топ-10 книг Дитячого форуму
«Сова, яка хотіла стати жайворонком» - Галина Вдовиченко
У тексті йдеться про двох пташок та їхні звички – спати довго й прокидатися рано. Кожна з них веде свій спосіб життя, часом навіть не усвідомлюючи його переваги. А що буде, коли одного дня сови почнуть полювати вранці, а жайворонки – співати вночі? Книжка української письменниці та журналістки Галини Вдовиченко якраз розповідає про такий експеримент. Як досягнути порозуміння, коли «Сові – совине, а Жайворонку – жайворонкове»? Чи різні стилі життя – загроза дружбі?
«Усміхаки» - Лариса Денисенко
Якщо мрієш завести вірного песика, у новій книжці відомої письменниці Лариси Денисенко ти знайдеш усе, що слід знати про собак: як їх доглядати, годувати, вигулювати і лікувати. А також про те, яке величезне щастя мати чотирилапого друга, та водночас, яка це відповідальність. Адже тваринка — не м’яка іграшка, а повноправний член сім’ї. Вчені стверджують, що дорослий песик має інтелект трирічної дитини. І тільки від господарів залежить, який характер матиме ця дитина, буде вона злюкою чи усміхакою.
«Ах, ця чудова Панама!» - Янош (Горст Еккерт)
Янош відомий у світі як письменник, художник, ілюстратор власних книжок (переважно дитячих), та передусім – як батько знаменитих нерозлучних друзів, Ведмедика й Тигрика з веселого циклу оповідань під назвою «Ах, ця чудова Панама!» Ця неймовірно позитивна книжка з'явилася в Німеччині 40 років тому, і відтоді вона стала улюбленою вже для кількох поколінь юних читачів у всьому світі. Її перекладено на 40 мов, за нею створено дотепні мультики, мюзикли, фільми й навіть.. оперу! Уже в рік свого народження (1978) «Панаму» було визнано найкращою німецькою дитячою книжкою й нагороджено найпрестижнішою премією Deutschen Jugendliteraturpreis.
«Фантастичні звірі і де їх шукати» - (доповнене велике ілюстроване видання) Джоан Роулінг
Це блискуче нове видання «Фантастичних звірів і де їх шукати» Ньюта Скамандера (яке вже вважається класикою серед чарівників) охоплює надзвичайний арсенал магічних істот, від Акромантули до Шрейка, разом із десятьма різними видами драконів — усі вони чудово зображені у яскравих кольорах винахідливою Олівією Ломенек Ґілл.
«Як полюбити павучка?» - Діана Амфт
Маленька допитлива павучинка, яку вигадали Діана Амфт і Мартіна Матос, повертається, і не сама, а з друзями, родичами і новими враженнями! Тепер аж чотири казки під однією обкладинкою! Ви дізнаєтеся, чому люди бояться павуків, побуваєте на павучиному дні народження та почуєте цікаві історії про звірів далекої Африки, відвідаєте ферму та познайомитеся з тамтешніми тваринами, а також разом із героями та іншими мешканцями лісу відчуєте радість від того, що в родині з’являється ще одна дитина.
«Врятувати Олімпійські ігри» - Джеронімо Стілтон
Джеронімо Стілтону доводиться взяти участь у змаганні з Котордоном III Котолонським, правителем котів-піратів! Чи вдасться Джеронімо та його друзям Патті, Бенджаміну, Трапу і Брюсу не дати котам-піратам змінити результати перших у новітній історії Олімпійських Ігор, що відбулись у 1896 році? Чи все ж його закляті вороги нарешті зуміють здобути таку жадану перемогу?
«Каю. Коробка історій на ніч» - Саншагрен Жосалін
Каю — це популярний дитячий персонаж, котрий був створений у 1990 році канадськими митцями. Оповіданнями про Каю автори намагаються допомогти дітям розвинути свої неповторні індивідуальні риси, навчаючи жити у гармонії зі світом. Точка зору Каю, а не реальність, яку бачать батьки і вихователі, є основою кожної книжки. Якщо інколи здається, що батьки Каю наділені лише позитивними рисами, то це пов’язано з тим, що дитина віку Каю бачить своїх батьків прикладом для наслідування; маленькі діти зазвичай ідеалізують зовнішній світ. Але історії про хлопчика Каю сприяють також взаємодії батьків і дітей, допомагають краще зрозуміти психологічний та емоційний розвиток малюків.
«Туконі – мешканець Лісу» - Оксана Була
У лісі живуть туконі. Одні тримаються поряд зі своїми деревами, інші дбають про звірів або птахів. Хтось стежить за зміною пір року. Всі туконі дуже заклопотані, але це для них не робота. Туконі Мандрівник відомий своїм рюкзаком-жолудем, його легко впізнати. Одного дня він зібрався навідати свого найкращого друга... Хто його найкращий друг і що означає бути мешканцем лісу? Саме про це – у новій книжкі-картинці Оксани Були.
«Монстри, що живуть у шафах» - Олег Чаклун
Олег Чаклун проявив себе справжнім майстром у творенні яскравих, ефектних, колоритних, близьких дитині «мультикових» образів – маленький супергерой Мікробот, різнокольорові роботи Веселки, геніальна принцеса Синтія, таємничий Дворецький… Ці образи в нього зазвичай поєднувалися з відкриттям дитині світу технологій – як сучасних, так і науково-фантастичних технологій майбутнього. У новій його книжці образи так само напрочуд яскраві й ефектні – Малюк, Забіяка, Хвалько, Незграба, а особливо – Хтось із темряви… Однак ця книжка вийшла зовсім не «технологічною». Її «фішка» – теплий ненав’язливий гумор, яким тонко просякнута вся оповідь. Письменник не насміхається зі страхів, якими так часто оповивають себе діти (та й дорослі також), а разом зі своїми читачами усміхається до цих страхів – і добра сила цієї усмішки така дієва, що легко перетворює монстрів на друзів.
«Дівчинка, яка рятувала книжки» - Гаґеруп Клаус
Анна, якій скоро виповниться десять, страшенно любить читати. Якось вона дізнається, що стається з тими книжками, яких ніхто не позичає в бібліотеці. Їх просто знищують! А це значить, що всі її улюблені друзі, яких вона знайшла у книжках, теж можуть зникнути. Чи зуміє дівчинка знайти спосіб, як цьому зарадити? І чи зможе розкрити таємницю історії про зачарований ліс та її загадкового автора? Любов до книжок та до нових світів, які вони відкривають, мають їй у цьому допомогти.
20 березня – Всесвітній день казки.
Свято виникло за ініціативи Швеції в 1991 році та має традиційний щорічний характер.
Багато поколінь людей виховувалось на прикладах із життя та поведінки казкових героїв.
Читаючи казки, ми знайомимось з країною, де завжди перемагає добро, разом з її героями вчимося мріяти, самостійно творити, жити, робити вибір, набираємося мудрості.
19 Березня виповнюється
90 років від дня народження
Емми Іванівни Андієвської, поетеси, прозаїка українського зарубіжжя, художниці
Брати Грімм – німецькі казкарі, на творах яких виросло не одне покоління людей у всьому світі, видатні філологи-германісти XIX століття.
Вільгельм Грімм - молодший з двох братів. Народилися вони в родині адвоката, який помер, коли хлопчики були ще маленькими, Вільгельму тільки виповнилося 10 років. Яків та Вільгельм з самого раннього дитинства були дуже прив'язані один до одного.
Після закінчення Кассельського ліцею обидва брати стали студентами Марбурзького університету, де вивчали юридичні науки, щоб продовжити справу батька. Проте інтерес до філології взяв верх, і вони присвятили своє життя цій науці.
Фольклористи зібрали, обробили та видали понад 200 найтиповіших та найпопулярніших сюжетів, які склали фундамент культури та літератури Європи. Брати Ґрімм першими створили літературно достовірний стилістичний взірець літературної народної казки.
Головна праця життя братів Грімм – «Німецький словник». Це фактично порівняльно-історичний словник усіх германських мов. Автори встигли довести його тільки до букви «F». Так, розпочатий у 1852 році випуск Німецького словника був завершений лише у 1961році.
Одна історія. Звідки найвідоміші казкарі світу – Брати Грімм черпали свої історії https://www.youtube.com/watch?v=ZX1WAcMWWH4
21 лютого – Міжнародний день рідної мови
КНИГА ДНЯ
Зірка Мензатюк «Чарівні слова. Казочки про мову»
Ця книжка з легкістю зацікавить тих дітлахів, кому нудно на шкільних уроках. Бо ж, виявляється, правила з граматики можна вчити весело, а звуками і словами можна грати. І заслуга в цьому української письменниці Зірки Мензатюк. Вона створила це дивовижне видання для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
В книзі є чудові історії про пригоди М’якого знаку, братів Префікса і Суфікса та про Бешкетливі слова, які однаково читаються з обох сторін.
Головний герой книги – хлопчик Василько. Йому важно дається вивчення всіх правил із мови, бо, як і більшість дітлахів, він вважає їх нудними та непотрібними. Але одного разу життя Василька змінюється раз і назавжди. Бо саме через зневажливе ставлення до літер школяр потрапив у дивний світ, де, як виявилося, досить небезпечно і зовсім не весело.
«З несподіванки Василько аж підскочив. Бо що це з його кашею зробилося? Був РИС, а стала РИСЬ, хижа та зла! То м’який знак таке диво вчинив… Коли ще раз ляснуло. Дивиться він, а замість ОСЕЛЬ стоїть ОСЕЛ, хвостом помахує, мух відганяє».
Яскраві та веселі малюнки художниці видання Корнелії Коляджин створюють незабутній настрій та дуже ємко доповнюють текст.
І хоча книжка присвячена українській мові, вчить вона цінувати й інші мови та слова, запозичені з них. І відбувається все це на справжнісінькому балу! Більшість запрошених гостей – слова-іноземці. Як малий Василько врятував свято, його царицю та всіх гостей від короля Чистоплюя, розповідається у казці «Великий бал».
Валер’ян Підмогильний — одна з найпомітніших постатей в історії української прози.
Із 36 років життя цей оригінальний письменник понад 18 присвятив літературі, залишивши по собі цікаву спадщину: понад двадцять оповідань, три повісті, два романи, декілька літературознавчих розвідок про творчість Т. Бордуляка, І. Нечуя-Левицького, М. Рильського і прекрасні переклади творів європейської літератури й філософії.
Він міг би залишити значно більше, бо 36 років для митця — це час розквіту, плідний період творчості. На жаль, доля розпорядилася інакше: в кривавий 1937-й письменника не стало.
Всесвітній день читання вголос!
12 років тому по всьому світу стартувала традиція щорічно у першій декаді лютого проводити Всесвітній день читання книги вголос. Це день, присвячений силі грамотності та тієї радості, яка виникає, коли ми розповідаємо вголос історії в сім'ї, класі і суспільстві. Всесвітній день читання вголос проводиться щорічно у першій декаді лютого.
Читання вголос надзвичайно корисне: стимулює розвиток мозку, поповнює словниковий запас, розвиває увагу та уяву, залучає візуальне та слухове сприйняття, а також моторну активність (рухи губами). Під час читання вголос проявляється схильність людини краще запам’ятовувати інформацію.
30 січня 2021 року Всеволоду Зіновійовичу Нестайку виповнилося б 91 рік. І діти, і дорослі називають його найулюбленішим українським дитячим письменником. І дійсно, Всеволод Нестайко – справжній майстер гумористично-пригодницького жанру і єдиний із прозаїків, який писав свої твори тільки для дітей. Його казки й оповідання відомі на увесь світ, а самого автора називають сонячним класиком, українським Марком Твеном, золотим письменником України.
Читайте разом з дітворою
Добра книжкового зразок!
І поринайте з головою
У світ Нестайкових казок!
29 січня 1918 року на Чернігівщині недалеко від залізничної станції Крути, добровольчий Студентський Курінь, що складався із 300 юнаків: студентів та гімназистів, відстоюючи право українського народу жити у власній державі, вступили нерівний бій із більшовицькими військами, чисельність яких налічувала близько 5 тисяч. Той бій тривав лише п’ять годин. Частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. 27 студентів у сутінках втратили орієнтир і вийшла на станцію Крути, уже зайняту червоноармійцями. Ціною свого життя юні герої зупинили наступ ворога на два дні.
День пам'яті Героїв Крут закарбований в нашій історії як день подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь.
Слава Героям Крут! Слава Україні!
На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
21 (8) березня 1918 р.
Павло Тичина
https://www.thinglink.com/scene/1410535865523896322
Оксана Іванівна Думанська— українська письменниця, перекладачка, доцент кафедри видавничої справи і редагування Української академії друкарства.
Народилась 25 січня 1951 у селі Локня Кролевецького району Сумської області. Закінчила філологічний факультет Київського національного університету у 1973 році. Вийшла добровільно зі Спілки.
Лауреатка премії імені Дмитра Нитченка за оборону українського слова (2004); літературної премії ім. Ірини Вільде (2007).
Випустила у світ близько 15 книг. Першу свою книжку Оксана Думанська видала у п'ятдесят років.
Авторка стала відомою завдяки своїм книгам «Графиня з Куткора», «Спосіб існування білкових тіл» (у перевиданні — «Школярка з передмістя»), «Оповідки з жіночої торебки», «Романи на одну ніч», «Хроніки пригод Гєня Муркоцького» та «Дитя епохи».
Як перекладачка працювала над виданням твору Миколи Гоголя «Тарас Бульба», що вийшло у видавництві «Світ дитини».
Пані Оксана – щаслива бабуся чотирьох прекрасних онуків, мама, порадниця і подруга трьох дорослих вже дітей.
Книга «Бабусина муштра», призначена для найменших читачів, оповідає історію взаємин маленької дівчинки з бабусею.
23 січня 130 років від дня народження Павла Григоровича Тичини. Згадуємо видатного поета, який майстерністю свого слова, виховував любов до природи у не одного покоління українських дітлахів.
Мабуть кожен дорослий українець пам’ятає такі дитячі твори як: "Хор лісових дзвіночків", "Гаї шумлять", "А я у гай ходила, які наділені мелодійністю, любов’ю, співчуттям і захопленням, якими автор прагне виховати у дітей любов до природи. І ця любов так потрібна сучасним дітям. Тож читаємо, згадуємо і шануємо пам‘ять про П. Г. Тичину.
Вірш "Хор лісових дзвіночків" своєрідний і за змістом, і за образністю, і за побудовою. Він створює в уяві дітей чарівну картину життя лісу. Передає красу природи яскравого, теплого, сонячного дня. Кожний рядок передає велику любов поета до природи, його захоплення нею.
Дружні синьоокі лісові дзвіночки співають прекрасну й радісну пісню весни. Так здається поетові. Який напружено вслухається в голоси рослинного царства лісу. Про що ж співають ці ніжні, мов з кольорового павутиння виткані, квіти? Вони славлять, зустрічаючи дзвоном, новий день, вони люблять сонце, світлу тінь, розкішні сни в затишному гаю. Зворушливо й ніжно звертаються вони у своїй пісні до хмар, які жене легкий вітерець, прохаючи: "Окропіте, нас нашелестіте..." А коли прилинуть хмари. По золотому полю ляже тінь і краплі жаданого освіжаючого дощу вмиють і дзвіночки, і жито. А жито, відчувши приємну вологу прохолоду усміхнеться, бо радітиме майбутньому врожаю.
Якщо ми будемо відчувати природу так, як відчував її Павло Тичина, то зможемо захистити наше довкілля від усіх екологічних негараздів.
За посиланнями ви можете ознайомитися з біографією П.Г. Тичини
та насолодитися його чудовою поезією
18 січня - день народження улюбленого дитячого письменника і поета дітлахів багатьох поколінь усього світу Алана Александра Мілна
Відомий усім книжково-екранний ведмедик Вінні з’явився на світ в оповіданнях Алана Александра Мілна у далекому 1926-му році. На нього чекала слава і любов малюків та дорослих усього світу, але, обіч казкової, Вінні-Пух має ще й справжню, досить непересічну історію.
Насправді історія ведмедика Вінні розпочалася ще у 1914 році, коли армійський ветеринар, канадієць, лейтенант Гаррі Колборн вирушив з Вінніпеґу до Лондона, де базувався його полк. На залізничній станції в Онтаріо він побачив мале ведмежа, що продавалося за 20 доларів, і не встояв перед чарівністю звірятка. Ведмежа отримало ім’я Вінні (на честь рідного міста Колборна — Вінніпеґ) й попливло разом із новим господарем до Англії, де стало улюбленцем військових і талісманом полку.
Коли солдатам прийшов наказ дислокуватися у Франції, Колборн, задля безпеки, передав Вінні Лондонському зоопарку, де ведмежа швидко набуло статусу справжньої зірки. Чимало тогочасних англійських дітлахів, що побували в столичному зоопарку, називали своїх плюшевих ведмедиків саме Вінні, й серед них був і син Алана Мілна — Крістофер Робін.
Сьогодні Вінні-Пух — один з найвідоміших казкових персонажів усіх часів, а також справжній чемпіон компанії Дісней. Волт Дісней придбав права на екранізацію казки про Вінні у 1961 році, зробивши з жовтого ведмедика в червоній кофтинці справжній бренд, що процвітає й дотепер та навіть має власну зірку на Алеї слави. От вам і ведмедик набитий тирсою!
Ви ще не знайомі з творчістю популярної сучасної дитячої письменниці Голлі Вебб, автора понад сотні книг, твори якої перекладені багатьма мовами і видані в різних куточках світу. Вам варто почати читати детективні історії Голлі Вебб.
Більшість книг письменниці об'єднана в кілька серій. Найвідомішими серед них є 🔸«Добрі історії про звірят» і 🔸«Мейзі Хітчінз. Пригоди дівчинки-детектива». Перший цикл оповідає про веселих, милих і кумедних кошенят і цуценят. Кожен з персонажів має унікальний характер, але всіх їх об'єднує позитивний погляд на світ і вміння постійно потрапляти в різні пригоди. А серія про дівчинку-детектива відкриває перед юними читачами Британію в її різних історичних періодах і проявах - давня, сучасна, магічна. Книги з цієї серії характеризуються несподіваними поворотами сюжету, які будуть цікаві дітям будь-якого віку.
🔸Презентація книги «Детектив Мейзі Хітчінз, або справа про вкрадений шестипенсовик»
Мейзі Хітчінз завжди мріяла стати детективом. Наприклад, таким як великий Гілберт Карінгтон. Адже, що для цього потрібно? Спостережливість, допитливість та бажання відновити справедливість. Все це у Мейзі є, і в надлишку, але поки що, вона всього лише дванадцятирічна дівчинка, яка працює в пансіонаті своєї бабусі... Все змінюється, коли злочин відбувається прямо в рідному районі, а звинувачують в ньому її друга Джорджа. І ось, поки дорослі закривають очі на те, що відбувається, Мейзі вирішує проявити себе! Разом із вірним другом Едді вони прочісують вулиці в пошуках доказів, так що не сумнівайтеся — справа про вкрадені шість пенсів буде розкрита. Як? Читайте на сторінках «Детектив Мейзі Хітчінз, або Справа про вкрадений шестипенсовик»!
Це захоплива історія, сповнена доброго гумору, загадок та пригод! Книга «Детектив Мейзі Хітчінз, або Справа про вкрадений шестипенсовик» отримала безліч позитивних відгуків від вдячних читачів, для яких вона стала одним з перших прочитаних детективів.
Класики літератури про Різдво.
Різдвяні та новорічні свята посідають особливе місце у душі кожного українця.
Щоб відчути різдвяну атмосферу, ми радимо вам провести затишні вечори за читанням творів про Різдво українське й з українським духом та зануритися в атмосферу святкування зимових свят – кутю на покуті, щедре засівання сусідської домівки, величальну щедрувальницьку пісню на честь господаря й господині та їх діточок.
Микола Гоголь «Ніч проти Різдва»
«Минувся останній день перед Різдвом. Прийшла зимова ясна ніч. Зазорилося. Місяць пишно виплив на небо посвітити добрим людям та всьому мирові, щоб весело було всім колядувати та Христа прославляти. Мороз брався дужче, як ізрання; зате кругом було так тихо, що за півверстви чулося, як рипить мороз під чобітьми. Ще жоден гурт парубоцький не проявлявся попід вікнами; тільки місяць зазирав крадькома до хат, мовби виманював дівчат, які прибиралися та чепурилися, щоб хутчій повибігати на рипучий сніг».
«Розвиднілось. У церкві ще до схід сонця було повно людей. Підстаркуваті жінки, в білих намітках, у білих суконних свитках, побожно хрестилися, біля самого входу стоячи. Шляхтянки в зелених та жовтих кофтах, а деякі навіть у синіх кунтушах із понашиваними ззаду золотими вусами, стояли перед них. Дівчата, що на головах мали понамотувані цілі крамниці стрічок, а на шиях намиста, хрестів та дукатів, намагалися протовпитися щоближче до іконостасу. Та попереду всіх стояли шляхтичі і звичайні собі селяни, з вусами, з чубами, з товстими потилицями, щойно попідголювані, мало не всі в кобеняках, з-під яких виставлялася біла, а в декого й синя свитка. На всіх обличчях, куди оком кинь, сяяло свято: голова облизувався, бачучи, як то він розговлятиметься ковбасою; дівчата помишляли про те, як будуть ковзатися з хлопцями на льоду; баби щиріше, ніж коли, шептали молитви».
Михайло Коцюбинський «Ялинка»
«Настав святий вечір. В Якимовій хаті кипіла робота. В печі тріщав вогонь та сичав борщ. Олена, мати Василькова, крутила голубці на вечерю. Василько сидів долі та м'яв мак до куті. Василькові було літ дванадцять. Він був найстарший у сім'ї. Василько м'яв мак і все поглядав то на двох сестричок, що гралися з котом, то на батька, що сидів на полу, схиливши голову».
Зворушлива історія про хлопчика, що заблукав в морозну різдвяну ніч у лісі та дивом врятувався.
Михайло Стельмах «Щедрий вечір»
«Аж ось на вулицi обiзвалися колядники. Я перший вибiгаю надвiр. Колядники вже пiдiйшли до хати тiтки Дарки — звiздоноша, «береза» й мiхоноша попереду, а «коза» й «дід» у страшнiй машкарi позаду. I чого тiльки не виробляють ота «коза» й вертлявий «дід», лякаючи дорослих i дiтей. Та ось задзвонив дзвонар — i всi притихли, з'юрмилися бiля вiкон, а зеленкуватими й синiми снiгами, скiльки свiту видно, покотилися, задзвенiли молодi голоси, проганяючи недолю з вдовиної оселi:
А чи вдома, вдома та бiдна вдова?
Нема вдома — пiшла до бога,
Бога благати — щастя прохати:
– Ой дай, боже, два лани жита,
Два лани жита ще й лан пшеницi,
Лан пшеницi — на паляницi.
А ще гречки — на варенички...
Яка не є убога наша хатинка, а i їй колядники наспiвали щастя, наспiвали, що в нашому дворi будуть стояти i мiсяць, i ясна зоря...»
- Міжнародний день СКОРОМОВОК?! ☝
Слово «Скоромовка» склад з двох слів: НЕЗАБАРОМ и мовити.
Скоромовки треба вімовляті Швидко, що не зупіняючісь. Це не только веселе, но й корисне заняття, так як допомагає виправити погань дікцію.
Повторюваті Скоромовки можна таким чином:
- пошепкі - Повільно,
- тихо - трішки швидше,
- голосніше - ще трішки швидше,
- дуже голосно - дуже Швидко.
Спробуйте Прочитати ЦІ Скоромовки Швидко-Швидко:
- Бабин біб розцвів у дощ - Буде бабі біб у борщ.
- Босий хлопець сіно косити. Роса росити ноги босі.
- Дзіжчіть над житом Жвавий жук, Бо жовтий ВІН вдягнув кожух.
- Золоті жолуді зовсім пожовклі.
- Летіла лелека, заклекотіла до лелеченя.
- Піля Пилип Поліна з лип, притупивши пилку Пилип.
- Перець з печерицями печива переперчено черепаха Печерний.
- Черепашці з черепашенятамі Важко змагати Із жабенята
6 грудня Україна відзначає День Збройних сил
День Збройних Сил України був встановлений постановою Верховної Ради України в 1993 році.
Це свято відзначається щорічно 6 грудня — в день ухвалення в 1991 році закону України «Про Збройні Сили України».
Збройні сили України — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.
21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи згідно з Указом Президента. Метою запровадження пам’ятної дати є утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, вшанування патріотизму й мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів держави та її європейського вибору.
Боротьба українських громадян за свої права, яка одержала назву «Євромайдан», а згодом Революція Гідності, була наймасштабнішою подією в новітній історії України.
Події розгорталися стрімко та драматично – від мирних зібрань студентства до масових мітингів, палаючих шин, «коктейлів Молотова» та бруківки, що стала зброєю в руках протестувальників.
21 листопада 2013 року люди вийшли на вулиці, щоб висловити свою позицію щодо дружби з Євросоюзом. Розпочалися протестні акції у відповідь на рішення тодішньої влади про припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Такі дії уряду часів президентства Віктора Януковича викликали обурення українців.
Перша акція протесту розпочалася о 22:00. Тоді учасники мітингу нарахували близько півтори тисячі людей. Протестувальники використовували українську та європейську символіку й співали гімн України. На вулиці вийшли журналісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. 24 листопада зібралося вже понад сто тисяч прихильників євроінтеграції.
У ніч з 29 на 30 листопада силовики силоміць розігнали активістів, які зібралися на Майдані Незалежності. Влада пояснювала це бажанням розчистити місце для новорічної ялинки. Застосування грубої сили до мітингувальників спричинило ще більшу хвилю протестів – з проєвропейських вони перетворилися на антиурядові й стали значно масштабнішими.
Три місяці тисячі людей жили на площі столиці. Тримісячне відстоювання українцями власної гідності й свободи коштувало Україні багатьох життів патріотів. «Небесна Сотня» – саме так згодом назвали протестувальників, які не пошкодували своїх життів заради ліпшого майбутнього для України.
На 61-ий день Майдану на місці протестів застрелено перших двох активістів. На той час уже було двоє загиблих за межами місць протистояння. Ще рівно місяць влада намагатиметься зачистити центр міста від протестувальників. Офіційно встановлено 107 жертв Революції гідності. Більшість героїв «Небесної сотні» померли від вогнепальних поранень 20 лютого 2014 року.
Євромайдан уже стає історією. Існує небезпека, що ця велика подія в житті нашої епохи з часом втратить свою значимість. Так вже було з багатьма визначними сторінками історії України. Дуже важливо зберегти і передати нащадкам правду про події, настрої, трагедії і перемоги того часу.
Революція Гідності I Пишемо історію
Андрій Кокотюха – автор 75 книжок, серед яких детективні, готичні та історичні романи, пригодницькі повісті для дітей, історико-біографічні розвідки тощо.
Перші літературні спроби майбутнього письменника припадають на 7 років, коли юний Андрій написав свій перший художній твір. До 12 років читав і писав тільки казки. В юності мріяв стати бібліотекарем, але на хліб заробляв, працюючи різноробочим і малярем.
Закінчив факультет журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Публікується з 1987 року.
Детективи автора не залишать байдужими нікого — ні дітей, ні підлітків, ні дорослих.
Вітаємо ювіляра! Бажаємо міцного здоров'я, натхнення, здійснення усіх задумів, чекаємо на нові книги.
Роберт Льюїс Стівенсон – майстер історико-пригодницького роману, поет та мандрівник. Найяскравіший представник англійського неоромантизму, напряму у мистецтві, пануючому у Європі на межі XIX—XX ст. Вплинув на ціле покоління митців, зокрема на творчість Ґрем Ґріна, Джерома К. Джерома, Мері Шелі та багатьох інших майстрів у цій галузі.
Людина-легенда, яка й зі своєї біографії зуміла створити захопливу історію. У пошуках надзвичайного у житті, героя в звичайній людині, писав про подорожі та пригоди, сповнені таємниць і випробувань. Світову славу здобув завдяки роману «Острів скарбів» (1883), що став класикою ще за життя свого автора. «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда» (1886) теж отримала приголомшливий успіх серед читачів різних країн і часів.
Через хворобу письменник був змушений залишити рідну Шотландію й оселитися на Самоа в Тихому океані, де теж став національним героєм. Самоанці обожнювали «білого вождя-оповідача» та самотужки збудували Дорогу подяки до його будинку.
«Острів скарбів» – найвідоміший пригодницький роман письменника про пошуки скарбів, захованих на далекому острові піратами. Головний герой та оповідач, юний Джим Гокінс, після низки несподіваних пригод вирушає разом із друзями до таємничого Острова Скарбів. Експедицію організовано, здається, бездоганно: чудовий корабель, достатньо харчів та питної води, багато зброї й віддана команда моряків. Ніхто не підозрює, що частина команди прагне сама заволодіти коштовностями й позбутися чесних людей – сквайра Трелоні, доктора Лівсі, капітана Смоллета й самого Джима, яким доведеться виявити неабияку мужність, винахідливість і людяність, щоб не стати жертвами підступних і жадібних піратів.
Романи «Викрадений» та «Катріона» занурять поціновувачів нетлінної художньої прози у неймовірний світ пригод головного героя Девіда Балфура. Події розгортаються у Шотландії середини XVIII століття. Втрапивши у захопливу історію з багатьма невідомими, сміливий молодий чоловік опиняється в чужій країні. У товаристві нових друзів-утікачів він не тільки вчиться виживанню за будь-яких умов, але пізнає життя разом із відчайдушною вродливицею Катріоною...
Роберт Льюїс Стівенсон – автор історичних романів «Чорна стріла», «Принц Отто», », «Корабельна катастрофа», «Володар Баллантре», психологічних повістей тощо.
Мовна вікторина
«Подорож океаном рідної мови»
Багата і барвиста мова українського народу. Мова - то краса нашого життя, – наше майбутнє. Рідне слово – це невмируще джерело, з якого ми пізнаємо навколишній світ, свою родину, свій народ.
9 листопада – День пам’яті преподобного Нестора Літописця – покровителя всіх, хто вчить і навчається, а також істориків, науковців і журналістів.
Нестор Літописець – агіограф і літописець, основоположник давньоруської історіографії, перший вітчизняний історик, видатний письменник, мислитель, вчений, чернець Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.
Народився 1056 року в Києві. Чернецтво прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона.
Справою життя Нестора стала книжна справа, складання літописів. «Велика буває користь від учення книжного, – говорив він. – Той, хто читає книги, бесідує з Богом або святими мужами». Преподобний Нестор чудово знав історію, літературу, грецьку мову та богослов’я і справедливо вважався найосвіченішою людиною Київської Русі кінця XI – початку XII століття.
Його перу належать такі відомі роботи: «Житіє святих князів Бориса і Гліба», «Житіє Феодосія Печерського».
Всесвітню славу Нестору принесла його участь у літописанні Київської Русі. На початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ». Її написання, безперечно, було справою життя Нестора.
«Повість…» увібрала в себе не лише весь досвід історичних знань, нагромаджений на Русі в попередню епоху, а й досягнення європейської історичної думки, традиції візантійської християнської культури.
Пам’ятка містить значний історичний матеріал про східних слов’ян, про політичний, економічний і культурний розвиток Русі, про її міжнародне становище та боротьбу із зовнішніми ворогами. Порічний принцип викладу матеріалу, запозичений автором «Повісті…» з візантійських хронік, дав змогу показати історію Русі в контексті світової історії, довести державну незалежність і рівність з іншими народами.
9 листопада - День української писемності та мови
2 листопада – Міжнародний день СКОРОМОВОК?!☝
Слово «скоромовка» складено з двох слів: СКОРО і МОВИТИ.
Скоромовку треба вимовляти швидко, не зупиняючись. Це не тільки веселе, але й корисне заняття, так як допомагає виправити погану дикцію.
Повторювати скоромовку можна таким чином:
- пошепки – повільно,
- тихо – трішки швидше,
- голосніше – ще трішки швидше,
- дуже голосно – дуже швидко.
Спробуйте прочитати ці скоромовки швидко-швидко:
- Бабин біб розцвів у дощ — Буде бабі біб у борщ.
- Босий хлопець сіно косить. Роса росить ноги босі.
- Дзижчить над житом жвавий жук, Бо жовтий він вдягнув кожух.
- Золоті жолуді зовсім пожовкли.
- Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.
- Пиляв Пилип поліна з лип, притупив пилку Пилип.
- Перець з печерицями печений переперчила черепаха печерна.
- Черепашці з черепашенятами важко змагатися із жабенятами.
Сподіваємось, у вас все чудово вийде!
21 жовтня 1954 г. народилась ЗІРКА МЕНЗАТЮК
Творчість Зірки Мензатюк має яскраво виражений національний мотив. Автор відноситься до тих сучасних письменників, які в своїх творах активно розвивають рідну мову і культуру.
Перша книга «Тисяча парасольок» була видана в 1990 році. Слідом за цим на прилавках магазинів з'явилися книги «Мільйон мільйонів сестричок», «Київські казки», «Як до жабок говорити», «Макове князювання». Все це яскраві і добрі казки для найменших читачів.
У бібліографії автора представлені також і підручники для середніх освітніх шкіл, зокрема - «Оповідання з історії Києва». У цій книзі письменниця в простій і доступній для дітей формі розповідає про найбільш важливі історичні події.
Улюблений відпочинок - подорожувати Україною. Обожнює справляти українські свята, особливо цінує християнські звичаї, бо зростала у побожній родині; також полюбляє читати різного роду літературу.
"Позіє, сонце моє оранжеве"(до дня народження Івана Федоровича Драча)
Народився Іван Федорович Драч 17 жовтня 1936p. в с. Теліжинці на Київщині.
Після війни біографія І. Драча складалася в прискореному темпі: за десятиліття — до військової служби (1955 — 1958) — він здобув середню освіту, викладав російську мову та літературу в сільській семирічці, був на комсомольській роботі — інструктором райкому комсомолу. Після армії вчився в Київському університеті (завершував навчання заочно, бувши співробітником «Літературної газети»), закінчив Вищі кіносценарні курси в Москві (1964), працював у сценарному відділі Київської кіностудії ім. О. П. Довженка, редакції журналу «Вітчизна», в Спілці письменників України.
Чимало списів ламалося навколо поеми «Ніж у сонці» (1961), якою молодий поет дебютував в «Літературній газеті» ще до виходу першої збірки — «Соняшник».
Нечасто перші книжки молодих літераторів стають таким помітним явищем, як «Соняшник». Ця збірочка, що містила сорок умовних балад, етюдів та інших віршованих або й не зовсім віршованих творів з примхливими образними асоціаціями, малозрозумілими для багатьох тодішніх читачів, і через двадцять років згадувалась як далеко не традиційна, задерикувата, гостросучасна.
Драча в усіх його книжках не сплутаєш ні з ким. Але він, разом з тим, ніби кожного разу починається заново, ніби йде за власним закликом, проголошеним у другій збірці — «Протуберанці серця» (1965): «Народжуйте себе».
Поет «народжує себе» і в «Баладах буднів» (1967), і в збірці «До джерел» (1972) (хоч це в значній мірі підсумкова книга, вибране з попередніх видань), і в інших.
1972p. вийшла збірка І. Драча «До джерел». До вибраних творів він додав чимало нового, завершив її перекладами з поетів республіканських радянських літератур та літератур зарубіжних. Тут з'явився вірш «Зелена брама», який через десятиліття дасть назву книзі, що буде відзначена Державною премією СРСР.
Та й збірка «Корінь і крона», яка вийшла у 1974 році, почалася вже тут, у роздумах над підсумком першого десятиліття в поезії. Ця книга, складена з двох розділів — «Подих доби» та «Подорожник», вивірила поета на життєспроможність і в координатах сучасності, і в координатах історії. За неї в 1976p. І. Драч удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
У поета є наскрізна внутрішня тема, яка пронизує і з'єднує все творене ним, — оте горіння, палання в спразі людяності і краси, і змоги, що про нього вже сказано ще в першій серйозній роботі про творчість І. Драча — передмові Л. Новиченка до «Соняшника». Звучить ця тема і в гостро драматичній тональності (назвемо, крім поем «Ніж у сонці» та «Смерть Шевченка», драматичні поеми «Дума про Вчителя» й «Зоря і смерть Пабло Неруди»), і в мажорно-вибуховій, як у вірші «Небо моїх надій», що відкриває і першу збірку, і цикл «Дихаю Леніним» у книзі «До джерел», і збірку вибраного «Сонце і слово» (1978)
Чергова книжка російською мовою «Зеленые врата» (М., 1980) в 1983р. відзначена Державною премією СРСР. «Зелена брама» у вірші, який дав назву книзі, — це умовний образ входу в життя і виходу, початок і кінець.
Значного резонансу набули драматичні поеми І. Драча «Дума про Вчителя», «Соловейко-Сольвейг» і «Зоря і смерть Пабло Неруди», що з'явились спочатку в різних книжках, а потім видані збіркою («Драматичні поеми», 1982).
І. Драч працює в багатьох напрямах. Він видає кіноповісті «Криниця для спраглих» та «Іду до тебе» (1970), можна додати до них і поему для кіно «Київський оберіг» та кіноповість «Київська фантазія на тему дикої троянди-шипшини» (обидва твори — в збірці «Київський оберіг», 1983). Також І. Драч активно виступає в галузі літературно-мистецької критики.
Творчість І. Драча набула широкої популярності і в нашій країні, і в зарубіжжі. Його поезії відомі в перекладах на російську (кілька окремих видань), білоруську, азербайджанську, латиську, молдавську, польську, чеську, німецьку та інші мови, і кількість перекладних видань зростає.
Особисте життя
Дружина Івана Драча – Марія – молодша за нього на 9 років. Саме з нею він прожив більшу частину життя, виховавши сина та доньку та дочекавшись онуків. Однак їхній син Максим помер раніше за тата, і саме поруч з його могилою письменник знайде свій вічний спочинок. Дочка Лариса жила разом з батьками в селищі Конча-Озерна під Києвом.
Іван Драч мав дружину, доньку та сина
Останні роки свого життя письменник боровся з недугою, однак не зумів її подолати. Іван Драч помер вранці 19 червня 2018 року. В одному з інтерв'ю він казав, що не боїться смерті, а коли його запитали, що б він сказав, якби зустрівся з Богом, Іван Драч відповів: "Я би вибачився за те, що я такий".
14 жовтня в Україні відзначається День українського козацтва.
Козаччина – одна з героїчних і найславетніших сторінок багатовікової української історії. Понад двісті років козацтво було рушійною силою поступу України, вкарбувало слід в оборону від зовнішніх ворогів, розбудову держави, культурний прогрес.
Цього року виповнюється 55 років із дня виходу в світ книги Миколи Носова – «Незнайко на Місяці». Це третя частина широковідомої трилогії про Незнайка – веселого чоловічка з казкової країни коротунчиків, якому після багатьох захопливих пригод на Землі (в книгах «Пригоди Незнайка та його друзів» та «Незнайко в Сонячному місті») випала нагода полетіти на місяць. Там, серед місячних коротунчиків, він засновує Акціонерне Товариство гігантських рослин і допомагає встановити справедливий лад. Помандруйте на Місяць разом із Незнайком!
Павло Романович Попович – український радянський льотчик-космонавт No4, генерал-майор авіації (1976), кандидат технічних наук (1977). Двічі Герой Радянського Союзу(1962, 1974). Депутат Верховної Ради УРСР 6–11-го скликань.
Народився 5 жовтня 1930 року в місті Узин на Білоцерківщині.
Його дитинство не відрізнялося чимось особливим від дитинства мільйонів хлопчаків його покоління. Можливо і не став би він зіркою загальносвітового значення, якби не одна деталь. «Під Узином був великий аеродром, а тому я мріяв ще змалку стати льотчиком і обов'язково — винищувачем», — розповідав Попович.
До війни закінчив чотири класи школи — вчився лише на відмінно. Після війни продовжив навчання у школі No1, працюючи кочегаром на заводі.
Після закінчення школи вступив до ремісничого училища в Білій Церкві, вивчився на столяра. 1947 року вступив до Магнітогорського індустріального технікуму, який закінчив 1951 року.
У двадцять років пішов до аероклубу. Далі було військове авіаційне училище, після закінчення якого майбутнього генерал-майора авіації направили служити до Карелії. Там 1957 року Павло Попович, вдивляючись у небо, побачив перший штучний супутник Землі. «Дивилися та думали, що років через двадцять хтось із людей полетить у космос», - згадував летчик. Усього через якихось п'ять років цим «кимось» став і він.
1960 року зарахований до загону радянських космонавтів (Група ВПС No1).
12 серпня 1962 року, вперше в історії, українець Павло Попович стартував у космос на кораблі «Восток-4». Разом з Андріяном Ніколаєвим, який полетів днем раніше на «Востоці-3», Павло Романович 48 разів облетів навколо Землі! Тоді вперше було встановлено радіозв'язок по лінії «космос-космос» та проведено телевізійний репортаж безпосередньо з космосу. Разом з Андріяном Ніколаєвим вони здійснили перший у світі груповий політ двох космічних кораблів. На орбіті вони знаходилися на відстані чотирьох-п'яти кілометрів один від одного. Вперше в космосі прозвучала українська пісня «Дивлюсь я на небо» у виконанні Поповича, яку він присвятив нашому земляку, генеральному конструктору С. П. Корольову.
За успішне здійснення першого у світі групового космічного польоту і проявлені при цьому мужність і героїзм Попович отримав звання Героя Радянського Союзу.
Другий політ в космос Попович зробив 3–19 липня 1974 як командир екіпажу космічного корабля «Союз-14» спільно з бортінженером Ю. П. Артюхіним. 5 липня 1974 «Союз-14» провів стиковку з науковою станцією «Салют-3», що знаходилася на орбіті з 25 червня 1974. Сумісний політ космічного комплексу «Салют-3»–«Союз-14» продовжувався 15 діб. За час польоту космонавти досліджували геолого-морфологічні об'єкти земної поверхні, атмосферні утворення і явища, фізичні характеристики космічного простору, провели медико-біологічні дослідження з вивчення впливу чинників космічного польоту на організм людини і визначення раціональних режимів роботи на борту станції.
За цей політ на орбітальній станції «Салют-3» і космічному кораблі «Союз-14» Павлу Поповичу вдруге присвоєне звання Героя Радянського Союзу.
До вересня 2009 року Павло Романович працював головою ради директорів Всеросійського інституту сільськогосподарських аерофотогеодезичних досліджень.
На жаль, П. Р. Попович не дожив до свого 80-річчя. Несподівано пішов з життя 30 вересня 2009 року.
1 жовня - Міжнародний день музики
Міжнародний день музики заснований 1 жовтня 1975 року за рішенням ЮНЕСКО. Одним з ініціаторів створення Міжнародного дня музики був Дмитро Шостакович, композитор-класик 20 століття . Відзначається щорічно в усьому світі великими концертними програмами за участю кращих артистів і художніх колективів. У цей день звучать твори, що увійшли до скарбниці світової культури.
Його талант був багатогранний і вражав розмаїттям: драматург, актор, режисер, громадський діяч.
Іван Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка. Справжнє прізвище драматурга Іван Карпович Тобілевич. У свій псевдонім Іван об'єднав ім'я свого батька й улюбленого персонажа, Гната Карого з «Назара Стодолі» Тараса Шевченка.
Карпенко-Карий походив зі знатного, однак збіднілого, роду. Дитячі роки Іван Тобілевич провів у рідному селі, зростав допитливим та вразливим хлопчиною. Навчався у Бобринецькій повітовій школі, користувався повагою не лише серед учнів, а й учителів.
Освіту, до якої так тягнувся хлопець, довелося через матеріальну скруту обмежити чотирикласним училищем, і з чотирнадцяти років заробляти на прожиття. Майже два десятиліття забрала в Івана Тобілевича служба в різних канцеляріях — від писарчука до секретаря міського поліцейського управління.
В 1864 році, переїхав до Єлисаветграда, де брав участь у роботі аматорського театру Арсенія Тарковського та писав рецензії, відгуки і статті в пресі.
До першого етапу літературної творчості Тобілевича належить оповідання «Новобранець» (опубліковане1889р. під псевдонімом Гнат Карий). У ньому йдеться про тяжку долю селянської родини, яка з величезними зусиллями вибивається із злиднів і, здається, могла б уже зрештою досягнути якогось добробуту, коли б не втручання державної машини.
У 1886-1887 рр. опублікував п’єси «Бондарівна», «Розумний і дурень», «Наймичка», «Безталанна», «Мартин Боруля».
1886 року в Херсоні вийшов перший «Збірник драматичних творів» Івана Карпенка-Карого.
