"Послухаємо казочку разом з мамою..." http://derevo-kazok.com.ua/category/audio-tales
1. "Зачаровані птахи"
(казочка мого синочка, 2015р.)
Я – маленький хлопчик , який часто з мамою приїздить до Харкова – помилуватися містом, відвідати цирк, зоопарк, покататися на каруселях… І ось завжди ми проходжаємо привокзальною площею, годуємо птахів хлібом, крупами і завжди приходить одна і та ж думка... А що, якщо ці прекрасні птахи – то зовсім і не птахи, а зачаровані хлопчики та дівчатка? А що, якщо їх зачарувала зла Чаклунка? І переді мною з’являється казка, в якій десь далеко – далеко жила зла – презла Чаклунка. Вона сиділа вдома, рідко виходячи зі свого страшного будинку і чаклувала, робила різні капості і посилала добрим людям… А поблизу її оселі юрмилися діти. Гралися , весело сміялися, чим дуже злили Чаклунку і одного разу закинули до її вікна м’яча. Зла Чаклунка дуже розсердилася на них і вигукнула: «Як же ви мені набридли, поганючі та галасливі діти! А ну ж летіть звідси малими птахами і не повертайтеся до тих пір, поки вас не нагодують п’ять тисяч раз смачним кормом добрі люди, якщо такі знайдуться…» А сама, потираючи від задоволення руки, послала до людей зло, недоброзичливість, жорстокість, небажання допомогти тому, хто в біді. Особливо, якщо в біді – беззахисний птаха. І полетіли юрбою пташенята, ці маленькі зачаровані хлопчики та дівчата у даль. Летіли вони довго – довго, і коли вже не було сили летіти далі, вони зупинилися і вирішили: «Будемо тут. Це велике місто, тут живе багато добрих людей, які не залишуть в біді, виконають завдання Чаклунки і ми дуже швидко повернімося до своїх матусь.» Ось так і з’явилися голуби на привокзальній площі у Харкові. Але… чи то не вистачає добра у людей, чи то вони вже звикли до пташок і не звертають уваги на їх прохання, але голуби і досі там… А я , коли приїзжаю до Харкова, завжди прохаю маму купити хоч щось і погодувати пташок. Мені це приносить велике задоволення і завжди думаю : «А, можливе, це – 5-тисячний раз? Можливо, саме я стану спостерігачем того чарівного перетворення?» Але цей момент так і не приходить… Та я щиро вірю, мрію про це чудо та намагаюсь його прискорити. Вірю в те, що, якщо про мою мрію дізнається п’ять тисяч малят, вона здійсниться, а Добро нарешті переможе Зло!
Після казки...
2. «Казка про те, як Лисунчик став слухняним»
Десь далеко – далеко у дрімучому лісі жила велика родина, в якій дружно проживали тато – Лис Іванович, мама – Лисиця Петрівна та двоє лисеняток – братик Лисунчик та сестричка Лисуночка. Братик і сестричка були нерозлучними: вони народилися в один день у своєї мами, ніколи не сварилися, завжди разом гуляли, але відрізнялися тим, що Лисуночка була слухняною, завжди слухалася свою маму, а Лисунчик був веселим пустунчикомі не любив обмежень. Тому, коли вони виходили на прогулянку лісом, Лисуночка любила гратися на галявинці біля будиночку, а Лисунчик бігав, пустував і міг зайти дуже далеко. Часто він так далеко відходив від дому, що ледве – ледве знаходив дорогу додому. Мама завжди йому говорила, що так не можна, а тато ствердно похитував головою і кожного разу говорив, щоб Лисунчик так вчиняв останній раз. До того ж , Лисунчик не знав своєї домашньої адреси, і запам’ятовувати її не вважав за потрібне… Всі мамині та татови слова Лисунчик пропускав повз вуха і весело сміявся, говорячи, що він ліс знає, як свої п’ять пальців і запам’ятовувати йому щось та слухати порад – це зайве!
І ось одного сонячного ранку мама знову дозволила своїм лисенятам погуляти. Лисуночка , як завжди, була біля будиночку, а Лисунчик, теж, як завжди, пішов шукати пригод деінде… Сонечко посміхалося, бджілки весело збирали нектар, перелітаючи з квіточки на квіточку, а Лисунчик все далі і далі віддалявся від дому… Аж ось - раптом – грізні хмари закрилиисонечко, злякані бджілки поховалися у вулики, і – несподівано – пішов дощ. Пориви вітру зривали листячко і нахиляли дерева, в старому дуплі відлунювала луна страшні для Лисунчика звуки. Він затремтів і захотів до мами… Але озирнувся і зрозумів, що не знає, куди йти – він заблукав… З переляканими оченятами Лисунчик сів під грибочком і гірко заплакав. Він не знав, куди йти і не знав, як і в кого попросити допомоги… Раптом з-під грибочка зявився їжачок. Він запитав: «Чого ти плачиш?» «Як же мені не плакати, якщо я заблукав, а ще - дуже боюся грози та дощу?» «Давай я тобі допоможу, - запропонував їжачок. – Де ти живеш? Я тебе швиденько доведу додому, кажи адресу».
Лисунчик задумався… Він не знав, де живе. Він не знав, що сказати своєму несподіваному рятівникові. І вперше за своє коротке життя зрозумів, що мама і тато були праві, що їх слід було слухати… І заплакав ще дужче, бо відповідей не знаходив…
В цей час пролітала над ними сорока. Як відомо, вона все і завжди знає, жодна лісова новина не проходить повз її вуха. Вона швидко зрозуміла, в чім справа, підлетіла і швидко – швидко проторохтіла: «Що, що таке? Загубився? Знала я, давно знала, що так буде! Часто бачила я, як гуляє цей непослух далеко від дому! Добре, допоможу вам!» І розповіла сорока їжачкові адресу Лисунчикової домівки .
Провів їжачок заплаканого Лисунчика додому. Їх радо зустріли мама з татом, а Лисуночка пригостила всіх смачними яблучками.
Лисунчик був дуже вдячний своїм помічникам і з того дня назавжди запам’ятав, що маму й тата слід слухати, адже вони своїм дітям завжди бажають лише добра. А ще зрозумів, що дуже добре, коли поряд є добрі і мудрі помічники, готові прийти на допомогу! І, звісно, з того часу Лисунчик став слухняним синочком, вивчив домашню адресу і завжди допомагав маленьким.
Після казочки...
Попович Надія Ференцівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри філологічних дисциплін та соціальних комунікацій,
Сідлак Яна В'ячеславівна, бакалавр спеціальності «Дошкільна освіта», Мукачівський державний університет
ЗНАЧЕННЯ КАЗКИ В РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Казка – це усний народний твір розповідного характеру з вигаданим змістом. Загальновідомо, що народна казка з давніх часів використовувалася як засіб виховання дітей. Адже художні образи казок, психологія характерів, ситуації, художні деталі казкового епосу в своїй основі є глибоко самобутніми й історично конкретними. Казки у специфічній художній формі зображують життя, погляди, смаки та сподівання народу у певний час його історії. За своєю природою казка є досить характерним жанром фольклору. Вона тісно пов’язана з іншими різновидами народної оповідальної творчості, насамперед із легендами, переказами, оповідями. Вплив казок на розвиток дітей досліджувався у відомих працях науковців [1; 2]. У казках часто спостерігається ланцюжок пригод, незвичайних ситуацій, що виникають у житті персонажів, а також їхніх дій щодо розв’язання певних завдань. Уболіваючи за долю улюблених героїв, діти переймаються їхніми почуттями, у них виникає бажання допомогти персонажам знайти вихід із певної ситуації. Без яскравої казки, яка захоплює свідомість і почуття дитини, неможливо уявити дитячого мислення. Казкові проблеми та способи їх вирішення сприяють вихованню певних рис дитини, її підготовці до сприймання навколишнього світу. Діти дошкільного віку зазвичай добре розуміють мораль казок. Зміст казки часто спонукає дітей до активної діяльності, як-от: вирізати, наклеїти, намалювати, прикрасити, відтворити епізод казки за допомогою міміки і жестів. Така активна діяльність дітей розвиває їх творчі здібності. Ефективність використання казки в роботі з дітьми дошкільного віку в значній мірі залежить від обізнаності вихователя з казковими сюжетами та його вміння їх аналізувати. Тому, плануючи використання казки, педагогу необхідно визначити її мораль, які почуття вона виховує, продумати завдання, які сприятимуть розвитку мовлення, мислення і уяви математичних здібностей, екологічному вихованню тощо. За допомогою казки вихователь дошкільного навчального закладу забезпечує змістовне, цікаве, радісне виховання та навчання дітей. Казка є засобом всебічного розвитку особистості. Її використання сприяє вирішенню завдань морального, розумового, екологічного виховання, розвиває мовленнєві та математичні здібності дітей. Казки складалися, шліфувалися протягом століть. Вони акумулювали досвід людства у боротьбі зі злом. Сьогодні вони допомагають дітям відчути впевненість у собі, у тому, що вони зможуть подолати труднощі, які готує їм життя. Враження від навколишньої дійсності, виховний вплив дорослих, предметне оточення є необхідними умовами для стимулювання активності, руху дитячої фантазії, виникнення бажання творення, вміння власноруч конструювати образ гри, будувати іграшковий простір, заповнювати його різними матеріалами. Читання казки не можна розглядати тільки як цікаве проведення часу, як приємне, доступне дитині заняття. Адже казка є дуже важливим елементом розвитку у дитини тонкого розуміння внутрішнього світу людей, спосіб зняття неспокою та виховання упевненості у своєму майбутньому. 121 За допомогою казок можна виховати дитину, допомогти подолати негативні сторони. Вибираючи казку для малюків, необхідно обов’язково враховувати те, в якому віці вона буде корисна для дитини. Казки характеризуються простотою й дохідливістю розповіді, динамічним розгортанням сюжету, емоційністю, яскравими образами та барвистою мовою. Маючи значну силу впливу на дітей, казки сприяють формуванню їх характерів, високих моральних якостей, розширенню їх кругозору. Казками малята захоплюються і в дитячих садках, і вдома. Видатні педагоги відзначали велике пізнавальне й виховне значення казок. Для дітей дошкільного віку цікавими й доступними є казки про тварин, чарівні та соціально-побутові казки. У процесі виховання дітей дошкільного віку особливе значення має емоційний комфорт дитини. Адже саме він є однією з головних умов гармонійного розвитку творчої особистості в сучасних умовах. Казки є засобом різнобічного розвитку та виховання дошкільника. Процес засвоєння моральних принципів має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя дітей. І саме казки подають дітям загальнолюдські цінності й високу мораль у такій словесно-емоційній формі, яка спонукає дітей до самостійного висновку: чому треба бути чемним, чому лише позитивні вчинки приводять до справжньої радості тощо. Казки вчать дітей, що в природі немає нічого зайвого, що все живе змінюється за законами того світу, в якому існує. Для того, щоб дитина прагнула до творчості, потрібно викликати у неї захоплення, інтерес, зокрема, до казки. Отже, казка є важливим засобом розвитку дітей дошкільного віку. Казки спонукають малюків до різних думок, почуттів. Вихователеві важливо викликати у дітей інтерес до читання, розповідання. Казки формують у дітей дошкільного віку соціально-моральний, пізнавальний, художньо-естетичний, мовленнєвий, креативний розвиток, допомагають розвивати увагу, уяву, мислення, пам’ять, мовлення.
Список використаних джерел: 1. Богуш А. М. Методика навчання української мови в дошкільних закладах / А. М. Богуш. – К. : Вища школа, 1993. – 327 с. 2. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі / А. М. Богуш, Н. П. Орланова, Н. І. Зеленко, В. К. Лихолєтова; за ред. А. М. Богуш. – К.: Вища школа, 1992. – 414 с. 3. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / О. І. Білан, Л. М. Возна, О. Л. Максименко та ін. – Тернопіль : Мандрівець, 2014. – 264 с.