ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВІСНИК

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Психологи зробили висновок, що є слова й вислови, які начебто й необразливі, однак за частих повторень здатні дратувати не менше, ніж явний чи брутальний лемент, навіть якщо промовлені спокійним тоном.

А є слова, які люди, звісно, соромляться говорити, хоча ті здатні злагоджувати образи й промахи, поліпшувати настрій.

«Заборонені» «Потрібні»

звертання до дитини: звертання до дитини

Скільки разів тобі Вирішимо все разом…

повторювати… Як ти вважаєш…

Я сказала – зроби… Мій любий…

Ти що, не розумієш?.. Це ти добре придумав (ла)…

У всіх діти як діти, а ти… Таке тільки ти міг придумати...

За що мені така кара… Я не сумніваюся, що ти в мене найрозумніший (а)

Не лізь, якщо не можеш зробити… Я так вдячна долі, що ти в мене є…

І в кого ти тільки такий вдався… Впевнена, що ти зможеш…

Невже тобі важко запам’ятати, що… Я завжди знала, що моя дитина найкраща…

У моєї подруги дитина – просто

ангел, а ти в мене…

БАТЬКІВСЬКІ ПОМИЛКИ

• Батьківські лінощі (недостатній догляд за дитиною, непослідовність у вимогах, не систематичність проведення гігієнічних процедур, небажання відриватися від власних справ навіть тоді, коли малюк потребує допомоги батьків)

• Хвалькуватість батьків (хизування успіхами дитини, примушування малюка займатися тим, до чого у нього немає інтересу, хворобливе реагування на успіхи інших малят, якщо ті затьмарюють їхню дитину).

• Невиправдана принциповість (переконання батьків, що як вони сказали, так і має бути, навіть якщо вимоги не виправдані).

• Безтурботність (переконання батьків, що з дитиною нічого не трапиться). Такі батьки відправляють малюка самого гратися на подвір’ї, майже не наглядають за ним, дозволяють спілкуватися з незнайомцями, думаючи, що у такий спосіб виховують самостійність.

• Самоствердження за рахунок дитини. Батьки, які не реалізували себе в житті, демонструють свою зверхність, чинять посилений тиск на дитину, постійно наголошують на її недоліках, ігноруючи право малюка на індивідуальність.

• Нав’язування дитині ролей (вундеркінда, таланта, лідера), які не відповідають її здібностям і темпераменту.

Адаптація дітей до дитячого садка

1.​ Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими:відвідуйте з дитиною дитячі парки і майданчики, залучайте до спільної діяльності з іншими дітьми, привчайте до гри в пісочницях, на гойдалках.

2​. Ходіть із дитиною на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як вона поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкута.

3.​ Учіть дитину гратися. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками; вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки.

4.​ Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня у групі.

5​. Обговоріть у сім’ї з дитиною, що позитивного є в дитячому садку(нові товариші, багато іграшок і т. д.).

6.​ Дізнайтеся, можливо у цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо у групі в дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.

7.​ Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, переконайте її у тому, що відвідування дитячого садка неминуче тому, що вона вже велика.

8.​ Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

9. У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу і його працівників.

10. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за неслухняність дитини.

11. Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадайте дитині, як їй пощастило – вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності дитини, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка