З історії школи

Школа, як і людина, має свою історію, а головне те, що вона має свою душу. А її душа це учнівський та педагогічні колективи, такі різноманітні, різнобарвні і надзвичайно творчі.

Мрія про найкращу школу нікого не оминає. Кожен учень хоче навчатися у хорошому закладі, усі батьки дбають, аби їх діти були оточені опікою, здобули глибокі знання та добре виховання. Саме такою і є Росохацька ЗОШ І-ІІІ ступенів. Школа має глибоку історію: за Австрії була дворічна школа, за польських часів – шестирічна, з 1939 по 1963рр.– семирічна, з 1963 по 1988рр. восьмирічна, з 1989 школа розпочинає статус середньої.

Вагомий внесок у розвиток школи внесли директори, які в різні роки доклали багато зусиль для формування педагогічного колективу та розвитку матеріально-технічної бази школи:

• Татура Ю.А. (1948 – 1972 рр.)

• Корнак М.К. (1972 –1976 рр.)

• Байдак Є.Г. (1976 – 1979 рр.)

• Недокус З.С. (1979 – 1982 рр.)

• Плішко П.В. (1982 – 1985 рр.)

• Градовий В.Г. (1985 – 1997 рр.)

• Градова І.Г. (1997 – 2001 рр.)

• Наконечна Г.П. (2001 і по даний час)

Педагогічний колектив та випускники школи з повагою та любов’ю згадують колишніх учителів, тих, хто стояв біля витоків історії навчального закладу, залишив у ньому часточку свого серця:

40-50рр.

Долинський І.Ф., Ковальчук В.А., Лахварська Ю., Гукова Я., Слободян Р.В., Ходай С.Д., Орловський, Осеняк, Забіла, Марченко В., Пушенко Г., Татура Ю.А.

50-70 рр.

Авраменко І.Т., Савицька О.Г., Верба О.Ф., Ярема М.М., Гладій М.М., Леській М.Є., Накрашевська І.Й., Марамзіна В.М., Говіка П.П., Мармус О.С., Росоловська Г.О., Лесів М.І., Гриців В.І., Гаджала С.В., Юрків В.В., Долинський І.Г., Лисак М.П., Лотоцька М.І.

70-90 рр.

Байдак Є.Г., Градовий В.Г., Градова І.Г., Красношлик В.І. Мельник О.М., Недокус З.С., Недокус Г.П., Корнак М.К., Корнак Л.О., Лотоцька Д.І., Бурдинська Є.П.,Волкова Л.М., Мироник В.І., Бабій Г.Я., Макар К.М., Калужняк Є.Й., Батрин Н.І., Батрин В.І., Німчук М.Ф., Мельник Н.І., Мельник В.А., Зубик С.В., Зубик М.Ф., Плішко П.В., Федик Б.І.

Вчителі відзначалися своєю інтелігентністю і вимогливістю.

Школа часів Австро-Угорщини, Польщі

За Австрії в селі була дворічна школа з українською мовою навчання, хоча вчителі за національністю були поляками. Школа розміщувалася в старому мурованому будинку.

За польських часів школа була шестирічною.

Учительський колектив складався з директора та двох вчителів. У кожному класі навчалося від 20 до 40 учнів. Навчання проводилось у дві зміни. У кожній класній кімнаті було два образи, глобус та карта світу. Перший і останній уроки кожного дня починалися і закінчувалися молитвою. У школі до вчителів учні повинні були звертатися: «Проше пана», віталися «Дзень добри». У школі панувала дисципліна. Викладалися такі предмети: релігія, польська мова, рахункова геометрія, природа, географія, історія, малювання, праця. У свідоцтві про освіту ставилася також оцінка за поведінку. Навчалися діти за підручниками, які купували їм батьки, а сиротам книги видавала школа. Недалеко знаходилася читальня, де учні мали можливість додатково працювати з книгами.

В кінці ХІХ столітті за часів Австро-Угорської монархії тут почало діяти культурно-просвітницьке товариство «Просвіта». В 1890 році відкрито «Читальню», а при ній в 1899 році створено крамницю. В 1907 році засновано патріотичне спортивне товариство «Сокіл». Діяли тут також такі організації та спілки як «Союз українок», «Рідна школа», «Сільський господар», кредитна спілка «Віра», кооператив «Надія», товариство «Луг».

Нелегально діяла в селі ОУН. Така густа мережа патріотичних організацій свідчить про високий патріотизм свідомості мешканців села.

Семирічна школа 1939-1963 рр.

Після визволення Росохача від німецько-фашистських загарбників почалася нова віха у діяльності школи. Вже 1 вересня 1944 року відновлено в ній навчання.

У 1946 році в школі почала діяти піонерська організація. Щоб зробити дитячу організацію масовою, проводилися різні заходи тільки для піонерів, таким чином залучаючи до її лав інших учнів школи.

Діяльність піонерської організації (а діяла вона до 1992 року) спрямовували піонерські вожаті, які сумлінно ставилися до своїх обов'язків, добре плануючи виховну роботу. У школі проводились різноманітні екскурсії та походи рідним краєм, допомога батькам-колгоспникам у весняних та осінніх роботах та багато іншого.

До 1963 року школа була семирічною. Із обов’язкових навчальних предметів викладалися українська мова і літературне читання, російська мова і літературне читання, арифметика, алгебра і геометрія, природознавство, історія, Конституція СРСР, географія, фізика, хімія, іноземна мова, фізична підготовка.

У 1948 році призначено директором школи Татуру Юрія Адамовича, вчителя малювання та російської мови. На займаній посаді працював до 1972 року. Як директор школи був авторитетним освітянським діячем, щирою, доброзичливою людиною, висококваліфікованим фахівцем. Таким його пам’ятають учні.

Життя у школі вирувало не тільки на уроках, а й у позаурочний час. Велика увага зверталась на розвиток художньої самодіяльності.

Нові сторінки в історії школи

У 1963 році семирічна школа реорганізована у восьмирічну.

У школі була бібліотека.

Працювали різні гуртки, навчалося більше 400 учнів. Учні та вчителі школи брали активну участь у художній самодіяльності. Було створено хор вчителів, ансамблі хлопчиків та дівчат, оркестр народних інструментів учителем музики і в майбутньому директором школи Градовим В.Г.

Учні були чудовими спортсменами. У 80-х роках учні школи стали бронзовими призерами обласних змагань з футболу на приз «Шкіряний м'яч».

Чималий внесок у навчання і виховання учнівської молоді та кваліфікації молодих спеціалістів зробив директор школи Градовий В.Г., якого було призначено у 1985 році.

1988 року здійснена добудова школи, що дало змогу 1989 року відкрити середню школу.

Кожного навчального року у школі навчалося 300-320 учнів. Учні повинні були одержувати освітні і технічні знання. На уроках трудового навчання вивчали тракторну справу і одержували кваліфікацію тракториста. Здобували кваліфікацію учні не тільки нашої школи, але й учні Улашківської. (Вчитель трудового навчання Зубик С.В., майстер навчальної їзди Бабій І.Я.)

У 90-х роках придбано техніку для обробки земельної ділянки школи і навчальної їзди для учнів.

Школу з 2001 року по нинішній час очолює Наконечна Ганна Петрівна (вчитель біології), яка прикладає багато зусиль для осучаснення навчального закладу.

Під її керівництвом школа ожила, відновилася: переобладнано котельню на паливну, відремонтовано дах, стелі в кабінетах та в коридорі на другому поверсі, встановлено пластикові вікна, вхідні двері. Просторі коридори прикрашені новими стендами, вишитими картинами учнів.

Вже три роки у школі реалізуються найрізноманітніші задуми та ідеї для формування Нової української школи. Вчителі початкових класів Канюк Н.Б., Павшок О.П., Калюжна М.А., Луців О.С. дали волю власній фантазії та створили класи своєї мрії.

За ініціативи вчителів початкових класів коридор на першому поверсі став більш комфортним для молодших школярів.

Школа сьогодні – це новаторський підхід та креативність адміністрації і вчителів, наполегливість учнів, допомога і підтримка батьків.

Росохацька ЗОШ І-ІІІ ступенів – велика шкільна родина, де переплелися долі багатьох людей.

Колектив школи працелюбний, дружний, згуртований, прагне до всього нового. Це уроки і свята, це олімпіади й конкурси, це вечори й екскурсії.

Педагогічний колектив налічує 23 вчителі. В школі навчається 162 учні.

Незмінним був і залишається лише той факт, що Росохацька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів існує, і що її вихованці – це її слава і гордість. І як би далеко вони не були, в які б неблизькі світи не заносила їх доля, та в своїх думках і спогадах вони завжди поруч з нею, рідною і дорогою. Ніколи з пам’яті не зітерти споришеву стежку в прозорому тумані, яка пістрявою стрічкою пролягла до незабутньої Росохацької школи.

Школа гордиться такими випускниками

• Марія Боднар (Навізовська) (нар. 1959)– кандидат психологічних наук, доцент;

• Галина Райбедюк (Навізовська) (нар. 1961) – кандидат філологічних наук (1996 р.), професор (2013 р.), відмінник освіти України, лауреат премії імені Ірини Калинець;

• Павло Басістий (1969) – кандидат технічних наук, доцент кафедри фізики та методики її навчання;

• Гриців Тетяна – кандидат педагогічних наук, автор книги «Духовне виховання»;

• Ганна Дутка (нар. 1962) – кандидат педагогічних наук, доцент.;

• Гриців Петро Євстахович – програміст, інженер м.Едмонтон (Канада);

• Плішка Андрій Володимирович (1944 – 2014) – педагог-музикант, заслужений учитель України, викладач університету імені Юрія Федьковича;

• Василь Говіка (1904 – 1993) – український лірник місто Вінніпег (Канада);

• Олекса Жарський (р. н. невід. – помер після 1966 р.) – український громадський діяч у Канаді;

• Василь Кравець (1953 р. н.) – український господарник і громадський діяч;

• Іван Кульчицький (псевдо «Сич»; 1919—1945) – учасник національно-визвольних змагань;

• Володимир Мармус (1949 р. н.) – український громадсько-політичний діяч, літератор;

• Микола Мармус (нар. 1947) – український громадсько-політичний діяч;

• Петро Винничук (нар. 1954) – український громадсько-політичний діяч;

• Степан Сапеляк (1951—2012) – український письменник, публіцист, літературознавець, громадсько-політичний діяч, багаторічний політв'язень прокомуністичної системи, лауреат Державної (нині Національної) премії України ім. Т. Шевченка (1993 р.), член НСПУ та Міжнародного ПЕН-клубу, почесний громадянин Тернополя;

• Петро Вітів (нар.1956р) – член Росохацької юнацької національно-патріотичної підпільної організації;

• Володимир Сеньків (нар.1954) – український громадсько-політичний діяч;

• Андрій Кравець (1943-1996) – український громадсько-політичний діяч;

• Микола Лисий (1941 - 2007) – український громадсько-політичний діяч;

• Василь Лотоцький (1947) – український громадсько-політичний діяч;

• Микола Слободян (1944-2018) – український громадсько-політичний діяч;

• Плішка Мирослав Богданович (1961) – генеральний директор ПрАТ-«Агропродукт»;

• Марія Підкович (нар. 1929) — українська громадська і музична діячка, педагог у Канаді;

• Павло Батрин (нар. 1945) — український господарник, громадський діяч;

• Плішка Іван Мирославович – викладач духових інструментів, завідувач відділення Кіцманського музичного училища, вчитель музичної школи № 1, № 2 м.Вінниця, керівник духового оркестру;

• Нога Степан Михайлович – начальник Чортківського відділення АТ «Райффайзен Банк Аваль»;

• Гуцул Іван Євстахович – лікар-гінеколог м. Київ;

• Павшок Оксана Петрівна – лікар-терапевт м.Вадул-луй-Води, Молдова;

• Павшок Ігор Петрович – лікар-рентгенолог м. Окниця Молдова;

• Гриців Ольга Миколаївна – лікар-терапевт;

• Батрин Василь Петрович – український господарник, головний агроном ПСП «Ягільниця – В»;