ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

                                                                         В тяжкий для України час

                                                    Діти завжди відображають світ дорослих і живуть в цьому світі всім своїм єством .Так само як і дорослим, важливо вчиться розділяти територію внутрішню і зовнішню, так і дітям важливо показувати, що вдома ми створюємо свій світ. Ці два світи пов`язані, але що б не відбувалося в зовнішньому світі, вдома ти в безпеці. Вони будуть в цьому жити . Важливо проводити межу і показувати дитині , що це політичний світ , а у нас в сім`ї - свій світ.

З маленькими дітьми, у яких не розвинена критичність (10-12 років), потрібно бути дуже обережними з інформацією. Не треба їх захищати від інформації , але треба дозувати її складність і кількість. Якщо дитина стикається з якоюсь інформацією , важливо , щоб ми були поруч і дали їй зовнішню опору, могли нейтралізувати можливий вплив цієї інформації. Будь-яка дитина живе в просторі дорослого і не потрібно думати , що якщо дитина маленька, то він нічого не розуміє і його це не стосується. Те, що у нас, у дорослих, знаходиться в усвідомлюваному стані, у дитини буде знаходиться на рівні тіла або емоцій. Наприклад , тривога дитини , яку він контролює , потім може виявиться у вигляді енурезу. Напруга, яку дитина відчуває з зовнішнього простору, вона може відчувати у спалахах агресії, або в температурних скачках, блювоті . Пояснити дитина не може, але за неї це робить її тіло. І ми розуміємо, що все, що відбувається тривожне, вимагає уваги і з точки зору дитини.

1 . Торкайтеся

Звичайно, при дитині краще не дивитися новин - але зараз з цього складається все наше життя, тому намагайтеся торкатися до малечі долонею під час їх перегляду. Чим більше зараз дотиків, обіймів - тим більше відчуття безпеки у дитини. Місце між лопатками так і називається - " місце підтримки". Дитина відчуває більше впевненості , якщо його погладити там. Але торкатися до дитини варто тільки в тому випадку, якщо нам самим спокійно. Можна і потрібно багато ліпити з глини і пластиліну. Або просто насипте в тацю з високими бортами будь-якої крупи - нехай дитя там грається, ставить відбитки долоньок, закопує - відкопує іграшки, влаштовує битви. При цьому не забувайте спостерігати - якщо дитина грає в гру з одним постійним сюжетом, то потрібно підключатися пропонувати розвиток сюжету - так ви допоможете підсвідомості дитини знайти вихід з травматичного глухого кута.

2 . Заспокоюйте

Якщо дитина задає будь-яке питання, то на нього треба відповісти. Але відповідаємо на складні і для нас питання тільки і тоді, коли у нас є своя спокійна позиція, відповідь. І якщо в цей момент ми знаходимося в дуже великому емоційному напруженні, то правильніше сказати : "Я ось зараз трохи заспокоюся , і тобі відразу ж все розповім " .

Коли дитина бачить , що плачуть батьки , він починає їх жаліти. І з одного боку , це прояв емпатії , це означає нас відчуває дитина. Але з іншого боку , дитина не може ставати батьком для батька. Тоді дитина бере на себе відповідальність , з якою не може впоратися.

Малеча, яка емоційно й енергетично бере на себе тягар батьків, виглядає набагато старше. Тому важливо, коли нам дуже складно, знайти в собі сили сказати дитинчаті , що " Мені зараз дуже складно , я засмутилася. Але я ж доросла , і я з цим справлюся" . І дитині треба подякувати за співчуття .

Коли ми самі заспокоїлися, ми розуміємо, що чим менша дитина, тим менше інформації йому даємо. І якщо дитина разом з нами дивиться телевізор і бачить різні страшні речі, треба говорити , що дорослі також помиляються.

3 . Грайте і читайте

Але при цьому , ми пам`ятаємо , що будь-яка напруга залишається в тілі. Дитині важливо давати можливість цю напругу "відігравати" тілом. Це рухливі ігри. Грати важливо, щоб була емоційна розрядка. Нам важливо говорити дітям "Я з тобою. Ти в безпеці. Ми обов`язково впораємося. Дивись, скільки людей захищають !". Дитині потрібно дуже обережно і дбайливо розповідати про те, що в країні зараз все складно, але дорослі обов`язково впораються. Не лякайтеся, якщо дитинча починає грати в негативних героїв і читати книги, дивитися мультики або про досконалий світ, або про досить жорсткі моменти. Його підсвідомість таким чином намагається ідентифікуватися з негативним героєм і через нього прожити агресію, або навпаки - знайти світ зовсім безпечний. Так він бореться зі страхом.

4 . Нагадуйте про себе

Дітям-школярам зараз важливо давати з собою в школу щось, що уособлювало б вашу присутність поруч - брелки , значки , маленькі іграшки , які б карабіном пристібалися до рюкзака .

Важливо нагадувати , що з чужими - ми нікуди не ходимо, особисту інформацію в соцмережах і просто в спілкуванні не вибовкують, в сутінках не гуляємо .

5. І кілька порад для батьків

Коли відчуваєте тривогу - сідайте на підлогу або станьте до стіни так, щоб потилиця, сідниці , ікри і стопи відчували стійку поверхню. Можна при цьому укутати пледом або хусткою (так ми відчуваємо чиюсь підтримку і обійми ). Посидьте так до тих пір, поки явно не відчуєте опору.

Підходячи до дитини або намагаючись його вгамувати подумки собі повторюйте: "Я дорослий. Я справлюся".

Практичний психолог Косенко Н.А.

за матеріалами Українська правда. Життя

Поради щодо спілкування:

• Ставлення людей до вас ніби віддзеркалює ваше ставлення до них;

• Хто любить людей, того й люди люблять;

• Виявляйте ініціативу в приязному ставленні до інших;

• Цікавтеся людьми, що оточують вас, їхніми турботами і радощами;

• Ніколи не користуватиметься популярністю той, хто не цікавиться справами інших людей;

• Учіться ставити себе на місце іншої людини;

• Вживайте якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: "даруйте", "перепрошую", "дякую", "будь ласка" та інші. Ввічливість обеззброює;

• Використовуйте кожну нагоду для спілкування.

Для успішного встановлення контактів із людьми треба:

• Якомога швидше знайти спільні інтереси;

• По-дружньому ставитися до співрозмовника (усміхатися, уважно слухати);

• Не виявляти до співрозмовника зверхності;

• Щиро цікавитися співрозмовником, тим, що він говорить;

• Враховувати поведінку та термінологію людини, з якою говорите;

• Нападами та лайкою людей не переконаєте;

• Для того, щоб переконати когось, необхідно знайти  аргументи, правильно їх упорядкувати і сформулювати;

• Намагайтеся діяти незалежно від свого настрою.

Про запобігання та протидію домашньому насильству в умовах

воєнного стану в Україні

Міністерство освіти і науки України повідомляє, що постановою Кабінету

Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 129 внесено зміни до Порядку

взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії

домашньому насильству і насильству за ознакою статі, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 658, і Порядку

реалізації експериментального проекту із створення “єдиного входу”

опрацювання звернень громадян та запитів на публічну інформацію,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада

2019 р. № 972 (додаються).

Зауважуємо, що будь-які потрясіння в суспільстві, особливо такі

серйозні, як війна, коли багато громадян України втратили рідних та близьких

людей, житло, роботу, звичний стиль життя і продовжують перебувати у стані

невизначеності - сприяють збільшенню випадків домашнього насильства.

Суголосно до статті 1. Закону України «Про запобігання та протидію

домашньому насильству» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-19)

домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального,

психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в

межах місця проживання або між родичами, між колишнім чи теперішнім

подружжям або між іншими особами, які спільно проживають (проживали)

однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи

у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а

також погрози вчинення таких діянь.

Під час війни від домашнього насильства найбільше страждають

традиційно вразливі категорії - жінки, діти, люди похилого віку, особи з

інвалідністю, вимушені переселенці.

Діти відчувають на собі подвійний вплив війни. Якщо у родині, де

відбувається домашнє насильство, є діти - не варто тішити себе ілюзіями, що

вони нічого не помічають й на них така ситуація ніяк не вплине. Діти все

бачать, все відчувають, й нездорові стосунки між батьками можуть травмувати

їх навіть більше за те, що вони побачили на війні.

Дитина - свідок (або очевидець) насильства - теж постраждалий від

домашнього насильства.

Відповідальність за домашнє насильство несе кривдник із числа таких

осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або

діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя

(колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали)

однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні

батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати,

батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та

правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні

брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця),

двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);

13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну

дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни,

піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою,

піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі,

їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали)

в сім'ї патронатного вихователя.

Згідно законодавства України за вчинення домашнього насильства

передбачена відповідальність.

Так, стаття 173 Кодексу України про адміністративня правопорушення

(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10) передбачає собою накладення

штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або

адміністративний арешт на строк до семи діб.

Стаття 126 Кримінального кодексу України передбачає покарання у

вигляді громадських робіт на строк від ста пятдесяти до двохсот сорока годин,

або арештом на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до пяти

років, або позбавлення волі на строк до двох років

(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14).

З метою забезпечення комплексного інтегрованого підходу до протидії

домашньому насильству та сприяння реалізації прав осіб, постраждалих від

домашнього насильства, шляхом проведення превентивних заходів,

ефективного реагування на факти домашнього насильства наказом МОН від

02.10.2018 № 1047 затверджено Методичні рекомендації щодо виявлення,

реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних

працівників із іншими органами та службами (https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-

zatverdzhennya-metodichnih-rekomendacij-shodo-viyavlennya-reaguvannya-na-

vipadki-domashnogo-nasilstva-i-vzayemodiyi-pedagogichnih-pracivnikiv-iz-

inshimi-organami-ta-sluzhbami).

Домашнього насильста можна уникнути, якщо жертва не буде мовчати.

Рекомендуємо розмістити на сайтах закладів освіти та донести в

доступний спосіб до учасників освітнього процесу інформацію про те, куди

звертатися у випадках домашнього насильства:

до Національної поліції за номером 102 та повідомити про факт

насильства;

на Урядовий контактний центр 1547, де цілодобово надаються

інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які

постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі,

насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства

та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам,

чоловікам, дітям;

до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги

0 800-213-103;

до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього

насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або

116-123 (короткий номер з мобільного).

Зміст листа просимо довести до відома керівників органів управління

освітою різного рівня, керівників та педагогічних працівників закладів освіти

з метою забезпечення соціально-педагогічного супроводу дітей, чиї сім'ї

перебувають у складних життєвих обставинах; невідкладного інформування

про випадки домашнього насильства, що стали відомі; формуванню

небайдужого ставлення здобувачів освіти до постраждалих дітей.