В геологічній будові поверхні громади беруть участь породи різного віку. В основі лежить докембрійський  кристалічний фундамент, який є частиною Українського кристалічного щита, складеного тут головним чином гнейсо-гранітами. Поверхня докембрійського фундаменту нерівна. На ній є підвищення у вигляді невеликих валів і масивів. Докембрійський фундамент перекритий товщею палеогенових, неогенових і антропогенових осадкових порід. У неогені на кристалічних породах відкладались дрібнозернисті, сірі, жовті, рябі піски. У перехідний час від неогенового до четвертинного періоду на палеогенових і неогенових відкладах залягали червонобурі глини. У четвертинний період утворилася потужна товща лесу, який є основною грунто–творною породою на території Новоархангельщини. Геологічна будова обумовлює і характер копалин. Граніти, лабрадорити, сієніти, польовий шпат, кварц та інші мінерали, пов’язані з породами докембрійського  кристалічного фундаменту. До осадочних товщ відносяться піски, пісковики, глини, вапняки. Граніти використовуються як будівельний матеріал, родовища їх зустрічаються в Новоархангельську, Скалевій. Родовища каоніту зустрічаються в Скалевій та Синюсі.

За фізико–географічним районуванням територія Новоархангельської громади входить в два фізико–географічні райони:

1. Уманський район включає в себе всю правобережну частину Синюхи і прибережну частину зліва.

2. Новомиргородський район займає всю лівобережну частину річки Синюхи.

Проте найбільшим багатством громади є її річки, осболиво Синюха. Широкі та повноводні на самому своєму початку – це декілька джерел, що, об’єднуючи свої краплини води, утворюють поки що невеликий водотік. Далі ріка набирає сили, чим далі, тим більше наповнюється її русло. І ось вона вже перед нами у всій своїй красі.

Прорізаючи землю, ріка Синюха перетворює її обличчя, живить її, розливається у повінь, змінює обриси берегів. Тепер вже річку знають всі, її звуть життєдайною, бо тягнеться до води все живе.

Мандруючи водним маршрутом річки, можна ознайомитеся із народженням цієї розкішної синьоводної красуні, її життям, геологічними, історичними та культурними процесами, пов’язаними з Синюхою, а також флорою і фауною посинюшшя.

Почнемо з витоків, де відбувається зародження майбутньої водної артерії, від злиття двох повноводних лісостепових річок Тікича і Великої Висі від Шарової скелі біля с.Скалева, що дали життя новоутвореній річці.

Між високими скелями лівого берега і соснами, що збігають до самої води на правому, розлилось широке плесо, вкрите лататтям. Над острівцями осоки, над жовтими глечиками, що визирають із оксамиту латаття, висить тонка ковдра вранішнього серпанку. А ще вище у цілковитій тиші блакитного неба летить і летить біла чапля.

Синюха - це ліва притока Південного Бугу. Її довжина – 111 кілометрів, тече Придніпровською височиною. Долина Синюхи лежить у районі Українського кристалічного масиву, тому в багатьох місцях на поверхню виходять граніти, гнейси, лабрадорити. То височать над водою помережені тріщинами прямовисні скелі, то покриваються сірим каменем похилі береги, то тягнуться вздовж води мальовничі магнітні гряди.

Як уже говорилося, що від злиття Великої Висі і Тікича утворилася річка Синюха. Далі вона тече на південь в меридіальному напрямку. ЇЇ русло чисте від зарослі, дно піщане, або кам’янисте. Іноді виходять кристалічні породи, утворюючи пороги. Тут Синюха приймає ряд приток: зліва – Торговиця, Кагарлик, Тернівка; справа – Куций, Кам’янече, Ятрань, Маломужів, Бондарів. Водна енергія рік використовується електростанціями, які розміщені на річці Синюха (у 1955 році на річці Синюха споруджено Новоархангельську гідроелектростанцію потужністю 1100 квт., у 1962 році прийнято в експлуатацію Тернівську ГЕС).

Характерним для р. Синюха є добре виражена весняна повінь, низька літня лижень, яка переривається в окремі роки високими дощовими паводками і трохи підвищеним рівнем осінню і зимою. Льодоутворення на річці починається у третій декаді листопада. Льодостав встановлюється найчастіше в другій декаді грудня (його середня тривалість 2,5 місяця). В кінці лютого починається танення льоду і в березні відмічається весняний льодохід.

Місцевість на захід від річки Синюхи має свої особливості. Максимальним висотам території Новоархангельщини властивий широко-хвилястий тип водоерозійного рельєфу. Характерна його риса – добре виражені річкові долини, які змінюються асиметричними або вузькими каньйоноподібними ділянками. Розширені частини долини річки Синюхи мають пологі схили, добре виражені заплави і розвинуті переважно на лівобережжі надзаплавні тераси. Ширина долини в таких місцях доходить до 2 км. У річці Синюха заплава суха і покрита луговими травами.