Досвід роботи Кльокти М.О.

Екологічне виховання в школі

як засіб формування свідомого громадянина

Навчально-методичний посібник 

2016 рік

Кльокта Михайло Олексійович,

учитель біології та хімії вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист

Екологічне виховання школярів – важливий напрям педагогічної діяльності, якому значну увагу в своїй роботі надає М.О. Кльокта, вчитель вищої кваліфікаційної категорії, старший учитель. Він вважає, що, виховавши громадян нового покоління з розвинутим екологічним мисленням, можна буде розв’язати всі екологічні проблеми. Люди, які в шкільні роки залучались до різних екологічних проектів, брали участь у збереженні довкілля, будуть усе життя з розумінням ставитись до проблем охорони природи, ким би вони не стали в майбутньому. Посібник розрахований на вчителів біології, екології та хімії.

Рецензенти:

Смоляр Наталія Олексіївна – докторант Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, кандидат біологічних наук, доцент

Удовиченко Анатолій Олексійович – методист Зіньківського районного методичного кабінету.

Коляда Людмила Станіславівна – директор Малобудищанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………...      4

РОЗДІЛ 1. Виникнення екологічного виховання як напряму формування життєвих навичок у школярів… ………………… 6

РОЗДІЛ 2. Теоретичні основи екологічного виховання     

       2.1. Мотивація необхідності екологічного виховання для сучасного молодого громадянина………………………………  9

       2.2. Функції екологічного виховання та його роль у формуванні свідомого громадянина ……………………………11

       2.3. Система екологічного виховання……………………..13

РОЗДІЛ 3. Практичне втілення екологічного виховання у шкільному навчально-виховному процесі……………………   15

       3.1. Екологічне виховання на уроках біології……………15

       3.2.Екологічне виховання на уроках хімії………………   17

       3.3. Екологічне виховання в гуртковій роботі …….……  18

       3.4. Еколого-натуралістична робота з обдарованими дітьми……………………………………………………….…… 22

РОЗДІЛ 4. Перспективи екологічного виховання у шкільному навчально-виховному процесі ………………………………….25

 Список використаних літературних джерел…………………  28

ДОДАТОК А. Перелік публікацій автора……………………. 29

ДОДАТОК Б. Розробка «Конспекту уроку хімії в 7-му класі з екологічною складовою………………………..……………….  32

ДОДАТОК В. Перелік науково-дослідних  тем екологічного змісту, підготовлених на конкурси МАН……………………... 37

ДОДАТОК Г. Фотододаток…………………………………… 38

ВСТУП

Проблеми екології, охорони природи все більше хвилюють людство. І це зрозуміло. Земля – наша єдина в світі домівка. Достатньо пригадати, що без їжі людина зможе прожити 5 тижнів, без води – 5 днів, без повітря – 5 хвилин. І ось тепер над усіма нами нависла загроза глобальної екологічної кризи.

      Охорона навколишнього середовища – найактуальніша проблема сьогодення і в Україні. Молода українська держава успадкувала тугий вузол екологічних проблем: забруднені промисловими відходами, пестицидами й радіонуклідами повітря, ґрунти, водойми; еродовані землі; значною мірою вичерпані природні ресурси; змінені внаслідок антропогенного втручання ландшафти. Розораність земель України найвища в Європі і складає 56%.

    Останні 16 років в Україні спостерігається помітний прогрес у розвитку природоохоронної стратегії. Цьому значною мірою сприяли прийняття Міжнародної Конвенції ООН щодо охорони біологічної різноманітності (Ріо-де-Жанейро, 1992) та Всеєвропейської стратегії збереження біотичного та ландшафтного різноманіття (Софія,1995). Україна брала участь у Конференції ООН з охорони довкілля та розвитку і також підписала Конвенцію про біорізноманіття в червні 1992 року. У 1994 році Верховна Рада України ратифікувала цю Конвенцію. Уже в перші роки незалежності в Україні було прийнято ряд законів про охорону природних ресурсів та їх раціональне використання, основними з яких є:

·                     1991 рік – Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»,

·                     1992 рік – Закон України «Про охорону атмосферного повітря» та Закон України «Про природно-заповідний фонд України».

·                     1993 рік – Закон України «Про тваринний світ» та Водний кодекс України.

·                     1994 рік – Кодекс України про надра.

        Площа природно-заповідного фонду в Україні збільшилась до 6%. Поступово розвиваються національна екомережа, а на регіональному рівні –  регіональні та локальні екомережі. Усе це свідчить про те, що молода українська держава приймає виклики й робить практичні кроки з подолання екологічної кризи.

        Однак, усі кроки будуть марними, якщо підростаюче покоління буде пасивним та без розвинутого екологічного мислення. Тому впродовж останніх десяти років в Україні, як і в багатьох інших країнах світу, на державному рівні декларується концепція екологізації виховання (йдеться про концепцію екологічного виховання або екологізацію освіти). Цьому сприяли резолюції певних міжнародних самітів і конвенцій, у яких зазначається, що підвищення рівня екологічної освіти є однією з основних необхідних передумов для переходу до побудови суспільства за законами сталого (збалансованого) розвитку.

Дійсно, нині більшість проблем українського суспільства пов’язані з недостатнім рівнем любові і поваги до своєї Батьківщини, з низьким рівнем національної свідомості громадян України. Виховання ж любові до Вітчизни не можна уявити без виховання бережливого ставлення до природи.

         Як свідчить реальна дійсність,   рівень екологічної свідомості громадян України ще дуже низький. Вони знають, що екологічна ситуація складна і що вона загрожує самому існуванню нації, але самі роблять внесок у погіршення стану довкілля. Деякі батьки і діти по-варварському поводять себе на природі: викидають сміття, б’ють пляшки, підпалюють дерева, різні відходи… Усе це вказує на практичну відсутність у них відповідної життєвої позиції щодо довкілля.

       Входячи в життя дитини, природа стає для неї наочним мірилом цінностей, джерелом ресурсів. Отже, необхідно змалку прищеплювати любов до природи, бережливе ставлення до неї.

     Роль школи у вихованні свідомого громадянина, в тому числі, і екологічно грамотного важко переоцінити. Якщо ми, учителі, не виховаємо нове покоління трішечки кращим за наше, то в людства немає перспектив стабільного розвитку.

РОЗДІЛ 1.

ВИНИКНЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ЯК НАПРЯМУ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВИХ НАВИЧОК У ШКОЛЯРІВ

Сучасні шкільні курси основ здоров’я, біології та хімії покликані стати провідниками виховання особистості, здорової фізично, соціально й духовно, виховання у школярів екологічного способу мислення, здорового способу життя та формування життєвих навичок (Life-skills approach)  – здатності до адаптивної й позитивної поведінки, яка дає можливість індивідуумам ефективно вирішувати проблеми та долати повсякденні труднощі (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я). Підхід до виховання екологічного мислення в підлітків, базований на життєвих навичках, змінює суть викладання біології та хімії, дає можливість не тільки формувати конкретні уміння й навички, а й створювати стратегії поведінки, в межах якої визначаються мотиви, установки і навички. Цей підхід є альтернативним до інформативно-просвітницького, який не можна повністю відкидати, проте він показав свою малу ефективність у вирішенні вказаних завдань і виявив необхідність формування у підлітків поведінкових і соціальних навичок, які зрештою допоможуть їм успішно адаптуватись до умов сучасного суспільства, подолати життєві труднощі, захиститись від небезпек і ризиків. Програми формування життєвих навичок передбачають перш за все використання інтерактивних методів.

    Теоретичною основою формування життєвих навичок (Life-skills approach) є психологічні концепції: біхевіоризм, соціально-когнітивна теорія, теорія соціального впливу та педагогіка співробітництва й розвивального навчання. Однак, акцент робиться на виробленні у дітей екологічних практичних навичок.  Формування життєвих навичок у сучасному світі є необхідною складовою освіти. Нині програми навчання життєвим навичкам отримали широке поширення в усьому світі. Найвідоміша з них програма «Life skills», розроблена Б. Спрангером та організацією Life Skills International. В Україні навчання життєвим навичкам в інваріантній складовій навчальних планів передбачено при вивченні курсів основ здоров’я та біології.

Однак, курс біології відіграє провідну роль у формуванні в дітей життєвих навичок збереження довкілля та усіх форм життя на нашій планеті. Саме біології належить провідна роль в екологічній освіті, у формуванні науково обґрунтованих знань про природу, її складових, проблемах, пов’язаних із антропогенними перетвореннями природних ландшафтів та охороною біологічного різноманіття. Таким чином, біологічні знання формують фундамент для розуміння й усвідомлення екологічних проблем учнями.

    Однією з ключових проблем сучасної екології є охорона біорізноманітності. Першим термін «біологічна різноманітність» застосував Г. Бейтс (1892 р.) у праці «Натураліст на Амазонці», описуючи випадок, коли він під час годинної екскурсії зустрів близько 700 видів метеликів. Проте широко застосовуватись у наукових колах цей термін почав після Стокгольмської конференції ООН щодо оточуючого середовища (1972). Нині цей термін використовується не лише в наукових колах, а й у громадському природоохоронному русі, у сфері формування міжнародних зв’язків. Біорізноманіття розглядається також, як основний параметр, який характеризує надорганізмові системи.

      Перша Конвенція про біологічне різноманіття (1992 р.) дала таке визначення: «Біологічне різноманіття – варіабельність всіх живих організмів із всіх джерел, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є; це поняття включає в себе різноманітність в межах виду, між видами і різноманітність екосистем». Біорізноманіття – синтетичне поняття, яке стосується біогеографії, екології і еволюційної теорії.

І.В. Суравегіна вважає, що  поняття «біорізноманіття межує між навчальними курсами  біології і екології, оскільки воно пов’язано, перш за все, з систематикою, яка є фундаментом і вінцем біології; каталог біорізноманіття створює реальну основу для відповіді на питання еволюції та екології».

    Необхідною умовою динамічної стабільності біосфери є наявність біологічного різноманіття. Про це йдеться у Конвенції про біорізноманітність (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.). Країни-учасники конференції, дали згоду працювати для досягнення цілей Конвенції та реалізовувати конкретні завдання щодо збереження біорізноманіття на нашій планеті.

Виховання ціннісного ставлення до природи, екологічне виховання молодого покоління сьогодні, як ніколи, є надзвичайно актуальним. Нині науковці визначають істинне призначення людини – бути органічною часткою природи, жити і діяти за її законами. Перетворення навколишнього середовища має здійснюватись не стихійно, а з урахуванням об’єктивних законів природи, прогнозуванням побічних впливів. Таке може забезпечити тільки людина, вихована у повазі до життя, яка усвідомила універсальну цінність природи, необхідність раціонального використання її ресурсів і готова брати активну участь у розв’язанні екологічних проблем.

РОЗДІЛ 2.

 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

2.1. Мотивація необхідності екологічного виховання для сучасного молодого громадянина

Однією з необхідних складових сучасної освіти у новому тисячолітті повинна стати екологія та предмети про навколишній світ і сталий розвиток людської цивілізації. Екологічна освіта та екологічне виховання є необхідною складовою життя сучасної людини й усього суспільства.

    Вивчення біорізноманіття рослин і тварин, необхідних умов для сталого розвитку людства новими методами надасть можливість сформувати життєві навички охорони довкілля у школярів.

Екологічне виховання в школі повинні здійснювати всі вчителі. Важливу роль відіграють і гуртки агрохімічного, біологічного і екологічного спрямування.

Без конкретних справ, спрямованих на збереження, захист і відновлення природного довкілля, важко виховати активних громадян. Тому в школах необхідно створювати екологічні агітбригади, загони юних лісівників, «зелені» і «блакитні» патрулі, залучати дітей до питань розвитку регіональної екологічної мережі. Роботи юним екологам буде вдосталь і в школі, і на подвір’ї, на території населених пунктів, парків, лісосмуг.  Чи раціонально використовується  в школі вода та електроенергія, чи бережуть учні папір? Чи важко дитині за 11 років навчання в школі посадити і доглянути хоча б одне дерево? Чисто не там де прибирають, а там де не насмічують. Екологічно активна частина шкільної молоді, крім участі у всеукраїнських природоохоронних заходах, через різні шкільні акції і конкурси повинна залучати до практичної екологічної діяльності всіх учнів школи. Такими заходами можуть бути акції «Екологічна ялинка», «Посади своє дерево»,«Допоможемо птахам узимку», «Врятуймо першоцвіти» та інші.

Реалізація екологічних завдань у позаурочний час здійснюється через такі форми виховання: бесіди, конференції, круглі столи, інформаційно-пізнавальні години, пізнавальні екскурсії, походи, пошукові експедиції, конкурси малюнків, виробів, творів на екологічну тематику. Результати діагностики сформованості екологічної культури сучасних школярів свідчать, що шкільна система навчально-виховної роботи з екології спрямована переважно на набуття учнями певних екологічних знань. Екологічні проблеми просто констатуються, а природоохоронна діяльність має часто ситуативний або випадковий характер. Внаслідок цього виникає небезпека формування у школярів пасивної екологічної позиції. Щоб цього не трапилось, учителям слід пам’ятати, що особистісна екологічна позиція учнів виробляється лише в процесі активної природоохоронної діяльності. Залучення учнів до виконання таких конкретних природоохоронних заходів, як здійснення моніторингу довкілля, екологічні конкурси, вікторини, ігри, виконання творчих завдань екологічного спрямування тощо дозволяють учителеві найкраще виявити пізнавальні екологічні інтереси школярів.

В учнів є батьки. В юності їх учили дещо іншому, споживацькому ставленню до природи. Тому роз’яснювальну роботу слід проводити і серед батьків. Байдуже ставлення до проблем навколишнього середовища деяких із них відбивається і на вихованні молодого покоління, привносить певні труднощі у цей процес.

      Відсутність раціональності і системи в екологічному вихованні призводить до того, що малограмотними в екологічному відношенні є й відповідальні працівники у місцевих органах влади. Від цього безліч проблем із озелененням міст.

          Лише спільними зусиллями школи і родини екологічне виховання сприятиме збереженню, відновленню і примноженню ресурсів рідної природи.

2.2. Функції екологічного виховання та його роль

у формуванні свідомого громадянина

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою.

Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії.    

Екологічне виховання має такі основні функції:

·  формування основ глобального екологічного мислення та екологічної культури;

·  оволодіння знаннями та практичними вміннями раціонального природокористування;

·  виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство;

·  виховання готовності до активної екологічної та природоохоронної діяльності.

Екологічне виховання молодого покоління сьогодні є надзвичайно важливим. Недарма ж курс екології викладається студентам усіх вищих навчальних закладів України, а в 11-му класі загальноосвітніх шкіл із загальної біології виокремлено предмет «Екологія».

Перетворення навколишнього середовища з урахуванням об’єктивних законів природи, прогнозуванням побічних впливів може забезпечити тільки людина, вихована у повазі до життя, яка усвідомила універсальну цінність природи, необхідність раціонального використання її ресурсів і готова брати активну участь у розв’язанні екологічних проблем. Тим самим закладаються основи для виховання особистості з високим рівнем екологічної обізнаності, культури, формування нового типу екологічного мислення та поведінки в навколишньому середовищі. Можливість збагачувати свої знання про природу рідного краю, вивчати і досліджувати її, розвивати екологічну культуру учнів надають екскурсії по рідному краю, до мальовничих куточків області та України. Найважливішим моментом під час таких екскурсій є оволодіння учнями практичними навичками поведінки в природі. У ході екскурсії школярі вчаться поводитись у природі, не завдаючи їй шкоди, отримувати естетичну і моральну насолоду від спілкування з нею.

Таким чином, екологічна освіта і виховання спрямовані на забезпечення потреб особистості у творчій самореалізації, формування особистості з високим рівнем загальнолюдської культури, підготовку до активної професійної та громадської діяльності.

В екологічному вихованні немає дрібниць. Якщо вчитель біології чи географії під час проведення туристичних походів, ночівлі в наметах у лісі, на екскурсіях сам не виконує попередньо задекларованих на уроках вимог до поведінки у природі, залишає після згортання наметового містечка купи сміття, змушує ламати дерева і кущі для розведення багаття, – вся попередня виховна робота втрачає будь-який сенс.

          Здійснюючи екологічне виховання, важливо також чітко окреслити коло екологічних проблем усього людства, своєї країни і своєї місцевості. Лише за цих умов можна проводити дійсно ефективну роботу.

         Природа – не тільки середовище навколо нас, а всенародне багатство і добро, це червона нитка світоглядних переконань, від яких залежать соціально-політичні позиції людини. Формування цих позицій залежить від того, як пізнається природа, як людина з дитинства бачить, розуміє її, входить у її життя.

        Можливості екологічного виховання учнів у процесі вивчення різних шкільних предметів (біології, екології, основ здоров’я, хімії, географії та інших) значні, але реалізуються вони не повною мірою. Екологічне виховання має здійснюватися на всіх етапах вивчення відповідних шкільних предметів. Екологічній складовій окремих уроків повинна надаватися першочергова увага. Але щоб виховати свідомого громадянина з розвинутим екологічним мисленням, дуже важливо поєднувати виховну роботу на уроках з активною позакласною роботою учнів у складі «зелених», «блакитних», «рекреаційних», інших патрулів, моніторингу довкілля в районі своєї школи і місцях проживання, участю школярів у різних природоохоронних конкурсах. Лише таке поєднання навчання з конкретною роботою з охорони природи може виховати свідомих громадян України з активною життєвою позицією.

2.3 . Система екологічного виховання

Екологічна криза, що виникла через непродумане господарювання людини, змушує змінити своє ставлення до довкілля. Цій меті покликана служити система екологічного виховання, яка є окремим напрямом педагогічної теорії та практики. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках та в позаурочній діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов'язку й відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, привчає запобігати нанесенню збитків природному навколишньому середовищу.
    Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення. Передумова для цього — екологічні знання, наслідок — екологічний світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства.
    На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності.
    Система екологічного виховання передбачає врахування основних аспектів: 1) національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;
2) гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення населення чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення відходами та інших);
3) збереження фізичного і духовного здоров'я людини;
4) об'єктивності у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;
5) зв'язок між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини зокрема і суспільства в цілому.
  Практична реалізація завдань і мети екологічної освіти в сучасній школі будується на базових засадах: комплексного розкриття проблем охорони природи; взаємозв'язку теоретичних знань із практичною діяльністю учнів у цій сфері; включення екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію суспільства і природи; поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням із природою (екскурсії, походи, трудові екологічні практикуми, польові табори тощо); використання проблемних методів навчання (рольові ігри, екологічні клуби, диспути та ін.); поєднання класної, позакласної і позашкільної природоохоронної роботи.
  Особлива роль щодо цього відводиться предметам природничого і географічного циклів, які відкривають перед дітьми світ рослин, тварин, усього довкілля. Фізика і хімія уводять учнів у світ політехнічних знань, наукових основ і принципів сучасного виробництва. Але важливою також буде роль історії і правознавства, які переконують у недопустимості варварського ставлення до природи. Естетичний цикл предметів покликаний розкрити гармонію, неповторну красу природи, вплив її на виховання людини.

РОЗДІЛ 3.

ПРАКТИЧНЕ ВТІЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ У ШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

       3.1. Екологічне виховання на уроках біології

Коли йдеться про «екологізацію суспільства», а вона безумовно необхідна (незалежно від того, чи то для «збалансованого розвитку», чи то для побудови суспільства на підґрунті теорії глибинної екології), ми повинні зрозуміти: основне коріння проблеми зосереджене не в освітянській сфері в чистому вигляді, а саме у сфері виховній. Екологічній свідомості слід не навчати – її слід виховувати. Класичні педагоги-вихователі довели, що «природа – кращий вихователь для людини». Тому розпочинаючи курс біології у 6-му класі слід згадати про уроки серед природи із досвіду видатного українського педагога В.О. Сухомлинського. Всі теми перших уроків біології впродовж вересня місяця можна розглядати серед природи (на шкільному подвір’ї, біля великого дерева, у парку…). Природна складова може займати як весь урок, так і його частину (15-30) хвилин. Особливо важливо провести на прикладі одного із дерев у довкіллі урок про процеси життєдіяльності рослин (фотосинтез, дихання, випаровування), на якому наголосити на надзвичайну важливість рослинності для всього живого на Землі та на необхідності для кожного громадянина берегти вже посаджені дерева та садити нові. Слід зазначити, що природні скупчення дерев (ліси) в розрахунку на 1 га виробляють у кілька разів більше кисню, ніж луки і степи.

         На першій же екскурсії до лісу слід обговорити з дітьми значення зелених начаджень для людини. Ліс заспокоює, дає чисте повітря, є «легенями» великих міст. Він є притулком для звірів, птахів, плазунів, грибів. Ліси зберігають вологу, пом’якшують клімат, запобігають ерозії грунтів, очищають повітря від пилу і шкідливих викидів промислових підприємств тощо… Ліс дає  сировину для різних галузей господарства. Ліси України завжди давали притулок борцям за незалежність нашої Батьківщини. Ліс – надбання всього українського народу. Його потрібно берегти і примножувати. Є правила поведінки в природі, яких необхідно дотримуватись, щоб зберегти ліси.

Увагу десятикласників до проблеми збереження лісів можна знову привернути на уроці при вивченні теми «Фотосинтез», запропонувавши їм за вихідними даними порахувати, скільком людям вистачить кисню, виробленого за добу одним дорослим деревом, та скільки гектарів лісів необхідно, щоб забезпечити киснем населення Землі (7 млрд. на рік).

Практично на кожному уроці біології в усіх класах доцільно виокремлювати екологічну складову. Слід завжди наголошувати, що незважаючи на те, що покоління батьків нинішніх учнів не можна вважати взірцем у ставленні до природи, саме від школярів, від їх активної громадянської позиції залежить майбутнє людства, його виживання, подолання наслідків сучасної екологічної кризи.

Значну увагу на уроках біології слід надавати питанням охорони біорізноманітності, збереженню рідкісних видів рослин і тварин, розвитку регіональної екологічної мережі.

Кожний вид у природі є неповторним, несе унікальний генетичний матеріал, і зберегти його можна лише в природному середовищі. Особливу увагу слід надавати збереженню регіонально рідкісних (підлягають охороні на території певної області) та включених до Червоної книги України видів. Учителі біології повинні скласти ілюстрований список таких рослин, що зустрічаються в конкретному регіоні, ознайомлювати з ним на відповідних уроках та надавати його при потребі вчителям молодших класів та інших предметів.

       Підхід до подачі екологічного матеріалу повинен бути творчим, нестандартним, цікавим для дітей відповідного віку.

Оптимізують екологічну складову на уроках біології підготовлені вчителем або учнями презентації, ігрові моменти, періодичне використання методу проектів, коли групи дітей відшукують екологічну інформацію та ілюстрації на задану вчителем чи обрану ними тематику. Для старшокласників можна організовувати  диспути, «круглі столи», «екологічні брей-ринги»  та інші заходи. Не потрібно захоплюватись кількістю таких заходів. Вони повинні бути добре організованими, продуманими і головне запам’ятатися дітям та мати виховний ефект.

3.2. Екологічне виховання на уроках хімії

Перед учителем хімії стоїть завдання у тому, аби озброїти учнів екологічними знаннями, прищепити їм навички усвідомленої екологічної культури поведінки у трудовій діяльності й у побуті. Практично до кожної теми шкільного курсу хімії можна підібрати відповідний матеріал екологічної спрямованості. Але подавати його потрібно так, щоб учням він був цікавим і не викликав «відторгнення», як щось обридле. Можна привести деякі прийоми, що дозволяють це.

Наприклад, використання мультимедійних презентацій на конкретних уроках хімії з екологічною складовою. Змістовна презентація, що враховує вікові особливості учнів, справляє позитивне враження, яке через обговорення дозволяє сформувати правильне розуміння тієї чи іншої екологічної проблеми.

Підготовка учнями повідомлень і рефератів на екологічну тематику при вмілому використанні теж дає значний позитивний ефект. Можна пропонувати для робіт цікаві теми і рекомендувати додаткову літературу. Важливо відпрацювати з учнем подачу матеріалу: коротко, динамічно, за допомогою малюнків, таблиць, діаграм. Збільшує ефективність сприйняття запровадження елементів розмови, постановки проблемних питань стосовно матеріалу, відбитому в рефераті. З будь-якої екологічної проблемі в учнів є певні уявлення, що склалися під впливом ЗМІ, інших уроків. І їм цілком посильна роль не тільки простих слухачів, а й співрозмовників, опонентів.

Демонстрація малюнків, плакатів, фотографій, виконаних учнями – це добрий прийом для зворотного зв'язку. Слід пояснити учням, що важлива не так якість виконання, скільки правильність розуміння проблеми, оригінальність її інтерпретації. Робота ця творча, і оцінювання слід проводити дуже тактовно, щоб не відбити бажання творити далі, можливо, у іншому жанрі. А зміст робіт добре відповідає рівню освоєння і осмислення матеріалу, виявляє похибки сприйняття екологічної проблеми, що відразу можна виправити, уточнити.

Навіть при найскромнішому оснащенні хімічного кабінету є можливість організувати для зацікавлених учнів прості екологічні дослідження. Так, завжди цікавими для учнів є досліди зі встановлення кислотності опадів (снігу й дощу), визначення вмісту нітратів у ранніх овочевих культурах, виявлення сторонніх домішок та слідів солей важких металів у коров’ячому молоці тощо.

Отже, вчителям хімії при плануванні уроків слід намагатися включати до них екологічну складову. Приклад такого уроку в 7 класі наведено автором у додатку Б .

3.3. Екологічне виховання в позакласній роботі

Більше уваги екологічному вихованню можна надавати в позаурочний час. Працюючи над проблемою  «Екологічне виховання в школі як засіб формування свідомого громадянина» та розуміючи, що екологічну свідомість підростаючому поколінню можна прищепити лише   завдяки практичній складовій екологічного виховання, автор розробки на громадських засадах вже багато років керує гуртком «Паросток» екологічного чи агрохімічного напряму (залежить від підбору і побажань учнів) та бере участь у підготовці акцій, що проводяться в школі і на території сіл Малі Будища та Глинське Зіньківського району Полтавської області шкільною екологічною бригадою.

На заняттях екологічного гуртка «Паросток» учні поглиблюють свої знання з біології та хімії, проводять досліди на шкільних навчально-дослідних ділянках, беруть участь у різних природоохоронних конкурсах.

Гурток узяв під свою опіку ботанічний заказник місцевого значення «Котове» (який знаходиться на землях Малобудищанської сільської ради): досліджує видовий склад флори і фауни, очищає доріжки від сміття, яке залишили відпочивальники. З метою впорядкування водного режиму прилеглих до заказника  територій щорічно у травні-червні проводяться екологічні походи, в яких, крім учнів середніх та старших класів, беруть участь і їх класні керівники. Під час походів  ретельно обстежуються всі водотоки, розчищаються завали, впорядковуються джерела та струмки. Особливо важливим було повернення природного напрямку водотокам, що в силу обставин були повернуті в напряму урочища Жирове (протилежний від р. Ворскла бік).

«Паростківцями» створено екологічну стежку «Стежками заповідника «Котове», по якій проводять екскурсії для учнів молодших та середніх класів, знайомлять школярів із рослинним та тваринним світом, рідкісними рослинами, цікавими легендами та переказами (зокрема і про козака Яцину, який,  отримавши в спадщину крутосхили, почав засаджувати їх лісом, а на місці, де він загинув в грозову ніч,  виникла Яцинова криниця), вчать правильно себе поводити в природі, пояснюють,  чому необхідно бережно ставитися до всього живого, джерел, струмків, маленьких річок тощо.

Вихованці гуртка стали ініціаторами закладення на території Малобудищанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів компостної купи для того, щоб рослинні рештки з ділянок та опале листя після прибирання  не спалювались, а приносили користь як органічне добриво. Школярам пояснюється призначення компосту та особливості його закладання та отримання. При цьому наголошується, що спалювання рослинних решток і листя призводить до забруднення атмосфери отруйними газами, мікрочастинками сажі і канцерогенних речовин, а компост, навпаки, є цінним органічним добривом. Можна закладати у компостні купи і тонкі гілки дерев після весняного обрізання. Потім компост використовується для квіткових вазонів та вноситься на навчально-дослідні ділянки. Подібну практику учні пропагують і вдома. Останнім часом кількість присадибних господарств у селі, де спалюють рослинні рештки і листя, істотно зменшилась.

Важливим і цікавим напрямом гурткової роботи є дослідження лікувальних властивостей рослин, у тому числі й городніх, вивчення місць поширення лікарських рослин у навколишній природі, а також поширення досвіду вирощування таких рослин в домашніх умовах із метою їх збереження. Досвід такої роботи автор неодноразово висвітлював на сторінках преси (див. додаток А).

Значну роботу щодо популяризації екологічних знань може проводити шкільна екологічна агітбригада. За роки існування екологічної агітбригади в Малобудищанській школі нею проведено близько 30 тематичних виступів екологічного спрямування, 25 усних журналів, що сприяли екологічному вихованню школярів. Члени агітбригади були ініціаторами проведення в школі і на території Малобудищанської сільської ради 14 акцій (деякі з них стали традиційними і проводяться щороку). Серед акцій, які знайшли відгук у місцевого населення і школярів слід назвати такі: «Врятуй птахів взимку», «Посади, своє дерево», «Збережи ялинку», «Впорядкуймо джерела і водойми», «Збережемо рідкісні рослини» та інші. Так, наприклад, всі місця зростання рослин, що підлягають охороні, беруться під періодичний нагляд, проводиться роз’яснювальна робота серед учнів та їх батьків щодо необхідності збереження рідкісних видів. Пояснюється призначення Червоної книги та необхідність бережного ставлення до рідкісних видів.

Щороку агітбригада обирає певний напрям еколого-просвітницької діяльності. Так, одного року (якого?) велася робота серед батьків та жителів села щодо шкідливості спалювання органічних решток на присадибних ділянках, в інші роки значну увагу надавали збереженню водойм від забруднення,  ознайомленню учнів школи з рідкісними видами рослин, що зростають на півдні Зіньківського району і занесені до Червоної книги України або підлягають охороні на території Полтавської області (регіонально рідкісні). Учні попрацювали в бібліотеках, збираючи матеріал про такі рослини. Було підготовлено і випущено брошуру «Збережи, де живеш» з фотографіями й описом рідкісних рослин. У ній знайшли місце косарики тонкі, зозулинець болотний, пальчатокорінник м‘ясо-червоний, сон чорніючий, любка зеленоквіткова, сальвінія плаваюча, горицвіт весняний (всі ці види включені до Червоної книги) та регіонально рідкісні –дзвоники персиколисті,  конвалія звичайна, барвінок малий, проліска сибірська, гадюча цибулька занедбана, оман високий, хвощ великий. Матеріал брошури і екологічні постери використані в агітаційній роботі з учнями різних класів та на батьківських зборах.

Цікавими формами роботи з громадськістю екологічної бригади є проведення екологічних читань у сільській чи шкільній бібліотеці для жителів села, поширення серед односельців листівок актуального екологічного змісту.

Важливим напрямом еколого-просвітницької діяльності учнів є залучення їх до участі у всеукраїнських конкурсах «Колосок», «Зимовий облік птахів», «Птах року», «Мій рідний край, моя земля», «Збережи ялинку», «ЕКОклас» тощо. Маленькі і великі перемоги стимулюють інтерес до вивчення оточуючого світу.

Із метою залучення широкої громадськості до еколого-натуралістичної роботи нами створено сайт «Паросток» (http://parostok.esy.es/), на якому свідома молодь може знайти багато інформації екологічного спрямування від законодавства до місцевих проблем, обговорюються ті чи інші екологічні питання та планується участь в акціях.

Екологічні проблеми Зіньківщини, зокрема питання збільшення площі природно-заповідного фонду, потребують систематичного висвітлення в засобах масової інформації. Перелік авторських публікацій за останні роки, присвячених природоохоронним та еколого-просвітницьким проблемам, додається (див. додаток А).

3.4. Еколого-натуралістична робота з обдарованими дітьми

Діти мають різні схильності  і обдарування. У шкільній практиці трапляються учні, більш чутливі до екологічних проблем, які, не рахуючись із часом, здатні виконувати різноманітні завдання. Для такий дітей потрібний індивідуальний підхід. Перш за все, слід зміцнити їх теоретичну базу знань із екології (проводити бесіди, давати почитати спеціальну літературу). Потім перед такими учнями можна ставити і більш серйозні дослідницькі завдання.

Так, три роки займався дослідженнями видового складу

флори і фауни територій, прилеглих до ботанічного заказника місцевого значення «Котове» випускник Малобудищанської ЗОШ І-ІІІ ступенів 2010 року  Олексій  Кльокта. Ним на досліджуваній території виявлено 40 представників рідкісної флори і фауни. Таким чином, доведено унікальність як самого заказника, так і територій, за рахунок яких його можна було б розширити.

У 10-му класі Олексій з науковою роботою «Оптимізація і розвиток ботанічного заказника «Котове» (Зіньківський район)» здобув перші місця в районному  і обласному оглядах-конкурсах МАН (секція «Екологія») та третє місце на Всеукраїнському етапі. Ботанічний заказник місцевого значення «Котове» створений рішенням Полтавської обласної ради від 27.10.1994 р. Він займав площу 200,6 га. Завдяки результатам досліджень учня Малобудищанської школи Кльокти Олексія, Кльокти М.О., автора цієї публікації,  та Смоляр Н.О., завідувача кафедри екології та охорони довкілля Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, рішенням восьмої сесії Полтавської обласної ради від 07.12. 2011 року змінено межі за рахунок розширення цього заказника до площі 523,64 га. Це приклад практичного внеску учня у розвиток регіональної екологічної мережі.

Кілька років досліджували перспективні природоохоронні території Зіньківського району, вивчаючи можливість подальшого розширення ботанічного заказника «Котове» та гідрологічного заказника «Озеро Лазьки»,   випускники Малобудищанської ЗОШ І-ІІІ ступенів 2013 року Сібільков Роман, Дядечко Ірина та випускник 2015 року Кльокта Роман. Результати своїх досліджень молоді природодослідники неодноразово представляли на районних та обласних етапах учнівської олімпіади із екології, на конкурсі-захисті МАНу (перелік науково-дослідницьких робіт учнів наведено у додатку В), брали участь і перемагали в природоохоронному конкурсі «Вчимося заповідувати». Нині Сібільков Роман здобуває  спеціальність еколога, навчаючись у Київському національному університеті імені Т.Г. Шевченка, Ірина – студентка Національного університету «Харківський політехнічний інститут» (спеціальність біотехнологія), Роман Кльокта навчається у Національному університеті «Львіська політехніка».

        Активні члени гуртка «Паросток» минулих років, які не здобували гучних перемог у шкільні роки, продемонструвавши міцні знання біології і хімії у зовнішньому незалежному оцінюванні, нині також навчаються у престижних вузах і входять до когорти кращих студентів своїх факультетів. Так, Визір Іван, випускник Малобудищанської загальноосвітньої школи 2010 року вивчає хімічну технологію у Національному університеті «Київський політехнічний інститут», випускниця 2012 року Макуха Наталія навчається у Харківському медичному університеті. Спеціальність фармаколога здобуває у Національному університеті «Харківський політехнічний інститут» випускниця 2013 року Півень Людмила.

Є робота для активних екологів і в наступні роки. Так, додаткового дослідження потребує комплекс урочищ, балок, невеличких лісів і перелісків, що знаходяться поблизу гідрологічного заказника місцевого значення «Лазьки».  Вимальовується чітка ключова територія в межах Ворсклянського екокоридору  для розбудови регіональної екомережі: ботанічний заказник місцевого значення «Котове» – урочище «Глибоке» – гідрологічний заказник місцевого значення «Озеро «Лазьки». Інша ключова територія простягається від північних околиць ботанічного заказника «Котове», що поблизу с. Хижняківка, через листяний ліс понад старим руслом р. Ворскла та степові ділянки поблизу с. Глинське, а потім понад валами Більського городища знову виходить до озера біля с. Лазьки. На основі цих досліджень можна обґрунтувати  створення регіонального ландшафтного парку.                     

РОЗДІЛ 4

ПЕРСПЕКТИВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ У ШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

В сучасних умовах загальноосвітнім навчальним закладам відводиться провідна роль у вихованні екологічної культури учнівської молоді. Екологічна складова у навчально-виховному процесі надалі тільки розвиватиметься і поглиблюватиметься.

У початкових класах повинні забезпечуватись елементарні знання про природу та взаємозв’язки в ній, взаємодію і взаємовплив людини і природи, розуміння, що погіршення стану навколишнього середовища відбувається внаслідок нераціональної господарської діяльності, відчуття особистої причетності до екологічних проблем, розвиток ціннісного ставлення до природи як джерела задоволення естетичних, пізнавальних, рекреаційних та інших потреб особистості, формування елементів здорового способу життя та навичок екологічно доцільної поведінки як у природі так і в побуті.
    У середніх класах  учні повинні знати сутність екології як науки та сфери практичної діяльності людини, поняття та закономірності, що характеризують природу як цілісну систему; усвідомлювати первинність природи, всезагальний та об’єктивний характер природних закономірностей, необхідність їх дотримання людиною; розуміти діалектичний характер впливу науково-технічного прогресу на природу, сутність та причини виникнення глобальних екологічних проблем, шляхи досягнення збалансованого екологічно безпечного розвитку; знати екологічні права та обов’язки громадян України; вміти оцінювати стан навколишнього середовища, регулювати власні споживання та спосіб життя, брати участь у практичних природоохоронних діях, конкурсах та акціях.
  Учні старших класів повинні чітко усвідомлювати взаємозалежність екології та економіки, знати групи професій за впливом на довкілля, добре орієнтуватися в екологічних проблемах України, бути обізнаними в екологічному законодавстві. В цілому, у старшокласників має бути сформована особистісна екологічна позиція та вміння її відстоювати в умовах правової демократичної держави.
      Результати діагностики сформованості екологічної культури сучасних школярів свідчать, що шкільна система навчально-виховної роботи з екології спрямована переважно на набуття учнями певних екологічних знань. Екологічні проблеми просто констатуються, а природоохоронна діяльність має часто ситуативний або випадковий характер. Внаслідок цього виникає небезпека формування у школярів пасивної екологічної позиції. Щоб цього не трапилось, вчителям слід пам’ятати, що особистісна екологічна позиція учнів виробляється лише в процесі активної природоохоронної діяльності. Саме через безпосереднє залучення учнів до практичної природоохоронної діяльності відбувається найефективніше засвоєння екологічних норм і вимог, усвідомлення наслідків будь-яких заходів наукового, виробничого та соціального змісту, пов’язаних із впливом на довкілля. Залучення учнів до виконання таких конкретних природоохоронних заходів, як здійснення моніторингу довкілля, екологічні конкурси, вікторини, ігри, виконання творчих завдань екологічного спрямування тощо дозволяють учителеві найкраще виявити пізнавальні екологічні інтереси школярів. Тим самим закладаються основи для виховання особистості з високим рівнем екологічної обізнаності, культури формування нового типу екологічного мислення та поведінки в навколишньому середовищі.

Таким чином, екологічна освіта і виховання спрямовані на забезпечення потреб особистості у творчій самореалізації, формування особистості з високим рівнем загальнолюдської культури, підготовку до активної професійної та громадської діяльності. Класні керівники та вчителі-предметники працюють у напрямі виховання в учнів потреби спілкування з природою та безпосередньої участі в її охороні, організовують змістовне екологічно грамотне дозвілля, участь у тематичних конкурсах, виставках. Але педагогічним колективам шкіл надалі слід і далі працювати над вдосконаленням шкільної системи екологічної освіти, щоб вона стала міцною базою для виховання екологічної культури молодого громадянина нашої держави, формування здорового способу життя, навичок екологічно доцільної поведінки та активної громадянської позиції.

Враховуючи те, що шкільний вік – це період активного інтелектуального і соціального розвитку особистості, а молоді властиві підвищена емоційна чутливість, допитливість і активно-дійове ставлення до дійсності, школа стає важливою ланкою в системі неперервної екологічної освіти.

Від того, наскільки глибоко усвідомлять учні потребу дбайливого, бережливого ставлення до природи як національного суспільного багатства, вмітимуть передбачати наслідки своєї поведінки, а також дій інших людей у природі, спиратися на глибоко наукові знання при виборі рішень стосовно природи у процесі своєї трудової діяльності, істотною мірою залежатиме майбутнє людства. Ставлення школяра до природи свідчить про рівень його культури, його позицію як свідомого громадянина незалежної України.

        Тільки залучаючи учнів до природоохоронних справ і акцій   у шкільні роки, можна надіятись на успішне втілення екологічного виховання через конкретні напрями екологічної роботи, які наведено у попередніх  розділах цієї брошури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1.      Ананичев К.В. Проблемы окружающей среды, энергии и природных ресурсов. Международный аспект / К.В. Ананичев. – М. : Прогресс, 1975. – 168 с. 

2.      Байрак О.М., Еталони природи Полтавщини / О.М. Байрак, Н.О. Стецюк, М.І. Проскурня, М.В. Слюсар – Полтава : Верстка,  2003 – С. 9-14

3.      Афасижев М.Н. Эстетика Канта / М.Н. Афасижев. – М. : Наука, 1975. – 136 с.

4.      Бауер М.Й. Порівняльно-методологічний аналіз досвіду роботи з екологічної освіти / М. Й. Бауер // Довкілля і ми (ІІІ біосферні читання, присвячені пам’яті  професора С.А. Морозова). – Луцьк : Міністерство освіти України , 1998. – С. 5-20.

5.      Бегека А.Д. Екологічна освіта: стан і завдання / А.Д. Бегека // Рідна школа. – 1995. – №6. – С. 33-34.

6.      Губська О.А. Досвід екологічного виховання / О.А. Губська  // Біологія (Осн.). – 2011. – №31. –  С.Методичний банк (20-1 – 20-8).

7.      Загороднюк І. Концепція «гарячих територій» і збереження біорізноманіття / І. Загороднюк // Конвенція про збереження біорозмаїття: громадська обізнаність і участь. – Київ : Стилос, 1997.

8.      Казарян І. Моніторинг сформованості екологічного мислення учнів 8 класу / І. Казарян // Біологія і хімія в школі.  – 2011. – № 6. –  С. 4-7.

9.      Павленко Л.В. Екологічне виховання молоді / Л.В. Павленко // Біологія (Осн.). – 2012. – №27. – Вкладка. – С. 20-1 – 20-2.

10.   Петрук В.Г. Екологічне виховання у вищій школі : [Електронний ресурс] / В.Г. Петрук, І.І. Безвозюк, Т.І. Панченко. – Режим доступу: http://conf.vntu.edu.ua/humed/2010/txt/Petruk_Bezvozyuk_   Panchenko.php.

ДОДАТОК А

 ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ АВТОРА

1.   Клекта М.А. Лимонник китайский / М.А. Клекта // Биология в школе. – 1990. –  № 4. – С. 66-67.

2.   Кльокта М.О. Гіпертонія і гіпотонія. Їх лікування в народі / М.О. Кльокта // Народна трибуна. – 18 .01.1991 р. – № 3 – С. 3.

3.   Кльокта М.О. Вирощую лимонник на Полтавщині / М.О. Кльокта // Дім, сад, город – 1991. – №3. – С. 14

4.   Кльокта М.О. Дарує бадьорість лимонник  / М.О. Кльокта // Освіта. – від 29 січня 1991 року. – № 4– С. 4.

5.   Кльокта М.О. Татарське зілля / М.О. Кльокта // Комсомолець Полтавщини. – від 7 лютого 1991 р. № 5 – С. 4.

6.    Кльокта М.О. Дикорослі високовітамінні рослини / М.О. Кльокта // Народна трибуна. – від  5. 04.1991 р. №9. С.3 Кльокта М.О. Спаржа лікарська /  М.О. Кльокта // Комсомолець Полтавщини. – № 63. – 28 травня 1991 року. – С.

7.   Кльокта  М.О. Спаржа лікарська /  М.О. Кльокта // Голос Зіньківщини. – від 5 вересня 1991 року. – С. 3.

8.   Кльокта М.О. Цар-зілля  / М.О. Кльокта // Зоря Полтавщини –  7 вересня 1991 року. – № 34 – С. 4.

9.   Кльокта М.О.  Молодильні яблука /  М.О. Кльокта // Голос Зіньківщини. – від  3 жовтня 1991 року. – № 73 – С. 3.

10.                     Кльокта  М.О. Синюха блакитна / М.О. Кльокта // Зоря Полтавщини. – березень 1992 року. – № 18 -С. 3.

11.                     Кльокта М.О.  Цілюща красоля /  М.О. Кльокта // Дім, сад, город. – № 3, 1992 рік. – С. 11.

12.                     Кльокта М.О.  Заслуговують на поширення / М.О. Кльокта //  Голос Зіньківщини. –  від 5 травня 1993 року. – №17, С. 2

13.                     Кльокта М.О.  Цвіте терен, терен цвіте… (Лікувальні властивості терну) /  М.О. Кльокта // Голос Зіньківщини. – від 12 травня 1993 року. – № 18 – С. 3.

14.                     Кльокта М.О.  Зелені овочеві культури – цілителі / М.О. Кльокта // Голос Зіньківщини. –  9.06.1993 р. – №42 –С. 3. 

15.                     Кльокта М.О. Калина / М.О. Кльокта // Дача. – № 3-4. – 1993 рік. – С. 5.

16.                     Клекта М.А. Облепиха на пришкольном участе / М.А. Клекта  // Биология в школе. –  № 3-4. – 1992 – С.

17.                     Кльокта М.О. Стахіс / М.О. Кльокта // Зоря Полтавщини. –  № 1 – 1993. – Додаток «Доброго вам здоров’я »

18.                     Кльокта М.О. Запросіть на грядку скорцонеру / М.О. Кльокта // Полтавщина.  – від 5 лютого 1994 року. – № 5.

19.                     Кльокта М.О. Рута запашна / М.О. Кльокта // Голос Зіньківщини. – від 27 квітня 1994 року – №32 – С. 4.

20.                     Клекта М.А. Физалисы / М.А. Клекта // Приусадебное хазяйство. – № 1. – 1995. – С. 15,16.

21.                     Кльокта  М.О. Малопоширені рослини  /  М.О. Кльокта // Паросток. – 1996. –  № 4.

22.                     Кльокта М.О. Шпинат можна вирощувати конвеєрним способом / М.О. Кльокта // Дім, сад, город. – 1998. – №5.

23.                     Кльокта М.О. Ананас на підвіконні  /  М.О. Кльокта  // Дім, сад, город. – 2001. –  № 6. – С. 4-5

24.                     Кльокта М.О. Школярі – учасники всеукраїнської акції / М.О. Кльокта // Зоря Полтавщини. – 2012. –  7.12. 2012 р. № 61.

25.                     Кльокта М.О. Ананас на підвіконні / М.О. Кльокта // Молодь України. – від 21лютого 2003 року. – № 7– С. 3.

26.                     Кльокта М.О. Перспективи розвитку ботанічного заказника місцевого значення «Котове» (Зіньківський район) / М.О. Кльокта, О.М. Кльокта // Біорізноманіття: теорія, практика та методичні аспекти вивчення в загальноосвітній та вищій школі : [м-ли міжн. наук.-практ. конф., присв. 120-річчю від дня народження М.І. Вавилова)]. – Полтава : Друкарська майстерня, 2008. – С.165-168.

27.                     Кльокта М.О.  Рекреаційний та природоохоронний потенціал гідрологічного заказника місцевого значення «Озеро «Лазьки» і прилеглих до нього територій / Кльокта М.О., Дядечко І.   // Навколишнє середовище і здоров’я людини :[м-ли IV Всеукр. наук.- практ. семінару]. – Полтава : ПНПУ, 2010.  – С. сторінки

28.                     Кльокта М.О. Косарикові луки – приклад самовідновлення біоти / М.О. Кльокта // Навколишнє середовище і здоров’я людини : [м-ли V Всеукр. наук.-практ. семінару]. – Полтава : ПНПУ, 2011. – С. 21-23.

29.                     Кльокта М.О. Спогад / М.О. Кльокта // Слово про вчителя (до 100-річчя від дня народження А.П. Каришина) – Полтава : ТОВ «АСМІ»,  2012. –  С.218-220.

30.                     Кльокта М. О. Наукове значення ботанічного заказника «Котове» (Зіньківський район) / М.О. Кльокта // Навколишнє середовище і здоров’я людини : [м-ли VІ Всеукр. наук.- практ. семінару[. – Полтава : Астрея, 2013. – С. 150-153.

31.                     Кльокта М.О. Дослідницька робота учнівських аграрних об’єднань / М.О. Кльокта // Інформаційно-методичний вісник Полтавського обласного еколого-натуралістичного центру, – Полтава. – 2013.

32.                     Кльокта М.О. Екологічне та наукове значення оптимізації ботанічного заказника «Котове» / М.О. Кльокта, Р.М. Кльокта // Навколишнє середовище і здоров’я людини : [м-ли VІІ Всеукр. наук.-практ. семінару]. – Полтава: Астрая, 2014. – С. 64-67

33.                     Кльокта  М.О. Школярі і природно-заповідний фонд / М.О. Кльокта // Сайт гуртка «Паросток» // [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://parostok.esy.es/

34.                     Кльокта М.О. Косарикові луки – приклад самовідновлення біоти / М.О. Кльокта // Сайт гуртка «Паросток» // [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://parostok.esy.es/

35.                     Кльокта М.О. Школярі і природно-заповідний фонд» / М.О. Кльокта // Блог вчителя біології та хімії Кльокти М.О. // [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:  http://kliokta.blogspot.com/p/blog-page_17.html

ДОДАТОК Б

РОЗРОБКА КОНСПЕКТУ УРОКУ ХІМІЇ З ЕКОЛОГІЧНОЮ СКЛАДОВОЮ В 7-МУ КЛАСІ

ТЕМА УРОКУ. Застосування кисню. Колообіг Оксигену.

МЕТА. Сформувати чітке уявлення про застосування, добування кисню в промисловості та його колообіг у природі. Виховувати свідоме й бережне ставлення до навколишнього середовища. Звернути увагу учнів на необхідність міжнародного співробітництва та ролі кожного у відверненні екологічної кризи. Розвивати логічне мислення учнів.

ЗАВДАННЯ УРОКУ. Узагальнити і систематизувати знання з вивченої теми. Удосконалювати вміння учнів розв’язувати розрахункові задачі. Націлити на підготовку до тематичної контрольної роботи.

ОБЛАДНАННЯ І ПОСІБНИКИ: таблиця «Колообіг Оксигену», мультимедійна презентація «Озон і озоновий шар»

       ТИП УРОКУ: узагальнення і систематизація знань.

                             ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент та мотивація навчальної діяльності.

       Сьогодні ми  узагальнимо навчальний матеріал, який вивчали раніше та розглянемо колообіг Оксигену, застосування кисню та згадаємо, завдяки яким його властивостям можливе таке застосування.  Ці знання необхідні нам будуть на тематичній контрольній роботі, яка відбудеться через один урок. (1 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань. 4 учні працюють за картками. Одночасно проводиться фронтальне опитування (7 хвилин).

ТЕМА  „ОКСИГЕН” КАРТКА № 9.

1.Серед цих формул вказати оксиди:  а) Н2S; б)СаО; в)К2МnО4; г) АІ2О3; д) Н2SO4.

2. Який коефіцієнт потрібно поставити перед оксидом сульфуру у рівнянні –2Н2S + 3O2= ? SО2 + 2Н2О :а) 5; б) 4; в) 3; г) 2; д) 7.

3. Вказати формулу метану:  а) Н2S; б) SО2; в) СO2; г) СН4;

д) К2МnО4.

4. Під час горіння відбувається:  а) окиснення речовин; б)перетворення речовин у вуглекислий газ; в) випадання осаду; г)виділення тепла.

5. Яка масова частка Оксигену у воді?

а) 28,8 %; б) 88,9%; в) 72 %; г) 58,3%; д) 36 %.   

6. Указати реакцію сполучення: а) 2Н2О2=МnO2= 2H2O + O2; 

б) 2SО2  + O2= 2 SО 3;в) К2SO4+ ВаСІ2 = ВаSO4 + 2КСІ; 

г) 2АІ(ОН)3 = АІ2О3  + 3H2O.

ТЕМА  „ОКСИГЕН” КАРТКА № 10.

1. Вказати реакцію сполучення: а) 2Н2О2=МnO2= 2H2O + O2; 

б) 2SО2  + O2= 2 SО 3;в) К2SO4+ ВаСІ 2 = ВаSO4 + 2КСІ; 

г) 2АІ(ОН)3 = АІ2О3  + 3H2O.

2. Формула вуглекислого газу: а) СО; б) SО2; в) СO2; г) Н2О2..

3. Який коефіцієнт потрібно поставити перед оксидом Сульфуру у рівнянні –2Н2S + 3O2= ? SО2 + 2Н2О :                 

а) 5; б) 4; в) 3; г) 2; д) 7.

5. Яка масова частка Оксигену у воді?

а) 28,8 %; б) 88,9%; в) 72 %; г) 58,3%; д) 36%.   

5. Серед цих формул вказати оксиди: а) Н2S; б)СаО; в)К2МnО4; г) АІ2О3; д) Н2SO4.

6. Вказати формулу метану:  а) Н2S; б) SО2; в) СO2; г) СН4;

д) К2МnО4.

ТЕМА  «ОКСИГЕН» КАРТКА №11.

1. Вчений, який визначив склад повітря а)Лавуазьє; б)Прістлі; в)Шеєле; г) Хоа.

2. Об’ємна частка азоту в повітрі: а) 21%; б) 23%; в) 78%;

г) 0,03%; д) 52%.

3. Вказати формулу метану:  а) Н2S; б) SО2; в) СO2; г) СН4;

д) К2МnО4.

4. Яка маса Оксигену у Сульфуру (ІY) оксиді?                                          а) 28,8 %; б) 14,4 %; в) 72 %; г) 50%.        

5. Серед інертних газів у повітрі найпоширеніший:   а) радон;

б) аргон; в) гелій.

6. Вказати домішки газів, що є у повітрі і шкідливі для здоров’я людини:а) СО; б) SО2; в) СO2; г) N2; д)Ar.

ТЕМА  «ОКСИГЕН»   КАРТКА №12.

1. Вказати домішки газів, що є у повітрі і шкідливі для здоров’я людини: а) СО; б) SО2; в) СO2; г) N2; д)Ar.

2. Об’ємна частка азоту в повітрі: а) 21%; б) 23%; в) 78%;

г) 0,03%; д) 52%.

3. Який коефіцієнт потрібно поставити перед оксидом Сульфуру у рівнянні –2Н2S + 3O2= ? SО2 + 2Н2О:  а) 5; б) 4; в) 3; г) 2; д) 7.

4.Вчений, який визначив склад повітря: а)Лавуазьє;б) Прістлі; в) Шеєле; г) Хоа.

5. Формула вуглекислого газу: а) СО; б) SО2; в) СO2; г) Н2О2..

6. Яка маса Оксигену у Сульфуру (ІV) оксиді?                                          а) 28,8 %; б) 14,4 %; в) 72 %; г) 50%.        

Фронтальне опитування:

1.   Які фізичні і хімічні властивості кисню Ви знаєте?

2.   Із чого і як добувають кисень у лабораторії?

3.   Що Ви знаєте про склад повітря?

4.   Які домішки є в повітрі?

Перевірка завдань,  виконаних на картках. Оголошення оцінок (3 хв.).

ІІІ. Сприймання нового матеріалу і узагальнення вивченого.

Завдання 1. Розкажіть, як можна добути великі маси (тонни) кисню. (Відповідають бажаючі. 2 хв.)

«Добування кисню в промисловості» – розповідь із елементами бесіди (4 хв.).

Фізкультхвилинка (1 хв.).

Хто знає, якого елемента найбільше в земній корі? Отже, найпоширеніший елемент на землі Оксиген. Яка проста речовина утворена цим елементом? Які складні речовини утворені з його участю? Як, на Вашу думку, використовують кисень і його сполуки?

Завдання 2 (4 хв.) Прочитайте статтю «Застосування кисню». Потім дайте відповідь на питання «Які властивості кисню зумовили таке його використання?»

Висновки (3 хв.). Отже, людина широко використовує кисень. Крім того, кисень постійно витрачається на дихання живих організмів, процеси гниття, горіння. Однак, його кількість в атмосфері Землі майже не змінюється! Як Ви думаєте чому?

Отже, за участю зелених рослин відбувається колообіг кисню в атмосфері!

Завдання 3 (4 хв.).  Розглянути і обговорити таблицю «Колообіг кисню».

     Господарська діяльність людини в наш час призводить до поступового підвищення вмісту СО2  в повітрі. Разом із забрудненням навколишнього середовища та зменшенням площі лісів це може призвести до екологічної кризи на нашій планеті. Всі країни з розвинутою промисловістю виконують рішення так званого «Кіотського протоколу за 1997 рік» (коротка розповідь). Однак, чи відверне людство екологічну кризу залежить від кожного з нас.

        Іншою екологічною проблемою є руйнування захисного озонового шару під впливом господарської діяльності людини. Озон під впливом жорсткого ультрафіолетового випромінювання перетворюється в кисень і навпаки. При цьому все живе на Землі має захист від цього випромінювання. А зараз ми опрацюємо презентацію «Озон і озоновий шар» (7 хв.)

Яка хімічна формула озону? Де знаходиться озоновий шар? Що руйнує озоновий шар?

А тепер запишіть у зошит запитання, на яке Ви повинні  усно відповісти на наступному уроці?

Що можеш зробити корисного для навколишнього середовища Ти?

ІV. Розв’язування розрахункової задачі (6 хв.).

 Обчислити масові частки елементів у гідроксиді алюмінію АІ(ОН)3.

З.36. Дано: АІ(ОН)3      М(АІ(ОН)3  )=78 г/моль;w= m(ел.): m(реч.);

w(АІ)-? w(О) -? w(Н)-?            w(АІ)=27:78=0,346;

w(Н)=3:78=0,039

w(О)=48:78=0,615

Відповідь. w(АІ)= 34,6 %; w(О)= 61,5 %; w(Н)=3,9 %.

V. Підсумки (4 хв.).

Що Ви знаєте про застосування кисню?

Які фізичні і хімічні властивості кисню зумовлюють його застосування?

Який процес є головним постачальним атмосферного кисню на Землі?

Чи можливо в одній окремо взятій країні мати чисте довкілля? Чому?

Як добути кисень у промисловості?

Яку будову мають посудини для перевезення зрідженого кисню?

VІ. Домашнє завдання (1 хв.).  § 19 вивчити, задача 5 на с. 82, запитання в зошиті. Індивідуальні завдання: повторити матеріал із теми, який викликає труднощі при відповідях.

Додаток В

ПЕРЕЛІК  УЧНІВСЬКИХ НАУКОВО -ДОСЛІДНИХ ТЕМ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗМІСТУ, ПІДГОТОВЛЕНИХ НА КОНКУРСИ  МАН

1.   «Способи підвищення урожайності картоплі на присадибних ділянках» (Дядечко Марина, 2007 рік)

2.   «Обґрунтування  необхідності розширення природоохоронної території заказника ” Котове“» (Кльокта Олексій, 2008 рік)

3.   «Оптимізація та розвиток ботанічного заказника ”Котове“ (Зіньківський район)»  (Кльокта Олексій, 2008 рік)

4.    ”Анорексія і ожиріння – наслідки нераціонального харчування“ (Федоша Тетяна, 2009 рік)

5.   «Оптимізація та розвиток Гідрологічного заказника «Озеро Лазьки»» (Дядечко Ірина, 2011рік)

6.   «Глини Опішнянського родовища та перспективи їх використання» (Півень Людмила, 2011 рік)

7.   «Косарикові луки – перспективна територія для заповідання» (Сібільков Роман, 2012 рік)

8.   «Способи хімічного аналізу якості молока» (Півень Людмила, 2013 рік)

9.   «Оптимізація та розвиток ботанічного заказника ”Котове“ (Кльокта Роман, 2014 рік)

10.                    «Способи хімічного аналізу якості молока» (Лазаренко Владислав, 2015 рік)