Македонська музика

Музична культура Республіки Македонії доволі близька з сусідніми Балканськими музичними культурами, що пов'язано з їх спільними історичними періодами, особливо в епоху Візантійської і Османської імперій і послідуючими періодами Болгарської та Югославської експансій. Відтак, македонці, маючи давню, ще до-елінську музичну культуру, продовжили розвиватися і протягом двох тисячоліть, впитуючи в себе різні культурні та музичні звичаї, виробили свій неповторний музичний колорит, який яскраво представлений у народній музиці Македонії.

Історія, у віхах, музичної культури Македонії

- VI–I століття до нашої ери — перші згадки про музичну культуру мешканців Македонського краю; віднайдені в археологічних артефактах до-елінської культури Стародавньої Македонії, пов'язані з обрядовими дійствами.
- I–V століття нашої ери — епоха античної музики та римської музичної культури серед мешканців Македонії; віднайдені скульптури та розписи під час археологічних розкопок, пов'язані з обрядовими та побутовими сценами.
- IV–IX століття — перехід від обрядової до духовно-релігійної музики, спричинений становленням християнства на теренах Македонії; завдяки діянням св. Кирила і Мефодія та їх послідовників.
- IX—ΧIV століття — подальше поширення релігійно-духовної музики та поява перших світських музик; поява богомілів (послідовників поєднання світських обрядів та релігійних), перші маріонеткові театри та розселення краєм інших, відмінних від македонців, культур і етносів (албанців, турків, арумунів, сербів…)
- ΧIV—ΧIΧ століття — турецько-османська експансія і поява мусульманської музичної культури; повернення світської музики, яку толерували мусульманські загарбники, понижуючи статус та поширення християнської духовної традиції, подальше перемішування етносів-народів.
- ΧIΧ—ΧΧ століття — епоха національного відродження і становлення національної македонської літератури та культури; і її складової — музики.
- початок ΧΧ століття — болгарське й елінське розмежування; тривалі процеси культурного відусоблення.
- з середини ΧΧ століття — часи югославської злуки, різке зростання культурно-музичних проектів; поява Симфонічного оркестру, Театру македонської опери та балету, опери, різних македонських музичних жанрів та шкіл і поширення македонської музики на телебаченні та радіо, підтримка музичних процесів зі сторони урядовців та суспільства.
- кінець ΧΧ століття — Незалежність Македонії і повноцінність македонської музичної культури, вихід її за межі Балкан; популяризація музики й подальша її державна та приватна підтримка.

В музичній культурі Македонії до-еллінська епоха Стародавньої Македонії плавно перейшла в еллінську музичну культуру. Через віки слов'янські впливи наклалися на епоху раннього християнства з візантійськими літургійними піснеспівами. Потім настали часи східного — оттоманського впливу, коли християнські звичаї переслідувалися, а мусульманські насаджувалися, тоді ж македонським краєм переміщалися цілі етноси-народи і все це перемішувалося, формуючи своєрідну, притаманну македонцям, музику та культуру — замішану на релігійних та етнічних устоях. Загальноєвропейська доба національного самоусвідомлення, ΧΙΧ-ΧΧ століття, спричинилася до вибуху патріотичних мотивів у музиці Македонії. В часи існування Югославії музична культура Македонії ще більше розквітла, підкріплена досягненнями науково-технічного прогресу: появилися численні музичні та етнічні колективи, відкривалися будинки культури, фільмувалися, архівувалися взірці народного і сучасного музичного мистецтва Македонії. Незважаючи на незначну ідеологічну складову (соціалізм) завдяки такому плідному періоду вдалося викристалізувати сучасну македонську музичну культуру — багатонаціонального співтовариства, в якій змішалися музичні тони майже трьох тисячоліть існування македонського етносу.

Витоки

Завдяки численним історичним артефактам, що були віднайдені під час археологічних розкопок і завдяки збереженим кам'яним скульптурам, предметам, картинам, барельєфам і настінному розпису вчені дійшли висновку — про наявність музичної складової в мистецтві жителів тогочасної Македонії. Через художнє вираження танцювально-обрядових елементів, музичних інструментів, в елементах розпису: зброї, кераміці, архітектурних спорудах — можна припустити, про значне багатство тонів, мелодій і ритмів, які були поширені серед населення цієї географічній області.

Характерні взірці таких елементів можна побачити на бронзовій статуї в тетовській Менаді (що відповідає VI століттю до нашої ери), тут чітко проглядаються хореографічні пози. Крім того, про культ музики в народі вчені дізнаються і в подальших віднайдених артефактах: «Муза з лірою» (I ст. до н. е.) на розкопках древнього міста Стоби; теракотова фігурка «Свірач на лірі» (Свірач — в перекладі «музикант»); «Кавал-свірка» віднайдена в Охрід (зроблена на кістці в епоху римської імперії); «Панич з кавал-свіркою» — бронзова статуетка віднайдена в Бітолі (III століття нашої ери)^[1]. Саме такі мистецькі та побутові свідчення дали привід називати античну епоху — витоками музичної культури Македонії.

Другим джерелом музичної культури македонців стала обрядовість і вірування ранніх християн, які впродовж IV–X століть стали головним рушієм македонського суспільства. Коли найкращі їх представники — брати Кирило і Мефодій із Салонік, разом зі своїми учнями-послідовниками: Наумом Охрідським, Климентом Охридським зуміли адаптувати з латиниці на слов'янські мови значну частину християнських обрядів і вірувань, завдяки чому ті швидше поширилися серед простого народу і, поєднавшись із давніми віруваннями й обрядами, набули дивовижних мистецьких форм під час літургійних чи обрядових дійств. Особливо вирізнялися літургії і піснеспіви, які наспівувалися у Великдень і П'ятидесятницю. А згодом дана манера співу і музики поширилася й на світські твори, чому сприяло маштабне поширення християнства по всіх закутках македонського краю.

Незважаючи, що багацько давніх обрядів та явищ повільно, але таки пристосовувалися до потреб церкви, але ще чимало років-віків довелося християнам адаптовувати духовні залишки язичницьких часів. І навіть в найреакційніші часи панування церкви та духівництва не вдалося цього добитися, що підтвердив один із знакових болгарських священиків — Пресвітер Козьма (що жив в середині десятого і на початку одинадцятого століття) у своєму «Слові супроти богомілів» («Беседа против Богомилите» — богоміли виступали за поєднання з простим людом, його побутом, супроти феодалів, церковної знаті і їх догм, сповідуючи аскетизм і жертовність, вселенську любов та відкидуючи матеріальні блага). Пресвітер Козьма відзначав: «Я не можу вважати християнами тих, хто грає на арфі, забавляється в ігри і вживає демонічного напою співає пісні — так вони зустрічають, увірують у те, продовжуючи вчення сатани». Ці слова є підтвердженням того, що всотані віками і поколіннями народні звичаї та устої вистояли і залишилися у народній пам'яті та звичках, це символізувало наскільки значущою для людини була музика і яке чільне місце займала вона в їхньому житті. А наочним підтвердженням живучості народних музичних традицій можна побачити в раритетному «Бітольському Тріоді» (написаного в XII столітті), а також на фресках Слепченського монастиря, де можна розгледіти окремих осіб та цілі груп музикантів, дударів та народні веселощі. Таким чином, музичні архаїзми, яких, зазвичай, не можна було почути в церковних співах, залишилися в народній обрядовості та звичаях і стали міцними підвалинами в подальшому розквіті музичної культури македонців.

Народна, традиційна музика

На теренах Македонії великого поширення набула народна музика, як сільської так і міської традицій, і включає в себе пісні: ліричні, епічні, побутові, обрядові, весільні і, навіть, жартівливі пісні, а ще хороводи «Oro», циганські наспіви, старий міський стиль чалгії (Čalgija) та інші народні музичні форми.

Особливості народної музики

Музика балканських країн відрізняється складними ритмами, і македонська зокрема. Наприклад, пісня «Помниш ли, либе Тодоро» характеризується розміром 22/16 з групуванням 2+2+3+2+2+3+2+2+2+2, що розбиває такт на два півтакти: 11=2+2+3+2+2 і 11=3+2+2+2+2. Для досягнення більшої експресії музиканти (особливо зі старших шкіл) застосовують характерне розтягнення окремих долей.

Дуже популярним явищем в країні стали Оркестри народних інструментів, в яких обов'язково грають на кларнеті або саксофоні, ударних, бас-гітарі, акордеоні та гітарі, іноді з сучасними синтезаторами і драм-машинами. Ці оркестри дуже популярні; в них грають, як аматори так і музиканти-віртуози, серед яких найвідоміші: акордеоніст Скендер Aметі, кларнетист Мирослав Вусиновський.

Чалгія (Čalgija) традиційний міським музичний стиль, в ньому беруть участь виконавці, що грають на тапані чи тарабуці, зурлі або шупелці й тамбурі або ж скрипці. Хоча сучасні музиканти поновили стиль чалгія, надавши йому більш сучасних форм у поєднанні з класичними версіями. Відомий чалгія-виконавець Тале Огнєновський, визнаний у світі віртуоз, який грає більш як на 10-и музичних інструментах і виступав з відомими у світі музикантами.

Народні інструменти

Ключовим фактором популярності народних музик стало використання ними великого арсеналу народних музичних інструментів, декотрі з яких притаманні лише для македонських етнічних груп, а інші адаптовані саме під македонську музичну традицію:

- Гайда (гајда) — македонський музичний духовий інструмент, зроблений з козячої шкіри, підвид волинок, споріднений з українськими козою та дудою;
- Шупелка (шупелка) — мала флейта;
- Кемане (кемане) — триструнна скрипка Кеменче;
- Тамбура (тамбура) — струнний щипковий інструмент, споріднений з мандоліною, балалайкою;
- Зурла (зурла) — музичний духовий інструмент-ріжок з тростини, підвид Туйдука;
- Тапан (тапан) — циліндричний барабан;
- Кавал (кавал) — діатонічний музичний духовий інструмент, довга дерев'яна флейта пастушків;
- Гармоніка (хармоника) — македонський вид акордеону.

Народні, фольк-колективи

Ще до середини ΧΧ століття більшість музичних колективів, які грали народну, фолькльорну музику вважалися аматорськими, і, незважаючи на їх часті виступи, мало хто з виконавців доводив своє музичне мистецтво до професійного рівня. Ці народні самородки грали музику в своє задоволення та на радість оточуючих слухачів. З приходом ери інформаційних технологій зросла затребуваність музикантів у різних сферах: концертах, фестивалях, на радіо, на телебаченні. Відтак зростали вимоги до професійного статусу народних музикантів. І уже з середини ΧΧ століття почали виділятися, своєю грою, більш мастеровиті музиканти і музичні колективи. А невдовзі й відбулося розмежування на професійні музичні колективи та аматорські групи; одні й інші грали народну музику македонських етносів (македонців, албанців, турків, ромів, валахів) — тільки професійні колективи були уже закріплені за Будинками культури, театрами, телебаченням чи радіостанціями. А серед тих колективів вирізнялися своєю майстерністю музичні віртуози — високої майстерності музиканти-співаки: Олександр Сарієвський, Йонче Хрістовський, Добрі Ставревський, Тале Огнєновський, Скендер Аметі, Горан Алачкі, Мирослав Бусиновський.

Ближче до кінця ΧΧ століття значна частина виконавців популярної музики почала поглядати в сторону народної музики, черпаючи в ній свої музичні та поетичні мотиви і, час від часу, можна було почути обробки народної музики і пісень в популярному викладі: більш спрощеному, або ж ускладненому різними оркестровками. В часі національного самоусвідомлення (розпаду Югославії і Балканських воєн) — місцеві поп-виконавці ще більше навернулися до народної музики: пишучи й укладаючи збірки народної музики, співаючи народних пісень, виступаючи на фестивалях та в телевізійних програмах, пов'язаних з народною музикою. Так і повелося, що виконання народної музики стало дуже почесним в македонському суспільстві та його кращих музично-співучих представників: Elena Georgieva, Suzana Spasovska, Mitre Mitrevski, Efto Pupinovski, Vojo Stojanovski, Orce Stefkovski, Blagica Pavlovska, Dragan Vučić, Zoran Vanev, Vaska Ilieva. А за ними й нова генерація молодих виконавців підтягнулася: Blagojce Stojanovski-TUSE, Sonja Tarculovska, Elena Velevska, Jasmina Mukaetova, Aneta Nakovska, Pane Panev, добавляючи уже своїх модернових мотивів та адаптацій в народну музику Македонії.

З такою великою кількістю колективів, виконавців народної музики Македонія потребувала площадок їх презентування. Одним сектором презентування народної музики стало телебачення та радіо — трансляції та відеозаписи концертів і окремих виступів народних музик займають левову частку ефірного часу місцевих засобів інформації. Але народна музика вимагає найбільш професійно та якісно представлення — тому прислуговуються фестивалі народної музики, серед яких найпопулярніші: «Фольк-фест у Валандово» (Folk fest Valandovo) в Валандово, «Серенада на Широкому полі» (Serenada па Sirok Sokak) в Бітолі, «Цвєтніці» (Cvetnici) в Скоп'є, «Охридські трубадури — Охрід-Фест» (Ohridski trubaduri — Ohrid Fest) в Охриді та інші фестивалі, карнавали, святка.

Традиційна македонська музика в діаспорі

Народну, фольк-музику Македонії можна почути і в інших країнах світу. Маючи спільну історію із більшістю балканських країн, македонські виконавці виконують свої твори під час гастролей по сусіднім країнам. Частина виконавців і груп з сусідських країн також застосовують у своїх композиціях фолькльорні мотиви з македонської музики. В місцях компатного проживання македонців чи їх значної кількості — вони самоорганізовуються та проводять свої культурні дійства, серед яких і етнічні фестивалі^[2].

Водночас, в деяких країнах дальнього зарубіжжя існуть македонські етнічні громади, вихідців з македонського краю (циган, албанців, сербів), які також несуть в собі музичну культуру Македонії. А невеличкі анклави македонської діаспори в США, Австралії, Канади, Німеччини — пропагують свою культуру та музику в своїх вечірніх школах, музичних аматорських колективах та на етнічних фестивалях. В Мельбурні, серед численної кількості македонців були популярні національні традиційні вечори, які згодом перетворилися в маштабні дійства, які вели гості з Макекдонії, або ж Вук Македонський (місцевий виконавець, популяризатор македонської культури)^[3][4].

Яскравим прикладом збереження і надбання македонської музики став фольк-музикант Костас Новакіс (Kostas Novakis)^[5], який проживає в Греції — її Македонській частині. Народившись в Кюфалія (Koufalia), що поблизу Салонік у центрі Грецької Македонії, він відносить себе до корінного македонська етносу і виконує традиційні етнічні мотиви македонської музики (які притаманні грецькій Македонії). Незважаючи на політичну напруженість у відносинах між Республікою Македонією, з етнічними македонцями з одного боку, і Грецією, з іншого, Новакіс, разом з дружиною, випустив кілька компакт-дисків з народною музикою македонців Греції. Свої композиції він збирав по усіх закутках Грецької Македонії — записував, опрацьовував, відновлював, ставив на музику і таким чином стали відомі світу: «Ogreala jasna zvezda», «Tri godini vreme bolna kako lezam», «Se svalila Mita dolu vo gradina», «Jano, Janovice, Levenoi mome», «Bog da go bie komshiceto», «Pesna za Ilinden», «Bukite razvevat».

Класична музика

Класична музична культура Македонії має свої давні й багаті традиції. Ще починаючи з античних часів місцевий люд мав можливості спостерігати та слухати кращі музичні взірці тієї епохи. А в часи раннього християнства Македонія стала фундаментом та рушієм класичної духовної музики — літургійні піснеспіви надовго осіли в традиції цього народу^[6]. А з утвердженням академічної музики у світі — македонці захопилися цим мистецтвом та постійно вдосконалюються у ньому.

Релігійно-духовна музика

В часи зародження і домінування християнської культури на теренах Македонії поширилася традиція духовно-релігійної музики. Розвиваючись під сильним впливом візантійської церковної традиції, послідовники святих Кирила та Мефодія стали рушіями цього хорового пісноспіву. Відтак, в послідуючі віки, 3500 учнів Климента і Наума Охридських уже вивчалися музикування, адже музична освіта стала обов'язковою для відправлення служби божої в колі духовенства та його пастви. На додаток до розповсюдження літургій Православної Церкви, ще більше поширюється візантійська літургійно-музична культура по всій Македонії.

Як частина спадщини Климента, збереглися 14 грецьких рукописів, написаних у період між ΧΙ-м і ΧΙV-м століттях. «Болонський Псалтир», написана на кирилиці в селі поблизу Охрида, десь в 1235 році. Серед найбільш відомих імен у візантійській церковній музиці був Іоан Кукузель (ΧΙV століття), реформатор православної, який народився в селі поблизу Дебара. Він потрапив у Константинополь, ще маленьким хлопчиком, щоб стати одним з найвидатніших особистостей того часу. Відомий як реформатор візантійського церковного співу; він виправляв і складав мелодії для церковних пісень, тропарів і кондаків та для всієї церковної служби, редактував тексти пісноспівів і писав свої власні твори. Та найбільш суттєвим його вкладом стало введення більш досконалої нотації, яка стала визначальною на віки (не даремно, що за ці його діяння церковні співаки-хористи шанують святого Іоана Кукузеля своїм покровителем). По собі, реформатор Кукузель залишив цілу музичну школу-плеяду наступників, які теж родом з Македонії: Йосип, Петро і Григорій Кукузелі.

В епоху Османської експансії християнська духовна традиція змушена була перейти до катакомбного чи монастирського стану^[7]. Та незважаючи на утиски османів духовно-літургійна традиція, переплітаючись з народною музикою, зуміла зберегтися.

А з часів національного відродження почалося й духовне відродження македонців, а за ним залунала християнська музика по краю. Церковні пісноспіви залунали у всіх церквах та світських дійствах. І незважаючи на період атеїзму Югославії — Македонія виступила своїм історичним Охрідським духовно-християнським анклавом. Тому уже з кінця ΧΧ століття в країні популярні християнські традиційні свята та фестивалі духовної музики, в яких приймають участь: як духовно-монаші чини чи професійні музиканти-співаки так й прості аматорські колективи, хори^[8]. В 1961 році в церкві Святої Софії в Охриді було започатковано фестиваль класично та духовної музики, який, з часом, переріс в велике маштабне дійство, відоме на всю Європу — Фестиваль «Охридське літо», через десятиліття, відомі уже фестивалі духовної музики: в Струзі — «Струзька музична осінь» духовної музики в церкві святого Георгія.

Академічна музика

В кінці ΧΙΧ-го століття, в часи національного пробудження з'являються перші македонські хори і оркестри які послуговувалися репертуаром традиційним та класичним, записаним на нотах (в попередній турецькій атрадиції превалювала «музика на слух» і без запису в нотному стані). Таким чином поступово були замінені турецькими calgii, невечликими групами виконавців на народних інструментах. У 1894 році появилося перше культурне і мистецьке об'єднання — засноване у Велесі і музична складова була його провідним напрямком діяльності. Першим класичним і професійним македонським музикантом вважають Атанаса Бадева, який народився в Прилепі в 1860 році, який навчався в Московській академії музики, зберігся лише один його музичний твір — «Літургія для мішаного хору».

Черговою віхою академічної македонської музики стала діяльність сербського просвітителя-музиканта Стевана Стояновича Мокраняка, чиї твори на початку ΧΧ-го століття набули великої популярності в Македонії, а після того як останні роки свого життя він провів у Скоп'є — ще більше пожвавилося музичне мистецтво країни. Тому дуже знаковим стало зачинання в столиці краю, Мокраняк Хору, заснованого в 1922 році, який зіграв помітну роль у розвитку музичного життя в Македонії. А продовження того стало відкриття Школи музики Стевана Мокраняка в Скоп'є у 1934 році і активну участь в її роботі прийняли: Трайко Прокоп'єв і Тодор Скаловський, обидва, пізніше, стали видатними македонськими композиторами і засновниками сучасної македонської академічної музики, разом зі Стефаном Гайдовим, Живко Фірфовим і Петром Богданов-Коцко.

Уже наприкінці Другої світові війни, тільки но звільнили Македонію від німецьких окупантів почали формуватися суспільних македонськиї інституцій, однією з яких став Македонський Філармонійний Оркестр, якого було створено в 1944 році, під орудою Тодора Скалковського. А 19 січня 1947 року, була сформована Асоціація музикантів Македонії, що базувалася в будівлі Радіо Скоп'є, в якій закладено основи музичного життя молодої Македонської республіки. Очільниками цього творчого об'єднання були Петром Богданов-Коцко (голова), Тодор Скаловський, Славко Костовський, Василь Кйортосев, Живко Фірфов, Драган Джаконовський-Спато і Олександр Салевський. Основними програмними цілями асоціації було визначено: збереження народної музики, як частини багатих народних традицій Македонії, створення етно-музикознавчих установ, які допоможуть збирати та записувати взірці національної та етнічної музики в краї; вдосконалення хорових практик; перетворення музичних шкіл в центри за інтересами для молодих македонців; популяризація музичної культури в македонському народі.

5 лютого 1947 року, відбувся перший концерт на Радіо Скоп'є, даний Симфонічним оркестром під орудою Тодора Скалковського і за участю солістів: Дідар Алі (скрипка), Ліліана Костич (фортепіано), Глігор Смокварський (кларнет), й Іван Влахов (альт). У програму були включені твори Моцарта, Шопена та Дворжака. Цей виступ став винятковою подією в музичному житті країни, як і поява п'яти збірок хорових творів македонських композиторів (випущених протягом наступних кількох місяцівтого ж року).

19 червня 1950 року була зареєстрована Асоціація композиторів Македонії. У той же час, було поставлено перший македонський балет — «Македонська повест» за Глігорем Смокварським. Тоді ж відбулася прем'єра першої македонської опери — «Гоце» від Кирила Македонського, та почали виконуватися перші обширні творчі роботи-симфонії молодих македонських композиторів. Найбільш відзначилося, своїми творчими поривами, уже друге, самодостатнє покоління композиторів Македонії: Благоя Іванівський, Властимир Ніколовский, Такі Хрісіч, Тома Просєв, Томіслав Зографський, Сотір Голабовський, Олександр Лековський, Драган Суплевський і Михайло Ніколовский. Їх роботи являють собою багатий спектр музичних жанрів і наочно показав значне покращення якості македонської академічної музики.

Класична музика кінця ΧΧ-го століття охарактеризована появою групи молодих, високоосвічених македонських композиторів, у тому числі: Рісто Аврамовськи, Стойче Тошевськи, Олександр Дзамбазов, Стоян Стойков, Любомир Бранголиця, Ілля Ілієвський, Благой Цанєв, Тома Манчев, Славе Димитров, Кирило Тодоровський, Яне Кодзобасія, Димитрій Бузаровський, Гоце Коларовський і Яна Андріївська.

Світову славу македонської класичної музики привносили оперні співачки Данка Фірфова й Анна Ліпша-Тофовик, балерина Натка Пенушлиська-Мітровска, Павлина Апостолова, Георгій Божиков, Зіна Креля, піаніст Ладислав Палфі та диригент Ванчо Чавдарский. Поєднанням академічної класики та електронно-комп'ютерного стилю дивує світ музикант та композитор Димитриій Бужаровский.

На межі ΧΧ-ΧΙΧ століть постали нові імена македонської класичної музики: піаністи Симон Трпчевський та діаспорянин Христіан Спіровський, оперні співаки Невен Силяновський, Благой Нацоськи, Анна Дурловська, Ігор Дурловський і Борис Траянов. Відомими диригентами є Саша Ніколовски-Гюмар, Борян Цанев, Сашо Татарчевський, Бісера Чадловська та Олівер Балабурський, а скрипалі Любіша Кіровськи, Олег Кондратенко, Ганна Кондратенко, саксофоніст Нінослав Дімов, кларнетист Стоян Дімов, басисти Велько Тодевський і Петрусь Петрушевський, гобоїст Гордана Йозифова-Неделковська. Серед композиторів Дарія Андовська, Дам'ян Темков, Валентина Велковська, Соні Петровськи, Горан Начевський, Борис Свєтєв, Михайло Бакрнчев та інші.

Маючи таку числену плеяду академічних музикантів та співаків, македонське суспільство потребувало їх представлення, тому можна часто почути та побачити академічні твори та їх виконавців-авторів на телебаченні чи радіо й, особливо, на щорічних концертах і фестивалях, найбільші з яких: Фестиваль «Охридське літо» та INTERFEST в Вітолі.

Альтернативні, оригінальні музичні напрямки

Електронна музика

З початків ΧΧΙ століття Македонію заполонила електронна музика, яка перекинулася туди із заходу Європи. Будучи туристично привабливим регіоном, Македонія впитувала в себе затребуваність новомодною і електронною музикою відпочиваючих в ній туристів і якщо на перших порах це були заїзджі діджеї, то рік за роком зростало покоління місцевих клубних майстрів музики. Найбільш відомий електро-музикант Кирило Джайковський^[19] (колишній член гурту «Bastion»), «PMG Collective», «Robotek», «Novogradska» і «Gotra»^[20]. Цікавою є музика гурту «Anastasija», яка поєднює звуки народних інструментів та електро.

В Македонії представлені різні напрямки електронної музики^[21]: від надто популярного «post-IDM music» до «jazzy-electronic», від «electro tech-house» до «dum'n'bass rhythm» і навіть «folk-electronic». Завдяки такому різноманіттю стилів та популярності електронної музики в Македонії швидко розвинулася клубної сцена, як в туристичних зонах так і в столиці країни^[22] та кілька фестивалів; як за участю закордонних ді-джеїв так і місцевих (особливо в літньо-відпочинковий сезон у туристичній місцевості довкола Охридського озера).

Музика циган

Довший час, кілька віків, Македонія заселялася циганами, які селилися компактно і відроджували свої традиції та обряди. Опинившись між мусульманами албанцями і слов'янами-християнами цигани стали третьою, за кількістю, меншиною в країні. Через це македонському суспільсту довелося прикласти зусиль аби інтегрувати цей етнос до своєї спільноти. Тому культурна інтеграція стала визначальною: у Скоп'є було засновано циганське телебачення і радіо, проводяться навчання на циганській мові і Македонія є, чи не єдиною в світі, країною з Циганською політичною партією і депутатами. Відтак, ця етнічна меншість змогла зберегти і приумножити свою етно-культуру й музику, в тому числі, адже багато циган є професійними музикантами. Невдовзі їх музика привернула увагу гостей та туристів Македонії, а згодом стала цікавою і решті жителям країни.^[23]

Найвідомішими представниками циганської культури і музики стали Есма Реджепова, Ферус Мустафов і Стево Теодосієвський, Мугарем Сербежовський. Відома на весь світ циганська співоча діва Есма Реджепова стала королевою циган; народжена в 1943 році, у віці дванадцяти років вона написала пісню «Chaje Shukarije» (Красива дівчина), яка стала її найпопулярнішою піснею, і у віці тринадцяти років склала уже 30 пісень циганською і македонською мовами. У 60-і роки ΧΧ століття її пісні прокотилися по всіх Балканах. Вона виступала перед Тіто, Індірою Ганді, з концертами об'їздила весь світ: Китай, Африка, Туреччина, Сирія, Єгипет, Мексика, Японія, весь час публічно бореться за відкриті кордони і мир у світі. Після Матері Терези вона стала одним з найвідоміших емісарів македонської і циганської культури у світі.

Ще одним поціновувачем циганської культури є, знаний у світі, Емір Кустуріца, який у найбільшому циганському селі в світі в 1987 році фільмував свій кіно-шедевр «Час циган», багато барвистих циганьких сцен тоді зафільмували в «махала Шутка». Світ захопився яскравими циганськими весіллями, емоційними уродинами-хрестинами та іншою звичаєвою і побутовою музикою ромів.

Македонська циганська музика має різні музичні форми це: барвисті весільні церемонії, циганські оркестри духових інструментів та етнічні гурти, виконавці чалгії, Gypsy-бенди, віртуози одинаки та таллава-імпровізатори і навіть турецькі арабески. Музики-цигани грають на різних музичних інструментах: починаючи від етнічних шупелки чи кавала й закінчуючи сучасними віброфонами чи саксофонами (як маестро Ферус Мустафов). Та, зазвичай, цигани знані весільні музики, зі своїми: саксофонами, кларнетами, акордеонами або клавішними, електрогітарою, бас-гітарою і барабанами. Але, який циган без пісні, тому майже кожен з них є співаком-вокалістом.

Таллава стиль — це свого роду психоделічнна весільна музика, яка повязана з появою численних циган-біженців з Косово. Tаллава-співець, який годинами імпровізує восхваляючи молодят, гостей, з докладним описом весільних подарунків, і все це він робить під акомпанемент простого клавішника і соло-кларнета. Деякі його «пісні» можуть тривати протягом 40 хвилин, ритм доволі динамічний і підтримується впродовж всього наспіву, викликаючи у слухачів, свого роду, стан трансу.

Музична індустрія Македонії

Докладніше: Перелік радіостанцій Республіки Македонія

Музична індустрія Македонії дуже тісно інтегрована в загальнобалканську музичну культуру, водночас, з початків ΧΧΙ століття вона все частіше починає виходити на Європейські концертні площадки. Концерти відомих македонських музикантів-віртуозів, музичних колективів та співаків, випуск їх аудіо-візуальної продукції призводять до розвитку музичної індустрії Македонії. В більшості міст та великих селищ існують музичні клуби та численні радіостанції, відбуваються щорічні фестивалі, конкурси, зросла кількість музичного продукту на телебаченні та радіо, відкриваються музичні школи та збільшується кількість місцевої музичної продукції. З глобальною інтернет-експансією ще більше зросла впізнаваність та поширення македонської музичної культури, з якою вже можна дистанційно ознайомитися в усіх куточках світу.

Музичні фестивалі

Македонська музична культура завжди пов'язувалася з численними музичними дійствами: святками, фестинами, фестивалями та іншим колективним музикуванням. Відтак, з роками, відбулися трансформації таких локальних свят у більш значущі музичні видовища — фестивалі. А оскільки багатонаціональна Македонія позиціонує себе, як туристично привабливий край — то частина музичних подій перетворилися в маштабні фестивалі^[24], де місцевий люд та туристи можуть приторкнутися до багатогранного музичного мистецтва Македонії.

Фестивальна культура Македонії брала початки із давніх святкових традицій-дійств македонського народу, а з 1961 року, коли в місті Охрід, у церкві святої Софії відкрили фестиваль духовної та класичної музики — в країні почалися нові фестивальні рухи:

- «Фестиваль Охридське літо» (Фестивал Охридско Лето)
- «ІнтерФест в Бітолі» — («INTERFEST» — FESTIVAL OF CLASSICAL MUSIC) фестиваль класичної музики в Вітолі

Багато македонців та урядовців опікуються фестивалями народної музики, в яких пропагується музичне мистецтво та обрядовість, з них найгучніші:

- «Фольк-фест у Валандово» (Folk fest Valandovo) в Валандово,
- «Серенада на Широкому полі» (Serenada па Sirok Sokak) в Бітолі,
- «Цвєтніці» (Cvetnici) в Скоп'є,
- «Охридські трубадури — Охрід-Фест» (Ohridski trubaduri — Ohrid Fest) в Охриді.

Македонія відома своїми святами джазу:

- SJF — «Skopje Jazz Festival» — фестиваль джазової музики у Скоп'є;
- «Jazz Festival Kavadarci» — джазовий фест^[25] у Кавадарці;
- «Petrovac Jazz & Blues Fest» — фестиваль блюза та джазу в Петроваці.

Молодіжні фестивалі:

- «Дойди Веслай» (Дојди Веслај) — молодіжний фестиваль рок-музики й метал-музики в Струзі;
- «Dance Fest Skopje» — фестиваль молодіжної культури та танцю в Скоп'є

Дитячі конкурси та фестивалі:

- «Золотий соловей» (Zlatno slavejče) — щорічно проводиться в Скоп'є;
- Міжнародний дитячий музичний фестиваль «Зірочки» (Интернационален детски музички фестивал «Ѕвездички») — відбувається в Прилепі;
- «Si-Do»^[26] — в Бітолі,
- Межнародний дитячий музичний фестиваль «ТРА-ЛА-ЛА»^[27] — в Бітолі;
- Калинка — в Гевгелії
- Супер Зірка — в Скоп'є.
- Дитячий фестиваль «Поточиня» (Детски фестивал «Поточиња»)

Інші музичні фестини:

- «Galička Svadba» — весільний фестиваль поблизу Дебара
- «Basker Fest» — вуличний фестиваль в Скоп'є^[28].

Концертні площадки

В республіці Македонія наявні різного роду концертні площадки; як базового початкового рівня так і маштабні концертні площадки на яких проводяться багаточисельні дійства й фестивалі. Також наявні професійні кадри для обслуговування сцени та концертів.

Концерти початкового рівня, зазвичай, відбуваються в клубах культури чи акторських залах при навчальних закладах і на відкритих площадках в парках відпочинку чи історичних місцин (в туристично привабливих місцях). В країні широко розвинута індустрія відпочинку з закладами громадського харчування та клубами — які також намагаються залучити до себе майстрів співу чи музики.

Концертними площадками вищого рівня вважаються театри та концертні сцени, радіо-студії та знімальні зали при телестудіях. А для маштабних музичних дійств використовуються стадіони, великі фестивальні площі.

Музика на радіо і телебаченні

З появою радіо на теренах Македонії, воно почало відігравати значну роль в розвитку македонської спільноти, і, особливо, її культури та музики. Якщо в перші часи воне несло більше інформаційну складову, то з роками додалася і пізнавально-розважальна. А на межі ΧΧ-ΧΙΧ століть розважальність радіоефіру стала визначальною. Наразі, в країні дуже сильно розвинута мережа радіостанцій, які поділяються на загальнодержавні, етнічні та комерційні ФМ-станції.

Загальнодержавні радіостанції: Antenna 5, Kanal 77, Makedonsko Radio 1, Makedonsko Radio 2, Makedonsko Radio 3, Metropolis Radio.

Місцеві радіостанції засновані в кожній общині країни (а в найбільших общинах їх наявно до десяти таких станцій) яких налічується уже більше 100, а з епохою інтернету свою нішу зайняли ще й інтернет-радіостанції.

Республіка Македонія охоплена значною телевізійною мережею^[29]. Ключовими є загальнодержавні телевізійні канали, а з кінця ΧΧ століття почали розвиватися й місцеві та нішеві телевізійні студії.

Джерела

- Фількевич Г. М., Всесвітня історія музики, Навчальний посібник, К.: Стилос, 2006 р.;
- Шестакова В. П., Музична эстетика західноєвропейського середньовіччя, К.Музична Україна, 1976 р.;
- Епохи історії музики в окремих викладах. Навчальний посібник. Переклад з нім. Ю. Семенов. В 2-х томах. — Одеса, Будівельник, 2004;
- Музыкальная энциклопедия в 6-ти томах., Москва, Вид."Советская Энциклопедия"., 1978 р.
- Firfov Z., Metricke osebine makedonske narodne muzike, predavanje odrzano na konferenciji Medunarodnog drustva za folklor, 1951;
- Skalovski T., Deset godina muzickog zivota Makedonjije, «Zvuk», 1955, No 2-3;
- Linin A., O muzickim instrumentima makedonskih slovena, «Zvuk», 1968, No 89;
- Н. Герасимова-Персидська, И. Лозова, ВИЗАНТИЯ И ВОСТОЧНАЯ ЕВРОПА. Литургические и музыкальные связи., Москва: Прогресс-Традиция, 2003 р.;
- Лосєв О. Ф., Музична естетика античного світу. Вид: М.Музична УкраЇна, 1974 р.;
- Грубер Р. І., История музыкальной культуры с древнейших времен до конца XVI века. Т.1. (части 1-2), Т.2 (части 1-2). — М.,Л., 1941–1959;
- Карakas В., Muzicki trvorci vo Makedonija, Skople, 1970.
- Pajtongiev, Gancho, Makedonski narodni ora, Makedonska kniga, Institut za folklor, kn. 1 (orska narodna tradicija), Skopje 1973;
- Petrov, Petўr, Harakterni tanci, Blagoevgrad 2000;
- Gimrevski, Borivoe, Gajdata vo Makedonija, Institut za folklor Marko Cepenkov, kn. 5, Skopje 1996;
- Gimrevski, Borivoe, Shupelkata vo Makedonija, Institut za folklor Marko Cepenkov, kn. 6, Skopje 2000
- Zdravev, Gorgi, Makedonski narodni nosii, Skopje 1996;
- Jankoviћ, Lubica, Danica, Narodne igre, III, Beograd 1939;
- Jankoviћ, Lubica, Danica, Narodne igre, IV, Beograd 1948;
- Toma Prošev, Современа македонска музика, Istarska Naklada, 1986;
- Dragoslav Ortakov, Muzičkata umetnost vo Makedonija, Makedonska revija, 1982;
- Makedonska pravoslavna crkva, Sotir Golabovski, Makedonsko crkovno peenje: Obshto peenje A, Том 2, Kultura, 1995;
- Makedonska pravoslavna crkva, Sotir Golabovski, Oktoëchos, Kultura, 1993;
- Georgi Popov, Kukuzel: roman, Том 1, Voennoizd. kompleks «Sv. Georgi Pobedonoset͡s͡», 1993;
- Aleksandar Linin, G. Pajtondžiev, G. Kolarov, Ǵorǵi Zdravev, Narodnite muzički instrumenti vo Makedonija, Makedonska kn., 1986;
- Aleksandar Linin, Makedonski instrumentalni orski narodni melodii, Makedonska kniga, 1978.