Сторінка психолога
Основні положення Концепції про Національну систему соціально-психологічної служби України
Документи ООН щодо прав людини не мають законодавчої сили доти, доки кожна окрема держава на основі ідей цих міжнародних документів не створить закони та не забезпечить їх функціонування.
Розглянемо основні законодавчі акти, нормативні документи, які регламентують та забезпечують діяльність Національної системи соціально-психологічної служби України.
Становлення цієї системи розпочалося у 1992 році прийняттям Ухвали про створення Концепції державної системи психологічної служби. У березні 1992 року було підготовлено та подано на адресу Комісії Верховної Ради України з питань науки і народної освіти листи: "Про створення державної системи психологічної служби України" і "Про кадрове забезпечення державної психологічної служби України", які поклали початок роботі з практичного вирішення проблеми створення мережі психологічних та соціально-психологічних служб в Україні.
У 1993 році Інститутом психології ім. Г. С. Костюка АПН України була розроблена і схвалена Кабінетом Міністрів "Концепція державної системи психологічної служби". Ця Концепція сама по собі не є законодавчим актом, проте становить змістову основу для їх розробки.
У її основних положеннях визначено мету і завдання діяльності Національної системи соціально-психологічних служб, описано структуру, напрямки діяльності та вимоги до фахівців, які можуть здійснювати роботу в межах системи. Так, зокрема, зазначається, що Національна система соціально-психологічної служби - це об'єднання державних органів й організацій, що виконують практичну роботу в галузі соціальної педагогіки, прикладної психології та прикладної соціології.
До Національної системи соціально-психологічної служби входять:
● психологічні та соціально-психологічні служби і підрозділи, які функціонують у різних відомствах (поки що спостерігається певна ізоляція і розрізненість у їх функціонуванні);
● соціально-психологічні служби державної адміністрації;
● територіальні (муніципальні) структури (об'єднання), які надають соціально-психологічні послуги населенню.
Основною метою Національної системи соціально-психологічної служби є забезпечення необхідних соціально-психологічних умов підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя (від політики й управління державою до сімейних стосунків та міжособистісних взаємодій) і водночас - підтримка розвитку і захист психічного здоров'я особистості громадян України.
Основними завданнями Національної системи соціально-психологічної служби є:
● 1) надання допомоги органам управління у розробці та реалізації державної політики на основі вивчення стану масової свідомості, прогнозування та активного впливу на соціально-психологічні процеси у суспільстві;
● 2) виконання консультативних, дорадчих та експертних функцій у сфері управління державою, в економіці, в інших галузях науки і культури, в органах законодавчої, виконавчої та судової справи;
● 3) забезпечення соціально-психологічного захисту і підтримки індивідуального розвитку громадян України з урахуванням їх здібностей, особливостей життя та праці;
● 4) участь у розробці та практичному застосуванні нових технологій та практик навчання і виховання, розвитку і перевиховання дітей та молоді, впливу ЗМІ на людей;
● 5) здійснення психометричного нагляду. Контроль за дотриманням професійної етики;
● 6) участь у ліцензуванні навчальних закладів і в атестації спеціалістів відповідно до державних і міжнародних стандартів;
● 7) координація прикладних психологічних, соціологічних та педагогічних досліджень у практичній діяльності; підтримка пріоритетних науково-методичних і практичних програм щодо роботи з сім'єю та молоддю, в галузях педагогічної, юридичної, військової, медичної та політичної психології, соціології, педагогіки. Створення єдиної інформаційної системи соціально-психологічної служби.
Органи в структурі Національної системи соціально-психологічної служби працюють на трьох рівнях: центральному, обласному, районному (міському).
На кожному рівні створюються практичні центри, які безпосередньо здійснюють практичну соціально-психологічну діяльність, і органи науково-методичного забезпечення діяльності служби.
Визнається право на створення професійної асоціації, товариства практикуючих психологів та соціальних працівників.
Вищим органом управління Національної системи соціально-психологічної служби є Рада головних психологів відомств і областей, яка визначає напрям та зміст діяльності Національної системи соціально-психологічної служби тощо.
Головною управлінською, методичною та координуючою організацією Національної системи соціально-психологічної служби є Український науково-методичний центр практичної психології та соціальної роботи.
Визначено функції та специфіку діяльності науково-методичного центру, Ради з практичної психології, головного психолога області, обласних, районних та міських центрів Національної системи соціально-психологічної служби, порядок їх атестації, акредитації тощо.
Національна система соціально-психологічної служби України створюється на основі зазначеної Концепції. Перш за все, слід відзначити, що процес створення її триває. Не досягнуто поки що узгодженості між соціально-психологічними та психологічними службами різних установ та відомств. Це створює певну складність у їх діяльності, у моніторингу основних напрямків їх діяльності тощо.
Отримати більш детальну інформацію Ви можете за номером телефону (шкільний психоло) або посиланням (сайт практичного психолога):
+380661266261
https://sites.google.com/view/psychology-13/
На заметку родителям!
Первый год обучения будет самым ответственным в школьной жизни!
1. Поддержите в ребенке его стремление стать школьником. Ваша искренняя заинтересованность в его школьных делах и заботах, серьезное отношение к его первым достижениям и возможным трудностям помогут первокласснику подтвердить значимость его нового положения и деятельности.
2. Обсудите с ребенком те правила и нормы, с которыми он встретился в школе. Объясните их необходимость и целесообразность.
3. Ваш ребенок пришел в школу, чтобы учиться. Когда человек учится, у него может что-то не сразу получаться, это естественно. Ребенок имеет право на ошибку.
4. Составьте вместе с первоклассником распорядок дня, следите за его соблюдением.
5. Не пропускайте трудности, возможные у ребенка на начальном этапе овладения учебными навыками. Если у первоклассника, например, есть логопедические проблемы, постарайтесь справиться с ними на первом году обучения.
6. Поддержите первоклассника в его желании добиться успеха. В каждой работе обязательно найдите, за что можно было бы его похвалить. Помните, что похвала и эмоциональная поддержка («Молодец!», «Ты так хорошо справился!») способны заметно повысить интеллектуальные достижения человека.
7. Если вас что-то беспокоит в поведении ребенка, его учебных делах, не стесняйтесь обращаться за советом и консультацией к учителю или школьному психологу.
8. С поступлением в школу в жизни вашего ребенка появился человек более авторитетный, чем вы. Это учитель. Уважайте мнение первоклассника о своем педагоге.
9. Учение – это нелегкий и ответственный труд. Поступление в школу существенно меняет жизнь ребенка, но не должно лишать ее многообразия, радости, игры. У первоклассника должно оставаться достаточно времени для игровых занятий.