Які назви в моєму рідному місті (селі) нагадують про минуле.

Мета : навчити учнів розповідати про те, як історики довідуються про минулі часи на основі назв населених пунктів, річок та топографічних назв; ознайомити учнів з прикладами історичних назв своєї місцевості, з яких можна довідатися про минулі часи; формувати навички самостійної роботи з використанням різних джерел інформації, вміння працювати в групі; сприяти вихованню в учнів інтересу до вивчення історії рідного краю.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, формування умінь та навичок.

Форма проведення уроку: практична робота.

Хід уроку :

І. Організаційний момент.

Учитель перевіряє підготовку учнів до уроку? об’єднує учнів у три групи:

Група № 1. «Знавці назв міст, сіл»

Група № 2. «Знавці назв озер, річок, урочищ»

Група № 3. «Знавці назв вулиць, провулків, майданів»

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

1. Згадайте географічні назви, пов’язані з вашими родинами: назви міст, сіл, де народилися ви, ваші батьки, бабусі й дідусі, назви місць, де живуть ваші родичі, де ви бували на відпочинку.

2. Що вам відомо про назву «Україна»? (с. 47)

3. Поясніть назви річок: Дон, Дніпро, Дунай, Дністер. (с. 50 - 51)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя: Сьогодні у нас практичне заняття, ми знову будемо виступати дослідниками. Ми будемо досліджувати історію географічних назв в нашому краї: назву міста, сіл нашого району, вулиць, річок, пояснювати, як назви стають у пригоді історикам.

Робота з зошиті: записати дату, тему практичного заняття.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Проблемне завдання уроку :

Які назви в Дунаєвецькому районі, місті Дунаївці нагадують про минуле?

1.Усвідомлення змісту роботи.

Робота з підручником с. 51 – 52 виконання завдання «Подискутуйте»:

1 група – роздивіться фото № 1, прочитайте коментар до нього, поясніть, як виникла назва Контрактового будинку на Подолі у Києві.

2 група - роздивіться фото № 2, прочитайте коментар до нього, поясніть, як виникла назва вулиці та собору у Львові.

3 група – роздивіться фото центральної площі у Переяславі-Хмельницькому, прочитайте коментар, поясніть як виникла назва міста, площі.

- Як згадані назви можуть стати у пригоді історикам?

2. Робота в парах.

- Чи знаєте ви, чому вулиця, на якій ви мешкаєте, має саме таку назву? Розкажіть про це один одному.

3. Робота в групах.

Учні виконують завдання на с. 52 – 53 у підручнику, складають словник назв. Вчитель виконує роль консультанта.

Група № 1. «Знавці назв міст, сіл»

Група № 2. «Знавці назв озер, річок, урочищ»

Група № 3. «Знавці назв вулиць, провулків, майданів»

V. Узагальнення і систематизація.

Вправа «Закінчити речення»

1.Сьогодні на уроці я дізнався назви, пов’язані з історичними подіями, - …

2.Сьогодні на уроці я навчився …

VІ. Виставлення оцінок.

Таблиця на с. 53 підручника . Взаємооцінка.

VIІ. Інструктаж в виконання домашнього завдання.

Твоче завдання на с. 53.

Додаток до практичної роботи № 2

1. Назва міста Дунаївці.

Окрім сучасної назви «Дуна́ївці», мешканцями міста вживається зрідка «Дунайо́вце», що походить від назви міста польською мовою Dunajowce та, російськомовними мешканцями, — «Дуна́євци» (рос. Дунаевцы).

Очевидно, що назва «Дунаївці» (до початку 18 століття — «Дунайгород») не має нічого спільного з назвою річки Дунай, адже місто розташоване далеко від неї. Є щонайменше три версії походження назви «Дунаївці».

Згідно з першою з них, вважається, що в основі слова«дунай» лежить корінь «дану», «дуна», «дон». Цей корінь вживався в мові індоєвропейських народів(давньоіндійській, готській та кельтській) та означало «воду, річку». Оскільки на території Дунаївців і досі є багато ставків та річка Тернава, то це могло стати основою походження назви міста. Тим більше, що в українських народних піснях та думах слово «дунай» якраз і зустрічається в значенні «вода, велика вода, розлив води».

Інша ж версія стверджує, що назва, можливо, пішла від прізвища Дунай, яке могли мати учасники дунайських походів.

Третя версія спирається на той факт, що в Україні є села Дунаїв, Дунаївка, а тому переселенці із населених пунктів з такою назвою могли назвати своє нове поселення за старим, рідним серцю зразком. Починаючи з кінця 20-х років 19 століття та до Незалежності України, Дунаївці були також відомі в народі як місто сукнарів.

2. Назви сіл Січенці, Мала Побіянка, Велика Побійна, Татариска, Могилівка.

Тільки протягом 1450-1550 рр. татари вчинили на Україну 24 спустошливих набіги. Проходили вони по так званому Чорному і Кучманському шляхах, що пролягали через Подільські землі. Француз Блез де Віженер, дослідник і археолог, у книзі, виданій 1573 року в Парижі, описує трагізм Поділля, який став своєрідним коридором для татарських набігів на Волинь, Галичину. У силу обставин „ на кордонах Поділля і Волині в напрямку Кам’янця, Дунаївців, Вишнівця утримуються, звичайно, добрі залоги з метою їх (татарів) стримати ...”. В описуваний ним період, 1575 року, татари полонили на Поділлі, Волині, Галичині 55 тис. чоловік, забрали 150 тис. худоби, 20 тис. овець. Все це розорило край. Наприкінці XV ст. в Подільському воєводстві налічувалося всього 216 поселень. Під час одного з таких набігів були знищені села Яруга й Луговина, замість них на новому місці вцілілі жителі Яруги на узліссі, що виблискувало на сонці, заснували село Блищанівку, луговинчани – Свистівку, у першій чверті XVІІІ ст. перейменовану в Михайлівку. Криваві події, пов’язані з нападами татарів, знайшли відбиток у топонімах – назвах сіл Січенці, Мала Побіянка, Велика Побійна, Татариска, Могилівка.

3. Походження назви Дунаївці, Чечельник.

До цих пір предметом наукових дискусій залишається походження назви міста. Одні дослідники пов’язують назву з торговим шляхом, що пролягав через місто і вів до країн Дунайського басейну – Волощини, Молдавії, Франції. Інші – із ставками-водоймами, біля яких селилися найдавніші жителі. Автор посібника „Топоніміка в школі” С.Д.Бабишен твердить, що дунаями в старовину називали ставки, водозбори, розливи води. Навіть в піснях співається „ Ой, за горами, вода дунаями ...”, „Понад дунаями, вода стоянами ...” Тому й місто називається Дунай-город.

Автор монографії „Знайомі незнайомці” Алла Петрівна Коваль, вважаючи цю версію основною, доводить, що Дунайгород і Дунаївці (так з XVIII ст. стало називатися містечко знову) мають в основі корінь дана, дуна, дон, що означає „вода”, „річка”. Однак наводить ще дві версії: назву міста міг дати якийсь Дунай, можливо учасник дунайських походів, або переселенці з однойменних поселень.

Краєзнавець І.Кулаківський зазначає, що топоніми з суфіксом –івці вказують на вихідців з інших поселень, у даному випадку – з галицького містечка Дунаїв, що на Львівщині, які були переселені або переселилися із-за якихось обставин на Поділля. Спочатку слово „дунаївці” означало людей, а згодом перейшло на їх нове поселення.

Ця версія має під собою незаперечний факт активного переміщення населення в середньовічні часи. Скажімо, Зелені Луки за легендою стали Чечельником у силу переміщення на Дунаєвеччину жителів Чечельника з Вінниччини.

Нам видається більш правдоподібним гідронімічне походження назви міста – від водойм, ставків – дунаїв.

4. Топоніми «Козацька долина», «Сині озера».

1653 року край зазнавав безкінечних спустошень у результаті переміщення і постоїв різних сил – козацьких, польських, татарських, неодноразових боїв. У травні Поділлям пройшли українські полки на чолі з Б. Хмельницьким, виганяючи поляків. У вересні 40-тисячне польське військо, направляючись до Бару, плюндрувало Дунаєвеччину. 1654 року тридцятитисячне польське військо на шляху до Шаргорода ”вогнем і мечем зносило села й хутори”. Від цього карального походу дуже потерпіли Дунаївці і навколишні села.

Край залишався ареною протиборства і в наступні роки. 1655 року , на початку серпня, тут з військами побував Б. Хмельницький. Восени його пограбували татари, що стали союзниками Польщі.

Зафіксувала деякі події того часу топонімія. «Козацька долина, що на межі вихрівських, ганівських і ставищанських полів, перейняла цю назву від кривавих зіткнень козаків з поляками. «Сині озера», ставищанські поля ліворуч шляху на Хмельницький, свого часу синіли жупанами польських жовнірів, які згубили свої голови на українській землі. Хрест на Кургані козацької слави в Козацькій долині, встановлений 2001 року, увічнює подвиг козаків – визволителів Дунаєвеччини. Ім’я Б.Хмельницького збережено в назві залісецького колективного господарства, у центрі села стоїть бюст козацькому гетьманові.

Легенди Поділля «Козацька долина»

На Поділлі, хто їде з Дунаївець, приміром, на Хмельницький, може почути: «Ось Козацька долина…» А там, ліворуч, покажуть Сині озера.

Ще чув я від свого діда Трифоиа Підгурського, що коли турки загарбали Кам’янець-Подільський, тоді ж вони вдерлися і на Дунаєвеччину. Турки по-звірячому вбивали і грабували людей. Місцеве населення давало відсіч. Та сили були далеко не рівні. Люди залишали свої оселі і ховалися у лісах, в міжгір’ях. Але турки й туди добиралися. Там, у долині річки Тернавки, де тепер село Січенці, в лісових хащах дика орда вирізала багато людей Воробіївки (так тоді називались Нижні Дунаївці). Житла спалили.

Люди покидали рідні місця і тікали до козаків на Січ, вливалися в їхні загони. Велика кількість тікала за річку Дунай. Козаки вирішили відомстити туркам за свій народ і вирушили проти них. Між Дунаївцями і Татариськами (нинішнім Ставищем) в долині зав’язався великий бій. Три дні відважно билися козаки з турками і перемогли. Долина і береги озер були вкриті синіми турецькими мундирами.

Після бою козаки розпочали бенкет. Продовжувався він цілу добу.

На пам’ять перемоги козаків над турками долину дотепер називають Козацькою, озера Синіми, бо встелені були синіми турецькими мундирами. Поселення козаків назвали Дунайградом.

5. Вулиця Ф. М. Рогульського.

Герой Радянського Союзу – Ф. М. Рогульський.

Рогульський Франц Миколайович (1916-1985) .

Народився в с.Зеленче, Герой Радянського Союзу (звання присвоєно 19 серпня 1944 року). Під час колективізації сім'ю Рогульських, як "кулаків", було вислано з рідного села на Північ. В 1932 році Франц Рогульський зміг повернутися в Україну - працював на заводі м.Дніпропетровськ. В 1939-му призваний в армію. Закінчив Харківське військове авіаучилище. З перших днів війни - льотчик авіації дальньої дії. На його рахунку бойові вильоти на Берлін, Данцінг, Тильзит, Кенігсберг. У 1944 році він здійснив 647 бойових вильотів (з яких - 95 за завданням Ставки Верховного Головнокомандування). За роки війни пробув у повітрі 3557 годин або 148 діб! Після звільнення у запас працював у цивільній авіації - з 1961 року командир літака ТУ-104 Одеського аеропорту. Помер 22 серпня 1985 року. Похований в Одесі. Ім'я Рогульського носять вулиці в м. Дунаївцях і с. Зеленче.