Пам'яті поета Івана Шевченка

    Відомому українському письменнику, козельчанину Іванові Шевченку 16 вересня 2016 року  виповнилося б 90 років. До цієї дати Іван Миколайович не дожив, завершивши свій земний шлях в останній день червня 2009 року. Але живий у нашій пам'яті образ добропорядної, відкритої людини, освітянина-трудівника, а літературна спадщина талановитого прозаїка і поета навіки закарбована у слові. Він ніби звертається ним до нас із вічності.

    Довге і безперечно змістовне життя Івана Шевченка, насичене трагічними і світлими подіями, ще приверне увагу літературних дослідників. Його доля немовби акумулювала в собі життєвий і духовний досвід покоління, за плечима якого голодні 1932-1933 роки, страшна війна, повоєнне лихоліття, непрості, порівняно недавні часи, бурхливе і жорстоке сьогодення. Представники того покоління ще живуть серед нас, стаючи вічним відлунням добрих справ і героїчних вчинків, бентежачи наші серця своїм життєвим прикладом.

    Друга світова війна  стала для Івана Шевченка важким випробуванням. Шістнадцятирічним хлопцем його забрали на роботи до фашистської Німеччини. Нелегка остарбайтерська доля, тяжка підневільна праця, неодноразові втечі, зрештою – штрафний табір. Про свої поневіряння під час війни, вже будучи письменником, Іван Шевченко розповів у книзі «Впоперек ночі». 

    А по війні де тільки не працював: автослюсарем, на лісорозробках, на відбудові Донбасу. Втім, у Донбас  Іван Шевченко ще повернеться. Це станеться після того, як він закінчить гірничий технікум, гірничий факультет Київського політехнічного інституту. Працюватиме начальником дільниці на шахті, технічним інспектором. Лише коли здоров′я стане підводити, переїде до Козельця і, закінчивши педагогічний інститут, до 1986 року викладатиме  фізику у технікумі ветеринарної медицини. Слід сказати, що невтомна педагогічна праця Шевченка відзначена високим званням Заслуженого вчителя України. Виготовляв разом з учнями різноманітні прилади і пристрої, які допомагали в навчальному процесі, стенди, займався раціоналізаторством. Були дипломи переможців різних виставок і конкурсів технічної творчості. Користувався незаперечним авторитетом.

    Письменницька діяльність Івана Шевченка – то особлива віха його біографії.       Накопичивши багатий життєвий досвід і на момент приходу в літературу досконало володіючи словом, Іван Шевченко захотів поділитися своїми думками і почуттями з сучасниками, особливо з дітьми та молоддю. Можливо, ще в студентські роки став би Іван Шевченко літератором, та заважало остарбайтерське минуле.

    Література тоді була пов’язана з ідеологією, тож  мені нічого було на письменницькій ниві робити - не хотілося, щоб постійно перевіряли чи підозрювали, - говорив якось мені Іван Миколайович. Та все ж давнє захоплення вирвалося у світ, вилившись у постійну потребу писати, щоб щось вагоме сказати людям. Писав вірші, оповідання, новели, повісті, романи, твори для дітей. З часу виходу першої книги "Очима зеле-ного хлопчика" у 1998 році побачили світ понад 20 книг прози, поетична збірка. І.Шевченко став лауреатом трьох літературних премій, керував районним літературним об'єднанням, виступав перед читачами.

    Найкращі з творчої спадщини Івана Шевченка - повість "Зведи свій храм", роман "Третейський суд", за який він удостоєний у 1994 році Міжнародної премії Союзу Українок у Філадельфії, повісті "Далека луна за журавлиними бродами", "Гострі леза пам'яті", "Ошукана молитва", роман "Біла зоря з туману". Свій останній роман "Дерево коренем сильне" письменник встиг закінчити, але він ще не виданий.

Особливо письменник любив дітей, яким присвятив багато своїх творів - добрих, життєрадісних, сердечних і надзвичайно цікавих. Він завжди з радістю зустрічався з молоддю, розповідав їй не лише про своє важке, сповнене пригод і різних перипетій життя, але й про те, як  любити свій край, бути корисним суспільству й українській державі.

    Іван Шевченко, як ніхто інший, відзначався фантастичною відданістю улюбленій письменницькій справі, неймовірною вимогливістю до кожного написаного слова. І це помітно по його творах.

    Він охоче і залюбки допомагав знайти себе молодим літераторам, давав їм просто безцінні поради. Очолюючи літературне об'єднання ім. В. Нефеліна при редакції районної газети «Новини Придесення», Іван Шевченко був завжди чутливим до молодих талантів, вимогливим до колег по літературному цеху.

    Багато віршів письменника покладені на музику місцевими композиторами і лунають зі сцен та помостів.  Як пісні, їх знають і люблять земляки.

    Відкидаючи різні догми, ламаючи заскорузлі правила, Іван Шевченко йшов по життю доброзичливим оптимістом, хоча доля його не пестила. Завданням усього його життя було бажання зробити цей світ бодай на краплину добрішим, людянішим і кращим.

    На честь письменника і педагога Івана Миколайовича Шевченка, чиє слово правдиве і  художньо сильне, який боровся за духовне відродження своєї рідної землі, розпорядженням Козелецької селищної ради №21-Р від  19    лютого  2016 р. в смт. Козелець, вулицю Ватутіна було переіменовано на вулицю  Івана Шевченка.

    Він завжди житиме у нашій пам'яті.

    Завідуюча бібліотеки  Щербина Любов Миколаївна