Середа Олексій Борисович народився у місті Харкові в той день коли в пустелі Сахара йшов сніг (17.02.1979).

Так звичайно я розпочинаю свою розповідь про початок власного життя. В той період життя всіх малюків, школярів, громадян мало сенс прожити життя з користю для інших. Тому, вірогідно, батьки й готували мене для того, щоб я жив не для того, щоб їсти.

Школа мого дитинства №150 подарила мені теплоту рук Першої Вчительки, турботу улюблених Вчителів (пишу з великої літери, бо вірю, що коли-небудь запровадимо зміну у правописі і ці люди будуть дорівнюватися назвам найвищих державних посад, бо гідні цього). Десять років я був тим скелястим каменем, який постійно тесали, шліфували й знову тесали. Але я був глядач, а на сцені були вони – Вчителі.

Може бажання подивитися на цей процес з іншого боку приведе мене пізніше до вчительської сцени.

А поки було народження нової держави, а з нею й народження інших громадян. Важко було подумати у ті дев'яності, що буде завтра з нами. «Не дай Бог жити в епоху змін!» Слова Конфуція я впізнаю пізніше по власному досвіду тієї епохи, коли люди ставали не тими, кого хотів бачити Бог перед створенням.

Пам'ятаю як, повернувшись з приймальної комісії педагогічного університету з викликом «Зарахован!» я відчув радість Матері – її син не буде банкіром, олігархом та іншою істотою, яка служить грошам. «Багаті, думають, що вони зможуть все купити за свої багатства, але самі насамперед продали себе»,- говорив Френсіс Бекон. Та й дісно, чому ми пам'ятаємо лише тих, хто нас навчає, лікує, рятує, захищає, а всі, хто надають кредити, багато говорять по телевізору та зловживають довірою суспільства - назавжди зникають з нашого серця?

Відповіді на всі ті питання надає Історія. «Історія - скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застереження для майбутнього» - слова М. Сервантеса актуальні й понині.

Мій життєвий вибір – служіння Історії, застережувати нові покоління не повторювати помилок. А хто бореться з людськими помилками, навіть ще не здійсненими, як не Вчитель?

Навчання на історичному факультеті Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди один з яскравих етапів мого життя.

Поряд з безцінним досвідом істориків-викладачів я отримав спеціальність за дипломом «Педагогічна освіта» (2004, з відзнакою), «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія», магістр історії (2005, з відзнакою); навчався в Інституті післядипломної освіти за спеціальністю «Управління навчальним закладом» (2006, з відзнакою).

Пам'ятаю як арену Колізею перший свій урок, класне керівництво та подяки тих, хто розпочав доросле життя. Всі ті почуття, які я відчував у дитинстві…

Але найдорожчими учнями залишаються ті, хто обрав професію Вчителя! Прийде час і вони будуть стояти на цій сцені-арені, щоб знищувати людські пороки, дарити тепло своїм учням!