Виховна робота

В людині, яку ми виховуємо,

повинні поєднуватися моральна чистота,

духовне багатство, фізична досконалість.

Сухомлинський В. В.

Мета виховання нашої школи : забезпечення постійної відповідальної поведінки, формування високих моральних якостей сформованості імунітету до негативних впливів соціального середовища.

Це мета, в основі якої лежить ідея про розвиток особистості в гармонії з собою та суспільством.

Система виховної роботи в школі розроблена відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» Конвенції ООН про права дитини, статуту навчального закладу.Основними ідеями, які лягли в основу виховної системи школи, є ідея гуманізму, педагогіки співробітництва, загального піклування, формування єдиного виховного простору.

Відповідно до основних орієнтирів виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України визначено основні принци виховання, на яких будується виховна система школи:

• єдність національного і загальнолюдського – формування свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодіння українською мовою, використання всіх багатств і засобів у мовній практиці, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини тощо, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну, оволодіння надбаннями світової культури;

• природовідповідальність у вихованні – врахування у процесі виховання багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх психологічних, національних і релігійних особливостей;

• культуровідповідність виховання – органічний зв’язок з історією народу, його мовою, культурами та прогресивними родинно прибутковими і релігійними традиціями, народним мистецтвом, традиціями і культурами інших народів світу, забезпечення духовної єдності, наступності та спадкоємності поколінь, зв’язок виховання з життям;

• активність, самодіяльність і творча ініціатива учнівської молоді, поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, утвердження життєвого оптимізму, розвиток навичок позитивного мислення;

• демократизація виховання, розвиток різноманітних форм співробітництва і встановлення довіри між вихователями, повага до суверенітету особистості дитини, розуміння її запитів та інтересів;

• гуманізація виховання – пріоритет завдань самореалізації особистості вихованця, створення умов для вияву обдарованості і талантів дітей, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної;

• безперервність і наступність виховання – досягнення цілісності і наступності у вихованні; перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини; нероздільність знання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання, формування особистості;

• єдність навчання і виховання – розвиток і формування особистості, опанування нею національною і світовою культурою здійснюється як єдиний процес, що передбачає набуття знань, вироблення ставлень та цінностей, які в кінцевому рахунку обумовлюють світогляд та ідеали людини;

• диференціація та індивідуалізація виховного процесу – врахування у виховній роботі рівня фізичного, психічного, духовного та інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальності кожного;

• гармонія родинного і суспільного виховання – організація педагогічного всеобучу батьків, об’єднання і координація зусиль усіх суспільних інструкцій.

Як зазначено в основних орієнтирах виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України, сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характе­ризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загальновизнаними цінностями і якостями та самореалізації його сутнісних сил.

Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення, а саме:

• ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави;

• ціннісне ставлення особистості до людей,родини;

• ціннісне ставлення особистості до природи;

• ціннісне ставлення особистості докультури і мистецтва ;

• ціннісне ставлення особистості до праці ;

• ціннісне ставлення особистості до себе (через фізичне, психічне та соціальне "Я").

Усі змістові лінії системи знаходять своє відображення в урочній та позаурочній діяльності.