Post date: 5 бер. 2012 10:54:09
Чому саме 8 березня стало святом жінок? Невже сонце, тепло, оголені жіночі ніжки та сяючі посмішки прекрасної статі стали причиною цього? Ні, тут щось глибше.
А почалося все так. Одного прекрасного дня, а саме восьмого березня, жінкам містечка, котре точно знаходиться на одному з материків Землі, набридло днями стовбичити біля плити. Їм захотілося мати такі ж права, як і в чоловіків. Тому вони організували «Марш порожніх каструль». На вулиці, вулички, завулки й площі вийшли панянки з ложками в правій руці та порожніми каструлями – в лівій. «Бумц-бамц!», – лунало звідусіль. «Тарарамсь-тарабамсь!», – йшло відлуння від ударів ложками об каструлі.
Так прекрасна половина людства висловлювала своє «фе!» гнітючому становищу жінки в суспільстві. А на завершення «революційного» маршу жінки-«воїни» організували мітинг «Нас не люблять, нас не цінують, нас утискають. Борімося!»
Все закінчилося тим, що жителі містечка ще довгенько чули у своїх вухах звук бумкання ложок об порожні каструлі. Але оголошувати восьме березня святом жіночої свободи, звісно, ніхто не поспішав. А навіщо? Розширювати жіночі права – дурниця! Вони й так багато мають.
Та це ще не закінчення. Далі було так. У 1910 році про «Марш порожніх каструль» раптом згадали більшовики. Пішло ланцюгове нагадування, воно долетіло й до Клари Цеткін – відомої жінки-соціалістки. Цеткін подумала й вирішила зібрати в Копенгагені (Данія) Установчий з'їзд ІІ Інтернаціоналу. Звучить серйозно! На з'їзді вона й висунула ідею об'єднання жінок всього світу в боротьбі за надання жінкам таких самих прав та вольностей, які є в чоловіків.
«Даєш жінкам волю, права й демократію?!» «Депутати»-учасниці з'їзду довго не вагалися, відповідь була однозначною: «Даєш!» Постановили й вирішили зробити день з'їзду Міжнародної конференції соціалісток, 8 березня, Міжнародним жіночим днем. Дякуємо вам, жінки-соціалістки.
Правда, дехто шукає корені дати, обраної Кларою Цеткін, в іудейському святі Пурім. Саме восьмого березня у 5 ст. до н. е. цариця Вавілону Есфір врятувала свій єврейський народ від величезної бійні. Хтозна, можливо в цьому щось є.
Але можете не сумніватися, чоловіки таки почули жінок. І вже через рік, 8 березня 1911 року, Жіночий день вперше відсвяткували в Європі. Чоловіки Німеччини, Австрії, Данії та Швеції принесли своїм жінкам квіти й подарунки, приготували сніданок і навіть помили посуд.
А от росіянам знадобилося три роки, щоб змиритися з тим, що жінка теж – людина. Росіянки лише в 1913 році почали отримувати свої традиційні букети. У поштових відділеннях почали з'являтися листівки «Вітаю з 8 Березням», а хлопчики-школярі власними руками на уроках праці почали виготовляти з кольорового паперу вітальні листівочки для своїх матусь та однокласниць. На очах матусь, які отримували такі подарунки, з'являлися сльози, а на вустах школярочок – посмішка. Всій жіночі половині, як дорослій так і маленькій, було приємно, що їх вітають із власним святом.
А потім якось так трапилося, що й уряд Радянського Союзу вирішив вшанувати жінок. У 1965 році вийшла постанова, в якій було сказано, що восьме березня оголошено неробочим днем. Довгенько вагалися чоловіки, щоб піти на такі поступки, цілих п'ятдесят п'ять років.
А пізніше члени Організації об'єднаних націй подивилися на те, що робиться у світі, та й собі вирішили якось вшанувати вже не дуже слабку половину людства. Вони оголосили 1975-ий рік Роком жінки, й з цього ж року почали проводити Міжнародний день боротьби за права жінок.
З одного боку – все дуже добре: жінці також дали права, а от з іншого – за що боролися, на те й напоролися. Інколи трапляється, що коли просиш деяких чоловіків забити цвяха чи піднести важку сумку, то можна почути досить стандартну фразу: «Ви ж боролися за рівність… Вперед!» І що можна відповісти такому горе-»чоловікові»? «А ти випадково не чув, мужність ще ніхто не відміняв!» Хоча, на таких чоловікосапієнсів навряд чи подіє…
Спочатку Восьме березня задумувалося як день солідарності та боротьби жінок за свої права. Зараз, в залежності від національних традицій країни, жінки починають боротися за досить конкретні речі: право на шлюб за власним вибором, право на те, щоб стати президентом країни, право на професійну самореалізацію. Але, як не сумно про це говорити, чоловіки ще й досі не хочуть ділитися з жінками правами. Чомусь я вже не дивуюся, коли приходжу в пристойну установу й чую: «Вибачте, ви – жінка, й ми не можемо вам платити стільки ж, як чоловікові. Ви ж повинні розуміти, що декрет, діти, дитячі садочки і всяке таке роблять вас не настільки конкурентноздатною, як чоловіка…»
Радує те, що в багатьох країнах є День матері. Приємно. У Франції є День бабусі. Зрозуміло. В Японії – День дівчаток. От молодці. А в Латинській Америці навіть є День емансипації. Що й не дивно.
Таки жінка не залишилася за кулісами уваги. А нам, українкам, сьогодні знову подарують квіти, знову відкоркують пляшку шампанського, знову принесуть улюблені цукерки та парфуми. А можливо котрийсь із чоловіків у переддень забіжить до ювелірної крамнички, щоб купити своїй коханій обручку. Пропозиція руки й серця – неймовірний подарунок для коханої дівчини в найжіночніше свято року.
А до того, поки календар не відкрив листочок із граційною цифрою «8», наші наймужніші, потурбуйтеся про те, щоб жінка відчула в цей день себе справжньою королевою. І не потрібно вигадувати велосипед. Не секрет, що кожна жінка в день свого свята чекає уваги. Дізнайтеся, нарешті, які квіти подобаються вашій жінці найбільше. Думаю, це буде нескладно. Якщо вашій любій не подобаються мертві квіти, є вазони. Вони ще довго нагадуватимуть коханій, що це саме ви подарували його.
Проблему з презентом теж легко розв'язати. Якщо фантазії не вистачає, що дуже прикро, спробуйте дізнатися у жінки, що б найбільше їй хотілося отримати у цей весняний день. Тільки не потрібно казати: «Люба, ходімо щось виберемо тобі». Людині голова дана не лише для того, щоб було куди капелюха надягти. Якщо самі не в змозі довідатися, що бажає серце милої, тоді хоча б попросіть про послугу її подругу, сестру, маму, доньку. Напевно в цьому світі ще є люди, які б могли дізнатися про мрії вашої любої так, щоб вона про це навіть не запідозрила. Отже, з подарунком вирішили.
Тепер залишилося прокинутися на годину раніше, піти на кухню, приготувати святковий сніданок, а потім зайти до кімнати, де спить кохана жінка й розбудити її терпким запахом кави. Повірте, вогник в очах та ніжна посмішка, а головне – гарний настрій на весь день, будуть вже її подарунками для вас.
Любі чоловіки, жінки розуміють, що щоденно робити її королевою не кожному під силу, але хоча б раз на рік вони заслуговують на це? Дайте жінці відчути себе коханою та неповторною, і любов та турбота повернеться вам 364-рицею.