Психолог радить

Як допомогти дитині домогтися успіхів у навчанні

Велика частина труднощів, з якими діти стикаються у школі, пов'язана швидше з поводженням, ніж зі здібностями до навчання. Наприклад, багато хто з учнів, які погано вчаться, не виконують домашніх завдань або погано поводяться під час уроків. І навпаки, більшість хорошистів — це ті, хто поводиться добре в школі: виконує вказівки вчителів, правильно реагує на критичні зауваження і ладить з однокласниками. Учні, що володіють гарними навичками спілкування, найчастіше не мають особливих проблем з успішністю.

Тому поговоримо про те, що потрібно робити батькам вдома, щоб допомогти дитині краще вчитися і поводитися в школі.

По-перше, допоможіть вашій дитині навчитися тому, як дотримуватися вказівок.

По-друге, постійно беріть активну участь у їхньому навчанні, бо шкільні успіхи дітей тісно пов'язані з тим, наскільки батьки зацікавлені їхнім шкільним життям. Якщо ви будете регулярно цікавитися, як пройшов у вашої дитини її шкільний день, це вже покладе гарний початок вашій участі.

Однак буде ще краще, якщо розпитуючи дітей, ви звернете увагу на такі деталі:

Замість того щоб ставити загальне запитання, на яке дитина може дати коротку й односкладну відповідь, попросіть її розповісти або навіть показати щось конкретне. На такі прохання, як: “Покажи, що ви сьогодні робили в школі” або “Розкажи, чим ви займалися на уроці математики”, дитина зможе дати набагато більш докладну відповідь, ніж на загальне питання: “Як справи в школі?”. Цікавлячись тими сторонами шкільного життя, які їй особливо до душі, ви завоюєте довіру дитини і відкриєте можливість обговорювати інші шкільні теми. Запитайте дітей про її друзів та однокласників, про те, які предмети або вчителі їй більше подобаються, а які не подобаються.

Нижче наведені деякі навички, яким ви можете вчити вашу дитину, щоб поліпшити її успішність у школі.

1. Як виконувати домашню роботу.

Рідко зустрінеш дитину, яка б сприймала домашні завдання як велике задоволення. Однак уміння швидко і добре готувати уроки знадобиться їй протягом усього життя. Виконуючи домашню роботу, дитина повинна дотримуватись такого порядку:

З'ясувати в школі, що задано з кожного предмета.

Не забути взяти книги й інші матеріали, необхідні для виконання уроків.

Сісти за уроки у відведений для цього час.

Ретельно і старанно виконати всі домашні завдання.

Акуратно скласти приготовлені на завтра уроки в портфель або сумку.

Що варто пояснити дитині

Якщо ти будеш робити уроки без ниття й опору, у тебе залишиться більше часу на ігри.

Уроки краще робити на свіжу голову, тоді ти виконаєш завдання більш точно і правильно, отже, сідати за них треба раніше.

Якщо тобі заздалегідь дали велике завдання з якогось предмета, починай виконувати його одразу, не відкладаючи. Поділи завдання на невеликі частини, склади список і викреслюй з нього те, що зробив, у міру того, як будеш справлятися з завданням. Звичайно, учні, що сідають за уроки одразу, одержують кращі оцінки, ніж ті, хто відкладає це до останньої хвилини.

Будь готовим до несподіванок. Якщо ти почав робити уроки раніше, у тебе в запасі буде більше часу і непередбачені труднощі або надзвичайна ситуація не перешкодять тобі виконати все завдання.

2. Як підготуватися до уроку.

Якщо дитина навчиться правильно готуватися до уроків, вона буде почувати себе більш впевнено і зможе краще вчитися. Ось як слід готуватися до уроків:

Підготуй усі необхідні книги, зошити, домашню роботу, олівці і ручки.

Приходь до класу вчасно.

Показуй домашні завдання на першу вимогу вчителя (вчительки). Записуй завдання.

Що варто пояснити дитині

Якщо ти готовий до уроку, тобі буде легше вчитися, і вчителі будуть відноситися до тебе і твоєї роботи з повагою.

Якщо станеться якась надзвичайна ситуація і ти не зможеш правильно підготуватися до уроку, вчитель (вчителька) будуть знати, що це випадковість, і виявлять поблажливість.

Підготуватися до уроку — означає вивчити те, що задано на цей день. Якщо ти будеш знати пройдений матеріал, тобі легше буде зрозуміти новий.

3. Як привернути увагу вчителя (вчительки).

Значна частина життя дитини проходить у класі. Тому важливо, щоб вона вміла правильно взаємодіяти з учителями. Однією з навичок, яка їй для цього буде потрібна, - привернення уваги вчителя (вчительки). Наступні поради допоможуть дитині у її формуванні.

Подивися на вчителя (вчительку).

Спокійно підніми руку..

Почекай, щоб тебе викликали.

Спокійним голосом постав своє запитання або дай відповідь на запитання вчителя (вчительки).

Якщо вчитель (вчителька) відповість на твоє запитання, подякуй.

Що варто пояснити дитині

Пам'ятай, що ти в класі не один. Потерпи, поки вчитель (вчителька) допомагає іншому учневі або відповідає на інші запитання.

Якщо тобі не вдалося привернути увагу вчителя (вчительки) в перший раз, спробуй ще.

Якщо тобі ніяк не вдається привернути увагу вчителя (вчительки), поговори з ним (нею) на перерві. Поясни ситуацію і запитай, що тобі необхідно зробити наступного разу, щоб привернути їхню увагу на уроці.

4. Як вчити уроки.

Ні в початкових, ні в старших класах не можна домогтися успіху, якщо не вмієш вчити уроки. В училищі, коледжі, чи університеті ця навичка ще більш необхідна. Загальновідомо, що той, хто регулярно виконує домашні завдання, вчиться набагато краще, ніж ті, хто їх не виконує. Наступні вказівки допоможуть вашій дитині у цій справі:

Підбери необхідні книги і матеріали.

Зосередь увагу на завданні.

Занотуй те, що вважаєш особливо важливим.

Кілька разів повтори про себе головні правила.

Виконуючи завдання, не відволікайся (ніякого телефона чи телевізора).

Що варто пояснити дитині

Не тягни з уроками до останньої хвилини. Ти не знаєш, скільки часу тобі може знадобитися.

Якщо ти почуваєш, що перестаєш що-небудь сприймати або читаєш те саме місце по кілька разів, зроби невелику перерву і розімнися. Іноді буває корисно планувати перерви заздалегідь. Знаючи, що через 15 хвилин тебе чекає перерва, буде легше зосередитися.

Не слухай друзів, які будуть переконувати тебе, що навчання — це дурниця і уроки роблять тільки зубрилки. Приймаючи рішення, думай про себе і своє майбутнє.

Виконання домашніх завдань допоможе тобі краще підготуватися до уроків у школі і почувати себе більш упевнено.

5. Як не відволікатися під час занять, якщо тобі хтось заважає.

Іноді діти запевняють, що шум анітрохи не заважає їм робити уроки, уважно слухати те, що ми їм говоримо, або виконувати інші завдання, що вимагають зосередженості. Буває, вони намагаються нас переконати, що для того щоб зосередитися, їм просто необхідна музика, телевізор або друзі. Щоб вони не говорили, треба пам'ятати, що шум та інші відволікаючі фактори знижують здатність дитини концентрувати увагу. Як же навчити їх займатися у класі, де так багато відволікаючих факторів?

Ось кілька кроків, що у цьому допоможуть:

Намагайся не дивитися на тих, хто тобі заважає.

Продовжуй зосереджуватися на своїй роботі.

Не відповідай на запитання, хихотання і дражніння.

За необхідності повідом старшим про те, що тебе відволікають.

Що варто пояснити дитині?

Якщо ти будеш тренуватися зосереджуватися на завданні в спокійній обстановці, у тебе краще вийде бути уважним і тоді, коли навколо багато відволікаючих факторів.

Якщо хтось постійно тобі набридає, постарайся не звертати на нього уваги — зрештою ця людина відстане.

Для того, щоб навчитися зосереджуватися, потрібна практика. Намагайся робити це, навіть якщо спочатку в тебе нічого не вийде.

Іноді під час уроку дітям незручно буває скаржитися на тих, хто їм заважає. Можна поговорити про це з викладачем (викладачкою) після уроку.

6. Як брати участь у загальній справі.

Навряд чи кому-небудь з дітей подобається залишатися осторонь від життя колективу, однак буває, що дитина просто не знає, що потрібно зробити, щоб включитися у загальну справу або соромиться попросити про це. Ось деякі кроки, що допоможуть їй зробити це з меншими зусиллями:

- чемно запитай, чи можеш ти доєднатися;

- запитай, що ти повинен робити (або сам запропонуй зайнятися чимось, що тобі особливо подобається);

- виконай покладений на тебе обов'язок;

- співпрацюй з іншими учасниками — слухай і приймай те, що пропонують вони, і висловлюй свої думки;

- виражай схвалення, коли в них щось добре виходить.

Що варто пояснити дитині?

Постарайся зрозуміти, що всі ми відчуваємо деяку боязкість, коли приєднуємося до незнайомої групи. Кожний, хто в даний момент належить до цієї групи, колись був тут новеньким.

Подумай заздалегідь, якою може бути твоя участь у даному випадку. Підготувавшись таким чином, ти відчуєш себе більш упевнено.

Якщо тебе не приймуть відразу, через якийсь час спробуй ще або ж спробуй удачі в іншій групі чи з іншим видом діяльності.

Іноді діти можуть змусити тебе зробити щось негарне або небезпечне. Помітивши це, постарайся якнайшвидше залишити цю компанію. Якщо тебе хочуть підбити на щось погане, повідом своїм батькам або скажи про це вчителю чи вчительці.

Потреба творити добро

Людина з’являється на цей світ чистою і безгрішною, і вже від її волі залежить, чи збереже вона цю чистоту надалі. Головне призначення і потреба людини у цьому світі, закладені у людській свідомості від природи, - творити добро. Знайомство із ним починається з лагідної колискової пісні матері, правдивого батьківського слова, щирості братів і сестер, замилування красою природи, її довершеністю. Та рано чи пізно життя повертається до нас темним боком. І саме тоді кожен задумується: чому в такому довершеному світі існує зло?

Ці два паростки народилися і помруть разом. Давня мудрість стверджує: коли люди довідалися про існування добра, з’явилося зло. Корінь його – у небажанні робити добро. Лінь, заздрість, жорстокість, бездумність, обман та лицемірство, пияцтво та розпуста з’являються на грунті бездіяльності. Хоч як це прикро, для цього не потрібні ані фізичні, ані душевні зусилля.

«Але як можна творити добро, коли навколо стільки зла?» - чуємо не раз. Однак якщо відповідатимемо злом, його стане ще більше. Треба любити ближнього свого, як самого себе, сказано у Святому писанні у притчі про доброго самарянина. Навіть якщо це ворог. Адже до жорстокості – лише один крок, особливо якщо навкруги панує байдужість. У нинішньому світі нікому немає діла до того, які фільми дивимось, які книги читаємо. Також напевне не знаємо, який ідеал захопить нас завтра. Коли ж нарешті зрозуміємо, що пияцтво, наркоманія, куріння одурманюють розум, притупляють почуття провини?

Кажуть, що добро писане на піску, а зло – на камені. Це підтверджує необхідність тривалої, наполегливої, щирої праці на користь справи. Як результат – добро робить і людину, і весь світ прекрасним. Світ не просто «не без добрих людей», його наповнюють добротою самі люди. І якщо, не очікуючи слави та багатства, хоч трохи долучимося до творення добра, воно примножиться. Посади квітку, скажи добре слово, вшануй старшу людину, захисти тварину… Почнімо з найменшого – і добра у світі побільшає.

Намагаймося робити щось корисне, тоді стане краще і нам. Не забуваймо: у житті все можна змінити, і саме від нас залежить, яким шляхом підемо. Знайдімо в собі сили підтримати тих, перед ким стоїть нелегкий вибір. Станьмо трохи добрішими одне до одного – і світ стане щедрішим для нас.

Любові, злагоди та щастя вам!

Доброго дня, шановні вчителі!

Сьогодні ми поговоримо про особистісний підхід в оцінюванні учнів.

Особистісно орієнтоване виховання – це утвердження особистості як вищої цінності буття, навколо якої групуються решта суспільних пріоритетів, навіть істина при цьому виступає не як мета, а як засіб розвитку духовності особистості. При цьому все, що оточує дитину, що вона так чи інакше включає до предметної і психічної діяльності, складає середовище її виховання та освіти.

Оцінювання – це об’єктивне відображення результатів діяльності учнів. Для об’єктивності оцінювання повинне бути критеріальним, цілеспрямованим, систематичним.

1. Індивідуально – диференційований підхід в оцінюванні реалізується на основі актуального рівня навченості дітей та їхніх індивідуальних психологічних якостей:

- контрольні завдання різного рівня складності;

- контрольні завдання, що вимагають різних видів діяльності учнів;

- контрольні завдання, які вимагають різних видів взаємодії між тим, хто перевіряє та оцінює, і тим, чия діяльність оцінюється;

- обов’язковою є аргументація оцінки суб’єктом контрольно – оцінювальної діяльності з урахуванням індивідуальних психологічних якостей того, чия діяльність оцінюється ( насамперед – вразливі та конфліктні учні).

2. Суб’єкт - суб’єктний підхід до оцінювання діяльності учнів реалізується такими методами:

- по можливості, найбільш повною попередньою інформованістю учнів про перебіг вивчення предмета, про терміни, цілі, зміст, форми і критерії контрольно – оцінювальної діяльності;

- необхідно найбільш повно використати ситуації вільного суб’єктного вибору самими учнями методів і форм контролю й оцінювання їх навчальної діяльності в межах заздалегідь визначених норм і критеріїв;

- необхідно якомога більше задовольняти потребу учнів у суб’єктній участі в оцінюванні своєї діяльності, діяльності інших учнів і педагогів.

Цінування – це щирий вияв педагогом свого задоволення успішною діяльністю учнів, яка була досягнута ними на основі мобілізації своїх знань, умінь, особистісних якостей.

Діяльність цінування можна систематизувати за основними формами і спрямованістю його реалізації6

- форми цінування бувають прямими і опосередкованими ( через думки інших суб’єктів освітнього процесу), а також вербальними ( мовленнєво – семантичні) і невербальними ( інтонація, погляд, рух, міміка тощо);

- спрямованість діяльності цінування ділиться на цінування досягнутих результатів ( рівень компетентності учнів), цінування ефективності діяльності учнів ( індивідуальна успішність їх наближення до позитивних результатів), цінування тих особистісних якостей учнів, які дають змогу досягати необхідних результатів

Побудова особистісно орієнтованого освітнього процесу у школі передбачає усвідомлення цілей і відповідної їм системи норм та цінностей у діяльності школи як надзвичайно важливу умову.

Добре відомо, що аксіологічні орієнтири втілюють у собі національні та загальнолюдські цінності духовного життя суспільства і складають одну із сутнісних основ його стратегії в освіті. За своєю суттю вони історичні, тобто, належачи конкретному епосу, на кожному новому витку свого історичного руху набувають нового смислу і взаємодіють з цінностями наступного періоду, зберігаючи в них конструктивно – позитивне значення…