Дата публикации: 06.06.2017 7:32:34
В наш час телебачення стало невід’ємною частиною життя кожної сім’ї, а підростаюче покоління проводить біля нього велику частину свого вільного часу. Діти, особливо підлітки залишаються часто наодинці з негативним впливом екранів телевізорів, мережі – інтернет, радіо, ЗМІ. Під цими впливами у підлітків формується страх, агресія, тривожність, незахищеність стосовно навколишнього світу, що проявляється у формі молодіжних субкультур в асоціальній поведінці.
Один із суттєвих засобів соціалізації є засоби масової інформації, зокрема телебачення, та його продукти, зокрема фільми жахів – страшилки, які вселяють страх у несформовану психіку дитини.
Страх визначається переважно як негативна, руйнівна емоція.
Але проблема страху, яку несуть фільми жахів є ще недостатньо досліджена і потребує грунтовних досліджень у цій галузі. Вважається, що надмірне захоплення фільмами жахів призводить до зростання й урізноманітнення відхилень у поведінці та емоційно-психічному здоров’ї дітей і підлітків, що в результаті тривалого їх перегляду діти стають знервованими, жорстокими, "нечутливими" до виховних впливів дорослих, втрачають інтерес до навчання, виявляють патологічну цікавість до різноманітних "стимуляторів настрою" тощо.
Література з криміналістики містить величезну кількість фактів, які підтверджують згубний вплив телебачення на формування особистості і поведінку дітей та підлітків. Формулювання "після перегляду фільму по телевізору..." часто фігурує в судових кримінальних справах щодо підлітків.
Зарубіжними вченими – А.Бандурою, Л.Берковитцем, Л.Ероном, Р.Кемпбелом, В.Кеплером, Ф.Уертхемом та іншими – розроблено чимало різноманітних концепцій впливу інформації з елементами насильства й агресії на дитячу психіку. З’ясувалося, що фільми жахів формують у дітей агресивність та жорстокість, а результати досліджень показують залежність рівня агресивності підлітків від частоти перегляду ними фільмів жахів. У результаті найвищий рівень агресивності було зафіксовано в школярів, які найчастіше дивляться: бойовики, фільми, де демонструється бойове мистецтво; фільми про поліцейських і мафію та фільми жахів. З’ясувати, чи фільми жахів шкодять емоційному, фізичному здоров’ю дитини (актуалізують негативні емоційні стани, зокрема, тривогу й страх, псують сон, спричинюють жахливі сновидіння тощо) найважче.
По-перше, емоції й почуття, як важливі складові людської психіки, належать до сфери несвідомого життя людини й практично недоступні емпіричному спостереженню. Досліджуючи емоції, ми, на думку В. Д. Леонтьєва, маємо справу навіть не з уявленнями про них, а лише з їхніми ментальними репрезентаціями.
В науковій літературі фільми жахів як такі практично не досліджувались. Отже, говорити про наслідки перегляду цих фільмів дітьми можна досить обережно, скоріше покладаючись на здоровий глузд, аніж на наукові дані. Зазвичай фільми жахів розглядаються вкупі з іншими фільмами, які демонструють жорстоку, насильницьку поведінку, і переважною більшістю фахівців та громадськості визнаються соціально шкідливими, такими, що чинять насильство над психікою людини, особливо дитини.
При обговоренні проблеми впливу на підлітків насильства, що демонструється на екранах телебачення, більшість педагогів, батьків, представників громадськості висловлює впевненість у негативних наслідках цього впливу і наполягає на необхідності запровадження системи жорсткого державного контролю за обігом відповідної інформації.
Щодо вчених, то ними висловлюються досить суперечливі погляди на ці питання.
У фаховій літературі найбільш поширеними є три точки зору.
Згідно першої, вплив інформації агресивного, насильницького змісту на підлітків є переважно деструктивним. Прибічниками цієї точки зору є, зокрема, А.Бандура, Л.Берковитц, Л.Ерон, Ф.Уертхем. З їх погляду, тривала демонстрація на телевізійних екранах агресивних, жорстоких сцен дезорганізує, "навчає" дітей і підлітків соціально неприйнятним способам вияву агресії, актуалізує прояви агресивної поведінки, вчить раціоналізувати й виправдовувати асоціальні дії тощо. Багаторазове спостерігання сцен насильства зменшує здатність глядачів до співчуття й співпереживання, знижує чутливість до жорстокості. В результаті у підлітків формуються викривлені, спотворені уявлення про навколишню дійсність і про себе самих.
Отже, згідно цієї точки зору, демонстроване з екрану телевізора насильство здатне спричинити виникнення небажаних, деструктивних новоутворень у поведінці підлітків на найбільш глибинному рівні – на рівні суб’єктного ядра та його субстанціальних інтуїцій.
Друга, радикально протилежна точка зору обстоює ідею конструктивного впливу екранного насильства на підлітків, коли перегляд жорстоких фільмів не лише послаблює агресивні інстинкти на рівні поведінки, дає вихід агресії в найбільш ефективний і найменш небезпечний спосіб, виконує функцію своєрідного "охоронного клапану", але й містить у собі момент катарсису, духовного очищення, творчого переосмислення цінностей власного буття.
Згідно третьої точки зору, інформація, що міститься в фільмах жахів не чинить на глядачів будь-якого відчутного впливу, принаймні цей вплив є ситуаційним і короткочасним.
Отже, можна підвести підсумок, що фільми жахів можуть впливати на підлітків негативно:
· вони перенапружують дитячу психіку і негативно впливають на психічне здоров’я дітей;
· формують асоціальну поведінку та комплекс уседозволеності;
· вчать дітей жорстокості, роблять їх агресивними, нечутливими до насильства;
· ці фільми притуплюють почуття, блокують свідомість, усувають межу між реальним і нереальним;
· вони формують у підлітків поганий смак, демонструють неестетичні, потворні образи, роблять дітей надмірно безстрашними.