Масштаби розповсюдження девіантної поведінки серед підлітків на сьогоднішній день просто вражають.
Згідно статистичних даних, кожна 4 особа з тих, що проявляють девіантну поведінку, є віком молодше 18 років.
Одним із найчисельніших видів девіантної поведінки є комп’ютерна залежність.
На даний момент велика кількість дослідників працюють над вивченням цього питання, зокрема К. Галкін, І. Голдберг, М. Іванов, А. Мудрик, С. Шапкін, Т. Шишковець, Р. Грановська, М. Шоттон, Ш. Текля, Т. Больбот, О. Лисенко, К. Янг та інші.
Щоб краще зрозуміти співвідношення понять девіантна поведінка та комп’ютерна залежність, подивимось на визначення цих термінів.
Девіантна поведінка – це свідома поведінка індивіда чи групи осіб, що не відповідає суспільним нормам та наносить шкоду особисто людині, оточуючим, суспільству взагалі.
Комп’ютерна залежність – це різновид емоційної залежності, спричиненої технічними засобами; патологічна тяга людини до роботи або проведення часу за комп’ютером.
Для того, щоб поведінка індивіда була визнана як девіантна, необхідно, щоб вона відповідала таким критеріям:
· була порушенням найважливіших для конкретного суспільства норм;
· викликала негативну оцінку з боку інших людей, наносила реальну шкоду безпосередньо людині або оточуючим;
· повторювалася;
· була пов’язана із соціальною дезадаптацією людини.
Якщо проаналізувати комп’ютерну адикцію, то можна прийти до висновків, що всі пункти співпадають. Вона порушує певні моральні норми суспільства, коли людина днями перебуває біля монітору, а іноді навіть може вчинити злочин заради можливості бути за комп’ютером. Щодо іншого, то уже сьогодні громадськість починає сприймати це як негативне та вживати заходи щодо зменшення поширення даного явища.
Нанесення шкоди також присутнє – наслідки комп’ютерної залежності уже всім відомі: надмірне захоплення комп’ютером приводить користувачів до розладів нервової системи, психосоматичних захворювань і зрештою може спровокувати навіть інфаркт чи інсульт та інших фізичних та нервових розладів.
Існує ряд факторів, які впливають на формування комп’ютерної залежності.
В більшості комп’ютерними адиктами стають діти та підлітки, які мають нестабільні і конфліктні сімейні та шкільні відносини. Саме вони знаходять у віртуальному світі підтримку, успіх, тим самим самостверджуються для покращення свого психологічного стану.
Основними причинами зацікавленості підлітків комп’ютером є:
– заміщення реального світу, як забуття неприємного оточуючого середовища;
– наявність особистого простору, кордони якого він визначає самостійно;
– наявність власного світогляду, який притаманний тільки йому;
– можливість виправити будь-яку помилку шляхом багатьох інших спроб;
– можливість самостійно приймати рішення (в рамках гри), незалежно від того, до чого вони можуть призвести;
– відсутність відповідальності за скоєні вчинки.
Особливо чутливими до зовнішнього впливу є підлітки, оскільки вони ще знаходяться в процесі фізичного та соціального становлення та швидко засвоюють певні стандарти поведінки, за якою спостерігають.
Підлітки є найбільш уразливою психовіковою категорією, яка страждає від комп’ютерної залежності.
Хоча до цього віку комп’ютерні ігри, ігрові приставки, мультики теж присутні в житті підростаючого покоління, але, з одного боку, чим менше дитина, тим більше уваги приділяють йому батьки і тим легше вони можуть вплинути на нього, обмеживши доступ до техніки, а з іншого – і самі малюки не так зациклюються на чомусь, їм нецікаво довго зосереджувати увагу на однотипному занятті.
Зі старшими важче. Вони самостійніші, якщо не дозволяють грати вдома – підуть в інтернет-клуб.
До того ж будь-які заборони підлітки сприймають болісно, як посягання на їхню особистість. Це зумовлено тим, що вони знаходяться на етапі формування, не досягли певного рівня фізичної і психічної зрілості, не можуть протистояти бажанню вдатися до чогось незвичного.
До основних проблем підлітків, у яких є комп’ютерна залежність, відносять:
– зниження активності;
– діти не можуть зупинитися;
– запізнюються або пропускають заняття в школі;
– при наявності проблем у школі та вдома не можуть приборкати своє захоплення;
– спілкування з комп’ютером стає головним;
– зменшується коло інтересів;
– зацікавленість і емоційна жвавість в бесіді виникає лише при розмові стосовно комп’ютерної теми;
– в ситуаціях у виборі діяльності, перевагу віддають діяльності, пов’язаній із комп’ютером;
– труднощі у засипанні;
– надмірна екзальтація;
– бурхлива реакція протесту при спробах зменшити "спілкування" з комп’ютером;
– по закінченню роботи з комп’ютером виникає почуття самотності та нудьги;
– афективна напруга, постійні думки про гру (замислюються про минулу гру і мріють про майбутню);
– не контролюють час;
– відсутність почуття реальності.
Тому очевидним є той факт, що необхідно боротися з наслідками та проводити профілактичну роботу щодо даної проблеми.
Боротьбу з явищем комп’ютерної залежності уже розпочато в деяких країнах світу, наприклад, в азіатському регіоні, де ця маловивчена хвороба уже давно масштабно розповсюдилася в зв’язку з стрімким розвитком науки та техніки.
В Південній Кореї ще в листопаді 2011 року вступив в силу закон, згідно до якого адміністратори онлайнових ігор повинні блокувати доступ до сервісів для неповнолітніх користувачів в нічний час.
В рамках закону юні геймери, які не досягли 16-річного віку не зможуть реєструвати нові облікові записи та заходити на ігрові сервери в проміжок часу між північчю і 6 годиною ранку.
Як роз’яснюють представники міністерства по питанням гендерної рівності і сім’ї, непопулярне, але вкрай необхідне рішення є частиною національної програми по боротьбі з ігровою залежністю.
А ось які заходи вживаються в Китаї де, згідно з останніми даними китайських ЗМІ, більше 32 мільйонів підлітків страждають від ігрової та інтернет-залежності.
В рамках програми "Боротьба проти інтернет- та ігрової залежності", 8 відомств Китаю, в тому числі міністерство культури і міністерство громадської безпеки, підписали угоду, яка покликана обмежити час і витрати на інтернет-ігри.
Відповідно до прийнятого закону, оператори великих онлайн-ігор (WoW, Lineage, CS Online і т.д.) будуть використовувати спеціальну систему, яка покликана обмежувати доступ до ігор за кількістю зіграних годин.
Профілактична діяльність полягає в тому, щоб попередити комп’ютерну залежність. Потрібно також завчасно проводити її соціально-педагогічну профілактику, а саме:
– активно залучати підлітків до соціально-виховної життєдіяльності навчального закладу, що сприятиме їхньому соціальному розвитку;
– залучати батьків та близьке оточення до виховної діяльності – це сприятиме гармонізації стосунків з дітьми;
– налагоджувати контакти з різноманітними соціальними інститутами для розширення соціальних контактів дітей та залученню їх до спільної діяльності.
Отже, ми бачимо, що проблема комп’ютерної залежності поширюється не тільки серед дорослих, а й серед підлітків, що є більш небезпечним.
На мою думку, це більш небезпечно, бо процеси формування особистості у підлітків ще не є закінченими і тому надмірне перебування біля комп’ютера може негативно впливати на становлення їх особистості.
Саме тому необхідно не тільки займатися усуненням негативних наслідків залежності, а й проводити профілактичну роботу з підлітками.