Як зупинити жорстокість серед підлітків?
Нещодавно вся країна була шокована відео, де група підлітків жорстоко бʼє 12-річну дівчинку. Цей випадок викликає багато запитань: «Чому це відбувається?» і «Як захистити дітей?».
На жаль, такі ситуації – не рідкість. Багато історій залишаються непоміченими, але це не означає, що їх немає.
Чому це трапляється?
Бажання «вписатися» у компанію. Прагнення отримати схвалення однолітків штовхає на жорстокі вчинки.
Наслідування моделей поведінки. Жорстокість у родині, на вулиці чи у медіа створює уявлення, що сила – це спосіб вирішення проблем.
Нерозуміння наслідків. У підлітків ще розвивається здатність аналізувати причинно-наслідкові зв’язки через особливості мозку. Вони часто не усвідомлюють, яку шкоду завдають, або які юридичні й моральні наслідки можуть чекати на них.
Емоційний вплив групи. Атмосфера у компанії підсилює імпульсивні дії, роблячи жорстокість «нормою».
Як діяти дорослим?
Говорити з дітьми про емоції. Вчіть їх розуміти свої почуття та ставити себе на місце іншого.
Обговорювати наслідки. Допомагайте дітям аналізувати, до чого можуть призводити їхні дії.
Ставати прикладом. Особистий приклад важливіший за будь-які слова.
Контролювати медіапростір. Аналізуйте разом, що діти дивляться чи читають, пояснюйте небезпеки.
Тільки спільними зусиллями ми зможемо зменшити кількість таких випадків. Почнімо з себе!
Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Період кампанії охоплює наступні важливі дати:
25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
5 грудня – Міжнародний день волонтера;
6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
10 грудня – Міжнародний день прав людини.
Сьогодні проблема гендерно зумовленого насильства може здаватися менш помітною на тлі інших, які є наслідками збройної агресії рф. Однак, під час війни кількість випадків домашнього насильства значно зростає:у 2023 році Національна поліція України зареєструвала понад 291 тисячу фактів домашнього насильства, що на 20% більше, ніж у 2022 році. Кількість кримінальних правопорушень зросла на 80% (з 1498 до 2701), а адміністративних — на 36%. За перші два місяці 2024 року зареєстровано на 56% більше кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, та на 21% більше адміністративних, порівняно з 2023 роком.
Масштаби проблеми спонукають нас знову привертати увагу громадян до необхідності вміти розпізнавати та належно реагувати на випадки домашнього насильства. Тяжкі злочини можна і треба попереджати вчасним реагуванням!
Перш за все – обізнаність.
– Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь:
(Закон України Про запобігання та протидію домашньому насильству. Стаття 126-1 Кримінального кодексу України про домашнє насильство)
– Всі громадяни України мають розуміти, що домашнє насильство – це злочин, і на випадки домашнього насильства мають реагувати свідки і правоохоронні органи. Дім має бути найбезпечнішим місцем для кожної людини, тим більше – коли йдеться про дітей. А в часи викликів великої війни, коли зовнішня небезпека не піддається контролю, значущість безпеки близького оточення стає критично важливою.
– Кожен має знати алгоритм дій в разі вчинення домашнього насильства. Якщо ви чуєте/бачите сварку або бійку, ви маєте зателефонувати в поліцію, дочекатися приїзду правоохоронців і простежте, щоб був складений протокол на місці подій. Обов’язково зазначте при зверненні в поліцію, якщо поблизу перебувають діти. Навіть якщо кривдять не дитину – вона беззаперечно є постраждалою, якщо змушена спостерігати насильство над близькою людиною.
*На жаль, досі буває так, що поліція не складає протокол, якщо постраждала особа відмовляється свідчити проти кривдника. Якщо ви є свідком – наполягайте. Бездіяльність правоохоронних органів може призвести до трагічних наслідків.
– Будьте готові надати прихисток людині, яка втікає від того, хто кривдить. Якщо це небезпечно – спершу убезпечте себе і викликайте поліцію.
– Майте телефонні контакти і адреси установ, які надають тимчасових прихисток постраждалим від домашнього насильства. Обов’язково майте контакти правозахисних організацій, фахівців, у яких ви можете проконсультуватись в разі, якщо комусь потрібна допомога, а ви не певні, як треба діяти.
Якщо йдеться про випадки, де є ознаки домашнього насильства, але ви не маєте підстав викликати поліцію, алгоритм дій наступний:
Спостереження.
– Необхідно уважно стежити за фізичним станом людини, звертаючи увагу на можливі ознаки фізичного насильства, такі як синці чи подряпини.
– Також важливо спостерігати за психоемоційним станом, адже люди, які страждають від домашнього насильства, часто перебувають у стані тривожності, яка може проявлятися як нервове збудження, пригніченість, уникання контактів з сусідами, колегами, тощо.
– Люди, які піддаються домашньому насильству, часто відчувають безпорадність і сором, тому не завжди вчасно звертаються по допомогу.
Розмова.
– Важливо правильно почати розмову, коли ви будете мати декілька хвилин наодинці: поцікавтесь, як в людини справи. Скажіть, що помітили зміни (в поведінці, зовнішньому вигляді, соціальному функціонуванні родини, тощо), і що ви готові допомогти, якщо в тому є необхідність.
– Не наполягайте, навіть якщо ви маєте всі підстави думати, що людина піддається насильству в сім’ї. Якщо це дійсно так – ви тим більше маєте демонструвати виключно здорову поведінку і поважати право людини на приватність. В разі, якщо людина все спростовує, почувається ніяково, і ви бачите, що вона або він хочуть швидше вас позбутися, скажіть, що вам шкода, якщо ви змусили людину почуватись незручно. Запевніть, що в будь-якому разі ви – поруч.
– Якщо людина не уникає розмови і приймає вашу увагу, створіть безпечний простір: більше слухайте, ніж говоріть, щоб людина відчула себе цінною та зрозумілою. Уникайте будь-яких оціночних суджень та власних емоційних реакцій щодо кривдника, інших членів родини та постраждалої особи. Відносьтесь з повагою до чужого приватного життя. Оцінки або наші емоційні реакції можуть викликати відчуття сорому, невідповідності «соціально прийнятим стандартам» та бажання уникнути уваги (і допомоги!) у будь кого, тим більше, коли йдеться про постраждалу людину.
– Якщо в ході розмови ви з’ясували, що людина піддається насильству, запропонуйте їй більше дізнатися про її права і способи правового захисту. Надайте цю пам’ятку і контакти правозахисних організацій в районі вашого проживання. Будьте готові підтримати її в разі, якщо їй знадобляться ваші свідчення для правоохоронних органів чи прихисток (або допоможіть знайти відповідні організації).
Фізичне насильство – не тільки побиття. Стусани, укуси, хватання за шию, інші частини тіла, ляпаси тощо.
Психологічне насильство – емоційний тиск, образи, приниження, крики, залякування; шантаж, переслідування – фізичне, в соцмережах, у колах спілкування постраждалої особи; суцільний контроль або ізолювання постраждалої особи від інших; ігнорування емоційних, фізіологічних потреб.
Сексуальне насильство – будь які небажані дії сексуального характеру не пов’язані з проникненням в тіло людини (приниження, або примус постійно бути «сексуальною/ним», чи покарання за сексуальність, привабливість, тощо). Зґвалтування – це окремий злочин – будь-який секс (проникнення в тіло людини), якщо людина не давала на це згоду. Примус до сексу без згоди від одного з подружжя або статевого партнера/ки є зґвалтуванням.
Економічне насильство – контроль витрат, контроль доступу до фінансових ресурсів, заборона фінансової незалежності, позбавлення доступу до їжі, одягу або власного майна постраждалої особи, тощо.
Алгоритми дій у випадках домашнього насильства: корисні посилання
– Якщо ви постраждали від домашнього насильства або стали його свідком: https://www.kmu.gov.ua/news/yakshcho-vy-postrazhdaly-vid-domashnoho-nasylstva-abo-staly-ioho-svidkom-telefonuite-na-hariachu-liniiu-15-4
– Як має діяти поліція під час реагування на домашнє насильство: https://rozirvykolo.org/korysni-materialy/sho-ma-zrobiti-polifiya-pid-has-reagvannya-na-domachn-nasilstvo
– Як має діяти заклад охорони здоров’я у разі виявлення домашнього насильства та які права постраждалого пацієнта: https://kras.pmsd.org.ua/porady-likarya/algorytm-dij-pry-domashnomu-nasyllyu-ta-diyi-medychnyh-pratsivnykiv/
– Які першочергові дії педагогів щодо виявлення та запобігання домашньому насильству: https://naurok.com.ua/post/algoritm-diy-pedagogiv-schodo-viyavlennya-ta-zapobigannya-domashnomu-nasilstvu