Що можна сказати про людину, яка приходить на відкритий урок з температурою 38, а на слова вчителя «Ваня, ти хворий, іди додому!» відповідає: «Я хочу відповідати»?!
Іван Гданський – людина великої відповідальності, неабиякий талант, який залишив слід у душі кожного учителя.
О янголе, ти в’язень в світі дивнім,
І проти зла в бою нерівнім
Ти борешся за нас і все прекрасне,
І доки жив, воно не згасне!
Й навіть коли все навкруги чорніє,
Дужий вітер страшно віє,
Ми ніколи не втратим надію,
Бо ти скажеш: «Від смерті закрию!»
Кажуть, що в кожному поетові живе пророк, і наступний вірш Івана, написаний у 2010 році, це підтверджує. Божого благословення тобі, наш «янголе»!
Наталія СУЩЕНКО
***
Війна – страшне, прокляте слово,
Омите кров’ю вселюдською,
Хвороба, що несе лиш лихо,
Калічачи своєй рукою
Життя й нездійснені ще мрії
Людей, не винних ні у чому.
Війна жорстока, ви повірте,
Не дасть дожити вік нікому.
Вона прийшла до нас раптово
На золоті поля пшеничні,
Пролляла море дужой крові
І залишила рани вічні.
Вона, мов та чума страшенна,
Косою смерті постинала
Голівоньки з нащадків козаків –
І цим Україну вбивала.
Не знає пощади ця чума,
Але ми будем пам’ятати
Усіх, що йшли тоді у бій,
Що свою неньку захищати!
То вічна пам'ять тим героям,
Що діяли, мов той загін
Сміливих і мужніх патріотів,
Їм низький до землі уклін!
Іван Гданський
***
***
Собори душ своїх бережіть, друзі
Ти українець вірний і завзятий,
Ти українець, наш захисник.
І не покорить ворог тебе клятий
Та й не злякає тигра дикий рик!
Ти українець, син свого народу,
Ти пращур мужніх козаків.
Тому цінуй оту просту свободу
І поважай своїх дідів!
Люби країну рідну й милу,
Їх від лиха захищай!
Свою могутню й чесну силу
На добрі справи лиш пускай.
А головне – цінуй завжди,
Як ту зіницю ока,
Свій скарб і пам’ятай же ти,
Що це не просто так морока.
Без нього ти вже не людина,
Та й українцем тяжко називати.
То ж ти не псуй життя для сина –
Про душу свою треба дбати!
Від бід усіх ти збережи,
Не дай їй почорніти!
У щастя мить ти відімкни,
Дозволь їй полетіти!
Вона ж розправить свої крила,
До хмар тебе підкине.
Розквітне та безмежна сила –
І зло дощенту згине!
Ти бережи собор душі,
Цінуй кожну людину!
Люби життя хвилини всі,
Прикрась ти сіру днину!
Іван Гданський
***