У вересні 1936 року середня школа № 20 гостинно відчинила свої двері для учнів нового життєвого масиву на Соцмісті. На шкільному дворі вирувала атмосфера загального свята. Поряд із першокласниками - батьки – працівники азотно-тукового заводу, будівельники, керівники державних підприємств. Збудована на місці пустиря трьохповерхова школа виглядала красунею: величні колони, світлі коридори. Кабінети були забезпечені необхідними засобами навчання, для проведення уроків фізичної культури обладнали спортивний майданчик, невеликий спортивний зал, а повідомлення новин зі шкільного життя забезпечував власний радіовузол і щотижнева газета. Школа була розрахована на 1000 учнів. Спочатку вона була 8-ми річна. У 1937 році додався 9-й клас, а через 2 роки у 1939 – вона вперше проводжала у вирій дорослого життя учорашніх десятикласників.
Першим директором школи був Григорій Кирилович Дубінін. Він народився 20 січня 1909 р. З 12 років хлопцю довелося самому заробляти на хліб. Згодом здобув освіту і став вчителем математики. Молодий, енергійний, красивий, його струнка постать назавжди залишилася в пам’яті учнів школи. Він захоплювався математикою, і водночас мріяв стати професійним військовим. Ця мрія привела його у місцевий аероклуб, де він став льотчиком-інструктором. У роки ІІ Світової війни Григорій Кирилович був комісаром ескадрильї. Здійснив 111 бойових польотів. 8 вересня 1942 р. він вилетів на чергове завдання, з якого не повернувся: прийняв нерівний і тяжкий останній бій з п’ятьма німецькими літаками.
Дубінін Григорій
В кабінеті фізики. Фото 1938р.
І ряд-Палатний М.Т. Набутовський Г.Я.
Пертиченко І.К.
В 1936 р. почав викладати фізику в школі молодий випускник Дніпропетровського університету Микола Трохимович Палатний. Багато сил віддав він школі, з великою любов’ю і знанням справи обладнав кабінет фізики. З осені 1940 р. став її директором. З першого дня війни він пішов на фронт і писав додому листи, сповнені вірою в перемогу над ворогом. В грудні 1942 р. Микола Трохимович героїчно загинув.
У 1937 р. до школи прийшов молодий філолог - Григорій Якович Набутовський. Учні його дуже полюбили і через все життя пронесли образ людини, закоханої в життя, людей, літературу. В 1941р. Набутовський став на захист Батьківщини у складі підрозділу повітряних десантників. Героїчно загинув під Сталінградом.
З 1937 р. працювали у школі вчитель хімії та математики Сергій Іванович Кияниця і його дружина Ганна Михайлівна, вчитель української мови. Молоді педагоги з любов’ю ставилися до своєї школи. Всі вони мешкали поблизу, і кожний вихідний у школі лунали голоси вчителів: тут педагоги проводили свій вільний час. Саме в перші роки роботи закладу були створені і обладнані кабінети фізики, географії, біології. Вчительська була переповнена квітами. А який хор був в школі! Керував ним Андрій Іванович Максименко. Співати у шкільному хорі було почесно, школа пишалася ним та своїми вчителями. Крім цього, у закладі працювали парашутний та фотографічний гуртки. Школа мала і чудового організатора. Вожатий Павло Стеблін почав працювати в школі з 1940 р. Вихованець дитячого будинку, він став справжнім другом, старшим братом і товаришем учням школи.
Галина Михайлівна
та Сергій Іванович Кияниця.
Фото 1937р.
Г.О. Чернорай
Талановитими вчителями були і вчителі історії - Іван Калістратович Петреченко та Герасим Олександрович Чернорай, який з 1937 року працював на посаді директора школи.
Перший педагогічний колектив СШ №20
В 1938 р. до школи прийшла нова вчителька історії Марія Борисівна Шамбан. Маленького зросту, тендітна і сором’язлива – вона стала кумиром учнів. Навіть найнудніші історичні факти вона перетворювала на справжні пригоди. Ця чарівна маленька дівчина була розстріляна фашистами у 1941р.
Математику з першого дня відкриття школи викладали Агрипина Василівна і Андрій Тихонович Коцило. Їхні учні із вдячністю згадували цих невтомних працівників, які терпляче розтлумачували їм основи складної науки. А.Т. Коцило керував фотогуртком, завдяки йому збереглися шкільні фотографії довоєнних часів. Андрій Тихонович воював, а в 1946 р. повернувся до роботи. До виходу на пенсію працював директором школи № 68 у Дніпрі.
У 1938 році керівництво школою прийняв Микита Васильович Шиян. У цей час у ній навчалося вже близько 1500 учнів, школа працювала у дві зміни. З ранку до вечора у закладі лунали дзвінкі дитячі голоси та працювали вчителі.
Вчителі молодших класів 1940 рік
В 1938 р. у сім’ю математиків увійшла Марія Григорівна Потапенко, яка потрапила до нашого міста з Донбасу за державним розподілом. В тому ж році до школи прийшла Марія Миколаївна Авраменко, вчитель біології. Тут вона працювала до 1941 р. разом зі своїм чоловіком – Олександром Андрійовичем Січовим, який викладав російську мову та літературу. Олександра Андрійовича поважали і любили учні. Він брав участь у ІІ Світовій війні, після демобілізації працював у школах Соцміста.
«Генносе Конський» - так зверталися учні до вчителя німецької мови Василя Васильовича Конського. Не набагато старший за своїх учнів, він був їхнім вірним другом протягом чотирьох років. Учасник війни. Після її закінчення працював у школах Миколаївської області.
Як людину чесну, принципову і справедливу згадували учні та колеги Григорія Трохимовича Місюру. Завжди підтягнутий, суворий, він виховував в учнів витримку та математичну логіку мислення. Разом з ним працювала його дружина – Євгенія Миколаївна Субота. Григорій Трохимович загинув, захищаючи Батьківщину.
Креслення у закладі викладала швидка в рухах та розмові Нонна Іванівна Масальська. Вона працювала у нашій школі і після війни до самого виходу на пенсію у 1970 році.
Чотири роки викладав географію в школі Михайло Якович Доброгорський. З першого дня війни пішов на фронт, загинув за Вітчизну.
Школа жила і в тяжкі роки окупації. Будівлю німці використовували для своїх потреб: в ній була і казарма, і шпиталь, і радіомайстерня. 25 жовтня 1943 р. прийшло визволення. Майже через 2-3 тижні школа почала працювати. Спочатку учні навчалися в приміщенні дитячого садка, що розташований поряд, бо будівля школи потребувала ремонту. Але вже в 1944 р. школа була відбудована, а учні та вчителі перейшли у своє приміщення. Директором школи в 1944-45 роках була Марія Григорівна Потапенко, яка повернулася в місто з евакуації. Через рік вона перейшла працювати до школи №14, а директором школи №20 стала Віра Яківна Романова. Потім, до 1956 року школу очолював Дмитро Михайлович Зайцев.
Наступним директором став Павло Олександрович Щербина. Він пройшов довгий шлях, і більше 35 років віддав найдорожчому – навчанню та вихованню молодого покоління. Він завжди був попереду, бо мав справу з людьми, які були закохані у педагогіку. Дуже цінними є слова колег, що пролунали на адресу керівника у 1965 році, коли Павло Олександрович виходив на пенсію: «Ваша натхненна праця буде служити для нас прикладом».
У 1973 році у житті школи сталася довгоочікувана подія - школярів прийняв новий корпус, розрахований на 36 класів і 1500 учнів, до школи приєднали їдальню, спортзал, балкон-галерею, актовий зал, бібліотеку, плавальний басейн, теплицю, були обладнані кабінети фізики, хімії, біології. Школа № 20 стала найкрупнішим за площею закладом міста. У цей період місію керівництва школою взяв на себе Іван Ємельянович Секретнюк – фронтовик, учасник героїчних боїв за Дніпро на Карнаухівському плацдармі, згодом директор СЗШ № 38. З 1974 по 1977 роки директором працював Олексій Іванович Клешня.
З 1977 року по 1990 рік школою № 20 керувала Мороз Євгенія Миколаївна. Відмінник народної освіти, вона працювала на освітянській ниві більше 30 років. За час роботи вчителем фізики та директором СЗШ №20, Євгенія Миколаївна проявила себе грамотним педагогом та зрілим керівником. Вимоглива до себе і колективу. Під її керівництвом склалася чітка система керівництва та контролю за роботою педагогічного колективу, продумано велося оформлення школи, значно поліпшилася робота з батьками. Проводилася суспільна робота в школі та на мікрорайоні. У 1983 році на базі школи були створені спортивні класи.
З березня 1990 року по серпень 2008 року керівником СЗШ №20 була Білошапкіна Раїса Олексіївна. Вона стала першим директором у нашому місті, якого більшістю голосів обрав педагогічний колектив. І це невипадково: Раїса Олексіївна завжди виділялася серед колег високим науковим та методичним рівнем, відмінно володіла мистецтвом бесіди та використовувала технічні та інноваційні засоби роботи. Уміло застосовуючи комплексний підхід до керування школою, вона здобула непохитний авторитет серед колективу та учнів. Сьогодні Раїса Олексіївна продовжує займатися улюбленою справою – навчанням, працюючи вчителем біології у складі вже рідної середньої школи №20.
З висоти прожитих років можна побачити, скількох відомих людей виховала двадцята школа! Назвемо тільки деякі імена.
У 1974 році нашу школу закінчив Олександр Стовба – поет, воїн-інтернаціоналіст, герой Афганської війни. У березні 1980 року Олександр Стовба героїчно загинув в горах Афганістану, у 1990 році йому було присвоєно звання Героя.
З 1988 року наша школа носить ім’я Олександра Івановича Стовби, у 1989 році на шкільному подвір’ї встановлено його бюст, а в школі відкрився музей Бойової Слави, центральне місце в якому посідають матеріали про Сашу.
Федір Ісаєв - письменник.
В’ячеслав Ложко - поет.
Ніна Веселовська – актриса.
Галина Березанська - актриса.
Сергій Олійник - режисер.
Віктор Трофімов – ветеран війни, учасник оборони Дніпропетровщини, лікар, викладач, полковник медичної служби.
Микола Кочедеря – очолював Карнаухівську селищну раду, ветеран війни.
Василь Гайдук – голова Союзу підприємців України.
Сергій Сидоров - Голова Правління ПАТ «ДніпроАЗОТ».
Олександр Коробочка - був ректором державного технічного університету.
Людмила Загородня – директор СЗШ № 44.
Тетяна Рутковська– завідуюча Днз № 23.
Тетяна Гончар– завідуюча дитячою бібліотекою № 8.
Дмитро Підгурський - чемпіон національної збірної з хокею.
Дар’я Кот - чемпіонка України з гандболу,
та багато інших випускників, якими пишається наша школа.
Крім цього, сьогодні у колективі закладу працюють 9 її випускників.
Письменник Федір Ісаєв
Поет В’ячеслав Ложко
Актриса Ніна Веселовська
Чемпіон національної збірної з хокею Дмитро Підгурський
У новітній період історії школи директорами закладу працювали Розумна Валентина Миколаївна – 5 років та Рева Наталія Василівна – 2 роки. Вчителі-методисти, спеціалісти вищої категорії, які вже мали досвід роботи на освітянській ниві, доклали багато зусиль щодо осучаснення освітнього та виховного процесу. Заклад налагодив міцні зв’язки з підприємствами і громадськими організаціями, почав працювати в обласному експерименті з розвитку аксіосфери учнів, став однією з чотирьох шкіл міста, у яких у 2015 році відкрився клас «Інтелект України» в рамках інноваційного Всеукраїнського науково-педагогічного проєкту. У грудні 2014 року в рекреації будівлі відкрилася меморіальна стіна пам’яті «Незламні духом». Школа набула авторитету на мікрорайоні і у місті.
З березня 2016 року директором закладу працює Ірина Юріївна Гончарук. За цей час школа змінилася на краще: були оновлені актова, спортивна та ігрова зали, відремонтована покрівля у нових корпусах, а у серпні 2016 року заклад порадував учнів, педагогів та мешканців мікрорайону своїм новим фасадом. Суттєві позитивні зміни відбулися в освітньому процесі та методичній роботі. У 2017 році заклад отримав срібну медаль на Міжнародній виставці «Інноватика в освіті». З 2018 року випускники школи успішно здають ЗНО, а заклад за цими показниками стабільно входить у 10 кращих. Школа № 20 стала справжнім домом та будинком радості для своїх 630 учнів.
Але настало 27 липня 2019 року, що стало нещасливим днем в історії школи: внаслідок руйнації частина даху та фронтону старої будівлі впали на шкільне подвір’я. На щастя, ніхто не постраждав, проте школа була визнана аварійною і непридатною для навчання, що виявилося важким випробуванням для учнів, батьків та педагогів закладу. 1-4 класи разом із учителями початкової школи перейшли до складу інших закладів району, а здобувачі освіти 5-11 класів продовжили навчання у будівлі професійно-технічного училища. Учнів та педагогів закладу, попри плідну працю, багаторічні традиції та стабільний склад, чекали роки розлуки з рідним закладом та колективом…. Але спільні проблеми не зломили, а надали сили, мобілізували і згуртували. Адміністрація, вчителі, батьки і учні – всі разом - почали нелегку боротьбу за право навчатися у рідних стінах. На жаль, проблему до цього часу не вирішено: свої корективи внесла війна, боротьбу не закінчено, і спільна надія всіх учасників освітнього процесу повернутися до рідного закладу ще жива….
З 2016 року школа є базовим закладом міста з героїко-патріотичного виховання. Тому заходи, які щорічно проводяться у школі, мають на меті прищеплення поваги до національних традицій, козацької слави та звитяги, вшанування ветеранів ІІ Світовій війни та Афганської війни, українських воїнів АТО та учасників бойових дій. У 2016 році шкільний рій «Козаки міста» посів 1 місце у міських змаганнях у рамках Всеукраїнської військово-патріотичної дитячо-юнацької гри «Сокіл/Джура» та брав участь в обласному етапі гри. Сьогодні, під час війни, українські воїни щодня здійснюють героїчні вчинки, захищаючи наші рідні землі від російської агресії. Педагогічний та учнівський колективи за ініціативою та під керівництвом директора Ірини Юріївни Гончарук ведуть активну волонтерську роботу, за що у серпні 2022 року отримали грамоту від міської влади. Здобувачі освіти та педагоги збирають посилки і відправляють їх на фронт, плетуть маскувальні сітки, пишуть листи, створюють обереги та малюнки, надають гуманітарну допомогу і зустрічаються з учасниками бойових дій - справжніми героями нашого часу.
Навіть у непростих життєвих обставинах, під час війни, педагоги ліцею 20 ім.О.І.Стовби, на чолі з директором Гончарук І.Ю., знаходять час займатися самоосвітньою діяльністю, професійно зростати, самовдосконалюватися. Так, у листопаді 2022 року більшість учителів закладу пройшли курси "Цифрові інструменти Google для навчання". Ми стали 272 закладом в Україні, який отримав Статус «Заклад освіти - учасник програми Google for Education».
У 2022 році випускник школи Сорочинський Володимир, один із 3-х учнів у місті, успішно склав мультипредметний тест та набрав максимальні 600 балів. Уперше за останні роки у 2022 році 2 учні закладу отримали золоту та срібну медалі. Здобувачі освіти закладу протягом останніх 5 років стабільно є переможцями міських олімпіад з біології, фізики, математики, правознавства та представляють наше місто на обласних олімпіадах, де посідають призові місця.
Гандбольна команда, що тренується на базі закладу і у складі якої більшість складають учениці ліцею, є срібним призером серед команд І ліги чемпіонату України з гандболу (сезон 2021-2022) та учасником чемпіонату України з гандболу серед жіночих команд Вищої ліги (сезон 2022-2023).
З 01.09.2022 року заклад працює за новим статутом, згідно з яким має назву Ліцей № 20 ім.О.І.Стовби. Адміністрація та педагогічний колектив добре розуміють, що новий статус навчального закладу – це велика відповідальність перед учнями, батьками, мешканцями мікрорайону та готові прикладати максимум зусиль для удосконалення навчального і виховного процесу.
У шкільних стінах починається все, що може нас радувати чи непокоїти... Тут сьогодні плекається громадянин, який перейме естафету старших поколінь, діятиме і мислитиме по - новому, нестандартно, буде активним перетворювачем життя, формується вільна патріотична особистість та добробут української держави! Разом до Перемоги!