Використана література:
1. Є.П. Синьова, С.В. Федоренко/Тифлопедагогіка, Київ 2009.
У навчанні слабозорих дітей різноманітні засоби наочності застосовуються значно частіше, ніж під час роботи з дітьми, що мають нормальний зір. Дитина із зоровою патологією потребує цілеспрямованого навчання з використанням спеціальних засобів наочності.
При правильному підборі і методично грамотному поданні наочності педагог розкриває дітям якості і властивості, характерні і загальні ознаки досліджуваного матеріалу. Використання наочності стимулює пізнавальну активність, дозволяє підтримувати інтерес до занять, доносити навіть найважчий програмовий матеріал в цікавій та доступній формі.
Класифікація засобів наочност
1. Натуральні наочні посібники: предмети найближчого оточення, тварини, рослини, овочі, фрукти і т.д., які спеціально підбираються для заняття або спостерігаються в ході прогулянок, екскурсій.
Вимоги до натуральних наочних посібників. Предмети повинні бути зручними для зорового і дотикового обстеження, яскраво забарвленими, традиційної форми, що легко впізнаються.
2. Об'ємні наочні посібники: муляжі, опудала тварин і птахів, моделі, макети, геометричні тіла.
Вимоги до об'ємної наочності. Характерні ознаки зображуваних предметів повинні бути точно передані. Важливим є дотримання правильних пропорцій і співвідношення частин предмету в моделі або макеті.
3. Дидактичні іграшки: ляльки, лялькові меблі, посуд, іграшки, що зображують тварин, птахів, комах і т. д.
Вимоги до дидактичних іграшок. Вони виступають в якості моделей і повинні мати чітко виділені основні деталі, що характеризують зображуваний предмет. Іграшки, що зображують людину або тварину, повинні передавати всі частини тіла і правильне їх пропорційне співвідношення.
4. Графічні наочні посібники: таблиці, схеми, плани.
Вимоги до графічних посібників
Вони повинні бути:
- виконані чіткими лініями;
- з мінімальною кількістю деталей;
- зрозумілі дітям;
- доступні для їх зорового сприйняття та осмислення.
Умовні зображення, застосовані в графічній наочності, повинні бути:
- дуже простими і точними;
- включати в себе лише ті елементи, які передають основне – зміст, ознаки, властивості зображуваних предметів;
- повинні легко впізнаватися.
Необхідно також дотримуватися єдиної системи умовних зображень у різних графічних посібниках.
5. Образотворчі наочні посібники: ілюстрації до казок, розповідей, віршів, репродукції картин, фотоматеріали, слайди, діа-, кіно-і відеоматеріали, плакати.
Вимоги, що пред'являються до образотворчої наочності:
1. При підборі або виготовленні наочності цього виду слід враховувати, що здатність розрізняти зображення залежить від гостроти центрального зору.
2. Сприйняття кольорових зображень стимулює зорову реакцію, активізує зорові функції, створює у дітей позитивний емоційний настрій. При таких захворюваннях, як косоокість і амбліопія, сприйняття певних кольорів (червоного, жовтого, оранжевого) особливо важливо, так як це розгальмовує колбочковий апарат сітківки очей, сприяє закріпленню результатів лікування, спрямованого на підвищення гостроти зору.
3. У той же час слід уникати використання образотворчої наочності темно-синього, темно-фіолетового, темно-зеленого відтінків, так як вони найгірше сприймаються дітьми з зоровою патологією.
4. Образотворча наочність, що випускається промисловістю для дітей з нормальним зором, як правило, не відповідає вищевказаним спеціальним вимогам, але за умови адаптації можуть використовуватися у навчанні дітей із зоровою патологією.
Медиками, психологами та педагогами вироблені загальні вимоги, які необхідно виконувати при пред'явленні наочного матеріалу для візуального сприйняття дітьми з порушеннями зору.
Для формування у дітей з порушенням зору повноцінних уявлень необхідно не тільки правильно вибрати наочність, а й методично грамотно піднести її:
1. Індивідуальні наочні посібники кладуть у верхній частині столу в порядку їх використання зліва — направо зворотною стороною догори.
2. Під час опрацювання дидактичний посібник лежить на парті чи стоїть на підставці перед учнем.
3. Демонстрація наочності повинна здійснюватися з відстані не більше ніж 30-33 см від ока дитини під кутом від 5 до 45 градусів щодо лінії погляду.
4. Посібники повинні мати чіткий контур, насичені кольори, контрастний фон по відношенню до тексту.
5. Контрастність пропонованих об'єктів і зображень стосовно до фону повинна бути від 60 до 100%. Негативний контраст переважніше.
6. Слід уникати поєднання таких кольорів: червоний і зелений; зелений і синій.
7. Оптимальне поєднання кольорів:
8. при амбліопії – червоний і жовтий
9. при міопії – синій і білий, жовтий і чорний, зелений і білий
10. Контури малюнка необхідно підсилити.
11. Фон, на якому пред'являється об'єкт, повинен бути розвантажений від зайвих деталей.
12. Ілюстрації повинні бути наближені до реальності, але при цьому не повинні містити зайвих деталей і ліній.
13. Оптимальні розміри індивідуальних посібників:
- 8 см на 12 см;
- 10 см на 10 см;
- 20 см на 30 см.
14. Необхідно дотримуватися в зображеннях пропорційності відношення за величиною, кольору та форми відповідно до реальних об'єктів.
15. Краще сприймаються заповнені, силуетні фігури, ніж контурні.
16. Матеріали та посібники повинні мати матову неблискучу поверхню.
17. Не допускається нашарування одного предмета на інший (крім спеціальних завдань).
18. Основні ознаки, що мають найбільш важливе інформативне значення, слід виділяти і підкреслювати.
19. Матеріали та посібники повинні бути виготовлені з натурального, міцного, нетоксичного, безпечного матеріалу, гігієнічні, естетично оформлені, викликати в дитини бажання користуватися ними.
20. Під час занять традиційна фізкультхвилинка повинна доповнюватися вправами для зняття зорового навантаження. Доцільно запрошувати дітей до вікна, щоб подивитися на далекі і близькі предмети, поспостерігати погоду, рух транспорту, політ птахів тощо.
21. Наочність, що демонструється, повинна розміщуватися таким чином, щоб кожна дитина могла її роздивитися (в добре освітленому місці, на рівні очей дітей, на контрастному фоні, на достатній для їх зорового сприйняття відстані).
22. Для обстеження наочності дітям с порушенням зору треба дати вдвічі більше часу, ніж тим, що мають нормальний зір.
23. Деяким дітям необхідно дати можливість приблизитися до демонстраційної наочності, уважно роздивитися її, обстежити за допомогою дотику
24. В деяких випадках (наприклад, при ознайомленні дітей с багатоплановими сюжетними зображеннями або з предметами складної форми) наочність необхідно принести в клас до початку заняття для того, щоб діти могли попередньо роздивитися її. Після закінчення заняття ця наочність деякий час може залишитися в класі.
25. Використання рельєфної наочності повинно супроводжуватися співвіднесенням її з реальними предметами.
26. Щоб продемонструвати нові, незнайомі дітям іграшки, предмети педагог звертає увагу на послідовність знайомства з їх характерними ознаками, властивостями, якостями, формує у дітей планомірність зорово-дотикового сприйняття.
27. Вчитель повинен супроводжувати демонстрацію наочності чітким описом, зрозумілим для дітей відповідного віку.
28. Розсаджувати дітей треба згідно з їх діагнозами. За перші парти необхідно садити дітей, які страждають амбліопією високого ступеню і розбіжною косоокістю, за останні парти – дітей з більш високою гостротою зору і збіжною косоокістю.
Прийоми використання наочності в навчанні дітей з порушенням зору
1. Перед демонстрацією наочності педагог повинен сформулювати завдання заняття, дати дітям правильну установку, повідомити, на що слід звернути особливу увагу.
2. Під час демонстрації сюжетної картини педагог спочатку розкриває дітям загальний зміст, а потім діти переходять до її детального вивчення.
3. Педагог спрямовує зорове сприйняття дітей від головного, основного в сюжеті до другорядного. Робиться це за допомогою питань, інструкцій. Спочатку необхідно звернути увагу дітей на те, що зображено на передньому плані, потім – на середньому, на задньому (якщо це картина з багатоплановим зображенням).
4. Слід враховувати, що при низькій гостроті зору (0,08-0,2) часто буває порушене поле зору. Цим дітям важко розглядати великі демонстраційні сюжетні зображення. Педагог в таких випадках допомагає кожній дитині послідовно розглянути всі зображення, спрямовуючи погляд учнів указкою з яскравим кінчиком або рукою, роблячи попутно пояснення за змістом зображеного.
5. Перед демонстрацією слайдів, діафільмів, кіно- і відеоматеріалів дітям даються попередні роз'яснення щодо матеріалу, який буде показано. У процесі демонстрації коментується зміст пропонованих матеріалів.
6. Після ознайомлення з наочністю педагог задає питання, що уточнюють та конкретизують отримані уявлення, підводить дітей до самостійних висновків і узагальнень.
7. Важливо враховувати своєрідність протікання зорового сприйняття у дітей з патологією зору. Так, діти з глибоким ураженням зору не можуть виділити характерні ознаки предметів і їх зображень, не бачать другорядних деталей, плутають схожі за формою зображення, у них порушено цілісне сприйняття наочності, тому процеси осмислення і формування зорових образів утруднені.
Народження слабозорої дитини вносить специфіку в сімейні стосунки, яка, в першу чергу, пов'язана з тим, як ставляться батьки до своїх дітей, дефекту їх розвитку.
Батьки, переживши перший стрес від народження слабозорої дитини, займають захисну психологічну позицію по відношенню до цього факту. Це може бути позиція великої любові і прагнення розділити долю зі своєю дитиною або позиція неприйняття факту дефекту зору, що може викликати неприйняття і самої дитини.
Частіше негативну позицію по відношенню до дефекту займає батько дитини. З психології відомо, що материнська і батьківська любов відрізняються одна від одної. Мати приймає і любить дитину такою, яка вона є, просто за те, що вона існує. Батько дивиться в майбутнє. Його більше хвилює, ким і якою виросте дитина. І якщо він не бачить у цьому ніяких перспектив, подальше життя починає здаватися батькові повністю безперспективним, він може покинути сім'ю. Зміни такої позиції батька не подолати одними вмовляннями, потрібна допомога кваліфікованого психолога або психотерапевта.
Залежно від позиції батьків стосовно дефекту зору у дитини, в сім'ї формуються своєрідні стилі батьківської поведінки, які впливають на психічний розвиток дитини. У тифлопедагогіці виділяють три типи взаємостосунків батьків і дітей, які негативно відбиваються на формуванні особистості вихованців.
1. Ліберальний, безмежно допомагаючий, опікуючий тип,.
У сім'ях, які зайняли позитивну позицію щодо дитини, найчастіше спостерігаються стабільні відносини між батьками, низький рівень конфліктності, загальний позитивний емоційний фон сімейних відносин, емоційна підтримка інших членів сім'ї, установка на взаємодопомогу між членами родини, що в цілому знижує негативний: вплив зорового дефекту на розвиток соціальної активності дитини.
Проте, на загальному позитивному фоні можуть спостерігатись такі особливості у ставленні до дітей з порушеннями зору, коли їх надмірне опікують. Дітям не встановлюються будь-які обмеження, тому вони схильні до неслухняності та агресивності, на людях поводять себе неадекватно та імпульсивно, невимогливі до себе, хоча спостерігаються випадки, коли діти стають активними, рішучими і творчими людьми.
Атмосфера надмірної опіки, в якій дитина сприймається батьками не просто як цінна, а як понад цінна, або як жертва, як скривджена долею істота, також шкодить вихованню. При цьому часто батьки відчувають свою провину перед дитиною і намагаються компенсувати її, приносячи себе в жертву дитині.
У такій сім'ї дитину не навчають самообслуговуванню, безмірно пестять, поводячись з нею як із беззахисною, такою, що не здатна до самостійності. Надмірна опіка батьків спрямована на те, щоб уберегти дитину від будь-якого ризику, вони балують своїх дітей, потураючи їх примхам. Інколи це супроводжується розхвалюванням дитини, переоцінкою її здібностей, що в майбутньому може призвести до серйозних розчарувань.
При такому характері взаємостосунків дитина починає диктувати свою волю. Несформованість у дитини звички і потреби до простих видів праці, небажання самостійно щось зробити для себе і батьків створюють обстановку панування дитини, а сама вона перетворюється в пестуна, зніжене, егоїстичне створіння, яке не готове до майбутнього самостійного життя. Такі, оточені надмірною турботою діти, дивляться на своїх батьків зверхньо. Інколи вони свідомо або несвідомо знаходять своєрідне задоволення у тому, щоб висунути своїм батькам нерозумні вимоги, а потім відчувати, як стараються і мучаться їх близькі, намагаючись виконати кожне бажання дитини.
Часто таке ставлення батьків призводить до того, що з віком дитина намагається від них відсторонитися, висловлює претензії за те, що її нічому в житті не навчили.
2. Нетерпимий, суворий, авторитарний, вимогливий тип стосунків батьків з дитиною.
Взаємостосунки у сім'ї в таких випадках будуються на страху дітей перед дорослими. Тип спілкування в сім'ї значною мірою визначається особистісними особливостями батьків, як правило, одного з них.
Такі батьки на перше місце у вихованні ставлять суворість, твердість, жорстокість. Вони прагнуть досягти порядку і дисципліни не переконаннями, добротою, а примусом і тиском. Безсердечна жорстокість викликає у дитини неприязнь, намагання досягти хорошого ставлення батьків за допомогою обману, в душі у неї формується негативне ставлення до батьків, страх і душевна тривога, що виникають у дитини з порушеннями зору при пред'явленні до неї нереальних вимог, руйнують її нервову систему.
3. Байдужий тип.
Несприятливе ставлення батьків до дитини з порушенням зору іноді характеризується загальним емоційним відчуженням, розривом духовної близькості з дитиною. Члени такої сім'ї живуть своїм відокремленим життям незалежно один від одного. Слабозора дитина в такий сім'ї живе своїми вузькими інтересами, у неї свій світ, в який вона не пускає батьків, а батьки і не прагнуть її зрозуміти, це для них неможливе і непотрібне. Після вступу дитини до спеціальної школи-інтернату такі батьки перекладають всі свої батьківські обов'язки на вчителя і вихователя.
Таке ставлення батьків до дитини призводить до небажаних наслідків виховання. Коли батьки замкнені для спілкування, внаслідок обтяженості власними проблемами, у них не залишається сил на виховання дітей. Якщо байдужість батьків глибоко переживається дитиною, у неї можуть виникнути суїцидальні думки, схильність до девіантної поведінки.
Незнання і нерозуміння батьками особливостей розвитку їх дітей, невіра у їх компенсаторні можливості, перспективи досягнення ними високого культурного та професійного рівня інколи викликає деспотичну поведінку батьків у спілкуванні зі своєю дитиною. Батьки мовчки припускають, що їх дитина з порушеннями зору несамостійна, не дуже розумна, емоційно нестійка і, безумовно, ще не в змозі нести відповідальність і приймати рішення. Передбачається також її неповноцінність порівняно зі зрячими.
Наведені приклади взаємостосунків в сім'ї показують, що, залежно від того, як буде організоване життя в сім'ї незрячої дитини, залежить формування її особистості, успішне навчання в школі, самопочуття в колективі своїх однолітків і у більш широкому соціальному колі.
Робота школи-інтернату з батьками передбачає корекцію небажаних типів взаємостосунків в сім'ї, зокрема, такими шляхами:
- переорієнтування батьків з позиції опікування на емпатичну позицію;
- створення дружніх, чуйних стосунків між батьками та дітьми, організація їх співпраці;
- переорієнтування батьків на терпимість у вихованні сліпої чи слабозорої дитини з розумінням труднощів, з якими доводиться боротись дитині в житті.
Для адекватного розвитку слабозорої дитини батьки повинні створити сприятливі умови, а саме:
- забезпечити відповідну корисну діяльність дітей (виділити куточок для ігор, робочий стіл, для слабозорої дитини освітлений приблизно 500 люкс тощо);
- створити позитивну атмосферу в стосунках і позитивний приклад поведінки батьків;
- створити трудову атмосферу в сім'ї;
- проявляти зацікавленість інтересами дитини;
- емоційно реагувати, переживати разом з дітьми під час прогулянок, читання літературних творів тощо;
- встановити зв'язок з офтальмологом, педіатром, тифлопедагогом, отримувати від них консультації;
- проявляти інтерес до успіхів в діяльності дитини;
- уникати роздратованості, нервозності;
- залучати дитину до самостійності як в побутовій, гак і в пізнавальній діяльності.
Важливим принципом виховання дитини зі зниженим зором є єдність усіх вимог, які висуваються до неї. Виховання дітей з порушеннями зору в сім'ї, як вже зазначалось вище, має своєрідності, про які зрячі батьки іноді не задумуються, намагаючись використати власний досвід, набутий з дитинства від попередніх поколінь (батьків, дідусів та бабусь).
Тому великого значення набуває зв'язок батьків з навчально-виховним закладом, де перебуває їх дитина. Школа- інтернат окремим розділом своєї роботи виділяє зв'язок із сім'ями, який здійснюється в індивідуальних, групових та колективних формах.
Індивідуальні форми включають відвідування сім'ї учня, запрошення батьків до школи, листування з батьками.
Групові форми роботи спрямовані на підвищення психолого-педагогічної культури батьків і включають: лекції, консультації, вечори запитань і відповідей, конференції по обміну досвідом сімейного виховання, педагогічні читання, заняття батьківських університетів, лекторіїв, круглих столів з окремих проблемних питань виховання дітей зі зниженим зором.
Основною колективною формою роботи з батьками є батьківські збори. Батьківські збори проводить класний керівник, який залучає до цієї роботи і вихователів, а також інших педагогів школи, які працюють з даним класом. До змісту проведення батьківських; зборів включаються:
─ підсумки навчально-виховної роботи за певний період, завдання на наступний;
─ психолого-педагогічна та офтальмологічна просвіта батьків;
─ виставки робіт учнів, творчі звіти;
─ обговорення питань спільної життєдіяльності.
В організації роботи з батьками великої допомоги надають батьківські комітети, функції яких полягають:
1. у складанні плану спільних дій з надання допомоги сім'ям у вихованні дітей;
2. в організації обміну досвідом окремих батьків;
3. у впливі на недобросовісних батьків.
Батьки дітей з порушеннями зору несуть високу відповідальність перед собою, суспільством і самими дітьми за їх майбутнє.
Використана література:
1. Є.П. Синьова, С.В. Федоренко/Тифлопедагогіка, Київ 2009.
Діти – це наше майбутнє.
Кожен із нас знайомий з відчуттям очікування на народження дитини. Всі батьки мріють про малюка, який принесе в дім радість та щастя. Ми прагнемо виростити дитину здоровою, фізично та інтелектуально розвиненою. З року в рік збільшується кількість учнів з особливими освітніми потребами, що спонукає науковців до пошуку нових шляхів навчання та виховання дітей, які потребують спеціального педагогічного супроводу та психологічної підтримки. Вчителі все частіше стикаються з особливостями фізичного, когнітивного та емоційного розвитку дитини. Перед вчителями постає завдання пошуку нових підходів в організації навчального процесу, щоб задовольнити потреби всіх дітей, включаючи в процес дітей з особливими освітніми потребами.
Національною доктриною розвитку освіти в Україні у XXI столітті наголошується необхідність посилення уваги на освіті дітей з відхиленнями психофізичного розвитку, забезпечення їхнього повноцінного життя, соціального захисту, створення умов для належної реабілітації. Створення єдиної системи освітнього простору в Україні, який відповідає потребам суспільства і передбачає єднання зусиль фахівців загальної та спеціальної освіти. Поступове визнання громадськістю ідей інклюзії дає змогу ширше залучати дітей з особливими освітніми потребами до загальноосвітніх шкіл. Вимагаючи від всіх учасників навчально-виховного процесу суттєвого перегляду традиційних поглядів щодо організації роботи закладу нс.вого покоління.
Серед дітей, що вимагають особливого підходу значну кількість складають діти з вадами зору. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я в світі налічується 124 млн. людей з вадами зору. Відомо про те, що зір є провідним аналізатором надходження інформації про навколишнє середовище у мозок людини. Тобто зір є найпотужнішим джерелом інформації і тому часткове або глибинне порушення його функцій викликає низку відхилень як у фізичному так й у психічному розвитку дитини.
Навчальна діяльність - один з головних етапів формування особистості дитини, тому актуальною проблемою виступає пошук шляхів, що забезпечують школярам умови для її формування.
НВК ЗОШ-інтернат не входить до переліку спеціальних установ для дітей з особливостями психофізичного розвитку й перебуває на балансі міського бюджету. Заклад включає 27 класів, з яких 7 спеціальних та 1 інклюзивний клас, де навчаються діти з зоровою патологією. Спеціальні класи формуються на підставі висновку міської ПМПК.
В НВК ЗОШ-інтернаті напрацьована відповідна матеріально-технічна та методична база для здійснення навчально-виховної, лікувально-відновлювальної, корекційної-компенсаторної допомоги дітям з порушеннями зору та реалізації принципів інклюзивного та інтегрованого навчання.
Простір навчального закладу обладнаний відповідно до потреб слабозорої дитини. Сходи позначені спеціальною смужкою-розміткою, що полегшує орієнтування. Вчителі та вихователі, які працюють в спеціальних класах володіють інформацією про особливості зорових можливостей кожного учня, з дітьми виконується зорова гімнастика, дихальні та кінезіологічні вправи. В класних кімнатах для дітей з порушенням зору доступні оптичні та електронні засоби індивідуального та колективного використання. Одним з таких апаратів є телевізійний збільшувач для слабозорих, який працює в двох режимах:
1. Негативний режим роботи (білі букви на чорному фоні).
2. Позитивний режим (чорні букви на білому фоні).
Це дає можливість вчителю диференційовано підбирати індивідуальні оптимальні умови зорового сприймання об’єкта. Ефект підсилюється вмонтованою під світкою. Використовуючи оптичний збільшувач учні із залишковим зором включаються у фронтальну роботу класу, стають більш самостійними і незалежними у навчанні виконуючи різноманітні види робіт на різних етапах уроку, читати, писати.
Вирішення завдання інклюзивного та інтегрованого навчання потребує вирішення фінансових питань та підбір підготовлених фахівців. З 2011 року в школі-інтернаті відкритий інклюзивний клас, де разом з учителем працює асистент. Асистент вчителя приймає участь у виконанні навчальної програми та допомагає учням з зоровими вадами набувати знань, вмінь та навичок, що будуть їм необхідні для повноцінного життя в класі, школі, суспільстві.
З 2011 року в навчальному закладі працює лікувально-відновлювальна програма, важливим аспектом якої є сучасний кабінет корекції зору. За рахунок спонсорської допомоги кабінет обладнаний 9 лікувальними апаратами й шістьома комп’ютерними програмами для відновлення зору. Медична сестра проводе щорічний медогляд в співпраці з лікарем-офтальмологом дитячої міської поліклініки, 5 разів на рік перевіряється гострота зору, 2 рази на рік учні спеціальних класів планово відвідують апаратне лікування очей.
Послаблений зір відбивається на загальному психофізичному стані дитини, на її пізнавальній активності. Корекційно-розвивальні заняття для дітей з зоровими вадами проводить учитель- тифлопедагог. Кабінет тифлопедагогіки наповнено всім необхідним дидактичним матеріалом для проведення корекційної роботи. Дидактичний матеріал та ігри згруповані тематично, є необхідна література з навчання та виховання дітей з вадами зору. Добре матеріальне забезпечення дає можливість використання сучасних інформаційних технологій (інтернет, комп’ютер, збільшений екран, принтер, аудіо колонки), що суттєво покращує якість корекційної роботи. Для кожної дитини, яка навчається в спеціальному класі тифлопедагог на початку року розробляє індивідуальні рекомендації щодо розміщення робочого місця, особливостей зорового сприймання, обмеження зорового навантаження та протипоказань до фізичного навантаження.
У слабозорої дитини частіше спостерігаються комплексні порушення, ніж у дітей із нормальним зором. Під впливом зорового дефекту можуть посилюватися мовленнєві порушення. У зв’язку з цим знижується компенсаторна роль мовлення, що негативно впливає на розвиток пізнавальної діяльності та на навчання в цілому. В школі-інтернаті працює два логопедичних кабінети, де проводять корекційну роботу з мовленнєвих порушень та розвитку мовлення досвідчені учителі-логопеди.
У закладі працюють кабінет практичного психолога та соціального педагога.
Діти з зоровою патологією відчувають великі труднощі у отриманні зовнішньої інформації, але стрімке поширення інформаційних технологій відкриває доступ до глобальної мережі знань у будь-якій формі. Розуміючи важливість цього питання в школі-інтернаті працюють два кабінети інформаційних технологій, що дає можливість суттєво покращити якість навчально-виховного процесу слабозорих учнів. Кабінети інформаційних технологій за рахунок спонсорської допомоги забезпечені 30 новими ноутбуками, інтерактивною дошкою та мультимедійним проектором. Робота з інтерактивною дошкою, дозволяє одночасно працювати з текстом, графічними зображеннями, відео та аудіо матеріалами. Великий розмір і чутлива поверхня по зручності й простоті користування набагато перевищують традиційні комп’ютерну клавіатуру та «мишу». Яскраві кольори допомагають задіяти в навчально-виховний процес всі сенсорні відчуття. Комплексне використання слова, звуку, кольору та можливість розглянути дрібні деталі, дає слабозорій дитині гарні результати щодо засвоєння знань, умінь та навичок. Використання інтерактивної дошки збільшує мотивацію, що покращує залучення слабозорої дитини на уроці. Інтерактивна дошка звільняє учнів від запису навчального матеріалу, також не потрібно використовувати клавіатуру з дрібними позначеннями, тому що є можливість роздрукувати текст. Даний вид роботи знімає з дитини зорове навантаження, що дозволяє зберегти зір, задіяти інші аналізатори та покращити засвоєння навчального матеріалу. Навчити слабозору дитину практично використовувати комп’ютер та інтернет, дає можливість підключатися до сучасного інформаційного простору, передавати та обмінювати інформацією, що сприяє розвитку інтелектуальних та творчих здібностей, розвитку мислення, дає особисту впевненість та відкриває великі можливості спілкування зі світом.
В школі є спортивна зала та зала лікувальної фізкультури, де за розкладом два рази на тиждень проводяться корекційні заняття. Доведено, що слабозорість негативно впливає на розвиток усіх сторін рухової функції, особливо на регуляцію рухів, координацію і швидкість. Патологічні процеси, що розвиваються в результаті хвороби, викликають комплекс психологічної неповноцінності, що характеризується тривогою, втратою впевненості в собі, пасивністю та ізольованістю, або навпаки агресивністю. Систематичні заняття лікувальною фізкультурою сприятливо впливають на функціональний стан зорового аналізатора дітей, підвищують показники швидкості переробки інформації та швидкості розпізнавання. Лікувальна фізкультура позитивно впливає на покращення кровообігу циліарних м’язів, гостроту зору та внутрішньоочний тиск.
При вирішенні загальноосвітніх завдань важливо всебічний та гармонійний розвиток слабозорих дітей, тому сприяють заняття з ритміки. Метою цих занять є корегування вад психічного і фізичного розвитку за допомогою засобів музично - ритмічної діяльності, розвиток компенсаторних механізмів. Ритміка є складовою фізичного і музично – ритмічного виховання слабозорої дитини. Розвиток відчуття ритму є одним із джерел підвищення життєвого тонусу людини, запорукою її мобільності, орієнтування у просторі, розвитку психомоторних функцій та рухової пам’яті. Заняття проводяться один раз на тиждень в просторій, спеціально обладнаній хореографічній залі, яка знаходиться в основному корпусі навчального закладу.
Дитина з вадами зору втомлюється швидше, вчитель під час уроків повинен враховувати обмеження безперервного зорового навантаження, тому в школі на уроках читання та літератури впроваджується використання аудіо книг. В шкільній бібліотеці навчального закладу планується відкриття аудіо бібліотеки, де кожна дитина матиме можливість прослухати потрібний літературний твір. В бібліотеці наявна збірка з 54 літературних творів для дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку.
Орієнтація нашої країни на впровадження інклюзивного та інтегрованого навчання потребує пошуку нових стратегій з урахуванням потреб дитини з обмеженими можливостями. Необхідна правильна організація взаємодії всіх процесів та фахівців, використання інновацій та постійне вдосконалення досягнутого. Побудова узгодженої роботи медичних працівників, педагогів, дефектологів, психологів, розуміння та підтримка батьків є основою організації навчального процесу дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного та інтегрованого навчання.
Використана література:
1. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-методичної конференції "Ідеї гуманної педагогіки та сучасна система інклюзивного навчання"/Кіровоград 2015.