Нульове покоління
87 рік до н. е. — в Греції був виготовлений «антикітерський механізм» — механічний пристрій на базі зубчастих передач, що являє собою спеціалізований астрономічний обчислювач.
1492 рік — Леонардо да Вінчі в одному зі своїх щоденників малює ескіз 13-розрядного підсумовувального пристрою з десятизубцевими кільцями. Хоча пристрій, що працює на базі цих креслень було збудовано лише у XX столітті, все ж таки реальність проекту Леонардо да Вінчі підтвердилася.
1623 рік — Вільгельм Шикард, професор університету Тюбінгену, розробляє пристрій на основі зубчастих коліс для додавання і віднімання шестирозрядних десяткових чисел. Чи був пристрій збудований за життя винахідника, достовірно невідомо, але в 1960 році він був відтворений і проявив себе цілком працездатним.
1630 рік — Річард Деламейн створює кругову логарифмічну лінійку.
1642 рік — Блез Паскаль представляє «Паскаліну» — перший реально здійснений і такий, що отримав широку популярність механічний цифровий обчислювальний пристрій. Прототип приладу додавав та віднімав пятирозрядні десятичні числа. Паскаль виготовив понад десять таких обчислювачів, причому останні моделі оперували числами з вісьмома десятковими розрядами.
1673 рік — відомий німецький філософ і математик Ґотфрід Вільгельм Лейбніц збудував механічний калькулятор, який за допомогою двійкової системи числення виконував множення, ділення, додавання і віднімання.
Приблизно в цей же час Ісаак Ньютон закладає основи математичного аналізу.
1723 рік — німецький математик і астроном Христіан Людвиг Герстен на основі рабіт Вільгельма Лейбніца створив арифметичну машину. Машина обраховувала частку та кількість послідовних операцій додавання при множенні чисел. Крім того, в ній була передбачена можливість контролю за правильністю введення даних.
1786 рік — німецький військовий інженер Іоган Мюллер висуває ідею «різницевої машини» — спеціалізованого калькулятора для табулювання логарифмів, що обчислюються різницевим методом. Калькулятор, побудований на ступінчастих валиках Лейбніца, вийшов достатньо невеликим (13 см в висоту і 30 см в діаметрі), але при цьому міг виконувати всі чотири арифметичних дії над 14-розрядними числами.
1801 рік — Жозеф Марі Жаккар будує ткацький верстат з програмним керуванням, програма роботи якого задається з допомогою комплекту перфокарт.
1820 рік — перший промисловий випуск арифмометрів. Першість належить французу Тома де Кальмару.
1822 рік — английский математик Чарлз Беббідж винайшов, але не зміг побудувати, першу різницеву машину (спеціалізований арифмометр для автоматичної побудови математичних таблиць) — Різницеву машину Чарлза Беббіджа.
1855 рік — брати Георг Шутс і Едвард Шутц (англ. George & Edvard Scheutz) із Стокгольма побудували першу різницеву машину на основі робіт Чарлза Беббіджа.
1876 рік — російським математиком Чебишовим створений сумуючий апарат з безперервною передачею десятків. В 1881 році він також сконструював до нього приставку для множення і ділення (Арифмометр Чебишова).
1884—1887 роки — Герман Холлеріт розробив електричну табулювальну систему, яка використовувалася в переписах населення США 1890 і 1900 років, а також в Россії в 1897 році.
1912 рік — створена машина для інтегрування звичайних диференціальних рівнянь за проектом російського вченого А. Н. Крилова.
1927 рік — в Массачусетському технологічному інституті (MIT) був створений аналоговий комп'ютер.
1938 рік — німецький інженер Конрад Цузе побудував свою першу машину, названу Z1. Це повністю механічна програмувальна цифрова машина. Модель була пробною і в практичній роботі не використовувалася. Її відновлена копія зберігається в Німецькому технічному музеї в Берліні. У тому ж році Цузе приступив до створення машини Z2 (Спочатку ці машини називалися V1 і V2. По німецькі це звучить як «Фау1» і «Фау2» і щоб їх не плутали з ракетами, комп'ютери перейменували в Z1 і Z2).
Комп'ютер ENIAC
1941 рік — Конрад Цузе створює обчислювальну машину Z3, що володіла всіма властивостями сучасного комп'ютера.
1942 рік — в Університеті штату Айова (англ. Iowa State University) Джон Атанасов (англ. John Atanasoff) та його аспірант Кліффорд Беррі (англ. Clifford Berry) створили (а точніше — розробили і почали монтувати) перший в США електронний цифровий комп'ютер (англ. Atanasoff-Berry Computer — ABC (комп'ютер)). Хоча ця машина так і не була завершена (Атанасов пішов у діючу армію), вона, як пишуть історики, мала великий вплив на Джона Мочлі, який створив через два роки першу ЕОМ ENIAC.
На початку 1943 року успішні випробування пройшла перша американська обчислювальна машина Марк I, призначена для виконання складних балістичних розрахунків ВМФ США.
В кінці 1943 року запрацювала англійська обчислювальна машина спеціального призначення «Колосс». Машина працювала над розшифровкою секретних кодів фашистської Німеччини.
В 1944 році Конрад Цузе розробив ще більш швидкий комп'ютер Z4.
1946 став роком створення першої універсальної електронної цифрової обчислювальної машини ENIAC.
В 1950 році в Києві під керівництвом академіка Лебедєва була створена перша в континентальній Європі ЕОМ — МЕСМ.
Експонентний розвиток комп'ютерної техніки
Після винаходу інтегральної схеми розвиток комп'ютерної техніки різко прискорився. Цей емпіричний факт, помічених у 1965 році співзасновником компанії Intel Гордоном Е. Муром, назвали його імені «Законом Мура». Так само стрімко розвивається і процес мініатюризації комп'ютерів. Перші електронно-обчислювальні машини (наприклад, такі, як створений у 1946 році ENIAC) були величезними пристроями, що важили тонни, займали цілі кімнати і вимагали великої кількості обслуговуючого персоналу для успішного функціонування. Вони були настільки дорогі, що їх могли дозволити собі тільки уряди і великі дослідницькі організації, і уявлялися настільки екзотичними, що здавалося, ніби невелика жменька таких систем зможе задовольнити будь-які майбутні потреби. Сучасні ж комп'ютери (набагато потужніші, компактніші і дешевші) — стали насправді всюдисущими.
Вважається, що експонентний розвиток комп'ютерної техніки в майбутньому може призвести до технологічної сингулярності.