Три вагомі підстави розглядати тривожність як побічну дію SPD
З невизначених причин мозок переключається на симпатичну нервову систему з більшою частотою, ніж нейротиповий мозок, тому такий мозок буде природно відчувати "тривогу", коли він весь час включає реакцію «бити або бігти». Кумулятивний результат полягає в тому, що все більше гормонів стресу вивільняється по всьому організму.
Хіба ви не будете відчувати тривожність, якщо не матимете жодного уявлення про те, як реагуватимете на щось у будь-який момент часу? Як ви себе відчуватимете, якщо звуки, дотики, рухи тощо можуть принести задоволення, а можуть викликати біль або нудоту, прискорене серцебиття та спітнілі долоні? Погодьтесь, стає лячно, коли щось, що приносило забаву та задоволення в один момент (наприклад, гойдалка в парку), через мить викликає сильну нудоту та запаморочення. Це буває, коли сенсорна модуляція «бешкетує».
Коли у дитини весь час проявляється надмірна реакція (підвищена чутливість) до одного або більше типів сенсорних впливів, тривожність обов'язково буде присутня ... візьмемо тактильні контакти ... Коли легкий дотик відчувається як удар, хіба ви не відчували б тривогу, перебуваючи в натовпі людей, які можуть випадково штовхати вас? Чи варто говорити про групові заняття, стояння в черзі (у шерензі) або поїздку в парк? Крім того, додайте до цього потенційну слухову чутливість і чутливість до запахів.
Тривожність – побічний ефект SPD, і дуже суттєвий.
Майже всі сенсорно-чутливі діти мають труднощі з саморегуляцією і модуляцією (обробкою) мінливих сенсорних впливів, що постійно надходять до мозку від органів чуття. Вони можуть бути дуже непередбачуваними, страшними, болісними та дискомфортними для дитини. Тож, спочатку, тривожність майже завжди буде характерною ознакою.
Це дуже правильна ознака – в результаті процесу обробки сенсорної інформації виникають труднощі… Хіба ви не відчували б тривожність, коли дотик, гучний несподіваний звук чи гучний голос/сміх викликали б біль та провокували б реакцію «бити чи бігти»? Це і відбувається з нашими сенсорно чутливими дітьми… У них створюється, і далі узагальнюється тривожна реакція на їхній маленький світ.
Симптоми обсесивно-компульсивного розладу (OCD) також є цілком типовим явищем. Спостерігається кореляція зі способом розв’язання сенсорних проблем, відомого як «сенсорні якорі».
Коли дитина неврівноважена і відчуття дезорганізовані, вона використовує «сенсорний якір», щоб допомогти мозку відчути себе добре і повернути здатність контролювати те, що відбувається. Ось тоді ви бачите типові симптоми OСD у повному обсязі.
Дитина робитиме щось таке, що буде стабілізувати її нервову систему: розкладати іграшки в лінію або нескінченно перераховувати якісь речі, тому що їхній маленький світ дуже непередбачуваний, вони не відчувають у собі здатності керувати тілом, мозком, а ба більше навколишнім середовищем… таким чином, вони будуть робити те, що вони можуть контролювати.
Компоненти ADD/ADHD йдуть пліч-о-пліч з порушеннями процесу обробки сенсорної інформації (SPD). Якщо мозок дитини не в змозі відсортувати релевантні сенсорні стимули, то В РЕЗУЛЬТАТІ дитина буде легко відволікатися і мати труднощі з увагою!
І якщо мозок дитини зі зниженим рівнем сенсорної чутливості не отримуватиме необхідної та належної сенсорної їжі, якої її мозок потребує, щоб бути готовим отримувати знання, засвоювати прийнятні поведінкові та соціальні навички, то ЗВІСНО, вона буде, так званою "гіперактивною" дитиною! Вона намагатиметься постійно отримати сенсорну стимуляцію!
Будь ласка, поставтеся серйозно до цих побічних ефектів/симптомів і працюйте з ними за допомогою методів сенсорної інтеграції. Шукайте сенсорні інструменти та стратегії, які ефективно працюватимуть для вашої дитини.
Це можуть бути захисні інструменти від зайвої стимуляції або сенсорно безпечне, усамітнене місце для відновлення саморегуляції.
Вирішальне значення мають сенсорно упорядкований спосіб життя та застосування сенсорних стратегій вдома. Необхідно подивитися на корінь проблеми, який найімовірніше, полягає в надмірній або зниженій сенсорній чутливості, і коли ви розберетеся з цим і закладете фундамент для сенсорного розвитку, всі інші проблеми просто відпадуть!
Автор: Angie Voss, OTR