Цей величезний світ -

дзеркало, у яке нам потрібно дивитися,

щоб пізнати себе до кінця.

М.Монтень, засновник жанру есе

Есе, як метод, у тому числі навчання, є предметом наукового інтересу філософів, літературознавців, соціологів, психологів, педагогів. Есе має високий потенціал соціальної, життєвої творчості і деталізуються через посилення суб’єктивного в осмисленні проблем, ситуацій (спроба самостійного аналізу, обґрунтування певних припущень та ін.). За форматом есе визначається як невеликий за обсягом прозовий твір-міркування з вільною структурно-композиційною організацією. Есе має спільні характеристики з філософським трактатом, рефератом, науковою статтею, у літературі – твором, епосом, лірикою, вказуючи на асоціативний підхід, вербалізацію мислення, його образність, особистісну орієнтованість, представлення автором свого персоніфікованого бачення образу, проблеми та ін.

Оскільки есе є самостійною творчою письмовою роботою, яка є формою особистісно орієнтованого осмислення заданої проблеми, у рамках навчальної діяльності есе актуалізує такі процеси як аналіз, синтез, творче застосування знань щодо конкретної соціально значущої проблеми.

Есе відрізняється наявним високим виховним потенціал, оскільки особистісно орієнтовані судження його автора визначають потребу в аксіологічних вимірах, самоаналізі, самовизначенні у рамках проблеми, апелювання до особистісних якостей, необхідних для того, щоб зайняти правильну особистісну й соціальну позицію. Коли людина пише есе, вона висловлює власну думку, описує власні емоції або переживання щодо певної проблеми, тому, кожне есе є індивідуальним і неповторним.