Брак зосередженості – поширена проблема серед дітей. Їхня увага настільки непостійна, що навіть нові іграшки привертають їх усього декілька годин.
Ситуація погіршується, коли батьки змушують дитину виконувати діяльність (наприклад, учити уроки), яка потребує розумових зусиль і сконцентрованості. Але якщо дитина не може зосередитися, це ще не означає, що вона має певні розлади навчання (скажімо, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю).
Розгляньмо основні причини недостатньої сконцентрованості в дітей і спробуймо визначити, як батьки можуть допомогти дитині вирішити цю проблему. Перш за все, слід з'ясувати, чи справді дитина не в змозі зосереджуватися.
Ознаки поганої сконцентрованості в дітей
У дитини, котра має проблеми з концентрацією уваги, можуть виявлятися деякі з таких ознак:
дитині важко всидіти на одному місці й вона легко відволікається;
вона часто губить речі і доволі неорганізована;
вона має труднощі з навчанням і запам'ятовуванням;
вона не може зосередитися, щоб виконати домашнє завдання;
вона постійно «витає в хмарах»;
у неї поганий почерк порівняно з однолітками;
вона буває агресивною або примхливою;
у неї погано розвинені рухові навички (наприклад, дитина недостатньо добре бігає або стрибає).
Причини слабкої зосередженості дітей
1. Брак сну. Дітям потрібно 8–10 годин сну щодня, залежно від віку. Якщо дитина звикла лягати спати пізно, змініть цю звичку, встановивши для неї розпорядок. Допоможіть дитині лягати спати раніше, щоб вона отримувала більше часу на сон.
2. Стрес у сім'ї. Що викликає стрес у дитини? Це може бути що завгодно – від шкільних обставин до сімейних неприємностей. Надмірний тиск на дитину, настанови, щоб вона добре вчилася, займалася спортом тощо, сімейні сварки та брак батьківської уваги – усе це може спричинити стрес. Постарайтеся не тиснути на дитину й уникайте суперечок у сім'ї.
3. Неправильне харчування. Погане харчування, зокрема, вживання продуктів із високим вмістом цукру й жирів, часто призводить до поганої сконцентрованості. Для дитини корисні яйця, цільнозерновий хліб, молоко, курка, м'ясо, риба. Не давайте дитині кави, енергетичних напоїв і шкідливої їжі.
4. Складні завдання. Дитина зазвичай відмовляється виконувати завдання, які здаються їй надто важкими. Складність задачі має відповідати віку дитини. Тому не давайте своїй дитині занадто складної роботи або завдань, які вона не в змозі зрозуміти.
Відпочинок, здоровий сон і збалансоване харчування допоможуть вирішити проблему зосередженості в дитини.
Як розвинути в дитини здатність концентруватися
Розгляньмо ще декілька способів, які допоможуть дитині сфокусуватися.
1. Спостерігайте за дитиною
сядьте збоку від дитини і спостерігайте за нею, коли вона грається, розмовляє або читає. Дивіться на вираз її обличчя й спробуйте зрозуміти, що її цікавить;
поговоріть із вихователем або вчителем дитини. Оскільки учитель часто взаємодіє з дитиною, він може дати вам багато цінної інформації;
не сваріть дитину, будьте терплячі до неї й намагайтесь її зрозуміти.
2. Зведіть до мінімуму чинники, які відволікають
Діти не вміють фільтрувати шум. Тому вам потрібно створити відповідну атмосферу, щоб допомогти їм зосередитися.
якщо дитина займається чимось поруч із вами, не розмовляйте по телефону й не дивіться телевізор;
покажіть дитині позитивний приклад. Установіть «спокійний час», під час якого ви читаєте книгу або займаєтеся чимось, поки ваша дитина вчить уроки. Ваш приклад надихне її виконати роботу краще.
3. Зменшуйте час, який дитина проводить перед монітором
Замість того, щоб дозволяти дитині грати в комп'ютерні ігри, краще грайтеся з нею в традиційні ігри:
купуйте дитині ігри, які у веселій формі розвивають творче мислення;
виділіть для дитини час, коли вона зможе дивитися телевізор або сидіти за комп'ютером. Так ви зможете контролювати час, який вона проводить перед монітором;
показуйте дитині приклад: менше дивіться телевізор і менше використовуйте мобільний телефон.
4. Установлюйте цілі
мета повинна бути досяжною;
розділіть навчальний час дитини на декілька категорій;
створіть розклад для всіх справ: ігри, навчання, хобі тощо;
давайте дитині символічну винагороду, коли вона добре виконує завдання протягом тижня або місяця.
5. Давайте дитині щоденні обов'язки
давайте дитині прості щоденні обов'язки, що потребують від неї організованості;
доручайте дитині справи відповідно до її віку (наприклад, сервірування столу, допомога в приготуванні їжі, сортування речей після прання тощо);
якщо у вас удома є бібліотека, попросіть дитину розставити книги в алфавітному порядку;
регулярно давайте дитині нові завдання, щоб вона не втратила інтересу.
6. Розбийте великі завдання на менші
Іноді великі завдання лякають дітей.
дитині буде легше, якщо ви розділите велику задачу на декілька дрібних;
дитина не почуватиметься обтяженою, виконуючи завдання, які не займають багато часу. Якщо дитина виглядає розгубленою, коли їй належить прочитати розділ із підручника, давайте їй читати по сторінці або по декілька абзаців.
7. Цінуйте дитину, винагороджуйте її
дитина повинна бути мотивована виконувати завдання;
вона має почуватися здатною виконати завдання. Це мотивує її виконати завдання якомога краще;
коли ви бачите, що дитині вдається краще виконувати свою роботу, дружньо поплескайте її по плечу або придумайте якусь символічну винагороду.
8. Зверніться по допомогу до шкільного психолога
Шкільний психолог, працюючи з дитиною в позаурочний час, може навчити її концентруватися. Вам також слід приєднатися до цих занять, щоб із перших вуст дізнатися способи розвитку зосередженості.
9. Перевірте наявність у дитини розладів навчання
зверніться до дитячого психолога, щоб він провів таку діагностику;
діагностика допоможе зрозуміти причину поганої зосередженості дитини, тому що остання не завжди пов'язана із синдромом дефіциту уваги й гіперактивністю;
для розвитку зосередженості одні діти потребують медикаментозного лікування, інші – консультацій психолога, а треті – просто сприятливої обстановки.
10. Підтримуйте фізичну активність дитини
Дослідження показують, що рухливі ігри та заняття (біг, їзда на велосипеді, футбол тощо) корисні не тільки для фізичного розвитку, а і для психіки дитини. Ці заняття допомагають дитині краще концентруватися на тому, що вона робить.
11. Виконуйте дихальні вправи
Достатня кількість кисню допомагає мозку правильно функціонувати. Для цього виконуйте разом із дитиною дихальні вправи:
робити вправи можна в кімнаті, біля вікна, на терасі або в саду;
попросіть дитину лягти на спину. Покладіть їй на живіт м'яку іграшку. Потім попросіть дитину зробити глибокий вдих і підняти іграшку настільки високо, наскільки вона зможе, не торкаючись її руками. Якщо іграшка піднімається високо, це означає, що в легенях багато повітря.
12. Займайтеся йогою
Деякі вправи з йоги здатні підвищити сконцентрованість дітей. Вони також покращують поставу, послаблюють напругу.
13. Використовуйте веселі заняття, щоб підвищити зосередженість дитини
Дитина буде більше концентрувати увагу на тих заняттях, які здаються їй веселими:
проводьте вільний час і вихідні, граючись із дитиною у веселі ігри;
дитині добре допомагає підвищити концентрацію розфарбовування малюнків.
Якщо вам часто доводиться говорити дитині «Зосередься!», інформація про творчі й конструктивні способи поліпшення уваги, запропонована в даній статті, може бути для вас корисною.
Найчастіше діти у віці п'яти-семи років концентрують свою увагу лише тоді, коли хочуть. Наприклад, ви в мільйонний раз можете показувати дитині, як правильно писати літеру «А», і знову повторюєте: «Почни писати літеру зверху вниз, а потім намалюй паличку посередині». У цей час дитина дивиться куди завгодно, тільки не у свій зошит. Вона крутиться на стільці, грається олівцем. Ви продовжуєте привертати її увагу до виконання вправи й повторюєте «Будь уважний!», але в якийсь момент вашому терпінню приходить кінець. Як же так, дитина слухає, коли ви читаєте її улюблені книги, слухає свого вчителя плавання, коли той підказує їй правильні рухи рук, але ось під час занять з вами... вони доводять вас до відчаю.
Дитячі психологи кажуть, що в середньому чотири- та п'ятирічна дитина повинна вміти фокусувати увагу на завданні протягом двох-п'яти хвилин з розрахунку на кожний рік свого віку. У середньому маленькі діти повинні вміти залишатись зосередженими від чотирьох до двадцяти хвилин; можливо, більше, в залежності від завдання. Але це загальне правило, тому, як і будь-яка рекомендація про виховання дітей, залежить від ситуації. Концентрація уваги повинна бути пов'язана з контекстом, а також з часом доби (наприклад, мова йде про перше завдання зранку, в середині дня, перед денним сном або перед нічним сном?). Батьки самі можуть помітити зміну зосередженості дитини протягом дня. Концентрація уваги динамічна й еластична.
Приділяйте час, щоби привернути увагу
Увага, яку дитина приділяє завданням, також залежить від того, наскільки це завдання їй подобається. Багато дітей опираються, коли їх просять робити те, що вони не бажають робити. Власне, у перший раз, коли ви знайомите дитину із заняттям, яке важливіше для вас, ніж для неї, ви перевіряєте свій творчий потенціал і гнучкість як батька та вчителя. Коли діти вступають у перший клас школи, у багатьох батьків починається боротьба за їх увагу, тому що дітям доводиться виконувати більш структуровані академічні завдання, що повторюються. При цьому їх інтереси часто зіштовхуються. Наприклад, після обіду ви хочете, щоб дитина почала писати слова по пунктирних лініях, а їй хочеться грати в машинки на підлозі у вітальні. Але це не обов'язково погано. Гра в машинки добре мотивує дітей. Є шестирічні діти, які можуть грати з конструктором протягом 30-ти хвилин, але не можуть усидіти на місці, щоб написати своє ім'я.
Тому творчість може сприяти перетворенню нудного заняття на веселе. Замість того щоб наполягати на тому, щоб ваш малюк писав олівцем літеру «А» у своєму зошиті, ви можете попросити його написати її крейдою, виліпити із пластиліну, тіста або навіть намалювати фарбою на великому аркуші паперу. Вид робочого зошита може пригнічувати дітей. Краще придумайте свій власний буквар. Вирізуйте з газет чи журналів картинки предметів, які починаються на літеру «А», або гортайте журнали разом з дитиною й шукайте там цю літеру. Складайте літеру «А» з кубиків. Ці заняття допомагають розвитку дрібної моторики та значно цікавіші. Навіть ігри «Відгадай слово» і «Море хвилюється раз», настільні ігри та ігри, що розвивають пам'ять, можуть сприяти посиленню уваги дитини. Батьки повинні самі помічати дрібні й цікаві деталі у своєму оточенні, щоб демонструвати дитині, як треба звертати на них свою увагу. Під час прогулянки батьки можуть зупинятись і показувати кольори рослин, які вони бачать або про які розповідають, форму каменів, які вони піднімають і т. п.
Щоби привернути увагу дитини, батьки повинні самі вміти концентрувати увагу. Батьки іноді зациклюються на буденності, часто їх увага розсіюється. Але якщо ми не можемо примусити себе зосередитись, ми не повинні очікувати цього від дитини. Перебування в безпосередній фізичній близькості, чіткі й короткі інструкції допомагають дітям краще зосередитись на тому, що їм кажуть. Кращий спосіб примусити дитину зосередити увагу – це бути фізично поряд з нею. Не вигукуйте свої прохання з кухні у вітальню. Підіть у вітальню, станьте обличчям до вашої дитини, налагодьте з нею візуальний контакт, опустіться на рівень її очей або торкніться плеча й скажіть: «Я хочу, щоб ти зробив це просто зараз». Або зупиніться, подивіться на дитину та скажіть: «Сергійку, подивись на мене. Чим ти повинен зараз займатись?». Він відповість: «Читати». Після цього скажіть: «Покажи мені, що ти дійсно знаєш, що треба робити».
Як скоротити моменти, які відволікають
Батьки також повинні знати, що заважає дитині зосереджувати увагу. Можливо, вона голодна або стомлена? Щоби перемогти почуття голоду або втоми, перш ніж вона почне виконувати домашнє або будь-яке інше структуроване завдання, дайте дитині перекусити. Зробіть перекус здоровим, не перевантажуйте її цукром і холестерином. Корисно пропонувати печиво із цільного зерна, салат із сирих овочів зі знежиреною заправкою, йогурт, банан або яблуко. Також дуже важливий повноцінний сон, тому прослідкуйте, щоб ваша дитина достатньо відпочивала. Коли діти приходять додому з дитячого садка чи школи, вони теж потребують невеликої перерви. Усім потрібен відпочинок. Він допомагає нам зібратись і зосередитись. Якщо діти не відпочивають і перевантажуються, вони можуть просити відпочинку своєю поведінкою. Тобто вони можуть іти проти наших правил або вимог, що повинно свідчити нам про те, що дітям потрібен простір, в якому їх розум зможе поблукати і розслабитись.
Якщо брати або сестри відволікають один одного, розсадіть їх займатись в окремих кімнатах. Стратегія батьків може полягати у створенні організованого, але роздільного режиму роботи. Наприклад, доки одна дитина займається грою на фортепіано у вітальні, інша може робити домашнє завдання в дитячій кімнаті; один перекушує на кухні, а інший читає в затишному куточку вітальні. Така стратегія добре працює, тому що дозволяє батькам приділяти увагу кожній дитині окремо. Часто заняття всіх дітей в одній кімнаті стають хаотичними і контрпродуктивними. Після того як діти проводять цілий день у класі, вони хочуть, щоб мама приділила їм увагу один на один.
У свою чергу, старші діти можуть допомагати батькам досягати зосередження уваги молодших. Наприклад, корисно забороняти дітям дивитись телевізор або грати на комп'ютері, доки всі не виконають домашню роботу; це спонукає їх допомагати один одному зосереджуватись на завданнях, тому що всі вони хочуть відпочивати перед телевізором або грати в комп'ютерні ігри. Батьки повинні направляти дітей і в той же час дозволяти їм самим справлятись із завданнями. При цьому батьки повинні розповідати про величезне значення концентрації уваги й підкреслювати його. Навіть якщо здається, що діти вас не слухають, це не так.
Діти можуть відволікатись і бути розсіяними, якщо думають, що завдання для них занадто складне. Їм можуть знадобитись покрокові інструкції про його виконання. Наприклад, замість того щоби просити дитину прибрати в її кімнаті, краще сказати: «Перш за все, будь ласка, прибери всі деталі конструктора, а потім я повернусь і скажу, що тобі треба робити далі». Іноді навіть корисно малювати процедуру виконання завдання на папері й вішати малюнок на стіні (можна у вигляді смішного коміксу). Візуальне нагадування може виявитись значно ефективніше, ніж багаторазові словесні повторення, які дитина постійно пропускає повз вуха. Майте на увазі, що короткі нагадування більш позитивні й діють краще, ніж велемовні нудні пояснення, крики чи звинувачення. І не забувайте хвалити дітей за докладені зусилля. Найчастіше ми хвалимо їх за кінцевий результат, кажемо: «Молодець, бачиш, як ти можеш». Ми не надаємо значення тому, що варті уваги самі зусилля, які дитина доклала для виконання завдання. Замість того щоб казати: «Ти не зовсім правильно написав своє ім'я й літера «H» виглядає трохи не так», ми повинні сказати: «Ти так старався правильно тримати ручку й залишатись в межах рядка. Це чудово».
Дослідження також показали, що фізичні вправи можуть допомогти дітям навчитись підтримувати концентрацію уваги. Доведено, що школярі молодших класів, які протягом дня займались фізичними вправами в перервах між уроками, могли краще концентруватись на навчанні й роботі у класі. Інші дослідження показали, що в батьків, які ставлять вправи у пріоритет сімейного життя, виростають фізично активніші діти. Батьки повинні допомагати своїй дитині знайти той вид спорту, який буде їй до душі, а також давати можливість займатись на спортивних снарядах під час занять на відкритому повітрі, таких як м'ячі та скакалка, щодня приділяти час спільним пішим прогулянкам або їзді на велосипеді.
Чи є брак уваги такою ж проблемою, як СДУГ?
Ще один спосіб заохочувати дітей бути більш активними – це обмежувати час на перегляд телебачення, оскільки це відволікає увагу маленької дитини. У 2011 році дослідження, опубліковане в американському журналі «Педіатрія», виявило, що мультфільм «Губка Боб Квадратні Штани» й інші динамічні мультфільми скорочують тривалість концентрації уваги чотирирічних дітей. Надмірне подразнення, вплив телебачення, комп'ютерів і відеоігор дійсно можуть пошкодити концентрації уваги. Педагогам доводиться мало не на голові стояти, щоби привернути увагу учнів, які виховуються телебаченням. Фахівці рекомендують дітям проводити не більше однієї-двох годин на день загального часу перед екраном, включаючи телебачення, відео, комп'ютер, телефон і відеоігри. (А діти у віці до двох років узагалі не повинні проводити час перед екраном).
Замість того щоб вмикати телевізор або купувати дитині смартфон, спонукайте її зосереджуватись на інших видах діяльності, які будуть сприяти підвищенню концентрації уваги. Діти можуть читати, складати пазли, допомагати мамі готувати вечерю, будувати фортеці з кубиків і стільців, а також допомагати в домашніх справах. Навіть просто вимкнувши телевізор і порозмовлявши з маленькою дитиною, можна розвивати її увагу; коли батьки сконцентровані на дитині, слухають її, вони наочно демонструють малюку, як саме необхідно утримувати увагу.
Іноді в дитини можуть виникати проблеми з концентрацією уваги, які важко вирішити за допомогою простих стратегій, і батьки можуть потребувати допомоги вчителя, педіатра або психолога. Деякі ознаки таких проблем у чотири- або п'ятирічних дітей включають постійну проблему посидючості протягом більше двох-трьох хвилин, потребу в постійному керівництві при виконанні завдань, які передбачають самостійне виконання, раптову зміну одного виду діяльності на інший і нездатність контролювати бажання. Наприклад, дошкільник у дитячому садку не може спокійно сидіти й бути уважним, коли вихователь читає дітям книгу, тому що помічає, що нянечка готується розкладати їжу. Замість того щоби підтримувати концентрацію, він може схопитись, бо хоче їсти. У випадку з дітьми чотирьох- або п'ятирічного віку, якщо дитина постійно виявляє бажання робити те, що хоче й коли хоче, це може бути ознакою незрілої або не повністю функціонуючої концентрації уваги.
Важливо, однак, щоби батьки проявляли обережність, припускаючи, що їх дитина страждає від синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), який зазвичай діагностується в ранньому дитинстві й характеризується імпульсивністю, гіперактивністю, неуважністю або комбінацією всіх трьох ознак. СДУГ не завжди буває основною причиною, можуть існувати й інші фактори, що впливають на концентрацію уваги. Коли ми, дорослі, стурбовані чимось, нам важко зосередити увагу. У багатьох дітей теж бувають серйозні занепокоєння із приводу власної «недосконалості» або нездатності зробити будь-що. Якщо в дитини діагностували СДУГ, то батькам необхідно разом з фахівцем розробити план, який допоможе покращити концентрацію уваги дитини.
Такі розлади, як депресія, гнів і тривога, можуть ускладнити для дітей завдання утримувати концентрацію уваги; маленьким дітям потрібна допомога в навчанні, як справлятись з цими важкими хвилюваннями. Батьки повинні розмовляти зі своїми дітьми про їхні почуття й допомагати їм наділяти ці почуття відповідними словами. Наприклад, мама може сказати: «Ти хвилюєшся, що тато їде у відрядження». Після початку розмови наступним кроком буде допомогти дитині зробити те, що примусить її почувати себе краще, наприклад, намалювати картину в подарунок батькові, коли він повернеться з поїздки.
Разом з дитиною можна складати букви, використовуючи камені, машинки й дерев'яні кубики, установлювати графік заходів після дитячого садка: трохи часу на ігри, потім перекус і після цього – робота над розвиваючими завданнями. Дитина може виконувати їх в окремій кімнаті разом зі своїм батьком, що дозволяє батьку приділяти дитині повну, безроздільну увагу. Згодом здатність дитини зосереджуватись, швидше за все, помітно покращиться, і ви будете пишатись нею. Їй, як і раніше, не завжди легко буде концентрувати увагу, але вам стане простіше знову залучати її до завдання, коли вона буде відволікатись. Навіть якщо дитина не любить писати, вона зможе вивчити абетку і навчиться писати слова, а потім і цілі речення. Час творить дива.
У сучасному світі спостерігається тенденція до зниження стійкості уваги як у дітей, так і в дорослих. Але дещо ми все-таки можемо зробити, щоби змінити її на краще. Наприклад, ми можемо більш повноцінно харчуватись, вимикати електронні пристрої, частіше виходити на вулицю, більше грати – робити те, що ближче до природи людини.
1. Дайте дитині достатньо часу для ігор на відкритому повітрі. Дослідження доводять, що існує пряма залежність між фізичними вправами, IQ та успішністю у школі. Пам'ятайте: рух активує мозок! Фахівці рекомендують щодня перед тим, як йти до школи, відправляти дітей на 20 хвилин на ігровий майданчик. Якщо це неможливо, нехай дитина ходить до школи пішки або, принаймні, проходить частину свого шляху. По дорозі до школи батьки можуть грати з дітьми в хованки чи в «Дожени мене».
2. У неуважних дітей часто буває поверхневе або «неефективне» дихання. Іграшки, які стимулюють часті або безперервні видихи, чудово покращують дихальну функцію легенів. Для цього можна використовувати мильні бульбашки, дротики для духових трубок, свистки й недорогі духові інструменти, такі як окарина (глиняний свисток), губна гармоніка та сопілка.
3. Інтелектуальні та фізичні вправи, наприклад, для покращення почерку, такі як малювання вісімок у повітрі великим пальцем – це веселе й легке заняття перед виконанням домашніх завдань. Якщо у вашої дитини проблеми з поведінкою у школі, корисно робити зарядку перед початком уроків.
4. Виготовлення виробів – це ідеальний спосіб для розвитку терпіння й концентрації уваги дитини, її зорово-моторної координації й навичок вирішення завдань. Ось лише деякі ідеї: в'язання, вишивання (можна зробити невеликий ткацький верстат і, крім ниток, дати дитині такі предмети, як пір'я, стрічки, намистини, щоб вона вплітала це все у свій виріб), моделювання, розфарбовування вітражів, вишивка бісером, мозаїка, набивка м'яких іграшок або шиття ляльок.
5. Старі добрі настільні ігри не тільки вимагають хорошої концентрації уваги, а й розвивають посидючість, учать дітей соціальних навичок, таких як чесна гра, дотримання правил і черги. Ще кілька ідей: головоломки, ігри у слова, карткові ігри, які вимагають певних навичок, наприклад, англійська гра «Крібедж».
6. Читайте вашій дитині. Беріться до читання якомога раніше, з раннього дитинства вашої дитини, і намагайтеся читати частіше. Неможливо переоцінити важливість читання. Багато дитячих книг цікаві й наповнені непередбачуваними повчальними історіями, що живлять не тільки розум вашої дитини, а й її уяву. А як щодо того, щоб послухати з дітьми музику Моцарта, Бетховена, Баха? Класична музика позитивно впливає на розвиток когнітивних здібностей дитини, на її особистість у цілому.
7. Запрошуйте дитину допомагати вам на кухні або на городі. Заохочуйте її брати на себе відповідальність і відчувати себе справжнім помічником у спільній роботі. Допомагайте дитині встановлювати високі стандарти для результатів своєї праці. Це так мотивує! Додатковий бонус: прискіпливі їдці набагато охочіше пробують нові страви, до створення яких вони доклали рук.
8. Грайте в хованки, «Твістер», «Море хвилюється раз», футбол, «вишибалу» – інакше кажучи, в ігри на розвиток великої моторики, які вимагають певної координації та рухового планування. Організовуйте ігри із сусідськими дітьми.
9. Намагайтесь обмежити ігри дитини з високотехнологічними іграшками, які не передбачають великої кількості взаємодії, замініть їх на іграшки, які вимагають від дитини застосування навичок дрібної моторики й використання уяви. Дуже корисні старомодні дерев'яні замки в комплекті з ровом і підйомним мостом, з великою кількістю іграшкових солдатиків, воїнів в обладунках на конях і членів королівської сім'ї. Діти захоплюються такими іграшками, до того ж вони починають придумувати складні сценарії, як тільки піднімають першу фігурку. Такі привабливі ігрові майданчики пробуджують у малюків творчий потенціал, унаслідок чого вони можуть розповідати нескінченні історії, граючи зі своїми фігурками. Також доречними будуть будівельні іграшки, конструктори й кубики.
10. Не поспішайте негайно втручатись щоразу, коли дитина відчуває розчарування, не піддавайтеся спокусі відгукуватись на всі її прохання. Навчіть дитину терпіти розчарування, бути посидючою й виконувати завдання до кінця, робити спробу знову і знову, не втрачаючи віру у свої здібності, а також уміти ввічливо поступатись, коли це необхідно. Такі навички матимуть вирішальне значення для її здатності досягати успіху в житті.
Як показують дослідження психологів, у дітей, які страждають на дефіцит уваги та при цьому вживають достатню кількість поживних речовин, спостерігаються значні поліпшення уваги й поведінки в школі в порівнянні з їх однолітками, які вживають у їжу багато солодощів, смажених і солоних страв. Оскільки дефіцит поживних речовин негативно впливає на роботу дитячого мозку, його заповнення покращує пам'ять і концентрацію. У дітей, які й раніше вживали достатню кількість поживних речовин, таких помітних змін не спостерігається.
Рівень поживних речовин можна визначити за допомогою простого аналізу крові. Кращий спосіб збагатити організм дитини поживними речовинами – забезпечити їй збалансований раціон, але додатково до цього лікар може порекомендувати вітамінні добавки.
Вітаміни, що поліпшують пам'ять і роботу мозку
Вітаміни групи В, які у великих кількостях містяться у фруктах і листових овочах, відіграють важливу роль у роботі мозку. Дефіцит цих вітамінів призводить до проблем з навчанням, концентрацією й пам'яттю. Як свідчать дослідження, дефіцит фолієвої кислоти в організмі погіршує роботу мозку навіть у дорослому віці. Дефіцит тіаміну шкодить нервовій системі, а рибофлавіну – призводить до дисфункції мозку. Нестача ніацину провокує погіршення пам'яті, а вітаміну В12 – ураження мозку, затримку розвитку.
Мінерали для роботи мозку й пам'яті
Залізо – мінерал, необхідний для розвитку пізнавальних функцій. Незначний дефіцит заліза, що не спричиняє анемії, викликає погіршення пам'яті й розумових функцій. Дефіцит йоду також призводить до зниження рівня інтелекту в дитини (як показують дослідження, рівень IQ при цьому падає на 12-14 пунктів). Харчові добавки можуть допомогти підняти інтелект дитини на колишній рівень, але для дітей, які не страждають від дефіциту йоду, вони не приносять суттєвих змін у розумовому розвитку. Залізо у великих кількостях міститься в м'ясі, морепродуктах, листових овочах, горіхах і бобах. Також корисно вживати продукти, збагачені залізом (хліб, крупи, макаронні продукти й т. ін.)
Омега-3 жирні кислоти, їх користь для уваги
Омега-3 жирні кислоти – вид корисних для організму жирів, які необхідні для мембран клітин мозку. Омега-3 не синтезується в організмі, тому він повинен в достатній кількості міститися в раціоні дитини. Його дефіцит в організмі негативно впливає на здатність до концентрації уваги. Згідно з дослідженнями, харчові добавки, що містять Омега-3, допомагають упоратися з синдромом дефіциту уваги у випадках, якщо медикаментозне лікування не принесло бажаних результатів. Омега-3 міститься в рибі, морепродуктах, волоських горіхах, насінні льону й конопель.
Запобіжні заходи при вживанні вітамінних добавок
Дитині можна давати вітамінні добавки тільки під наглядом лікаря. Певні медичні препарати взаємодіють з вітамінами. Не перевищуйте рекомендовану дозу вітамінних добавок, щоб у дитини не проявилися побічні ефекти або симптоми гіпервітамінозу. Деякі продукти можуть бути збагачені вітамінами (наприклад, хліб, крупи або макаронні вироби), тому стежте за тим, щоб у цілому кількість споживаних вітамінів не перевищувала необхідну дозу.
Для ефективного навчання управління власними емоціями, дітям необхідна допомога батьків і щоб до їхніх потреб ставилися з повагою й турботою. Це допомагає підвищити самооцінку, краще справлятися з емоціями та знаходити спільну мову з людьми, що їх оточують. Діти, які мають такий досвід, психічно здорові, вміють налагоджувати добрі стосунки з іншими. Вони частіше відчувають себе щасливими, вміють радіти життю, набагато успішніші в обраних заняттях.
Допомагаючи дітям справлятися з емоціями, батьки розвивають їхню емоційну сферу. Крок за кроком це допомагає їм досягти того, чого поодинці вони не змогли б досягти. Діти вчаться контролювати себе й адекватно проявляти емоції, спостерігаючи, як дорослі взаємодіють з ними й між собою.
Батьки можуть допомогти дитині подолати стресові ситуації (наприклад, у моменти потрясінь і невпевненості), з турботою ставлячись до їхніх потреб і показуючи, як краще впоратися зі стресом. При такому ставленні дитина відчуває себе в безпеці й не боїться досліджувати навколишній світ, оскільки впевнена в тому, що батьки про неї піклуються. Відчуття безпеки й довіри важливе для розвитку власного «я» дитини.
Довірливі й теплі стосунки з дитиною формують у неї адекватну емоційну реакцію на події, високу самооцінку, допомагають розуміти емоції інших людей. Діти, яким батьки допомагають справлятися зі складними почуттями, поступово вчаться керувати емоціями самостійно.
З часом дитина все краще управляється з емоціями в багатьох життєвих ситуаціях. Так чи інакше, їй важливо розуміти, що в складних життєвих ситуаціях вона може звернутися по підтримку до інших людей.
Коли дитина довіряє батькам – вона відчуває, що зможе впоратися з будь-якими життєвими ситуаціями. Такий позитивний емоційний досвід необхідний для здорового розвитку психіки та формування особистості.
Від «гормонів стресу» – до «гормонів радості»
Щоб навчити дитину управляти емоціями, необхідно розвинути в неї відчуття безпеки й оптимізму. Для цього потрібно допомогти їй перейти від негативних емоцій (таких як стрес, страх або занепокоєння) до позитивного стану безпеки й готовності до дій. У свою чергу, для цього потрібно знизити рівень «гормонів стресу», таких як кортизол і адреналін, підвищуючи рівень «гормонів щастя», таких як допамін, серотонін і окситоцин.
У дорослих «гормони щастя» сприяють емоційній стійкості, зміцнюють пам'ять і увагу, підвищують довіру до тих, хто оточує, знижують рівень страху, розвивають соціальні навички та співчуття. При високому рівні «гормонів щастя» людина відчуває задоволеність життям. Вироблення цих гормонів, зокрема окситоцину, відбувається в людини й тоді, коли вона про когось піклується. Окситоцин допомагає батькам почувати себе добре, піклуючись про дитину, краще розуміти її потреби.
У дітей основним «гормоном щастя» є серотонін. Його рівень підвищується, коли ми присвячуємо дитині час, граємо з нею, разом займаємося чимось, що їй цікаво. Коли батьки самі вказують дитині, що їй робити, коли вона повинна займатися чимось за розкладом, дитина перебуває у стресовому стані та швидко втомлюється. Це може викликати в неї напади гніву, недовіру або розлади сну.
Високий рівень «гормонів стресу» послаблює концентрацію дитини, її здатність вирішувати конфлікти й завдання, досліджувати нове. Діти, в яких у дошкільному віці спостерігався високий рівень стресу, частіше проявляли агресію й занепокоєння, гірше контактували з однолітками. Однак ніколи не пізно навчитися долати стрес і здійснювати управління емоціями.
Коли в дитини високий рівень «гормонів стресу» й низький рівень «гормонів щастя», у неї можуть виявлятися наступні симптоми:
високий рівень конфліктності, проблеми з висловленням подяки;
низький рівень мотивації, пригніченість;
проблеми з концентрацією уваги;
небажання йти на контакт з усіма, хто її оточує;
уникнення інших людей у стресових ситуаціях;
стурбованість, настороженість;
гіперактивність, неадекватна поведінка;
швидка стомлюваність, проблеми зі сном.
Коли батьки розуміють взаємозв'язок між емоціями дитини та її поведінкою, вони можуть, ґрунтуючись на емоційному досвіді дитини, допомагати їй розвиватися. Прояв турботи, збільшення кількості тактильних контактів з дитиною знижують у неї рівень «гормонів стресу», підвищують рівень «гормонів щастя». Дитина, яка має багато тактильних контактів, легше реагує на стресові ситуації, швидше заспокоюється. Термін «емоційна регуляція» позначає стан, коли в дитини розвинена достатня кількість емоцій, моделі поведінки та фізіологічні механізми, за допомогою яких вона реагує на ситуацію відразу або через певний час.
Допомогти дитині забезпечити свої потреби не означає захистити її від усіх стресових ситуацій і розчарувань. Дітям потрібні життєві перешкоди, з якими вони можуть упоратися. Це розвиває в них навички вирішення життєвих завдань і емоційної саморегуляції.
Турбота про дітей допомагає знизити рівень «гормонів стресу» й підвищити рівень «гормонів щастя» як у дітей, так і в їхніх батьків. Діти менше схильні до стресу, коли їм дозволяють самим вирішувати, коли і в якому темпі виконувати завдання.
Проявляйте турботу про дитину
Забезпечуючи дитині відчуття безпеки, ви допомагаєте їй краще справлятися з емоціями. Іноді, коли дитина відчуває втому, голод, пригніченість, страх або хвилювання, їй може знадобитися ваша допомога й турбота. Елементарний прояв турботи про дитину – це відкрита й чесна розмова з нею. Під час розмови дотримуйтеся наступних правил:
Запитуйте дитину про її почуття.
Використовуйте відкриті питання, які б мотивували дитину виражати емоції («Що тобі найбільше сподобалося під час прогулянки в парку?», «Що ще можна виліпити з пластиліну?»).
Давайте дитині зрозуміти, що її чують і розуміють. Розмовляйте з нею наодинці, а під час розмови не займайтеся нічим стороннім.
Під час розмови перебувайте на одному рівні з дитиною, щоб не викликати в неї відчуття дискомфорту.
Підтримуйте візуальний контакт з дитиною, проявляючи до неї інтерес.
Під час розмови приймайте відкриту, розслаблену позу.
Вираз обличчя під час розмови повинен бути позитивним.
Слухайте, що каже дитина й самі підтримуйте розмову з нею.
Розмовляйте не надто голосно та швидко.
Більше тактильних контактів
Щоб розвинути соціальні навички й навчитися управління емоціями, дітям потрібні тактильні контакти. Батькам слід частіше обіймати та дружньо поплескувати своїх дітей, виявляючи повагу й теплоту у ставленні до них. Тактильні контакти дають дитині позитивні емоції, підтримують її в складних емоційних ситуаціях: «Я розумію, що ти зараз засмучений», «Я знаю, що ти гніваєшся. Я спокійний і допоможу тобі заспокоїтися».
Тактильні контакти важливі протягом усього життя. Звичайно, у дітей є свої переваги, і для батьків важливо ставитися до них з повагою. Деякі діти не люблять дотику, і в такому випадку для батьків важливо знайти інші способи встановлювати контакт з ними. Тактильні відчуття важливі для розвитку в дитини власного «я», допомагають їй розвивати здатність встановлювати близькі стосунки з іншими людьми.
Багатьом маленьким дітям подобаються обійми. Старшим дітям більше подобаються дружні дотики до руки, плеча, голови або просто жести схвалення. Прості тактильні контакти знижують рівень «гормонів стресу», сприяють виробленню «гормонів щастя», а також необхідних для дитини гормонів росту.
Відображайте емоції дитини
Правильно реагуючи на емоційні сигнали дітей, батьки можуть допомогти їм навчитися розуміти свої емоції й управляти ними. Відображення емоцій відбувається тоді, коли батьки відповідають на емоційні реакції дитини, пояснюючи й називаючи їй її емоції. При цьому важливо стежити за своїм тоном голосу й жестами. Це допоможе дитині:
засвоїти, що її емоції визнають;
навчитися розуміти свій внутрішній світ і розпізнавати емоції;
засвоїти, що емоції – це невід'ємна частина життя;
встановити зв'язок між своїм емоційним досвідом та новими життєвими ситуаціями;
розрізняти емоції й почуття;
називати емоції.
Для відображення («віддзеркалювання») емоцій дитини можна також використовувати невербальні засоби комунікації - пози, жести тощо. Для емоційного розвитку дитини важливо, щоб вербальні й невербальні сигнали батьків відповідали один одному. Наприклад, спокійний тон і відкриті жести в поєднанні з терплячим поясненням вселяють у дитину відчуття безпеки й довіри. Використання невербальних сигналів робить слова дорослого більш переконливими. Те, як ви говорите, не менш важливо, ніж те, що саме ви говорите. Невідповідність вербальних і невербальних сигналів вводить дитину в оману.
Тренуйтеся відображати емоції
Щоб набути нову навичку, потрібен час і наполегливість. Практикуйтеся відображати емоції дитини щодня, і вона поступово навчиться контролювати себе. Спостерігайте, як інші батьки спілкуються зі своїми дітьми. Так ви дізнаєтеся про різні способи встановлювати контакти з дитиною й заспокоювати її, коли вона засмучена.
Кожна дитина унікальна
У кожної дитини по-різному проявляються сприйняття, реакції та взаємодія з зовнішнім світом. Одні діти енергійні, інші – більш спокійні. Одні люблять досліджувати все нове, а інші вважають за краще звичні речі. Одні доброзичливі й позитивні, а інші схильні до конфліктів. У деяких малюків швидко змінюється настрій, іншим потрібна допомога, щоб упоратися з прикрістю. У нових ситуаціях деякі діти відразу долучаються до того, що відбувається, інші схильні спостерігати збоку й довго обмірковувати свої рішення. Концентрація в дітей також різниться: одні виконують завдання довше, ніж інші. Ці відмінності й роблять кожну дитину унікальною.
Коли дитину розуміють та приймають такою, якою вона є, вона відчуває свою цінність. Дітям краще вдається виконувати завдання, коли в них для цього достатньо часу й простору. Батьки можуть допомогти дітям справлятися з емоціями, якщо вони будуть прислухатися до їхньої думки й поважати їхні потреби.
«Як справи у школі?», «Що ви сьогодні вивчали?» - найпоширеніші питання, які задають батьки, коли їх дитина повертається додому зі школи. Напевно, ви й самі вважаєте ці фрази невдалими. Але щоразу ви їх вимовляєте.
Можливо, ви питаєте дитину трохи по-іншому: «Що нового ти дізнався сьогодні у школі?». Але і ця фраза не набагато краща. І ось чому.
По-перше, такі фрази показують вашу відстороненість. Ви просто не знаєте, що дитина вчить у школі. Ви залишаєте весь процес навчання дитини на розсуд школи (адже для цього школа й існує, правильно?). Якщо це так, ви маєте занадто туманне уявлення про те, наскільки ваша дитина розуміє навколишній світ. І ви можете говорити про це з дитиною тільки в загальних рисах, ґрунтуючись на тому, що вона знає зі школи.
По-друге, такі загальні питання не дають дитині можливість говорити про свої почуття - про те, що її вразило або зачепило. Ви можете дізнатися про це тільки в тому випадку, коли дитина сама захоче цим поділитися.
Важливе й саме формулювання питання. Дитина ще не усвідомлює, як проходить її навчання - що вона дізнається і наскільки це важливо. І якщо ви питаєте її: «Що нового ти дізнався сьогодні у школі?», вона буде відповідати вам що завгодно, аби ви не подумали, що вона не дізналася нічого нового.
Так що ж робити батькам? Не акцентуйте увагу на результатах навчання - запитуйте дитину про її враження, зусилля і почуття. Розглянемо кілька альтернативних питань, які ви можете задавати дитині, коли вона повертається зі школи.
Питання, які можна задати дитині замість «Що ви вивчали сьогодні у школі?»
1. Що сьогодні було для тебе найбільш цікавим?
2. Чи був сьогодні момент, коли ти відчув себе спантеличеним? Що ти зробив у цій ситуації?
3. Що тебе сьогодні найбільше здивувало? Не спантеличило, а саме здивувало.
4. Якби ти сьогодні був більш зібраним (активним, уважним), що було б сьогодні по-іншому?
5. Коли ти сьогодні найбільше виявив творчі здібності?
6. Розкажи один кумедний, один корисний і один незвичайний факт, який ти сьогодні дізнався.
7. Що для тебе означає, що день у школі пройшов вдало? Як ти це відчуваєш?
8. Чому твої друзі ходять до школи? Що їм цікаво?
9. Хто сьогодні більше і краще працював на уроці - учитель чи учні?
10. Звідки ще ти міг дізнатися те, що сьогодні розповідав учитель на уроці?
11. Як учитель піклується про учнів на уроці?
12. Що ти сьогодні дізнався нового і звідки?
13. Про що б ти хотів дізнатися більше?
14. Що для тебе найважливіше з того, що ти сьогодні дізнався? Що ти не вважаєш важливим?
15. Чи був сьогодні момент, коли ти зважився на щось? Чим це закінчилося?
16. Що ти сьогодні дізнався з книг?
17. Що ти сьогодні дізнався від друзів?
18. Що ти сьогодні дізнався від учителя?
19. Що для тебе досі залишається незрозумілим?
20. Що з того, що ти сьогодні почув, тобі особливо запам'яталося?
21. Як ти думаєш, що ви будете завтра вивчати з математики (історії, географії)?
22. Як ти думаєш, як можна застосувати у житті те, що ти сьогодні дізнався?
23. Що тобі найбільше заважає в навчанні?
24. Яке відкриття ти для себе зробив сьогодні?
25. Як ти думаєш, навіщо потрібно вчити те, що ви сьогодні вчили?
У період карантину діти змушені залишатися вдома і вчитися дистанційно. Батькам буває важко змусити дітей вчитися. Особливі труднощі відчувають батьки дітей з синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) або просто занадто непосидючих дітей. Їм тепер доводиться не тільки виконувати роботу по дому і проводити час з дитиною, а й допомагати їй у навчанні.
Якщо ви перебуваєте в подібній ситуації і змушені поєднувати ролі домогосподарки, няні і вчителя для дитини, вам можуть допомогти наступні поради.
Складіть щоденний розклад для дитини. Роздрукуйте його і повісьте так, щоб дитина постійно могла його бачити. Дайте дитині годинник, щоб вона могла стежити за часом. Це організує її і допоможе дотримуватися розкладу.
Розклад має включати в себе перерви для фізичних вправ. Після таких перерв дитина краще концентрується на навчанні й менше відволікається.
Зосередьтеся на виконанні навчальних завдань, а не на тому, щоб проводити за навчанням певну кількість часу. Поставте дитині мету: розв'язати всі приклади в параграфі або прочитати 10 сторінок книги. Не змушуйте дитину проводити за підручниками певну кількість часу. Коли ви поставите їй конкретну навчальну мету, вона буде більш мотивованою: якщо вона зробить все завдання швидше, вона зможе пограти або зайнятися чимось цікавим.
Переконайтеся в тому, що дитина спить достатньо часу. Слідкуйте не тільки за тривалістю сну, але і контролюйте час, коли вона лягає спати і прокидається. Дитина повинна прокидатися в один і той же час - тоді ввечері вона буде втомлюватися і раніше лягати спати. Не варто змушувати дитину спати вдень - це порушить цикли її сну.
Якщо ви привчите дитину прокидатися в один і той же час - вона не буде страждати від безсоння. Дитина не повинна нічим займатися, лежачи в ліжку перед сном (винятком може бути тільки читання). Ні в якому разі не можна дозволяти їй користуватися смартфоном у ліжку. Тримайте всі мобільні телефони та зарядні пристрої в іншій кімнаті.
Якщо дитина погано поводиться, ви повинні встановити для неї швидкі і чіткі наслідки. Покарання має бути не надто суворим і недовгим: наприклад, ви можете заборонити дитині користуватися мобільним телефоном протягом години, максимум - до кінця дня.
Переконайтеся, що у дитини є постійне місце для навчання. Виділіть їй стіл або парту. Дайте дитині все приладдя, необхідне їй для навчання. Це сформує у дитини корисну звичку. Якщо вона звикне вчити уроки в одному і тому ж місці, у неї виникне менше труднощів з навчанням, оскільки середовище буде для неї знайомим, її будуть оточувати одні й ті ж звуки. Це один з ключових принципів теорії навчання.
Позитивне підкріплення добре допомагає мотивувати дитину. Якщо дитина самостійно виконує всі завдання, у якості винагороди можна купити їй іграшку, виділити більше часу на ігри або дати певні інші привілеї.
Виконувати роль вчителя для дитини під час карантину - непросте завдання. Дотримуйтесь зазначених рекомендацій - і ви зможете впоратися з нею якнайкраще.
Шкільна освіта зосереджена на оволодінні гуманітарними й точними науками. На уроках дитина може дізнатись багато нового. Однак про те, як треба вчитись, як підвищувати ефективність навчання і зробити так, щоб усе було простіше й цікавіше, більш запам'ятовувалось і надовго зберігалось у пам'яті, швидше за все, дитина так і не дізнається. Принаймні не у школі.
Тому варто показати дитині, що велике значення має те, коли вчитись, в яких умовах, що навчання під акомпанемент телевізора або гучної музики не буде ефективним і що перерви у вивченні нової інформації не менш важливі, ніж час підвищеної концентрації уваги. Але, як показує досвід, найбільш типова стратегія навчання полягає в багаторазовому читанні тексту, спробах запам'ятати його «слово у слово» без глибокого розуміння змісту, у вивченні великої кількості матеріалу за один раз, відсутності повторень і недостатній кількість сну – і це всього лише частина найтиповіших помилок.
То ж як, власне, має виглядати ефективне навчання?
По-перше, необхідно пояснити дитині, що навчання не є процесом відтворення, в якому мова йде тільки про те, щоби «вгризатись» у заданий матеріал. Як показують численні дослідження, чим більше ми вкладаємо у вивчення своєї уяви, чим більше почуттів та емоцій залучається до процесу запам'ятовування, тим ефективніше буде навчання. Участь у процесі навчання уяви призводить до того, що розум запам'ятовує інформацію у двох «кодах» – вербальному й візуальному (образному), що значно підвищує ймовірність запам'ятовування.
Як довів невролог Манфред Спітцер у своїй книзі «Як мозок учиться», надзвичайно важливим питанням є включення у процес навчання емоцій, що суперечить стереотипному поділу на інтелект та емоції і свідчить про їх синергію у процесі пізнання. «Найбільш тривало й міцно зберігається в пам'яті та інформація, яка була отримана в позитивному емоційному контексті», – стверджує вчений. У процесі запам'ятовування дуже корисним інструментом також є так званий ефект «стосовно мене». Він полягає в тому, що легкість запам'ятовування, а також міцність знань тим більше, чим більше засвоюваний матеріал стосується безпосередньо нас самих і нашого досвіду.
Крім активного, багатогранного підходу до навчання варто також познайомити дитину з перевіреними методами, які полегшують запам'ятовування. До них належать різного роду мнемотехніки й карти думок (інтелект-карти/діаграми зв'язків). Запам'ятовування матеріалу, особливо великого за обсягом, складного, який містить багато непов'язаної між собою інформації, може, з одного боку, бути важким і відбивати бажання навчатись, а з іншого – забирати багато часу. У таких випадках бажано застосовувати різні мнемотехніки, вони можуть не тільки прискорити засвоєння інформації, а й нададуть ключ, за допомогою якого дитина легше отримає доступ до інформації в той момент, коли це буде необхідно.
До найбільш відомих мнемотехнік належать:
метод ланцюжка асоціацій (метод асоціацій), який полягає у створенні історії, в якій слова, що вимагають запам'ятовування, є ключовими елементами сюжетної лінії;
метод перекриття, що полягає в запам'ятовуванні нової інформації на основі вже наявної;
метод місць (метод римської кімнати) – ще одна популярна мнемотехніка, яка, як свідчить легенда, застосовувалася ще у Стародавньому Римі; вона полягає у привласненні об'єктам, які підлягають запам’ятовуванню, окремих місць добре відомої вам кімнати;
метод рими – мнемотехніка, що припускає створення римованих пар слів або навіть невеликих віршів, що містять матеріал для запам'ятовування.
Карта думок (інтелект-карта) – це створена Баррі й Тоні Бьюзенами техніка альтернативного запису інформації, ще один спосіб засвоєння інформації, з яким варто ознайомити вашу дитину. За словами розробників, на відміну від традиційного способу запису – лінійного письма, яке активізує лише ліву півкулю мозку, створення інтелект-карт задіює також і праву півкулю та сприятиме синергічній спільній роботі їх обох, посилюючи ефективність запам'ятовування.
На жаль, як показує крива забування (крива Еббінгауза), уже через день забувається близько 50 % інформації, незалежно від того, якою мірою був засвоєний матеріал. Найбільш ефективним способом фіксування інформації є повтори, регулярність яких значною мірою збільшує шанси міцного запам'ятовування. Оптимально для найкращого запам'ятовування матеріалу повторювати його з такою частотою:
через 5-10 хвилин після завершення занять;
через годину;
через дві доби;
через тиждень;
через місяць;
через півроку.
Ефективне навчання – це не тільки студіювання книг і регулярне повторення матеріалу, а й чинники, які, здавалось би, не мають нічого спільного з навчанням. На продуктивну роботу мозку, як і всього організму, значний вплив мають правильно збалансована дієта й фізична активність. Для того щоб мозок функціонував добре, необхідно підтримувати різноманітність щоденного меню, щоб у ньому було достатньо цільних зернових продуктів, злаків, горіхів, свіжих фруктів і овочів, а також продуктів, багатих жирними кислотами омега-3, таких як лляне масло, лляне насіння, волоські горіхи або насіння іспанської шавлії.
«Ти є те, що ти їси», – казав Гіппократ. Зараз з'являється все більше досліджень, які однозначно вказують на пряму залежність між правильною роботою мозку й харчуванням. Наприклад, з досліджень, проведених в університеті Західного Лондона, видно, що склянка води натще прискорює роботу мозку на 14 %! У свою чергу, дослідження властивостей жирних кислот омега-3, проведені Лоуренсом Дж. Валлеєм, підтверджують їх позитивний вплив на когнітивні функції, включаючи пам'ять, концентрацію уваги, сприйняття й мову.
Фізична активність має таке ж велике значення для підтримки мозку у відмінній формі, як і дієта або інтелектуальна діяльність. Проведені в останні роки дослідження показують, що йога, біг, командні види спорту, аеробіка й навіть жонглювання мають позитивний вплив на головний мозок і сприяють гнучкості розуму. Наприклад, новітні дослідження Лаури Хаддок-Хейман з Іллінойського університету показали, що фізично треновані діти мали більш виражені волокнисті й компактні ділянки білої речовини мозку, ніж діти, які не були так фізично розвиненими. Це дуже важливо, тому що чим більш компактна біла речовина, тим більш ефективна дія нервових з'єднань, а отже, у свою чергу, це призводить до кращого процесу запам'ятовування та кращого функціонуванню уваги.
Навчання може бути для дитини приємним і в той же час ефективним – достатньо лише ознайомити її з деякими принципами, які допоможуть його оптимізувати. Варто також пам'ятати і про гігієну навчання, тобто про підготовку відповідного робочого місця, турботу про достатню кількість сну і правильне харчування, а також про необхідну кількість рухів – усе це повинно в порівняно короткий час принести несподівано позитивні результати.