Педагогічне есе

Важко вчитися, а ще важче навчати когось. А особливо, коли дитина не хоче цього. За останні роки роботи все більше і більше спостерігаю байдужість дітей до навчання. Чим це зумовлено? Де шукати вихід?

Викликати інтерес до свого предмета і навчання взагалі. З цією метою вчитель постійно у пошуках нових форм і прийомів, сучасних методик і технологій. Треба йти в ногу з часом. Діти розвиваються досить швидко, а вчитель має бути постійно попереду. Тим більше, що тенденції розвитку сучасної освіти спрямовані на прогресивність, інновації та інформаційність.

На сьогодні освітня система орієнтована на реалізацію комп'ютерних технологій, адже саме за допомогою інформаційних технологій ми можемо реалізувати дистанційне навчання, яке є вимогою часу, і навіть більше: перевагою нової освітньої системи.

Володіти інформацією – значить володіти світом. Найбільше інформації почерпаємо з мережі Інтернет. Підлітки повністю занурені у світі Інтернету.

Відділити дитину від комп'ютера неможливо. Тому цим потрібно скористатися з розумом.

Саме використання новітніх комп'ютерних технологій у процесі навчання, на мою думку, зацікавить сучасних дітей і поверне їх до навчання невимушено.

Але є кілька проблем. По-перше, це матеріальне забезпечення шкіл комп'ютерним устаткуванням, надійний і швидкий зв'язок в мережі. По-друге, не можна допустити неусвідомленої залежності школярів від Інтернет-середовища. Для цього, безперечно, потрібно формувати й розвивати інформаційну культуру. По-третє, не менш важливим є бажання вчителя навчатись самому і навчати по-новому.