Добрий день,дорогі учні!  На уроки української мови та літератури ви зможете заходити за посиланням:

https://meet.google.com/oym-iafy-qsb

Моя електронна адреса:   gorbunovaukr@gmail.com

Посилання на електронний підручник:https://pidruchnyk.com.ua/967-ukrliteratura-9-klas-avramenko-2017.html

9-Б    07 травня        9-В   10  травня

П. Куліш – відомий письменник, перший  український професійний літературний критик, перекладач («Біблія», твори Шекспіра, Дж.Байрона, Ф.Шиллера), автор підручників для школи, українського правопису «Кулішівка». Романтична основа світогляду.

Мета: ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом письменника, розкрити романтичний світогляд письменника, учити готувати опорний матеріал для створення презентації; розвивати вміння працювати з додатковою інформацією, аналізувати й осмислювати її, формувати асоціативне та логічне мислення, пізнавальну активність учнів; виховувати повагу до творчої спадщини автора, до історичного минулого народу.

Пригадайте, що пов’язувало П. Куліша та Т. Шевченка. (Обоє були учасниками Кирило-Мефодіївського товариства) (Слайд 8).

Познайомилися вони 1843 року під час першого приїзду Шевченка в Україну. І відразу ж між ними встановилися дружні стосунки, які тривали до самої смерті великого Кобзаря.

У 40-ті роки обох письменників зближували спільна участь у Кирило-Мефодіївському братстві, прагнення до активної боротьби проти кріпацтва, бажання працювати для піднесення освітнього рівня українського народу, намагання пробудити його політичну й національну самосвідомість.

Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 серпня 1819 р. в містечку Воронежі. Був дитиною заможного хлібороба Олександра Андрійовича й дочки козацького сотника Івана Гладкого. Таке рідкісне ім'я батьки дали синові тому, що він народився саме в день святого Пантелеймона. Хлопчик виростав кмітливим, основою його само- освіти стали фольклор і художні книжки. П. Куліш так згадував свою матір: «Ніхто не співав таких давніх пісень, як вона. Пісня була в неї не забавкою: вона думала піснями, Сидячи за роботою, ніколи не вмовкала, тільки, було, зітхне, задумається й знову співає. А серед бесіди в неї було що слово, то й приказка».

Хлопець навчався в повітовому училищі, а також у гімназії в Новгороді-Сіверському. Ще підлітком він виявляв нахил до словесності й малювання. Саме через надмірне захоплення малюванням хлопець не встигав із математики, тому й не закінчив гімназії. Але знань мав достатньо, щоб працювати домашнім учителем дітей заможних поміщиків. Вищу освіту П. Куліш здобував на філософському та юридичному факультетах Київського університету, проте не закінчив його. Чому? Річ у тім, що уряд у той час почав вимагати, щоб в університетах навчалися лише діти дворян, тож ректори були зобов'язані призначити комісії для перевірки «благородства» студентів. П. Куліш документально не міг підтвердити свого благородного походження через те, що документи про належність до дворянства були втрачені. Саме в цей час батько судився за землю з багатим сусідом і в суді для доказу прав його супротивника за хабар «загубили» документи Куліша про дворянство. Але за 3 роки навчання в університеті Панько здобув грунтовну освіту. Незабаром він почав працювати викладачем словесності в Луцькій, а згодом у Київській і Рівненській гімназіях.

Великою честю стало для П. Куліша запрошення від ректора Петербурзького університету на посаду старшого вчителя гімназії й лектора з російської мови для іноземних слухачів університету. Про це митець писав: «Але що мені в цьому розумному місті замінить звуки рідної моєї мови й краєвиди моєї батьківщини?»

П. Куліш одружується з Олександрою Білозерською –  поетесою, відомою під псевдонімом Ганна Барвінок. Боярином на їхньому весіллі був Т. Шевченко. У спогадах нареченого про ці дні читаємо: «Як же почули Шевченкове співання, ущухли всі так, наче зостався він один під вечірнім небом, викликаючи дівчиноньку свою вірную. Порвалися разом усі розмови й між старими, й між молодими. Посходились із усіх світлиць гості до зали, мов до якої церкви. Пісню за піснею співав наш соловей, справді, мов у темному лузі, серед червоної калини…»

Після весілля подружжя вирушило в мандрівку, проте з Варшави Ганна Барвінок мусила повертатися сама, адже Пантелеймона було заарештовано за участь у Кирило-Мефодіївському братстві й доставлено під конвоєм до Петербурга.

П. Кулішеві було винесено вирок: «Заборонити Пантелеймон Куліш 251 писати й відіслати на службу у Вологду». Через певний час Вологду замінили на Тулу, де молоде подружжя в злиднях прожило 3 роки.

Із заслання повернувся в Петербург. Продовжує займатися письменницькою діяльністю, займається перекладами, видає підручники, відкриває власну друкарню, багато мандрує Європою з дружиною. І письменницька і друкарська справа даються Кулішеві важко через царські заборони.

П. Куліш побував у Німеччині, Бельгії, Швейцарії, Італії. Життя в Європі не припало до душі письменнику, він так відгукувався про нього: «тут розкіш не знає меж і не соромиться лахміття, що навколо неї». Хутірське життя йому подобалось більше.

Останні роки письменник прожив на хуторі Мотронівка (Чернігівщина). Він продовжував займатися письменницькою та перекладацькою діяльністю. Багато часу присвятив перекладу Біблії. Помер 14 лютого 1897 р за столом, перекладаючи Біблію. Похований у Мотронівці.

Домашнє завдання

    Прочитати роман «Чорна рада».

    Підготувати повідомлення про І. Брюховецького та Я. Сомка.

9-Б    30 квітня        9-В   03 травня

Тема:Підготовка до презентації проєкту "Вінок слави Кобзаря"

1.Шевченко-поет і прозаїк.

2.Шевченко-драматург.

3.Шевченко-художник.

4.Світова велич українського поета.

5.Вшанування пам'яті Кобзаря.

9-Б    23 квітня        9-В   26 квітня

ТЕМА. ТАРАС ШЕВЧЕНКО І БІБЛІЯ. СВІТЛЕ ПРОРОЦТВО ПОЕТА («ІСАІЯ.ГЛАВА 35»). ХУДОЖНЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ТВОРІВ ІЗ КНИГИ ПСАЛМІВ, РИСИ ЇЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВОЄРІДНОСТІ У Т.ШЕВЧЕНКА

МЕТА ( формувати компетентності): навчальні: познайомити учнів з поезіями,написаними за мотивами Святого письма, обгрунтувати розуміння

Шевченком ідеї Бога, аналізувати зміт твору,визначати його тему і головну думку закріпити вивчене про ліро-епічні жанри, в яких автор торкається Біблії; комунікативні: обговорення порушених у творі проблем, навчати висловлювати власні думки; інформаційні: формувати навички

узагальнення та систематизації отриманої інформації; загальнокультурні:прищепити любов та повагу до Бога як всерозуміючого Отця та надійної опори для кожної людини, формувати духовний світогляд учнів.

«І створив Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її – і стала людина живою душею», - читаємо у Книзі книг про появу людини на  світ Божий.

   Мільярди людей ... Усі вони неповторні й несхожі. Вони, -  як зірки на небі. Де кожна горить незвичайним світлом...

А чи замислювались ви над тим, чому людей порівнюють  із зорями на небі?  Мабуть, люди ,так, як і зорі, не тільки горять незвичайним світлом, але і  різної величини.

 - А щоб ви сказали про зірку Тараса Шевченка?

1840 року «Кобзар»Тараса Шевченка явив світові небаченої величини зірку – щирого співця мальовничої зажуреної України-неньки. Відтоді самого Шевченка

стали називати Кобзарем. Спогади дитинства навіяли Шевченкові вірш про старого, сліпого, самотнього музику Перебендю, який вміє заспівати і релігійний  псалм, і пісню про кохання, і думу, і обрядову пісню. Ці чотири тематичні компоненти  музичного репертуару народних співців  - релігійний, історичний, ліричний, обрядово-побутовий- легко відшукати в  поезії Т. Шевченка. Власне релігійні  переживання і релігійні світовідчуття присутні  у більшості творів  поета.

Християнські поняття та уявлення у творах Т.Шевченка

Усіх віршованих творів у  «Кобзарі»

218

Вірші, написані в перший період творчості, 1838-1850 рр.

166

7-річна перерва

-

Кількість поем, в основу яких покладено біблійний сюжет

7

Кількість творів, у яких наявні поетичні молитви

17(у деяких творах кілька молитов)

Кількість творів, у яких наявні  вислови «молитися», «Богу молитися»

150

Кількість творів, у яких наявні вислови «Господа благати», Бога благати»

Кілька десятків

Кількість творів, у яких наявний вислів «перехрестився» (автор-оповідач або персонаж)

20

Кількість творів, у яких ідеться про святе причастя

6

Скільки разів у «Кобзарі» вживається слово «Бог»

600

Кількість віршів, у яких не згадано Бога

75 (переважно «дрібна лірика»)

У скількох творах згадано Бога

143

Скільки разів у «Кобзарі» згадується Матір Божа

25

У творах Т.Шевченка присутні морально-етичні моменти, коли автор вступає в суперечку з Богом:

• Нарікання на Господа, викликане соціальною неправдою, гірким становищем українського народу  («»Сон»:Чи Бог бачить із-за хмари Наші сльози, горе?»..)

• Протест Шевченка. Богоборство  Кобзаря завжди жертовне, нагадує нам богоборство Мойсея, який вступив  у суперечку  з Єговою, щоб відстояти інтереси свого народу,знаючи , що ризикує життям і буде покараний за зухвалість («Заповіт», «Сон»...)

• Пророцтва («Світе ясний! Світе тихий!»)

Шевченко допомагає нам не тільки краще усвідомити себе як народ, зрозуміти те добро і зло, що були в нашій історії, а й надає віри в своє майбутнє. Ця функція Шевченкової поезії завжди була і буде особливо значимою для українського народу з його непростою , сповненою важких випробувань долею.

   Тема соціальної та національної неволі України була наскрізною у творчості поета. Поезія «Ісаія.Глава 35», яка була гімном вільній людині на вільній землі, зрівноважує цю тему і тим самим надає художньому світу митця певної завершеності: завдяки їй він перестає бути одновимірним і набуває бульшого простору, отримує перспективу.

«Ісаія. Глава 35» є чи не єдиною поезією у творчості Шевченка, яка повністю присвячена темі щастя народу, що дочекався волі.

  Очевидно, вона потрібна була Шевченкові, бо дала віру в майбутнє, без якої  було б  важко жити. Поет ніби відпочив душею в цій поезії, яка є справжнім гімном Волі.

  Майже немає даних про історію створення «Подражанія». Відомо тільки, що вірш у чорновому варіанті був записаний на звороті офорту, над яким працював митець. Саме весною 1859 року (поезія датується 25 березня) Шевченко дуже багато працював як художник. Доводилось днювати й ночувати в майстерні. Раптова поява задуму поезії і натхнення відірвала його від гравірування на міді, змусила взятись за  перо. Чистого паперу не було, - і він, роблячи багато закреслень, записав вірш на зворотному боці нещодавно виконаного офорта.

  Цей твір є переспівом («подражанієм») 35-ї глави біблійної книги пророка Ісаії.

  Ісаія – стародавній єврейський пророк, автор однієї з книг Біблії.  Він  пропокував   нове пришестя Ісуса і майбутнє райське життя на землі.

Словникова робота:

Переспів – вірш , написаний за мотивами поетичного твору іншого автора. На відміну від перекладу, автор переспіву може змінювати ритм, трансформувати чи додавати нові образи.

Офорт – вид гравіювання, при якому лінії малюнка роблять різцем або голкою  на смоляному покритті металевої гравюрної дошки і протравлюють кислотою.

Домашнє завдання:

Завдання за змістом вірша:

• Прочитати вірш Т.Шевченка «Ісаія. Глава 35».

• Порівняти його з біблійним твором   (додаток)

1. Які образи з Біблії використано без  змін у переспіві?

2. Які образи біблійного тексту зазнали певних змін?

3. Що нового вніс поет у текст свого твору?

4. До яких засобів вдався Шевченко для створення в читача враження, що в переспіві з Біблії йдеться про майбутню волю і щасливе життя саме українського народу?

5. Схарактеризуйте кольористику в певній частині твору. Як ви думаєте : вибір кольорів – це художній прийом, застосований поетом?

6. Знайдіть у поезії вислови, що стали крилатими

9-Б    16 квітня        9-В   19 квітня

Тема: Лірика Тараса Шевченка періоду арешту, заслання і після повернення з нього. «Доля», «Росли укупочці, зросли…». Риси автобіографізму в образі ліричного героя. Ностальгія за ідилією родинного життя, висока філософія життя людини на землі.

Мета:

• ознайомити з творчістю Т.Шевченка останнього періоду життя;  допомогти учням поглиблено засвоїти  терміни «лірична медитація» та «ліричний герой»;

• розвивати вміння працювати із ліричним текстом, міркувати на важливі теми, аргументовано висловлювати власні роздуми;

• виховувати почуття любові, пошани до сімейного затишку, прагнення створити міцну сім’ю у майбутньому та цікавість до внутрішнього світу автора.

Поезія «Росли укупочці, зросли…» написана 1860 року, і її зараховуємо до творчості останніх років життя Тараса Шевченка. Історія написання цього вірша дуже романтична. Знаємо, що Тарас Григорович упродовж життя так і не зміг одружитися, хоча взаємних симпатій вистачало. І от 25 червня 1860 року Шевченко познайомився з Ликерією Полусмаковою на дачі у Н. Забіли (Білозерської) в Стрєльні. У перші дні закоханості в Ликеру поет пише вірш «Росли укупочці, зросли», у якому знайшли художнє втілення його мрії про особисте щастя в родині. На середину літа 1860 року було призначене сватання, однак між парою стався розрив. Згодом Ликерія одружилася з перукарем Яковлєвим і жила в Царському селі. Після смерті чоловіка (1904) залишила дітей в Петербурзі та переїхала до Канева, де провела решту свого життя, часто навідувалася на могилу Шевченка. 1989 року на її могилі поставлено новий пам'ятник із зазначенням: «Тут поховано наречену Тараса Шевченка Ликерію Іванівну Полусмакову (1840-1917)». 

Виразне читання поезії «Росли укупочці, зросли..».

Росли укупочці, зросли;

Сміятись, гратись перестали.

Неначе й справді розійшлись!..

Зійшлись незабаром. Побрались;

І тихо, весело прийшли,

Душею-серцем неповинні,

Аж до самої домовини.

А меж людьми ж вони жили!

Подай же й нам, всещедрий Боже!

Отак цвісти, отак рости,

Так одружитися і йти,

Не сварячись в тяжкій дорозі,

На той світ тихий перейти.

Не плач, не вопль, не скрежет зуба —

Любов безвічную, сугубу

На той світ тихий принести.

Слово вчителя. Вірш складається із двох частини. У першій ліричний герой розповідає про етапи життя люблячої пари: від дитинства аж до смерті. А другу частиною можемо назвати своєрідною молитвою, адже він звертається до Бога, просить такого ж шляху із коханою людиною.

Запитання до класу:

• Погляньмо на наш епіграф. І.Франко стверджує, що поезія Т.Шевченка – це поезія бажання жити. Чи погоджуєтесь ви із цією думкою? Чому? Чи свідчать про це рядки вірша «Росли укупочці, зросли…»?

• Яке значенння носить у собі прикметник «ідеальний»?

• А що таке ідилія?

Робота з підручником. Вірш «Росли укупочці, зросли…» за жанром є ідилією. У ваших підручниках на ст. 253 є визначення ідилії як літературного жанру. Зачитаймо.

Запитання до класу:

• Від чого залежить щасливе подружнє життя?

• З якими труднощами може зіткнутися подружжя?

Слово вчителя. Інша поезія, з якою ми сьогодні попрацюємо має назву «Доля» (1858 р.). Вона є складовою триптиху автора «Доля», «Муза» та «Слава», а ще, як і попередня поезія, належить до особистісної лірики.

Виразне читання поезії «Доля»:

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

— Учися, серденько, колись

З нас будуть люде, — ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава — заповідь моя.

Запитання до класу:

• Чи можемо стверджувати, що це автобіографічний вірш?

• Про які події із свого життя згадує автор?

• Чи нарікає він на долю?

• Чи знайоме вам слово медитація, яке має латисньке походження і перекладається як «міркування»?

• Пригадаймо: хто такий ліричний герой?

Робота з підручником. За жанром вірш «Доля» є ліричною медитацією. Крім того, тут виразно простежується внутрішній психологізм автора. На ст. 154 у підручнику зачитаймо визначення ліричної медитації та ліричного героя.

Мікрофон.

- Чи вірите ви у фатальність долі?

- Чи можете людина вплинути на свою долю?

- Чи завжди все виходить так, як бажає того людина?

Домашнє завдання.

1. Вивчити поезію «Доля» напам’ять;

2.Літературні паспорти творів.

9-Б    09 квітня        9-В   12 квітня

Тема: Т.Шевченко. "Катерина".  "Вічні" тема матері і сина. Еволюція жіночого образу у творах Т.Шевченка. Романтичний тип втілення теми жіночої долі. 

Мета: дослідити еволюцію  жіночої долі у творчості Кобзаря в  Україні під час кріпосного права; розкрити ідейно-художній зміст поеми  «Катерина», проаналізувати образ головної героїні поеми в контексті стосунків матері та сина; розвивати логічність у мисленні, культуру зв’язного мовлення, , творчу фантазіюу; навички впевнено і ґрунтовно висловити особисті думки, увагу; виховувати повагу до української жінки, риси чуйності, доброти, людяності, презирство до зради та підступності. 

                    Починаючи з  ранньої  творчості у Великого Кобзаря чільне  місце посідають твори про тяжку жіночу долю. Зверніть увагу на ілюстрації. До яких творів Т. Шевченка вони належать?

(«Причинна», «Тополя», «Сова»., «Відьма», «Наймичка», «Катерина»)

-                    Якою темою об’єднані ці твори?

Сьогодні на уроці ми розглядатимемо одну з поем Тараса Шевченка.

Поема «Катерина « Написана у Петербурзі в 1838 році під час навчання Т. Шевченка в Академії мистецтв.

        Вона  присвячена: ,,Василию Андреевичу Жуковскому на пам'ять 22 апреля 1838 года”.

        Названа за ім’ям сестри поета.

«Любов, настільки потужна, як любов матері до тебе, залишає свій слід» Джоан Роулінг

…У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим. Тарас Шевченко

  Саме жіночій долі в  Україні, що перебуває в умовах кріпаччини присвячений сьогоднішній урок. На прикладі  героїні поеми «Катерина» зможемо  з’ясувати  становище української жінки – кріпачки  в суспільстві.

        Шевченко через всю свою творчість трансформував  повагу до жінки, і особливо – до жінки-матері, яка всю себе віддає своїй дитині.Українському народові притиманне таке ставлення до жінки , але поет йде в глибину – він прославляє материнську любов знедолених жінок, покриток, від яких відвернулося суспільство.

         Варто згадати про  перше трепетне кохання  поета,  Оксану Коваленко, дівчину  знеславив та покинув російський офіцер, розтоптавши   її  почуття кохання. Тому трагічна жіноча доля українок  була для Тараса Шевченка  не лише  соціальною, а й особистою.

1. Опрацювання твору Т. Шевченка «Катерина»

1.1. Історія написання.

       Систематична  увага Т. Шевченка до трагічного становища жінки у часи кріпацтва зумовлена тим, що саме вона була найбільш пригнобленою і скривдженою: поневірялась на панщині, зносила тяжкі кари, нерідко була змушена стати жертвою поміщиків і, крім того, постійно перебувала під гнітом нелише суспільства, а і родини. Вроджений  сценарій, українського суспільства за часві кріпаччини прописаний для кожної людини:  народився, одружився, лишив дітей після себе і помер. Якщо хтось виходив з цього сценарію чи змінював його  –відношення  до нього було відповідним. Особливо жорстокими були громадські санкції проти «покриток», про що існує велика кількість свідчень. Фактів же покарання тим, хто жінку спокусив немає, народна приказка з цього приводу каже: «На козаку нема знаку».  Сучасні культурологи й соціологи демонструють таким прикладом  дискримінацію жінок у українському  суспільстві.

1.2. Тема: зображення трагедії українки - покритки, зумовлену таким суспільним становищем, при якому пани могли безкарно знущатися з жінок-кріпачок.

 1.3. Ідея: висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки і водночас, засудження жорстокості, підступності, бездушності москалів, панів, які безкарно чинили злочин.

 1.4. Основна думка:

а) Шануйтеся ж, любі, в недобру годину. / Щоб не довелося москаля шукать.
б) Через нещасливу долю Катериниі Т. Шевченко зумів розкрити  основу  коріння трагічної матері-покритки в  суспільстві де панує кріпаччина  й висловлює відкритий  протест не лише проти  побуту, традицій, а і проти соціальних умов в яких перебуває жінка.

1.5. Жанр: реалістична ліро-епічна соціально-побутова поема.

1.6. Сюжет і композиція.

       Сюжет вводить читача в життя  матері-одиначки у тогочасному суспільстві, яка не має чоловіка і змушена виживати в умовах осуду.  Тим самим Тарас Шевченко  направляє сюжетну лінію з особистого  побутового  конфлікту на рівень соціальної проблеми. А трагічний кінець констатує, що  розв’язати самій таку проблему жінці неможливо. Соціальні рамки тримають жінку в лещатах, не даючи змогу навіть вижити.

Композиційна поема має 5-ть розділів:

• звернення до дівчат-селянок;

• народження нешлюбного сина;

• прощання з батьками;

• поневіряння Катерини на чужині;

• зустріч із спокусником-офіцером і смерть Катерини.

          В епілозі подається зустріч батька з сином. Сюжетної лінії  так чи інакше приводять до головної героїні  поеми — Катерини.

Експозиція: пролог-звернення поета до дівчат із застереженням не кохатися із москалями; кохання і розлучення Катерини з офіцером.

Зав’язка: Катерина залишає рідну домівку за наказом батьків.

Кульмінація: зустріч героїні з москалем; її самогубство.

Розв’язка: епілог — життєва доля Івася-байстря, його випадкова зустріч з «батьком».

 1.7. Проблематика:

• любов і страждання;

• батьки і діти;

• моральні закони тогочасного суспільства, їх порушення;

• честь і безвідповідальність;

• Втрата ілюзій.

2.1. Характеристика образу Катерини. 

Матеріал для роботи над образом.

         - У центрі поеми —  дівчина- селянка Катерина, яка навіть навіть не підозріває в особі офіцера негідника, бо  настільки чесна і благородна, що цілком довіряється йому і тому гине. Почуття її справжні та щирі.

         - Письменник деталізує кожну з  деталей до образу героїні , вона стала жертвою розпусти москаля. Самогубство Катерини , як наслідок та  причина соціального становища жінок у суспільств

Домашнє завдання

1.Завершити характеристику образу Катерини.

2.    Написати есе  «Становище жінки у наш час».

9-Б    19   березня        9-В   22    березня

Тема:Т.Г.Шевченко. Поема «Сон» -перший в українській літературі твір політичної сатири

Мета:                   ознайомити учнів із твором,  допомогти учням усвідомити ідейно – художній, його жанрову й стильову особливість; розвивати навички вдумливо читання, аналізу поетичних творів, висловлення власної думки щодо прочитаного,   підготовки комп’ютерних слайдів, повідомлень; виховувати  почуття поваги до культурних надбань українського народу, залучати до вивчення літератури, історії. 

• Про свідчать такі слова Великого Кобзаря:

І на оновленій землі

Врага не буде,  супостата.

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій.

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом.

…спочинуть невольничі

Утомлені руки,

І коліна одпочинуть,

Кайданами куті!

( Мрії про нове вільне суспільство, в якому люди працюватимуть не на панів, а на себе, житимуть не у злиднях, а у достатку, всі будуть рівні).

         Давно в нашій країні немає царів, панів, кріпаків. Нам пощастило жити в новий час, в нових умовах, за новими правилами. І вирішуємо ми зовсім інші проблеми. То що ж твір Т.Г.Шевченка застарів? Ні, поет зобразив «вічні проблеми», які стосуються влади і простого народу, слави та безслав’я, правди та брехні. Недарма твір отримав від критиків високу оцінку.(Запис епіграфів до уроку)

Сміливий маніфест слова проти темного царства

І.Я.Франко

Ця поема написана Тарасом у якомусь душевному трансі…

Леонід Білецький

 Складання візитної картки твору

• Час написання – 1844

• Який це період творчості письменника – період «трьох літ» (1843-1847рр)

• Жанр – комедія (сатирично – політична комедія)

• Засіб побудування – сон

• Композиція – вступ, 1 картина, 2 картина, 3 картина.

 ЗАГЛИБЛЕННЯ У ЗМІСТ ТВОРУ

1. Робота над літературознавчими поняттями

• Проаналізуємо жанр твору і з’ясуємо, чому автор обрав таку назву (Робота зі словником)

 Сатиричний твір – твір викривального змісту, у якому різко висміяні 

          потворні явища в суспільному житті або риси характеру людини.

Гумор – доброзичливе відображення смішного в життєвих явищах і

              людських характерах.

Іронія – іносказання, яке виражає насмішку, подвійний смисл.

- Який елемент смішного використовує автор? Аргументуйте свою думку.

• Знайдіть приклади сатири у творі (картини «генерального мордо биття», портрети царя, вельмож…)

• Яку мету перед собою ставить ліричний герой? (пошуки раю на землі)

2.Заповнення схеми:

1. Вступ. Загальна характеристика російського самодержавства: «Той мурує, той руйнує…»)

2. Основна частина. Подорож Україною: «Летим. Дивлюся, аж світає…»)

3. Картини Сибіру, де мучаться політичні в’язні, декабристи.

4. Міський пейзаж: муштра солдатів.  

5. Свято з феєрверком.

6. У царському палаці.

7. Мандри Петербургом.

• Отже, де зміг побувати ліричний герой?

• Чи може людина за один день здійснити таку подорож?

• У якому разі це можливо (У мрії чи уві сні)

• Чому автор обрав таку форму? Що дозволяє пояснити така форма? (Можливість побувати одразу в кількох місцях, можливість показати широку панораму життя; життя, яке змалював автор, нагадує страшний летаргічний сон, від якого слід країни пробудити.)

3. Завдання пошуково – дослідницького характеру: аналіз змісту

• Перечитайте самостійно вступ. Разом із ким летить герой – оповідач (совою).

• Чому? Що символізує собою символ сови? (Символ мудрості, істини, а за народною мораллю – тривоги: «Сичі в гаю перекликались»).

• Який контраст у змалюванні життя на Україні змальовує автор?

• Згадайте, яке місце в політиці царя відігравав Сибір? (Туди висилали на заслання політичних в’язнів).

• Чому Сибір названо домовиною?

• Як поет малює царів колишніх і сучасних авторові, панство? («Проклятий! Проклятий!», «Первому вторая…», «неситий», цар Микола – то «медвідь», то «кошеня» . Цариця – «чапля». Обоє сердиті й надуті, «мов сичі»).

• Як ставиться до діяльності Петра 1 та Катерини II?

• Яке авторське ставлення до царя, цариці, панства?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Зробити конспект уроку.

2. Вміти аналізувати поему.

3. Прочитати поему «Кавказ»

9-Б    12 березня        9-В   15  березня

Тема Тарас Шевченко. Оглядове вивчення історичної теми у творчості Кобзаря («Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гайдамаки»). Вісь неперервності історичного часу («До Основ’яненка»).

Мета: проаналізувати ранні твори митця історичної тематики; розвивати логічне й абстрактне мислення, увагу, спостережливість, уміння виразно чи­тати поетичні твори, коментувати ідей­но-художній зміст їх, робити висновки; виховувати патріотичні почуття, прище­плювати любов до поетичного слова.

Біографічний бліц

На питання дайте відповіді одним словом.

• Село, де народився поет. (Моринці.)

• Село, де поет провів свої дитячі роки. (Кирилівка.)

• Давні предки Тараса. (Козаки.)

• Місто, де він навчався в Академії мистецтв. (Пе­тербург.)

• Річка, над якою поховано Т Шевченка. (Дніпро.)

• Місто, де знайшов свій останній притулок поет. (Канів.)

• Братство, за участь у якому Т Шевченка зааре­штували. (Кирило -Мефодіївське.)

• Ім'я матері та сестри Кобзаря. (Катерина.)

• Чий портрет намалював К. Брюллов, щоб викупи­ти Тараса з кріпацтва? (Жуковського.)

• Назва поетичної збірки Т Шевченка. («Кобзар».

Шевченко відчував своє призначення: розповісти українському народові складну й героїчну історію його землі. Тому його творчість тема­тично пов'язана передусім з історією України - як давніх часів, так і славної доби козаччини, гетьманщини, гайда­маччини, багатовікової боротьби укра­їнців проти іноземних поневолювачів. Цю багатогранну тематику розкривають поеми «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Гайдамаки», чимало поезій. Головні герої цих творів - легендарний ватажок запорозьких козаків і молдавський гос­подар Іван Підкова, керівники козаць­ко-селянських повстань Тарас Трясило, Северин Наливайко, гайдамацькі ватаж­ки Максим Залізняк та Іван Гонта... Усі вони - «святі месники», бо повстають проти антинародної влади й соціальної несправедливості, захищають бідних і гноблених. 

1. «Тарасова ніч»

Надзвичайно велику роль у творчості Шевченка відіграють ті героїчні сторінки нашої минувшини, які пов'язані з україн­ським козацтвом. Запорозька Січ і козацьке лицарство - це феноменальне явище укра­їнської історії, ціла епоха в житті нашого народу, його легендарне минуле, уособлення свободи й національної гідності, героїзму й патріотизму. Козацька минувшина України цікавила Шевченка з молодих літ, ідеаліза­ція її відчувається вже в перших поетичних творах «Кобзаря», поемах та історичних піс­нях, у яких він із романтичною захопленіс­тю, в яскравих образах відтворює сюжети з часів козацького життя, сміливих воєнних походів запорозьких лицарів.

Свої роздуми про козацькі часи й Укра­їнську гетьманську державу Шевченко фак­тично вперше подає в поемі «Тарасова ніч», написаній у листопаді 1838 року в Петербурзі. В основі сюжету - історична подія: перемога козаків на чолі з Т. Федоровичем, якого називали ще Трясилом, над польсько-шляхетським військом гетьмана С. Конецпольського під Переяславом під час селян­сько-козацького повстання 1630 року.

У творі використано прийом обрамлення: на початку й у кінці зображено кобзаря, що співає в оточенні молоді про боротьбу коза­ків проти поневолювачів. Перед слухачами постають персоніфіковані образи зневаженої зажуреної України, що потерпає від поль­сько-шляхетського панування, релігійних переслідувань з боку уніатів, жорстокого придушення повстань, зокрема під проводом Наливайка та Павлюги. Гетьман нереєстро­вих запорозьких козаків Тарас Трясило під­німає побратимів на чергове повстання проти ляхів, проте зазнає поразки у важких боях з військом Конецпольського. Однак козаки не здаються, вони лише імітують свою поразку, а потім після переможного бенкету ляхів ото­чують уночі вороже військо й завдають йому нищівного удару. Яскраві, експресивні кар­тини битви козаків з ляхами сприймаються як протест проти ганебної дійсності, в основі якого - мрія поета про кращу долю народу й утвердження його права на свободу. Історичні персонажі поеми - Северин Наливайко, Павлюга, а також головний герой твору Тарас Трясило виступають борцями за волю, що не протистоять масі, а є виразниками її прагнень і сподівань. Поему було написано заради про­будження національної самоповаги українців, усвідомлення й утвердження себе як народу з давньою і героїчною історією.

Прослуховування уривка з поеми «Тарасова ніч» зі збірки «Над летою...», записаної гуртом «Брат­тя» до 200-річчя від дня народження Т. Шевченка.

Висловіть враження від почутого.

2. «Іван Підкова»

Поему «Іван Підкова» присвячено бо­ротьбі українського народу проти турецько-татарських завойовників. У поемі йдеться про морські походи запорожців. Агресивна політика султанської Туреччини та Крим­ського ханства була спрямована на спусто­шення українських земель. Під час набігів завойовники забирали в рабство чимало українців, потім їх продавали на невіль­ницьких ринках Криму й Туреччини. Щоб розгромити міста-фортеці й визволити по­лонених, козаки вирушали морем до Туреч­чини.

Іван Підкова - реальна історична по­стать. Образ сміливого отамана, який не раз очолював морські походи козаків, і вивів у своїй поемі Шевченко.

Поема складається з двох частин. У пер­шій автор змальовує козацькі часи в Украї­ні, але з давньої слави полишилися тільки високі могили, де спочиває «Козацькеє біле тіло, в китайку повите». Водночас своєю ху­дожньою уявою поет змальовує запорозьких лицарів, їхню відвагу та одчайдушність. їх не лякають на розбурханому морі «хвилі, як ті гори», коли «ні землі, ні неба», вони вкри­вають човнами-чайками Дніпровий лиман і пускаються в морський похід, аби вдарити на столицю ворожого султана.

Оспівуючи в першій частині славні пе­ремоги запорожців, Шевченко використовує рефрен «було колись»:

Було колись - запорожці

Вміли пановати.

Пановали, добували

І славу, і волю;

Минулося - осталися

Могили по полю. У наступних рядках звучить віра в те, що запорожці гинули не марно:

Було колись добре жити на тій Україні... А згадаймо! Може, серце Хоч трохи спочине. У другій частині Шевченко зображує власне морський похід запорожців до столи­ці султанської Туреччини - Царгорода. Ця частина поеми велична, патетична. На тлі грізної стихії моря козаки співають. Вони йдуть визволяти своїх братів з неволі, томунастрій піднесений. Поет змалював велику довіру, яка панує в козацькому середовищі. Запорожці один до одного ставляться з по­шаною. Такі стосунки в козацькому війську свідчать про справжнє лицарство запорож­ців у великому й повсякденному водночас. Це типово романтичний образ ранньої твор­чості Т. Шевченка.

Прослуховування пісні про Івана Підкову на слова Т. Шевченка у ви­конанні Олекси Керекеші та гурту «Фата Морґана».

© Чи сподобалося вам виконня тво­ру цим сучасним гуртом? Наведіть по­сутні аргументи.

Учитель. Романтична поема «Гай­дамаки» вийшла друком окремою книж­кою в Петербурзі, коли її авторові було всього 27 років. Гостро драматичним, навіть трагічним життям у поемі живуть реальні історичні постаті, гайдамацькі ватажки Максим Залізняк та Іван Ґонта, і поряд з ними - Ярема Галайда («вполо­вину видуманий»), його кохана Оксана і «вільшанський титар правдивий». Ро­мантизуючи драматичні події та дійових осіб, автор опоетизовує їх і посилає в Україну як поборників «святої волі»:

Сини мої, гайдамаки!

Світ широкий, воля -

Ідіть, сини, погуляйте,

Пошукайте долі.

Історична основа твору. Міні-екскурс в історичне минуле .

Перегляд І частини  документального фільму «Наша Україна»

Словникова робота

Коліївщина - від слова «колій» - той, що коле.

Гайдамаччина - від слова «гайдамака»; гайда (тур.) - гнати, переслідувати; вперше

термін зустрічаєтся у документах 1717 р.

Конфедерати (від лат.сопіЬесІегаїіо - спілка, об'єднання; у Польщі XV1-XVI1ct. -

тимчасові військово-політичні союзи шляхти, які створювалися для збереження привілеїв

шляхти, захисту прав католицької церкви та ін.)

Домашнє завдання:

Прочитати поему "Гайдамаки".

9-Б    05 березня        9-В   08 березня

Тема: Тарас Шевченко. Геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні. Рання творчість. Перші поетичні твори баладного та елегійного жанрів («Причинна», «Думи мої…»).

Мета: Поглибити знання учнів про життя та творчість геніального українського поета Т.Шевченка; допомогти учням зрозуміти життєвий подвиг поета в умовах підневільного становища нацїї в першій  половині ХIХ ст.;

 Ознайомити учнів з ранньою творчістю Шевченка, розкрити романтичний характер його ранніх творів;

  Прищеплювати інтерес до творчості Т.Шевченка.

Тарас Шевченко — геніальний поет, вірний син народу, пророк національного відродження. Він жив і творив з іменем України, прославляв її минуле, прозирав у майбутнє й картав сучасників за довготерпіння, покірність. І понад усе любив просту людину, співчував її стражденному існуванню, пролитим нею сльозам. Сьогодні немає українця, хто б не читав «Кобзаря», хто б не знав хоча б одну поезію Т. Шевченка напам’ять, хто б не співав «Реве та стогне Дніпр широкий…». Поет був, є і буде совістю нації, її сумлінням навіки. Іван Дзюба справедливо зазначив: «Шевченко, як явище велике й вічно живе, — невичерпний, нескінченний і незупинний».

 Під час вручення Національної шевченківської премії 2017 року письменник і видавець Іван Малкович наголосив: «Я мрію дожити до того моменту, коли дітям у школі перестануть сльозливо оповідати про “горепашного кріпака”, який служив безправним та безсловесним попихачем у панів, а замінять парадигму і вестимуть натхненну мову про неймовірного хлопчика, що аж світився великим талантом, який без тата і мами, без, здавалося, жодних шансів на успіх створив сам себе». Послухайте повний текст виступу Івана Малковича і сформулюйте для себе відповідь на проблемне питання: «Для чого сучасний молодий українець має знати творчість Тараса Григоровича Шевченка?»

 Перегляд відео.

Рання творчість Тараса Шевченка – це високий романтичний порив. Пригадайте, що ви знаєте про цей літературний напрям з уроків світової літератури.

Ознаки романтизму:

•                              Підкреслена увага до людської особистості, індивідуальності, внутрішнього світу людини;

•                              Зображення виняткового характеру у виняткових обставинах, сильної, бунтарської особистості, непримиренної зі світом. Це людина не тільки вільна духом, але ще особлива і незвичайна. Найчастіше це одинак, якого не розуміє більшість інших людей;

•                              Культ почуттів, природи і природного стану людини. Заперечення раціоналізму, культу розуму і впорядкованості;

•                              Існування «двох світів»: світу ідеалу, мрії та світу дійсності. Між ними існує непоправна невідповідність. Це призводить художників-романтиків в настрій відчаю та безнадії, «світової скорботи»;

•                              Звернення до народних сюжетів, фольклору, зацікавленість в історичному минулому, пошуки історичної свідомості. Активний інтерес до національного, народного. Підняття національної самосвідомості, націленість на самобутність серед творчих кіл європейських народів;

•                              У літературі та живопису стають популярні розгорнуті описи екзотичної природи, бурхливих стихій, а також образи «природних» людей «не зіпсованих» цивілізацією.

Поет відразу визначив коло провідних мотивів:

-Сирітство і соціальна нерівність.

 -Трагічна доля жінки-покритки.

 -Тема героїчного минулого.

 -Роль поета в суспільному житті.

 Робота над змістом поезії «Думи мої…».

-Прочитайте поезію «Думи мої…»

-Яка тема вірша? (звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників).

-Яка ідея? (тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість допоможе змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом).

-Який жанр (громадянська лірика).

-Де було написано твір «Думи мої…»

-Чому поет звертається до своїх дум?

-Який настрій відчуває ліричний герой?

-Проаналізуйте використані поетом художні засоби.

Образи-символи: «чорний орел», «ворон», «соловейко».

 Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами», «темнії ночі», «Дніпр широкий», «щиру правду».

 Порівняння: «привітаю, як діток», «Як та воля, що минулась».

 Риторичні звертання: «Думи мої», «Квіти мої, діти!», «мої голуб’ята», «мої любі».

 Метафори: «Серце рвалося, сміялось», «лихо сміється».

9-Б    27 лютого         9-В   01 березня

Тема. Євген Гребінка. Життєвий і творчий шлях письменника. Вірш «Човен». Образ небезпечної морської плавби як уособлення життєвого шляху людини. Пісенна (романсова) лірика поета 

Мета: дати учням уявлення про життєвий і творчий шлях митця, допомогти усвідомити моральні цінності, які обстоює автор; розвивати критичне мислення, навички вдумливого читання, аналізу поетичних творів; плекати повагу до культурних надбань народу, виховувати естетичний смак.

Проблемне питання

 "Давно хтось сказав, що українською мовою можна писати лише саме кумедне, смішне... Досить прочитати історію Малоросії, ... і ви думаєте: невже народ з таким залізним характером, з такими глибокими почуттями може лише сміятися?" /Є.Гребінка/.

Чи вдалося Є. Гребінці довести це своїм життям і творчістю?

(Відеоматеріал «Розповідь   біографії   Є.П.Гребінки  від імені   доньки  Надії )

НАДІЯ :  Доброго дня, молодь ХХІ століття. Мені дуже приємно, що сьогодні в українських школах не забувають імені мого батька. Я  донька  Євгена  Павловича  Гребінки.  Звати  мене  Надія.  Народилася  я  в  1845 році. Коли  помер мій  батько, я була  ще маленькою.  Але моя  мама  дуже  багато  розповідала   мені  про  нього.

         Народився  мій  батько 2 лютого 1812 року  на хуторі Убіжище  на Полтавщині в сім’ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки.

Мій  тато  був старшим  у  сім’ї  серед  8  дітей. Початкову освіту здобув у домашніх умовах. Навчався у Ніжинській гімназії вищих наук, одержав чин 14 класу. Саме тут були написані його перші твори.

         У званні обер-офіцера  був    відряджений   повітовим  дворянством  у 8-й резервний Малоросійський полк. Потім  батько вийшов у відставку  та повернувся до Убіжища.  1834 року  він  переїздить до Петербурга  і  працює у комісії духовних училищ, учителем російської мови у Дворянському полку.

     У  1844 році  обвінчався з   моєю  мамою  Марією   Василівною Ростенберг - донькою шляхетного пирятинського козака Івана Чайковського, і повернувся до Петербурга.

До творчої скарбниці мого батька увійшли байки (збірка «Малороссийские приказки»), балади, романси, повісті «Кулик», «Пригоди синьої асигнації», роман «Чайковський». Він був видавцем альманаху «Ластівка», на сторінках якого мали змогу друкувати свої твори молоді невідомі письменники. Батько відкрив своїм коштом у селі Рудці   парафіяльне училище для селянських дітей . Починав 8 -томне видання своїх творів, але помер  від  туберкульозу  у  1848  році. Його останніми словами були : «Добре ... було б дома лежати... в Убіжищі, на Україні. Візьміть мене додому. Хай мені заспіває жайворонок степовий у рідному краю...». Залізнична станція Петрівка, що знаходиться недалеко від місця народження й  упокоїла мого батька. Він  прожив коротке життя — всього 36 років. Та за недовгий вік він встиг зробити собі ім’я як в українській, так і в російській літературі, створивши поетичні та прозаїчні шедеври. Я  дуже  пишаюся   своїм батьком).

Поезія Є. Гребінки «Човен» 

Після прочитання поезії та матеріалу про твір дати відповіді на питання:

• У якому році написана поезія?  (1833 рік)

• Що лежить в основі твору? (твір має автобіографічний характер: роздуми автора, який із рідного хутора вирушає до далекого і невідомого Петербурга).

• За жанром це… (романтична балада).

• У чому полягають романтичні ознаки цієї поезії? (риси романтичного стилю в баладі: грізна морська стихія, трагедія з човном, переживання ліричного героя)

• Які символічні образи наявні у вірші?(човен, темна ніч, насуплені хмари, буйні вітри).

• Яким постає символічний образ човна у Гребінки? (образ човна алегоричний: це символ трансформації, переходу, перетинання межі між певними світами. Це образ життя у його безкінечному потоці).

9-Б    20 лютого         9-В    23  лютого

Петро Гулак-Артемовський. Балада «Рибалка». Вічна тема ко­хання. Засоби романтичного зображення. Фольклорна основа твору

Мета:  Пригадати вивчене про німецьку фольклорну  баладу «Лореляй» та її переклади, ознайомити учнів з поетичною творчістю П. Гулака-Артемовського;  проаналізувати баладу «Рибалка»; розвивати уяву, пам'ять, навички аналізу ліричних творів, висловлення власної думки щодо прочитаного; виховувати прагнення до духовного збагачення.

- дати визначення романтизму як художнього напряму (Романтизм (фр.romantisme) — літературний напрям, що виник наприкінці XVIII століття в Ні­меччині та панував у літературі Європи в першій половині XIX століття).
- Пригадати  походження назви романтизм  (Назва  цього напряму  похо­дить від слова «романський», що вживалося спочатку на  означення творів, написаних не латинською, а якоюсь із мов романської групи ( французькою, італійською, португальською).
        У першій  половині  XVІІІ століття  в  англійській літературі в слово «романський» почали вкладати інший зміст: це щось надприродне, дивне, таємниче.)
- Що було притаманне романтизму ( Романтизму була притаманна так звана світова скорбота, що була однією  із  форм вираження  глибокого розчарування  в  результаті  французької  революції  і  пов'язаної  з  нею Просвітництва. Біль­шість ідеологів Просвітництва  щиро вірила в те, що   зовсім  скоро  запанує  царство  загального  добро­буту.   Але   на практиці  все  це  обернулося  загарбницькими  війнами, занепадом. Саме  тому розчаруван­ня романтиків набуло особливої гостроти, почало переростати в настрої безнадії, відчаю. У художній літературі романтизм виявився в зображенні ідеального героя, його ідеалів, заради яких він вступає в боротьбу.

 
- Назвати ідейно-художні особливості  даного напряму
      - зображення виняткових людей у незвичайних обставинах;

       - показ непересічних подій (найчастіше трагічних або фантастичних);

- велика увага до зображення героїчної національної історії;

- викриття й засудження вад тогочасного суспільства;

- Хто є героями романтичних творів  (герої романтичних творів — козаки, запорожці, лірники, бандуристи — виразники і хранителі національної культури);

- Назвати роди та жанри романтизму літературні роди та жанри (пісня, дума, думка, балада, легенда, казка, поема, елегія, романс).

      - Які ви знаєте школи романтиків:
                    Харківська школа романтиків:
  - Левко Боровиковський ( З його іменем в українській поезії нового періоду пов'язане звернення до націо­нальної історичної тематики, зокрема козацької, та широке культивування жанру балади. Він успішно розробляв й інші жанри романтичної лірики, а також коротку байку-гумореску.)
 
    - Петро Гулак - Артемовський ( уперше в українській літературі виступив у жанрі романтичної балади. Вона була принципово новим явищем в історії української літератури)

  - Микола Костомаров ( історик, письменник, етнограф, суспільно-політичний ді­яч. В історію української літератури М. Костомаров (1817-1885) увійшов як письменник-романтик. Поезія митця характеризується широкою проблематикою та розмаїттям жанрових форм: вірші-балади, в основу яких покладено народні вірування, легенди та історичні перекази, вірші-пісні рома­нсового характеру, стилізації народної ліричної пісні ).
  - Амвросій Метлинський  — етнограф і поет, проф. літературознавства в Харкові та Києві, за молодих років (до 1850 р.) поет, автор праць з філософії культури та літератури, в яких він поєднує філософію Гегеля з романтичними мотивами)

  - Михайло Петренко (— видатний поет українського романтизму. Провідний мотив поезії Михайла Петренка (1817-1862) типовий для романтиків: туга за рідним краєм, сирітство, прагнення відірватися від земної непривітної «буденщини», поринути у «високості», пізнати красу світу)

- Віктор Забіла ( творець пісень і романсів. Віктор Забіла (1808-1869) висту­пив зі своїми ліричними піснями в середині 30-х років, коли в українській літературі ще сильні були традиції бурлеску і травестії, але вже голосно заявили про себе романтики).

                    Київська школа романтиків:
    - Афанасьєв – Чужбинський ( Його творча спадщина дуже велика — вірші й оповідання, романи,етнографічні й лінгвістичні праці, публіцистика, літературно-критичні статті та переклади. Олександр Степанович в україн-ській літературі став відомим як поет-романтик, автор кількох прекрасних зразків романсової лірики )
  - Євген Гребінка ( У Петербурзі Євген Павлович Гребінка (1812-1848) створив гурток мистецької й літературної інтелігенції.Утой час надзвичайної популярності набули літературні вечори Євгена  Гребінки. Письменник узяв безпосередню участь у вирішенні життєвої та творчої долі Тараса Шев­ченка: у викупі його з кріпацтва, у першому виданні «Кобзаря» 1840 р.; в альманасі «Ластівка»  на­друкував  окремі твори Т. Шевченка,  допомагав у  самоосвіті, матеріально сприяв його першій подо­рожі в Україну. Видатним явищем для української літератури стала поява альманаху Є. Гребінки «Ластівка» (1841), у  якому  були  надруковані  українські народні  пісні, приказки,  загадки, а також  тво­ри Т. Шевченка, І. Котляревського, Г. Квітки - Основ'яненка,
Л. Боровиковського, В. Забіли.)

• Західно українська школа  романтиків
  - «Руська трійця» Зокрема  Маркіян Шашкевич  ( відзначився на Західній Україні як перший на­родний поет, прозаїк, публіцист і перекладач, автор першої книжки українською мовою «Русалка Дністровая». Шашкевич очолив гурток прогресивної молоді «Руська трійця», який виступив на за­хист української літератури, проти ополячування населення Галичини. 1834 року гурток львівських семінаристів остаточно оформився в культурно-просвітню організацію. Для творчості М. Шашкевича, І. Вагилевича та
  Я. Головацького, як і для всіх тогочасних романтиків, характерне звернення до славного минулого свого народу). 

• Слово вчителя.

•        Помітним явищем в розвитку української національної культури, зокре-ма літератури,  стала  по­стать  Петра  Петровича   Гулака - Артемовського — талановитого  філолога, перекладача,  письменника,  вченого,   громадського діяча. Як літератора Гулака-Артемовського по праву можна вважати послідо­вником  традицій  Котляревського,  який  за  основу  нової української літера- турної мови взяв усне на­родне  мовлення. Твори П. Гулака-Артемовського — вірші, байки,  балади  —  написані  живим яскра­вим  слобожанським  словом, пронизані суто українським колоритом. «...Ніхто не перевищив його [Гулака-Артемовського] в  знанні  життя  малоруської  народності  і  в незрівняному мистецтві   передавати  його  поетичними  образами  й  чудовою  народною мовою» (М. Костомаров).

•     Літературознавці стверджують, що початок романтизму в українській літературі припадає на час публікації в журналі «Вестник Европы» у 1827 році балади П. Гулака-Артемовського «Рибалка». Ор­ганічний зв'язок балади з українським фольклором забезпечив їй тривале життя, авторові ж — ви­знання.

• - Перегляд презентації  Гулак Артемовський

•          Виразне читання поетичного твору П. Гулака-Артемовського «Рибалка».

• Прослуховування аудіозапису  німецької балади Г.Гейне  «Рибалка»

• — Як ви вважаєте, звідки ГТ. Гулак-Артемовський узяв сюжет для своєї балади? Про що це свідчить?

•        Учитель.  П. Гулак-Аргемовський указував на  особливі  причини,  що спонукали його передати своєю рідною мовою баладу Гете: «Хотів спробу-вавти:   чи   не   можна   малоросійською  мовою   передати  почуття   ніжні, благородні, піднесені,  не  змушуючи  читача  чи  слухача  сміятися,  як  від «Енеїди»  Кот­ляревського  і  від інших, з тією  жметою  написаних віршів?»

•            З метою передачі ніжних людських почуттів П. Гулак-Артемовський переспівав   німецьку   бала­ду  Гете.  Сюжет   твору  —  юнак,  зачарований Русалкою,   кидається  в  привабливе  підводне  царство  —  популярний  у фольклорі   багатьох  народів.  Зокрема  в  українському  фольклорі  відоме казкове  опові­дання  про  морську діву  русалку, або  водяницю, що своїми чарами  й   красою  заманює  юнака.  У  своєму  переспіві  загалом  близько дотримується  сюжету оригіналу, але передає його  в  дусі українського фо­льклору, значно підсилюючи цим романтичний характер твору.

•       Уже сам жанр твору — малоросійська балада — визначений автором. Це доводить: для  романти­зму  характерне  перенесення в літературу фольклор-них  жанрів  (пісня, дума,  думка,  балада, легенда,  казка). Указуючи далі на деякі пісні українські, на пісні найніжніші, найзворушливіші, письменник із благородною невпевненістю в успіху видає баладу свою лише як просту спробу. 

9-Б    13 лютого         9-В    16  лютого

Тема: Григорій Квітка – Основ’яненко. «Маруся» - перша українська повість нової української літератури 

Мета: познайомити учнів з такою постаттю в українській літературі як Г. Квітка – Основ’яненко, допомогти  учням  розібратися  в  складнощах  характерів  та  вчинків героїв повісті; розвивати зв’язне мовлення, навички самостійної роботи з матеріалом, критичне мислення, уміння аргументовано доводити власну думку; виховувати загальнолюдські почуття, інтерес до творчості Г. Квітки – Основ’яненка засобами мистецтва слова; прищеплювати учням риси щедрості на добро, порядність, чесність, повагу до людини.

Робота зі статтею підручника:

—       Коли і де народився письменник ?

—       Які повісті письменник присвятив дружині ?

__      Де здобув освіту?

__     Батько хотів, щоб син став…?

__     Чи був Григорій директором Харківського театру?

__     Роль Г. Квітки в прем’єрі п’єси І. Котляревського «Наталка-Полтавка»?

__     За що був названий «батьком» української прози?

__     Що надихнуло писати прозові твори російською мовою?

__     Що таке прозовий твір?    

   Робота над твором Г. Квітки Основ'яненка «Маруся»

         Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей…». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань. Над текстом повісті письменник працював багато — як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь. Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться хулителі й недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.

Джерела повісті

• Народна творчість: українські балади, весільні пісні, фольклорні мотиви.

• дійсність українського села XVIII – початку XIX ст.

• майстерність зображення українських краєвидів у повісті.

2.        Теорія літератури

Сентименталізм – напрям у європейській літературі другої половини XVIII – початку XIX ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв.

В українській літературі деякі впливи й елементи сентименталізму наявні в п'єсах І. Котляревського («Наталка Полтавка») і в українських і російських повістях й оповіданнях Г. Квітки-Основ'яненка (зокрема, «Маруся»).

Реалі́зм (від лат. realis — «суттєвий», «дійсний») — стиль і напрям у літературі та мистецтві, які ставили метою правдиве відтворення дійсності в її типових рисах. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жуль Шанфлері в 50-х роках 19 століття для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму.

Опрацювання тексту.

Паспорт до твору Г. Квітки-Основ'яненко  «Маруся» 1834 р.

Тема:

зображення життя і побуту українського народу к. ХVІІІ — поч. ХІХ ст., відтворення його душевної краси і високої моральної чистоти.

Ідея:

засудження соціальної нерівності, що перешкоджала щасливому життю героїв, уславлення гуманізму, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання.

Жанр:

 сентиментально-реалістична повість.

Композиція

Експозиція:

знайомство з героями твору — родиною Дротів, які жили, віруючи в Бога.

Зав’язка:

зустріч Марусі з Василем, їх кохання з першого погляду.

Кульмінація:

смерть Марусі, її поховання.

Розв’язка:

страждання Василя — ченця в монастирі, його смерть через тугу за милою.

Проблематика:

батьки і діти;
соціальна нерівність;
життя і смерть;

пошуки щастя.

Домашнє завдання:

Дати відповіді на запитання за текстом(усно):

Запитання за змістом:

• Про кого  слова:”  Батькові   і  матері  слухняний,   старшим  себе
  покірний, меж товариством друзяка, п’яниць не терпів, з ледачими
  не водився…. тільки піп у дзвін – він уже в церкві”.

• Про кого  слова:”  Батькові   і  матері  слухняний,   старшим  себе
  покірний, меж товариством друзяка, п’яниць не терпів, з ледачими
  не водився…. тільки піп у дзвін – він уже в церкві”.

• „Ночі не поспить, усюди старається…”.

• „Чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки”.

• „Коли, було, заговорить, то все так розумно, так наче сопілочка
  заграє стиха”.

• Через що журилися Наум і Настя?

• Де познайомилися Маруся й Василь?

• Чим дівчина не була схожа на інших?

• Як вплинуло кохання на Марусю?

• Що означають слова:”… пов’яжу на голову червону скиндичку
  (учням пояснюється лексичне значення слова ) і коси покладу; …
  пов’яжу чорну стрічку, без кіс…”.

• Чому спочатку Наум не погодився на одруження Василя і Марусі ?

• Чому Наум  здивувався,   коли   на  Великдень  у   церкві  побачив
  Василя?

• Через що Василь …”Стоїть як укопаний…. Далі дуже тяжко здохнув,
  підняв очі  до  Бога,   перехрестився,   вдарив  поклон   …,   а  далі
  промовив:”   Господи   милосердний!    …    тільки    помилуй   мою
  Марусю!”

• Через що і за яких обставин померла Маруся?

• Що просила батьків перед смертю Маруся?

• Як склалася доля Василя після смерті коханої?

9-Б    16 січня          9-В    19 січня

Тема:Ідейно-художні особливості романтизму. Поети-романтики(загальний огляд). Петро Гулак-Артемовський 

Мета:  Ознайомити учнів із літературою українського романтизму, його ідейно-художніми особливостями. Охарактеризувати життя і творчість поета-романтика, проаналізувати його поезію з фокусом на вічну тему кохання у баладі Петра Гулака-Артемовського "Рибалка". Розвивати пам'ять, увагу та спостережливість учнів через аналіз поетичних творів. Виховувати любов до літератури та поетичного слова, підтримувати почуття поваги до митців-романтиків. Прищеплювати інтерес до результатів власної праці та впливу літератури на сучасність.

Теорія літератури: літературний термін «Романтизм»

1.1.Поняття про романтизм.
Романтизм, провідний напрямок у літературі, науці та мистецтві, виник наприкінці XVIII століття в Німеччині й прославився в літературі Європи та Америки в першій половині XIX століття. Романтики були проти класицистичних стандартів мистецтва, їх канонів та обмежень. У своїх творах вони відображали ідеального героя, його внутрішній світ та ідеали, заради яких він вступає в боротьбу.

Одним із ключових рис романтизму є трагічне розуміння подвійності світу: герой усвідомлює недосконалість як світу, так і людей, маючи бажання спілкуватися з ними, а водночас мріючи про життя в цьому світі поряд з ними – недосконалими істотами, та мріючи бути зрозумілими і прийнятими.

 1.2. Ознаки напряму:

Представлення видатних особистостей у незвичайних ситуаціях;

Показ надзвичайних подій, які часто мають трагічний характер (таємничі вбивства, викрадання, чари, зрада, розлуки тощо);

Використання фантастики (фантастичні сюжети, казкові герої, чудернацькі артефакти, надприродні природи та ситуація);

Ліричний герой, що перебуває в гармонії з природою та природним оточенням; Значна увага до національно-історичної тематики у всіх жанрах літератури.
1.3. Тематична спрямованість:
Історія України осягається через її демократичні засади, славну спадщину козацької свободи та нескорену боротьбу проти зовнішніх загроз. Це також історія виявлення й осуду недоліків у суспільному устрої, захисту тих, хто вимагає від несправедливості, та вираження щирого співчуття всім, хто потерпає.
1.4. Справжні  герої романтичних творів — У романтичних творах особливе місце відводиться козакам, насамперед запорожцям, які виявляли самовідданість у захисті Батьківщини, та народним співцям, таким як кобзарі, лірники та бандуристи. Вони стали голосом народу, втілюючи його думки та сподівання, а також були творцями та хранителями національної культури.  Поруч із реальними постатями — козаками, гетьманами, селянами, ремісниками — у творах часто з’являлися міфічні творіння: русалки, відьми, вовкулаки, упірі та інші. Усі романтичні герої були або високоморальними, або виконаними моральністю, вродливими або ж вкрай потворними
1.5.  Романтичні пейзажі також незвичайні, нерідко страшні: дикі гори, глибокі ущелини, страхітливі хащі, безкрайні пустелі, , розбурхане море, циганський табір, бушування стихій
2. Опрацювання життєвого і творчого шляху  поета – романтика.

2.1. Петро Петрович Гулак-Артемовський. Коротка біографія. 

Домашнє завдання

Опрацювати статтю підручника про автора.Скласти тези або хронологічну таблицю.

9-Б    09 січня          9-В    12 січня

Тема. Соціально-побутова драма І.Котляревського «Наталка Полтавка». Наталка як уособлення кращих рис української дівчини.

Мета: ознайомити учнів із першим твором нової української драматургії; допомогти усвідомити її ідейно-мистецьку цінність; розвивати навички виразного читання, аналізу драматичного твору, висловлення власних думок з приводу прочитаного; виховувати високі моральні якості, почуття гідності.

Характеристика образу Наталки Полтавки за планом.

План характеристики Наталки Полтавки

1. Хто така Наталка Полтавка?

2. Що нам відомо про її минуле?

3. Самохарактеристика Наталки.

4. Що говорить про Наталку виборний?

5. Готовність на самопожертву.

6. Особливості мови Наталки.

7. Чим цей образ приваблює, зворушує і захоплює глядачів (читачів)?

Наталка – головна дійова особа п’єси. Це образ простої, роботящої, чесної, розумної української дівчини. Словами виборного (ява 3 першої дії) автор відкриває завісу над минулим Наталки. Ми дізнаємося, що колись вона з батьками жила в Полтаві на Мазурівці (околиця Полтави) ; жили  не бідно, в достатках. Дитячі роки її проходили в товаристві «якогось сироти Петра», що його Терпили прийняли «за годованця».(Петро був старший від Наталки років на три-чотири, вони любилися, «як брат з сестрою»). Та невдовзі їх спіткало горе: старий Терпило, «понадіявшись на своє багатство», почав водити товариство і влаштовувати бенкети з різними купцями, канцеляристами, повітчиками тощо; скоро він пропив гроші, прогайнував своє добро. А коли дізнався, що Петро хоче одружитися з Наталкою, не дав свого благословення, навіть вигнав Петра з двору, заподіявши цим Наталці нестерпного болю. У великій бідності помер старий Терпило, а сирота Наталка залишилася з матір’ю-вдовою.

Отже, двоє тяжких нещасть впали на голову молодої Наталки – смерть батька і розлука з коханим. У такому трагічному стані, вбита горем Наталка і переїжджає з матір ю в село. Тут вони купили собі хатку та стали скромно жити.

Словами пісні Наталка про себе каже:

Не багата я і проста, но чесного роду,

Не стиджуся прясти, шити і носити воду.

Це чудова самохарактеристика, яка вже в експозиції п єси знайомить нас з образом головного героя. Для Наталки – «безпомощної сироти», найбільшим багатством є «добре ім. я», що свідчить про її скромність, самоповагу.

Однією з важливих рис характеру Наталки є працьовитість. І це видно не лише з її слів, що вона не соромиться буденної селянської роботи – прясти, шити, носити воду, а й з того, що вперше перед глядачем Наталка виступає саме в праці – вона вийшла не гуляти, а з коромислом та відрами, щоб принести з річки води. Праця!.. праця для Наталки – органічна потреба, звичка, і вона не обтяжлива для неї.

Домашнє завдання.

Навчитися переказувати п’єсу, аналізувати її та характеризувати образи.

9-Б    19    грудня     9-В     22      грудня

Тема: Соціально-побутова драма «Наталка –Полтавка»  - перший твір нової української драматургії. Її довготривале сценічне життя.

Мета: виявити основні особливості першого драматургічного твору нової української літератури, його ідейно-тематичну спрямованість, композицію, конфлікт; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, уміння грамотно робити висновки, належним чином їх обґрунтовуючи; аналізувати художній твір; виховувати почуття поваги до І. Котляревського, історичного минулого рідного краю, любов до рідного слова, вітчизняної культури.

Ідейно-художній аналіз п'єси «Наталка Полтавка»

      Тема твору: показ життя сільської бідноти в епоху розкладу феодально-кріпосницького ладу XIX ст..

      Ідея: втілення народного ідеалу української жінки, її моральної краси; засудження лицемірства, крутійства, хижацтва сільської верхівки в образах виборного і возного.

    Основна думка: офіційна мораль тогочасного суспільства суперечить гуманістичним принципам.

     Жанр: сам автор визначав свій твір як «малоросійську оперу». справді, «Наталка...» має ознаки одразу декількох жанрів драматургії: є театрально-драматична й музична форми. Му­зику до цієї п'єси написав М. Лисенко. Тому вважають комічну оперу І. Котляревського синтетичною (змішаність елементів) п’єсою (драматично-музичним твором, близьким до драми).

Особливості твору:

      Якщо тогочасні політичні опери мали переважно розважальний характер, то п'єса І.Котляревського — серйозний твір і прекрасну душу народу,  його щедре серце, світлий розум гірке безталання.

     Письменник реалістично зобразив життя «простолюду», критично засудив тодішнє суспільство (хабарництво, обдурювання, зверхність багатих над бідними та ін.).

     Автор змалював взаємини між простими людьми, використав скарби народної розмовної мови і пісенної творчості.

Композиція

     Весь текст п'єси поділяється на великі частини — дії (їх у тврі дві) кожна з яких поділяється на картини, а ті у свою чергу на яви, пов'язані з входом чи виходом дійових осіб. Усі дії писані у формі діалогів між двома або більше дійовими особами зрідка трапляються монологи.

     Дія твору відбувається в одному полтавському селі.

      Композиція: початок першої дії, де читач знайомиться з місцем подій (село над Ворсклою, хата Терпелихи), з головним героєм твору (Наталкою). Тут ми дізнаємося, що Наталка дуже любить Петра і чекає його з далеких мандрів.

     Зав'язка: подальші сцени, з яких довідуємося про намір возного одружитися з Наталкою, в цьому йому має допомогти виборний Макогоненко. 

     Розвиток дії: старшина села вмовляє Наталку погодитись на шлюб з паном возним і діє через матір, а другий посередник Микола, влаштовує побачення Наталки з Петром, який вертається із заробітків, куди погнали його лиха доля і Наталчин , батько, що не погодився віддати дочку за наймита. Та Терпилиха мріє про багатого зятя. Отже, на шляху до щастя коханих — майнова нерівність.

     Кульмінація: категорична відмова Наталки стати дружині ввозного.

       Розв'язка: благословення матері Наталки і Петра на одруження, оскільки возний зазначив: «Я отказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственноє владєніє з тим, щоб зробив її благополучною».

     Таким чином, композиція п'єси «Наталка Полтавка» досить майстерна, напруженість розвитку дії весь час тримає читача у пильній увазі, в неослабленому інтересі до кожної сцени, до кожної дійової особи і її поведінки, хвилює її.

Певну композиційну роль відіграють у цій п'єсі ремарки (авторський текст у творі), вони здебільшого короткі, стислі, влучні, виразні, ясні.

Дійові особи твору.

     У п'єсі діє всього шість осіб, і кожна з них займає певне місце в розвитку дії. Всі вони належать до двох протилежних типів перший — Наталка, Петро і Микола, другий — решта. Щоправда, мати в ході розвитку подій потрапляє у перший табір, то в другий, що обумовлюється її великою материнською любов`ю до дочки, бажанням їй щастя в житті, а ще боязню якогсь начальства, взагалі «сильних світу цього».

Домашнє завдання за варіантами.  

Керівники сьогоднішніх груп знову розділять завдання між учасниками. Підготувати характеристику образів, добираючи цитати з твору.

І в. – Наталки і Терпилихи.

ІІ в. – Возного і Виборного.

ІІІ в. Петра і Миколи.

9-Б    12    грудня     9-В     15     грудня

Тема: Бурлескний гумор, народна українська мова. Утвердження народної моралі (картина пекла, раю) в дусі просвітительства.

Мета: продовжити вивчення поеми І. Котляревського,навчити робити компоративний аналіз твору; проаналізувати побут українців, їхні звичаї, традиції;

 розвивати логічне мислення, уміння аналізувати прочитане, розмірковувати над змістом твору, виділяти головне, суттєве;

 виховувати високі патріотичні почуття, інтерес до історичного минулого рідного краю, родинних звичаїв і обрядів, прищеплювати любов до рідної мови.

1. Вправа «Закінчіть речення»(за правильну відповідь учні отримують приз).

1. Греки зруйнували… (Трою).

2. Внук троянського царя мав ім’я… (Еней).

3. Еней виконував волю… (богів).

4. Еней мандрує в пошуках… (Італії).

5. Не любила Енея…(Юнона).

6. Еней звавмамою …(Венеру).

7. Еней гостював у карфагенської цариці…(Дидони).

8. У пекло Енея провела…(Сивіла).

9. Після гостинної зустрічі на Латинській землі на троянців чекала війна з… (рутульцями).

10. Цар рутульців Турн, як і Еней, хоче одружитися з… (донькою царя Латина Лавінією).

11. Війна закінчується тільки тоді, коли Еней… (у бою долає Турна).

12. Внук троянського царя стає… (царем Латинської землі).

 2. Встановити відповідність між термінами та їх тлумаченням.

1. Пародія

А різновид жартівливої, бурлескної поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом та відповідною формою переробляється у твір комічного характеру .

2. Бурлеск

Бжанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, грубо, знижено або ж, навпаки, при «низьке» говориться піднесено, урочисто

3. Травестія

Вкомічне або сатиричне наслідування, що відтворює в перебільшеному вигляді характерні особливості оригіналу; карикатура.

Поема «Енеїда» І.Котляревського зʼявилася в той час, коли «історичні обставини поставили під знак питання подальше майбутнє української мови, а також і всієї української культури» ( академік О.Білецький), коли перед народом постало питання: « Бути чи не бути?», «Енеїда» відповіла на повний голос: «Бути!».Арсеналом засобів творення яскравого, неперевершеного національного колориту стала барвиста, соковита народна мова, яку письменник увів у художній твір як головний будівельний матеріал поеми. Відомий цікавий факт: дослідники встановили, що в «Енеїді» згадано більше українських страв і напоїв, аніж у спеціальній праці—у книжці М. Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян», яку було видано в 1860 р. 

Завдання - розподілити за групами подані цитати:

1- національний одяг;

2- обряди, звичаї;

3- історія;

4- танці та музичні інструменти;

5- страви національної кухні;

6- українські імена та назви міст і сіл.

Тут їли рознії потрави
І все з полив'яних мисок,
І самі гарнії приправи
3 нових кленових тарілок:
Свинячу голову до хріну
І локшину на переміну,
Потім з підливою індик;
На закуску куліш і кашу,
Лемішку, зубці, путрю, квашу
І з маком медовий шулик.

Юнона] Сховала під кибалку мичку,
Щоб не світилася коса;
Взяла спідницю і шнурівку,
І хліба з сіллю на тарілку...
[Ганна] В червоній юпочці баєвій,
В запасці гарній фаналевій,
В стьожках, в намисті і в ковтках.

Бандура горлиці бреньчала,
Сопілка зуба затинала,
А дудка грала по балках;
Санджарівки на скрипці грали,
Кругом дівчата танцювали,
В дробушках, в чоботах, в свитках.

Латину тільки що сказали,
Що од Енея єсть посли,
І з хлібом, з сіллю причвалали,
Та і подарки принесли,
Хотять Латину поклониться...

Латин, дочка, стара Амата
Щодень від Турна ждали свата,
Уже нашили рушників
І всяких всячин напридбали,
Які на сватанні давали,
Все сподівались старостів.

Про Сагайдачного співали,
Либонь, співали і про Січ,
Як в пікінери набирали,
Як мандровав козак всю ніч;
Полтавську славили Шведчину,
І неня як свою дитину
З двора провадила в поход;
Як під Бендер’ю воювали,
Без галушок як помирали,
Колись як був голодний год

Панька, Терешка, Шелідюна,
Леська, Олешка і Сізьона,
Пархома, Іська і Феська,
Стецька, Ониська, Опанаса,
Свирида, Лазаря, Тараса...

Чи трохи в світі панночок?
Ну взяв би Муньку або Прісю,
Шатнувсь то в сей, то в той куток,
В Івашки, Мильці, Пушкарівну,
І в Будища, і в Горбанівку.

9-Б    05  грудня       9-В-08  грудня

Тема:   І. Котляревський. «Енеїда».Реалізм і народність поеми. (Національний колорит зображення життя всіх верств суспільства, алюзії на українську історію в ній.) Бурлескний гумор, народна українська мова. 

Мета: охарактеризувати героїв твору, що уособлюють самодержавство, панів, чиновників, духовенство, простий український народ; проаналізувати побут українців, їхні звичаї, традиції;

 розвивати логічне мислення, уміння аналізувати прочитане, розмірковувати над змістом твору, виділяти головне, суттєве;

 виховувати високі патріотичні почуття, інтерес до історичного минулого рідного краю, народних звичаїв і обрядів, прищеплювати любов до рідної мови.

Слово вчителя.

.«Енеїда» - прекрасна й безсмертна перлина української літератури. Котляревський правдиво і переконливо змалював епоху України своїх часів і народність цього твору одна із найважливіших ознак, що виявляється у відображенні духовного життя українського народу. Отже, щоб збагнути національний колорит поеми, нам потрібно пригадати зміст твору.

«Енеїда» — енциклопедія життя українського народу. Легко і                                                невимушено вплітаються у сюжет поеми описи різних аспектів життя українців. У структурі поеми описано народні вірування, звичаї, ігри, обряди, справи, побут, кухню й одяг. І. Котляревський з гумором описує порядки в судах, війську, канцеляріях. Місце у поемі знайдено й розповіді про влаштування українських шкіл. У поемі відбито народну мову періоду Гетьманщини, у ній наводяться зразки не тільки мови суто народної, але й мови, притаманної козацькій верхівці, фактично новоутвореному українському дворянству. Українське присутнє у поемі в усьому. Етнічна картина Європи й Азії у поемі також проходить через «українізацію». Еней-козак зустрічає в античному світі знайомі йому сучасні народи: гішпанців, прусів, татарву, ляхів, турчинів. У поемі минуле стало сучасним, сучасне — минулим, героїчне — побутовим, а побутове — піднесено-урочистим

«Словникова мозаїка».

• Пародія — комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору. 

• Бурле́ск — (фр. burlesque, італ. burla — жарт) стиль сатиричної літератури, в основі якого навмисна невідповідність між темою твору та мовними засобами, що створює комічний ефект,

• Травесті́я (від італ. travestire — перевдягати) — один із                 різновидів бурлескної, гумористичної поезії, в якому твір серйозного або й героїчного змісту та відповідної форми переробляється, «перелицьовується» у твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів

• Алюзія (лат. allusio — жарт, натяк) — художньо-стилістичний прийом, натяк, відсилання до певного літературного твору, сюжету чи образу, а також історичної події з розрахунку на ерудицію читача, покликаного розгадати закодований зміст.

Записати визначення у зошит.

Після повторення змісту поеми дати відповіді на запитання:

• В чому виявляється травестійно-бурлескний стиль «Енеїди»?

• Якими засобами автор досягає гумору в цьому творі?

• Багатство художніх засобів поеми.( Навести приклади.)

  • Чий твір «перелицював» І. Котляревський?

  • На які групи можна поділити усіх персонажів поеми?

  • Які герої твору, на вашу думку, є позитивними, а які негативними?

  • Хто з героїв поеми вас найбільше приваблює? Чому?

  • Кому співчуває, а кого засуджує автор «Енеїди»?

Домашнє завдання:

1.Дочитати поему "Енеїда"

2.Дати відповіді на запитання.

3.Вивчити напам'ять уривок про Енея.

9-Б    28 листопада        9-В-01 грудня

Тема уроку: Григорій Сковорода. «Всякому місту – звичай і права…”

Мета: продовжити ознайомлення школярів з життєвим і творчим шляхом    Г. Сковороди — філософа, просвітителя, поета; охарактеризувати його збірку «Сад Божественних пісень», зосереджуючи увагу на ідейно-тематичному спрямуванні програмових творів («Всякому місту – звичай і права…»); розвивати вміння аналізувати, коментувати зміст творів; навички виразного читання; формувати світогляд учнів; виховувати почуття пошани до творчості Г. Сковороди, давньої літератури; любов до книги як скарбниці народної мудрості і пам’яті.

1. Загальна характеристика збірки «Сад Божественних пісень».

   1.          Історія створення збірки.

Переяславський період — важлива віха в житті Г. Сковороди. На власні очі він спостерігав свавілля й жорстокість поміщиків, які нещадно визискували кріпаків. Тут він мав можливість тісніше зблизитись з трудовим народом, пройнятися його думками і сподіваннями. Саме в цей період остаточно формується його світогляд як просвітителя, демократа, визначаються основні творчі принципи як письменника і філософа. Численні враження і живі спостереження, нагромаджені в ці роки, митець осмислює й узагальнює в літературній творчості. Він складає вірші, в яких виявив себе талановитим і своєрідним поетом-філософом, поетом-ліриком.
Написані в переяславський період і пізніше (1753–1785), поетичні твори         Г. Сковорода об’єднав у збірку «Сад божественных песней, прозябшій из зерн священнаго писанія». Зі «священным писанием» вірші здебільшого пов’язані тільки формально. Автор брав лише епіграфи до цих творів з Біблії, але за своїм змістом вони далекі від біблійних текстів.

До збірки «Сад Божественних пісень» ввійшло 30 віршів, які автор називав піснями. Деякі твори з цієї збірки стали народними піснями, зокрема «Всякому місту — звичай і права...», «Гей, поля, поля зелені», «Ой пташино жовтобока» і «Стоїть явір над водою». Популярність збірки «Сад божественних пісень» зумовлена тим, що зміст її творів був зрозумілим і близьким звичайній людині того часу: ліричний герой перебуває в пошуках правди й добра; він, як і Г. Сковорода, любить народ і закликає людину жити в єдності з природою; журба.

2.          Особливості назви збірки.

Збірка митця отримала таку назву за давньою поетичною традицією (згадаймо збірник «Сад страданій Христа…» або курс піїтики Митрофана Довгалевського «Сад поезії»). У своїх творах поет виступає як лірик, що зв’язав своє життя з життям народу, а тому й по-новому ставив та розв’язував ряд важливих питань сучасної йому дійсності. Не бог, а природа, людина, її думки і почуття стали основним змістом його збірки.

3.          Характерні ознаки для поетичних творів «Саду…».

Вірші Г. Сковороди, як ті, що ввійшли до збірки, так і ті, що зустрічаються в його філософських трактатах і листуванні,— це передусім поезія особистих переживань автора, його морально-філософських роздумів про смисл життя, про істинне щастя, добро, чесність тощо. Органічне поєднання особистих і громадських мотивів — найхарактерніша ознака поезії Григорія Савича.

Опрацювання твору Г. Сковороди «Всякому городу нрав и права…».

3. 1.           Виразне читання поезії.

2. Перегляд відеопоезії.

3. Коментар учителя.

Одним із найпопулярніших поетичних творів Г. Сковороди є вірш «Всякому місту — звичай і права...», у якому автор засуджує здирників і бюрократів, розпусників і пияків, ледарів і підлабузників. Ліричний герой вірша думає не про маєтки й чини, а про те, щоб мати чисту совість, жити мудро й померти з ясним розумом. Перемогти смерть здатна лише людина з чистою совістю й помислами, перед смертю всі рівні — і мужик, і цар:

Знаю, що смерть — як коса замашна,

Навіть царя не обійде вона.

Байдуже смерті, мужик то чи цар, —

Все пожере, як солому пожар.

Хто ж бо зневажить страшну її сталь?

Той, в кого совість, як чистий кришталь.

Кожна шестирядкова строфа побудована на антитезі: у перших чотирьох рядках автор указує на суспільні вади, а останніми двома протиставляє їм (недолікам суспільного життя) ідеал чистої совісті. Останній рядок кожної строфи, окрім завершальної, є рефреном, у якому сконцентрований неспокій митця: «Лише одне непокоїть мій ум».

Проблеми, порушені у творі, були насущними в той час, а отже, і близькими простолюду, тому вірш «Всякому місту — звичай і права...» зажив великої популярності: відомо понад 50 її варіантів. До речі, І. Котляревський використав один із варіантів цієї пісні як арію возного в п’єсі «Наталка Полтавка».

Цей твір вважається класичним зразком соціальної сатири в давній українській літературі. Слова «всякому городу нрав і права» наштовхують на думку про адміністративні заходи Катерини ІІ щодо міст у кінці 60–70-х років. Імператриця, як відомо, в цей час посилено запроваджувала дворянсько-бюрократичну систему управління губернських та повітових міст, визначала своє розуміння тези «всякому городу нрав и права». Ці заходи згодом було зведено в положення «Учреждения для управления губерній» (1775). Отже, вірш спрямований не тільки проти загальних соціальних пороків, а й конкретно — проти запроваджуваних порядків бюрократичної системи.

Домашнє завдання.

1. Опрацювати теоретичний матеріал (стор. 70-71).

2. Записати у зошит паспорт поезії  «Всякому місту – звичай і права…».

3. Вивчити напам’ять «Всякому місту – звичай і права…».

9-Б-21 листопада          9-В-24 листопада

Тема. Григорій  Сковорода.  ‘’Бджола  і Шершень’’.  Повчальний  характер     збірки  ’’Байки  харківські’’ 

Актуалізація знань:

1. Яку добу завершив своєю творчістю Г.Сковорода? (Бароко)

2. Село, в якому народився філософ.( Чорнухи)

3.Де здобув початкову освіту?(У дяка, а потім у церковно-парафіяльній школі)

4. У якій академії навчався Г.Сковорода? (Києво-Могилянській)

5. Ім’я  поміщика,  у  якого вчителював.  (Томара)

6.Предмет, який викладав Г.Сковорода  у Переяславському колегіумі? (Поетика).

7. Ім’я   улюбленого   учня  і  друга  Г. Сковороди  (Михайло Ковалинський).

8. У який період життя Г.С. Сковорода напише найбільше своїх творів?
(Мандрівний  період)

9.Творча  спадщина  Сковороди.  («Сад божественних пісень»,  ’’Байки  харківські’’,  трактати).

10.Назва збірки ліричних творів митця.(«Сад божественних пісень»)

11. Де похований Г.С. Сковорода? (Великий філософ похований у селі Пан-Іванівка (тепер Сковородинівка) на Харківщині).  

12. Які слова написані на могилі  Г. Сковороди?( ‘’Світ
ловив мене, та не спіймав’’)

  Сьогодні  на уроці  ми продовжуємо  працювати  над  творчістю  Григорія Сковороди – письменника,   філософа,   просвітителя,   ‘’українського  Сократа’’.  Тема  уроку -  ‘’Григорій  Сковорода.  ‘’Бджола  і Шершень’’.  Повчальний  характер  збірки  ’’Байки  харківські’’. (Учні записують у зошит). На уроці ми розглянемо  байки Григорія  Сковороди,   охарактеризуємо  збірку  ’’Байки  харківські’’,  зосередимо  увагу  на   ідейно-тематичному   спрямуванні байки  ‘’Бджола  і Шершень’’,    будемо розвивати   навички  виразного  читання,  виховуватимемо почуття пошани до  творчості  Г.Сковороди  та  ціннісне  ставлення  до  праці. 

      Читання байки "Бджола і Шершень".

Проблемне  запитання

   Чи актуальна ідея  ‘’сродної праці’’,  висловлена  у  байці  ‘’Бджола  і Шершень’’,    сьогодні? 

Словникова робота

    Байка  - невеликий   алегоричний   твір  повчального  змісту.

    Алегорія  -  інакомовне  відображення  абстрактного  поняття,  передане  за  допомогою   конкретного  образу.

Ознаки байок  Сковороди

1.Написані  прозою.

2.Побудовані  на  діалогах  або  контрастах.

3.Розмова  дійових  осіб  носить  полемічний  характер.

4.Складаються  з  двох  частин:  фабули  і сентенції.

5.Стислість і  динамічність.

6.Сатирична   спрямованість.

7.Наявність  моралі   (‘’сили’’).

Робота  над  складанням  паспорта  твору

  Тема: розповідь про призначення праці в житті кожної людини на прикладі діалогу Бджоли і Шершня.

 Ідея: возвеличення праці, яка є смислом щасливого життя; засудження ліні, ледарства, крадіжки.

Основна думка:

 «Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним».

 Жанр: літературна байка.

Герої  байки:  Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і т. ін.;

Бджола — це символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться.

Проблематики байки: людина і суспільство; смисл життя кожного; людське покликання; праця і безділля.

  Філософська мудрість у творі:

·         «Немає гіршої муки, як хворіти думками, а хворіють думки, позбавляючись природженого діла».

·         «І немає більшої радості, аніж жити за покликанням».

·         «Душа, володарка людини, втішається природженим ділом».

·         «Веселість серця — життя для людини».

Д.з.

Записи у зошиті(конспект уроку);вивчити записи.

Вчити напам'ять "Всякому місту- звичай і права"

9-Б-14 листопада          9-В-17 листопада

Г. С. Сковорода. Життя і творчість філософа, просвітителя, поета. Загальна характеристика поглядів Сковороди як просвітителя -  демократа 

Мета: ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом Г. Сковороди – філософа, просвітителя, поета, висвітлити яскраві сторінки життя, ідеї, пошуки та прагнення  одного з найкращих синів України; формувати усвідомлене розуміння учнями понят­тя «життя», його унікальності, цінності, значу­щості для кожної особистості; визначити своє місце в ньому; спонукати їх до роздумів над важливими життєвими проблемами; ставлення до власного життя та життя інших лю­дей, як до найвищої цінності ; розвивати вміння коментувати зміст афоризмів, уміння грамотно висловлювати власні думки ; виховувати пошану до народної моралі, прагнення дотримуватися її норм.

Юність — це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше своє відкриття — відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе — найпрекрасніше, що може відчувати людина. У цих пошуках — глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявити і розкрити їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити і змогти оцінити. А це дасть можливість будувати, творити своє «Я».

Вдумаймося у слова славетного Леонардо да Вінчі, який повчав, що життя є великий дар, і хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує. А щоб цінувати життя, треба знати і розуміти своє місце в ньому. Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити, своє майбутнє. Та все ж, кож­ному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути, чи хоча б, пом’якшити.

   «Асоціативний кущ»

          - Тож, давайте доберемо слова до терміну  «життя»

                                                турбота

                                                  філософія

Життя                                           пізнання

                                                  цінність

                                              свобода

Учитель: Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, со­лодке, як мед, і гірке, як полин, переплетене червоними і чорними тонами, як у цій пісні «червоне — то любов, а чорне — то журба» ...

Людина — найбільша цінність на Землі.

• Що людина цінує понад усе? Чому?

(Відповіді дітей).

                                            Життя людини - це найвища цінність

                                                                        Притча

В одного батька було двоє синів. І ось настав час, коли кожен з них мав піти власною дорогою. Покликав їх батько до себе і каже: «Віддаю я вам усе своє багатство. Кожному даю коштовності, землі та все, що є на цих землях. Розпоряджайтеся ними, примножуйте та пам'ятайте мою настанову: найвища цінність - це життя людини. Обіцяйте мені, що будете берегти життя, як найдорожчий скарб». Сини пообіцяли та й розійшлися своїми дорогами.
          Старший син, прийшовши у свої землі, одразу найняв собі найкращу охорону та велику кількість прислуги. Звелів побудувати найміцніший палац і не зводити з нього очей ні вдень, ні вночі, щоб його дорогоцінному життю нічого не загрожувало. Слуги приносили йому найкращу їжу та напої, виконували всі його забаганки. Відокремився він від усього світу, щоб ніяка хвороба чи тривожна звістка не турбували його життя - батькові ж обіцяв.
          Молодший син часом обходив свої землі. Однак невдовзі побачив велике скупчення людей, що збиралися воювати між собою. Він запитав у них: «Навіщо ви вирішуєте свої проблеми насиллям? Ви ж маєте змогу все обговорити та домовитись». «А ми про це ніколи не думали. Бійкою все вирішували наші батьки, діди і прадіди, тому й ми так робимо. А й справді, чому не домовитись». Війна скінчилась, навіть не розпочавшись, а вдячні матері та жінки кинулись до ніг молодшого сина, дякуючи за збережене життя їхніх синів і чоловіків.
          Попрямував він далі. Незабаром його очам відкрилася жахлива картинка. Змарнілі, обідрані люди жебракували на дорозі, ведучи за собою малих, немічних, голодних дітей. «Що змусило вас так жити?», - запитав їх. І люди розповіли, як жили вони колись у прекрасному місті, поряд з яким була повновода ріка, зеленів чудовий ліс, повний різноманітної живності. Та сталось так, що для своїх потреб люди вирубали всі дерева. Кудись зникла вся живність, мисливці вже нічого не приносили з полювання. Згодом пересохла й річка, що витікала десь із лісу. На місто весь час обрушувався буревій, родючі землі перетворились на пустирі. Не стало ні їжі, ні води. Прекрасне місто почало перетворюватись на пустелю, в якій люди не змогли б жити.     

         «Спробуймо всі разом відродити ліс і річку, та і все місто!» - вигукнув молодший син. За його прикладом люди почали насаджувати дерева, пізніше туди повернулися тварини і птахи. Десь у глибині лісу задзюрчав струмок, поступово перетворюючись у річку, переповнену рибою. Ожила природа навколо міста, щедро обдаровуючи всіх своїми плодами. Повернулось до людей життя, не боялись вони вже за майбутнє своїх дітей.
            З того часу в цих землях усі живуть у мирі, любові, достатку, бо молодший син й інших навчив батьківської мудрості.
            Докотилася звістка про долю синів до самого батька. «Лише один з моїх синочків правильно зрозумів мою настанову», - із жалем промовив він.
            А люди й досі в тих землях пам'ятають про життя одного із синів, ще й своїм дітям переказують, а про життя іншого й згадки не лишилося.

3. Бесіда за прослуханим текстом

 - Про кого йшлось у притчі? (Про двох синів та їхнього батька.)
- Кого ж із синів люди й досі пам'ятають, а про кого і згадки не лишилось? Чому? (Пам'ятають молодшого, бо він присвятив своє життя іншим людям.)
- Як ви вважаєте, чиє життя можна назвати найціннішим скарбом?
-А яку цінність має життя старшого сина? Чому?
-На кого ви б хотіли бути схожими?
-Що для цього необхідно?
-Наведіть приклади життя таких людей - наших сучасників.
- Продовжіть речення: «Життя людини найцінніший скарб, якщо...»

 Постать Сковороди у давній українській літературі – одна з найпомітніших, письменник, філософ, композитор, співак, знавець багатьох мов, Сковорода дивував сучасників різностороннім талантом, енциклопедичними знаннями. У нього вчилися Котляревський і Шевченко. Доброта, чуйність, любов Сковороди до людей передавалися з покоління в покоління. Життя поета було взірцем не тільки для його сучасників. Багато чого можемо повчитися й ми. Бо ж такі риси його, як сміливість думки, несхитність ідеалів, вірність інтересам простих людей, душевна щедрість завжди спонукають людину до самовдосконалення.

Щоб краще усвідомити і зрозуміти світ Григорія Савича , потрібно заглибитись у світ його життєвих пригод.

      Підготуйте розповідь про Г. Сковороду за планом:

1.Г. Сковорода – звичайна людина.

2.Дитинство. Роки навчання.

3.Останні роки навчання Сковороди в академії, його подальша діяльність.

4. Мандрівний спосіб життя.

5. Сковорода і музика.

6. Творча спадщина митця.

7. Сковорода – просвітитель, філософ.

Д.з.

Підготувати розповідь про Г .Сковороду(за планом).

У зошиті записати тези(про автора) або хронологічну таблицю.

9-Б 17 жовтня       9-В-20 жовтня

Тема:Оригінальна література княжої Руси-України. Літописи як історико-художні твори. "Повість минулих літ" — історична книга і збірка епічних творів. Києво-Печерський патерик як пам'ятка житійної літератури. Зміст оповідання про Прохора-чорноризця. 

Навчальна мета: ознайомити учнів з літописанням у Київській Русі; дати основні відомості про "Повість минулих літ" легендарного Нестора Літописця; розповісти історію виникнення Києво-Печерського монастиря; розкрити значення давніх літописів для збереження відомостей про життя, культуру, звичаї наших пращурів; дати уявлення учням про Києво-Печерський патерик; розтлумачити зміст оповідання про ченця Прохора; 

Розвивальна мета: вчити усвідомлювати переваги праведного життя ченців Києво-Печерської лаври; 

Виховна мета: виховувати повагу до культурних пам'яток нашого народу.

КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА

Цей православний монастир заснований 1051р. на київських схилах Дніпра ченцями — вихідцями із  бояр Антонієм й  Феодосієм Печерськими, котрі  є основоположниками чернецтва на Русі. Створена ними громада ченців невдовзі  привернула увагу князя Ізяслава, й  він дозволив їм побудувати на горі монастир. Громада поступово розросталася, й  після смерті Антонія у  1073р. до її складу входило 100 ченців. Феодосій із  благословення Антонія ввів в  монастирі (названому Печерським — від слова печера) строгий статут, на зразок грецького студитського; головні обителі монастиря було перенесено на прилеглу гору. В  XI ст. монастир стає центром християнства Київської Русі. В  XII ст. йому надали високе звання лаври — головного дуже великого монастиря.

В  Києво-Печерській лаврі працював знаний  літописець Нестор (автор "Повісті минулих літ").

У XIII ст. у  монастирі був складений "Києво-Печерський патерик" — вагоме  писемне джерело із  історії Київської Русі. Князівські війни, міжусобиці у  період феодальної роздробленості, напади зовнішніх ворогів досить часто  супроводжувалися руйнуванням монастиря. В 1096 р. обитель сильно постраждала від половців, однак  невдовзі  знов-таки відбудувалася.

Із  іноді  прибудовувалися нові церкви. Увесь  монастир був обгороджений частоколом. При ньому знаходився будинок для прочан, заснований Феодосієм для притулку вбогих, сліпих, кульгавих; на його утримання виділялася десята частка  монастирських доходів. Щосуботи монастир посилав віз хліба для ув'язнених.

Із  переселенням братії в  великий монастир печери були перетворені на усипальницю для ченців, тіла котрих  клали в заглибленнях стін. В  1240 p., в процесі  навали хана Батия, монастир був розорений.

Ченці частково були перебиті, частково розбіглися. Невідомо, як довго продовжувалося запустіння монастиря; в  XIV ст. його було відновлено, й  Немала  церква стала усипальницею багатьох князівських й  знатних родів. 

ЛІТОПИСИ ЯК ІСТОРИКО-ХУДОЖНІ ТВОРИ. «ПОВІСТЬ МИНУЛИХ ЛІТ» — ІСТОРИЧНА КНИГА І ЗБІРКА ЕПІЧНИХ ТВОРІВ

Літопис Нестора зветься "Повість минулих літ". Тут усе  підпорядковане часові, події пов'язані із  роками, літописець часом  навіть розриває події, коли вони не вкладаються у  один рік, оскільки для нього час важливіший за події. Час обмежений й  невпинний. Його течія несе події, котрі  уже  сталися, й  приносить нові, котрі  ще мають бути. Коли навіть нічого не відбулось, літописець проставляє роки як знамення часу або ж  ж пише: "Ничего несть", "Бысть тишина". Дуже багато  подій, описаних у  "Повісті минулих літ", ще і  досі не вийшли за межі легенди, як, скажімо, оповідь  про заснування Києва 3-ма  братами і  сестрою. Як хочеться розсунути межі літопису, зазирнути за його береги, побачити, що там! "Повість" переткана зворотами із  живої народної мови, афористичними висловами, приказками: "коли вовк повадиться до овець, то виносить всю  отару", "смерть спільна всім", "не передавивши бджіл, меду не їсти", "мертві сорому не мають", доки камінь почне плавати, а хміль тонути". Знаходимо у  ній стилістичні звороти, котрі  перетривали віки: "зломити спис", "поставити стяги", "січа люта", "втирають пота", "вкинути ніж", "стріли, як дощ", "військо стоїть, як ліси", Святослав "ходив легко, як пардус", Боняк угорців "збив мов у  м'яч, як сокіл збиває галки".

"Повість минулих літ" — загальноруський літописний звід, складений в  Києві у  2-му  десятилітті XII ст. й  покладений у  основу більшості літописних пам'яток, що дійшли до нашого часу. Як окрема самостійна пам'ятка "Повість минулих літ" не збереглася. Її найдавнішими і  головними  списками є Лаврентіївський літопис, у  котрому  відобразилася друга редакція "Повісті", і  Іпатіївський літопис, у  котрому  відобразилася її 3-тя  редакція. В  списках деяких літописних зводів укладачем "Повісті минулих літ" названо монаха Києво-Печерського монастиря Нестора.

Дослідники XVIII— XIX ст. вважали Нестора першим руським літописцем, а його твір — першим руським літописом.

КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК

Слово "патерик" походить від латинського "патер" (батько). В  католиків ним означають особу священика. Із  давніх часів патериком стали називати збірки оповідань й  легенд, в  котрих  ішлося про життя "отців"- чорноризників. Вперше  подібні  рукописні книги із 'явилися в  Візантії. Широко знані у  православному світі теж патерики Єгипетський й  Синайський. На нашій землі у  далекі часи народився Києво-Печерський патерик. Це не просто одна із  важливих пам'яток української культури, а, як назвав її наш видатний історик Михайло Грушевський, "золота книга українського письменного люду".

Києво-Печерський патерик розповідає про те, як жили ченці, як й  із  чого починався славетний Печерський монастир. Цю книгу за взірцем патерика Візантійського творили самі київські монахи. Офіціально  авторство його приписується трьом письменникам: єпископу Симонові, ченцеві Полікарпу і  Несторові-літописцю, хоч  і  не виключено того, що у  цій копіткій й  довготривалій роботі брали активну участь і  інші подвижники із  монастирських келій. У  основі кожної оповіді патерика — дивовижна подія, чудо, що безмежно вражає людську уяву. Оповіді й  легенди вміщують  чимало сюжетів з  чудесними поворотами. Дуже багато  у  них й  конкретного матеріалу, точних деталей про життя ченців в  монастирі, їх  щоденні клопоти. Це твори і  історичні, і  художні, і  релігійні разом з тим . Популярність Києво-Печерського патерика у  Україні була просто безмежна. Із  цією книгою виросло чимало поколінь людей. Тож й  не випадково Михайло Грушевський, оцінюючи Києво-Печерський патерик, ставив його у  один ряд із  "Кобзарем" Тараса Шевченка.

Домашнє завдання:

1. Прочитайте та проаналізуйте уривки з "Повісті минулих літ"

2. Прочитайте та проаналізуйте одне із оповідань Києво-Печерського патерика.

9-Б-10 жовтня       9-В-13 жовтня

Т е м а. Притча про блудного сина. Універсальність євангельських істин людського буття.

М е т а: у ході уроку  сприяти усвідомленню школярами повчального змісту  Притчі про блудного сина, розвивати  предметні й ключові компетентності, уміння сприймати художній твір як явище мистецтва слова, розвивати комунікативні здібності учнів, їхнє самостійне  й критичне  мислення, культуру полеміки, уміння аргументовано доводити власну думку, вироблення уміння використовувати здобуті навички в практичному житті; сприяти  розвитку особистості й самореалізації в сучасному житті.

Перегляньте відео:https://www.youtube.com/watch?v=W-saVgqjL8M 

1. Притча про блудного сина надихає на творчість письменників, художників, композиторів, скульпторів, майстрів декоративно- прикладного мистецтва.

2. Притча про блудного сина містить глибокий релігійний зміст.

3. Твір містить тільки світські мотиви.

4. У Притчі про блудного сина порушено морально-етичні проблеми людства.

• Різні епохи ;

• Художники різних країн;

• Релігійні і світські мотиви;

• Різні  сюжетні епізоди;

• Що їх  об’єднує? (скрізь є син);

• Що різнить? Різні моменти життя, різні життєві ситуації;

• Різні види м-ва(образотворче, декоративно- прикладне, музика, живопис);

Висновок: Притча про блудного сина, один із біблійних творів,  надихала митців  усіх часів і народів, багато століть вони використовують її теми, ідеї, образи, сюжети у своїх творах. Біблійні матеріали знайшли широке відображення урізних мистецьких  творах, зокрема у творах  письменників давньої української літератури, потім нової, а тепер і сучасної.

. Проблематика твору:

• батьки і діти (між ким виник конфлікт?);

• багатство і бідність(в яких умовах жив вдома і в чужих краях?);

• хто є справжніми друзями(чи були у нього в чужих краях друзі?);

• праця і лінь(як з’явились гроші у батька і куди поділись у чужих краях? Чому?);

• провинна і покаяння(ще раз зверніться  до заголовка. Раз він виражає ідею, то основна проблема в заголовок і покладена!).

• Яка проблема є основною? Чому ви так вважаєте?

• Опрацювати матеріал підручника ст.32-35.Зробити записи у зошит(літературний паспорт твору).

Домашнє завдання:

• Лист блудному сину

9-Б-03 жовтня          9-В- 06 жовтня

Тема уроку: «Біблія як Святе Письмо й художній текст. Українські переклади Біблії. Легенди «Про Вавилонську вежу», «Про Мойсея»

Мета: ознайомити школярів із особливостями розвитку української середньовічної літератури ХІ–ХV ст.; охарактеризувати перекладну літературу; пояснити роль Біблії в духовному житті українського народу; опрацювати ідейно-художній зміст програмових біблійних легенд «Про Вавилонську вежу», «Про Мойсея»; розвивати культуру зв’язного мовлення, синтетичне мислення, вміння робити висновки, узагальнення; формувати світогляд учнів; виховувати зацікавлення і повагу до літератури інших народів, зокрема Стародавнього Сходу як невід’ємної складової української національної культури, прищеплювати любов до ближнього.

    Переглянути відеоурок:https://www.youtube.com/watch?v=DnYFTLpXzNc- зробити основні записи в зошит. Опрацювати матеріал підручника-ст.22-23-записати в зошит будову Біблії.

Д.з.

1.Знати конспект уроку.

2.Прочитати легенди-ст.24-28-знати зміст.

9-Б-26 вересня                   9-В-29 вересня

Українська середньовічна література 11-15 ст.Розвиток писемності після хрещення Русі-України(988р.)Найдавніші рукописні книги Київської Русі.Остромирове Євангеліє,Ізборник Святослава

Прочитати матеріал підручника на ст.20-22

Переглянути відеоурок:https://www.youtube.com/watch?v=ipF-w36bTN0

Законспектувати матеріал:"Остромирове Євангеліє","Ізборник Святослава".Вміти  розказати про ці  літературні пам'ятки.

Д.з.

1.Ст.20-22-конспект.

2.Розповідь про найдавніші книги Київської Русі.

9-Б-19 вересня       9-В-22 вересня

Родинно-побутові пісні.Балади

Повторити :

-Ознаки народних творів(ст.6);

-Жанри родинно-побутових пісень(ст.6-7);

-Особливості народних пісень(ст.11);

-Що таке балада?Тематичні групи балад,їх ознаки(ст.15).

Прочитати текст балади "Ой летіла стріла(ст.15-16) або прослухати аудіозапис:https://www.youtube.com/watch?v=gzDiDzeIzww 

Прочитати теоретичний матеріал про прочитану баладу(ст.16).

Д.з.

1.Знати зміст балади "Ой летіла стріла".

2.Ст.18-19,пит.1-3(усно).

9-Б-12 вересня        9-В-15 вересня

Багатство і розмаїття українського фольклору.Родинно-побутові пісні:"Місяць на небі,зіроньки сяють","Цвіте терен,цвіте терен","Сонце низенько,вечір близенько"

Пригадати особливості народних пісень-ст.11

Пригадати змісти прослуханих на уроці пісень(підручник ст.8-10 або прослухати записи пісень:

"Місяць на небі..."-https://www.youtube.com/watch?v=lcmwNYDlPkY

"Цвіте терен...."-https://www.youtube.com/watch?v=2aks4t-VbBc

"Сонце низенько"-https://www.youtube.com/watch?v=sv71l5MQlQ0

Запишіть у зошит(хто не встиг на уроці) провідні мотиви прослуханих пісень.Можна скористатися теоретичним матеріалом на ст.8-11.

Д.з.

1.Ст.13,пит.11.12(усно).

2.Доробити завдання,задане на уроці( завдання на НЗ).