Перепишіть текст, уставивши букви й розділові знаки: 

Біля витоків

Дивно як відгукую..ся в сер.ці речі які звично називаю..ся пафосними. Ні не пафос а дивне й близьке відчут..я захован.е глибоко в..серед..ні веде м..не в с..ло де тепло душі й відрадно серцю. За с.лом відер.вались очам бе.конеч.ні простори. не. пр..хован.і від сторон..ого ока.  Десь далеко котить свої води в.л.чавий  гордий і древній Дніпро. Згадались поради шкільного вчителя мудрого й досві.чен.ого побувати хоч раз біля витоку цієї найдр.внішої ріки в Україні.

Дніпрові води  бе.перечно з.давна вважалися священ.ими. До них пр..падали наші пращури  утомл.н.і одвічною боро..бою із підступними ворогами щоб відчути силу в бою з ординцями. Ними тамували спрагу ом.вали рани  пр..сягалися відчуваюч. їхню св..ятість і благословляли. Спогадами про ріку жили україн.с.кі в.гнанці на чужині. Її могутність

обожнювали патріоти  її боял.ся й не.нав.діли загарбн.ки всіх часів.

Най.відоміша ріка нашої країни стала початком і символом нашої .атьківщини. За такими думками навіть не поміча.ш як доход.ш до місця де все починає..ся. Аж.. ось нарешті й місце

витоку. До..в..кола мир і тиша. Ніби сама Україна сх..лилася до хвиль

і бої..ся потр.вожити їх спокій. Привіт тобі  колиско древності!

Який ти маленький початку  і який великий!

Мета уроку:

• повторити відомості про загальне значення числівника, морфологічні         ознаки, синтаксичну роль;

• узагальнити й систематизувати знання про вживання числівників в українській мові; правила написання й особливості відмінювання;

• учити застосовувати теоретичні знання на практиці при відмінюванні та написанні числівника, визначенні його граматичних ознак;

• формувати вміння правильно вживати потрібні форми числівників у мовленні,

• визначати синтаксичні функції та розряди числівників за значенням;

• правильно використовувати числівники на позначення часу

•   виховувати пізнавальний інтерес до вивчення української мови

• розширювати світогляд здобувачів освіти

• Вправа «Решето» (слайд6).

З поданих слів випишіть числівники. Визначте їх розряд за значенням.

Сто, дюжина, півтора, десяток, двічі, перший, по-третє, пара, двоє, чверть, сорок другий, одна десята, третина, двійка, триповерховий, утричі, двадцятип’ятилітній, тринадцятий, подвоїти, утроє, восьмеро, кільканадцять, по-перше, шістдесят вісім.

 Сто (власне кількісний; простий), півтора (кількісний, дробовий; простий), перший (порядковий; простий), двоє (кількісний, збірний; простий), сорок другий (порядковий; складений), одна десята (кількісний, дробовий; складений), тринадцятий (порядковий; складний), восьмеро (кількісний, збірний; простий), кільканадцять (неозначено-кількісний; складний), шістдесят вісім (порядковий; складений).

  Прочитайте уважно текст. Укажіть кількість числівників, використаних автором у поданому тексті.

Пароль – романтика

Без малого тридцять років тому авторитетний дослідник пригодницького жанру Абрам Вуліс визначив ідеальний авантюрний роман як історію, котру автор-забудовник зводить на два поверхи. Подолати сходи, аби піднятися вище, герой, а разом із ним – читач може, лише пройшовши певний шлях. Прийнявши відразу кілька викликів.

Перший – розгадати загадку. Тобто зробити те, заради чого все почалося. Другий – намагатися при цьому жити нормальним людським життям, на яке процес розв’язання кросворда з таємниць жодним чином вплинути не повинен.

Сергій Бут

Листи з того світу.         

• ЗАВДАННЯ : Підкрсліть числівники. Запишіть другу букву іменника зі словосполученнь у два стовпчики:

 Переходимо до наступного етапу виконання завдань на позначення часу..                      

З усіх утрат утрата часу найтяжча.

Г. Сковорода.

Для вживання правильних форм часу слід запам’ятати, що години в українській мові – жіночого роду, і для позначення часу слід використовувати порядкові числівники, які відповідають на питання «Котра?»

Зауважте! Правильне запитання українською мовою звучить: «Котра година?», «О котрій годині?».

Хвилини та секунди позначаються кількісними числівниками, що відповідають на питання «Скільки?» Тож говоримо «двадцять хвилин», «п’ять секунд».

Якщо потрібно сказати точний час (без хвилин), слід використовувати прийменники О чи ОБ: о третій годині, об одинадцятій годині.

Для позначення половини використовуємо прийменник НА: пів на десяту, о пів на сьому.

Пригадайте, як ми визначаємо час.

 Учні: Називаючи точний час із хвилинами, слід пам’ятати, що до 30 хвилин треба вживати прийменник НА або ПО, а після 30 хвилин – прийменник ЗА або ДО. Наприклад: 7.15 – сьома година п’ятнадцять хвилин, п’ятнадцять на восьму, п’ятнадцять по сьомій, чверть на восьму, чверть по сьомій.

 Коли мовиться не про означення часу доби, поділеної на 24 години, а про кількість часу, витрачену на якусь роботу чи дію, тоді слід користуватись кількісними числівниками: витратив сім годин.

Назвіть час, що показують годинники, правильно використавши числівникові форми та прийменники:

Перевірте, чи впорались ви з поставленими завданнями.

 Установіть відповідність між граматичною формою на позначення часу та годинником.

1  П'ятнадцять хвилин на першу

2  Десять хвилин по десятій

3  За п'ять дванадцята

4  Десять хвилин до чотирнадцятої

5 Десять хвилин по другій

Домашня робота: повторити визначення часу по-українськи

Мета: удосконалювати загальнопізнавальні вміння утворювати неозначені й заперечні займенники, правильно їх відмінювати, аналізувати речення й тексти щодо стилістичної ролі в них заперечних і неозначених займенників, помічати й виправляти помилки в написанні та вживанні заперечних і неозначених займенників; розвивати орфографічні вміння написання займенників цих розрядів разом, через дефіс й окремо; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати почуття поваги школярів до вчителів.

. Частка ні в заперечних займенниках виконує функцію префікса. Тому в усіх непрямих відмінках вони пишуться з ні- разом. Якщо ж заперечний займенник уживається з прийменником, то три слова пишуться окремо (нікого — ні в кого, ні про кого, ні до кого, ні для кого).

Частки аби-, де-, будь-, казна-, хтозна- в неозначених займенниках є префіксами, а частки -небудь, -сь — суфіксами. Займенники з частками аби-, де-, -сь пишуться разом (абичим, декого, хтось), а з частками будь-, казна-, хтозна-, -небудь — через дефіс (будь-кого, казна-що, хтозна-який, чому-небудь). У непрямих відмінках, ужитих з прийменником, неозначений займенник розпадається на три слова: будь-хто — будь до кого, будь з ким, будь на кому.

  Заперечні займенники пишуться

Разом                      Окремо

ніхто,                         ні до кого,

ніщо,                         ні для чого,

ніякий,                          ні в якому,

нічий                         ні за чим.

Неозначені займенники пишуться

разом                                                 

через дефіс  

окремо

З частками аби-,

де-,

-сь

(Абищо, дехто, якийсь)

З частками будь-,

казна-, хтозна-, -небудь

(Будь-що, казна- хто, хтозна-який, чий-небудь)

Якщо між часткою і займенником стоїть прийменник

(Аби до чого, будь для кого, хтозна на якому)

V. Виконання системи практичних завдань на вдосконалення орфографічних умінь і навичок

 1) Вибірково-розподільний диктант

Записати займенники у три колонки:

1) займенники, що пишуться з частками разом;

2) через дефіс;

3) окремо.

Користуючись теоретичним матеріалом таблиці, обґрунтувати написання заперечних і неозначених займенників. Підкреслити орфограми. (Ні)хто, ні(в)кого, де(з)чим, кимо(сь), чий(небудь), будь(з)чим, будь(до)кого, (будь)кого, хтозна(з)ким, хтозна(до)чого, (хтозна)чий, хтозна(від)чого, казна(з)чим, (аби)хто, аби(з)чим, (аби)чий, чим(небудь), (аби)якого, який(небудь), (аби)що, аби(до)чого, (де)хто, (де)який, (де)чим, де(з)ким, (де)котрий, (де)яким, (де)кого, ні(до)кого, ні(з)ким, ні(з)яким, (ні)кого, (ні)чим, (ні)скільки, ні(з)чим, ні(за)ким, (будь)хто.

З’ясувати відмінок займенників, виділити закінчення.

2)  Розібрати за будовою займенники хтозна-чого, який-небудь, дечим.

Завдання аналітичного характеру

Записати займенники хтозна-хто, хто-небудь, дещо в родовому, орудному й місцевому відмінках з прийменниками. Назвати орфограми. Зразок. Будь-хто — будь до кого, до будь-кого (Р. в.); будь з ким (Ор. в.); будь на кому, на будь-кому (М. в.).

3) Перепишіть прислів’я, розкрийте дужки. Поясніть правопис займенників.

1. (Будь)хто собі не ворог. 2. Гнів народу (будь)кому страшний. 3. (Де)чому вчилися, то дещо й знаємо. 4. Не первина — ні(з)чим додому! 5. Випробувана сироватка краща за (бозна)який кисляк. 6. (Казна)кому щодня неділя. 7. Хтозна(в)кого не проси, (будь)кого не перепрошуй. 8. Поганий той замок буває, котрий (будь)який ключ відмикає.

4) Навчальне редагування

 Записати займенники за алфавітом, виправляючи, де треба, допущені орфографічні помилки. Навести відповідні правила правопису заперечних і неозначених займенників.

Де-який, хтозна в кому, будь-заким, ніскільки, аби-який, абихто, щонебудь, нізчим, скількись, девчому, з чимось, казнащо, невідь-який, де-що, будь з чим, хто зна-який, нівякому, абищо, нічий.

Домашня робота: повторити написання займенників

Мета: поглибити теоретичні знання десятикласників про творення присвійних та відносних прикметників; формувати вміння правильно відмінювати прикметники; за допомогою комунікативно-дидактичного матеріалу виховувати любов до історичного минулого рідної країни 

Пригадайте, як творяться присвійні прикметники від назв людей.

· Як творяться присвійні прикметники від географічних назв?

2. Утворіть словосполучення за схемою: «прикметник + іменник». Укажіть суфікси прикметників. Поясніть, від яких іменників неможливе утворення присвійних прикметників.

Парта школи, книга Івана, телевізор Андрія, кіт Наталки, автомобіль Сергія, зошит Марії, сусід Василя, вікно сусіда, олівець товариша, басейн інституту, мед ведмедя, спів півня, хвіст вовка, вусик бджоли.

3. Виділені іменники замініть присвійними прикметниками. Порівняйте. Який варіант речення більш милозвучний?

1. Малий Чіпка прислухався до мови баби і обіцяв бути добрим, не чинити зла. 2. В образі Мотрі — матері Чіпки — Панас Мирний показав долю трудящої жінки в умовах кріпосництва. 3. Від лагідної усмішки Галі Чіпці легшало на душі. 4. Захоплювалася Чіпкою і дружина Грицька Христя (З посібника).

За кінцевим приголосним основи прикметники поділяються на прикметники твердої та м’якої груп. До твердої групи належать прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний. Наприклад: добрий, вразливий, минулий, прекрасний, народний, чистий. Сюди ж належать і всі присвійні прикметники: батьків, Олексіїв, мамин, Софіїн, а також короткі форми прикметників: зелен, повен, годен, рад, жив.

До м’якої групи належать прикметники, основа яких закінчується на м’який приголосний та [j]: осінній, житній, ранній, художній, колишній, справжній, безкраїй, довговіїй, короткошиїй (З посібника).

4. Лінгвістичне дослідження. Чи можна стверджувати, що всі прикметники твердої та м'якої групи відмінюються за поданим зразком? Доберіть власні приклади та зробіть висновок. Які форми мають прикметники короткої форми та повної нестягненої форми?

Коментар учителя. Більшість прикметників української мови функціонує в повній змінній формі, і лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною має в називному, знахідному та кличному відмінках однини коротку (незмінну) форму з нульовим закінченням: ясен, дрібен, зелен, повен, славен, красен, винен.

Нестягнені форми можливі лише в називному, знахідному та кличному відмінках однини прикметників жіночого й середнього роду, а також у цих відмінках у множині: гарная, гарную, гарнеє, гарнії; синяя, синюю, синєє, синії. Вони трапляються здебільшого в народній творчості та поезії (З посібника).

Домашня робота: усно провідміняйте прикметники разом з іменниками.

Сергіїв зошит, круглолиций хлопець, пекучий біль, довгошиїй журавель, безкрає небо, відважний лицар, лисяча нора, Оксанин перстень, справжня радість.

 Мета: ознайомити учнів із поняттям лексична помилка, формувати вміння користуватися тлумачним словником, відрізняти помилкове вживання слова від правильного, редагувати речення з лексичними помилками, збагачувати, уточнювати й активізувати лексичний запас учнів; розвивати увагу, кмітливість, культуру усного й писемного мовлення; виховувати в школярів бажання вивчати українську мову, потребу вдосконалювати власне мовлення.

Знайдіть помилки. Запишіть відредаговані речення.

1. Наш клас приймав участь у різних міроприємствах. 2. Класним керівником нашого класу  являється Алла Миколаївна. 3. Сьогодні я получу гарну оцінку.  4. Солдати князя Ігоря були  відважними.

(Наш клас брав участь у різних заходах.  Нашим класним керівником є Алла Миколаївна. Сьогодні у мене буде гарна оцінка ( Сьогодні я  отримаю гарну оцінку). Воїни князя Ігоря були відважними.)

- Ці всі помилки називають лексичними. У чому суть лексичної помилки? 

• Слово вжите не в тому значенні.

•   Повторення однакових чи спільнокореневих слів (тавтологія).

•  Уживання росіянізмів.

•   Уживання слова, не властивого описуваній епосі.

Лексична помилка на берегах позначається великою літерою Л. Уявіть себе в ролі вчителя й підкресліть олівцем лексичні помилки хвилястою лінією, позначте їх на берегах.

Виберіть із дужок потрібне слово. Складіть речення зі словами адрес-адреса.

(Відкрити, відчинити) вікно.

(Відкрити, розгорнути) підручник.

(Виключити, вимкнути) світло.

(Перевернути, перегорнути) сторінку.

(Піднести, підняти) руку.

(Здавати, складати) іспит.

 (Слідуюче, наступне) питання.

(Заплющити, закрити) очі.

 Зазначити (адрес, адресу).

(Настала, наступила) осінь.

ЗДАВАТИ – передавати (обов’язки, доручену справу, річ) тому, хто має цим відати, володіти. СКЛАДАТИ – проходити перевірку знань, уміння. АДРЕСА – позначення місця проживання чи перебування кого-небудь. АДРЕС – письмове ювілейне вітання кого-небудь із нагоди відзначення видатної події в його житті.

Користуючись тлумачним словником поясніть значення слів АДРЕСА і АДРЕС.

Б)  Відредагуйте текст.

Я рахую, що нам потрібно слідити за своїм власним мовленням. Якщо людина багато читає, то її лексичний запас зростає. Давайте користуватися лексичними словниками.

Відредагований текст. Я вважаю, що нам потрібно стежити за своїм мовленням. Якщо людина багато читає, то її лексичний запас збільшується. Користуймося тлумачними словниками.

Домашня робота: виправити помилки:

згідно плану, відповідно завдань, називати по імені, пішла за водою, книжка по історії, змарніти із-за втоми, сміятися над братом, бувший однокласник, згасаючий вогник, віряча людина, два товариша, три інженера, більшість учнів згодилися, менша частина виборців проголосували, троє сестер 

Мета роботи: розвивати орфографічну пильність учнів, формувати свідомі орфографічні навички, розвивати навички досліджувати орфограми, розпізнавати їх на письмі, попереджати помилки до уроку контролю, аналізувати свої помилки,

       Така робота проводиться в робочому зошиті самостійно після домашньої або класної роботи. Визначаємо разом з учнями номер орфограми. У кожного учня є алгоритм роботи над помилкою.

Орфограма № 1  Ненаголошені голосні [е ],  [ и ]  в корені слова

       Роботу проводжу так:

1.    Повторення правила (фронтально).

ЗАПАМ’ЯТАЙ

1.    Голосний звук під наголосом вимовляється чітко.

2.    Щоб перевірити, яку букву ( е чи и ) писати в корені слова, потрібно змінити слово так, щоб ненаголошений звук став наголошеним:

а) змінити форму слова (один – багато, багато- один);

Наприклад:  сини – син,  весна – весни. 

б) дібрати спільнокореневе слово.

Наприклад: кленовий – клен.

2.    Самостійна робота учнів за алгоритмом.

                             АЛГОРИТМ РОБОТИ НАД ПОМИЛКОЮ

1.    Прочитай слово,  у якому допущено помилку у корені слова.

2.    Усно добери до нього перевірне слово, щоб ненаголошений звук став наголошеним: спільнокореневе слово або іншу форму цього слова.

3.    З’ясуй, яку букву ( е чи и ) потрібно писати.

4.    Запиши цю пару  слів, постав наголос, підкресли ненаголошений голосний, який перевірили наголосом.

5.    До слів, запропонованих учителем, добери перевірні.

6.    З нового рядка запиши пари цих слів.

7.    Постав наголос, підкресли ненаголошені голосні у корені слова.

Наприклад:

З и ма – зими. 

В е рбовий – верби.

Слова, запропоновані учителем: д … мок,  л … сячий, в … сляр, д …рева.

Орфограма № 2 Уживання апострофа

Роботу проводжу так:

1.    Повторення правила (фронтально).

ЗАПАМ’ЯТАЙ

1.    Апостроф – графічний знак.

2.    Апостроф пишеться після букв б, п, м, в, ф, р перед буквами я, ю, є, ї, що позначають два звуки [ йа],  [йу],  [йе],  [йі]: м’яч, пір’я, в’є.

3.    При переносі слів апостроф не відокремлюється від попередньої букви: пам’-ять, бур’-ян.

4.    Після букв   б, п, м, в, ф, р, якщо  вони позначають м’який або пом’якшений приголосний звук, апостроф не пишеться:  буря, цвях.

2.  Самостійна робота учнів за алгоритмом.

                             АЛГОРИТМ РОБОТИ НАД ПОМИЛКОЮ

1.    Прочитай слово, у якому було допущено  помилку.

2. Зверни увагу на приголосний звук у середині слова, чи є одним із звуків [б], [п],   

[м], [в], [ф], [р].

3.  Зверни увагу, яка буква стоїть після цього приголосного, якщо це я, ю, є, ї скільки звуків вона позначає.

4. Вимов це раз це слово, чи роздільно вимовляються приголосний з наступним голосним.

5. Якщо приголосний твердий, голосний позначає два звуки і вимовляються роздільно – пишемо апостроф.

6. Запиши слово правильно.

7. Придумай і запиши 3 слова з апострофом.

8. Склади і запиши з одним зі слів речення. 

Наприклад:

П’ятниця, в’юн, пір’їнка.

Мій улюблений день – п’ятниця.

Домашня робота: провести роботу над помилками

Морфема – найменша значуща частина слова. Вона функціонує у слові, тому не має самостійного лексичного значення, граматичної оформленості, синтаксичної самостійності. За своєю роллю, значенням і місцем у слові морфеми поділяються на кореневі і службові (афіксальні).  

Корінь – головна частина слова (без закінчення), що виражає його основне (лексичне) значення. Наприклад, слова земля, земляний, земелька, земельний, наземний, підземний мають спільний корінь -зем-; слова молодий, молодь, молодість, молодіти, замолоду – спільний корінь – молод-. Такі групи слів називають спорідненими. Слова з одним і тим самим коренем називають однокореневими, або спільнокореневими: серце – сердечний – серцевина – серцеїд – спересердя; праця – працівник – співпрацюючи – опрацювати – перепрацюватися – працелюбний – непрацюючий. 

лужбові (афіксальні) морфеми – префікс, суфікс, закінчення (афікси), постфікс, інтерфікс – служать для творення нових слів і форм слова, а тому бувають: словотворчі: день – щодень; правда – неправда; туман – туманний; берег – прибережний; стрибати – стрибок; бігти – збігтися; формотворчі: казка – казки – казку – казкою...(відмінкові форми); мудрий – мудріший – наймудріший (форми вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників); читати – читав (форма минулого часу дієслова); робити – зробити (форма доконаного виду дієслова); відпочивати – відпочиваючи (дієприслівник як форма дієслова).  

Твірне слово – це слово, яке є базою для утворення іншого. Так, іменники ліс, вода, степ є твірними словами для прикметників лісовий, водяний, степовий. А ці прикметники у свою чергу є твірними словами для утворення нових іменників лісовик, водяник, степовик.  

охідне слово – це слово, яке утворилося на базі того, що вже існує в мові. Хронологічно воно є вторинним щодо твірного, від якого утворилося. 

Домашня робота: записати у дві колонки форми одного й того ж слова і спільнокореневі слова: Мудрий, мудрагель, мудрому, мудрець, у мудрого, мудріший, мудрість, мудрим, мудріти, мудрішати, про мудрого, мудрощі, із мудрим, мудрування, мудрувати, мудрі, мудро, помудрішаю, мудрація. 

Пройти тест за посиланням:

https://vseosvita.ua/test/start/ezd502 

1. Установіть відповідність між фразеологізмом і його значенням

Фразеологізм 1 неопалима купина   2 земля обітована    3 лепта вдовиці   4 наріжний камінь

Значення А невеликий, посильний вклад   Б вершина творчості   В місце заповітної мрії   Г те, що живе вічноДоснова, базис

2. У фразеологізмах «у вогонь і …», «і кінці в …», «як у … дивитися» замість пропусків має бути слово

А полум’я   Б прірву  В воду     Г безодню

3.Замініть фразеологізм одним словом.

Фразеологізм  1 до сьомого поту   2 на всю губу     3 з притиском   4 на чистоту

Значення   А занадто     Б щиро    В тяжко       Г суворо      Д рясно

4. Замініть фразеологізм одним словом.

Фразеологізм  1 гнути кирпу    2 мотати на вус    3 водити за носа    4 ловити ґав

ЗначенняА обдурювати   Б сварити   В зазнаватися   Г байдикувати   Д помічати

5.Побудуйте речення з відповідними фразеологізмами.

Речення 1 Місто наше він знає…  2 Схожі ми з сестрою…   3 Раптовий приїзд сина був…  4 Мама крутилася з ранку до вечора…

Фразеологізм А як грім з ясного неба.   Б як свої п’ять пальців.   В як білка в колесі.   Г як гриби після дощу.   Д як дві краплі води.

6. Доберіть синоніми до поданих фразеологізмів.

Фразеологізм 1 море по коліно   2 хоч вовком вий   3 з доброго дива   4 за всяку ціну

Синонім А на все горло   Б хоч кричи    В що б там не було   Г мов з гуски вода   Д ні сіло ні впало

7. Замініть фразеологізм одним словом

1 скреготати зубами   2 уривати терпець    3 тягти жили   4 задирати носа

А визискувати   Б дратувати   В бундючитися   Г гніватися   Д бити

8.Фразеологічний зворот ужито в рядку

А А мелодія лине, як дніпрова вода.

Б Людська заздрість – гірша, як слабість.

В Ішов би робити, а не байдики бити! 

Г За Борисполем житом виспілим хоч які замилуються очі.

9. Доберіть антоніми до поданих фразеологізмів.

Фразеологізм   1 гріти чуба   2 водити за ніс   3 витикати носа   4 виводити з рівноваги

Антонім   А не показувати очей   Б бити байдики   В стояти біля керма   Г давати спокій   Д розкривати карти

10. Доберіть до фразеологізмів антоніми

Фразеологізм    1 як на долоні    2 як камінь під гору котити    3 як бджіл у вулику   4 як дві краплі води

Антонім   А як свиня на коня   Б як у тумані   В як на пожежу   Г як у кота сліз   Д як Сірку муху з’їсти

Виконати завдання

Мета: навчальна:    дати учням поняття про діалект та діалектизми, з’ясувати їх роль у мовленні

                      та семантико-стилістичні функції на прикладі почутих текстів;  

розвиваюча:  поглиблювати комунікативно-пізнавальні здібності учнів через збагачення

                     мовлення діалектизмами, розвивати дослідницькі навички,

                     удосконалювати вміння працювати над навчальним проектом.

виховна:  прищеплювати стійкий пізнавальний інтерес до мовних явищ через

                популяризацію  українського мистецтва, плекати любов та повагу до української

                мови, виховувати національну свідомість.

Давайте уявимо ситуацію, що з усного мовлення та з творів літератури наказали вилучити всі діалектизми. І в який куточок України ви б не поїхали, скрізь би чули всім зрозумілі загальновживані слова. Чи змінилось би щось тоді в мовленні?

Воно б стало чистішим і досконалішим чи, навпаки, менш колоритним і збіднілим?

• Прослухати уривки з пісень, записати діалектизми, поставити наголоси. Пояснити їхнє лексичне значення.

  Василь Зінкевич «Де трембіта співа»          

 Плач Єремії «Я піду в далекі гори»

 ВІА «Червона рута» «Ой Марічко, чічері, чічері»

Словник:  1)плай – стежка в горах,

                 2)звОри – ущелини,

                 3)кИчери – гори, порослі лісом,

                 4)чічері (чичері) – (за сл. Даля "Чичер, чичера" - це холодний осінній вітер із дощем (діал.);

                 5)когУт – півень.

Форми мя, тя, ся – архаїчна форма особових займенників, які вільно вживалися в давньоруській мові – звідси й уживання дієслів без постфікса ся: дивити, ганьбити.

Словник: 1)габИ – хвилі на гірській річці;

               2) вАтра – вогнище;

               3)гаджУґи – молоді смереки;

               4)ґАздИ – господарі;

               5)гАчі – штани;

               6)гоц – водопад;

               7)лУдіння – одяг;

               8)маржИна – худоба;

               9)негУра – туман;

               10)денцІвка – сопілка.

Словник: зАпАска – жіночий поясний одяг;

               капчурИ -  вовняні шкарпетки, в’язані різнокольоровими нитками;

               фАйний – гарний;

               денцІвка – сопілка.

Домашня робота: повторити відокремлені члени речення

Мета: з’ясувати рівень сформованості таких текстотворчих умінь, як уміння визначати темиу й головну думку тексту,  підтеми і мікротеми (у процесі самостійного складання плану), добирати адекватні змісту виражальні засоби мови, реалізувати задум (письмово відтворюапти текст), удосконалювати написане; розвивати логічне мислення, писемне мовлення, пам’ять, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів; виховувати повагу до таких рис, як працелюбність, відповідальність, самокритичність; удосконалювати навички  самостійної роботи. 

Завдання докладного переказу – відтворити якнайповніше зміст вихідного тексту. Цей вид переказу здійснює детальну, розгорнуту, послідовну, близьку до тексту передачу змісту почутого, побаченого чи прочитаного з якнайповнішим використанням лексичних і стилістичних засобів. Докладний переказ дається ще й з метою привернути увагу школярів до виражальних засобів мови письменника. 

Роздуми про життя

Людина — це унікальна істота, яка є не просто творінням вищого розуму, не просто відображенням Божої мудрості, могутності, творчого потенціалу. Людина, з погляду християнства, є особою, яка має власний розум, власну волю, власні почуття.

Людина безсмертна не лише в релігійному розумінні, але й у своїх ділах. Усе, що кожен з нас зробить, матиме свій слід у майбутньому. Найзагальніше покликання кожної людини — жити. І житии гідно. Часто ми відволікаємося на дрібні і скороминущі речі, а це принижує людину, робить її життя примітивним і нецікавим.

Крім основного призначення, кожен має особисте покликання. Бог кожного з нас любить і наділяє тим чи іншим талантом, якоюсь характерною властивістю, яку людина може розвинути або змарнувати. Навіть якщо ми не відчуваємо в собі здібностей.

Тому треба навчитись прощати, жити в спільноті: потішати самотніх, давати потребуючим. Ми маємо творити добро і боротись зі злом. І якщо деколи відступаємо від цього, то завжди можемо виправитись, бо знаємо, що Бог нас очікує з любов’ю і прощенням 

Завдання: перебудувати текст на розповідь від першої особи. Не людина безсмертна, а я безсмертна.....не кожен має особисте призначення, а я маю особисте призначення....і так само долі  

Мета: поглибити відомості учнів про стилістичне розшарування лексики: нейтральну, розмовну, просторічну лексику, сленг та їх стилістичні функції; про екзотизми у складі української мови; формувати уміння визначати види лексики в текстах; збагачувати словниковий запас; розвивати комунікативні уміння; виховувати адекватне ставлення до пуристичних тенденцій в українській мові 

1. Знайдіть у наведених уривках розмовно-просторічні слова, поясніть їх відмінності від загальновживаних. Який стилістичний ефект, на вашу думку, прагне створити автор, вживаючи таку лексику?

1. Ви скорчите кисло пику, Коли повідомлю вас,

Що предок мій споконвіку Хліб сіяв і свині пас.

Щоб жерли ви булки й сало, Віками пер соху-плуг.

Хіба ж для історії мало Оцих видатних заслуг?!

Я вами гордую, панове, Бо я — знатніший од вас.

Звиняйте ж за грубе слово —Я з вами свиней не пас.

В. Симоненко

Запишіть подані слова у три колонки: спершу нейтральну лексику, а потім розмовну та просторічну.

П’ятихвилинка, резон, балаканина, математичка, ваза, твердий, продавати, шохвер, рівня, червономордий, осточортіти, вимогливість, вітер, замазура, спокійний, ледацюга, голосочок, дощ, дітлахи, блискавка, сестричка.

Пригадайте, що таке жаргон, арго та сленг. Виберіть із наведених уривків жаргонізми, арготизми та сленгові слова, зверніть увагу на їхні семантичні та емоційно-стилістичні особливості.

1. — Пахан у тебе є?

— Це хто?

— Ну, батько.

— Нема,— хрипко відповідав Марко.— Офіцери вбили.

— А паханша?

— І її.

— У мене теж нема. Паханша — з тифу, а пахан з польського фронту не повернувся.

— А лазить — це значить красти? — згодом спитав Марко.

— Натурально (З посібника).

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

За допомогою словників дослідіть етимологію вживань 3 жаргонізмів або арготизмів.

Мета уроку:формувати компетентності: предметні: поглибити відомості школярів про слова іншомовного походження, старослов’янізми, кальки та варваризми у складі української мови;комунікативні: розвивати культуру зв’язного мовлення, вміння висловлювати власні судження, обґрунтовано доводити свою точку зору;ключові: удосконалювати вміння знаходити в тексті слова іншомовного походження, пояснювати їх значення, доречно використовувати їх у мовленні, добирати власне українські синоніми;інформаційні: розвивати увагу, спостережливість, комунікативні навички, навички аналізу та синтезу, збагачувати словник учнів;загальнокультурні: сприяти осмисленню учнями величі лексичного багатства української мови та її ролі у самопізнання та самореалізації особистості. 

На які групи за походження поділяється українська лексика?Власне українська і запозичена.- Що ми розуміємо під терміном споконвічна українська лексика?Лексичні одиниці, що успадковані з давніх часів від усіх періодів історичного розвитку мови. 

Споконвічна українська лексика поділяється на такі групи: успадкована з індоєвропейської мови, спільнослов’янська, східнослов’янська, власне українська лексика. 

ГАРНИЙ

Власне українське слово1. Приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін.2. Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя. 3. Приємний для слуху; милозвучний. 4. Який має позитивні якості або властивості, цілком відповідає вимогам, заслуговує схвалення.5. Про погоду, клімат.6. Про душевний стан.7. Із позитивними моральними якостями (про людину).8. Значний за кількістю або розміром. 

ГАРБУЗ

(лат. Cucurbita pepo) — вид квіткових рослин родини гарбузових (Cucurbitaceae). Важлива сільськогосподарська культура, яка має широкі напрями використання - овочеве (нестиглі плоди), столове (м'якуш стиглих плодів), олійне (насіння), декоративне (сорти з дрібними плодами) і як соковитий корм. Гарбуз Запозичене слово Етимологія Слово «гарбуз» запозичене з тюркських мов. У тюркську потрапило з перської, у якій буквально означало «віслючий огірок». 

ГЕОЛОГІЯ

Геологія інтернаціоналізм  (від дав.-гр. γῆ — земля, і λογος — наука) — сукупність наук про тверду оболонку Землі, її будову, речовинний склад, рухи та історію розвитку, а також процеси, що її створили.Інакше: геологія — це наука і вивчення твердої та рідкої речовини, що складають Землю. Галузь геології охоплює вивчення складу, структури, фізичних властивостей, динаміки та історії земних матеріалів, а також процесів, за допомогою яких вони формуються, переміщуються і змінюються. 

Домашня робота: опрацювати матеріал з теми

Наукова доповідь — жанр наукового стилю, що передбачає розгорнуте повідомлення з певної теми; виголошується в аудиторії. У доповіді порушують актуальні наукові проблеми, що потребують вирішення. З-поміж вимог до наукової доповіді основними є такі: наукова обґрунтованість, достовірність фактичного матеріалу, переконливість висновків, висловлення власного ставлення до порушеної проблеми.

Підготовка до виголошення доповіді відбувається в такій послідовності:

1) з'ясуйте мету й завдання доповіді, ураховуючи цільову аудиторію;

2) сформулюйте тему та мікротеми, запишіть складний план;

3) доберіть і опрацюйте наукову літературу; зробіть тематичні виписки і запишіть тези;

4) визначте дискусійні питання, продумайте, як їх репрезентувати в доповіді;

5) визначте, які способи ілюстрації фактичного матеріалу доцільно використати для розкриття кожного пункту плану (мультимедійна презентація, таблиця, малюнки, схеми, діаграми, відеозаписи тощо);

6) продумайте оригінальний початок доповіді (наприклад, досвідчені мовці радять починати доповідь із несподіваної для слухачів тези, риторичного питання, приголомшливого факту тощо);

7) відповідно до мети доповіді сформулюйте висновки;

8) письмово оформіть матеріали доповіді;

9) перевірте текст доповіді на відповідність основним вимогам до усного виступу; проаналізуйте послідовність і пропорційність її частин, зважаючи на кількість і якість ілюстративного матеріалу, усуньте зайве, удоскональте стиль викладу, виправте помилки;

10) спочатку доповідь прочитайте вголос удома перед уявними чи реальними слухачами (можна зробити відео- або аудіозапис), потім, спираючись на план і цитати, прочитайте доповідь ще раз;

11) відредагуйте (у разі потреби) текст;

12) спрогнозуйте можливі питання слухачів і підготуйтеся до відповіді на них під час обговорення доповіді.

Для активізації сприймання виступу доцільно застосовувати такі формальні прийоми: постановку риторичних питань, уведення в розповідь елементів гумору, тимчасовий перехід на розмовний стиль викладу, вживання вставних речень, використання пауз тощо.

Домашнє завдання

Підготуйте доповідь із мовознавчої теми (на вибір): «Особливості спілкування в Інтернеті»; «Вплив мультфільмів на мовлення молодших школярів».

• Мета: Поглибити знання учнів про багатозначність у лексичній системі української мови, розширити відомості про основні типи переносних значень; формувати уміння розпізнавати однозначні та багатозначні слова, знаходити та розрізняти типи переносних значень, визначати їх стилістичне забарвлення; виховувати відчуття краси рідної мови. 

• У кожній мові, і в українській теж, є багато слів, які мають одне лексичне значення, наприклад: калач – білий хліб, ососбливої форми, випечений із крученого і переплетеного тіста; колосок – плід зернових культур. 

• Але є і слова, які мають кілька значень. Так, слово голова означає: 1) Орган людського тіла 2) Голова колони (той, хто йде попереду) 3) Голова потяга (початок ешелону) 4) Голова зборів (той, хто веде збори) 

• Ранок, мов білий лелека, махає мені крилом. Проміниться росою білий світ. Випишіть у дві колонки слова однозначні і багатозначні. Вибірковий диктант. Слова, що мають більше одного лексичного значення, називаються багатозначними або полісемантичними. 

• Встановіть, до яких слів подаються такі значення: Третя по порядку від Сонця велика планета; верхній шар земної кори; суша, країна. Загальний вид якоїсь місцевості; малюнок або картина із зображенням краєвиду; змалювання природи. Небесне тіло; так називають прославлену людину; світла пляма на лобі тварин. 

• Визначте слова, вжиті у переносному значенні (запишіть речення). Тиша ходить між деревами, стає навшпиньки біля кожної черешні, тягнеться до густого листя, до ягід, торкається до них промінням липневого сонця. На обрії червоно сходило сонце, торкнулося його проміння жайворонкових крил і запалило їх золотистим вогнем. 

• Є два типи перенесення значень: метафоричні і метонімічні. Метафоричні перенесення за схожістю ознак: Похідні значення слова коліно - це частина чогось, що має вигляд ламаної лінії; ланка стебла злаків, бамбука та ін; мотив у музичному творі. 

• Співала Маланці колосом нива. То Нимидора співала свою сумну пісню. Усміхалась до матері дитина. Розвіявся туман, усміхнулося сонечко і так стало радісно на душі. Метафоричні перенесення за подібністю функцій. 

• Іншим видом перенесення є метонімія. Львів прокинувся, загомоніли вулиці. Київ вийшов на демонстрацію. Люблю класику, тому захоплююся Шевченком, Франком, Л. Українкою.  

• Різновидом метонімії є синекдоха. Нарешті влаштувався на роботу, може яку копійку заробить. У неї досі й крихти не було в роті. Туди ще не ступала людська нога. Прийшло сто бід на один обід. 

• Домашня робота: перегляньте відео, створіть метафору;

Правильне написання слів за відповідним правилом або традицією називають орфограмою. Неправильне написання слів називають орфографічною помилкою (уживання знака м'якшення, спрощення в групах приголосних, правопис префіксів тощо). 

ОРФОГРАФІЧНА ПОМИЛКА

1. НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні

А Малинові кущі виставляли довгі світлі лози, увіньчані самотніми три гранними листками.

Б Я засипав його питаннями, та він похилив голову і якось с підлоба дивився на мене, немов би не вірив у щирість мого зацікавлення.

В Жінки замислелися: на хвастливу річ Одаркину вони не знали, що відповідати.

Г Пишно вдягнений, у великому княжому уборі, але похмурий, сидить Ярослав на престолі.

2. НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні                                           

А Війнуло тишою, земля пухко лежала, прекрита сумнуватим, але по-справжньому прекрасним покривалом.

Б Дані археологічних розкопок та світчення мандрівників і літописців доводять, що вишивка як вид мистества в Україні існує з незапам’ятних часів.

В Важливі події, народні свята й обряди немислимі без вишитих рушників, які, крім декоративного, мали образно-символічне значення.

Г Тихо було в стайні, тільки тонко й радістно заіржала молода, ще не об’їджена лошиця.

3. НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні

А По обидва береги Роставиці через усю Вербівку стеляться сукупні городи та ливади, не одгороджені тинами.

Б Затримтіли роси перші, чують – ранок медв’яний.

В Недалечко лижала торбинка з харчами й сучкуватий грушовий ціпок.

Г Між двома шпичастими горами було видно провалля, промите дощовою водою.

4. НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні

А Поїздка на південь, морські ванни та лиманові грязі, хоч і поправили трохи здоров’я, проте повністю на ноги Лесю Українку не поставили.

Б Тільки високі будяки та присадкуватий полин ще росли й шуміли під вітром на жовто-гарячій пістній землі.

В Вище грядок роскидався квітник, повний яскравих квітів, а на самій середині росли чотири акації, що майже ловилися гіллям і творили великий природній холодник.

Г З піраміди апельсинів, шоколадних виробів, печева, винограду виділялись стрільчасті пляшки в золотих ковпачках.

5. НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні

А У вікнах сеніло весняне море, квітнув мигдаль, пахли лавр, кіпарис, нагріта кримська земля.

Б Кругом простелається така безмежна синя широчінь, що й оком не згляниш.

В Кухарь зробив із юшки густий розсіл, облив ним рибу й сцідив його через видовбане держално.

Г Ти [мати] ідеш, пренепорочна, тінь Шевченкова з тобою світить путь у бездоріжжі, одволожує вуста.

6. НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні

А Довго стояв на порозі, як найбезталанніша людина, що ледве дух перевела, як віч-на-віч зустрінулася із знайомим горем та небезпекою.

Б На товстих куцих пальцях блищали важкі золоті перстні з дорогими блискучими каміньцями.

В Розіслалися лани широкими килимами, ховаючи свої краї аж там, де блакитний край неба зливаєтся з темно-зеленою далеченою.

Г Лапаті сонячники, обважнілі від насіння, зхилялися до землі.

7. НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні

А З-під ссунутої хустки вибилися ляні пасма кіс.

Б Зовсім нема чого ставити питання про перимогу того чи іншого діалекту, атже літературна мова мусить витворитись із усіх діалектів.

В Німіють жалі, зашерхає думка, і бентежну душу, мов пестливу непокірну дитину, чиясь владна й лагідна рука тихо огортає, як пелюшками.

Г Набравши в льоху решето яблук та слив, швець без пригод вибрався по ковзьких східцях на гору.

8. НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні

А Тяжке сиріцтво з самого малку, гірка неволя в чужій роботі преборкали її шибку думку.

Б Добрий смак можна розвинути і виховати на високих зразках прекрасного, поганий – виправити уважним вивченням творів справжнього мистецтва.

В Там є чудова, тиха затока з химерним плетевом куширу, із заростями лататя.

Г Біля брами по осінньому шарудить листям якесь дерево, навіває болістні думки.

9. НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні

А Червоно боким  яблуком округлим зкотився день, доспілий і тяжкий.

Б І над лукою високо високо в небі висіла не то закруглина стеля, не то склепіння, оббите чорним оксамитом.

В Звертаючись до образу Лесі Українки, можимо бачити, якою силою постає в людині високість її помислів, значемість життєвого ідеалу, безмір любові до свого народу.

Г Ліс, остаточно струснувши з себе рештки нічної пітьми, прокидався у всій своїй зеленій величі.

10. НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні

А Ні небо, ні земля ні коли, навідь у снах, не покидають людини.

Б Пісенність Шевченкової лірики настільки приваблива та природна, що багато його поезій стали народними піснями.

В Край неба на сході помітно блідне, так що в нього вже можна роспізнати сіру пелину розірваних вітром хмар.

Г Скрізь обїзди, усе перикопане, зрите, наче тут недавно йшла війна.

Домашня робота: виконати тест

Мета:

•             навчальна: поглибити й закріпити знання учнів щодо вивчених правил із написання складних слів разом і через дефіс; вдосконалити навички культури письма;

•                 розвивальна: саморозвиток і самонавчання в умовах глобальних змін і викликів; розвиток логічного мислення, пам'яті, уваги, зв’язного мовлення;

•                 виховна: прищеплення любові до природи.

Відбулися зміни в написанні деяких складних слів! Ділюся лайфхаком: Використаймо для запам'ятовування: експрезидент під час пресконференції з медіапредставниками в артсалоні випадково відкрив вебсторінку з попмузикою.

Складні прикметники, які пишемо разом

1. Прикметники, утворені від двох взаємозалежних слів, поміж якими не можна вставити сполучника (слова дружать, і, якщо одне стає в інший відмінок, друге відразу підлаштовується: сині очі-синіх очей-синім очам – отже, разом). Наприклад: правобережний, східноєвропейський, світлолюбний, червоногарячий тощо.

Прислівники, що мають частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-.

Правило підходить і щодо написання займенників, тому опрацьовуємо їх написання разом (вужика різати на частинки не будемо):

Є неформальне правило про написання: третій завжди зайвий (як у коханні): якщо втручається третє слово, пара розбігається, і слова пишуться окремо. А от академічно – так:

Увага! Неозначені займенники та прислівники хто-небудь, будь-котрий, будь-хто, будь-чий, будь-що, будь-який; будь-де, будь-коли, будь-куди пишемо через дефіс.
Але: будь у кого, будь на чому, казна з ким, хтозна при кому, бозна в кого пишуться окремо, бо між часткою і займенником ужито прийменник.

1. Складні прикметники, що вказують на поєднання смаків і кольорів. Наприклад: світло-помаранчевий, кисло-солодкий, сіро-синій. Запам’ятайте кілька винятків – жовтогаря­чий, червоногарячий, золотогарячий.

Ці прикметники пишемо лише разом.

ВИКОНАТИ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ, ЗАПИСАТИ ВСІ СЛОВА РАЗОМ, ОКРЕМО ЧИ ЧЕРЕЗ ДЕФІС. ОЦІНКА БУДЕ СТАВИТИСЯ САМЕ ЗА ЦЕ, А НЕ ЛИШЕ ЗА ТРИ ПРАВИЛЬНІ ЛІТЕРИ

Тестові завдання

1. РАЗОМ треба писати всі складні іменники в рядку

Аекс/чемпіон, зірви/голова, напів/провідник

Борг/відділ, учитель/словесник, живо/пис

Впраце/люб, метео/служба, сімдесяти/річчя

Гпроф/спілка, відео/телефон, 40/метрівка

Давто/стоп, багато/тиражка, віце/прем’єр

2. Через дефіс пишуться всі прислівники рядка

Авіч/на/віч, по/домашньому, будь/де

Бпо/людськи, як/небудь, в/тричі

Вколись/то, хтозна/куди як/найбільше

Где/не/де, в/цілому, по/четверте

Дна/радість, хоч/не/хоч, далеко/таки

3.  Через дефіс треба писати кожен прислівник у рядку

Апо/нашому, в/нічию, ледве/ледве, сяк/так

Бз/рештою, врешті/решт, хтозна/куди, вряди/годи

Вмало/помалу, віч/на/віч, по/третє, по/латині

Гдесь/то, як/раз, по/сучасному, будь/коли

Дпо/двоє, по/друге, десь/інколи, як/небудь 

Мета: узагальнити та систематизувати знання учнів з фонетики, орфографії та орфоепії; вдосконалювати орфографічну та орфоепічну грамотність десятикласників; розвивати творчі здібності дітей і збагачувати мовлення, формувати уміння давати точну та лаконічну відповідь; виховувати любов та повагу до природи. 

1 завдання «Незакінчене речення»

****ПРОДОВЖТЕ  РЕЧЕННЯ.

1.В українській мові ____ звуків.

2. В українській мові____ букв.

3. Співвідношення між буквами і звуками вивчає________________

4. Звуки ми чуємо і ___________________

5.Букви ми бачимо і___________________

6. Сукупність букв, розташованих у певному порядку , називається ________.

7. Звуки, що складаються тільки з голосу -____________________.

8. Звуки , що складаються з голосу і шуму або тільки  з шуму - це_________.

9. Голосних звуків ________________

10. Приголосних звуків ____________.

11. Букви, які позначають 2 звуки ______________.

12. Не позначає звука____________________

2 завдання 

Прочитайте слова. Правильно вимовляйте звуки, позначені виділеними буквами. Що ви можете сказати про вимову звуків?

В садку ,хліб, пиріг, щасливий,  легко,любиш, зірочка, гіркий, говорити,  ґудзик, аґрус,  весна.

3 завдання 

Проаналізуйте особливості кожної групи слів і назвіть правила вживання апострофа.

1. Б’ють, п’є, в’яз, м’ясо, верф’ю, солов’ї.

2. Бар’єр, матір’ю, пір’їна, бур’ян.

3. Роз’єднати, об’їхати, з’явитися, під’яремний.

4. Лук’ян, Лук’янівка, Лук’яненко.

5. Монтеск’є, миш’як.

6. Цвях, свято, тьмяний, різьбяр, верб’я, арф’яр.

7. Бязь, пюре, Бєлгород, Вятка.

4 завдання

Міні – тест:

1. Що таке лексика?

2. Що вам відомо про лексику нашої мови?

3. Що значить однозначне і багатозначне слово?

4. Що значить пряме і переносне значення слова?

5. Які є групи слів за значенням?

Домашня робота: пройти тест за посиланням: 

Тест: (Копія) Фонетика. Графіка. Орфоепія

Щоб доєднати учнів

За посиланням

vseosvita.ua/go  введіть код:  zdb211

або

Перейдіть за посиланням:

https://vseosvita.ua/test/start/zdb211

Ви можете додати цей тест у Google Classroom додати

Мета: поглиблювати поняття про конспект як вид роботи з текстом, удосконалювати вміння аналізувати готовий конспект, зіставляти авторський текст і текст конспекту; розвивати вміння здійснювати змістово-композиційний та мовний аналіз тексту науково-популярного стилю, сприймати прочитаний текст, розуміти його, стисло відтворювати зміст прочитаного; удосконалювати навички редагування складеного тексту; виховувати повагу до українських традицій і звичаїв;

 Вивчення нового матеріалу

Робота з пам’яткою

1. Прочитай уважно текст. З’ясуй зміст тексту в цілому.

2. Розділи його на основні смислові частини,

3. Проаналізуй кожну частину, виділи головне.

4. Створюючи план-конспект, необхідно сформулювати  його пункти, підпункти.  Подумай, що саме треба включити в план-конспект для розкриття кожного пункту.

5. Послідовно і коротко виклади своїми словами  основні положення. 

6. Обов’язково у конспекті  повинні бути конкретні факти і приклади (без докладного опису) та доведення основних  положень.

7. Створюючи конспект,  окремі слова і речення можна писати  скорочено та  використовувати умовні позначення.

Конспект — це короткий виклад твору; він містить найсуттєвіші факти, положення й висновки книги.

Конспектування — трудомістка, але вдячна праця, яка дає вміння точно мислити і говорити, вибирати лаконічну форму, обдумувати весь прочитаний матеріал. Зміст книжки після такого обдумування й чіткого викладу легше запам’ятовується.

Дуже важливо виробити в собі навички до так званого партитурного читання, тобто такого ознайомлення з книгою, яке дозволяє за дві-ури години одержати правильне уявлення про неї, довідатись, і що там найцікавіше, який фактичний матеріал у ній можна знайти (як свідчить практика, протягом двох-трьох годин можна познайомитись з працею обсягом 200-300 сторінок настільки, щоб її зміст залишився в пам’яті як своєрідний резерв).

Конспектувати слід не одразу (при першому читанні). Доцільніше спочатку отримати загальне уявлення про твір у цілому, а лише після цього, при повторному його читанні, почати конспектування.

Існує два види конспектів: текстуальний конспект (найважливіші положення виписують у вигляді точно документованих цитат) і вільний конспект (це стислий переказ праці; у формі цитат включаються лише корінні принципові положення, висновки, формулювання).

Техніка конспектування: головні ідеї й положення книжки виділяти (підкресленням, новим рядком, розміром літер та ін.); цитати супроводжувати позначенням сторінки; на полях робити короткі підзаголовки, що розкривають зміст розділу. Дуже корисно розшукати рецензію на книжку й використати її.

Тоді зростає об’єктивність знань, при зіставленні різних точок зору на одну проблему є можливість уникнути повторення перед аудиторією неточностей і хибних положень книги, якщо з’явиться потреба на неї посилатися (За А. П. Коваль).

Скласти вільний конспект статті

ШАНУЙ ОДЕЖИНУ, А ЛЮДИ — ТЕБЕ

В усі часи оберегом для людини був одяг. Він прикривав не лише від холоду, а й від недоброго ока.

Раніше вишивалися комір сорочки, низ і манжети рукавів. Таким чином, вишивка обрамляла тіло людини й захищала її від зла. Це ж стосується головного убору: для дівчат вінок, жінок — хустка, очіпок, намітка. За давніх часів люди уявляли світ у трьох вимірах. Верхній світ — небесний, світ богів. І головний убір ставав наче посередником між людиною та вищим світом.

Відомо, що зображення кола — це магічний знак, оберіг, символ сонця. Начільну пов’язку — стрічку, що служила оберегом і символізувала сонячний диск, дівчата носили з найдавніших часів.

Оберегом від зла був віночок, що плели дівчата. У повному українському вінку було дванадцять квіток, кожна з яких була символом: безсмертник — символ здоров’я, деревій — нескореності, барвінок — життя та безсмертя людської душі, цвіт вишні та яблуні — символ материнської відданості, любисток і волошка — вірності в коханні, ромашка — дівочої чистоти та цноти, ружа, мальва та півонія — віри, надії та любові, хміль (вусики) — гнучкості та розуму.

До віночка в’язали кольорові стрічки. Посередині світло-коричнева стрічка — символ матінки-землі, зліва та справа дві жовті — символ сонця, світло-зелена й темна — символи живої природи, краси та юності, далі йдуть синя та блакитна — символи неба й води; потім з одного боку оранжева — символ хліба, з іншого — фіолетова — символ розуму, малинова — символ щирості та рожева — символ багатства; по краях вінка в’язали білі стрічки — символ чистоти, на лівій внизу вишивали сонце, на правій — місяць.

Вінок недаремно є одним із основних образів, що фігурують у зразках народної творчості. З ним дівчата ворожили, пускаючи його за водою й т. ін. Він був постійним атрибутом святкового одягу, особливо це стосується весілля.

Як уже зазначалося, магічним знаком-оберегом ще задовго до християнства був хрест. Він уважався символом чотирьох сторін світу — сходу, заходу, півночі та півдня. Намагаючись захистити себе з усіх боків від зла, хвороб, нечистої сили, наносили знак хреста на денце капелюха (на Поділлі), вишивали на крисах (на Львівщині).

А дівчата пришивали до гільця вовняні кульки спереду, ззаду та з обох боків, що теж служило знаком хреста та оберігало з чотирьох боків.

Оберегом у давнину був і пасок. Про це свідчить обряд «зв’язування пояса» для хлопчиків, які досягли трьох років. Недаремно ж дуже часто зустрічаємо й у Біблії нагадування Ісуса своїм учням, щоб «рамена їхні були підперезані».

Хто забуває минуле, той не вартий майбутнього — справедливість цього вислову перевірена часом. Неможливо пробачити сучасному українцю небажання осягнути багатющий шар народної культури. Прикро, коли народ забуває свої духовні традиції, народні звичаї, моральні засади.

Пам’ятайте, що «нащадки пам’ять бережуть». Заповнюючи «білі плями» у своїх знаннях та латаючи порожнечі душі, тобто повертаючись обличчям до духовної культури свого народу, ми повертаємося до джерел, що живлять його дух, ми п’ємо з його душі-криниці.

У коленому з пас живе наш пращур. Тому за відсутності ікони, ми подекуди молимось, повертаючись обличчям до сонця, ми часто пов’язуємо з фазами Місяця не лише зміни погодних явищ, але й власне самопочуття, ми переконані у впливі цих фаз на виконання приписів народної медицини, свідомо чи несвідомо з острахом ставимося до того часу, коли місяць уповні тощо. І хоч на хвильку, але захоплено стріпнеться душа, схвильовано перебираючи найзаповітніші, найпалкіші бажання, та прикипить око до яскравого вогника падаючої зірки — а раптом наші предки не помилялися?.. (За М. Шкодою).

Домашня робота: створити конспект

МЕТА: ознайомити учнів із поняттям про неозначену форму дієслова (інфінітив) як початкову форму та особовими дієсловами; формувати вміння вирізняти  їх в реченні; вчити доречно використовувати дані форми у мовленні; збагачувати словниковий запас; удосконалювати культуру усного й писемного мовлення; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, творчо мислити; виховувати    

.Пояснення вчителем теоретичного матеріалу.

Неозначена форма дієслова або інфінітив  ( від латинської мови «невизначений») – це початкова форма дієслова. Вона називає дію, стан або процес, але не вказує ні на час, ні на особу, ні на рід, ні на число і відповідає на питання що робити? Що зробити? Наприклад: носити, мити, шити, відчувати, мислити.

На кінці дієслово в неозначеній формі має суфікси –ти, -ть, наприклад: писати, орать, питать ( але -ть частіше в усному мовленні та поезіях)

Наприкінці деяких дієслів у неозначеній формі після суфікса -ти, -ть може бути постсфікс –ся, -сь. Наприклад: розчісуватися, милуватись.

Пояснити що таке фразеологізми (стійкі словосполучення)

З`ясувати значення фразеологізмів. Скласти  два речення з декількома, записати.  Знайти неозначену форму дієслова.

Облизня піймати, дати драпака, з`їсти зуби,  гав ловити, лізти на рожен, нагріти руки.

(Наприклад: дати драпака – втекти. Парубійко так перелякався злого пса, що відразу вирішив дати драпака)

Спостереження.

Неозначена форма дієслова може бути різними членами речення.

1. Підметом: Вчитися ніколи не пізно.

2. Присудком: Трактором орати – лиха не знати.

3. Додатком: Катерина наказувала чоловікові солі купити.

4. Означенням: Бажання вчитись було в нього ще змалку.

5. Обставинами: Діти побігли ховатися.

Звернути увагу!!!! Якщо один з головних членів речення або обидва виражені інфінітивом, між ними ставиться тире:

За совістю йти – в щасті жити.

Найбільша радість – жити на землі.

Просити – ганьба, не давати – ганьба подвійна.

Домашня робота: скласти кластер

До слова осінь скласти кластер з особових  дієслів та інфінітивів, доповнивши їх іменниками та прикметниками, на основі кластера побудувати міні - розповідь про осінь.

Наприклад:

 сумувати за сонцем          чарувати тишею            відлітають птахи

падає дощ заготовляють їжу   ОСІНЬ           розфарбовувати дерева

 ваблять аромати                 падають листочки

 готуватися до зими

 піднімається дим

бродити по лісові

 курличуть журавлі

Мета: пригадати основні закони милозвучності української мови, засоби евфонічності художньої мови; розвивати вміння доречно використовувати засоби милозвучності в мовленні, у віршах знаходити приклади звукової анафори, епіфори, визначати їх стилістичні функції; здійснювати аудіозапис власного мовлення й аналізувати його; писати конспекти статті, реферати; виховувати захоплення милозвучністю, фонетичним багатством рідної мови. 

2. Евристична бесіда

1.              Чому існують закони милозвучності?

2.              Які ви знаєте із них?

3.              Чи є приклади милозвучності у поезії?

4.              Для чого їх автор використовує?

5.              Як досягає образності?

Стилістична фонетика вивчає засоби звукової організації мовлення-засоби найдоцільнішого виразу і впливу. Стилістика, крім словникового складу мови,синтаксису, фразеології, вивчає звуки, словосполучення, повторення звуків як фонетичні засіб стилістики, що посилює виразність мови художнього твору, особливо у віршах.  У тексті можуть повторюватись як окремі звуки (голосні і приголосні) так і морфеми. До таких фонетичних повторів належать звукова анафора, звукова епіфора, алітерація, асонанс, рефрен, рима. 

• Алітерація – повтор одного або кількох приголосних звуків у суміжних або розташованих недалеко одне від одного словах.

Наприклад:

У полі спить зоря під колоском і сонно слуха думу колискову, і сона тиша сонним язиком шепоче саду сиву колискову (М. Вінграновський).

Наприклад:

І по клавішах сивого смутку ходять сині, сумні слони (І. Драч). 

У цьому прикладі алітерація звука “с” підкреслює спокій природи.

• Асонанс – повтор одного або кількох голосних звуків у суміжних або розташованих недалеко одне від одного словах.

Наприклад:

Була гроза, і грім гримів, він так любив гриміти, що аж тремтів, що аж горів на трави і на квіти. (М.Вінграновський).

У цьому прикладі повторення голосного “і” у поєднанні з алітерацією яскраво увиразнює текст, створює ефект милозвучності.

• Звукова анафора – повторення однакових звуків на початку слів, рядків, речень твору.

        Як вулик, де сховане сонце,

        Як маминих мрій волоконце.

         (Д. Павличко)

• Звукова епіфора – повторення однакових звуків наприкінці слів, рядків, речень твору.

Наприлад:

На ланах, на травах, на срібно-зелених, у житах золотистих, стрункоколосових – гей там, там шуміли шуми! (П. Тичина).

• Підсилюють виразність мовлення також звуконаслідувальні слова, що відображають звуки реальної дійсності.

Наприклад:

Соломія сиділа перестрашено та прислухалася, про що шепоче морок. Шу…шу…шу…- починав він здалеку, шу… шу…шу…- одзивалось тут коло неї. (М. Коцюбинський)

• Одним із засобів виразності мовлення є милозвучність. Це характерна риса української літературної мови.

    Милозвучність в українській мові досягається чергуванням голосних і приголосних У – В, І – Й, використовуванням фонетичних варіантів повнозначних і службових слів, зокрема прийменників З – ІЗ – ЗІ, У – УВІ, ПІД – ПІДІ – ПІДО, НАД – НАДІ.

Наприклад:

У дорозі, в Одесі; утретє – втретє; імла – мла; під столом – піді (підо) мною; зі столу -  з дороги.

    Недотримання правил чергування призводить до виникнення чужих українській мові немилозвучних сполучень. Сприяє милозвучності й те, що дзвінкі приголосні не оглушуються (різьба, ходьба), а важкі для вимови групи приголосних спрощуються (тиждень - тижневий).

Домашня робота: ознайомитись із матеріалом підручника з теми на стор.76-80 

Мета: спонукати  повторення учнями найпоширеніших чергувань звуків, виробити навички виділяти чергування в коренях слів; правильно вимовляти і писати слова, в яких відбувається чергування; розвивати спостережливість, фонетичні вміння учнів; виховувати  дружелюбність, повагу до людей. 

У сучасній українській мові при відмінюванні слів та утворенні нових відбувається чергування приголосних звуків. До найпоширеніших належать:

1. Чергування г, к, х з ж, ч, ш. Наприклад: плуг —плужок, друг —дружба, дорога —дорожній, вік —вічний, око —очі, рука —ручний, юнак —юначе, пастух —пастуше, сухий — сушити;

2. Чергування г, к, х з з, ц, с. Це чергування відбувається перед закінченням -і в давальному відмінку однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників чоловічого, жіночого та середнього родів. Наприклад:

Давальний відмінок: знахідка — знахідці, книга —книзі, облога — облозі, опалубка — опалубці, папка — папці, пересадка — пересадці, плаха — пласі, покупка — покупці, сім 'янка — сім 'янці, фабрика — фабриці

Місцевий відмінок: берег — на березі, блок —у блоці, відпустка — у відпустці, капелюх — на капелюсі, колега — на колезі, палатка — в палатці, поріг — на порозі, рейка — на рейці, техніка — в техніці

Чергування відбувається також при словотворенні, наприклад: аптека — аптеці, універмаг — в універмазі, літфак — на літфаці.

Завдання:  Змінити і записати ці слова так, щоб відбулося чергування приголосних.

Запоріжжя (запорізький), Чехія (чеський), козак (козаччина), Слова (Словаччина), товариство (товариський), завод (заводський), Черкаси (Черкащина), інтелігент (інтелігентський), комендант (комендантський), Прикарпаття (Прикарпатський),  Онися (Онисьчин).

Домашня робота: 1. Утворіть від іменників форму кличного відмінку, підкресліть приголосні, які зазнали зміни.

Друг, луг, Олег, Бог, козак, чумак, чоловік, рибак, байрак, пастух, явтух, дяк.

2. Поставте іменники І відміни у давальному відмінку.

Подруга, допомога, колега, потуга, посуха, перемога, стежка, доріжка, берізка, зачіска, суперечка, бібліотека, аптека, атака, тріска, думка, витримка, пічка, кушетка, книга.

3. Утворіть від наведених іменників присвійні прикметники.

Ольга, подруга, сусідка, Маринка, донька, ненька, Параска, тітка, Явдоха, свекруха, сваха, невістка, Варка, Ониська.

Яке місце посідає звук серед інших мовних одиниць?

Фонетика (від грецьк. phonetikos — звуковий) — розділ мовознавства, у якому вивчається звукова система мови та різноманітні звукові зміни, що відбуваються в мовному потоці.

Орфоепія (від грецьк. orthos — прямий, правильний, рівний і epos — слово, мова) — це розділ мовознавчої науки, що вивчає сукупність правил про літературну вимову.

Будь-яка мова неможлива без її «природної матерії», тобто, насамперед, звуків, які сприймаються органами слуху й служать матеріалом для створення основних мовних одиниць — слова і речення. Слово складається з ряду членороздільних звуків, пов’язаних між собою в певній послідовності й об’єднаних словесним наголосом. Матеріалом для створення речення теж служать комплекси конкретних мовних звуків, об’єднаних певною інтонацією. Різниця в значенні окремих слів і речень матеріально виражається в різному їхньому звучанні. Першорядна роль при цьому належить звукам, що виконують смислорозпізнавальну роль, тобто розрізняють слова та їхні форми (Н. Тоцька).

«Я хочу сказати своє слово». Сформулюйте одним реченням висловлювання про звук як мовну одиницю.

Зауважте!

Перший науковий опис фонетики української мови на загальнослов’янському фоні знаходимо у праці словенського мовознавця Франца Міклошича «Порівняльна граматика слов’янських мов» (1852 р.), де подається цілісний короткий нарис української фонетики поряд із нарисами фонетики інших слов’янських мов.

Перші спроби проникнення в історію фонетичних явищ української мови є у працях Олександра Потебні «Про звукові особливості руських наріч. Малоруське наріччя» (1865 р.), «Замітки про малоруське наріччя» (1870 р.), «До історії звуків російської мови», у яких описано не одне явище історичної фонетики української мови.

Уперше цільний огляд історичної фонетики української мови здійснив Павло Житецький у дослідженні «Нарис звукової історії малоруського наріччя». На особливу увагу заслуговує перший том «Української граматики для учнів вищих класів гімназій і семінарій Придніпров’я» Агатангела Кримського (1907 р.). Ця книжка збагатила історію української мови величезним фактичним матеріалом, здобутим як зі староруських, так і зі староукраїнських пам’яток. До речі, значна частина цієї праці відведена публікації уривків як із оригіналів, так і з давніших копій староукраїнських пам’яток переважно XIV-XV, а також і пізніших століть.

Значної уваги фонетичним явищам приділено у виданні «Граматика руської (української) мови» (1913 р.), автором якої був учений із Буковини Степан Смаль-Стоцький.

Відчутно просунули вперед вивчення історичної фонетики української мови, як і інших східнослов’янських мов, праці видатного російського вченого-мовознавця Олексія Шахматова «Нарис найдавнішого періоду історії російської мови» (1915 р.) та «Короткий нарис історії малоруської (української) мови» (1916 р.).

Помітне пожвавлення у вивченні історичної фонетики української мови почалося лише в 50-х роках XX століття. З’являються статті, підручники, монографії Леоніда Булаховського, Михайла Жовтобрюха, Миколи Наконечного.

Юрій Шевельов 1979 р. написав «Історичну фонологію української мови», у якій показав розвиток фонологічної системи української мови від праслов’янської на широкому історичному, діалектному, міжмовному та текстуальному ґрунті, встановив глибинні системно-причинові зв’язки між окремими фонетичними змінами, дав панорамну картину розвитку української мови в її історичному розрізі.

Значний внесок у розвиток експериментальної фонетики в 60-90-х роках минулого століття зробила Ніна Тоцька — автор монографії, підручників та численних статей про артикуляційну та акустичну природу голосних.

Домашня робота: Прочитайте групи слів. Простежте, як зміна тільки одного звука впливає на зміну значення слова. Визначте кількість звуків у наведених словах.

Джміль — хміль, ґава — пава, ґніт — гніт, грати — ґрати, брати, орати, гніт — гнів, лити — вити, мити, шити, жити, рити; ліс — ліз, лінь — тінь, досвід — дослід, день — пень, зірка — дірка, ялина — калина, малина.

Мета: ознайомити учнів з особливостями реалізації фонем у мовленні, поняттям головний вияв фонеми, а також її варіантами, артикуляційно-акустичною природою голосних звуків; формувати вміння аналізувати голосні звуки за місцем творення та способом піднесення язика; вчити школярів помічати й цінувати красу в мови;

«У живому мовленні, — писав академік Лев Щерба, — звуків вимовляється значно більше, ніж ми звичайно думаємо, звідси кількість різноманітних звуків, які в кожній певній мові об’єднуються в невелику кількість звукових типів, здатних диференціювати слова і їхні форми, тобто слугувати цілям людського спілкування. Ці звукові типи і мають на увазі, коли говорять про окремі звуки мови. Ми будемо їх називати фонемами». Отже, фонема — це найменша звукова одиниця, що може бути в мові носієм смислу і слугує у ній для розрізнювання слів і форм слів. Наприклад, слова боки,роки різняться однією початковою фонемою: [б ], [р]. У мовленні не може бути фонеми взагалі. Фонема як така тут реалізується у вигляді кількох (або багатьох) конкретних звуків. Конкретний вияв кожної фонеми в мовному потоці називається відтінком, або алофоном, фонеми. Н.: наближення е до и .. 

Алофони, зумовлені характером сусідніх фонем, називаються комбінаторними. Наприклад, у слові [сон] звук [с] перед наступним [о] стає огубленим, у слові [п’іс'н'а] звук [с] перед наступним м’яким [н'] стає м’яким. Найсамостійніший, незалежний алофон фонеми — це і є основний її алофон (інваріант), який ми звичайно і називаємо, представляючи фонему в цілому. Його можна виділити з мовного потоку, вимовити ізольовано (/в/, /м/, /р/, /о/, /с/...). Фонема може бути реалізована у звукові як основний вияв її або як позиційний чи комбінаторний варіант. Наприклад, інваріантом фонеми /д/ є така одиниця, яка є приголосною, шумною, дзвінкою, зімкненою, твердою, неносовою, але по-різному реалізована в словах: [д'іброва], [дл'а добра]

  У поданих словах виділіть головний вияв фонеми та позиційні варіанти.

Весна, село, сестра, розширити, весло, став.

3. Запишіть слова, вставляючи пропущені звуки. Як вимовляються в них ненаголошені [е] та [и]? Поставте наголоси.

Ш..рокий, л.. сток, с..ло, р..бро, з..мля, з..рно, д..ревце, кр..ниця.

4. Визначте, як за допомогою 33 букв позначаються 38 основних фонем.

5. Прочитайте. Визначте слова, в яких кількість букв і звуків не співпадають. Розберіть ці слова за будовою.

Заміщення, розчинність, щодня, перехідність, яблуко, їжак, море.

 Прочитайте характеристику звуку та визначте, про який звук йде мова.

1. Голосний заднього ряду, середнього піднесення язика, лабіалізований. 2. Голосний переднього ряду, високого піднесення язика, нелабіалізований. 3. Голосний переднього ряду, середнього піднесення, нелабіалізований. 4. Голосний заднього ряду, середнього піднесення, лабіалізований.

8. Прочитайте лінгвістичні терміни, поясніть їх значення. Випишіть слова з лабіалізованими звуками.

Лабіалізація, екстралінгвальний, говір, апостроф, алофон, лексика.

9. Вибірковий диктант. Запишіть слова у три стовпчики:

а) які містять голосні тільки переднього ряду;

б) які містять голосні лише заднього ряду;

в) які містять голосні переднього і заднього ряду.

Мова, інтрига, концерт, міцний, спека, посол, турчанка, підлабузник, ірис, іскристість;

Домашня робота: продовжіть виконання вправи: життя, тигр, горох, турнір, пізній, перевитий, терорист, родовий, літера, генерал, перегріти, задаток, технічний, компас.

Мета: поглибити відомості учнів про стилістичну систему української мови; розвивати логічне й образне мислення, спостережливість, творчі здібності; виховувати естетичні почуття. 

1. Використовуючи таблицю «Стилістична система української мови», охарактеризуйте особливості функціональних стилів української мови за планом:

1. Сфера спілкування.

2. Мета спілкування.

3. Підстилі.

4. Жанри, у яких реалізується стиль.

5. Стильові ознаки.

Посилання на таблицю: https://subject.com.ua/lesson/mova/10klas_1/12.html

3. Прочитайте текст. Дайте визначення поняттю троп. Які тропи ви знаєте? Яка їх стилістична функція? Яка роль тропів в інтерпретації текстів? Дайте визначення кожного тропу (скористайтеся словником).

Троп — це прийом виразності, що реалізується на рівні слова чи словосполучення. Слово, вживане в переносному значенні для характеристики будь-якого явища за допомогою вторинних смислових значень, актуалізації його «внутрішньої форми». Найпростіший приклад тропа — порівняння: Неначе цвяшок в серце вбитий, 

З античного світу вчення про тропи і фігури було успадковане риторами і стилістами національних мов.

Грецьке слово tropos означало зворот, вислів, зразок, форма, краса, а стосовно людей — звичай, характер, темперамент, здібність. Як відзначав Квінтіліан, троп є корисною зміною власного значення на інше, досконаліше в слові або виразі. Спочатку поняттям троп охоплювалися всі стилістичні засоби. Цицерон і Квінтіліан розділили їх на власне тропи і фігури. Тропи пропонувалося використовувати для того, щоб підкреслити, виділити основну думку, щоб приховати небажані і непристойні думки, для збагачення мови, для орнаментальних прикрас і для облагородження мови. У тропах і фігурах виявляється творча індивідуальність автора.

Загальним терміном тропи охоплюються слова, словосполучення і вирази (образи), що вживаються в переносному значенні і служать виразності мови. До тропів належать порівняння, метафора,метонімія, синекдоха, епітет, гіпербола, літота, оксюморон, перифраз, персоніфікація (За Л. Мацько).

4. Робота на розвиток творчих навичок6

· Доберіть якомога більше означень-епітетів до слів: небо, хвоя, роса, вітер та уведіть утворені словосполучення в речення. (небо неймовірне, чудове, прекрасне)

· Складіть метафоричні сполуки із словами зоря, хвиля, ніч, дивитись та уведіть утворені словосполучення в речення. (зоря горить, палає)

Домашня робота: Виписати приклади художнього, наукового, офіційно-ділового, епістолярного стилів. Проаналізувати засоби мовної виразності. 

Мета:засвоїти поняття даної теми:літературна мова,територіальні,соціальні                 діалекти,суржик;познайомити з мовною ситуацією в рідному селищі на краєзнавчому матеріалі;дослідити особливості місцевого діалекту;навчитися систематизувати матеріал;сформулювати причини екології рідної мови;виховувати любов і повагу до рідного слова. 

•  -Пригадайте поняття літературної мови (загальнонародна мова,що відзначається єдиними нормами на всьому обширі,де вона функціонує.Це сукупність правил

вимови,слововживання,словотворення,словозміни,правопису.)

• У яких формах виявляється українська літературна мова?(Усній і писемній).

• За лексичним розмаїттям, виразовими й словотворчими можливостями українська мова є однією з найбагатших, а за звуковими властивостями — однією з найевфонічніших мов світу. Українська мова в широкому значенні — це мова в її історичному розвитку з урахуванням зрушень, зумовлених історичними, соціальними, суспільними процесами, закономірностями її розвитку, у вузькому значенні — це мова в її сучасному стані.

• Сучасна українська мова — це сукупність усіх слів, усіх граматичних форм, усіх особливостей вимови людей, що розмовляють українською як рідною. Сюди входять діалекти, жаргони, літературна мова, тобто все, що перебуває в мовному спілкуванні.

• Діалект, або наріччя — група говірок, пов’язаних між собою рядом спільних явищ, невідомих іншим говіркам.

Сучасна українська мова має три такі наріччя:

Північне наріччя побутує на терені Чернігівської, Житомирської, Рівненської, Волинської, північних частин Київської та Сумської областей.

Південно-західне наріччя поширене на території Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької, Хмельницької, Вінницької, Тернопільської, північно-західних частин Кіровоградської та Одеської областей, південно-західної частини Київської області, південної частини Житомирської області, західної частини Черкаської та пів­

нічної частини Миколаївської областей.

Південно-східне наріччя охоплює Полтавську, Харківську, Луганську, Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську, Херсонську області, Крим,

південно-східні частини Київської, Сумської, Кіровоградської, Одеської, східну частину Черкаської та південну частину Миколаївської областей. До цього наріччя належать говори Середньої Наддніпрянщини, що є основою літературної мови.

Діалекти української мови відрізняються один від одного перш за все лексичним складом, фонетикою, стилістикою.

• Східноукраїнські діалекти зазнали значного впливу російської мови, західноукраїнські — польської, румунської та інших. Діалектне розмежування може бути досить значним. Так, наприклад, у Закарпатській області за сукупністю мовних ознак можна виділити 5 діалектів. Водночас місцеві (територіальні) діалекти активно взаємодіють із літературною мовою, збагачують її та змінюються самі. Цьому сприяють рівень освіти населення, засоби масової інформації, інтеграційні процеси в суспільстві.

• Сучасна українська мова сформувалась на основі південно-східного наріччя, увібравши в себе окремі риси північних та південно-західних діалектів.

У 1798 році виходить друком "Енеїда" Котляревського, від якої починає свою історію літературна українська мова. Наступні письменники сприяли виробленню її норм - Є.Гребінка, Г.Квітка-Основ'яненко, поети-романтики і, звичайно, Тарас Шевченко.

У 20-40-х роках ХІХ століття починають з'являтися перші граматики української мови (О.Павловського, 1818), словники (П.Білецького-Носенка, 1840). Загалом протягом ХІХ століття виникло більше 50 правописних систем і граматик, що говорить про відсутність єдиної норми.

• Перший фонетичний український правопис було видано у 1-му томі "Записок юго-западного отдела Русского географического общества" 1873 року. Його уклали П.Чубинський, М.Драгоманов.

Діалект, або наріччя – великий підрозділ мови, що об'єднує групу

говірок, пов'язаних між собою рядом

спільних явищ, невідомих іншим говіркам. Українська загальнонародна мова має три такі наріччя:

1) північне (поліське)

2) південно-західне;

3) південно-східне.

північне — охоплює північ Сумської і Київської областей, Чернігівську, Житомирську, Рівненську і Волинську області;

південно-східне — охоплює більшу частину Київської, Одеської та Сумської областей, Полтавську, Черкаську, Харківську, Луганську, Донецьку, Дніпропетровську, Запорізьку, Кіровоградську, Миколаївську і Херсонську області;

південно-західне — охоплює частину Київської та Одеської областей, Вінницьку, Хмельницьку, Чернівецьку, Закарпатську, Львівську, Івано-Франківську і Тернопільську області.

• Найбільше таких діалектизмів є серед іменників, рідше — серед дієслів, прикметників, прислівників, службових частин мови. Наведемо деякі з них:

а) північних говорах: глива (груша), коросліп (пролісок), товар (худоба), конопляник (горобець), клювок (дятел), ключина (кроква), копаниця (лопата), гладишка (глечик), живець (джерело), веселуха (райдуга), ляскавиця (грім), мигунка (блискавка), хупавий (гарний), бігме (їй-богу), ік (до) та ін.;

б) у південно-східних говорах: жалива (кропива), курай (перекотиполе), перетика (перелісок), скот (худоба), бовдур (димар), вагани (ночви), кабиця (літня піч), кип’яч (окріп), зобува (взуття), киря (сокира),

хвища (сильний дощ), кура (заметіль), бокасувати (ходити боком), випасатися (тинятися), желіпати (кричати), но (але) і т. ін.;

в) у південно-західних говорах: крумплі (картопля), ярець (ячмінь), хопта

 (бур'ян), вивірка (білка), когут (півень), льоха (свиня), маржина (худоба), тайстра (торба), нецьки (ночви), плова (дощ),

цмок (райдуга), стрий (дядько по батькові), вуйко (дядько по матері), нанашко (хрещений батько), банітувати (лаяти), пантрувати (стежити), окмітовувати (помічати), витуманити (видурити), далебі (їй-богу), ід (до) і ін.

• Діалектизм –це слово або стійке словосполучення, яке не входить до лексичної системи літературної мови, а є елементом лексики певного говору (діалекту).

Діалектизми –це слова, поширення яких обмежується

територією певного наріччя (діалекту).

    2) МОВНИЙ «СУРЖИК», ЙОГО ПРИЧИНИ. ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

         Що таке суржик? Звідки родом кровозмісне дитя? З міста чи з села?  Розхоже явище чи незнищенна проблема? Спочатку з’ясуймо, що називає суржиком тлумачний словник. За визначенням останнього – це елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови, тобто нечиста мова. Щоправда у нас він набув вужчого значення - українсько-російський суржик.

Однак наголошу, що суржик не нове явище й з’явився він не тоді, коли українська мова зустрілася з російською. Можна сказати, що суржик був ще за часів скіфів. Про це свідчать численні запозичення з різноманітних мов: від латиниці та грецької до арабської й німецької. До сьогодні є польсько-український суржик, української й німецький, навіть українсько-канадський. Яскравий приклад канадського суржику таке речення: „Зачиніть віндовку, щоб чилдренята не околденіли!”

До речі, деякі запозичення пересічний громадянин навряд чи зможе відрізнити як такі, адже вони ховаються за нібито чисто українськими словами.

До речі, в європейських мовах також чимало запозичень.

Так, англійська мова має лише 30% власне англійських слів, а всі решта – запозичення.

Отже, як бачимо, суржик – не така й нова річ. До речі, сьогодні існує англо-японський суржик, так званий піджин, англо-французька говірка, така собі Franglais, на якій навіть модно складати пісні, а ще багато інших різномовних поєднань. Проте розглядаючи українсько-російський суржик доходимо висновку, що це надзвичайно згубне явище саме для нашої мови, в якій воно вкорінилося.

Оскільки за законом у нас в країні немає цензури, тому ніхто ні за чим не слідкує, ні що нам показують, ні що говорять і як саме. Відсутній (чи то просто бездіяльний) орган, який би слідкував за правильним вживання мови у всіх сферах життя, і не просто робив зауваження серед своїх, а підтримував зв’язки з порушниками правопису, аби мати змогу їм допомогти. Тому і виходить, що говорять і пишуть як кому заманеться. І засмічується мова не лише російськими кальками, а й американізмами та англіцизмами, про що свідчать красномовні назви на крамничках, ресторанах та обкладинках журналів.

Бувають навіть дивні мішанки кирилиці і латиниці. Наприклад, назва модного магазину одягу – Sчастье. З одного боку нововведення та креативні ідеї потрібні, а з іншого – якою мовою ми розмовлятимемо через років тридцять? А все через те, що мовні проблеми хоч і постають гостро, але заглибитися у те як насправді ми говоримо спроможний не кожен.

Звідки ж зявився  суржик?Дехто вважає,що це скалічена мова українських селян — виникає як наслідок поросійщення в умовах міської комунікації з усім комплексом супровідних психічних і духовно-ментальних деструкцій особистості, яка пристосовує рідну говірку до «городської», престижної мови.

До кінця дев’ятнадцятого століття... створення єдиного товарного

ринку,проведення залізниць, побудова цукроварень та зразкових господарств,

запровадження загальної військової повинності зробили контакти

українських селян з російськомовними верствами адміністраторів,

фабрикантів, поліції, офіцерства більш чи менш регулярними... Тому вже

наприкінці дев’ятнадцятого століття мовна чистота Наталки і Петра навіть серед селян (про глухі села й хутори поки що не йдеться) вже значною мірою зникла. За умови виключно російськомовної школи, церкви (а з нею кожен, навіть найзатурканіший селянин зустрічався щонеділі),

адміністрації, війська, комерції тощо перехід до вищої верстви означав

для українця й зміну мови... А з огляду на те, що до 80 відсотків селян

були неписьменними, такий перехід до російщини відбувався через

перехідну стадію суржику.

         Можна стверджувати, що суржик народився в селі ще до того, як йогоносій перебрався до міста й більш-менш успішно схрестив свою українську) з російською. Отож має рацію Шевельов: «Суржик уживається широко,почасти в містах, далеко типовіше — по селах».

Домашня робота: Повідомте учням

Код доступу 3251095

Попросіть учнів використати цей код,

відкривши посилання

join.naurok.ua

Мета: поглибити знання про синтаксичні норми літературної мови; розвинути творчі вміння редагувати синтаксичні конструкції, визначати характер допущених помилок; підвищити мовленнєву культуру за допомогою мовленнєво-комунікативного матеріалу; узагальнити матеріал;

Поміркуйте над запитаннями.

1. Що таке синтаксичні норми?

2. Які види синтаксичних помилок ви знаєте? Наведіть приклад.

Перевірте себе:

Синтаксичні норми – це норми побудови словосполучень і речень, що регулюють правильне поєднання і розміщення слів у словосполученні й реченні, вживання прийменників.

Запишіть слова відповідно до вивчених орфограм

Тьмяно, хворостняк, кишеньці, сердешний, казахський, мавпячий, паризький, гусеня, шістсот, рум’яний, панна, рутвяний, агентство, піца, презирство, мерзенний, велетенський, військовополонений, раз у раз, хруснути, по-латині, врешті-решт, священик, монпансьє

Прийменник по властивий українській мові, коли йдеться про місце дії (“По діброві вітер виє, гуляє по полю...” Т. Шевченко), мету дії (пішли у ліс по грибочки), час (по обіді, по канікулах), міру, кількість чогось (по цукерці, по сотні), а також сферу діяльності (по господарству, по службі).

Функціонування прийменника по у таких випадках є нормативним. Проте надужиття цим прийменником призводить до небажаних повторень певних висловів, що сьогодні трапляється доволі часто. Українська мова дозволяє такі конструкції замінити безприйменниковими або відповідними синонімічними прийменниками. На таких випадках вживання прийменника по ми зупинимось детальніше.

Завдання: замініть подані сполучення слів одним словом. 

    Робити когось винним, відбивати бажання, охоту; зберігати в таємниці; нічого не робити,гаяти час; виводити з терпіння; робити передбачення; бути вдячним; узяти під опіку; стати байдужим; витратити марно; проявити ініціативу; виявляти зловтіху; стати нерухомим; утрачати силу; звучати негармонійно; запобігати небезпеці; робити виразнішим; робити вигляд; робити неможливим; ставати схожим на когось; залишатися одному;

Дослідження – редагування

   Замініть помилково вжити прийменники в поданих словосполученнях. Запишіть виправлені конструкції

    Піти за крейдою, шафа для інструментів, відгук на відеоролик, сміятися над актором, писати за адресою, за бажанням глядачів, почекати за проханням, прийти по справі, за активної підтримки, писати німецькою мовою;

Домашня робота: виконати тести :

1.В обох випадках прийменник пишеться окремо в рядку

а) (на)зустріч долі, (на)вздогін приятелям;

б) (у)продовж години, (за)для дітей;

в) (з)метою поліпшення, (під)кінець обговорення

г) (під)час канікул, рішення (що)до реконструкції

2. Потребує редагування словосполучення

а) гідно новому закону;

б) відповідно до цього положення;

в) чекати сестру;

г) чотири учителі;

д) у місті Харкові.

3. НЕ ПОТРЕБУЄ редагування словосполучення

а) знущатися над слабкішим;

б) хворіти грипом;

в) у повній мірі;

г) нового будинка;

д) додержувати чистоти.

4.  Помилково вжито прийменник у варіанті

а) іти за морозивом;

б) писати за зразком;

в) твір за картиною;

г) економіст за фахом;

д) за взаємною згодою.

5. Граматично правильно побудовано словосполучення

а) змагання по настільному тенісу;

б) при сприянні міністерства;

в) звернутися по допомогу;

г) пропустити із-за хвороби;

д) розмовляє на англійській мові

6. Граматично правильно побудовано словосполучення

а) на протязі кварталу;

б) конспект по зоології;

в) згідно до постанови;

г) перекладати чеською;

д) отримати по адресу

Мета:   відпрацювати вміння учнів уживати розділові знаки між частинами

                безсполучникового складного речення, визначаючи відношення між його частинами на основі здобутих знань про типи речень; навчити школярів відрізняти БСР від інших типів складних речень, обґрунтовувати свої висновки; розвивати пам’ять, аналітичні здібності; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати повагу до народної моралі, розуміння загальнолюдських цінностей.

Розставити розділові знаки:

1.Тиша стояла така містка, що Дмитро почув, як б’ється його серце. 2. Далекий вогник на хуторі біля містечка здається мені зорею, що стала в чиємусь вікні, щоб радісніше жилося добрим людям. 3. У садку теж панує урочиста, замислена тиша, яка мимоволі примушує прислухатись до того, що діється в твоїй душі.

ПРИГАДАЙМО. Які є види складних речень? За допомогою яких засобів поєднуємо частини складносурядних і складнопідрядних речень 

Безсполучниковим називають складне речення, частини якого поєднані в одне змістове ціле лише за допомогою інтонації, тобто без сполучників чи сполучних слів. 

-Знову прийшов квітень і зацвіли сади - одночасність, самостійність частин

-Я сьогодні запізнився, бо проспав. - причина, нерівноправність, залежність 

- Опрацювання правил за допоміжними слйдами зліва

-Вправа: знайти граматичні основи, обгрунтувати розділові знаки;

1. Містечко давно спочивало, скрізь було тихо (В. Шкляр). 2. Розпочалися жнива – будь скупішим на слова (Нар. творчість). 3. Сонце встало тривожне і чуле, в травах іскрились барвисті росини (В. Симоненко). 4. Мама читала казку, на край ліжка зліталися птахи-зорі (М. Павленко). 5. Там мати залишилася самітня: синів на фронт покликала війна (Д. Луценко). 6. Десь чую: скрипка в тишині своє згадала і мені розповіла про все казково (В. Грінчак). 7. Коли Творець подарував Україні пісню, пісенною стала душа українців (Н. Петрук). 

-Вправа

1. Сніг приходить благословенням, хмари розходяться вже надвечір – сяє тоді зоря Віфлеєма (М. Смагіна). 2. Зайде сонце – Катерина по садочку ходить (Т. Шевченко). 3. Трапиться слово зрадливе – геть його, сину, гони! (Б. Олійник). 4. Відбились зорі у воді, летять до хмар тумани… (О. Гончар). 5. Я пам’ятаю: йшла весна своїм походом смілим… (М. Рильський). 6. Черемха пахне, під вікном сад казку гомонить (Б. Лепкий). 

Вправа:

1. Як у дитинстві сниться: я лечу, це ж я у сні росту, це я зростаю (І. Муратов). 2. Найпрекрасніша мати щаслива, найсолодші кохані вуста, найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста (В. Симоненко). 3. Заходило сонце, у вузеньких хутірських вуличках стояла червона курява, у садках варилася на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука (Гр. Тютюнник). 

ДОМАШНЯ РОБОТА: 1) доповніть речення, щоб частини виражали одночасність: Іде перша навчальна чверть,........

2) доповніть речення, щоб частини виражали послідовність: Спочатку я роблю найскладніші домашні завдання,.........

3) продовжіть речення, щоб ставилась крапка з комою: Ось, рожева та запашна, розцвіла абрикоса, радуючи спрагле око кожного;........