12 грудня

Всесвітня історія

Наростання кризи радянської системи(1964-1985)

ПЛАН

1. Зміни в системі влади. Конституція 1978 р. Комуністична диктатура

2. Спроби реформування економіки в другій половині 60-х років. Економічне становище УРСР у 70-ті – на  початку 80-х років.

А) реформа в сільському господарстві;

Б) реформи в промисловості

3. Зміни в соціальній та національній структурі населення. Повсякденне життя в Україні в 1964-1985 рр.

Основні поняття і  терміни: застій, політико-ідеологічна криза, реформи Косигіна, екстенсивний розвиток, інтенсивний розвиток, госпрозрахунок, «золота» п’ятирічка, консерватизм, неосталінізм, номенклатура.

Основні дати:  1964—1985 рр. — період застою; 14 жовтня 1964 р. — усунення з посади першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова. Обрання на цю посаду Л. Брежнєва; 25 травня 1972 р. — звільнення від обов’язків першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста. Обрання на цю посаду В. Щербицького; 19—20 квітня 1978 р. — ухвалення нової Конституції УРСР; вересень 1965 р. — пленум ЦК КПРС, який визначив програму реформ у  промисловості; 1966—1970 рр. — восьма п’ятирічка; 1982 р. — прийняття «Продовольчої програми». Створення агропромислових комплексів (АПК).

12 грудня

Всесвітня історія

Югославія

Мета: показати особливості процесу становлення комуністичного режиму в Югославії, розкрити суть конфлікту «Сталін – Тіто» та його вплив на перебіг історичного процесу в країні, охарактеризувати югославську модель соціалізму, її сильні та слабкі сторони; продовжувати формування предметних компетентностей : хронологічної, мовленнєвої, аксіологічної, логічної. 

5 грудня

Всесвітня історія

Особливості створення та розпаду європейського соціалістичного табору

Участь країн регіону в Другій світовій війні; Демократичні перетворення у 1945 – 1948рр.; Передумови тоталітаризму в країнах Центрально-Східної Європи; Принципи соціалістичного будівництва в країнах Центрально-Східної Європи; Антитоталітарні демократичні революції 1989 – 1991рр.; Особливості розвитку країн регіону наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.; Польща; Чехословаччина; Угорщина.Участь країн регіону в Другій світовій війні; Демократичні перетворення у 1945 – 1948рр.; Передумови тоталітаризму в країнах Центрально-Східної Європи; Принципи соціалістичного будівництва в країнах Центрально-Східної Європи; Антитоталітарні демократичні революції 1989 – 1991рр.; Особливості розвитку країн регіону наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.; Польща; Чехословаччина; Угорщина. 

Опрацюйте презентацію https://naurok.com.ua/prezentaciya-derzhavi-centralno-shidno-vropi-1945r-pochatok-hhi-st-238426.html 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.

28 листопада

Розвиток культури й духовного життя

Мета: схарактеризувати процес русифікації та ідеологізації культурного життя. Розкрити основні форми пошуку митцями шляхів виходу за межі соціалістичного реалізму. Показати основні здобутки української культури цього періоду. Формувати в учнів інтерес до культурних надбань народу. Виховувати в учнів високі моральні якості на кращих зразках національної культури. 

 Самостійна робота за підручником.

Користуючись текстом підручника, учні повинні розглянути такі питання.

1) Позитивні й негативні явища в системі освіти. Русифікація системи освіти.

2) Здобутки і проблеми української науки.

3) Розвиток літератури. Репресії проти українських письменників.

4) Основні тенденції розвитку українського мистецтва.

5) Особливості розвитку української культури в другій половині 1960 — першій половині 1980-х рр.

2. Становище науки: здобутки й проблеми.

• Самостійна робота за підручником.

Опрацюйте відповідний матеріал підручника і складіть тези до цього питання, визначивши здобутки української науки тих часів.

Особливу увагу слід звернути на такі ключові моменти:

• центром наукових досліджень залишалась АН УРСР;

• зростання кількості наукових працівників;

• прогресували ті галузі науки, які не потребували складного лабораторного обладнання, й ті, що були пов’язані з військовими і космічними розробками;

• майже повний занепад суспільних дисциплін. Їх ідеологізація;

• залишкове фінансування більшості наукових установ.

3. Розвиток літератури й мистецтва.

Основні тенденції розвитку літератури й мистецтва

• Панування методу соціалістичного реалізму.

• Паралельне існування офіційного і «справжнього» мистецтва та літератури.

• В умовах русифікації та ідеологізації боротьба за збереження національного колориту, самобутності.

• Поширення в обмеженій кількості кращих зразків світового класичного мистецтва. Гасло «мистецтво належить народу».

• Замкненість, відірваність від світового мистецького процесу.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати відповідний параграф підручника.

21 листопада

Практичне заняття. Повсякденне життя в селі та місті

1. Які ознаки відрізняли місто від села?

Прочитайте текст.

Традиція представлення історії міст і сіл у нерозчленованій єдності міцно укорінена у вітчизняному історієписанні. Чимало прислужилося такому укоріненню вершинне досягнення українських краєзнавців - 26-томна «Історія міст і сіл Української РСР». Хоч історія сіл була представлена в ній здебільшого лише фрагментарно, у суспільній свідомості арена розселення і поселень незмінно асоціювалася із місько-сільським континуумом. Але ж очевидно, що місто й село - відмінні поселенські структури, а їхній історичний досвід ... у порівняльному контексті майже неспівставний. Місто й село - це різні системи самоорганізації людських співтовариств, а конфігурації міського й сільського життя на всіх історичних етапах мали більше розбіжностей, ніж спільних рис. Міській субкультурі притаманний потяг до інновацій, сільській - авторитет традиції. А отже, постає необхідність пошуку часто невидимих, розмитих меж між містом і селом, з одного боку, і міською й сільською історією - з другого. При всій самоочевидності відмінностей між містом і селом провести чітку грань між цими двома поняттями часто буває непросто.

Я. Верменич, історикиня

1. Об’єднайтеся у групи та опрацюйте текст за методом «Надайте мені заключне слово». Оберіть з тексту найважливіший, на вашу думку, фрагмент і запишіть його на аркуші паперу. На зворотному боці запишіть коментарі: Які думки викликав цей уривок? Чому це важливо? Що в ньому сумнівного? 2. Вислухавши позиції всіх учасників, визначте основну думку автора в наведеному дослідженні. Аргументуйте.

2. Які відмінності в повсякденному побуті були притаманні жителям міст і сіл у 1960-х - першій половині 1980-х рр.?

 2. Використовуючи метод «Мозковий штурм», наведіть приклади спільних і відмінних рис у повсякденні мешканців міст і сіл. Скористайтеся інформацією, що міститься на сторінках попередніх параграфів; зверніться до старших родичів, переглянутих художніх фільмів, прочитаних творів. Зібрані ідеї згрупуйте, проаналізуйте, обговоріть у загальному колі.

3. Прочитайте уривки з дослідження «Повсякденне життя» у книжці «Економічна історія України».

Починаючи з 1970-х рр. одяг та їжа - ці базові потреби людини - перестали бути головною турботою радянських громадян... Свідомість радянської людини перелаштовувалася від бажання просто «жити» до потреби «жити добре». Чи не вперше соціум почали турбувати проблеми комфортного облаштування житла, модного одягу, харчових делікатесів, побутової техніки... Якщо ж порівнювати сім’ї за рівнем доходу та забезпеченістю їх побутовою технікою, то певним предметом розкоші залишалися холодильники та пилососи, причому кардинально відрізнялася їх кількість у робітників та службовців і колгоспників. На 100 сімей робітників і службовців з середньодушовим сукупним доходом менше 50 руб. холодильників було 37, пилососів - 8 (у колгоспників 3 та жодного відповідно), на 100 сімей робітників і службовців з доходом більше 100 руб. було 60 холодильників і 27 пилососів (у колгоспників 11 і 2)...

...З середини 1970-х рр. почали відчуватися перші перебої з постачанням м’яса та м’ясних виробів. Якісне і недороге м’ясо та ще й без черги - ідеал майже недосяжний у брежнєвську епоху. У закладах громадського харчування запроваджено «рибні дні», а державна торгівля м’ясом та ковбасними виробами у деяких містах здійснювалася лише вранці та ввечері. Створювалися спеціальні комісійні магазини для продажу м’яса, постійно вівся моніторинг цін на колгоспних ринках, про що надходили звіти в ЦК КПУ (при тому, попри підвищений попит, ціни протягом другої половини 1970-х - початку 1980-х рр. суттєво не різнилися). Населення, що мало присадибні ділянки, вирощувало худобу та птицю самостійно, при цьому для годівлі часто скуповуючи в магазинах дешеві хлібопродукти.

Н. Лаас, історикиня

Об’єднайтеся у групи та підготуйте відповіді на запитання: 1. Які проблеми досліджує авторка: політичні, культурні, економічні, повсякденні? 2. Конкретизуйте, які явища періоду застою описано в тексті. 3. Порівняйте, чи відрізнялися повсякденні проблеми містян і селя

3. Як змінювалося життя населення в період застою?

Прочитайте вибірку деяких фактів з дослідження добробуту українських громадян 1960-1980-х рр.

Зростав національний дохід, зростали й доходи населення. Якщо національний дохід зріс у 2,5 раза за період з 1965 по 1985 рік, то матеріальний добробут зріс у 1,85 раза. Так, якщо середня зарплата 1965 р. складала 93,9 крб., то у 1985 р. - 174 крб... населення заощаджує гроші на придбання предметів тривалого користування, виконання побутових обрядів (наприклад, весілля), туристичні поїздки... У цей період були побудовані нові міста: Придніпровськ, Нововолинськ, Українка, Світловодськ, Червоноград, Вільногорськ, нові мікрорайони в столиці України та обласних центрах. За період з 1965 по 1985 р. було побудовано 376 854 тис. м2 житла, нові помешкання отримали 33 млн чоловік... Швидкими темпами відбувалася газифікація міст та селищ України. У 1971 р. останнім з обласних центрів був газифікований Кіровоград... покращувалося транспортне сполучення та забезпечення населення зв’язком. Протягом 1964-1985 рр. тролейбусний рух було відкрито у 23 містах республіки, зокрема у 10 обласних центрах (Івано-Франківськ, Луцьк, Рівне, Тернопіль, Суми, Миколаїв, Черкаси, Чернігів тощо). У 1975 р. почала діяти перша лінія харківського метрополітену; у 1965-1985 рр. збудовано 21 станцію київського метро... У радянській державі медичне обслуговування було безкоштовним... мережа лікарських закладів в Україні була досить широкою. Кількість лікарів на тисячу жителів в країні була однією з найвищих у світі - на 10 тисяч населення припадало 41,4 лікаря (1985 р.)... радянські люди несли лікарям хабарі, оскільки знали, що без цього лікування може і не дати позитивних результатів... невпинно зростала мережа санаторіїв, будинків відпочинку, туристичних баз, пансіонатів...

І. Савицька, історикиня

1. Згрупуйте факти. Критерієм відбору оберіть наявність позитивних (або негативних) змін у соціально-економічному становищі громадян. Проаналізуйте, чи в рівних умовах доступу до добробуту перебували жителі міст і сіл.

Підсумки уроку. 1. Об’єднайтеся в кілька груп і складіть сінквейн (сенкан), вкладаючи в його зміст ваше розуміння періоду застою. 2. Обміняйтеся висновками та сформулюйте на їхній підставі узагальнену характеристику історичного періоду, що вивчається

14 листопада

Тематичне оцінювання з теми "Україна в умовах десталінізації"

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=6883145 

7 листопада

Національно-визвольний рух. Зародження дисидентського руху

Мета:    розкрити процес розвитку нового періоду в національно-визвольній боротьбі українського народу; дати оцінку дисидентського руху 1960-х рр.; продовжувати формувати критичне мислення учнів, удосконалювати навички роботи з історичними джерелами; виховувати шко­лярів у дусі патріотизму, поваги до історичної боротьби і здобутків українського народу. 

 Робота з підручником

     Завдання учням

     Ознайомтеся з визначенням терміну  на с. 71 підручника і спробуйте підсумувати його значення однією фразою.

Ознайомтеся з причинами виникнення дисидентського руху (с. 74 підручника) . Спробуйте пояснити (прокоментувати) 1–3 реченнями кожне твердження. 

Які течії у дисидентському русі існували? 

Запитання учням

1. Чому радянська влада переслідувала Л. Лук’яненка?

2. Яким був внесок Л. Лук’яненка у національно-визвольну боротьбу за незалежність?

Робота з підручником (с. 72–73). Вправа «Коло ідей»

    Запитання учням

1. Які цілі ставили перед собою дисиденти?

2. Якими були методи діяльності дисидентів?

3. Чому спроба створити дисидентські організації та партії не вдалася

ПРАЦЯ І.ДЗЮБИ «ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ ЧИ РУСИФІКАЦІЯ?».
      Самостійна робота за документом (витяг із книги І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», див. Додаток Б)

   Завдання учням
  Випишіть основні ідеї праці І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи ру­сифікація?».

ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ
  Бесіда за запитаннями та завданнями.

1. Порівняйте поняття «дисидентський рух» і «шістдесятництво».

2. Схарактеризуйте дисидентський рух за таким алгоритмом:

1. Якою була мета діяльності дисидентів?

2. Які кроки для досягнення мети були зроблені?

3. Якими були результати діяльності дисидентів?

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1) Опрацювати текст підручника:  параграф 9;

2) підготувати повідомлення про одного з представників дисидентського руху 1960-х 

31 жовтня

історія України

Суспільно-політичне життя у 1950-1960-ті рр.

Мета: розкрити суть процесу десталінізації. Показати його особливості в Україні. Дати оцінку періоду 1953—1964 рр. Розвивати історичну свідомість учнів. Вчити учнів мати власну думку з приводу конкретних історичних явищ і процесів, обґрунтовувати і відстоювати її. 

Основні поняття і терміни: «відлига», десталінізація, реабілітація, Програма КПРС.

Основні дати: лютий 1956 р. — XX з'їзд КПРС; 30 червня 1956 р. — постанова ЦК КПРС «Про подолання культу особи та його шкідливі наслідки»; 24 грудня 1957 р. — пленум ЦК звільнив із посади першого секретаря ЦК КПУ О. Кириченка і обрав на цю посаду М. Підгорного; жовтень 1961 р. — XXII з'їзд КПРС ухвалив нову Програму КПРС; липень 1963 р. — пленум ЦК КПУ звільнив від обов'язків першого секретаря ЦК КПУ М. Підгорного. На цю посаду було призначено П. Шелеста

1) Що таке десталінізація?

2) Якими були передумови десталінізації?

3) Схарактеризуйте зміни в партійно-державному керівництві УРСР на початку 1950-х рр.

4) Якими були перші заходи десталінізації

Складові десталінізації

• Ліквідація системи ГУЛАГу, системи масових репресій.

• Амністія. Реабілітація незаконно засуджених.

• Реформа силових відомств, судової системи. Упровадження в їх діяльності принципу законності.

• Послаблення ідеологічного тиску. Тимчасове припинення кампанії проти «українського буржуазного націоналізму».

• Децентралізація управління. Послаблення командно-адміністративної системи.

• Розширення прав і повноважень союзних республік. Зростання частки українців у партійному і державному апараті. Зростання впливу української партійно-державної еліти в союзному керівництві.

2. XX зїзд КПРС та його наслідки.

• Самостійна робота за підручником.

• Робота з документом.

Опрацюйте уривок із доповіді М. Хрущова «Про культ особи та його наслідки».

«Мене турбувала думка: скінчиться з’їзд... А що далі? На нашій совісті залишаться сотні тисяч безвинно розстріляних людей... Мало хто вцілів, майже весь партійний актив було розстріляно або репресовано. Рідко кому повезло так, що він залишився живим». Накінець, я зібрався із силами і під час одної з перерв поставив питання: «Як бути з минулими розстрілами і арештами? ...Бо ми вже знаємо, що люди, які були піддані репресіям, були невинуваті й не були «ворогами народу». Вони будуть повертатися із заслання. Ми ж утримувати їх там не станемо. Слід подумати, як їх повернути з честю... Люди будуть виходити з в’язниць, приїздити до рідних, розповідатимуть родичам, знайомим, друзям, товаришам, як все було, і стане надбанням всієї країни і всієї партії, що ті, хто залишився в живих, були репресовані без вини... Замовчати це неможливо... Тому прошу подумати про наступне: ми проводимо перший з’їзд після смерті Сталіна. Уважаю, що саме на такому з’їзді ми повинні щиросердечно розповісти всю правду про життя і діяльність нашої партії і Центрального Комітету за звітній період... Ми ж були в керівництві країни разом зі Сталіним. Коли від колишніх в’язнів партія дізнається правди, нам скажуть: вибачте, як же так? Відбувся XX з’їзд, а нам ні про що не розповіли... Злочини ж були? Нам самим, не чекаючи інших, слід сказати, що вони були. Коли нас будуть питати, то вже не стануть засуджувати» [28, с. 88].

• Запитання до документа.

На основі поданого уривку зі спогадів М. Хрущова визначте, якими мотивами він керувався, приймаючи рішення виступити із засудженням культу особи Сталіна. Чи можна стверджувати, що Хрущов зробив мужній громадянський вчинок?

Запитання.

1) Як можна оцінити реабілітаційний процес за часів хрущовської «відлиги»?

2) Чому реабілітація не була повною?

1) Що таке «відлига»? Назвіть її складові.

2) Як відбувався процес реабілітації жертв сталінських репресій?

3) Чим були зумовлені зміни в українському керівництві?

4) У чому полягало розширення прав УРСР?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2) Випереджальне завдання. Підготуватися до семінарського заняття за темою «Стан економіки України наприкінці 1950 — у першій половині 1960-х рр.».

17 жовтня

Італія

Навчальна мета: сформувати в учнів систему знань про особливості ЕГП, населення, господарства Італії; визначити вплив ЕГП на розвиток господарства, територіальні відмінності у структурі господарства країни; розвивати практичні уміння працювати з матеріалом підручника і картами атласу. 

Офіційна назва — Італійська республіка. Площа — 301,2 тис. км2. Населення — 60,2 млн. осіб (2009 р.) Столиця — Рим. Економічно високорозвинена держава, країна «Великої сімки». Парламентська республіка, унітарна держава.

Робота з параграфом :

 Запитання

• Як позначилися на розвитку господарства Італії особливості ЕГП країни?

• Чим обумовлена низька, порівняно з іншими європейськими країнами «Великої сімки», частка наукомістких галузей у структурі господарства країни?

• Які ви помітили територіальні відмінності галузевої структури господарства Італії?

• Чим, на вашу думку, вони обумовлені?

 Домашнє завдання

·   Опрацювати §    

·   Підготувати незаповнену контурну карту Європи.

·   Повторити розташування країн та їх столиць на політичній карті Європи.

10,12жовтня

Франція

Мета уроку:

сформувати в учнів уявлення про Велику Британію та Францію після Другої Світової війни.; проаналізувати політику цих держав; визначити суть понятть «тетчеризм», «монетаризм», «брексіт»; охарактеризувати досвід країн у боротьбі з різними державними проблемами; порівняти різні політичні течії; розвивати в учнів уміння оцінювати діяльність політиків; висловлювати власну думку щодо діяльності політиків цих держав.

• Опрацюйте матеріал підручника на с. 51 – 54.

• Складіть план розповіді про Велику Британію в 1945 – 1979 рр.

2. Перегляд відеоролику про М. Тетчер ( https://www.youtube.com/watch?v=bA24tY1tXPM з 1:13)

• Охарактеризуйте діяльність М.Тетчер та дайте визначення поняттю «Тетчеризм».

Робота з поняттями

Монетаризм — економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним чинником для розвитку економіки. Започаткована Мілтоном Фрідманом.

Домашнє завдання

1. Опрацювати § 9

2. Підготувати політичний портерт М.Тетчер, Еммануеля Макрона.

6,10 жовтня

Велика Британія

Мета уроку:

сформувати в учнів уявлення про Велику Британію та Францію після Другої Світової війни.; проаналізувати політику цих держав; визначити суть понятть «тетчеризм», «монетаризм», «брексіт»; охарактеризувати досвід країн у боротьбі з різними державними проблемами; порівняти різні політичні течії; розвивати в учнів уміння оцінювати діяльність політиків; висловлювати власну думку щодо діяльності політиків цих держав.

 Вивчення нового матеріалу

• Опрацюйте матеріал підручника .

• Складіть план розповіді про Велику Британію в 1945 – 1979 рр.

2. Перегляд відеоролику про М. Тетчер ( https://www.youtube.com/watch?v=bA24tY1tXPM з 1:13)

• Охарактеризуйте діяльність М.Тетчер та дайте визначення поняттю «Тетчеризм».

Робота з поняттями

Монетаризм — економічна теорія, за якою кількість грошей в обігу є визначальним чинником для розвитку економіки. Започаткована Мілтоном Фрідманом.

Домашнє завдання

1. Опрацювати § 9

2. Підготувати політичний портерт М.Тетчер, Еммануеля Макрона.

5,6 жовтня

Тенденції економічного,соціального та політичного розвитку держав Західної Європи

Завдання:

1) Опрацюй текст  підручника (параграф 4-6).

2) Виконай завдання для самоперевірки наведені нижче тексту.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Коли тривав економічний бум у країнах Західної Європи?

2. Що таке «держава добробуту»? 3. Хто є автором концепції постіндустріального суспільства?

4. Де виник рух хіпі?

5. Із якою подією пов’язують початок другої хвилі феміністського руху?

6. Коли виникла шведська соціальна модель?
7. Охарактеризуйте економічний розвиток країн Заходу в другій половині XX — на початку XXI ст.

8. У чому полягає концепція постіндустріального суспільства?

9. Що було характерним для соціального розвитку країн Заходу в зазначений період?

10. Які нові явища з’явилися в феміністському русі цього періоду?
12. Складіть таблицю «Тенденції економічного і соціального розвитку держав Північної Америки та Західної Європи в другій половині XX — на початку XXI ст.».

Сфера

Тенденції розвитку

Економічна

Соціальна

3,5 жовтня

Канада у 1945-2019 рр.

Мета: охарактеризувати особливості політичного та соціально-економічного розвитку Канади в другій половині ХХ — на початку ХХІ ст., визначити суть проблеми Квебеку, висловлювати судження щодо необхідності розвитку українсько-канадських відносин на сучасному етапі; розвивати вміння встановлювати причиново- наслідкові зв’язки, аналізувати, порівнювати, висловлювати власні судження, критично мислити; виховувати в учнів зацікавленість історією. 

Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

1. Візитка країни

2. Історичний розвиток Канади

3. Господарство країни

4. Населення, соціальна сфера країни

Географічний диктант «Канада»

Вставте пропущені слова:

1. Площа Канади становить... тис. км2.

2. Населення Канади... млн осіб.

3. За національним складом країна - ...

4. Канада забезпечена такими ресурсами, як ...

5. Господарство країни має... оснащеність.

6. Тип господарства Канади - ...

7. 90 % продукції виробляють у межах... промислового поясу.

8. Галузі спеціалізації Канади ...

9. Більшість енергії виробляється на ... електро­станціях.

10. У машинобудуванні значна частка належить ...

11. У Канаді створений потужний хімічний комплекс, який випускає ...

12. В агропромисловому комплексі зайнято майже... економічно активного населення.

13.Назвіть найбільші промислові центри та їх головну спеціалізацію.

Самооцінювання та оцінювання уч

 Домашнє завдання

Читати §  8  , відповісти на запитання в кінці параграфа.

3 жовтня

США у 1980-2019 рр.

Мета: охарактеризувати особливості політичного та соціально - економічного розвитку Канади та США в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст., визначити суть проблеми Квебеку, висловлювати судження щодо необхідності розвитку українсько-канадських  відносин на сучасному етапі; розвивати вміння  встановлювати причино-наслідкові зв’язки, аналізувати, порівнювати, висловлювати власні судження, критично мислити; виховувати в учнів зацікавленість історією та повагу до історії інших народів.

 Опрацюйте матеріал підручника на та сформулюйте короткі тези про стан розвитку США США в 1981-2000рр. (Рейганоміка як ліки від економічної кризи; 1988р. – президенство Джрджа Буша;1991-1992рр. дипломатичні звязки з Україною; «Головне – це люди» Білл Клінтон;1944р. рік України в США) 

 Складіть хронологічну таблицю 

Домашнє завдання: Опрацювати параграф підручника 

26 вересня 11 б -асинхронно

Історія України

Практичне заняття "Війна пішла ,а горе залишилось...":повсякденне життя повоєнних років

1. Що для вас є повсякденним життям? Як ви гадаєте, які чинники впливають на повсякденне життя людини? Чи можуть одні й ті самі історичні події мати різні наслідки для повсякдення громадян однієї країни?

2. Прочитайте спогади Йосипа Гриба, Олександра Гриба «Голгофа».

Залишили на Холмщині хату, землю, луку, ліс - небагато, по кілька гектарів, а привезли нас в с. Заможне, біля Великого Токмака, бувшу німецьку колонію Великий Мунталь - зруйноване під час боїв поселення в Запорізькій області. Жити було ніде. Ночами на згарищі зі зруйнованого будинку складали хату. З одноосібного господарства попали прямо в колгосп. Допомоги ніякої. Правда, видали 6 тис. допомоги, яка виявилася позичкою. Через 3-4 роки батькові при безгрошів’ї, хворій мамі та двох дітях довелось віддавати вдвоє більше. При 20 коп. за трудодень та 200 г зерна - спробуй поверни!

Робота батька - на прицепі біля трактора у степу, начиненому мінами. Батько став Героєм соціалістичної праці. Материна - в огородній бригаді, а потім - в цеху по вирощуванню шовкопряда (мати стала передовою ланковою). А заробіток - біля мішка ячменю за рік!

Ми будем довго пам’ятати дерев’яний тапчан із соломою, мерзлу минулорічну картоплю, свинюху (лободу), гриби-піддубники, які того 1947 року рясно вродили. Того часу діяв закон про три колоски. Піднявши їх у полі, люди автоматично отримували 5 років ув’язнення, а на станції Запоріжжя під дощем мокли вагони кукурудзи.

Окрім голоду, ще одна біда: мама захворіла малярією. Потай, вночі, минаючи пости, пішки дійшли до станції П’ятихатки і почали добиратися на Волинь. Мало того, що нас ніхто не чекав, у бабусі із сердака на станції Фастів вирізали гроші, виручені за корову. А тут - знову заганяють у колгосп. Батько сказав: «Я недавно повернувся з колгоспу на Запоріжжі. Поки з мене хватить!». Старший батькові: «Пішли, ставай з малим під стіну. Рахуй до трьох: Раз! Два! Три!».

І дістав пістолет: «Пишись! Не запишешся - застрелю. - Раз! Два!». У батька дрижить рука, що тримає мою руку: «Пишись!». Десь спалили хату, побили людей. Все ж колгосп організували. По 0,2 кг зерна на день і 15-20 коп. І так протягом двадцяти років - концтабір без охорони.

Хоча хто вмів - прилаштовувався: по ночах гнали самогон з колгоспного буряку... Хто вмів - ловив рибу в Горині (її в той час було багато). Але боялись: вдень боялись владу, вночі вояків УПА, бо не завжди дійсність відповідала офіційній політиці. Паспорти отримали десь у 1955-1958 рр.».

«Холмщина і Підляшшя. Обереги пам’яті», Київ, 2010 р.

1. На основі прочитаного тексту складіть план переміщення родини, враховуючи хронологію подій. 2. Виявіть, з якими процесами, характерними для повсякденного життя українців, довелося зіткнутися цій сім’ї. 3. Що спонукало цих людей постійно змінювати місце проживання? 4. Чи вдалося їм подолати труднощі? Відповідь аргументуйте.

1. Які політичні та економічні процеси зумовлювали поневіряння людей, про які йде мова в тексті? 2. Чи могли ці люди обрати таку стратегію, яка давала б їм можливість змінити повсякденне життя на краще? Сформулюйте висновок про подібні та відмінні процеси, що формували повсякденне життя сільського населення в різних областях України в повоєнні роки.

3. Пригадайте та поясніть значення термінів: репатріант, остарбайтер, військовополонений. Поміркуйте, чому в СРСР кілька повоєнних десятиліть замовчували проблему повернення радянських громадян на Батьківщину. Прочитайте свідчення тих, хто повернувся в Україну з німецької неволі.

Ганна Грищенко (1923, уродженка с. Мелені Житомирської обл.): «Після повернення нами нехтували. Кого забирали на Донбас, а мене разом з багатьма односельчанами вислали на лісовирубку».

Валерія Комендантова (1928, уродженка м. Києва): «Відразу після мого приїзду з Німеччини я повернулася у свою 109 школу, де знали мене і мого батька і куди мене відразу прийняли, навіть без документів... Батько краще мене зрозумів, що у Києві мені не отримати вищої освіти через те, що мною почали цікавитися у деяких органах, і ми виїхали з Києва. У 1947 році, ще перед тим, як ми виїхали з Києва, батько дістав мені довідку із психіатричної лікарні і спалив мого паспорта, а мені наказав мовчати. От я і мовчала багато років. Страх переслідував мене весь час...».

Василь Кравцов (1926, уродженець с. Нова Водолага Харківської обл.): «Після звільнення американці пропонували нам їхати з ними, але Батьківщина була наймиліша. І повезли нас на Батьківщину, але не додому. До батьківського дому я так і не доїхав, повезли нас прямо на Урал, у Челябінську область на відкриті вугільні шахти. До біографії добавилася ще одна неволя, додому листів писати не дозволяли, аж через шість років вдалося зв’язатися із сім’єю, написати листа та поїхати у відпустку... Лише в 1953 році зміг повернутися знову в Нову Водолагу».

Галина Шусть (1931, уродженка с. Євминка Чернігівської обл., перебувала разом з батьками на примусових роботах у Німеччині): «У рідне село моя родина повернулась у жовтні 1945 року. Після закінчення школи мене нікуди не приймали вчитися, тому що була в Німеччині, - значить, зрадник Батьківщини. Я після школи пішла працювати».

Леонід Бойко (1936, уродженець с. Фастівець Київської обл.): «31 грудня 1945 року ми приїхали в рідне село Фастівець. Там були одні згарища, землянки і де-не-де хатинка... Після повернення додому життя наше було не набагато легшим, ніж у Німеччині. Батько повернувся з фронту тяжко пораненим і в 1947 році помер. Житла не було, п’ятеро малих дітей і одна мама. Коли ж вона пішла до голови сільради просити допомоги, то він їй відмовив і сказав: “Якщо ще раз прийдеш, то будеш на Соловках жити зі своїми фашистами”. Над нами змилувався голова колгоспу і дав кімнату у корівнику, а мати мусила тяжко працювати задарма дояркою... І таким страшним, голодним, із зневагою та утисками життям ми жили, доки не повиростали, до того часу, коли ми, діти, почали працювати».

1. Які події відбувалися з репатріантами після звільнення з німецької неволі? Оцініть ці події (позитивні, негативні, нічого не змінилося). Свою позицію обґрунтуйте. 2. З яких причин, на вашу думку, остарбайтерам довелося зіткнутися з такими проблемами?

Користуючись методом «Мікрофон», висловте власну позицію щодо проблеми адаптації репатріантів у повоєнному суспільстві.

4. Прочитайте текст. З’ясуйте, про що в ньому йдеться, коли відбулися описані події. Визначте, які верстви населення потерпали найбільше.

У Красноярському краї - вже звичному місці для вигнанців із Західної України - у трьох селищах, де проживали спецпоселенці, в бараках встановили суцільні нари. У приміщеннях були відсутні столи і стільці. Люди спали і їли на нарах впритул одне до одного, в цілковитій темряві, оскільки й освітлення теж не було. Та й цим не вичерпувалися всі «принади» тамтешнього життя українців. Людина не мала права на відпочинок, окрім чотирьох днів на місяць, які визначалися адміністрацією на власний розсуд. Права вибору місця поселення не було.

«Політично репресовані», як часто іменували на спецпоселенні вихідців із Західної України, працювали в шахтах на видобутку вугілля, різних руд, будували заводи і фабрики, прокладали дороги. Скрізь було шкідливе виробництво, жахливі умови праці й екстремальні кліматичні умови. За це вони отримували миску баланди та кусень глевкого хліба. Після жовтневої масової депортації 1947 р., незважаючи на попереднє замовлення вугільних підприємств, селити примусових мігрантів із Західної України практично було ніде. Тому людей, здебільшого дітей та жінок, розташовували у колишніх конюшнях, свинарниках, овочесховищах та інших нежитлових приміщеннях. Усі ті нещасні потерпали від холоду, невлаштованості та голоду. До цього додавалася ще й туга за рідними місцями, невідомість найближчого й далекого майбутнього. Умови життя спецпоселенців не стали набагато кращими і в наступні роки...

Найважче в той час доводилося дітям та людям похилого віку. А їх на спецпоселенні перебувало дуже багато. Кожен зі звітів про депортації із Західної України засвідчував, що серед засланих частка малечі та підлітків становила у середньому 20-25 %. Лише протягом 1947 р. у східні райони СРСР разом з рідними та поодинці прибуло дітей «спецпоселенців»: віком до 7 років - 4585, від 7 до 14 років - 6376, від 14 до 16 років - 2765 і від 16 до 18 років - 2213 осіб; з них сиріт - 533...

Якщо працездатних поселенців ще якось підтримували, то виживання у нових місцях розселення старших людей ставало проблемою їхніх родичів. Утриманці за картками мали лише половину пайкової норми працездатного переселенця - 300-500 г хліба на день. Найважче було тим родинам, у складі яких не було жодної працюючої людини.

Т. Вронська, історикиня

Висловте свої міркування про причини, що призвели до подій, описаних у тексті. Стисло оцініть їхні наслідки для України.

5. Прочитайте документи, розгляньте плакат повоєнного часу. З’ясуйте, яким було повсякдення робітників, що брали участь у відбудові важкої промисловості в УРСР.

О. Бурова, В. Іванов. Відбудуємо на славу! (1945)

1. Харчуємося всі в їдальні тричі на день. Для стахановців і ударників є окрема зала. Крім триразового гарячого, вони додатково отримують сало, цукор і додаткові м’ясні харчі...

Фрагмент інтерв’ю «Нас харчують тут добре» у газеті «Вільне життя» (8 квітня 1945 р.).

2. Харчі хороші. Крім усього, що одержуємо за картками у крамниці, нам дають додаткове харчування: 2 кг масла, 3 кг м’яса й інші продукти.

Фрагмент інтерв’ю із статті «Приїжджайте в Донбас!» у газеті «Радянська Україна» (3 січня 1947 р.).

3. «...Хліба інколи по 2-3 дні немає...»; «...люди вже попухли, а місцеві жителі виїздять хто куди. Проте їх ловлять і віддають під суд...»; «...хоч люди систематично недоїдали, все ж норму виробітку з них вимагали. Якщо вона не виконувалася, то весь робочий день не оплачувався...»; «Робота моя важка, а харчування дуже погане. Йдеш з роботи, а в очах темно, як було у полоні»; «Зараз я працюю в м. Сталіно на шахті, живемо як вільні, але така воля гірше неволі...»; «Важко переносити цей час і невідомо, коли ж буде нормальне життя...»; «Просив розрахунку - відмовили, тепер не знаю, яким чином вирватися звідси».

Фрагменти з листів робітників важкої промисловості рідним (1945-1947)

Висловте власне ставлення до фактів, з якими ви ознайомилися. Чи можна вважати плакати пропагандою радянської ідеології? Аргументуйте.

• 
  

• Підручники

• Розробки уроків

• Великі українці

• Історичні постаті

19 вересня 11 б -асинхронно

Історія України

Національно-визвольний рух у 1944-1950-х.

1. Боротьба ОУН та УПА на території України

З відступом нацистських окупантів Україна не здобула свободи. Це стало головною причиною опору радянській владі. Націоналістичний рух продовжував боротьбу «за створення Української самостійної соборної держави». Повстанці намагалися зберегти в краї свій вплив і збройні сили й перешкодити радянській владі утвердитися в Західній Україні. Провідники ОУН та УПА сподівалися, що після недалекої в часі поразки Третього рейху розгориться неминучий конфлікт між західними демократіями та СРСР, який завершиться його поразкою. Це створило б можливості для відродження Української держави.

Тому з відступом вермахту УПА розгорнула збройну боротьбу з радянською армією. Спершу вона мала досить масштабний характер. Сили УПА поділялися за територіальним принципом на УПА-Північ, УПА-Південь, УПА-Захід, активно оперуючи на територіях близько 150 тис. км2 з населенням майже 10 млн осіб. Підрозділи УПА (насамперед сотні та чоти) нараховували на той період близько 40 тис. бійців.

Наприкінці лютого 1944 р., натрапивши на засідку на сході від м. Рівного однієї із сотень УПА, був смертельно поранений командувач 1-го Українського фронту М. Ватутін. Проти повстанців було кинуто значні фронтові сили на чолі з маршалом Г. Жуковим. 24 квітня 1944 р. на околицях с. Гурби на Рівненщині відбулася битва, у якій узяло участь майже 30 тис. червоноармійців і 5 тис. упівців. Повстанці зазнали поразки, утративши до 2 тис. загиблими та 1,5 тис. полоненими.

Надалі, уникаючи прямих зіткнень з незрівнянно потужнішими фронтовими з’єднаннями, відділи УПА вступали у відкриті бої з невеликими гарнізонами, групами військовослужбовців, тиловими службами, здійснювали диверсії, улаштовували напади на районні центри, перешкоджаючи проводити трудові та військові мобілізації, заготовляти продовольство, запроваджувати мережу радянських органів влади.

Загалом від лютого 1944 р. до пізньої осені 1945 р. повстанці здійснили майже 6 тис. операцій проти радянських сил, а ті провели 27 тис. бойових операцій проти УПА. Отже, протягом перших 20 місяців протистояння за один день відбувалося не менше 500 сутичок. Разом з цим націоналістичне підпілля здійснило 14,5 тис. терористичних і диверсійних актів, унаслідок яких загинуло щонайменше 30 тис. осіб, уключаючи майже 4 тис. представників радянської влади, яка зі зброєю господарювала вдень, а вночі влада переходила до рук повстанців.

Історичне джерело

З наказу від 14 травня 1944 р. по 258-му Хабарівському охоронному полку, дислокованому в Західній Україні: «Ніхто не повинен ходити поодинці або без зброї; вантажні машини мусять їздити щонайменше по п’ять; з хат, розташованих поблизу штабу, мешканців бажано виселяти».

Ведучи важку боротьбу, повстанське керівництво не забувало й про демократизацію націоналістичного руху, розпочату в серпні 1943 р. третім надзвичайним Великим збором ОУН(б). Дуже важливим стало утворення Української Головної визвольної ради (УГВР) (11-15 липня 1944 р., с. Недільна, Самбірського р-ну Дрогобицької обл.), яка мала надпартійний та всеукраїнський характер. З 20 членів-засновників УГВР лише 6 були членами ОУН та УПА, 12 походило з Галичини, 2 представляли Волинь, 6 — Східну Україну. Президентом УГВР було обрано представника Наддніпрянщини Кирила Осьмака — члена Української Центральної ради (1917-1918), головою Генерального секретаріату та секретарем військових справ обрали Романа Шухевича. Так повстанське керівництво демонструвало, що, незважаючи на обставини збройної боротьби, прагне відійти від засад однопартійності та вождівства, запозичених від тоталітарних режимів.

Прагнучи заявити про себе на міжнародній арені та встановити контакти із західними союзниками, у жовтні 1944 р. УГВР відрядила до Німеччини делегацію, яка прагнула донести С. Бандері та Я. Стецьку своє нове бачення змісту національного руху.

2. «Велика блокада»

Протягом січня-квітня 1946 р. радянська влада провела широкомасштабну операцію під назвою «Велика блокада». У ній було задіяно майже 585 тис. солдатів, авіацію та бронетехніку. УПА втратила близько половини чисельності, проте зброї не склала. Зважаючи на погіршення в співвідношенні сил, УГВР у червні 1946 р. ухвалила рішення про поступову демобілізацію куренів і сотень і реорганізацію ядра УПА в невеликі чоти й рої до 40 і 10 бійців відповідно, здатних продовжувати боротьбу в підпіллі. Вони організовували саботаж колективізації, бойкот виборів, вели антирадянську пропаганду, здійснювали терористичні акти проти окупаційних посадовців та активістів.

Історичний факт

Одночасно командування УПА вдавалося й до таких форм діяльності, як збройно-пропагандистські рейди до сусідніх з УРСР держав. Так, улітку 1947 р. було здійснено рейд до Чехословаччини, улітку-восени 1947 р. — до Угорщини; узимку 1947-1948 рр. — до Східної Пруссії; у 1948 та 1949 рр. — до Румунії.

Протягом 1944-1947 рр. УПА проводила свої операції в Закерзонні — на українських етнічних землях Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя, які внаслідок радянсько-польських домовленостей потрапили до складу польської держави й зазнали цілеспрямованої полонізації.

Радянське керівництво постійно шукало засобів знищення повстанського руху. Війська блокували великі лісові масиви, де дислокувалися повстанці.

Знищуючи український повстанський рух, НКДБ створював т. зв. «конспіративно-розвідувальні спецгрупи». Їх використовували для перевірки запідозрених у зв’язках з ОУН та УПА, компрометації та розкладу українського підпілля. Діяльність таких формувань супроводжувалася численними провокаціями й жахливим терором: грабежами, катуванням, винищенням сіл.

Воїни УПА в горах Словаччини. Фото. 1947 р.

Історичний факт

На 20 червня 1945 р. в західних областях України під виглядом бандерівців уже діяло 156 спецгруп НКДБ загальною кількістю 1783 особи. Надалі їхнє число лише зростало. У доповідній записці військового прокурора Г. Кошарського «Про факти брутального порушення радянської законності в діяльності т. зв. спецгруп МДБ» від 15 лютого 1949 р. на ім’я М. Хрущова написано: «...для виявлення ворожого українсько-націоналістичного підпілля широко використовують т. зв. спецгрупи, що діють під виглядом бандитів “УПА”... Однак, як свідчать факти, груба провокаційна й нерозумна робота ряду спецгруп і допущені їхніми учасниками свавілля й насильство над місцевим населенням не тільки не полегшують боротьбу з бандитизмом, а, навпаки, ускладнюють її, підривають авторитет радянської законності... Дії т. зв. спецгруп МДБ мають яскраво уособлений бандитський, антирадянський характер і не можуть бути виправдані ніякими оперативними міркуваннями».

Масові репресії, депортації «антирадянських елементів», насильницька колективізація західноукраїнських сіл поступово звужували соціальну базу руху опору, унеможливлювали його матеріальну підтримку. Тому восени 1949 р. голова Генерального секретаріату УГВР, головнокомандувач УПА, генерал-хорунжий Р. Шухевич видав наказ про припинення діяльності УПА як бойової одиниці. Учасники УПА та підпілля ОУН перейшли до пропагандистської роботи й саботажу.

Загибель Р. Шухевича в березні 1950 р. призвела до помітного згасання національного спротиву. У травні 1954 р. було схоплено й останнього головнокомандувача УПА полковника В. Кука.

За статистикою радянських спецслужб, протягом 1954-1955 рр. в Україні було здійснено 156 терористичних актів і замахів, 94 підпали колгоспних будівель і будинків активістів, установлено понад 5,5 тис. випадків виготовлення й розповсюдження антирадянської літератури. У 1955 р. підпілля ОУН почало створювати нову мережу боївок. Спроби активізувати націоналістичне підпілля підштовхнули радянські спецслужби до вбивства в еміграції ідеолога українського націоналізму, професора Українського вільного університету в Мюнхені Л. Ребета (1957) і голови Проводу закордонних частин ОУН С. Бандери (1959).

Останню боївку УПА в Тернопільській області органи держбезпеки розгромили у квітні 1960 р. За підрахунками вчених, втрати ОУН та УПА в боротьбі з радянським тоталітаризмом становлять 155 108 осіб.

3. Ліквідація греко-католицької церкви в УРСР

Щоб позбавити антирадянський повстанський рух моральної та ідейної основи, викреслити релігію з духовного життя народу, радянська влада знищила Українську греко-католицьку церкву (УГКЦ). В умовах тривалої бездержавності УГКЦ була посередником між українцями й офіційною владою. Одночасно надавала національно-визвольному рухові духовну опору, надихала на національно-визвольну боротьбу. За століття свого розвитку вона стала розгалуженою й авторитетною духовною силою.

Історичний факт

На час приходу радянської влади УГКЦ складалася з 3040 парафій, духовної академії, 5 духовних семінарій, 127 монастирів, 4,3 млн вірян, утримувала 10 336 різних шкіл.

Йосип Сліпий під час арешту. 1945 р.

З приходом нової влади греко-католицька церква шукала шляхів для налагодження цивілізованих контактів. У жовтні 1944 р. митрополит А. Шептицький надіслав лист до радянського уряду, у якому висловив готовність до порозуміння. Однак 1 листопада 1944 р. митрополит помер. Щоб налагодити взаємоіснування та уникнути кровопролиття, його наступник — митрополит Йосип Сліпий — відрядив у грудні 1944 р. делегацію до Москви. Повноважні делегати УГКЦ запевнили московських посадовців, які відали справами релігії, що греко-католики сприятимуть миру й злагоді, дотримуватимуться радянських законів. Тим часом

Й. Сліпий звернувся до духовенства й віруючих із закликом «повернутися з неправильного шляху». Делегація УГКЦ передала 100 тис. крб у фонд Червоного Хреста. Сталінське керівництво пообіцяло, що не ставитиме церкві перешкод у її діяльності.

Однак уже на початку квітня 1945 р. радянські засоби масової інформації (ЗМІ) розпочали кампанію цькування УГКЦ, звинувачуючи її в підпорядкованості «профашистському» Ватикану, підтримці «буржуазно-націоналістичного підпілля», «пособництві гітлерівцям». Наступним кроком став арешт 10 єпископів на чолі з митрополитом Й. Сліпим. За короткий час було розгромлено митрополію, єпархіальні управління, освітні заклади, проведено арешти серед духовенства та монахів. Усього було заарештовано понад 2 тис. осіб.

Щоб якось узаконити свої дії, НКВС, затероризувавши декількох священиків УГКЦ, створив т. зв. «ініціативну групу», яка проголосила бажання розірвати унію з Римом і приєднатися до Російської православної церкви (РПЦ). 8-10 березня 1946 р. «ініціативна група» скликала Собор у храмі Св. Юра у Львові. На ньому були присутні 214 священиків і 19 світських осіб. Собор проголосив про скасування Брестської унії 1596 р. і «возз’єднання» УГКЦ з РПЦ.

Тисячі священиків на чолі з митрополитом Й. Сліпим, які не визнали рішень Собору, заслали в Сибір. Відповідно до силового сценарію від НКВС, було ліквідовано й греко-католицьку церкву Закарпаття, а незламного мукачівського єпископа Теодора Ромжу вбито. У серпні 1949 р. Московський патріархат проголосив «добровільне возз’єднання» мукачівської єпархії з РПЦ.

4. Операція «Захід»

Щоб послабити національно-визвольний рух у Західній Україні, радянська влада в 1944-1946 рр. уже здійснила каральні акції проти 37 тис. мирних мешканців, звинувативши їх у співпраці та співчутті повстанцям, однак партійне керівництво УРСР вимагало продовження репресій.

Операція «Захід» — найбільша каральна акція з депортації членів родин і родичів членів ОУН та УПА, що була проведена частинами Червоної армії та НКВС у жовтні 1947 р. з метою ослаблення соціальної бази українського повстанського анти радянського руху в Західній Україні.

Діти — жертви операції «Захід». Фото. 1947 р.

Найбільша депортація мешканців Західної України відбулася в жовтні 1947 р., увійшовши в історію під назвою «операція “Захід”». Вона була підготовлена й проведена в режимі надзвичайної таємності за всіма правилами військової операції протягом 21-31 жовтня 1947 р. Її жертвами стали не лише дорослі, але, як і вимагала інструкція, «неповнолітні члени сімей повстанців та їхні близькі родичі, які проживають спільно». За 10 днів на спецпоселення було виселено майже 78 тис. українців, уключаючи майже 25 тис. дітей.

Перевезення в «табірні райони» здійснювали в нелюдських умовах у переповнених вагонах, за відсутності опалення, туалетів, майже без харчування. Багато людей дорогою помирали, решта приїздили виснаженими, хворими на дистрофію, тиф тощо. З осені 1944 р. до 1951 р. із Західної України на північ РРФСР, у Сибір, на Далекий Схід і в Казахстан було депортовано понад 203 тис. осіб — учасників і прихильників українського повстанського руху.

Історичний факт

За проведення цієї операції радвлада нагородила 1708 осіб, з них: орденом бойового Червоного Прапора — 49, орденом Вітчизняної війни І ступеня — 193, орденом Вітчизняної війни II ступеня — 272, орденом Червоної Зірки — 572, медаллю «За відвагу» — 523, медаллю «За бойові заслуги» — 99 осіб.

Громадськість дізналася про операцію «Захід» — найбільш масову каральну акцію з депортацій мешканців Західної України — лише в 1990-х роках.

5. Українці в повстаннях у таборах ГУТАБу (ГУЛАГу)

Нескорені українці. Збройна перемога радянської влади над українським національно-визвольним рухом у Західній Україні виявилася, зрештою, однією з тих піррових перемог, які призвели до падіння однієї з опор сталінізму — системи концентраційних таборів СРСР — ГУТАБу (ГУЛАГу). Тут радянська влада не лише ізолювала всіх борців і незгодних з нею, а й фізично знищувала їх, застосовуючи нелюдські умови утримання та виснажливу рабську працю.

Жінки-політв’язні на роботі в копальнях. Фото. 1950-і роки

Потрапивши до концтаборів, воїни УПА та підпільники ОУН не зрадили свої ідейні переконання й релігійні ідеали. Маючи досвід боротьби з ворогом, у сотні разів сильнішим за них, вони не падали духом, не втрачали гідність українців до останнього подиху. На відміну від пересічного населення СРСР, вояки- й підпільники-українці захищали свої громадянські права й навчали співтабірників відстоювати їх навіть у нелюдських умовах.

Історичне джерело

Бранець ГУТАБу (ГУЛАГу), російський націоналіст і письменник О. Солженіцин визнавав, що перша хвиля спротиву в концтаборах була започаткована українськими повстанцями. «Для всього руху українці всюди зробили дуже багато, саме вони зрушили віз. Дубівський етап (етап, з яким приїхали вояки ОУН) привіз до нас бацилу бунту. Молоді, сильні хлопці, узяті з партизанської стежки, вони... роздивилися, жахнулися цієї сплячки та рабства — і потягнулися до ножа».

Захищаючись від свавілля адміністрації та криміналітету, українські повстанці створювали підпільні організації, насамперед з метою збереження життя членів ОУН і воїнів УПА. У смертельних сутичках вони перемогли кримінальників і встановили свій контроль у таборах. Уцілілі злочинці та таємні агенти панічно тікали під захист охорони з благаннями про порятунок. Підпільники надавали матеріальну та моральну допомогу в’язням, які потрапляли до бараку з посиленим режимом, налагоджували виготовлення холодної зброї. Освічені писали статті, бюлетені, брошури — т. зв. «захалявну літературу». Іноді конспіративно організовували просвітницькі й історичні лекції.

Через ці причини політв’язнів стали утримувати в особливих таборах. Це звільнило їх від постійних конфліктів з кримінальними злочинцями. Захищаючи свої людські та громадянські права, упівці використовували різні форми опору. Це були відмова від роботи, масові голодування, мітинги та збори для висловлення вимог, написання скарг і заяв до радянського уряду.

Повстання в концтаборах. Найбільш трагічними й водночас героїчними стали повстання, організаторами й учасниками яких виступили українські політичні в’язні.

Як відомо, квітнева амністія 1953 р. не поширилася на політичних в’язнів, хоча після смерті Сталіна вони очікували пом’якшення табірного режиму та перегляду своїх справ. їхнє становище лише погіршувалося. Табірна адміністрація всіляко намагалася продемонструвати політичним міцність режиму ув’язнення. Розчарування й обурення стали причинами того, що українські повстанці разом з членами антирадянського руху опору з Балтійських країн розпочали т. зв. «зеківську революцію» — повстання політичних в’язнів особливих таборів. Найпотужнішими стали повстання в Горлагу 1953 р. (Норильськ, РРФСР); у Річлагу 1953 р. (Воркута, РРФСР); у Степлагу 1954 р. (Кенгір, Казахстан).

Територія Мінлагу. Фото. 1955 р.

Першим повстав Горлаг, 60-80 % якого становили українці. Виступ розпочався 26 травня 1953 р. Приводом стала смерть молодого в’язня Омеляна Софроника, який наблизився до дротяної огорожі табору, щоб поспілкуватися зі своєю дівчиною — ув’язненою із сусіднього жіночого табору.

Історичне джерело

Приводом до виступу Степлагу теж стало невиправдане застосування зброї. На Великдень 1954 р. паралельними дорогами проходили колони дівчат і хлопців, переважно українців. Незважаючи на лайку конвою та гавкіт собак, хлопці гукнули: «Христос воскрес!», — а дівчата дзвінко відповіли: «Воістину воскрес!» Конвоїр випустив автоматну чергу в чоловічу колону. 13 чоловік було вбито відразу, п’ятеро з 33 поранених померли згодом. Звістка про розправу стала початком визрівання масштабного повстання.

Основною формою протесту проти нелюдського режиму стала відмова виходити на роботу. Це відчутно позначалося на «соціалістичній економіці», однією з підвалин якої була рабська праця в’язнів ГУТАБу (ГУЛАГу). Повстанці розуміли, що їхні табори звідусіль оточені внутрішніми військами, тому збройна боротьба приречена на поразку. В’язні використовували холодну зброю лише для боротьби з кримінальними злочинцями, яких підтримувало табірне начальство.

Витіснивши, ціною багатьох смертей та поранень, охорону за межі таборів і припинивши роботу, вони домагалися зустрічі з московським керівництвом, щоб принципово вирішити питання про застосування рабської праці та здобуття свободи внаслідок перегляду сфабрикованих вироків. Щоб пришвидшити прибуття комісій, повстанці оголошували масове голодування, витримуючи його по 7-10 діб.

Історичний факт

Щоб роз’яснити мету виступів солдатам охорони та мешканцям навколишніх поселень, повстанці виготовляли тисячі листівок і розповсюджували їх за допомогою повітряних зміїв. Інженери Степлагу налагодили автономне електроживлення, а з деталей рентгенівського апарата виготовили радіопередавач, намагаючись розповісти про повстання в Кенгірі всьому світу.

Очікуючи на приїзд московських перемовників, повстанці налагоджували «табірне самоврядування». У зонах, ушановуючи пам’ять про загиблих, були вивішені чорні прапори та гасла, написані українською: «Або смерть, або життя!», «Вугілля — Батьківщині, нам — свободу!»

Організатори виступів намагалися не дати жодної можливості табірній адміністрації для застосування сили. Тому повстанці підтримували зразковий порядок, чітко дотримувалися розпорядку дня, не вчинили жодної спроби втечі тощо. Вимоги в усіх таборах були подібні. Першу групу становили вимоги гуманістичного характеру: скасувати особливий та каторжний режими утримання, номери на одязі, обмеження на листування з родичами, дозволити зустрічі з ними, покращити харчування, побутові умови, медичне обслуговування, звільнити жінок, хворих, людей похилого віку, іноземців вивезти на батьківщину.

Друга група — вимоги політичного змісту: переглянути справи політв’язнів і поширити на них амністію, припинити свавілля табірної адміністрації, покарати винних за злочини проти в’язнів, скасувати режимні особливі та каторжні табори. Економічні вимоги стосувалися запровадження 8-годинного робочого дня, нарахування заробітної платні, можливості пересилати її родинам, дотримання безпеки праці тощо.

Коли радянське керівництво зрозуміло, що повстанці не погодяться на часткове задоволення економічних вимог, проти них було застосовано зброю.

Історичне джерело

У Річлазі табірна адміністрація вирішила розігнати повстанців струменями води з пожежної машини: «Проте не встигли вони розмотати шланги й пустити воду, Рипецький подав сигнал рукою — і в’язні пішли вперед. Вони викинули машину за ворота, як дитячу іграшку. Солдати дали залп у натовп. Але ми стояли, зчепившись руками, і спочатку ніхто не впав, хоча багатьох убили або поранили, пролунав другий залп, за ним — третій, четвертий. Потім запрацювали кулемети».

Під час придушення повстань гинули сотні в’язнів, ще більше зазнавали поранень. Найбільше, понад 700, загинуло в Кенгірі. У розправі над повстанцями Степлагу застосували 5 танків, 3 пожежні машини. Солдати добивали поранених, а організаторів розстрілювали.

Повстання в ГУТАБі (ГУЛАГу) позначилися на житті всіх мешканців СРСР. Невдовзі радянське керівництво змушене було засудити злочини доби сталінізму й пом’якшити тоталітарний режим. Настала «відлига», плодами якої в Україні скористалася патріотична творча молодь 1960-х років, продовживши новий етап боротьби.

Запитання та завдання

• 1. Розтлумачте поняття «велика блокада», «операція Захід».

• 2. Чому в’язні ГУТАБу (ГУЛАГу) називали своїх охоронців «сталінсько-беріївськими канібалами»?

• 3. Визначте причини й охарактеризуйте форми народного опору радянській владі.

• 4. З’ясуйте причини й проаналізуйте прояви демократизації Українського визвольного руху 1944-1950-х років.

• 5. Поясніть причину конфлікту в керівництві ОУН(б), що виник після 1943 р. Порівняйте його з причинами конфлікту 1940 р.

• 6. Радянська влада отримала збройну перемогу над ОУН та УПА завдяки перевазі в чисельності й озброєнні. Доведіть, що духовно перемогти українських патріотів їм так і не вдалося.

• 7. Використовуючи текст підручника й інтернет-ресурси, підготуйте розповідь про одне з трьох повстань у ГУТАБі (ГУЛАГу).

• 8. Підготуйте розповідь про спроби митрополитів УГКЦ А. Шептицького та Й. Сліпого не допустити державного терору проти мирного населення західноукраїнських областей.

12 вересня 11 б -асинхронно

Історія України

Тема:Україна в системі міжнародних відносин

5 вересня 11 б -асинхронно

Всесвітня історія

Тема: Зміни у світі внаслідок Другої світової війни

Тема. Зміни у світі внаслідок Другої світової війни. ООН.

Мета: охарактеризувати останні періоди Другої світової війни, діяльність антигітлерівської коаліції;    Розглянути рішення Ялтинської та Потсдамської конференцій; Визначити наслідки Другої світової війни; І    Розвинути вміння порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати історичні події і явища з позиції загальнолюдських цінностей.    Виховувати неприйняття війни як способу дипломатії.

Очікувані результати

Після цих уроків учні зможуть:

• показувати на історичній карті основні театри воєнних дій, місця основних битв, умови повоєнних мирних договорів;

• визначати причини, характер, періодизацію, наслідки Другої світової війни;

• давати оцінку відкриттю Другого фронту в Європі, Голокосту, атомному бомбардуванню Хіросіми і Нагасакі, Нюрнберзькому та Токійському процесам над воєнними злочинцями, створенню ООН;

• давати характеристику діяльності визначних діячів: В. Черчилля, Й. Сталіна, Ф. Рузвельта, Г. Трумена;

• тлумачити та застосовувати поняття й терміни: Друга світова війна, Другий фронт, «Велика трійка», колабораціонізм, корінний перелом, ООН, Нюрнберзький процес, Токійський процес.

Хід уроку

 АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда

1. Які території були звільнені військами союзників 1943 р.?

2. Укажіть основні напрямки наступальних операцій радянських військ 1944 р. та оцініть їх наслідки.

 МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Якщо капітуляція Італії започаткувала розпад ні­мецького союзницького блоку поклала, то в результаті виходу Ра­дянської армії на західні рубежі СРСР і перенесення її бойових дій у Центральну і Східну Європу цей блок був приречений на остаточ­ний розпад. Важливу роль у визволенні країн і народів Європи від нацизму відіграли й війська інших членів антигітлерівської коа­ліції.

 СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Робота по складанню таблиці "Антигітлерівські конференції"

1. Ялтинська конференція. Поразка Німеччини.

На початку 1945 р. нацистське керівництво Німеччини було ще сповнене рішучості продовжувати боротьбу. У країні була проведена серія „тотальних" мобілізацій. У ході однієї з них, ще влітку 1944 р. призовний вік був знижений до 17,5 до 16 років, почалося формування ополчення з людей похилого віку і підлітків, а  Загострення економічної кризи Німеччини (втрата індустріальних центрів у Сілезії та Рурі, сільськогосподарської бази у Східній Пруссії, перестали надходити сировина і продовольство з Румунії, Болгарії, Угорщини).

Вісло-Одерська операція - радянські війська вступили на територію Німеччини і зупинилися за 60 км від Берліна. На тлі цього наступу відбулася нова зустріч „великої трійки" (США, СРСР, Великобританія).

4 лютого 1945 р. - Кримська (Ялтинська) конференція (И. Сталін, Ф. Рузвельт, У. Черчілль, міністри закордонних справ трьох держав).

Мета конференції: координація дій союзників, їхніх збройних сил на заключному етапі Другої світової війни. Обговорювались питання про післявоєнний устрій світу й основні принципи міжнародних відносин в мирний час.

Основні рішення Кримської конференції:

1. Союзники ставили за мету домогтися беззастережної капітуляції Німеччини, після чого всю Німеччину і „Великий Берлін" планували розділити на чотири зони окупації - радянську, американську, британську і французьку - та управляти на основі угоди „Про контрольний механізм у Німеччині".

2. Лідери трьох країн прийняли рішення роззброїти і розпустити німецькі збройні сили, ліквідувати воєнну промисловість Німеччини або встановити контроль над нею, а також притягнути до відповідальності всіх військових злочинців, викоренити нацизм і всі пов'язані з ним організації.

3. Радянська делегація виступила з ініціативою про виплату Німеччиною репарацій у сумі 20 млрд. доларів (з них 10 млрд. - СРСР) для часткового відшкодування збитків країнам антигітлерівської коаліції. На конференції була створена комісія, якій доручалася розробка докладного репараційного плану.

4. Конференція ухвалила постанову скликати 25 квітня 1945 р. у Сан-Франциско (США) Установчу конференцію Організації Об'єднаних націй. Учасниками конференції могли стати всі держави, що оголосили війну Німеччині та Японії до 1 березня 1945 р.

5. На конференції була прийнята Декларація про звільнену Європу, у якій передбачалося узгодження політики трьох держав ї їхні спільні дії у вирішенні політичних і економічних проблем звільненої Європи на демократичних принципах.

6. Радянський Союз підтвердив обіцянку вступити у війну проти Японії через 2 - З місяці після закінчення війни в Європі. Були обговорені і політичні умови вступу СРСР у війну проти Японії, у тому числі повернення СРСР Курильських островів.

На початку 1945 р. союзні армії широким фронтом вийшли до кордонів Німеччини і готувалися до вирішального наступу. У цій ситуації керівництво нацистської Німеччини сподівалось головним чином на розкол антифашистської коаліції та сепаратний мир з Великобританією та США. Його задум зводився до того, щоб завзятою обороною затримати радянські війська, виграти час ї знайти шлях до угоди з Великобританією ї США.

Прихід до влади в країнах Центральної та Східної Європи прокомуністичних і прорадянських урядів призвів до посилення протиріч між керівництвом США і Великобританії та СРСР. Черчілль вважав за необхідне випередити війська Червоної Армії та силами союзних військ оволодіти Берліном, Віднем та Прагою.

8 лютого 1945 р. англо-американські війська під командуванням Д. Ейзенхауера перейшли в наступ на Західному фронті, форсували Рейн і на початок квітня оточили нацистів у районі Руру.

Берлін був останнім центром опору нацистської Німеччини. На початок квітня 1945 р. гітлерівське командування зосередило біля столиці всі основні сили, що залишилися: близько 1 млн. чоловік, понад 10 тис. гармат і мінометів, 1,5 тис. танків і штурмових гармат, 3,3 тис. бойових літаків.

 Радянські сили: у складі трьох фронтів (1-й Білоруський, Г. Жуков, 2-й Білоруський, К. Рокосовський, 1-й Український, І. Конєв) - 2,5 млн. чол., понад 41 тис. гармат і мінометів, понад 6,2 тис. танків і самохідних установок, 7,5 тис. бойових літаків.

16 квітня 1945 р. - початок Берлінської операції. На 25 квітня столичне угруповання супротивника було оточено.

На р. Ельба, у районі м. Торгау, зустрілися війська союзних армій - частини 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту і частини 1-ї американської армії, що наступали із Заходу (зустріч на Ельбі). Таким чином, гітлерівські армії, що діяли в Північній і Південній Німеччині, опинилися відрізаними одна від одної.

Робота з історичними джерелами

• Опрацюйте наведені джерела, зробіть висновки про характер та значення

Берлінської операції.

1. Маршал В. Чуйков

«Ми розуміли, що там, у центрі Берліна, зарилися у кам’яних руїнах не просто солдати, що там зосередилися фашистські маніяки, злочинці, у яких руки по лікоть у крові. їм було байдуже, де помирати - у Берліні під кулями радянських військ чи з лави підсудних іти на смертну кару».

2. Генерал Дж. Маршалл, начальник штабу армії США

«Своєю перемогою у Берлінській операції радянські війська завдали блискавичного удару по гітлерівській воєнній машині. Втративши головний військовий, економічний і політичний центр, Німеччина була позбавлена можливості чинити опір... Штурм столиці нацистської Німеччини - одна з найскладніших операцій радянських військ у ході Другої світової війни».

3. Маршал Г. Жуков

«Боротьба за Берлін ішла не на життя, а на смерть. Із глибин матінки Росії… прийшли сюди наші люди, щоб завершити справед­ливу війну з тим, хто зазіхнув на свободу їхньої Батьківщини… Всі прагнули вперед… щоб здійснити важливу справу - встановити Прапор Перемоги у Берліні».

30 квітня 1945 р. - Гітлер покінчив життя самогубством у своєму берлінському бункері.

2 травня битва за Берлін закінчилася повною перемогою радянських військ.

Штурм Берліна і його падіння означали кінець „третього рейху". На Заході капітуляція незабаром прийняла масовий характер. Ллє на багатьох ділянках радянсько-німецького фронту німецько-фашистські війська продовжували чинити запеклий опір.

Мета створеного після самогубства Гітлера уряду К. Деніца: не припиняючи боротьби проти Червоної армії, укласти угоду про „часткову капітуляцію" із США і Великобританією.

7 травня 1945 р. генерал Йодль підписав у ставці Ейзенхауера в Реймсі (Франція) умови капітуляції, що набирала сили 9 травня 1945 р. в 00 год. 01 хв. Однак радянський уряд виразив категоричний протест проти цього однобічного акта, тому союзники погодилися вважати його попереднім протоколом капітуляції.

8 травня 1945 р. в передмісті Берліна Карлхорсті представники німецького верховного командування на чолі з генералом В. Кейтелем підписали Акт про беззастережну капітуляцію збройних сил нацистської Німеччини. Капітуляція була прийнята Маршалом Радянського Союзу Г. Жуковим разом із представниками США, Великобританії та Франції.

На ознаменування перемоги над фашистською Німеччиною в Москві на Червоній площі 24 червня 1945 р. було проведено парад, який увійшов в історію як Парад Перемоги. Марш зведених полків фронтів завершила колона солдатів, які кинули до підніжжя Мавзолею Леніна 200 прапорів розгромлених фашистських армій. Командував парадом Маршал Радянського Союзу К. Рокосовський, приймав парад заступник Верховного Головнокомандуючого Маршал К. Жуков.

2. Потсдамська конференція та її рішення. Розгром Японії.

17 липня 1945 р. - у передмісті Берліна Потсдамі відкрилася конференція керівників СРСР, США і Великобританії (Й. Сталін, Г. Трумен, У. Черчілль (з 28 липня - К. Еттлі) + міністри іноземних справ, військові радники.

Рішення конференції:

1. Головне місце займало питання, пов'язане з денацифікацією, демілітаризацією і демократизацією післявоєнної Німеччини.

2. Верховна влада і Німеччини буде здійснюватись головнокомандуючими окупаційними силами СРСР, США, Великобританії та Франції.

3. 3. Оголошувалися головні цілі окупації Німеччини:

4. Повне роззброєння і демілітаризація Німеччини, включаючи розпуск усіх сухопутних, військово-морських і військово-повітряних сил країни, ліквідацію всієї військової промисловості чи встановлення повного контролю над нею.

5.  Денацифікація всього політичного життя Німеччини, у тому числі розпуск нацистської партії та її філій, СС, гестапо, усіх нацистських військових організацій, активні члени НСДЛГІ знімалися з відповідальних посад.

6. Скасування всіх нацистських законів; німецькому народу надавалася можливість здійснити реконструкцію життя на мирній і демократичній основі; дозволялася і заохочувалася діяльність усіх демократичних партій і вільних профспілок.

7.  Передача суду всіх військових злочинців.

8. Демократизація системи правосуддя і місцевого самоврядування.

9. 4.Було підтверджено право народів, які постраждали від німецької агресії на одержання репарацій.

10. 5.Західний кордон Польщі встановлювався по лінії Одер - Західний Нейсе. Польщі передавалася частина Сх. Прусії та м. Гданськ. СРСР передавалися м. Кенігсберг і суміжна з ним територія Сх. Прусії.

11. 6.Засновано Раду міністрів закордонних справ п'яти держав (СРСР, США, Великобританія, Франція, Китай), на яку була покладена підготовка текстів мирних договорів з колишніми союзниками Німеччини - Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною, Фінляндією.

12. 7. Намір віддати під суд міжнародного військового трибуналу головних військових злочинців.

13. 2 серпня 1945 р. - завершення роботи Потсдамської конференції. До її
    рішень приєднався уряд Франції.

Німецьке питання

Польське питання

Японське 

питання

Питання створення міжнародної організації та інші

Кримська конференція (4-11 лютого 1945 р.)

1. Визначено зони майбутньої окупації Німеччини військами СРСР, Великої Британії і Франції. Берлін - особливий район, який мали окупувати війська чотирьох держав.

2. Управління Німеччиною - Контрольна Рада союзників (головнокомандувачі окупаційних військ).

3. Німеччина мала сплатити 20 млрд дол. репарацій.

4. Домовленість про роззброєння та розпуск збройних сил Німеччини

1. Західний кордон Польщі визначали по річках Одеру і Нейсе. Західна Україна і Західна Білорусія залишалися у складі СРСР.

2. СРСР погоджувався визнати польський Тимчасовий уряд національної єдності

СРСР зобов’язувався вступити у війну з Японією не пізніше як через три місяці після розгрому Німеччини за умови повернення Південного Сахаліну, Курильських островів, прав на оренду Порт-Артура і спільну з Китаєм експлуатацію залізниць у Маньчжурії

1. Рішення про скликання установчої конференції ООН для вироблення Статуту організації.

2. Прийнято «Декларацію про визволення Європи» з метою узгодження своїх дій союзними державам

Потсдамська конференція (17 липня - 2 серпня 1945 р.):

1. Узгоджені й ухвалені загальні принципи окупаційної політики: денацифікація, демілітаризація, демократизація, декартелізація. Створення Міжнародного трибуналу для покарання головних воєнних злочинців.

2. СРСР передавали території колишньої Східної Пруссії з містом Кенігсбергом

Відповідно до Ялтинської 

конференції

Підтверджували умови вступу СРСР у війну з Японією

Створення постійного органу - Ради міністрів закордонних справ (США, СРСР, Великої Британії, Франції, Китаю) для узгодження питань, які становлять спільний інтерес

Розгром   Японії.

3 початку 1945 р. японська армія зосередилася лише на обороні
метрополії та найближчих підступів до неї.

26 липня 1945 р. США, Великобританія та Китай пред'явили Японії ультиматум, вимагаючи негайної беззаперечної капітуляції; однак його було

відхилено. Це послужило формальним приводом для атомного бомбардування японських міст.

Використовуючи зброю величезної руйнівної сили, адміністрація США прагнула здійснити політичний тиск на СРСР і покінчити з Японією, ще до вступу у війну Радянського Союзу.

6 серпня 1945 р. - бомбардування Хіросіми: 80 тис. убитих, 40 тис.

поранених. Зруйновано 2/3 будинків міста, 52 з 55 лікарень. В наступні тижні загинули ще 12 тис. чоловік.

8 серпня 1945 р. - СРСР почав нас гуп на позиції японських військ у

Маньчжурії. План операції передбачав оволодіння Південним Сахаліном і Курильськими островами, звільнення Північно-Східного Китаю та Північної Кореї. Головний удар радянських військ направлявся проти Квантунської армії.

9 серпня 1945 р. бомбардування Нагасакі. Загинули 25 тис. чоловік.

2 вересня 1945 р. - у Токійській затоці на борту американського лінкора Міссурі" Японія підписала Акт про капітуляцію.

Сахалін і Курильські острови передавались СРСР. Його війська окупували Маньчжурію і Північну Корею. Японські острови переходили під повний контроль армії США. Друга світова війна скінчилася.

Учитель. СРСР 5 квітня заявив про розрив договору про ней­тралітет з Японією, а 9 серпня 1945 р. вступив у війну з Японією. На Далекий Схід було перебазовано 4 армії чисельністю 1,5 млн. осіб.

Головний удар був спрямований проти Квантунськоі армії, роз­ташованої в Маньчжурії. Внаслідок Маньчжурської операції Квантунська армія була розгромлена. Було знищено (за різними дани­ми) від 21 тис. до 83 тис. японців та взято в полон від 640 тис. до

2   млн. солдатів і офіцерів японської армії. Втрати радянської сторо­ни становили 9-20 тис. осіб.

Капітуляція армії почалась 20 серпня.

Робота з підручником

За текстом підручника учні складають хроніку війни з Японією.

Хроніка війни з Японією

5 квітня 1945 р. - денонсування радянським урядом пакту про нейтралітет з Японією.

6 та 9 серпня 1945 р. - ядерне бомбардування СІЛА японських міст Хіросіма та Нагасакі.

8 серпня 1945 р. - початок бойових дій радянських військ під ко­мандуванням О. Василевського проти Квантунськоі армії Японії.

14 серпня 1945 p. - рішення японського уряду про капітуляцію.

1 вересня 1945 р. - висадження радянського десанту на півдні Курильської гряди.

2 вересня 1945 р. - підписання Акта про беззастережну капі­туляцію Японії.

Після капітуляції Японії завершилася Друга світова війна.

Робота над поняттями

Капітуляція - припинення війни та визнання себе пе­реможеним на умовах, запропонованих переможцем.

Демілітаризація - роззброєння.

Денацифікація - заборона нацистської партії.

Декартелізація - заборона монополістичних об’єд­нань.

 Підсумки та уроки Другої світової війни.

Воєнний розгром агресивного блоку Німеччини, Італії та Японії, що відкрито претендували на переділ світу та його уніфікацію. Фашизм як суспільна система, альтернативна і демократії, і комунізму був знищений. Нищівний удар був завданий по колоніальній системі.

Війна тривала б років, ареною боротьби стали території 40 країн Європи, Азії й Африки. У війну було втягнуто понад 60 держав світу з населенням близько 2 млрд. чоловік. У лавах армій ворогуючих країн знаходилось 110 млн. чол.

Людські втрати. У ході Другої світової війни загинуло понад 65 млн. чол.: 27 млн. на полі бою, 12 млн. у концтаборах, 2 млн. учасників партизанського руху, 1,5 млн. від бомбардувань, 12 млн. від голоду та епідемій.

СРСР       

27 млн. чол.

Німеччина

13 млн. чол.

Японія

2,5 млн. чол.

Франція

600 тис. чол.

Італія

500 тис. чол.

Великобританія шпан і я

370 тис. чол.

США

300 тис. чол.

Матеріальні втрати: 4 трлн. Доларів. Частка воєнних витрат у національному доході становила: США - 43,4%, Великобританія - 55,7%, Німеччина - 67,8%, Японія - 49,7%, СРСР - 55%.

Особливих матеріальних втрат зазнало господарство СРСР. Вони склали майже 41% втрат усіх країн, що брали участь у війні. Загарбники повністю або частково спалили або знищили 1710 міст і селищ, понад 70 тис. сіл, зруйнували близько 32 тис. великих і середніх підприємств.

Зміни у світі внаслідок Другої світової війни. Політичні, економічні та соціальні наслідки Другої світової війни для народів світу

Робота з інформаційними ресурсами

• Опрацювати статистичний матеріал і зробити висновки.

Людські втрати

Країна

Втрати

Країна

Втрати

СРСР

27 млн осіб

Польща

4-6,6 млн осіб

США

297 тис. осіб

Югославія

1,7 млн осіб

Англія

335 тис. осіб

Китай

Близько 20 млн осіб

Франція

373 тис. осіб

Німеччина

13 млн осіб

Бельгія

100 тис. осіб

Італія

373 тис. осіб

Нідерланди

256 тис. осіб

Японія

2,23 млн осіб

Норвегія

13 тис. осіб

Фінляндія

90 тис. осіб

Фінансові втрати у Другій світовій війні (млрд. дол.)

Запитання

1. Яка країна зазнала найбільших втрат серед мирного населення (%)?

2. Яка країна зазнала найбільших військових втрат (%)?

Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини.

Робота з картою

Учитель показує територіальні зміни згідно з договорами:

Італія передавала Франції невеликі території (цей процес дістав назву «вирівнювання території кордону», і він стосувався гірських кордонів).

Італія передавала Югославії півострів Істрія, півострів Пелла-Гоза, східну частину Юлійської Крайни.

Італія віддавала Греції Додеканеські острови.

Італія втрачала всі свої права на колишні колонії Еритрею, Лівію і частину Сомалі.

Угорщина передавала СРСР Закарпатську Україну, Румунії - Північну Трансільванію, невеликі території на користь Чехословаччини.

Румунія погодилась передати СРСР Північну Буковину і Бессарабію. Кордони Болгарії залишались незмінними.

Із Фінляндією встановлювали кордони, зумовлені договором 1940 р. (після війни СРСР і Фінляндії 1939-1940 рр.). СРСР анексував область Петсамо, тим самим Фінляндія втрачала вихід до Північного Льодовитого океану, а СРСР отримував кордон із Норвегією.

Австрія залишалась поділеною на зони окупації.

Зміни у світі внаслідок Другої світової війни:

1. Найпотужнішою в економічному відношенні державою світу стали США (відрізнялися стабільною демократичною системою).

2. У СРСР перемога у війні призвела до зміцнення позицій сталінського тоталітарного режиму.

3. Помітно ослабнули позиції у світі Великобританії та Франції. До числа великих держав почали відносити Китай.

4. У Німеччині, Італії, Японії досить швидкими темпами почав здійснюватись перехід від тоталітаризму до демократії, до економічного процвітання.

СРСР і США стали „наддержавами", навколо яких стали об'єднуватись союзники. Ці держави визначали характер політичних рішень у світовому масштабі.

  Створення ООН

Учитель. Головні проблеми зі створення всесвітньої органі­зації безпеки було узгоджено в 1944 р. в Думбартон-Оксі (США). Учасники: США, СРСР, Великобританія, Китай. Положення кон­ференції було покладено в основу Статуту ООН.

Зміни в розподілі сил після Другої світової війни вимагали ство­рення Міжнародної організації для підтримання й зміцнення миру та безпеки.

25 квітня - 26 червня 1945 р. відбулася установча конференція Організації Об’єднаних Націй у Сан-Франциско.

24 жовтня 1945 р. - набуття чинності Статуту ООН, який під­писали 50 країн світу.

Метою діяльності організації стало підтримання й зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між дер­жавами світу.

Головні органи ООН (штаб-квартира знаходиться у Нью-Йорку):

Генеральна Асамблея (ГА),

Рада Безпеки (РБ),

Секретаріат (Генерального секретаря обирає Генеральна Асамб­лея за рекомендацією Ради Безпеки терміном на 5 років),

Міжнародний Суд,

Економічна і Соціальна Рада;

Рада з Опіки.

Рада Безпеки має 5 постійних членів і 10 «не постійних».

Генеральна Асамблея збирається 1 раз на рік, з вересня по гру­день.

Робота з історичним документом

Документ

«Долі жінки в роки війни не позаздриш. Жінка, ніжна, пре­красна, самою природою створена для любові, для виконання ве­ликої місії матері, жінка, що поєднала у собі «і багатство, і життя, і сльози, і любов», була вимушена взяти до рук зброю! Дівчата, учо­рашні школярки, на тендітних плічках своїх серед розривів снаря­дів виносили з бою поранених бійців. Дівчатка цілодобово просто­ювали біля верстатів і не розгинали спини на колгоспних полях. Не могли, не мали права «інженери людських душ» пройти повз ці по­дії. Всі наші відомі письменники торкнулися у своїй творчості теми війни, але кращі зі створених здобутків належать письменникам - фронтовикам, що не з чуток знають про війну».

…Пішла з дитинства в брудну теплушку, / в ешелон піхоти, у санітарний взвод. (Ю. Друніна)

«Здавна вважається, що війна - суто чоловіча справа. І «нехай жінка жінкою буде». Але як могли «мати, і дружина, і сестра» уси­діти в будинку, коли сини, чоловіки, брати йшли й не верталися? Білоруська письменниця С. Олексійович створила документальну повість «У війни - не жіноче обличчя», записавши спогади жінок, що пройшли війну. Зібрані оповідання створюють образ вини, зви­нувачують фашизм у тому, що «…жінці довелося стати солдатом», у тому, що «жінка вбивала».

Завдання

Висловіть судження щодо зміни ролі чоловіка і жінки в умовах війни.

►         Нюрнберзський та Токійський процеси над воєнними злочинцями

З 20 листопада 1945 р. до 1 жовтня 1946 р. тривав судовий про­цес над нацистами у місті Нюрнберг. За рішенням трибуналу 12 під­судних було засуджено до страти через повішення, трьох - до до­вічного ув’язнення, четверо отримали різні терміни ув’язнення.

Із 3 травня 1946 р. до 12 листопада 1948 р. Міжнародний три­бунал у місті Токіо розглянув справи 28 головних японських зло­чинців. Семеро з них були засуджені до смертної кари через пові­шення.

10 лютого 1947 р. було підписано мирні договори з колишніми союзниками Німеччини. Структура договорів була аналогічна для всіх країн. Вони складалися з блоків.

Політичний блок

Зміст блоку - підготовка країн до демократичних перетворень і заборона нацистських організацій у цих країнах.

Військовий блок

Було вирішено, що протягом 3 місяців, війська, що окупували ці країни, мали бути з них виведені. Для кожної країни окремо ви­значалися кількість і якісний склад збройних сил. Наприклад, чи­сельність армії Італії обмежувалася 250 тис. солдатів і офіцерів.

Територіальні постанови

Італія передавала Франції невеликі території (цей процес отри­мав назву «вирівнювання території кордону» і стосувався гірських кордонів).

Італія передавала Югославії півострів Істрія, півострів Пелла- Гоза, східну частину Юлійської крайни.

Італія віддавала Греції Додеканезькі острови.

Італія втрачала всі свої права на колишні колонії Еритрею, Лі­вію і частину Сомалі.

Угорщина передавала СРСР Закарпатську Україну, передавала Румунії Північну Трансільванію, невеликі території на користь Че- хословаччини.

Румунія погодилась на передання СРСР Північної Буковини і Бессарабії.

Кордони Болгарії залишались незмінними.

Із Фінляндією встановлювались кордони, обумовлені догово­ром 1940 р. (після війни СРСР і Фінляндії 1939-1940 pp.). СРСР анексував область Петсамо, тим самим Фінляндія втрачала ви­хід до Північного Льодовитого океану, а СРСР отримував кордон з Норвегією.

Австрія залишалась поділеною на зони окупації.

Економічний блок

За текстом підручника з’ясувати обсяги репараційних виплат союзників Німеччини.

Запитання

У чому головні відмінності мирних договорів із союзниками Ні­меччини після Другої світової війни порівняно з Першою світо­вою війною?

Чому після Другої світової війни у Європі не постали нові неза­лежні держави, як це було після Першої світової війни?

Яка з держав-союзниць Німеччини не була окупована союзни­ми військами? Поясніть чому.

 Створення НАТО та Організації Варшавського договору

Робота з документами З промови У. Черчілля у Фултоні

«Через увесь континент від Штеттіна на Балтиці до Трієста на Адріатиці на Європу опустилася залізна завіса. По той бік за­віси опинилися усі столиці древніх держав Центральної і Східної Європи… Усі ці відомі міста і мешканці в цих районах опинилися в межах того, що я називаю сферою радянського впливу. Вплив цей виявляється у різних формах… усі вони зазнають відчутного зростаючого контролю з боку Москви… Комуністичні партії східно­європейських держав, які завжди були вельми нечисленними, на­були величезної ролі в житті своїх країн, що явно не пропорційно кількості членів партії, а тепер прагнуть встановити усюди тоталі­тарний контроль. Уряди в усіх цих країнах інакше як поліцейськи­ми назвати не можна… у багатьох країнах в усьому світі далеко від кордонів Росії створені комуністичні п’яті колони, що діють у ціл­ковитій єдності і в абсолютному підпорядкуванні директивам, які вони отримують із комуністичного центру. Комуністичні партії, або п’яті колони, в усіх цих країнах становлять велику і, на жаль, зростаючу небезпеку для християнської цивілізації… Я не вірю, що Радянський Союз хоче нової війни. Швидше за все він хоче якомо­га більше плодів минулої війни і мати можливість нескінченно на­рощувати свою могутність з одночасною експансією своєї ідеології. Сьогодні, поки ще є час, наше головне завдання полягає у відвер­танні нової війни та у створенні в усіх країнах необхідних умов для розвитку свободи і демократії, й вирішувати це завдання ми повин­ні якнайскоріше. Ми маємо відмовитися від доктрини рівноваги сил, або, як її ще називають, доктрини політичної рівноваги між державами, яка вже своє віджила. Ми не можемо і не повинні бу­дувати свою політику, виходячи з мінімальної переваги, яка може спокусити будь-кого помірятися з нами силами. Якщо західні кра­їни будуть єдині у своїй твердій відданості принципам Статуту Ор­ганізації Об’єднаних Націй, то вони своїм прикладом навчать цих принципів інших. Якщо ж вони будуть роз’єднані у своїх діях або почнуть нехтувати своїм обов’язком і втратять дорогоцінний час, то на нас і справді може очікувати катастрофа».

Інтерв’ю Й. В. Сталіна газеті «Правда» з приводу промови Черчілля у Фултоні, 14 березня 1946 року

«По суті справи пан Черчілль перебуває тепер на позиції паліїв війни. І пан Черчілль тут не самотній, - у нього є друзі не тіль­ки в Англії, але і в Сполучених Штатах Америки… Безперечно, що установка пана Черчілля є установкою на війну, заклик до війни з СРСР. Зростання впливу комуністів не можна вважати випадко­вістю. Він є цілком закономірним явищем. Я не знаю, чи вдасться пану Черчіллю і його друзям організувати після Другої світової ві­йни новий похід проти «Східної Європи». Але якщо їм це вдасться, що малоймовірно, то можна з упевненістю сказати, що вони будуть биті так само, як вони були биті у минулому, 26 років тому».

Запитання

Чи підтримуєте ви думку Й. Сталіна?

Учитель. 4 квітня 1949 р. у Вашингтоні була створена Орга­нізація Північноатлантичного договору - НАТО (North Atlantic Treaty Organization).

Країни-засновники: Бельгія, Великобританія, Данія, Франція, Нідерланди, Ісландія, Канада, Люксембурґ, Норвегія, Портуґалія, США, Італія;

з 18 лютого 1952 p.: Греція, Туреччина;

з 6 травня 1955 p.: Німеччина.

Головним принципом організації є система колективної оборо­ни, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони.

Організація Варшавського договору була своєрідною відповід­дю країн радянського блоку на створення 1949 р. Північноатлан­тичного альянсу (НАТО).

Договір про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу в травні 1955р. у Варшаві підписали представники Болгарії, Угорщини, НДР, Поль­щі, Румунії, СРСР, Чехословаччини, а також Албанії (з 1962 р. ця країна припинила свою участь у діяльності організації).

Висновки

Відбулися зміни у співвідношенні сил на міжнародній арені.

Дві наддержави - СРСР і США.

Утворення Організації Об’єднаних Націй зі штаб-квартирою в Нью-Йорку.

Розширення впливу СРСР у країнах Східної Європи та в Дале­косхідному регіоні.

Посилення національно-визвольних рухів у країнах Азії та Аф­рики.

Посилення суперечностей між Москвою та Вашингтоном, поча­ток «холодної війни».

Розпад Антифашистської коаліції.

У 1949 р. виникає НАТО (Організація Північно-Атлантичного договору), до її складу входять Велика Британія, Бельгія, Гол­ландія, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Канада, Норвегія, Португалія, СІЛА, з 1952 р. - Греція і Туреччина, з 1955 р. - ФРН.

На противагу НАТО у 1955 р. створюється Організація Варшав­ського договору, до якої увійшли СРСР, Польща, Чехословач- чина, НДР, Румунія, Болгарія, Албанія, Угорщина. Створення біполярного світу

 УЗАГАЛЬНЕННЯ  ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Які наслідки мала Друга світова війна для людства?

2. Чому народи СРСР зазнали найбільших людських втрат у війні?

3. Які уроки людство винесло з Другої світової війни?

4. У чому головні відмінності мирних договорів із союзниками Німеччини після Другої світової війни порівняно з Першою світовою війною?

5. Чому після Другої світової війни у Європі не постали нові незалежні держави, як це було після Першої світової війни?

6. Яка з держав-союзниць Німеччини не була окупована союзними військами? Поясніть, чому.

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати §2

2. Відповісти на запитання і виконати завдання до нього.