Сьогодні на уроці ми будемо працювати над темою «Відмінки іменників, їх значення. Етика спілкування"
Чому ми звертаємось до цієї теми? А тому, що саме з допомогою відмінків іменники пов'язуються у реченні з іншими словами. Лише поставивши слово в потрібну відмінкову форму, ви зможете побудувати гарне речення. Також будемо вчитися правильно звертатися один до одного. Матеріал буде важливий, адже під час вивчення всієї теми «Іменник» ми будемо опиратись на отримані сьогодні знання.
1.Вибірковий диктант (виписати іменники, усно вказати їх морфологічні ознаки).
Це був чистий розбишака – халамидник. Не було того дня, щоб хто – небудь не жалівся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму «закадишному» другові; там перекинув діжку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом. ..Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці.
2.Мовна гра «Третє – зайве»
Знайти у кожному рядку зайве слово, обґрунтувати вибір
1. Щастя, щасливчик, пощастило.
2.Добро, добродійник, добрий.
3. Крига, крижаний, крижина.
3.Самостійна робота за варіантами.
Складіть із розкиданих слів речення, визначте синтаксичну роль іменника:
І в.
Толю, труситись, аж, перестав, і, Федько, подививсь, на
ІІ в.
Йому, текли, по, щоках, сльози, у, рота, куточках, зупинялись, і.
вставити пропущені іменники, яких не вистачає у реченні, пояснити, яку роль вони відіграють у реченні:
Хлопчаки починають од ……………….пищати, боротись, кидати ………………….у кригу. Дорослі легше зітхають і, хитаючи ……………………, лають ………………..-халамидника. Але в лайках нема ні …………………., ні досади. Ловкий …………………….., що й говорити.
Довідка: Камінням, головами, щастя, Федька, хлопчак, злості.
Хлопчаки починають од щастя пищати, боротись, кидати камінням у кригу. Дорослі легше зітхають і, хитаючи головами, лають Федька – халамидника. Але в лайках нема ні злості, ні досади. Ловкий хлопчак, що й говорити.
Загальна характеристика частин мови
Рідне слово! Скільки в ньому чарівних звуків, материнської лагідності й доброти, мудрості земної, закладеної ще нашими славними предками.
Справа кожної людини – відшліфовувати, вдосконалювати своє мовлення, збагачувати словниковий запас, плекати рідну мову, дбати про її красу й чистоту. Це можемо зробити, уважно читаючи твори художньої літератури, газети та журнали, запозичуючи мудре слово з місцевих говірок, вивчаючи цей предмет на уроках.
На сьогоднішньому уроці ми ознайомимося з новим розділом мовознавства , навчимося характеризувати частини мови та розрізняти їх в реченні
Діти, а для чого нам потрібно вивчати рідну мову, учити частини мови?
Вірно, щоб бути грамотними, розумними, поповнити свій словниковий запас, правильно складати словосполучення, речення, висловлювати власні думки тощо.
Адже в нашій мові дуже багато слів. І крім наявних, повсякчас народжуються нові й нові слова.
Морфологія – це розділ науки, який вивчає слово в частинах мови.
“Казка про частини мови”
- Казка, яку ви зараз почуєте, дуже важлива з огляду на тему уроку. Вона допоможе пригадати все те, що ви вчили про частини мови ,і з’ясувати, яка ж частина мови найважливіша?
Казка про частини мови
Одного разу, коли матері Мови не було вдома, її діти – частини мови – засперечалися, хто з них найважливіший.
-Я, - сказав Іменник, - приношу найбільше користі, бо я даю всім імена: істотам, предметам, подіям. Одягнувши їх у сім відмінків, два числа і три роди, я можу виступати будь- яким членом речення... Тож, безумовно, я найголовніший.
Червоний від обурення Прикметник негайно перебив його:
- Зачекай, Іменнику! Та ж без моєї прикмети ти не був би ні гарним, ні розумним. Це я всіх прикрашаю, вказую на належність предмета особі. А в реченні виступаю означенням і присудком...
Тут у мову втрутився Числівник:
- От задаваки! Та без мене ви б не знали ні року свого народження, ні скільки живете на світі. Я теж маю відмінки, а подекуди числа і всі три роди. І разом з тобою, Іменнику, можу бути і головним, і другорядним членом речення.
Займенник слухав суперечку й іронічно посміхався:
- Які ви розумні! Та що б ви робили, якби не було б мене. Я в реченні можу замінити вас усіх. Маю відмінки, роди і числа, а в реченні виконую будь-яку роль. А чи зможете ви без мене запитати про когось чи про щось?
Дієслово зверхньо, поблажливо поглядало на всіх, потім примирливо сказало:
- Заспокойтесь всі! Без моєї Гераклової сили всі ніщо, тільки байдики б’єте. А як з’явлюсь та запущу в дію усі мої три часи в однині й множині, то тільки тоді ви значите. Я вже не кажу про те, що в реченні блискуче виконую і головну, і другорядну роль.
Прислівник виглянув з-під руки Дієслова і собі:
- А чим ви хвалитеся? Тим, що з вас ліплять люди те, що заманеться? Повчіться краще в мене. Я серед вас один і гордий, і твердий, як криця, стою непорушно. Себе викривляти у різних числах, відмінках і родах я не дозволю. І в реченні я постійно виступаю обставиною. Т а й у дружбі я надійніший – завжди поряд з Дієсловом .
Тут між частин мови просунув голову Прийменник.
- Так я твій брат. Я теж незмінний. Без мене ви і думку не можете висловити як слід. Ось, наприклад:” Учень йде ... школи”. Нічого не зрозуміло. А як тільки я з’явлюсь, так і стає ясно до чи зі школи він іде.
Поважно походжаючи між частинами мови, Сполучник з притиском сказав:
- Ви, най-най-най...зарубайте собі на носі, що в реченнях всіх з’єднаю вас я, без мене ви ходили б, як загублене телятко.
- Та й без мене вам не обійтися, - промовила Частка. – Ні тобі запитати, ні заперечити чи висловити сумнів...
- Гай, гай, діти однієї матері, а не можуть у мирі жити, - засмучено сказав Вигук. Ох, коли б я вмів говорити зрозуміліше, то вчив би вас розуму. А то тільки від радості, горя, страху чи здивування можу подати свій голос.
У цей час повернулася до своєї рідної домівки мати Мова.
- Не сваріться, любі діти. Кожен з вас мені потрібен. Без вас я не була б така гарна, мила людям у розмові, у пісні, на письмі. Хай між вами запанує дружба й злагода назавжди.
Усі частини мови з’єднали руки і пообіцяли матері:
- У дружбі та злагоді будемо здорові й щастя дамо нашій матері Мові.
- Отже, ми з’ясували значення в мові кожної частини мови, знаємо, що самостійні частини мови мають лексичне і граматичне значення: морфологічні і синтаксичні ознаки. А службові частини мови служать для зв’язків слів і частин складного речення, вираження зв’язків між словами в реченні, надають словам чи реченням додаткових відтінків або служать для творення деяких граматичних форм та нових слів.
Опрацюйте матеріал підручника на ст.107
Забезпечення емоційної готовності.
Слів у мові мільйон,
вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни,
як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі
й усі вони наші
Мелодійні, дзвінкі,
українські слова.
Олесь Лупій
Сьогодні на уроці ми розглянемо основні способи словотвору (учні записують тему), поглибимо знання про словозміну, вдосконалимо вміння користуватися словотвірним словником та робити словотвірний аналіз.
Актуалізація опорних знань.
«Незакінчені речення»:
Словотвір – це розділ мовознавства, що вивчає…
Нові слова в українській мові творяться такими способами…
Твірна основа – це…
Афікс – це…
Спробуйте дати відповіді на ці запитання.
Пояснення учителя
Необхідно розрізняти словозміну і словотворення.
Словозміна — це утворення різних форм того самого слова: школа, школи, школі, школою, у школі. Форми слів різняться між собою лише граматичним значенням.
Словотворення — це утворення від наявних у мові нових слів. Наприклад: школа — шкільний (пов'язаний із навчальним процесом у школі або належний школі); школа — школяр (учень школи); школяр — школярський (властивий школярам).
Творення нових слів від тих, які в мові вже існують, є найважливішим засобом збагачення словникового складу мови.
Згрупуйте слова у дві колонки: у першу – спільнокореневі, а у другу – різні форми одного й того самого слова.
Ріка, ріками, ліс, рік, лісовий, лісник, на ріці, рікою, підлісок, лісок, року, перелісок, ріку, ріки, праліс, узлісся.
В українській мові виділяються морфологічні і неморфологічні способи творення слів.
Морфологічний спосіб творення слів — основний. До нього належать такі типи творення: суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний і складання основ та слів.
1. Префіксальний спосіб — це утворення нового слова додаванням до твірної основи префікса.
2. Суфіксальний спосіб — це утворення нового слова додаванням до твірної основи суфікса.
3. Суфіксально-префіксальний спосіб — утворення нового слова додаванням до твірної основи префікса і суфікса.
4. Безафіксний спосіб — утворення нового слова від твірної основи без додавання префіксів і суфіксів.
5. Основоскладання — такий спосіб утворення слів, при якому дві і більше основ об’єднуються в одне слово.
6. Якщо складаються усічені основи, то утворюються складноскорочені слова (абревіатури) різних типів: мінздрав, ДАІ.
Творче завдання "Твір-п'ятихвилинка".
Продовжіть початок розповіді самостійно придуманим фіналом.
Кілька днів тому ми другом ішли лісовою стежкою. Враз у кущах щось затріщало…
У тексті розповіді підкресліть спільнокореневі слова фіолетовим кольором, форми одного й того самого слова – зеленим
Гра «Ти – мені, я – тобі».
Розгадайте подані загадки, використовуючи префікси та суфікси, утворіть від слів відгадок по два-три нових слова. Визначте спосіб їх утворення.
Без сокири і дрючків ставить міст через річки.
Стоїть верба серед села, розпустила гілля в кожне подвір’я.
Сивий кінь на весь світ заліг.
Навесні веселить , улітку холодить, восени годує, узимку гріє.
(Мороз. Дорога. Туман. Дерево)
Урок культури мовлення. Вживання слів відповідно до їхнього лексичного значення, антисуржик, розрізнення паронімів, точність у використанні синонімів
Актуалізація опорних знань.
Який розділ науки про мову ми вивчаємо?
Що таке лексика?
Що таке лексичне значення слова?
Які слова називаємо однозначними, а які багатозначними?
Назвіть слова в переносному значенні.
Пригадайте:
що означають такі поняття:
- мовлення;
- комунікація;
- мовленнєва діяльність;
- слово;
- словосполучення;
- речення;
- текст.
Лексика - сукупність слів нашої мови, її словниковий склад.
Лексикологія - наука про мову, яка вивчає словниковий склад мови.