Кейс-кіно

Я обрала серіал “Вдавання”, де головна героїня була під впливом своєї психічно хворої матері. Найжахливіше те, що сюжет не вигаданий, а основано на реальних подіях. Історія - зі слів Джипсі Роуз - доньки. Це не тільки обман соціальної системи, але й обман самих себе і розуму інших.

Ми бачимо, що мати для всіх жаліється, що її донька хвора, задля користі та привілеїв матері-одиначки з “хворою” дитиною. Люди й правда в це вірять, тому навіть фонд Милосердя побудував будинок бідній сім'ї. Дитина виглядала звично для її діагнозу, який, звісно, не був обґрунтований висновками лікарів: дівчинка з вибритою головою, на інвалідній колясці, одягнена як лялька, та в великих окулярах для зору. Надмірна опіка погубила підлітка. Але також є помітний контраст, де коханий героїні скоріш за всього хворий не тільки аутизмом, а й шизофренією, бо з дитинства мати зовсім на нього не звертала уваги..

Органи соціальної опіки намагаються допомогти цій сім'ї, але мати та донька (звісно, під її впливом), і сусіди, і знайомі, мали тільки гарні думки з цього приводу. Найжахливіше усвідомлювати те, що це можна було зупинити з ранніх етапів матері, яка в першу чергу, через пізнє народження дитини та віку, хворіє на синдром Мюнхгаузена. Кінець фільму печальний, але суть така - надмірна опіка губить потенціал дитини розвиватися в майбутньому. Іпохондрики будуть до кінця життя придумувати причини, щоб нічого не робити самому і можна було отримати допомогу в будь-яку годину.

Вирішуючи цю проблему, я би спершу  долучила психолога/психіатра, адже він допоможе зрозуміти, чи є іпохондрія у дитини та матері, а вже потім під'єднала б правоохоронні органи.

Богдана, ІС-201