Батьки учнів та особи, які їх замінюють, мають право: 

·  обирати форми  навчання  і  виховання дітей;

· створювати батьківські      громадські      організації 

   та  брати  участь в їх діяльності,   обирати і

бути  обраними до   батьківських комітетів  

та органів громадського  самоврядування;

· звертатися до органів управління освітою, директора школи  і органів громадського самоврядування з питань навчання,  виховання дітей;

· приймати рішення про участь дитини  в  науковій,   пошуковій та інноваційній діяльності навчального закладу;

· брати участь у заходах, спрямованих на поліпшення організації навчально-виховного  процесу  та зміцнення  матеріально-технічної бази навчального  закладу;

· на захист  законних  інтересів  дітей  в органах громадського самоврядування     навчального       закладу   та    у  відповідних   державних,   судових органів.

Батьки та особи,  які їх замінюють, є відповідальними за здобуття дітьми повної загальної  середньої освіти,  їх виховання і  зобов'язані:

·     створювати умови   для   здобуття  дитиною  повної  загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання;

·   поважати честь і гідність дитини та працівників навчального закладу;

·  постійно дбати про фізичне здоров'я,  психічний  стан  дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей;

·  виховувати працелюбність,    почуття    доброти,   милосердя, шанобливе ставлення до Вітчизни,  сім'ї, державної та рідної мов, повагу до національної історії, культури, цінностей інших народів;

·  виховувати у дітей повагу до законів,  прав,  основних свобод людини.

    У разі невиконання батьками і особами, які їх замінюють, обов’язків, передбачених законодавством України, навчальний заклад може порушити клопотання  про відповідальність таких осіб, у тому числі позбавлення їх батьківських  прав. 

Спілкування на рівних. Рівень очей.

2. Попросити дитину вас чому-небудь навчити.

3. Запитувати в дітей поради.

4. Цікавитися планами дитини та їх враховувати.

5. Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.

6. Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.

7. Давати посильні доручення - з відомим успіхом.

8. Схвалення взагалі (у цілому).

9. Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).

10. Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.

11. Зустрічати як кращого друга і проводжати.

12. Якщо ви не праві, просіть вибачення.

13. Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.

14. Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).

15. 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.

16. Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.

17. Тілесний контакт 2-3 рази на день мінімум.

Виховання підлітка – дуже складне завдання. У цьому віці діти, з одного боку, вже перестали бути залежними від вас малюками, а з іншого – ще не перетворились на дорослих молодих людей. Цей перехідний період створює проблеми як батькам, так і самим підліткам. Проте за допомогою терпіння й корисних порад, викладених нижче, ви зможете успішно подолати цей період життя дитини й перетворити вашого підлітка на впевнену молоду людину. 

Будьте не батьком, а другом

Час балувати дитину минув! Будьте більше другом (подругою), ніж батьками. На цьому етапі дуже важливо, щоб ваша дитина усвідомила, що ви любите її та дбаєте про неї. Замість того щоб виносити догани за помилки, продемонструйте підлітку, що ви розумієте ситуацію й завжди готові його/її підтримати. Це одна з найкращих порад щодо виховання підлітків, яку вам варто прийняти.

Поважайте особистий простір підлітка

Таємниці та секрети  складають невід’ємну  частину цього складного періоду. Як батькам, вам звичайно ж захочеться знати всі таємниці життя вашої дитини, проте, слід пам’ятати, що кожен підліток має право на особистий простір. Нехай ваша дитина приходить до вас тоді, коли вона дійсно цього потребує.

Підготуйте себе до змін

Підліток – це вже не дитина, тому певною мірою слід і самому готуватися до змін у методах виховання. Варто підшукати відповідні книжки або принаймі пригадати власні підліткові роки й те, як самі справлялися зі змінами, коли були підлітком. Чим більше ви дізнаєтесь чи вивчите, а також проявите емпатії, тим краще зможете зрозуміти вашого підлітка та його проблеми.

Не карайте, а дисциплінуйте

Коли ви намагаєтесь установити певні стандарти поведінки підлітка, не будьте нав'язливими. Обговоріть з дитиною дисциплінарні моменти й візьміть до уваги її/його думку. Поясніть, чому необхідно встановити правила дисципліни та яку користь вони їй/йому принесуть. Дуже важливо дати підлітку можливість висловити свою точку зору перед установленням будь-яких дисциплінарних правил.

Прищеплюйте почуття відповідальності

У деяких культурах підліток вважається вже дорослим. Це сприятливий час, щоби зміцнити його почуття відповідальності. Спробуйте покласти на нього більше домашніх обов'язків, а також надайте йому можливість самому справлятися з ними. Це повинно вселити в підлітка почуття відповідальності та впевненості в собі.

Знайдіть час для систематичного довірливого спілкування з підлітком.

Підлітки, як відомо, народ украй нетовариський, тому батьки просто зобов'язані забезпечити систематичне спілкування з дитиною. Незалежно від напруженого робочого графіка й ділового способу життя, батьки повинні знаходити час вільно спілкуватися зі своїми дітьми і співпереживати їх життєві перипетії. Це може бути будь-який час: під час сніданку, удень або в кінці дня за вечерею.

Будьте свідомими й обережними

Необхідно надати підлітку особистий простір, але в той же час важливо взяти за правило дізнаватись (непомітно дізнаватися) про ті місця, які він відвідує, і про його близьке оточення. Це звісно ж не означає, що ви повинні шпигувати за своїм підлітком і підслуховувати його розмови. Намагайтеся бути відкритим до спілкування, щоб дитина не боялася звертатись до вас.

Будьте милосердними і співчутливими

Перед тим як суворо насварити підлітка, постарайтесь поставити себе на його місце. Будьте розсудливими, дотримуйтеся правил і дисципліни. Важливо бути привітним, терплячим і здатним зрозуміти дитину. Намагаючись дисциплінувати підлітка, ніколи не застосовуйте силу й не завдавайте фізичну шкоду його здоров'ю. Дослідження довели, що озлоблені та скривджені підлітки зазвичай виростають неповноцінними й навіть жорстокими дорослими.

Будьте гідні наслідування

Навіть у підлітковому віці діти наслідують батьків просто тому, що батьки – це єдина константа в їх мінливому світі. Якщо існує невідповідність між тим, що ви кажете, й тим, що ви робите, підліток легко визначить фальш. Тому завжди намагайтесь бути прикладом для наслідування – тим, кого підліток з радістю копіює.

Виховання підлітка вимагає більше турботи, ніж будь-який інший період виховання. Хто завгодно може надати підлітку їжу й дах, але тільки турботливі батьки, які розуміють і підтримують, здатні вказати йому правильний шлях. Тому будьте максимально обережними та дбайливими при вихованні підлітка. Дуже скоро він стане дорослим, і у вас почнуться кращі часи.

У Мережі набирає популярності так званий молодіжний рух ПВК "Редан". У великих містах України правоохоронці затримують десятки й сотні молодих людей, які нібито збираються для бійок у громадських місцях. Відомо про такі випадки в Києві, Харкові, Полтаві, Вінниці, Дніпрі, Івано-Франківську та Львові. Як правило, це школярі середньої вікової групи, що вбираються у чорний одяг полюбляють дивитися аніме.     

Що таке ПВК "Редан"?

Про сам рух відомо дуже мало, як і про його цілі, завдання та орієнтири. Вперше інформація про "Редан" з’явилася у російському сегменті соціальних мереж тиждень тому. Йшлося про об’єднання підлітків, які мають спільний інтерес до японської анімації — аніме. Саме від одного з аніме й походить назва руху — в культовому серіалі Hunter x Hunter є бандитське угрупування під назвою "Геней Рьодан", тобто "бригада фантомів". Власне, Рьодан в перекладі з японської мови означає "бригада". Інша назва — Павук. Символ "павук" та цифра 4 — це данина моді, культурі аніме. В процесі трансформації слово "рьодан" змінилося на "редан".

Абревіатуру ПВК, тобто "Приватна військова компанія", ймовірно, додають для солідності. До слова, редан має відношення до військової справи — таку назву має частина фортифікаційної оборонної споруди. Проте, з огляду на представників так званого "Редан", а це школярі, жодного відношення чи тяжіння до армії вони не мають.

Які цілі у руху "Редан"?

Представники російських "Редан" стверджують, що вони виступають проти футбольних хуліганів, кавказців та мігрантів. Українські поціновувачі модної течії таких проблем не мають.

Чому виник рух "Редан"?

У Нацполіції заявили, що рух "Редан" — це справа рук російських пропагандистів. У такий спосіб вони намагаються провести чергову інформаційно-психологічну операцію та використати дітей для дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні. У поліції вказували, що її активні учасники не можуть конкретно пояснити, для чого і чому вони зібралися. Ймовірно, на них впливала ейфорія натовпу. 

У чому може бути його шкода?

Наразі немає інформації про якісь умисні дії щодо дестабілізації в країні від гурту школярів, які намагаються наслідувати популярні в Інтернеті рухи. Проте викликає пересторогу, що хтось може вільно керувати групами населення в країні, де вже рік йде велика війна.

Правоохоронці наголошували, що ситуація постійно відстежується, поліція стежить за створеними "реданами” Telegram-каналами, залучається кіберполіція. Зараз правоохоронцям вдається контролювати ситуацію та запобігати конфліктам.

Інтернет – це така ж реалія нашого життя, як телефон або телевізор. Далеко не всі батьки нашого освітнього закладу усвідомлюють, наскільки важливу роль відіграє Інтернет в житті їхніх дітей. Варто прийти до розуміння, що батьки учнів несуть таку ж відповідальність за поведінку своїх дітей в Інтернеті, як і на вулиці. Інакше діти можуть зіткнутися із цілком реальними негативними результатами віртуального спілкування.

 Через те, пропонуємо батькам ознайомитися з актуальною інформацією, для збереження здоров’я дітей.

5 простих правил для батьків

• Підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність.

• Опановуйте Інтернет разом із дитиною.

• Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це.

• Встановіть «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.

• Створіть територію безпечного Інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів.

Що роблять в онлайні підлітки

Підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в онлайнові ігри. Вони активно використовують пошукові сервери для знаходження інформації в Internet. Більшість підлітків відвідували чат-кімнати і багато з них брали участь у дорослих або приватних чатах.

Цікаві цифри, факти, події (за матеріалами наукових досліджень)

78% українських дітей старше 6 років користуються Інтернетом;

24% батьків не знають про те, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони;

9% батьків не підозрюють, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони батьків;

8% батьків не знають, що їхні діти відвідують Інтернет-клуби;

27% дітей зізналися, що в Інтернеті з ними контактували незнайомці, третина з них пішли на контакт;

28% висилали фото віртуальним знайомим;

7% ділилися в Інтернеті інформацією про сім’ю.

Про інтернет-залежність

Підтримання здорового балансу між засобами розваг та іншими видами діяльності в житті дітей було завжди проблемою для батьків. Internet зробив це завдання ще більш складним. Можливості, які надає Internet для спілкування та онлайнових ігор, означають, що багато дітей і підлітків втрачають відчуття часу, знаходячись в онлайні. Ось кілька порад, як можна допомогти вашим дітям встановити здоровий баланс між використанням Internet та іншими видами діяльності

• У розмові з дитиною, в якої є ознаки інтернет-залежності, важливо не протиставляти інтернету реальне життя, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина безмірно захоплена іграми-стрілялками? Чудово, запропонуйте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомам самооборони тощо. Сходіть разом у спортзал, зіграйте в підходящу спортивну гру.

• Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису – цікавість! Добре знаючи свою дитину, ви обов'язково знайдете в навколишньому світі речі, які її неодмінно зацікавлять.

• Розробіть правила використання Інтернету. Постарайтеся встановити такі часові обмеження на роботу в Інтернеті, щоб у дитини залишався час для інших занять і, головне, для фізичної активності. Комп'ютер краще розміщати не в дитячій кімнаті, а в кімнаті для дорослих. Тоді у вас буде більше можливостей слідкувати за тим, що дитина на ньому робить.

• Обов'язково проаналізуйте свою поведінку – чи не занадто багато часу Ви проводите в Інтернеті? Адже діти прагнуть брати приклад зі своїх батьків.

Норми, визначені Міністерством охорони здоров’я України — час використання комп’ютера протягом тижня:

• 6 років — 30-45 хвилин;

• 7-11 років — 2 години, але не більше 1 години на добу;

• 12-14 років — 2,5 години, але не більше 1 години на добу;

15-16 років — 7 годин, але не більше 1 години на добу.

БЕЗПЕКА ДІТЕЙ В ІНТЕРНЕТІ

 https://mon.gov.ua/ua/osvita/pozashkilna-osvita/vihovna-robota-ta-zahist-prav-ditini/bezpeka-ditej-v-internet

ШАНОВНІ БАТЬКИ,  ПАМ’ЯТАЙТЕ!

     Від знаків вітання, схвалення, любові і прийняття, що повторюються, у дитини складається відчуття: «зі мною все в порядку» «я – хороший».   

     Від сигналів засудження, незадоволення, критики з’являється відчуття «зі мною щось не так» «я – поганий».

     Душевна скарбничка дитини працює день і ніч. Її цінність залежить від того, що ми туди кидаємо.

     Навіть вимоги, які ви пред’являєте, мають бути наповнені любов’ю і надією.

     Навчиться слухати свою дитину в радості і в жалі.

     Караючи свою дитину, залишайтеся поряд з ним, не уникайте спілкування з ним.

     Станьте для своєї дитини прикладом для наслідування в прояві позитивних емоцій по відношенню до членів своєї сім’ї та до інших людей.

     Не розмовляйте зі своїм дитям з байдужим обличчям.

     Обіймайте і цілуйте своє чадо в будь-якому віці.

ТОЖ БУДЬТЕ ГАРНИМ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ ВАШОЇ ДИТИНИ  І ДОПОМОЖІТЬ ЇЙ! 

Діяльність щодо попередження насильства в сім’ї регламентується Конституцією України, Законами України «Про попередження насильства в сім’ї», «Про міліцію», «Про охорону дитинства», «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», Сімейним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 616 «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його загрозу», а також низкою спільних наказів Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти і науки, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства транспорту та зв’язку, Міністерства внутрішніх справ та Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», попередженням насильства в сім’ї є система соціальних і спеціальних  заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім’ї, припинення насильства в сім’ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім’ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім’ї.

Попередження насильства в сім’ї забезпечується цілим комплексом загальносоціальних і спеціальних заходів, метою яких є:

1) усунення причин і умов, які призводять до насильства в сім’ї, обмеження його поширеності;

2) припинення такого насильства, надання соціальної підтримки жертвам насильства в сім’ї  і забезпечення їхньої безпеки;

3) зменшення негативного впливу насильства, яке має місце в сім’ї, на нормальний розвиток дітей;

4) притягнення винних у вчиненні насильства в сім’ї до відповідальності, соціально-психологічна і медична корекція і підготовка до повернення в сім’ю;

5) контроль за поведінкою осіб, які реально можуть учинити в сім’ї насильство, і осіб, визнаних винними в сімейному насильстві.

Загально соціальне попередження здійснюється державою у вигляді діяльності її органів з контролю за додержанням прав та свобод особи.

Спеціальне попередження є загальною назвою сукупності різноманітних конкретних заходів одноразового чи тривалого характеру, що мають за мету скоротити кількість проявів насильства в сім’ї; не допустити вчинення фізичного, сексуального, психологічного й економічного насильства або припинити вже почате насильство. Так, спеціальне попередження може виявлятися у винесенні захисного припису, поставленні особи на профілактичний облік, винесенні офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, направленні кривдника на проходження корекційної програми.

Крім того, заходи спеціального попередження в залежності від моменту їх здійснення поділяються на заходи профілактики насильства в сім’ї (спрямовані на завчасне виявлення сімей, де існує загроза виникнення насильства, відвернення причин і умов, що призводять до його скоєння, або обмеження їх впливу, а якщо можливо, то й усунення їх та створення достатнього захисту від насильницьких посягань для кожного члена сім’ї) та заходи припинення насильства в сім’ї (оперативні заходи, спрямовані на фактичне переривання початого насильства та застосовуються в критичних ситуаціях, коли життю і здоров’ю жертви насильства в сім’ї загрожує небезпека). Ці заходи передбачені розділом III Закону «Про попередження насильства в сім’ї».

Важливим є те, що заходи попередження насильства в сім’ї мають здійснюватися у всіх випадках, тобто коли діяння кривдника кваліфікується і як адміністративне правопорушення, і як злочин.

Підставами для вжиття заходів попередження насильства в сім’ї є:

- заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, відносно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

- висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання щодо вжиття заходів попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

- отримання повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї;

- отримання інформації про реальну загрозу вчинення насильства в сім’ї за інших обставин (публікації в засобах масової інформації, колективні звернення громадян, керівників організацій, підприємств, судів, навчальних закладів, органів громадського самоврядування та ін.), однак лише за умови наявності згоди жертви насильства в сім’ї або особи, щодо якої існує реальна загроза його вчинення. Проте отримання такої згоди не є обов’язковим, якщо жертвою насильства є неповнолітня або недієздатна особа.

Таким чином, захист людини від насильства в сім’ї державою відбувається винятково з ініціативи або за бажанням особи, яка потребує допомоги та захисту з боку державних органів. І лише в разі отримання повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальної його загрози стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї (оскільки рівень психічного чи фізичного розвитку таких осіб не дозволяє в повній мірі усвідомлювати небезпеку, яка їм загрожує, і відповідним чином на неї реагувати), заходи вживаються без їх згоди.

0 (800) 500 335 або 116 123 (з мобільного) – Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації. Дзвінки безкоштовні зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України; 103 – виклик бригади швидкої медичної допомоги. 

Традиційно у фокусі уваги знаходяться звичайні цигарки, оскільки вони є найбільш поширеним і звичним способом «долучитися» до куріння. Але сьогодні поговоримо про шкоду від альтернатив звичайним сигаретам. Наприклад, від популярних наразі вейпів та електронних сигарет, у тому числі популярних серед молоді так званих «одноразок».

Виробники цих пристроїв запевняють, що вони є цілком безпечною альтернативою звичайному тютюнокурінню. Ніби, оскільки вони не утворюють продуктів горіння та не містять шкідливих смол, вони не шкодять здоров’ю. При цьому виробники свідомо недоговорюють про решту негативних факторів від такого куріння чи «паріння».

Часто можна подумати, що пара, яка утворюється під час куріння електронних пристроїв, є безпечною, бо що може бути шкідливого у воді?! Однак ця пара не є суто водяною. Це — аерозоль із домішками ароматизаторів і токсичних речовин. Серед них, наприклад, є метали нікелю та свинцю, вплив яких здатний призвести до захворювань нервової, серцево-судинної та дихальної систем; або ж сполука акролеїн, яка є сильним подразником органів дихання.

Формальдегіди у складі сумішей впливають на центральну нервову систему, сприяють зміні функцій мозку, що може призводити до погіршення пам’яті, здатності до навчання, різких змін настрою тощо. Токсичні пропіленгліколь та рослинний гліцерин здатні викликати пошкодження клітин у багатьох тканинах, а ацетальдегід також може спричинити серйозні зміни тканини легень. Вони збільшують ризики та підвищують ймовірність онкологічних захворювань.

Пара від вейпу чи електронних сигарет призводить до подразнення слизових оболонок горла, а також слизових ротової порожнини. Особливо страждають ясна та зуби: через велику кількість солодких ароматизаторів може розвинутися карієс, а вплив гарячих парів аерозолю веде до запалення ясен (пародонтоз).

Потрапляючи до легенів, мікрочастинки аерозолю подразнюють тканини та порушують роботу клітин, що надалі може призвести до виникнення астми, запалень у легенях, обструктивного бронхіту.

Від куріння електронних сигарет чи паріння вейпу у людини можуть спостерігатися порушення в роботі серцево-судинної системи: збільшення частоти серцевих скорочень, підвищення артеріального тиску і в цілому виникнення серцево-судинних змін.

Як і звичайні сигарети, електронні також провокують залежність. Нікотин у сумішах представлений у вигляді солі бензойної кислоти, яка пришвидшує всмоктування нікотину. Дійсно, є і безнікотинові суміші, але залежність виникає не лише від нікотину. Під час куріння людина може отримувати певне задоволення від процесу, бо відбувається викид дофаміну — гормону щастя. Вважаючи, що електронні сигарети чи вейпи є нешкідливими, людина починає частіше їх використовувати, що веде до психологічної залежності та збільшення споживання.  Чим більше ви «парите», тим більше ви шкодите своєму організму.

Електронні сигарети та вейпи можуть бути небезпечними і через високі температури: наприклад, можуть виникнути опіки дихальних шляхів. Також не варто забувати, що батареї електронних сигарет можуть перегрітися і вибухнути, що спричиняє ризик нещасного випадку.

Електронні пристрої для куріння з’явилися відносно нещодавно, і науковці тільки починають ґрунтовно досліджувати вплив електронних сигарет та вейпу на організм людини. Уже зараз ми спостерігаємо збільшення кількості респіраторних захворювань через «паріння». Втім ми поки що не знаємо довгострокового впливу такого виду куріння на здоров’я людини. І ще невідомо, які шокові результати ми отримаємо.

УВАГА!

В Україні запрацювала норма Закону №2899-IV щодо захисту населення від шкоди вторинного тютюнового та нікотинового викидів. Згідно з статтею 13 цього Закону, у визначених громадських місцях заборонено куріння із застосуванням тютюнових виробів для електричного нагрівання (ТВЕНів) на рівні зі звичайними сигаретами, кальянами, електронними сигаретами, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згорання. Вільними від куріння стали території навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, приміщення готелів, ресторанів, гуртожитків, органів влади, дитячі майданчики, підземні переходи, вокзали і зупинки громадського транспорту. Відповідальність нестимуть і курці-порушники, і суб’єкти господарювання, де вчиняється правопорушення. Штраф – від 1 000 до 15 000 грн залежно від суб’єкта і частоти порушень. Скаргу можна подати у електронний спосіб, навіть з телефону.

Чимало фахівців називають пубертат одним із найскладніших періодів у житті людини.

Як зрозуміти, прийняти, допомогти підлітку, не зруйнувавши взаємини? Чому підлітки спрямовують свою агресію на батьків? Куди зникає мотивація в підлітків і які помилки роблять батьки, намагаючись мотивувати дітей?

ЕТАПИ Й ЗАВДАННЯ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ.

Підлітковий вік, коли відбуваються фізіологічна перебудова тіла і психічна трансформація (зміна інтелекту й емоційної сфери), умовно можна поділити на такі фази:

11–13 років – молодший підлітковий або вік максимальної вразливості. Так назвала його французька психоаналітикиня й педіатриня Франсуаза Дольто.

14–17 років – власне, підлітковий вік, коли відбуваються суттєві структурні зміни в організмі дитини. Для цього періоду характерні складні переживання.

17–25 років – старший підлітковий вік. До 25 років росте і збільшується в об’ємі мозок.

У підлітковому віці відбувається деконструкція дитинства.

“Деяким вдається уникнути цього. Ніби не виникає потреби переглянути все, що лишилося багажем із дитинства, потреби віддалятися від батьків. Здебільшого підлітки переживають розчарування в дорослості, яка майорить перед ними. Їх лякає відповідальність. Підлітки розуміють, що дорослі, зокрема батьки, – не всемогутні”

Завдання підліткового віку:

Усунення батьківських ролей. Батьки вже не є авторитетом.

Розчарування в дитячій обіцянці. Підліток стикається з тим, що не може мати все й бути всім.

Пошук свого місця у світі дорослих. Ровесники і їхня думка виходять на перший план.

Пошук об’єкту любові й відкриття своєї сексуальності.

ЛІНІЇ НАПРУЖЕННЯ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ.

Під час реалізації цих завдань підліткам стає важко будувати взаємини з дорослими, завойовувати місце серед ровесників, яке не завжди стабільне і яке постійно треба підтверджувати, мати справу зі своєю сексуальністю.

«Тому підлітки, аби виконати завдання свого віку, часто вдаються до агресивності. Чим більше дитина була прив’язана до батьків, чим більш слухняною була й залежала від думки дорослих, тим вірогідніше, що протести й хамство матимуть високу інтенсивність та частоту».

На це батькам варто дивитися під кутом: це не те, що спрямовано проти вас, це додаткові інструменти підлітка для дорослішання.

Коли агресія підлітка зустрічає перешкоду, може виникнути насилля. Воно може бути спрямоване на інших і на себе. Наприклад, депресія – це агресія, спрямована проти себе. Також можуть виникнути розлади харчової поведінки – анорексія, булемія, або спроби суїциду, самоушкодження.

Як реагувати на агресію підлітка:

Ставитися до такої поведінки як до неможливості підлітка поводитися інакше. Не приймати її на свій рахунок.

Не відповідати на агресію насиллям. У момент агресії не шантажувати підлітка, не погрожувати.

Звертатися до хорошої частини “Я” дитини. Коли ви розумієте, як непросто дитині жити в цей період, тоді не стаєте противниками.

Після того, як ситуація владналася, можна разом подумати: що це було, чому підліток поводився так грубо, як можна домовитися, щоби дитина реагувала інакше. Говорити потрібно від себе, про свої почуття, а не про дитину: “Мені це неприємно” замість “Ти так погано поводишся”.

Загальні рекомендації батькам:

Батькам варто відвикати бути батьками маленьких дітей і вчитися бути батьками дорослих людей.

Треба послідовно приймати те, що діти будуть відштовхувати батьків. Тому треба навчитися розчинятися, відходити в тінь і водночас залишатися включеними в ситуацію, якщо дітям потрібна допомога.

Дати можливість підлітку пережити, впоратися, усвідомити те, що відбувається, самому. Батькам варто навчитися мовчазної присутності. Сепарація – це нормальний і закономірний процес психічного розвитку.

Є діти, які не хочуть дорослішати й відокремлюватися. Відмова від дорослішання має більше непокоїти батьків.

Прислухатися до думки підлітка без оцінних суджень.

БАЖАННЯ ДОРОСЛИХ, А НЕ ПІДЛІТКІВ.

Батьків питання мотивації дитини хвилюють у ті моменти, коли вона займається не тим, чим хотіли б батьки.

“Частіше з питаннями мотивації ми зіштовхуємося, коли йдеться про навчання. Батьки вірять, що діти мають вчитися й достатньо добре. Ми віримо, що, крім навчання, дитині треба займатися спортом, правильно харчуватися, займатися мистецтвами, щоби була соціалізація”.

Ці переконання складаються в дорослого в єдину концепцію – як має складатися життя дитини, щоб у майбутньому вона була щасливою й успішною.

“Коли ми помічаємо в підлітка сигнали, що його мотивація рухатися за нашою концепцією зникла чи зменшилася (дитина починає гірше навчатися, не хоче відвідувати гуртки чи секції, не хоче говорити про майбутнє), ми б’ємо на сполох. Адже починається розходження з нашою концепцією. І це важливо усвідомлювати дорослим”.

Щойно концепція дорослого ставиться під загрозу, він починає вимагати від підлітка дотримуватися її. Водночас батьки дуже чекають моменту, коли підліток почне робити всі “правильні” речі з концепції самостійно, без нагадувань. А коли вимоги залишаються без відповіді, у дорослих ростуть тривога і провина.

МОТИВАЦІЯ ДІТЕЙ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ДОРОСЛІШАННЯ

У маленьких дітей навчання не відокремлене від життя.

Схвалення батьків. Для дошкільнят воно ще важливе.

Схвалення вчителя. У початковій школі важливий учитель. Якщо він став суперфігурою в очах дитини, то мотивація не зникає.

Схвалення ровесників. У середній школі значущими стають думка і схвалення ровесників. Якщо довкола середовище спрямоване на пізнання й досягнення, то дитина буде прагнути не втратити схвалення товаришів.

Є розуміння “навіщо”. У старшій школі діти навчаються, якщо в них є розуміння навіщо. Коли дорослі кажуть “навіщо” – це ваші слова, а не внутрішні знання дитини. У підлітковому віці значущість батьківських слів знижується.

Звичка – якщо сформована звичка навчатися. Звичка перестає працювати, якщо в підлітка сильний опір.

“Здебільшого до середньої школи цікавість до навчання знижується, стає незначимим схвалення батьків і вчителя, а також ровесників, адже здебільшого навчання їх також не цікавить, “навіщо” ще не сформувалося, а звички або не має, або зійшла нанівець. Тому виходить мотиваційний провал у навчанні”.

ЯК ФОРМУЄТЬСЯ ВНУТРІШНЯ МОТИВАЦІЯ ПІДЛІТКА

Внутрішня мотивація дитини – це не про те, що здається важливим батькам. Внутрішня мотивація може будуватися з огляду на такі чинники:

Що дитина бачить у майбутньому? Розмови про майбутнє з дитиною важливі.

Чого хоче? Кожна дитина має своє “хочу”, навіть якщо про це не каже дорослим.

Що їй / йому подобається робити?

Що вона / він хоче отримувати?

Які зусилля вона / він  готова/-ий докладати для досягнення того, що бажає? Батькам варто частіше задумуватися, що потрібно робити, щоб у дитини збільшилося бажання, а супротив зменшився.

Що впливає на формування внутрішньої мотивації:

Модель – те, що є перед очима підлітка.

“Не зовсім чесно вимагати від підлітка мотивації до розвитку, активної діяльності після школи, якщо після роботи батьки повечеряли – і дивляться телевізор або проводять час у гаджетах”.

Важливо, що батьки показують і демонструють. Є шанс, що діти прислухаються, якщо не одразу, то в майбутньому.

Середовище – місце, де підлітки спілкуються і взаємодіють. Дорослі не завжди можуть на це вплинути. Однак, від батьків залежить вибір місця проживання, школи, додаткових занять.

Досвід. Важливий батьківський досвід, про який потрібно говорити з підлітком і демонструвати.

“Коли я щось захотів, почав робити ось так і так, і мені вдалося. А коли не вдалося – як я на це відреагував”.

Самооцінка / впевненість. У підлітка самооцінка нестабільна, скаче від заниженої до завищеної. До підліткового віку батьки ще можуть впливати на самооцінку – хвалити, підтримувати. У підлітковому віці батькам головне – не нашкодити.

Результат. Підліткам важлива ближня вигода – тут і зараз. Їм важливо швидше побачити результат. У підлітків ще немає терплячості й посидючості. Дорослим варто допомогти зрозуміти підлітку, що навіть за невелику дію можна отримати маленький, але результат.

Емоційний стан. Важливе позитивне налаштування.

ЧОГО ХОЧУТЬ ПІДЛІТКИ

Змусити можна виконувати дію, змусити захотіти – неможливо.

“Вимогами ми не можемо вплинути на мотивацію. А коли ми змушуємо виконувати дію, то відкладаємо і відтягуємо момент появи внутрішньої мотивації”.

Внутрішня мотивація має вирости самостійно, адже вона пов’язана з розумінням “Що я хочу”.

“А щоби дитина почала себе слухати, у маленькому віці її мали слухати батьки, демонструвати, що думка і внутрішні бажання дитини – важливі”.

Що робити батькам:

Усвідомити свою концепцію й чесно порівняти її з реальністю. Ваша картина світу відрізняється від картини світу підлітка. Він скептично ставиться до пропозицій батьків. Батькам через тривожність важко відпустити підлітка й дозволити отримувати свої результати, а не їхні.

Сформулювати довгострокові цілі на основі своїх уявлень. Спробувати погодити цілі з підлітком. Створювати умови, за яких у підлітка почне з’являтися внутрішня мотивація.

Підтримати емоційно. Мотивація зникає майже у всіх, це нормальна вікова історія. Психологічні завдання підліткового віку спрямовані на інші завдання. Потрібно уважно спостерігати за тим, що робить підліток, як він реагує, до чого в нього є покликання, запити.

Найкращий формат спілкування з підлітками – відкриті запитання. Важливо не засуджувати відповіді підлітка, а із зацікавленням вислуховувати. Цікавитися в дитини: “що тобі подобається?”, “чого ти хочеш?”, “що тебе радує?”, що останнє тебе в цьому місяці порадувало?”. Також говорити про те, які герої у фільмах / книжках йому подобаються.

Експериментувати з методами стимулювання – заохочення, покарання. Але важливо дотримуватися їх послідовності й адекватності. Також важливо погодити цю систему заохочень і покарань із підлітком.

Зайнятися собою. У підлітковому віці для батьків важливо зберегти свою психіку в стабільному стані.

Пам’ятати, що на другій чаші вагів – ваші взаємни з підлітком. Головне в підлітковому віці – їхнє збереження.