Проблемою агресії та насильства поведінки дітей займаються педагоги, психологи, соціальні педагоги, правознавці. Про шкільний булінг часто замовчують, дбаючи про власну репутацію , не розповсюджують випадки знущань, не обговорюють; але таким чином це явище не усувається, а навпаки - набирає більших обертів і жорстокості.

Основною характеристикою булінгу є емоційне приниження , образа почуттів людини , висловлювання принизливих оцінок щодо іншої людини, що призводить виключення її з соціальної групи.

Дослідники виділяють 7 ознак булінгу :

1. емоційне приниження, що включає вербальні і невербальні способи вираження;

2. продовження емоційно образливої і принизливої поведінки впродовж тривалого періоду;

3. непривітна і недовірлива поведінка;

4. втручання у приватне життя людини;

5. погіршення психологічно і фізичного стану людини, на яку спрямована агресія;

6. намір завдати шкоду іншій людині, що дозволяє чи сприяє, щоб ця людина пережила травмуючі події;

7. агресор займає вище становище, ніж його жертва, і відповідно дозволяє собі дії, що принижують гідність і завдають моральної або фізичної шкоди іншій людині.

У процесі булінгу традиційно виділяють :

• Кривдника (агресора) - людину, котра чинить насильство.

• Жертву (аутсайдера) - людину,котра страждає від дій кривдника.

• Спостерігачів.

В Україні молодь та підлітки висловили думку,що булінг та насильство - проблема сьогодення.

Відповідно до результатів опитування, у якому взяли участь близько 4,5 тисяч учасників, майже половина опитаних (48%) зіштовхувалися з проявами насильства. При цьому, найбільша кількість респондентів (62%) страждає від агресії саме з боку однолітків, а приблизно чверть зізнається про насильство в сім’ї.

Отже, саме булінг – вид насильства, який передбачає психологічний тиск на людей – особливо поширений серед дітей та молодих людей.

Михайло, 17 років:

«Досить часто діти знущаються над слабшими за себе, щоб викликати повагу та здобути авторитет серед інших, бо для деяких це куди простіше та ефективніше за ті способи здобуття авторитету, які вважаються більш гуманними (гарне навчання, пристойна поведінка, особисті досягнення в інших сферах: спорт, танці, гра на музичних інструментах тощо). Друга причина, яку я виділив, – це захиститися від булінгу за допомогою булінгу. Бо часто, демонструючи здатність над кимось знущатися, ти таким чином показуєш свою міць. А останньою причиною я вважаю підсвідоме прагнення до жорстокості. Тут можна було б провести паралель з дитиною 2-3 років, яка знущається над кішкою, жабою чи ще якоюсь живою істотою. Проте вона це робить, щоб дослідити цю тварину, не розуміючи, що робить їй боляче, на відміну від підлітків, котрі, наприклад, займалися боксом чи іншим видом спорту, що передбачає насильство, або просто звикли знущатись і тепер не можуть собі уявити як жити інакше»

Аліна, 19 років:

«Основною причиною цього я вважаю відсутність толерантності і розуміння окремості і індивідуальності кожної особистості. Інколи починають цькувати за те, що ти занадто бідний і не можеш собі дозволити те, що решта. Інколи причиною є те, що твої уявлення про життя і цінності не збігаються з колективом. Просто обирається «жертва» і часто це просто тиха дитина, яка, так би мовити, виділяється із загального числа і яка не може постояти за себе. І от тоді починаються знущання. Мабуть, найлегший спосіб для кривдників відчути себе лідером, бо докладати зусиль для свого розвитку не потрібно».

Наталія, 19 років:

«Певно, кожна дитина хоча б раз зіштовхується з проблемою зміни шкіл і класів. Стати частиною вже існуючого колективу досить важко. Коли мені було десять років, я мріяла вивчати фінську мову, тому я вирішила вступити до «Скандинавської гімназії». На щастя, все склалося добре, я швидко знайшла спільну мову з новими однокласниками, за винятком одного. Він був неприязний, кривдив мене, але я відчувала величезну підтримку моїх однокласників. Через місяць хлопець зрозумів, що більшість учнів уникають його і не поважають його вчинки. Цей факт дуже присоромив його, і так сталося, що, коли ми подорослішали, то стали близькими друзями, забувши колишні образи. Мораль проста - все залежить від нашого виховання і оточення».

Аліна, 19 років:

«Насправді особисто в мене такого досвіду не було, мабуть, мені таки пощастило. Проте, коли я навчалась в школі, від булінгу потерпали двоє моїх однокласників. Такі собі тихі і непримітні. І от за рахунок них хотіла виділитися решта. Мабуть, іншим це надавало відчуття переваги. Ці хлопці так і не довчилися до 11 класу, а пішли раніше. Вони були завжди засмучені, майже зломлені, і що далі, то рідше з’являлися на уроках. Знаю випадок, коли один із цих хлопців приніс із собою в школу розкладного ножа на випадок, коли до нього знову чіплятимуться. Саме тоді мені якось пощастило відмовити його від такої дурниці. Після того, як ці двоє моїх однокласників пішли зі школи, вони посилено почали займатися спортом і розвивати себе. Дякувати Богу, ці багаторічні знущання їх не зламали і, можливо, навчили бути сильними».

Як бачимо, багато хто з молодих українців хоча б раз переживав знущання з боку однолітків у школі з того чи іншого приводу. Часто люди вважають булінг просто життєвим етапом, який необхідно пережити, соромляться поговорити про це з дорослими та розповісти про свою проблему, воліють розбиратися із психологічним тиском самотужки.

Історії людей,яким довелось зустрітись з булінгом один на один у власному житті.

Утім, як же можна запобігти виникненню булінгу серед дітей і молоді?

Олександр, 30 років: «Я вважаю, що навчання критичному мисленню, толерантності та правам людини має зайняти гідне місце в освітньому процесі. Ці знання можуть надаватись міждисциплінарно, з використанням предметів усієї навчальної програми. Повага до людського різноманіття повинна стати новим етичним стандартом українського суспільства. Слід зауважити, що сталий позитивний ефект від впровадження дій з подолання булінгу, досяжний тільки за умови комплексного охоплення всіх учасників життя молодої людини: підлітки - батьки - педагоги».

Наталія, 18 років: «Я вважаю що найкращий спосіб вирішити проблему булінгу - це змінити ставлення до людей, які відрізняються від нас. І це не тільки стосується інвалідів, а ще й біженців, сиріт або інших соціальних груп. На мою думку, вчителі не мають права поділяти студентів на «слабких» та «улюбленців». Діти та підлітки повинні почувати, що ніхто не оцінює їх за якимись дивними критеріями, які були продиктовані кимось. Руйнування стереотипів, які дають одним людям бути «вище» за інших, дасть дітям розуміння того, що ніхто не має права принижувати однолітків».

Насильство людей над людьми – наша спільна проблема. Проте людство лише на початку шляху її вирішення. Дивна річ, ми навчилися боротися із найстрашнішими хворобами, утім, приборкати власну агресію нам інколи не під силу. І від цього страждає безліч маленьких і дорослих людей. Але так не має бути. Тож, певно, найголовніша місія ХХІ сторіччя – навчитися шанувати Землю і всіх живих істот на ній.

Добірка фільмів про дітей та підлітків,які, можливо, відкриють для вас інше бачення життя в суспільстві та допоможуть змінити своє внутрішнє "Я"

Викреслити булінг з життя - легко!

Варто щоб кожен почав із самого себе,з свого внутрішнього "Я"

Адже,добрі справи не мають терміну придатності, їх не виміряти ні днями , ні роками.