Голокост в мистецтві

ХХ століття залишило після себе важку спадщину Голокосту. Володіти нею важко, але забувати неприпустимо, злочинно .... Щоб зберегти пам'ять людей про Катастрофу, щоб не недопустити подібної трагедій в майбутньому, потрібно не лише знати історію Голокосту, а й знайомитись з творами мистецтва. Саме через мистецтво набувається досвід емоційного сприйняття трагедії людей, їх внутрішнього світу, а не просто дізнаєшся абстрактну теорію. Мистецтво відображає вічні теми життя, відкриває духовний досвід людства. Тому, трагедія Голокосту продовжує хвилювати митців, письменників, поетів, режисерів, які обирають Голокост в якості основної теми сюжету, змушуючи глядачів (читачів, слухачів) через себе пропустити ті жахливі події.

Пропонуємо Вам ознайомитися з деякими творами на тему цієї жахливої трагедії.

СКУЛЬПТУРА

Меморіал в Будапешті "Туфлі на набережній Дунаю".

Меморіал споруджений в пам'ять про загиблих євреїв, яких масово розстрілювали в 1944-1945 роках (Джерело)

ЖИВОПИС

Плити (Берлін)

Ідея "Меморіалу пам'яті убитих євреїв Європи" належить берлінській публіцистці Леї Рош, а реалізацією займався скульптор-деконструктивіст П. Айзенман (Джерело)

Яд Вашем

Яд Вашем - це музей Голокосту в Ізраїлі, в якому знаходяться скульптурні композиціі на згадку про вбитих нацистами євреїв: дерево з фігур людей, паркан з колючого дроту у вигляді людських скелетів, і багато інших (Джерело)

Пам'ятник жертвам Краківського гетто.

У композицію ввійшли 70 стільців (по периметру площі й на трамвайних зупинках). Кожен стілець - це пам'ять про тисячі євреїв гетто. Будь-хто, може сісти на ці стільці - так само, як будь-хто в той страшний час міг стати жертвою нацистів (Джерело)

Фелікс Нуссбаум,

"Біженець", 1939

Фелікса Нуссбаума заарештували в Бельгії в 1940 р., але йому вдалося втекти в Брюссель разом з дружиною. Картина "Біженець" автобіографічна, вона розповідає про мандри єврея, який ніде не може знайти спокій. В 1944 р. художника заарештовали і відправили в табір смерті Аушвіц-Біркенау (Джерело)

Карл Бодек і Курт Льов, "Одна весна", 1941

Картина написана дуетом живописців під час їх перебування в концтаборі Гюрсу на території окупованої Франції. Яскравий метелик, що кружляє над колючим дротом, - символ звільнення. Доля художників склалася по-різному: австрієць Курт Льов зумів втекти з концтабору в Швейцарію, а Карл Бодек, що народився в Чернівцях, потрапив в Освенцим, де був убитий (Джерело)

Лео Хаас, "Прибуття транспорту, Терезинське гетто", 1942

Лео Хаас - талановитий графік. Він ночами крадькома робив замальовки про життя концтабору. На картині "Прибуття транспорту" зображені десятки приречених людей, яких доправили на вірну загибель в табір смерті. З Терезієнштадту Хаас був переведений в Освенцим, і дивом зумів вижити в концтаборі (Джерело)

Бедржих Фрітта, "Життя і смерть в таборі"

1941 р. Фрітта був депортований в Терезинське гетто. Через кілька місяців до нього приєдналася дружина з новонародженим сином Томашем. В гетто Фрітта очолив графічну майстерню і у вільний час багато малював. У малюнках було відображене життя гетто - замальовки вулиць і будинків, портрети хворих і вмираючих, людей похилого віку і дітей, натовпу в'язнів, які очікують депортації. Малювати доводилося таємно. 1944 р. Фрітта депортовали в Освенцим, де він загинув. Його дружина померла у в'язниці. На щастя, Томмі вдалося вижити (Джерело)

ЛІТЕРАТУРА

Самюель Бак, "Вічна пам'ять", 1977

На момент окупації Вільно Баку було 8 років. Батька Самуеля відправили до табору примусових робіт, а хлопчик з мамою потрапили до гетто. 27 березня 1944 р. в гетто було знищено 250 дітей. Самуель ховався під ліжком в одному з бараків. Згодом, батько виніс його з табору в мішку з тирсою і зумів передати матері. Мама з сином знайшли прихисток в монастирі бенедектінців. Батько художника загинув. Вся творчість Бака пронизана темою Голокосту. Йму було природньо включати в зображення єврейську символіку, після того, що він пережив (Джерело)

Ілья Клейнер, "Реквієм за убієнними", 2006

Сучасний художник, що проживає в Москві. Автор серії картин про Голокост. "Для мене Голокост - це перш за все вся моя велика родина, що загинула в яр Бабиного Яру під кулями озвірілих гітлерівців. Трагдія шестимільйонного розтерзаного фашистськими катами єврейського народу, що лежить за межами людської свідомості, не повинна забутись, щоб це ніколи не повторилося ... »

І.Клейнер

(Джерело)

Пам'ятник розстріляним у Бабиному яру дітям (Джерело)

Дмитро Павличко

"Бабин Яр. Реквієм"

Похилений вітром осіннім,

Над Бабиним Яром стою.

Отця сивобрового бачу,

І брата, і матір свою.

Не тут вони тяжко вмирали,

Не тут вони зморені сплять.

Та їхні молитви й благання

В деревах десь тут шелестять.

Тут Київ та рід мій козацький,

Тут наша свобода в крові.

Над братнім усопшим народом

Ми молимось, мертві й живі.

Я бачу — то мамині сльози

Блискочуть на хвилях Дніпра.

Я знаю - моя Україна

Воскресне на поклик добра!

Пам'ятник розстріляним в Бабиному Яру євреям "Менора" (Джерело)

Тетяна Левицька

"Бабин Яр"

Бабин Яр, Бабин Яр, Бабин Яр…

Розкажи ти мені, Бабин Яр,

Як тебе утішали тополі.

Я візьму лише часточку болю І у серці нестиму, мов дар.

Пам’ятаєш війну, Бабин Яр.

Під асфальтом кривава дорога

В крик благає Всевишнього Бога,

Щоб на світі не стало примар.

Благодаті тобі, Бабин Яр.

Ти не бійся, це бруньки стріляють,

Салютують, весну прославляють.

В очі сліпить вогнями стожар.

Щиросердно скажи, Бабин Яр,

Чи ти вибачив катам і вбивцям?

Змивши кров у джерельних криницях,

Чи вознісся в граніті до хмар?

Бабин Яр, Бабин Яр, Бабин Яр.

Ілья Клейнер, Голокост, 2007

(Джерело)

Інгвар Олафсон

"Голокост"

На чорних квітах Голокосту

юрба банкет лаштує Кату

Він повен величі, а зростом -

пічкур.

В підлеглих - "з краю хата"...

А поряд прірва, Яр, безодня,

щодня, щовечора, щорання

на тебе дивиться...

Сього дня ти зрозумів усе.

Остання краплина впала на пелюстку -

"Юрба - убивця, кат - знаряддя"

плюндрують світ,країну-пустку

залише після себе гаддя...

На голод-холод, на коросту

скарає рід наш.

Під косою на чорних квітах Голокосту

червоне випаде росою...

Пробач кохана, "злая вістка

та все ж не гірша небуття

тому люби, кохай життя

неначе ти його первістка"...

Ф. Нуссбаум, Jaqui in the Street (Джерело)

Голокост

Пройду не раз відомими шляхами,

Де страх в повітрі висне до цих пір,

І хоч усе вже поросло мохами,

Його ніхто забути не зумів.

Це Голокост – всього одне лиш слово,

Та його сенс – пекучий болі жар,

Вбивали всіх!.. старого і малого,

І мало хто життя порятував.

Дивились в вічі, не щеміло серце,

Пуста душа і всі думки пусті,

«Як можеш ти стрілять? Скажи, убивце!

Вони ж прийдуть до тебе уві сні.»

Чи їх вина, що родом із євреїв?

Чи їх вина, що не такі, як всі?

Невже ж і смерть заслужує трофеїв?

І щастя можна віднайти в сльозі?

Постане між думками знову прірва,

Над Яром смерть махне своїм крилом,

Якщо убивства - це є ваша віра,

Тоді скажіть: «Що ви назвете Злом?»

Донечка, про яку ми завжди мріяли. Історія Марти Марта Горен

Марта Горен мешкає разом зі своїм чоловіком Амосом в Ізраїлі у місті Реховот. Зараз у неї вже є правнуки. А народилася вона у Польщі, в дитинстві потрапила у вир Голокосту. Коли Марті було вісім років, матір, рятуючи її життя, відправила доньку під вигаданим іменем подалі від рідного Чорткова, до Варшави. «Донечка, про яку ми завжди мріяли. Історія Марти» – це історія єврейської дитини, яка трималася за життя попри жахливі втрати та згодом віднайшла себе у Державі Ізраїль.

"Сховище. Щоденник у листах" Анна Франк

Анна Франк вела щоденник з 12 червня 1942 по 1 серпня 1944 року. Спочатку вона писала свої листи лише для самої себе. А навесні 1944 року почула по лондонському радіо виступ нідерландського міністра освіти у вигнанні, який говорив про те, що після війни необхідно буде зібрати й оприлюднити всі документальні матеріали про страждання нідерландського народу за часів німецької окупації. Як приклад таких матеріалів він серед іншого згадав і щоденники. Під впливом його виступу Анна вирішила по закінченні війни видати книжку, за основу якої мав правити її щоденник.

"Ковчег часу"

Марцін Щигельський

Рафалу дев’ять років, і він живе у варшавському гетто. Понад усе на світі хлопчик любить читати, але дорога до бібліотеки стає щораз небезпечнішою. Його батьків немає. Дідусь, видатний скрипаль, переконує, що вони поїхали в Африку. Світ навколо дедалі більше нагадує Рафалові його улюблену книжку – «Машину часу» Герберта Веллса: хижі морлоки у формі німецьких солдатів, з рушницями, чатують на кожному кроці. Та от настає день, коли з гетто доводиться тікати.

Малий Рафал, з погляду якого описано події, через свій вік ще не в змозі осмислити всього масштабу катастрофи. Але щемка наївність його світовідчуття підкреслює цілі пласти смислів, відкриваючи тему страшного історичного катаклізму для юного читача та реактуалізуючи для дорослого.

"Крадійка книжок"

Маркус Зузак

Дівчинка Лізель вимушено оселяється в прийомних батьків у простій німецькій родині. На вулиці 1939 рік, і справи стають зовсім моторошними. Ті, хто не виказує захвату політикою Гітлера, наражаються на небезпеку.

Але життя триває: потрібно ходити до школи, допомагати вдома і заробляти на їжу. У Лізель з’являються друзі, а прийомні батьки, попри позірну грубість, завойовують її серце своєю добротою. Та війна не спить. Невдовзі родині Лізель на їхній Хімель-Штрассе (тобто Небесній вулиці) доведеться переховувати втікача, а потім і самим балансувати на межі життя і смерті.

Книжка привертає увагу незвичністю оповіді – адже цим іронічним, глибоким і віртуозним наратором є сама Смерть