І. Загальні положення

Сигнал «Повітряна тривога» передається через централізовану систему оповіщення (сирени), регіональне радіо та телебачення. Тривале звучання сирени (від трьох до п’яти хвилин) є попередженням про загрозу ракетних, авіаційних ударів противника і рекомендацією щодо негайного переміщення у найближче укриття.

Щоб отримувати сповіщення про сигнали «Повітряна тривога», «Відбій повітряної тривоги»:

• Встановіть застосунок «Повітряна тривога» через Google Play Market або AppStore: надайте дозвіл надсилати сповіщення та важливі попередження, виберіть область, у межах якої хочете отримувати сповіщення, відстежуйте початок та кінець повітряної тривоги.

• Встановіть на телефоні застосунок «Київ цифровий» через Google Play Market або AppStore: у профілі в налаштуваннях сповіщення надайте дозвіл надсилати сповіщення та важливі попередження, відстежуйте початок та кінець повітряної тривоги.

II. Дії працівників на робочому місці за сигналом «Повітряна тривога»

Працівники повинні знати:

1. Завдання з питань цивільного захисту за розподілом обов’язків у структурному підрозділі.

2. Місця укриттів у навчальних корпусах (будівлях).

3. Маршрут та порядок руху до укриттів.

4. Правила поведінки в укриттях.

З отриманням сигналу «Повітряна тривога» необхідно:

1. Знеструмити всі прилади та вентиляцію.

2. Швидко, без метушні пройти до захисної споруди (сховище, найпростіше укриття або підвальне приміщення).

3. Зайняти місце в укритті та виконувати вимоги коменданта укриття.

4. З отриманням сигналу «Відбій повітряної тривоги» повернутись на своє робоче місце.

ІІІ. Дії керівника занять (викладача) та здобувачів вищої освіти під час занять у разі оголошення сигналу «Повітряна тривога»

Науково-педагогічні працівники, здобувані вищої освіти повинні знати:

1. Місця укриттів у навчальних корпусах, де проводяться заняття.

2. Маршрути та порядок руху до укриттів.

3. Правила поведінки в укритті.

У вступній частині заняття викладач:

1. Встановлює присутність на занятті студентів за списком навчальної групи.

2. Нагадує порядок дій у випадку отримання сигналу «Повітряна тривога», маршрут руху та місце розташування укриття.

У разі отримання сигналу «Повітряна тривога» керівник заняття негайно припиняє заняття та керує діями здобувачів вищої освіти, які:

1. Знеструмити всі прилади, обладнання, комп’ютери тощо.

2. Під керівництвом викладача організовано, без метушні у складі навчальної групи встановленим маршрутом рухаються до укриття.

3. В укритті виконують вимоги коменданта укриття. 4. Навчальна група розміщується компактно, викладач перевіряє склад групи за списком.

Всі, хто знаходиться в укриттях, зобов’язані дотримуватись тиші і правил поведінки в укриттях.

Після завершення небезпеки, а саме з отриманням сигналу «Відбій повітряної тривоги»:

1. Викладач продовжує заняття у визначеній розкладом занять навчальній аудиторії (якщо необхідний для повернення до місця занять час не перевищує визначені терміни розкладом занять). 

2. Розпочинає заняття, якщо сигнал «Повітряна тривога» було оголошено до його початку.

3. У разі недостатнього часу для повернення в аудиторію викладач, після виходу навчальної групи із укриття, визначає порядок подальших дій і завершує заняття.

Під час дистанційного навчання викладач нагадує алгоритм дій за сигналом цивільного захисту «Повітряна тривога».

У разі отримання сигналу «Повітряна тривога» викладач негайно припиняє заняття і рекомендує здобувачам вищої освіти рухатись у найближчі укриття за місцем перебування.

Якщо сумарний час переривання навчального заняття через оголошення сигналу «Повітряна тривога» (з урахуванням часу, необхідного для переміщення до аудиторії після його відміни) перевищує 45 хвилин, рекомендується перенести це навчальне заняття (зокрема, допускається його проведення в час, передбачений для проведення консультацій з начальних дисциплін протягом семестру). Перенесення навчального заняття здійснюється викладачем шляхом його узгодження зі з добувачами вищої освіти та деканатом відповідного факультету (дирекцією навчально- наукового інституту). Обов’язковим є перенесення навчального заняття, під час якого здійснюються контрольні заходи (модульна контрольна робота тощо), незалежно від сумарного часу переривання такого навчального заняття через оголошення сигналу «Повітряна тривога».

З метою надолуження освітніх втрат, викликаних перериванням навчального заняття через оголошення сигналу «Повітряна тривога», незалежно від сумарного часу його переривання, викладач обов’язково надає здобувачам вищої освіти настанови та рекомендації щодо особливостей організації їхньої самостійної роботи (з урахуванням Положення про організацію самостійної роботи здобувачів вищої освіти), а також організовує проведення консультацій з начальних дисциплін протягом семестру таким чином, щоб максимально надолужити такі освітні втрати.

IV. Дії учасників освітнього процесу у разі ударів противника по об’єктах університету

При знаходженні в укритті у разі ударів противника по об’єктах університету після отримання сигналу «Відбій повітряної тривоги» або у разі неможливості подальшого перебування в укритті через небезпечні чинники (руйнування, пожежі, значний вміст чадного газу у повітрі через пожежу тощо)

Ланка (комендант) укриття:

1. Інформує керівництво факультету, навчально-наукового інституту, структурного підрозділу про надзвичайну ситуацію.

2. Забезпечує евакуацію тих, хто перебуває в укритті, через аварійні виходи.

Керівники факультетів, навчально-наукових інститутів, структурних підрозділів:

Керують діями формування цивільного захисту структурного підрозділу щодо: - Надання домедичної допомоги потерпілим, пораненим; гасіння осередків пожежі первинними засобами пожежогасіння; виклику екстреної медичної допомоги (103), пожежно-рятувальних підрозділів (101). - Організації виходу працівників, здобувачів вищої освіти університету до визначеного місця збору (площа знань біля Центру культури та мистецтв НАУ).

https://nau.edu.ua/site/variables/news/2023/8/310_од.pdf

При першій можливості покиньте разом із сім’єю небезпечну зону. У разі неможливості виїхати особисто, відправити дітей і родичів похилого віку до родичів, знайомих. Необхідно взяти із собою всі документи, коштовні речі і цінні папери.

Підготовку до можливого перебування у зоні надзвичайної ситуації доцільно починати завчасно. Необхідно підготувати "екстрену валізку" з речами, які можуть знадобитись при знаходженні у зоні НС або при евакуації у безпечні райони.

Підготовка оселі:

• нанести захисні смуги зі скочу (паперу, тканини) на віконне скло для підвищення його стійкості до вибухової хвилі та зменшення кількості уламків і уникнення травмування у разі його пошкодження;

• по можливості обладнайте укриття у підвалі, захистіть його мішками з піском, передбачте наявність аварійного виходу;

• при наявності земельної ділянки обладнайте укриття на такій відстані від будинку, яка  більше його висоти;

• зробити вдома запаси питної та технічної води;

• зробити запас продуктів тривалого зберігання;

• додатково укомплектувати домашню аптечку засобами надання першої медичної допомоги;

• підготувати (закупити) засоби первинного пожежогасіння;

• підготувати ліхтарики (комплекти запасних елементів живлення), гасові лампи та свічки на випадок відключення енергопостачання;

• підготувати (закупити)  прилади (примус) для приготування їжі у разі відсутності газу і електропостачання;

• підготувати необхідні речі та документи на випадок термінової евакуації або переходу до захисних споруд цивільної оборони або інших сховищ (підвалів, погребів тощо);

• особистий транспорт завжди мати у справному стані і запасом палива для виїзду у небезпечний район;

• при наближенні зимового періоду необхідно продумати питання щодо обігріву оселі у випадку відключення централізованого опалення.

Правила поведінки  в умовах надзвичайних ситуації воєнного характеру

Необхідно:

• зберігати особистий спокій, не реагувати на провокації;

• не сповіщати про свої майбутні дії (плани) малознайомих людей, а також знайомих з ненадійною репутацією;

• завжди мати при собі документ (паспорт) що засвідчує особу, відомості про групу крові своєї та близьких родичів, можливі проблеми зі здоров’ям (алергію на медичні препарати тощо);

• знати місце розташування захисних споруд цивільної оборони поблизу місця проживання, роботи, місцях частого відвідування (магазини, базар, дорога до роботи, медичні заклади тощо). Без необхідності старатися як найменше знаходитись поза місцем проживання, роботи та малознайомих місцях;

• при виході із приміщень, пересуванні сходинами багатоповерхівок або до споруди цивільної оборони (сховища) дотримуватись правила правої руки (як при русі автомобільного транспорту) з метою уникнення тисняви. Пропускати вперед та надавати допомогу жінкам, дітям, перестарілим людям та інвалідам, що значно скоротить терміни зайняття укриття;

• уникати місць скупчення людей;не вступати у суперечки з незнайомими людьми, уникати можливих провокацій;

• у разі отримання будь-якої інформації від органів державної влади про можливу небезпеку або заходи щодо підвищення безпеки передати її іншим людям (за місцем проживання, роботи тощо);

• при появі озброєних людей, військової техніки, заворушень негайно покидати цей район;

• посилювати увагу і за можливості, також залишити цей район, у разі появи засобів масової інформації сторони-агресора;

• орієнтуються на місцевості, розмовляють з акцентом, не характерна зовнішність, протиправні і провокативні дії, проведення незрозумілих робіт тощо) негайно інформувати органи правопорядку, місцевої влади, військових;

• у разі потрапляння у район обстрілу сховатись у найближчу захисну споруду цивільної оборони, сховище (укриття). У разі відсутності пристосованих сховищ, для укриття використовувати нерівності рельєфу, (канави, окопи, заглиблення від вибухів тощо). У разі раптового обстрілу та відсутності поблизу споруд цивільного захисту, сховища і укриття − лягти на землю головою в сторону, протилежну вибухам. Голову прикрити руками (за наявності, для прикриття голови використовувати валізу або інші речі). Не виходьте з укриття до кінця обстрілу;

• надавати першу допомогу іншим людям у разі їх поранення. Визвати швидку допомогу, представників ДСНС України, органів правопорядку за необхідності військових;

• у разі, якщо ви стали свідком поранення або смерті людей, протиправних до них дій (арешт, викрадення, побиття тощо) постаратися з’ясувати та зберегти як найбільше інформації про них та обставини події для надання допомоги, пошуку, встановлення особи тощо. Необхідно пам’ятати, що Ви самі або близькі Вам люди, також можуть опинитись у скрутному становищі і будуть потребувати допомоги.

Не рекомендується:

• підходити до вікон, якщо почуєте постріли;

• спостерігати за ходом бойових дій;

• стояти чи перебігати під обстрілом;

• конфліктувати з озброєними людьми;

• носити армійську форму або камуфльований одяг;

• демонструвати зброю або предмети, схожі на неї;

• підбирати покинуті зброю та боєприпаси.

При виявленні вибухонебезпечних предметів забороняється:

1. перекладати, перекочувати з одного місця на інше;

2. збирати і зберігати, нагрівати і ударяти;

3. намагатися розряджати і розбирати;

4. виготовляти різні предмети;

5. використовувати заряди для розведення вогню і освітлення;

6. приносити в приміщення, закопувати в землю, кидати в колодязь чи річку.

Виявивши вибухонебезпечні предмети, вживайте заходів з означення, огородження і охороні їх на місці виявлення. Негайно повідомте про це територіальні органи ДСНС та МВС за телефоном "101" та "102".

Список речей "тривожної валізи"

Події останніх місяців показали всім нам, що ми живемо в світі, про який ми нічого, насправді, не знаємо. Ми не знаємо, як поводитися, якщо банкомат відмовиться видавати гроші, якщо магазини закриються на тиждень, що пити, якщо в крані не буде води, і куди бігти, якщо рідне місто буде захоплено ворогом. Військові люди можуть про себе подбати – їх цьому вчили. Що робити цивільним людям? Куди бігти? І найголовніше – що з собою брати? Останньому питанню присвячено цю статтю.

Екстрений або тривожний чемодан – це узагальнена назва базового набору речей, які можуть вам знадобитися в випадку екстреної ситуації. Цивільна «тривожна валіза», як правило укомплектований рюкзак об’ємом від 30 літрів, в якому знаходиться мінімальний набір одягу, предмети гігієни, медикаменти, інструменти, предмети самооборони і продукти харчування. Всі речі в тривожному рюкзаку повинні бути новими (і періодично оновлюваними) і не повинні використовуватися в повсякденному побуті. Цивільний тривожний рюкзак призначений тільки для одного – максимально швидкої евакуації з небезпечної зони. Небезпечною зоною називають землетрус, потоп, пожежа, підвищена криміногенна обстановка, епіцентр військових дій і т.д. Тривожний рюкзак повинен бути в кожній родині. Якщо ви так не вважаєте, то не читайте далі.

"Валіза"

У першу чергу потрібно визначитися з самою «валізкою». Для цієї мети краще всього використовувати рюкзак. Уявіть ситуацію, в якій вам доведеться йти пішки, а не їхати на автомобілі. Наприклад, на дорогах може бути затор, і потрібно буде продовжувати евакуацію пішки. Накинули рюкзак і пішли. Варто сказати і про упаковку рюкзака. Невеликі і експедиційні рюкзаки потрібно укладати не за принципом «важке внизу», а розподіляти вагу в ньому рівномірно. Добре, якщо у вашому рюкзаку буде нижній відділ – «підвал» або клапан. Укладайте речі так, щоб можна було легко знайти те, що вам потрібно. Добре, якщо рюкзак поставляється з накидкою від дощу. Якщо її немає, то можна купити її окремо. І звичайно, рюкзак повинен бути якісним, щоб не розвалився після 30 хвилин шарпанини у важких умовах.

Список речей

А тепер розглянемо більш докладно список речей і продуктів, які повинні бути в рюкзаку. Можливо, у ваших краях або для вашої родини, список доведеться скоротити або розширити. Наприклад, для людей у ​​віці чи дітей.

Отже, для надзвичайних ситуацій, описаних вище, у вас повинен бути напоготові якісний надійний рюкзак з такими речами і продуктами.

1. Копії важливих документів в непромокаючій упаковці. Заздалегідь зробіть копії паспортів, автомобільних прав, документів, що доводять ваші права на нерухомість, автомобіль і т.д. Документи укласти потрібно так, щоб їх легко можна було дістати. Бажано покласти з документами фотографії рідних і близьких, підписавши їх та вказавши контактні дані.

2. Кредитні карти і готівку. У вас завжди (в будь-який час) повинен бути запас грошей.

3. Дублікати ключів від будинку та авто.

4. Карта місцевості і доведений до відома всіх членів сім’ї спосіб екстреного зв’язку і місце зустрічі.

5. Пристрої зв’язку і доступу до інформації. Невеликий радіоприймач з можливістю прийому УКВ / FM діапазону. Приймач дозволить бути в курсі, що відбувається. Запасні батарейки для приймача. Можна взяти недорогий мобільний телефон із зарядним пристроєм.

6. Ліхтарик, а краще декілька, з запасними батарейками і лампочками для нього.

7. Компас і годинник. Купуйте водонепроникні.

8. Мультитул – багатофункціональний інструмент. Зазвичай він виглядає як складні пасатижі, в ручках якого заховані додаткові інструменти (ніж, шило, пилка, викрутка, ножиці і багато іншого).

9. Ніж і топірець.

10. Сигнальні засоби (свисток, фальшфаєр).

11. Пакети для сміття ємністю 120 л. Штук п’ять. Може замінити тент, якщо розрізати.

12. Рулон широкого скотчу.

13. Упаковка презервативів (12 штук без коробки, без мастила і ароматизаторів). Знадобитися можуть в багатьох ситуаціях.

14. Шнур синтетичний, діаметр 4-5 мм, довжина – 20 м.

15. Блокнот і олівець.

16. Нитки та голки.

17. Аптечка першої необхідності. Кількість ліків розраховуємо на надання допомоги не тільки собі, а й оточуючим:

• бинти, лейкопластир, йод, вата;

• активоване вугілля (інтоксикація);

• «Парацетамол» (жарознижувальний);

• «Супрастин» (алергія);

• «Іммодиум» (діарея);

• «Фталазол» (кишкова інфекція);

• «Альбуцид» (очні краплі);

• антибіотики в порошках.

18. Ліки які ви приймаєте на постійній основі – на тиждень із зазначенням дозування та способу застосування. Імена та телефони ваших лікарів. Слідкуйте за терміном придатності ліків (при упаковці забийте в календар дату ревізії препаратів).

19. Одяг. Нижня білизна (2 комплекти). Шкарпетки бавовняні (2 пари). Запасні штани, сорочка або кофта, плащ-дощовик, в’язана шапочка, рукавиці, шарф. Надійна і зручне взуття.

20. Міні-палатка, килимок-пінка, спальник.

21. Гігієнічні засоби: зубна щітка і паста, невеликий шматок мила, рушник (продаються пресовані в супермаркетах), туалетний папір, кілька упаковок сухих хусток, кілька носових хусток, вологі серветки. Жінкам – засоби особистої гігієни. Можна взяти бритву і манікюрний набір.

22. Речі для дітей.

23. Посуд: казанок, фляга, ложка, кружка (краще металева 0,5 л), розкладний стаканчик.

24. Сірники (краще туристичні). Запальничка.

25. Запас їжі на декілька днів. Все, що можна їсти без приготування і що займає мало місця, довго зберігається. Питна вода на 1-2 дні, яку потрібно періодично оновлювати. Висококалорійні солодощі (дуже хороший для цього «Снікерс», який використовується до цих пір тактичними військовими групами). Пригорща льодяників.

26. Продукти:

• 2 банки з гарною тушонкою;

• галети;

• супові пакети;

• м’ясні чи рибні консерви;

• якщо є місце: будь-яка крупа, макарони, сухі овочеві напівфабрикати.

27. Горілка або медичний спирт.

28. Сімейні цінності, реліквії, але тільки після упаковки самого необхідного.
    Намет, карімат, спальник – не обов’язкові, але бажані. Без них обсяг рюкзака складе не більше 30 літрів.
    В список ввійшли речі без яких можна обійтися 2-3 дні. Але, краще бути готовим до більш тривалої подорожі…
    І саме головне: ось 4 основних принципи виживання, причому саме в такій послідовності:

• захист

• порятунок

• вода

• їжа

Пам’ятка про правила поводження в разі виявлення підозрілих  вибухонебезпечних предметів

УВАГА! Сьогодні терористичні акти здійснюються з використанням вибухових пристроїв
і предметів, часто замаскованих під авторучки, мобільні телефони, гаманці, міні-магнітофони, дитячі іграшки, поміщених у звичайні портфелі, сумки, банки, пакунки і залишених у багатолюдних місцях.

Поводження з вибухонебезпечними предметами вимагає граничної уваги і обережності.

ВІД ТВОЇХ ПРАВИЛЬНИХ ДІЙ ЗАЛЕЖИТЬ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ТВОЄ І ОТОЧУЮЧИХ!

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

• наближатися до предмета;

• пересувати його або брати в руки;

• розряджати, кидати, ударяти по ньому;

• розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмет;

• приносити предмет додому, у табір, у школу.

При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

• негайно (з безпечного місця) повідомте чергові служби МНС (тел. 101), міліцію (тел.102);

• не підходьте до предмета, не торкайтеся і не пересувайте його, не допускайте до знахідки інших людей;

• припиніть усі види робіт у районі виявлення вибухонебезпечного предмета;

• не користуйтеся засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух);

• дочекайтеся прибуття фахівців, укажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

У випадку, коли в будинку знайдено вибуховий пристрій і Вас евакуюють:

• одягніть одяг із довгими рукавами, щільні брюки та взуття на товстій підошві. Це може захистити від осколків скла;

• візьміть документи (паспорт, свідоцтво про народження дітей тощо), гроші;

• під час евакуації слідуйте маршрутом, указаним органами, які проводять евакуацію. Не намагайтеся «зрізати» шлях, тому що деякі райони або зони можуть бути закриті для пересування;

• тримайтеся подалі від ліній енергопостачання, що впали.

Якщо Ваш будинок (квартира) опинилися поблизу епіцентру вибуху:

• обережно обійдіть усі приміщення, щоб перевірити чи немає витоків води, газу, спалахів і т.п; 

• у темряві в жодному випадку не запалюйте сірника або свічки – користуйтеся ліхтариком;

• негайно вимкніть усі електроприлади, перекрийте газ, воду;

• з безпечного місця зателефонуйте рідним і близьким, стисло повідомите про своє місцезнаходження, самопочуття;

• перевірте, як ідуть справи в сусідів – їм може знадобитися допомога.

ПАМ'ЯТАЙТЕ! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

Як поводитися під час теракту?

Будь-яка людина за збігом обставин може виявитися заручником злочинців. При цьому загарбники можуть домагатися досягнення політичних цілей, отримання викупу і т.п. У всіх випадках ваше життя стає предметом торгу для терористів. Фахівці рекомендують в такій ситуації дотримуватися певних правил поведінки. Отже ...

До терористичного акту неможливо заздалегідь підготуватися, тому треба бути готовим до нього завжди.

Терористи зазвичай вибирають для своїх атак відомі та помітні цілі, наприклад, великі міста, міжнародні аеропорти, місця проведення крупних міжнародних заходів, міжнародні курорти і т.д. Обов'язковою умовою здійснення атаки є можливість уникнути пильної уваги правоохоронних структур, наприклад, догляду до і після здійснення теракту. Будьте уважні, перебуваючи в подібних місцях. Терористи діють раптово і, як правило, без попередніх попереджень.

Завжди, завжди, завжди уточнюйте, де знаходяться резервні виходи з приміщення. Заздалегідь продумайте, як ви будете залишати будівлю, якщо в ньому відбудеться ПП. Ніколи не намагайтеся вибратися з палаючої будівлі на ліфті. По-перше, механізм ліфта може бути пошкоджений. По-друге, зазвичай злякані люди біжать саме до ліфтів. Ліфти не розраховані на перевезення такої великої кількості пасажирів, тому дорогоцінні хвилини, необхідні для порятунку, можуть бути втрачені.

Якщо ви опинилися заручником:

• По можливості швидше візьміть себе в руки, заспокойтеся і не панікуйте.

• Підготуйтеся фізично, морально і емоційно до можливого важкого випробування.

• Говоріть спокійним голосом. Уникайте викликає, ворожого тону.

• Не допускайте дій, які можуть спровокувати нападників до застосування зброї і привести до людських жертв (не біжіть, не кидайтеся на терориста, не боріться, не вихоплює у нього зброю, не намагайтеся помиритися з терористом, умовити його, не благайте, не кличте сльозами до його доброті).

• Переносите позбавлення, образи і приниження, не дивіться в очі злочинцям, не ведіть себе зухвало.

• Для підтримки сил їжте все, що вам дають, навіть якщо їжа вам не подобається.

• При необхідності виконуйте вимоги злочинців (особливо перші півгодини), не протіворечьте їм, не ризикуйте життям оточуючих і своєї власної, намагайтеся не допускати істерик і паніки.

• На вчинення будь-яких дій (сісти, встати, попити, сходити в туалет), запитуйте дозволу.

• Якщо ви поранені, постарайтеся не рухатися, цим ви зменшите втрату крові. Постарайтеся перев'язати рану хусткою, розірваної майкою або сорочкою.

• Пам'ятайте: ваша мета - залишитися в живих. Будьте уважні, постарайтеся запам'ятати прикмети злочинців, відмітні риси їхніх облич, одяг, імена, клички, можливі шрами і татуїровки, особливості мови і манери поведінки, тематику розмов і т.д.

• Пам'ятайте, що, отримавши повідомлення про ваше захоплення, спецслужби вже почали діяти і зроблять все необхідне для вашого звільнення.

• Безпосередньо під час проведення операції по вашому звільненню дотримуйтесь наступних вимог:

• Лежите на підлозі обличчям вниз, голову закрийте руками і не рухайтеся.

• Ні в якому разі не біжіть назустріч співробітникам спецслужб або від них, так як вони можуть прийняти вас за злочинця.

• Якщо є можливість, тримайтеся подалі від прорізів дверей і вікон.

• Не обурюйтеся, якщо при штурмі з вами обійдуться жорстко, завдадуть вам моральну або навіть фізичну травму - дії штурмують в даній ситуації виправдані.

Бережіть себе.

Правила безпечної поведінки в НС

1. При загрозі ураження стрілецькою зброєю.

• Закрийте штори або жалюзі (заклейте вікна паперовою стрічкою) для зниження ураження осколками скла.

• Вимкніть світло, закрийте вікна та двері.

• Займіть місце на підлозі в приміщенні, що не має вікон на вулицю (комора, ванна, передпокій).

• Інформуйте можливими засобами про небезпеку близьких і знайомих.

2. При загрозі бойових дій.

• Закрийте штори або жалюзі (заклейте вікна паперовою стрічкою) для зниження ураження осколками скла. Вимкніть джерело живлення, закрийте воду і газ, загасіть пічне опалення.

• Візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку.

• Негайно покиньте житлове приміщення, сховайтесь в підготовленому підвалі або найближчому укритті.

• Попередьте про небезпеку сусідів. Надайте допомогу старим і дітям.

• Без крайньої необхідності не залишайте безпечного місця перебування.

• Проявляйте крайню обережність, не піддавайтеся паніці.

3. Якщо стався вибух.

• Переконайтеся в тому, що ви не отримали значних травм.

• Заспокойтеся і уважно озирніться навколо, чи не існує загрози подальших обвалів і вибухів, які не звисає чи з руїн розбите скло, не потрібна комусь ваша допомога.

• Якщо є можливість – спокійно вийдіть з місця події. Якщо ви опинилися в завалі – періодично подавайте звукові сигнали. Пам'ятайте, що при низькій активності людина може протриматися без води п'ять діб.

• Виконуйте всі розпорядження рятувальника.

4. При повітряній небезпеці.

• Вимкніть джерело живлення, закрийте воду і газ.

• Погасіть пічне опалення.

• Візьміть документи, гроші і продукти, предмети першої необхідності, медичну аптечку.

• Попередьте про небезпеку сусідів і при необхідності надайте допомогу старим і хворим.

• Якнайшвидше дійдіть до захисної споруди або сховайтеся на місцевості. Дотримуйтесь спокою і порядку. Без крайньої необхідності не залишайте безпечного місця перебування. Слідкуйте за офіційними повідомленнями.

5. При загрозі масових заворушень.

• Зберігайте спокій і розсудливість.

• При перебуванні на вулиці негайно покиньте місця масового скупчення людей, уникайте агресивно налаштованих осіб.

• Не піддавайтеся на провокації.

• Надійно закрийте двері. Не підходьте до вікон і не виходьте на балкон. Без крайньої необхідності не покидайте приміщення.

6. Якщо вас захопили злочинці як заручника і вашому життю і здоров'ю загрожує небезпека.

• Намагайтеся запам'ятовувати будь-яку інформацію (вік, зріст, голос, манеру розмовляти, звички і т.п.) про злочинців, що надалі може допомогти встановити їх місцезнаходження.

• При першій можливості намагайтеся повідомити про місце свого перебування рідним чи в міліцію.

• Намагайтеся бути розважливими, спокійними, по можливості миролюбними, оберігайте себе від непотрібного ризику.

• Якщо злочинці перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, то намагайтеся максимально обмежити себе від спілкування з ними, так як їх дії можуть бути непередбачувані.

• Чи не підсилюйте агресивність злочинців непокорою, сваркою, зайвим опором.

• Виконуйте вимоги терористів, не створюючи конфліктних ситуацій, запитуйте дозволу переміщатися, сходити в туалет, відкрити сумочку і т.д.

• Уникайте будь-яких дискусій, особливо політичних, зі злочинцями, будьте, насамперед, уважними слухачами.

• Зберігайте свою честь і нічого не просіть, намагайтеся з'їдати все, що дають, незважаючи на те, що їжа може бути непривабливою.

• Якщо ви тривалий час перебуваєте поруч із злочинцями, постарайтеся встановити з ними контакт, викликати гуманні почуття і почати розмову, не наводячи їх до думки про те, що ви хочете щось вивідати.

• Не дозволяйте собі падати духом, використовуйте будь-яку можливість поговорити з самим собою про свої надії, проблеми, які трапляються в житті, постарайтеся заспокоїтися і розслабитися за допомогою медитації, читайте різні тексти, постарайтеся згадати вірші.

• Уважно стежте за поведінкою злочинців та їх намірами, будьте готові до втечі, якщо ви абсолютно впевнені в безпеці такої спроби.

• Постарайтеся знайти найбільш безпечне місце в приміщенні, де вас тримають і де можна було б захиститися під час штурму терористів (приміщення, стіни і вікна яких не виходять на вулицю – ванна кімната або комора), у разі відсутності такого місця падайте на підлогу при будь-якому шумі або стрілянині.

• При застосуванні спеціальними підрозділами сльозоточивого газу дихайте через мокру тканину, швидко і часто моргайте, викликаючи сльози.

• Під час штурму ні в якому разі не беріть в руки зброю терористів, щоб не постраждати від штурмуючих, які стріляють по озброєним людям.

• При звільненні виходьте швидше, речі залишайте там, де вони лежать, оскільки можливі вибухи або пожежа, беззаперечно виконуйте команди групи захоплення.

7. При проведенні тимчасової евакуації цивільного населення з небезпечного району.

• Візьміть документи, гроші і продукти, необхідні речі, медикаменти.

• По можливості надайте допомогу громадянам похилого віку, людям з фізичними вадами.

• Дітям дошкільного віку вкладається в кишеню або пришивається до одягу записка, де вказується прізвище, ім'я, по батькові, домашня адреса, а також ім'я та по батькові матері і батька.

• Дотримуйтесь вказаного маршруту. При необхідності зверніться за допомогою до правоохоронців та медичних працівників.

Заходи безпеки та правила поведінки у випадку виявлення вибухонебезпечних предметів

Правила поводження з вибухонебезпечними предметами Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, засоби, підозрілі предмети, що здатні за певних умов вибухати.

До вибухонебезпечних предметів належать:

• вибухові речовини — хімічні з’єднання або суміші, здатні під впливом певних зовнішніх дій (нагрівання, удар, тертя, вибух іншого вибухового пристрою) до швидкого хімічного перетворення, що саморозповсюджується, з виділенням великої кількості енергії і утворенням газів.

Боєприпаси – вироби військової техніки одноразового вживання, призначені для враження живої сили супротивника. До боєприпасів належать:

• бойові частки ракет;

• авіаційні бомби;

• артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

• інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

• ручні гранати; стрілецькі боєприпаси (набої до пістолетів, карабінів, автоматів тощо);

піротехнічні засоби:

• патрони (сигнальні, освітлювальні, імітаційні, спеціальні);

• вибухові пакети; петарди;

• ракети (освітлювальні, сигнальні);

• гранати;

• димові шашки.

саморобні вибухові пристрої – пристрої, в яких застосований хоча б один елемент конструкції саморобного виготовлення:

• саморобні міни- пастки;

• міни-сюрпризи, що імітують предмети домашнього побуту, дитячі іграшки або речі, що привертають увагу.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою ЗАБОРОНЕНО:

• наближатися до предмета;

• пересувати його або брати до рук;

• розряджати, кидати, вдаряти по ньому;

• розпалювати поряд багаття або кидати до нього предмет;

• приносити предмет додому .

Необхідно негайно повідомити поліцію, службу з надзвичайних ситуацій про знахідку!

Є декілька ознак, що дозволяють припустити, що маємо справу з вибуховим пристроєм. Слід звертати увагу на:

• припарковані біля будівель автомашини, власник яких невідомий або державні номери якої не знайомі мешканцям, а також коли автомобіль давно непорушно припаркований;

• наявність у знайденому механізмі антени або приєднаних до нього дротів;

• звуки, що лунають від предмету (цокання годинника, сигнали через певний проміжок часу), мигтіння індикаторної лампочки;

• наявність джерел живлення на механізмі або поряд з ним (батарейки, акумулятори тощо);

• наявність розтяжки дротів або дротів, що тягнуться від механізму на велику відстань.

Якщо підозрілий предмет знайдено в під’їзді, то треба опитати сусідів, можливо, він належить їм. У разі неможливості встановити власника – негайно повідомити про знахідку до найближчого відділення поліції та підрозділу ДСНС. Якщо підозрілий предмет знайдено в установі, потрібно негайно повідомити про знахідку адміністрацію. Для поштової кореспонденції з пластиковою міною характерна надмірна товщина, пружність, вага не менше 50 г і ретельна упаковка. На конверті можуть бути різні плями, проколи, можливий специфічний запах. Повинно насторожити настирне бажання вручити лист неодмінно в руки адресата і надписи на кшалт: «розкрити тільки особисто», «особисто в руки», «секретно» і т.п. Підозрілий лист не можна відкривати, згинати, нагрівати або опускати у воду.

У разі знаходження вибухонебезпечного пристрою: 1.Негайно повідомити чергові служби органів внутрішніх справ; 2.Не підходити до предмету, не торкатися і не пересувати його, не допускати до знахідки інших людей; 3.Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету.

Не користуватися засобами радіозв’язку, мобільними телефонами (вони можуть спровокувати вибух). 5. Дочекатися прибуття фахівців; вказати місце знахідки та повідомити час її виявлення.

Слід пам’ятати, що розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці- сапери, допущені до цього виду робіт.

Опинившись поблизу вибуху, стримайте свою цікавість і не намагайтеся наблизитись до епіцентру, щоб розгледіти або допомогти рятівникам. Найкраще, що можна зробити – залишити небезпечне місце.

До того ж, варто знати, якщо вибуховий пристрій встановлено зловмисно, то вони часто встановлюються парами, щоб, через деякий час після вибуху першого з них, пролунав другий вибух. Це розраховане на те, що після першого вибуху на його місці зберуться люди, у тому числі й представники силових структур, і при повторному вибуху жертв буде набагато більше.

ОТЖЕ:

• не слід робити самостійно жодних маніпуляцій із знахідками або підозрілими предметами, що можуть виявитися вибуховими пристроями;

• виявивши річ без господаря, треба звернутися до працівника поліції або іншого посадовця; не можна торкатися знахідки; -не користуйтеся мобільним та радіозв’язком поблизу підозрілої знахідки.

Просимо ще раз звернути увагу всіх мешканців громади на необхідність дотримання правил поводження з вибухонебезпечними предметами, а також правил безпечної поведінки у надзвичайних ситуаціях.

Попередження можливої терористичної загрози 

Згідно із ст. 258 Кримінального кодексу України терористичний акт - це злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами держаної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, міжнародними організаціями, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою.

Залежно від наявної інформації про загрозу вчинення або вчинення терористичного акту встановлюються такі рівні терористичних загроз:

«СІРИИ (МОЖЛИВА ЗАГРОЗА)» - за наявності факторів (умов), що сприяють вчиненню терористичного акту;

«СИНІЙ (ПОТЕНЦІЙНА ЗАГРОЗА)» - за наявності інформації, що потребує підтвердження, про підготовку до вчинення терористичного акту;

«ЖОВТИЙ (ІМОВІРНА ЗАГРОЗА)»- за наявності достовірної (підтвердженої) інформації про підготовку до вчинення терористичного акту;

«ЧЕРВОНИЙ (РЕАЛЬНА ЗАГРОЗА)» - у разі вчинення терористичного акту.

Рівень терористичної загрози тимчасово встановлюється для усіх або окремих суб’єктів боротьби з тероризмом та діє на всій території України, в окремих її місцевостях або на об’єктах можливих терористичних посягань. Згідно із п. 7 Положення про єдину державну систему запобігання, реагування і припинення терористичних актів та мінімізації їх наслідків (.затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 92) рішення про встановлення, зміну, скасування рівня терористичної загрози, строк та район дії рівня терористичної загрози приймає керівник Антитерористичного центру (далі - АТЦ) за письмовим дозволом Голови СБ України. Про прийняте рішення керівник АТЦ негайно інформує Президента України. Рішення про встановлення, зміну, скасування рівня терористичної загрози, строк та район дії рівня терористичної загрози оприлюднюється через засоби масової інформації. Рівень терористичної загрози скасовується у разі запобігання вчиненню чи припиненню терористичного акту та ліквідації загрози життю і здоров’ю людей.

Посадова особа підприємства, організації, установи, військової частини при отриманні інформації про вчинення (загрозу вчинення) діяння з ознаками терористичного акту негайно доповідає своєму керівництву.

Керівник підприємства сам особисто, або через чергового підприємства, установи, організації негайно повідомляє територіальний орган Національної поліції (тел. 102), Головне управління СБУ у м. Києві та Київській області (тел. 044-253-06-71), органи виконавчої влади (селищні, міські ради, райдержадмїністрацїї, облдержадміністрацію).

Отримавши (або отримуючи) повідомлення про теракт, черговий органу місцевої влади, підприємства або посадова особа, яка приймає таке повідомлення від громадян (потім повідомляє органи Національної поліції - СБ України), повинні намагатись якщо можна уточнити і мати наступні дані (відповідно передавати їх, в органи Національної поліції - СБ України):

• джерело отримання інформації;

• час і точне місце події (адреса);

• характер діяння (вибух, погроза вибуху, захоплення заручників чи інше);

• об’єкт посягання;

• кількість заручників, наявність потерпілих, місце перебування тих або інших;

• кількість терористів, їх вимоги, озброєння, прикмети чи установчі дані;

• обстановка, що склалась на останній час на об’єкті посягання;

• заходи, які вжиті адміністрацією або присутніми з реагування на подію.

Відсутність повних даних не звільняє посадову особу від термінової доповіді.

Особа, яка повідомила територіальний орган Національної поліції, Головне управління СБУ у м. Києві та Київській області повинна записати час і прізвище особи того чи іншого органу, яка прийняла повідомлення.

Керівник підприємства або особа, що виконує його обов’язки, після отримання повідомлення та доведення інформації до правоохоронних органів повинна організувати:

• посилення охорони і пропускного режиму наявними силами;

• терміновий збір керівників і працівників режимних, охоронних, аварійно-рятувальних служб (якщо такі є);

• призупинення тимчасово функціонування об’єкту або його окремих ланок, виведення за його межі вільного персоналу;

• надання допомоги потерпілим;

• зустріч сил правоохоронних органів.

Керівник підприємства або особа, що виконує його обов’язки дає команду відповідним службам на підготовку необхідної технічної документації, що буде використана при підготовці й проведенні антитерорисгичної операції. Надалі керівник підприємства або особа, що виконує його обов’язки, у питаннях, пов’язаних із проведенням антитерористичних заходів, повинен діяти відповідно до вказівок керівника АТЦ при Головному управлінні СБУ у м. Києві та Київській області.

Співробітники закладу вищої освіти при виявлені підозрілого предмету з ознаками вибухового пристрою повинні:

- негайно припинити будь-які зайві дії поруч з виявленим предметом, зупинити всі роботи, вимкнути обладнання та техніку; - звернути увагу оточуючих людей на небезпеку та ініціювати їх відведення на максимально безпечну відстань, але не менше ніж 100 метрів. При цьому слід зберігати спокій та рівновагу, намагатися не провокувати паніку. У разі необхідності надати допомогу у залишенні небезпечної зони літнім людям, дітям та інвалідам; - терміново повідомити про знахідку представників правоохоронних органів та аварійні служби за телефонами 101, 102 та дати максимально детальний опис виявленого предмету і ситуації що склалася; _ ' - за можливості, позначити місце виявлення предмету за допомогою підручних засобів;

- до прибуття спеціальних служб вжити заходів для обмеження доступу людей до небезпечної зони. При цьому необхідно залучати представників комунальних служб, служб охорони установ та підприємств, які знаходяться поруч; - запам’ятати та, за можливості, зафіксувати обставини виявлення предмета, час виявлення, місце розташування, його зовнішній вигляд, характерні ознаки. Звернути увагу на осіб які можуть бути причетні до залишення виявленого предмету, запам’ятати їх прикмети. Для надійної фіксації важливої інформації доцільно застосовувати засоби фотографування за їх наявності; - обов’язково дочекатися в безпечному місці прибуття представників спеціальних вибухотехнічних або піротехнічних служб та особисто передати фахівцям наявну інформацію стосовно предмету.

Категорично забороняється:

- торкатися вибухонебезпечного або підозрілого предмета, зрушувати його з місця, проводити будь-які маніпуляції з ним; - будь-яким чином впливати на предмет, піддавати його механічному, термічному, акустичному, світловому або іншому впливу; - самостійно відкривати та перевіряти підозрілі сумки, коробки, валізи; - намагатись самостійно знешкоджувати вибухонебезпечний предмет; - використовувати поруч з предметом відкритий вогонь, палити, використовувати електронагрівальні прилади; - користуватися поруч з предметом засобами радіозв’язку, мобільними телефонами та іншими приладами що передають радіосигнали.

Знешкодити вибуховий пристрій або локалізувати вибух можуть лише підготовлені спеціалісти після виведення людей із небезпечної зони.

З урахуванням викладеного, просимо провести відповідні роз’яснювальні бесіди із співробітниками Національного авіаційного університету, а також вжити інших заходів щодо мінімізації негативних наслідків у сфері боротьби з тероризмом.

Розділ І. Загальні правила поведінки Якщо Ви потрапили до події пов’язаної з загрозою та виникненням надзвичайної ситуації соціального та воєнного характеру то необхідно:

• зберігати особистий спокій, не реагувати на провокації;

• не сповіщати про свої майбутні дії (плани) малознайомих людей, а також знайомих з ненадійною репутацією;

• завжди мати при собі документ (паспорт) що засвідчує особу, відомості про групу крові своєї та близьких родичів, можливі проблеми зі здоров’ям (алергію на медичні препарати тощо);

• знати місце розташування захисних споруд цивільної оборони поблизу місця проживання, роботи, місцях частого відвідування (магазини, базар, дорога до роботи, медичні заклади тощо). Без необхідності старатися як найменше знаходитись поза місцем проживання, роботи та малознайомих місцях;

• при виході із приміщень, пересуванні сходинами багатоповерхівок або до споруди цивільної оборони (сховища) дотримуватись правила правої руки (як при русі автомобільного транспорту) з метою уникнення тисняви. Пропускати вперед та надавати допомогу жінкам, дітям, перестарілим людям та інвалідам, що значно скоротить терміни зайняття укриття; - уникати місць скупчення людей;

• не вступати у суперечки з незнайомими людьми, уникати можливих провокацій;

• у разі отримання будь-якої інформації від органів державної влади про можливу небезпеку або заходи щодо підвищення безпеки передати її іншим людям (за місцем проживання, роботи тощо);

• при появі озброєних людей, військової техніки, заворушень негайно покидати цей район;

• посилювати увагу і за можливості, також залишити цей район, у разі появи засобів масової інформації сторони-агресора; - якщо невідомі вам особи не орієнтуються на місцевості, розмовляють з акцентом, не характерна зовнішність, протиправні і провокативні дії, (проведення незрозумілих робіт тощо) необхідно негайно інформувати органи правопорядку, місцевої влади, військових;

• у разі потрапляння у район обстрілу необхідно сховатись у найближчу захисну споруду цивільної оборони, сховище (укриття). У разі відсутності пристосованих сховищ, для укриття використовувати нерівності рельєфу, (канави, окопи, заглиблення від вибухів тощо). У разі раптового обстрілу та відсутності поблизу споруд цивільного захисту, сховища і укриття - лягти на землю головою в сторону, протилежну вибухам. Голову прикрити руками (за наявності, для прикриття голови використовувати валізу або інші речі). Не виходьте з укриття до кінця обстрілу;

• надавати першу допомогу іншим людям у разі їх поранення. Визвати швидку допомогу, представників ДСНС України, органів правопорядку за необхідності військових;

• у разі, якщо ви стали свідком поранення або смерті людей, протиправних до них дій (арешт, викрадення, побиття тощо) постаратися з’ясувати та зберегти як найбільше інформації про них та обставини події для надання допомоги, пошуку, встановлення особи тощо. Необхідно пам’ятати, що Ви самі або близькі Вам люди, також можуть опинитись у скрутному становищі і будуть потребувати допомоги.

Розділ II. Організація захисту студентів, персоналу та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації соціального та воєнного характеру

Можливі надзвичайні ситуації та висновки з оцінки обстановки, яка може скластися.

У місцевості, де розташований Національний авіаційний університет, згідно з обліком фізико-географічних особливостей, довголітніми спостереженнями за епідеміологічною, метеорологічною обстановкою, аналізом наявності потенційно небезпечних для населення підприємств та споруд поблизу університету можливо передбачити виникнення таких надзвичайних ситуацій:

• радіоактивне забруднення та зараження місцевості у разі аварії на АЕС;

• зараження сильнодіючими отруйними речовинами при виникненні аварії з викидом аміаку (хлору та інше) від університету, або на залізниці (автотранспорті) при перевезенні СДОР, розташованих в 1,5 км.;

• пожежі на об’єктах Національного авіаційного університету або на об’єктах студмістечка; - катастрофічне затоплення при зруйнуванні греблі Київської ГЕС;

• епідемії;

• стихійні лиха, спричинені явищами природи (снігові бурі, смерчі, урагани та інше);

• при загрозі терористичних актів на території університету;

• надзвичайних ситуацій військового характеру;

• при виникненні біологічної небезпеки.

Про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій радіоактивного, хімічного, бактеріологічного зараження, катастрофічного затоплення та інших видів небезпеки університет отримує оповіщення від місцевого штабу цивільного захисту м. Києва по радіо, телебаченню і, можливо, через друковану пресу, якщо дозволяє час.

1. При аварії на АЕС

Отримавши повідомлення від Штабу ЦЗ «Увага! Говорить штаб цивільного захисту! Громадяни! Сталися аварія на АЕС. В місті очікується випадання радіоактивних опадів. Населенню міста необхідно знаходитися в приміщенні, провести додаткову герметизацію житлових приміщень та продуктів харчування. Прийняти йодистий препарат. У подальшому діяти відповідно до вказівок штабу ЦЗ», необхідно:

• оповістити працівників про аварію та можливе радіоактивне забруднення місцевості і поставити завдання по організації захисту студентів та працівників університету від ураження;

• укрити студентів та працівників університету в захисній споруді, яка є:

• при відсутності ЗС або неможливості зайняти ЗС укрити в приміщенні та провести додатково його герметизацію (затулити вікна, двері, горища, димохід та заклеїти в них щілини);

• організувати прийняття йодистого препарату та його видачу;

• здійснити прогнозування радіаційної обстановки за даними Штабу ЦЗ університету; ввести режим радіаційного захисту; провести додатково герметизацію продуктів харчування та питної води;

• організувати евакуацію працівників і членів їхніх сімей згідно зі вказівками штабу ЦЗ.

Відповідальні: Комісія з питань надзвичайних ситуацій цивільного захисту Національного авіаційного університету, адміністрація студмістечка, адміністрація корпусів університету.

2. При аварії на підприємстві з викидом сильнодіючих отруйних речовин (СДОР)

Отримавши повідомлення від штабу ЦЗ м. Києва про аварію на хімічно- небезпечному об’єкті з викидом аміаку (хлору та інше) та небезпеку хімічного зараження, необхідно організувати, а саме:

• негайно оповістити працівників університету та організувати виведення студентів із зони зараження у безпечне місце;

• укрити студентів у приміщенні в разі неможливості негайно вийти із зони зараження, провести додаткову герметизацію приміщення;

• провести додатково герметизацію продуктів харчування та питної води;

• евакуювати студентів у безпечне місце після проходження первинної хмари забрудненого повітря, якщо евакуацію не проведено до того; 

• виявити уражених студентів та надати їм медичну допомогу;

• у разі необхідності-направити до лікарні.

Відповідальні: Комісія з питань надзвичайних ситуацій цивільного захисту Національного авіаційного університету, адміністрація студмістечка, адміністрація корпусів університету.

При забрудненні ртуттю,» парами:

• негайно повідомити штаб ЦЗ району (міста) та Державну санітарно- епідеміологічну службу;

• вивести студентів із забрудненої території та виключити доступ до неї;

• зробити механічне вилучення ртуті (збирання вакуумом, відсмоктувачем);

• організувати демеркуризацію і санітарний контроль за її проведенням - утримання парів ртуті в повітрі приміщення після демеркуризації не більш 0,0003 мг/м куб;

• організувати, двічі з інтервалом у 7 днів, повторний контроль утримання парів ртуті;

• дозволити знаходитися в приміщенні після дозволу місцевої адміністрації.

Відповідальні: Комісія з питань надзвичайних ситуацій цивільного захисту Національного авіаційного університету, адміністрація студмістечка, адміністрація корпусів університету.

3. При виникненні пожежі в приміщенні університету:

• негайно викликати пожежну службу за телефоном 101;

• організувати евакуацію студентів та працівників у безпечне місце згідно зі схемою евакуації при пожежі;

• відключити електрику, газ, організувати винесення майна у безпечне місце та його надійну охорону;

• проконтролювати, щоб усі студенти та працівники були евакуйовані із зони пожежі в безпечне місце;

• організувати гасіння пожежі наявними первинними засобами пожежогасіння до прибуття пожежної служби;

• організувати зустрічі пожежних підрозділів.

При рятуванні потерпілих із охопленого полум’ям приміщення та гасінні пожежі дотримуватися таких правил:

1. Перш ніж увійти у приміщення, що горить, накрийтесь з головою мокрим покривалом,

2. Відчиняти двері в задимлене приміщення обережно, щоб запобігти спалаху полум’я від швидкого приливу свіжого повітря, відчиняючи двері, знаходитися з боку по ходу дверного полотна;

3. В сильно задимленому приміщенні рухатися, зігнувшись або поповзом;

4. Для захисту від чадного газу дихати через зволожену тканину.

Пам’ятайте:

• якщо на вас зайнявся одяг-лягайте на землю і, перекочуючись, збийте полум’я, бігти не можна - це ще більше роздмухає полум’я;

• побачивши людину в охопленому полум’ям одязі, накиньте на неї пальто, плащ або покривало і щільно притисніть, на місце опіку накласти пов’язку та відправити в лікарню;

4. При загрозі виникнення затоплення (катастрофічного затоплення)

Отримавши повідомлення про загрозу затоплення від Штабу ЦЗ, необхідно:

• зібрати працівників, проінформувати їх про обстановку та поставити завдання відповідно до розпорядження Штабу ЦЗ; - видати попереднє розпорядження щодо організації усіх видів забезпечення можливих дій;

• погодити з місцевим штабом ЦЗ послідовність та порядок евакуації із зони затоплення;

• зосередити на другому поверсі м’який інвентар та наочне приладдя;

• відключити електрику, газ, воду;

• евакуювати студентів, працівників і членів їхніх сімей.

5. При снігових бурях, ураганах, смерчах та інших стихійних лихах

Отримавши попередження про можливі стихійні лиха, необхідно:

• сповістити працівників про обстановку та поставити завдання відповідно до розпорядження Штабу ЦЗ;

• організувати герметизацію приміщень;

• організувати укріплення окремих елементів будівлі;

• підготувати засоби аварійного освітлення;

• створити запас питної води та продуктів харчування;

• у час бурі або інших стихійних лих заборонити вихід із приміщення;

• доповісти керівнику НАУ про наслідки стихійного лиха.

6. Отримавши повідомлення про загрозу здійснення терористичного акту на території університету НЕОБХІДНО:

• з’ясувати обстановку;

• довести отриману інформацію про загрозу скоєння теракту до свого керівника та сусідів;

• закрити крани газо-водопостачання, відключити електроприлади та обладнання;

• підготуватись до можливої евакуації;

• зберігаючи рівновагу, точно і беззастережно виконувати рекомендації органів цивільного захисту, працівників органів правопорядку;

• не втрачати пильності, якщо ви помітили підозрілих людей, невідомі підозрілі предмети або речовини чи речі - негайно повідомити працівників органів правопорядку;

• прибрати із приміщень, балконів легкозаймисті, пожежо- вибухонебезпечні речовини.

У разі виявлення вибухонебезпечного предмету або надходження інформації про «мінування, закладення вибухівки» НЕОБХІДНО:

• ні за яких обставин не торкатися до знахідки! - негайно огородити місце, де знаходиться вибухонебезпечний предмет, позначити його та заборонити прохід у небезпечну зону;

• викликати оперативну службу порятунку ДСНС України (тел. 101), поліцію (тел.102);

• якщо вибухонебезпечний предмет виявлено в приміщенні необхідно негайно залишити приміщення.

7. При виникненні надзвичайних ситуацій епідемічного характеру

У разі виникнення і розповсюдження групових та масових інфекційних захворювань необхідно:

• забезпечити виконання заходів, рекомендованих органами охорони здоров’я по профілактиці попереджень інфекційних захворювань;

• посилити контроль за дотриманням гігієни та протиепідемічного режиму у групах та станом здоров’я студентів з метою активного виявлення хворих;

• забезпечити захист продуктів харчування та питної води від зараження;

• організувати лабораторну перевірку питної води та продуктів харчування, що є; - щоденно проводити дезінфекцію приміщення, звернути особливу вагу на побутові об’єкти;

• посилити контроль за регулярним профілактичним обстеженням працівників їдальні.

Відповідальні: Комісія з питань надзвичайних ситуацій цивільного захисту Національного авіаційного університету, адміністрація студмістечка, адміністрація корпусів університету

8. Дії вразі надзвичайних ситуацій військового характеру.

Отримавши повідомлення «Повітряна тривога» Персоналу університету НЕОБХІДНО НЕГАЙНО:

• вимкнути електроприлади, освітлення;

• перекрити крани газо - водопостачання;

• взяти документи, особисті речі і перейти до укриття, які розміщені навчальних корпусах №1, 3,4,7,8,12 , гуртожитках № 1, 8,12,13, Медичному центрі, Центрі харчування та Центрі культури і мистецтв.

На шляху до укриття, а також при вході в них необхідно дотримуватися спокою і порядку, допомагати молодшим дітям, старим і інвалідам.

Отримавши повідомлення «Відбій повітряної тривоги» Персоналу університету необхідно залишити укриття та в подальшому діяти відповідно до вимог керівництва.

Якщо на території університету почалася стрілянина Персонал університету

ПОВИНЕН:

• при першій можливості залишити місце ведення бойових дій. Мати при собі документи;

• якщо це неможливо, вивісити на будинку плакат:

• «Тут мирні мешканці», зробити запас продуктів харчування і води;

• уточнити місце, де вам може бути надана медична допомога;

• лягти на підлогу під вікно, пересуватись можна тільки повзком;

• не підходити до вікон;

• не спостерігати за ходом бойових дій; не стояти чи перебігати під обстрілом;

• не конфліктувати з озброєними людьми;

• не носити армійську форму або камуфльований одяг;

• не демонструвати предмети, схожі на зброю;

• не підбирати залишені зброю та боєприпаси;

• якщо перестрілка застала вас на вулиці та негайно ляжте на землю, якщо по вас не стріляють то спробуйте зайняти найближче укриття (канаву, яму), переповзіть під бетонний бордюр.

Слід пам'ятати, що в зоні бойових дій, внаслідок застосування авіації, артилерійських систем, стрілецької зброї, населенню загрожує, насамперед, пряме ураження, що може призвести до гибелі, тяжких поранень, контузій, опіків тощо.

Крім того, по-перше, виникають вторинні фактори ураження внаслідок руйнування будівель і споруд, виникнення пожеж, аварій на потенційно - небезпечних об'єктах господарювання.

По-друге, на території, де ведуться (велись) бойові дії, можуть залишатись боєприпаси, що не розірвалися, міни та інші замасковані вибухові пристрої.

9. Дії населення при виникненні біологічної небезпеки В осередку біологічного зараження необхідно виконувати наступні дії:

• Уникайте паніки. Слухайте повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій.

У жодному разі не торкайтеся до можливих об’єктів біологічного зараження, якими можуть бути будь-які предмети довкола вас.

Захистіть себе від нападу комах додатковим одягом, целофаном, іншими підручними засобами Негайно сховайтеся в укриття (максимально повітронепроникне приміщення) або зменште можливість проникнення повітря у приміщення, де ви перебуваєте: щільно зачиніть вікна, двері, фрамуги, вентиляційні отвори, герметизуйте липкими стрічками, змоченими водою тканиною, папером.

Надягніть засоби індивідуального захисту органів дихання (ватно-марлеві пов’язки, респіратори, медичні маски, протигази). За наявності одягніть захисні окуляри. Використайте найпростіші засоби захисту шкіри (одяг, гумові рукавиці), взуття (бажано гумове).

По можливості негайно покиньте зону біологічного забруднення. Виходьте із зони у зазначеному для евакуації напрямі, перпендикулярно до напрямку вітру та обходьте тунелі, яри, лощини — в низинах може бути висока концентрація збудників.

Інструкція щодо дій персоналу НАУ у разі виникнення надзвичайних ситуацій.pdf

ПРАВИЛА

пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України 

І. Загальні положення

1) Ці Правила розроблені відповідно до підпункту 16 пункту 1 статті 18 Кодексу цивільного захисту України, статті 26 Закону України “Про освіту” та пункту 3 розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі - Правила пожежної безпеки), і поширюються на:

1. навчальні заклади всіх типів і форм власності, що належать до сфери управління МОН (дошкільні, загальноосвітні, позашкільні, професійно-технічні, вищі, заклади післядипломної освіти);

2. установи системи освіти України, що належать до сфери управління МОН (бібліотеки, навчально-методичні центри, кабінети тощо).

У навчально-виробничих майстернях, центрах підготовки навчальних закладів України діють правила пожежної безпеки відповідної галузі (авіаційні, морські, гірничодобувні вищі та професійно-технічні заклади тощо).

2) Ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд, прилеглих до них територій, приміщень, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування навчальних закладів та установ системи освіти (далі - заклади та установи) незалежно від типів і форм власності, що належать до сфери управління МОН, і є обов’язковими для виконання вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами, аспірантами, докторантами, керівниками, педагогічними, науковими, науково-педагогічними, технічними працівниками, спеціалістами і обслуговувальним персоналом цих закладів та установ (далі - учасники навчально-виховного процесу).

3) Забезпечення пожежної безпеки в організаціях, на підприємствах системи освіти України здійснюється згідно з Правилами пожежної безпеки.

4) Пожежна безпека в закладах та установах забезпечується шляхом проведення організаційних і практичних заходів та використання технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки учасників навчально-виховного процесу, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

5) Забезпечення пожежної безпеки в закладах та установах покладається на їх власників або уповноважені ними органи, керівників (ректори, директори, начальники, завідувачі) (далі - керівники навчальних закладів та установ), керівників структурних підрозділів (факультети, кафедри, лабораторії, навчальні кабінети, цехи, склади, бібліотеки, архіви, майстерні тощо) відповідно до законодавства.

6) У разі передачі в оренду будівель та приміщень закладів та установ у цивільно-правовому договорі визначаються права та обов’язки орендаря і орендодавця щодо забезпечення протипожежного режиму та особи, які є відповідальними за порушення вимог пожежної безпеки в орендованих будівлях і приміщеннях.

7) Застосування аварійно-рятувальної, протипожежної та спеціальної техніки і обладнання для запобігання пожежам та їх гасіння, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій можливе лише за наявності сертифіката відповідності.

ІІ. Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки

1) Керівники закладів та установ з метою забезпечення протипожежного режиму зобов’язані:

• визначити обов’язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних осіб за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, інженерного обладнання, а також за утримання та експлуатацію засобів протипожежного захисту, що мають бути передбачені у функціональних обов’язках, посадових інструкціях тощо;

• забезпечити розробку і затвердити орієнтовний план евакуації учнів та вихованців у разі виникнення пожежі (додаток 1) та порядок оповіщення учасників навчально-виховного процесу, що встановлюють обов’язки і дії працівників на випадок виникнення пожежі. План евакуації та порядок евакуації повинні переглядатися один раз на три роки;

• розробити та затвердити інструкцію, що визначає дії працівників закладу та установи щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації учасників навчально-виховного процесу, за якою не рідше одного разу на півроку (в установах сезонного типу - на початку кожної зміни) проводяться практичні тренування всіх працівників;

• при розслідуванні нещасних випадків, що трапилися внаслідок пожежі в закладах та установах, керуватися Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, та Положенням про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 31 серпня 2001 року № 616, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2001 року за № 1093/6284 (зі змінами);

• забезпечити своєчасне виконання заходів пожежної безпеки, запропонованих органами державного нагляду у сфері пожежної безпеки і органами державної виконавчої влади у межах їхньої компетенції.

2) У кожному закладі та установі наказом чи інструкцією встановлюється протипожежний режим, що містить порядок:

• утримання шляхів евакуації;

• застосування відкритого вогню;

• використання побутових електронагрівальних приладів;

• проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт;

• проїзду та стоянки транспортних засобів;

• прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та ганчір’я, очищення елементів вентиляційних систем від горючих відкладень;

• відключення від мережі електроживлення обладнання та вентиляційних систем у разі пожежі;

• огляду, зачинення приміщень, будівель після закінчення занять і роботи закладів та установ;

• проходження посадовими особами навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

• організації експлуатації і обслуговування наявних засобів протипожежного захисту;

• проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного, а також навчального обладнання;

• скликання у разі виникнення пожежі членів пожежно-рятувального підрозділу добровільної пожежної охорони, посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку, виклику вночі, у вихідні та святкові дні;

• дій у разі виникнення пожежі: порядок і спосіб оповіщення учасників навчально-виховного процесу, послідовність їх евакуації, виклику пожежно-рятувальних підрозділів, зупинки технологічного та навчального устаткування, вимкнення електроустановок, ліфтів, застосування засобів пожежогасіння тощо.

• При розробленні інструкції дій у разі виникнення (виявлення) пожежі слід керуватися розділом VІІІ Правил пожежної безпеки та розділом VІІ цих Правил.

3) Відповідно до цих Правил у кожному структурному підрозділі закладу та установи має бути розроблена інструкція щодо заходів пожежної безпеки. Інструкція розроблюється керівником структурного підрозділу, узгоджується з відповідальним за пожежну безпеку закладу та установи, затверджується керівником і розміщується у кожному приміщенні на видному місці. Інструкція має вивчатися під час проведення протипожежних інструктажів, проходження навчання з пожежно-технічного мінімуму, під час проведення виробничого навчання.

Для об’єктів з цілодобовим перебуванням учасників навчально-виховного процесу (дошкільні заклади, гуртожитки тощо) інструкції повинні передбачати також дії у нічний час.

4) Керівники закладів та установ зобов’язані:

• організувати вивчення цих Правил і забезпечити їх виконання;

• здійснювати контроль за дотриманням установленого протипожежного режиму всіма учасниками навчально-виховного процесу;

• вживати заходів щодо попередження пожежної небезпеки і усунення недоліків, що можуть її спричинити.

Особи, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, до роботи не допускаються.

5) Усі заклади та установи перед початком навчального року (першої зміни для закладів та установ сезонного типу) мають бути прийняті відповідними комісіями, до складу яких входять представники органів державного нагляду у сфері пожежної безпеки.

6) З метою проведення заходів із запобігання виникненню пожеж та організації їх гасіння керівники закладів та установ (крім дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів) створюють добровільну пожежну охорону відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 564 “Про затвердження Порядку функціонування добровільної пожежної охорони”.

7) У загальноосвітніх навчальних закладах (крім закладів для дітей з вадами розумового і фізичного розвитку) можуть створюватися дружини юних рятувальників-пожежних.

8) У закладах та установах з цілодобовим перебуванням учнів/вихованців необхідно встановити чергування обслуговувального персоналу в нічний час без права сну протягом зміни. Приміщення для розміщення чергових має бути забезпечене телефонним зв’язком.

Черговий повинен бути забезпечений фільтрувальними пристроями для саморятування під час пожежі з розрахунку на максимальну кількість дітей та окремо для обслуговувального персоналу, комплектом ключів від дверей евакуаційних виходів та воріт, автомобільних в’їздів на територію закладу та установи.

У таких закладах та установах черговий зобов’язаний, заступаючи на чергування у вихідні та святкові дні, а також у вечірні і нічні години:

• перевірити наявність і стан систем протипожежного захисту (далі - СПЗ);

• пересвідчитися, що всі шляхи евакуації (коридори, сходові клітки, тамбури, фойє, холи, вестибюлі) не захаращено, а двері евакуаційних виходів за необхідності можуть бути без перешкод відчинені;

• у разі виявлення порушення протипожежного режиму і несправностей, внаслідок яких  можливе виникнення пожежі, вжити заходів щодо їх усунення, а в разі потреби повідомити керівника або особу, що його заміщує;

• мати списки (журнали обліку) учнів, вихованців та працівників, які залишаються на ніч у закладі та установі, знати місця їх розміщення;

• постійно мати ручний електричний ліхтар.

9) У будівлях і спорудах, які мають два і більше поверхів, у разі одночасного перебування на поверсі понад 25 осіб мають бути розроблені і розміщені на видних місцях плани (схеми) евакуації на випадок пожежі.

10) Для працівників охорони (сторожі, вахтери тощо) необхідно розробити інструкцію, що визначає їхні обов’язки щодо контролю за дотриманням протипожежного режиму, огляду території і приміщень, порядок дій у разі виявлення пожежі, спрацювання СПЗ, а також визначає, кого з посадових осіб мають викликати в нічний час у випадку виникнення пожежі.

ІІІ. Вимоги пожежної безпеки до утримання території, будівель, приміщень та споруд, евакуаційних шляхів і виходів

1) Території закладів та установ слід постійно утримувати в чистоті. Відходи пальних матеріалів, опале листя і суху траву необхідно регулярно прибирати і вивозити з території у спеціально відведені місця.

2) Дороги, проїзди та проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, а також підступи до пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, взимку очищатися від снігу.

3) Протипожежні відстані між будівлями, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування забороняється захаращувати, використовувати для складування матеріалів, устаткування, стоянки автотранспорту, встановлення тимчасових будівель і споруд.

4) Розводити багаття, спалювати сміття, користуватися відкритим вогнем на відстані не менше 30 м від будівель та споруд, викидати незагашене вугілля забороняється. В окремих випадках для приготування їжі на відкритому вогні дозволяється зменшувати відстань до 5 м за наявності спеціально обладнаного вогнища та огородження місця застосування відкритого вогню негорючими конструкціями на максимальну висоту можливого полум’я.

У всіх випадках забороняється залишати без догляду джерела відкритого вогню.

5) Забороняється тютюнопаління у приміщеннях закладів та установ.

6) Усі будівлі, приміщення та споруди закладів та установ повинні постійно утримуватися в чистоті.

7) Для всіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій закладів та установ повинна бути визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки, написи про такі відомості повинні розміщуватися на вхідних дверях ззовні та усередині приміщення.

8) У кожному приміщенні закладу та установи повинна бути розміщена табличка, на якій указано прізвище відповідального за пожежну безпеку, номер телефону найближчого пожежно-рятувального підрозділу, а також інструкція з пожежної безпеки.

9) Вимоги пожежної безпеки для будинків, приміщень, споруд, евакуаційних шляхів і виходів визначено у пункті 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки.

10) Під час перебування учасників навчально-виховного процесу в будівлях дозволяється двері евакуаційних виходів замикати лише зсередини за допомогою запорів (засувів, крючків тощо), які легко (без ключів) відмикаються.

11) У приміщеннях, де перебувають діти, покриття повинно кріпитися до підлоги (крім дошкільних навчальних закладів) та мати помірну димоутворювальну здатність.

12) Будівлі закладів та установ повинні бути обладнані засобами оповіщення людей про пожежу. Для оповіщення можуть бути використані:

• внутрішня телефонна та радіотрансляційна мережі;

• спеціально змонтовані мережі мовлення;

• дзвінки та інші звукові сигнали.

13) Розміщення акумуляторних у будівлях, де перебувають діти, а також у підвальних і цокольних приміщеннях не дозволяється.

14) У будівлях закладів та установ не дозволяється:

• розміщувати людей у мансардних приміщеннях, а також на поверхах (будівлях), не забезпечених двома евакуаційними виходами;

• здійснювати перепланування приміщень без урахування будівельних норм і правил;

• установлювати ґрати та інші незнімні сонцезахисні, декоративні та архітектурні пристрої на вікнах приміщень, де перебувають учасники навчально-виховного процесу, сходових клітках, у коридорах, холах та вестибюлях. У разі необхідності встановлення на вікнах приміщень ґрат (кабінет інформатики, інші приміщення з обладнанням, що має матеріальну цінність), вони повинні розкриватися, розсуватися або зніматися, під час перебування в цих приміщеннях людей ґрати мають бути відчиненими;

• знімати дверні полотна в отворах, що з’єднують коридори зі сходовими клітками, та двері евакуаційних виходів;

• застосовувати з метою опалення нестандартні (саморобні) нагрівальні пристрої;

• використовувати електроплитки, кип’ятильники, електрочайники, газові плити тощо для приготування їжі, за винятком спеціально обладнаних приміщень;

• захаращувати шляхи евакуації;

• установлювати дзеркала та влаштовувати фальшиві двері на шляхах евакуації;

• влаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні, підйомні двері та інші пристрої, що перешкоджають евакуації людей;

• здійснювати вогневі, електрогазозварювальні та інші види пожежонебезпечних робіт у будівлях у разі наявності в їх приміщеннях людей;

• застосовувати для освітлення свічки, гасові лампи і ліхтарі;

• здійснювати відігрівання труб системи опалення, водопостачання, каналізації тощо із застосуванням відкритого вогню (з цією метою використовують гарячу воду, пару чи нагрітий пісок);

• зберігати на робочих місцях, у шафах та залишати в кишенях спецодягу використані обтиральні матеріали;

• залишати без нагляду ввімкнені в мережу електроприлади.

15) Вогневі та зварювальні роботи можуть виконуватися тільки з письмового дозволу керівника закладу та установи з оформленням наряду-допуску. Ці роботи мають проводитися згідно з вимогами правил пожежної безпеки під час проведення зварювальних та інших вогневих робіт і розділу VІІ Правил пожежної безпеки.

16) Користуватися прасками в закладах та установах дозволяється лише в спеціально відведених приміщеннях під наглядом працівника закладу та установи.

17) Усі будівлі і приміщення закладів та установ мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння.

18) Після закінчення занять у групах, класах, кабінетах, лабораторіях, аудиторіях, майстернях, інших приміщеннях вихователі, учителі, викладачі, лаборанти, майстри виробничого навчання та інші працівники закладу або установи повинні оглянути приміщення, усунути виявлені недоліки і зачинити приміщення, знеструмивши електромережу.

ІV. Загальні вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання

1) Системи опалення, вентиляції та установки кондиціонування повітря повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5-67:2013 “Опалення, вентиляція та кондиціонування” (далі - ДБН В.2.5-67:2013).

2) Перед початком опалювального сезону теплові мережі, котли, калориферні установки, печі та інші прилади опалювання, котельні закладів та установ повинні бути ретельно перевірені та відремонтовані. Результати перевірок фіксуються у спеціальному журналі із зазначенням дати, прізвища особи, яка здійснювала перевірку, та її підпису. Несправні опалювальні прилади до експлуатації не допускаються.

3) Опалювальні установки закладів та установ повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил інших нормативно-правових актів.

4) Повітронагрівальні і опалювальні прилади закладів та установ повинні розміщуватися так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очищення.

Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону, а саме:

• опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці;

• печей та осередків вогню безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці;

• кухонних плит та кип’ятильників - один раз на місяць.

Результати очищення димоходів та печей мають фіксуватися у відповідному журналі.

5) Печі та інші опалювальні прилади закладів та установ повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій, що відповідають вимогам ДБН В.2.5-67:2013.

6) Топлення печей та котлів у закладах та установах повинно проводитися особами, які пройшли протипожежний інструктаж. Режим, час та тривалість топлення печей встановлюються розпорядженням керівника з урахуванням місцевих умов.

7) Топлення печей в будівлях з цілодобовим перебуванням людей (у дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах, гуртожитках) має закінчуватися за дві години до сну, а в дошкільному навчальному закладі з денним перебуванням дітей - не пізніше ніж за годину до приходу дітей.

8) Улаштування тимчасових печей у приміщеннях закладів та установ забороняється.

Як виняток, у разі необхідності дозволяється установлювати тимчасові металеві печі у приміщеннях гуртожитків, інших допоміжних приміщеннях, на будівельних майданчиках за умови виконання інструкцій підприємств-виробників цих приладів та вимог підпункту 2.12 пункту 2 розділу ІV Правил пожежної безпеки.

Під час експлуатації пічного опалення не допускається:

• залишати печі, які топляться, без догляду або доручати нагляд за ними малолітнім дітям;

• користуватися печами, що мають тріщини;

• розміщувати паливо та інші горючі матеріали безпосередньо перед топковим отвором;

• зберігати незагашені вуглини та попіл у металевому посуді, встановленому на дерев’яній або горючій підставці;

• сушити (складати) на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;

• застосовувати для розпалення печей легкозаймисті речовини (далі - ЛЗР) та горючі речовини (далі - ГР), топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цього;

• використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топливника, здійснювати топлення печей з відкритими дверцятами топливника;

• використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;

• здійснювати топлення печей під час проведення у приміщеннях масових заходів.

10) У приміщенні котелень закладів та установ не дозволяється:

• виконувати роботи, які не пов’язані з експлуатацією котельних установок;

• допускати до роботи осіб, які не пройшли навчання з пожежно-технічного мінімуму та не отримали відповідних кваліфікаційних посвідчень;

• залишати без нагляду працюючі котли і нагрівники;

• експлуатувати установки у разі підтікання рідкого палива або витікання газу із системи паливоподачі;

• працювати з несправними або відключеними приладами контролю і регулювання, а також за їхньої відсутності;

• розпалювати котельні установки без попереднього їх продування повітрям;

• подавати паливо при згаслих форсунках або газових пальниках;

• сушити спецодяг, взуття, інші матеріали на котлах та паропроводах.

11) У виробничих, складських та допоміжних приміщеннях закладів та установ опалювальні прилади слід обгороджувати екранами з негорючих матеріалів, які встановлюються на відстані не менше 0,1 м від приладів опалення.

12) У літній період під час сильного вітру здійснювати топлення печей і котельних установок у закладах та установах, які працюють на твердому паливі, не дозволяється.

13) Експлуатація вентиляційних систем здійснюється відповідно до пункту 2 розділу ІV Правил пожежної безпеки.

14) Експлуатаційний та протипожежний режим роботи установок (систем) вентиляції повинен визначатися відповідними інструкціями. У цих інструкціях мають бути передбачені заходи пожежної безпеки, строки очищення повітроводів, фільтрів вогнезатримувальних клапанів та іншого обладнання, а також визначений порядок дії обслуговувального персоналу на випадок виникнення пожежі або аварії.

15) У приміщеннях з пожежо- і вибухонебезпечними виробництвами при несправних або відключених гідрофільтрах, сухих фільтрах, пиловідсмоктувальних, пиловловлювальних та інших пристроях систем вентиляції робота навчально-технологічного обладнання не допускається.

16) Експлуатація холодильного обладнання та побутових кондиціонерів здійснюється згідно з пунктом 2 розділу ІV Правил пожежної безпеки та вимог інструкції виробника.

17) Експлуатація систем централізованого водовідведення (каналізація) закладів та установ повинна здійснюватися відповідно до вимог пункту 3 розділу ІV Правил пожежної безпеки.

18) Розміщення газових опалювальних котлів, іншого газового обладнання, забезпечення безпеки їх експлуатації здійснюється відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08 червня 2015 року за № 674/27119, та пункту 4 розділу IV Правил пожежної безпеки.

V. Електроустановки

1) Електричні мережі та електрообладнання, що використовуються у закладах та установах, та їх експлуатація повинні відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (зі змінами) (далі - ПТЕ), Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533.

2) Керівники закладів та установ зобов’язані забезпечити своєчасне обслуговування та технічну експлуатацію електрообладнання і електромереж, проведення профілактичних оглядів, планово-попереджувальних ремонтів  відповідно до вимог документів, зазначених у пункті 1 розділу V цих Правил, та своєчасно усувати виявлені недоліки.

3) Усі роботи в закладах та установах повинні проводитися на справному електрообладнанні (ізоляція електропроводки, пускачі, штепселі, розетки, вимикачі та інша апаратура, заземлення, занулення тощо).

4) Улаштування та експлуатація тимчасових електромереж у навчальних закладах та установах забороняються. Винятком можуть бути тимчасові електромережі, які живлять ілюмінаційні установки, а також електропроводки в місцях проведення будівельних, тимчасових ремонтно-монтажних і аварійних робіт.

5) Експлуатація електроустановок та освітлювальної електромережі закладів та установ має відповідати вимогам пункту 1 розділу ІV Правил пожежної безпеки.

6) Під час експлуатації електроустановок у закладах та установах не дозволяється використовувати електроапаратуру та електроприлади в умовах, що не передбачені заводом-виготовлювачем.

7) У всіх приміщеннях (незалежно від їх призначення), які після закінчення робіт замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також установок, що за вимогами технології працюють цілодобово).

8) Не дозволяється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень, у будівлях архівів, музеїв, бібліотек, гардеробних тощо.

9) Заміри опору ізоляції освітлювальної та силової електромереж проводяться відповідно до пункту 1 розділу IV Правил пожежної безпеки.

10) Захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямого попадання блискавки і вторинних її проявів має виконуватися згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.5-38:2008 “Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд” (ІЕС 62305:2006, NEQ).

11) Дошкільні навчальні заклади та заклади з цілодобовим перебуванням учнів, студентів мають бути забезпечені автономними електричними ліхтарями на випадок відключення електроживлення. Кількість ліхтарів визначається керівником закладу та установи, але не менше одного ліхтаря на працівника, який чергує у вечірній або нічний час.

12) У разі неможливості відповідними фахівцями проводити технічне обслуговування електроустановок закладу або установи керівник укладає договір на планове технічне обслуговування з відповідною спеціалізованою організацією.

VІ. Вимоги до утримання технічних засобів протипожежного захисту

1) Кожний заклад та установа мають бути забезпечені зовнішнім і внутрішнім протипожежним водопостачанням згідно з вимогами будівельних норм (ДБН В.2.5-74:2013 “Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування” та ДБН В.2.5-64:2012 “Внутрішній водопровід та каналізація. Частина І. Проектування. Частина ІІ. Будівництво”).

Утримання джерел зовнішнього протипожежного водопостачання, які перебувають на балансі закладів та установ, та здійснення перевірок їхнього технічного стану здійснюються відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15 червня 2015 року № 696 “Про затвердження Інструкції про порядок утримання, обліку та перевірки технічного стану джерел зовнішнього протипожежного водопостачання”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 липня 2015 року за № 780/27225.

2) Керівники закладів та установ зобов’язані забезпечити технічне обслуговування, справний стан і постійну готовність до використання систем протипожежного водопостачання, які перебувають на їх балансі, відповідно до пункту 2 розділу V Правил пожежної безпеки.

3) Мережа внутрішнього протипожежного водопроводу повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-64:2012 “Внутрішній водопровід та каналізація” та підпункту 2.2 пункту 2 розділу V Правил пожежної безпеки.

4) Внутрішні пожежні кран-комплекти періодично, але не рідше одного разу на шість місяців, мають піддаватися технічному обслуговуванню і перевірятися на працездатність шляхом пуску води, результати перевірок реєструються у спеціальному журналі технічного обслуговування.

5) Кожний пожежний кран-комплект має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистаційного запуску пожежних насосів (за їх наявності), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Пожежні кран-комплекти повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

На дверцятах шафи пожежного крана мають бути зазначені:

• літерний індекс “ПК”;

• порядковий номер пожежного крана і номер телефону найближчого пожежно-рятувального підрозділу.

6) Приміщення закладів та установ обладнуються СПЗ відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 “Системи протипожежного захисту” та пункту 1 розділу V Правил пожежної безпеки.

7) У період виконання робіт з технічного обслуговування або ремонту, проведення яких пов’язано з відключенням СПЗ, керівник закладу та установи зобов’язаний забезпечити пожежну безпеку приміщень, які захищені установками, і повідомити про це пожежно-рятувальні підрозділи.

8) Усі будівлі закладів та установ мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, іншим пожежним інструментом.

Заклади та установи мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з Типовими нормами належності вогнегасників, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 151, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 554/9153 (далі - Типові норми належності вогнегасників).

Вибір типу та визначення необхідної кількості первинних засобів пожежогасіння для закладів та установ здійснюються відповідно до Типових норм належності вогнегасників.

Необхідна кількість первинних засобів пожежогасіння повинна визначатися відповідальним за пожежну безпеку закладу чи установи окремо для кожного поверху та приміщення. Перелік норм первинних засобів пожежогасіння для закладів та установ наведений у додатку 2 до цих Правил. Під час вибору первинних засобів пожежогасіння потрібно враховувати пожежонебезпечні властивості речовин та матеріалів, їх взаємодію з вогнегасними речовинами та площу приміщень закладів та установ.

9) Розміщення та експлуатація вогнегасників повинна відповідати вимогам Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 555/9154, і ДСТУ 4297-2004 «Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги».

Місця розміщення первинних засобів пожежогасіння мають зазначатися у планах евакуації. Зовнішнє оформлення і вказівні знаки для визначення місць первинних засобів пожежогасіння мають відповідати вимогам ДСТУ ISO 6309:2007 “Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір” (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 “ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности”. Знаки мають бути розміщені на видних місцях на висоті 2 - 2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщенням (за потреби).

10) Розміщення вогнегасників, пожежних щитів (стендів), інших первинних засобів пожежогасіння здійснюється згідно з пунктом 3 розділу V Правил пожежної безпеки.

Стенди або пожежні щити слід установлювати в приміщеннях на видних та легкодоступних місцях якмога ближче до виходу із приміщення.

11) Вогнегасники повинні встановлюватися у легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від потрапляння прямих сонячних променів та дії опалювальних і нагрівальних приладів.

12) Вогнегасники, які розміщуються поза приміщенням або в неопалювальних приміщеннях і не призначені для експлуатації при мінусовій температурі, слід знімати на період холодів. У цьому разі на пожежних щитах і стендах має бути інформація про місце розміщення найближчого вогнегасника.

13) На період перезарядки і технічного обслуговування вогнегасників, пов’язаного з їхнім ремонтом, на заміну мають бути встановлені вогнегасники з резервного фонду.

14) Під час експлуатації та технічного обслуговування вогнегасників слід керуватися вимогами, викладеними в паспортах заводів-виготовлювачів, та Правилами експлуатації вогнегасників, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року № 555/9154.

15) Контроль за зберіганням, вмістом і постійною готовністю до дії первинних засобів пожежогасіння здійснюється особами, призначеними наказом керівника закладу та установи.

16) Учасники навчально-виховного процесу (крім вихованців дошкільних навчальних закладів та учнів початкових шкіл) повинні знати місця, де розміщені первинні засоби пожежогасіння, і вміти користуватися ними у разі виникнення пожежі чи загоряння.

17) Використання первинних засобів пожежогасіння для господарських та інших потреб, не пов’язаних з гасінням пожеж, не дозволяється.

VIІ. Порядок дій у разі виникнення пожежі

1) У разі виникнення пожежі дії працівників закладів та установ мають бути спрямовані на створення безпеки людей, в першу чергу дітей, їх евакуацію та рятування.

2) У випадку виникнення пожежі в закладах та установах з цілодобовим перебуванням дітей необхідно керуватися Порядком спільних дій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та пожеж в організаціях, установах і закладах з цілодобовим перебуванням людей, затвердженим наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31 липня 2012 року № 1061/468/587/865, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2012 року за № 1396/21708 (далі - Порядок спільних дій).

3) Працівник закладу та установи, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, різке підвищення температури в приміщенні тощо), зобов’язаний:

• негайно повідомити про це за телефоном до найближчого пожежно-рятувального підрозділу (при цьому слід чітко назвати місцезнаходження об’єкта, місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище);

• задіяти систему оповіщення людей про пожежу; розпочати самому і залучити інших осіб до евакуації людей з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації;

• сповістити про пожежу керівника закладу та установи або особу, що його заміщує;

• організувати зустріч пожежно-рятувальних підрозділів, вжити заходів щодо гасіння пожежі наявними в закладі та установі засобами пожежогасіння.

4) Керівник закладу та установи або особа, яка його заміщує, що прибув на місце пожежі, зобов’язаний:

• перевірити, чи повідомлено пожежно-рятувальний підрозділ про виникнення пожежі;

• здійснювати керівництво евакуацією людей та гасінням пожежі до прибуття пожежно-рятувальних підрозділів. У разі загрози для життя людей негайно організувати їх рятування, використовуючи для цього всі наявні сили і засоби;

• організувати перевірку наявності всіх учасників навчально-виховного процесу, евакуйованих з будівлі, за списками і журналами обліку навчальних занять;

• виділити для зустрічі пожежно-рятувальних підрозділів особу, яка добре знає розміщення під’їздних шляхів та вододжерел;

• перевірити включення в роботу СПЗ;

• вилучити з небезпечної зони всіх працівників та інших осіб, не зайнятих евакуацією людей та ліквідацією пожежі;

• у разі потреби викликати до місця пожежі медичну та інші служби;

• припинити всі роботи, не пов’язані з заходами щодо ліквідації пожежі;

• організувати відключення мереж електро- і газопостачання, систем вентиляції та кондиціонування повітря і здійснення інших заходів, що сприяють запобіганню поширенню пожежі;

• організувати евакуацію матеріальних цінностей із небезпечної зони, визначити місця їх складування і забезпечити в разі потреби їх охорону;

• інформувати керівника пожежно-рятувального підрозділу про наявність людей у будівлі.

5) Під час проведення евакуації та гасіння пожежі необхідно:

• з урахуванням обстановки, що склалася, визначити найбезпечніші евакуаційні шляхи і виходи до безпечної зони у найкоротший строк;

• ліквідувати умови, які сприяють виникненню паніки. З цією метою працівникам закладів та установ не можна залишати дітей без нагляду з моменту виявлення пожежі та до її ліквідації;

• евакуацію людей слід починати з приміщення, у якому виникла пожежа, і суміжних з ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння. Дітей молодшого віку і хворих слід евакуювати в першу чергу;

• у зимовий час на розсуд осіб, які здійснюють евакуацію, діти старших вікових груп можуть заздалегідь одягтися або взяти теплий одяг із собою, а дітей молодшого віку слід виводити або виносити, загорнувши в ковдри або інші теплі речі;

• ретельно перевірити всі приміщення, щоб унеможливити перебування у небезпечній зоні дітей;

• виставляти пости безпеки на входах у будівлі, щоб унеможливити повернення дітей і працівників до будівлі, де виникла пожежа;

• у разі гасіння слід намагатися у першу чергу забезпечити сприятливі умови для безпечної евакуації людей;

• з метою запобігання поширенню вогню, диму утримуватися від відчинення вікон і дверей, а також від розбивання скла.

Залишаючи приміщення або будівлі, що постраждали від пожежі, потрібно зачинити за собою всі двері і вікна.

VIIІ. Вимоги пожежної безпеки до приміщень різного призначення, що належать до системи освіти України

1) Вимоги пожежної безпеки до навчальних та навчально-виробничих приміщень (класи, кабінети, аудиторії, лабораторії, навчально-виробничі майстерні тощо):

1. у будівлях дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів групи та класи дітей молодшого віку слід розміщувати на нижніх поверхах;

2. у навчальних та навчально-виробничих приміщеннях слід розміщувати лише потрібні для забезпечення навчального процесу прилади, моделі, приладдя, посібники, транспаранти тощо (навчально-наочні засоби), які необхідно зберігати у шафах, на стелажах або стаціонарно встановлених стояках;

3. у навчальних та навчально-виробничих приміщеннях зберігаються тільки ті навчально-наочні посібники та навчальне обладнання, проводяться тільки ті досліди та роботи, які передбачені переліками та навчальними програмами;

4. після закінчення занять усі пожежо-, вибухонебезпечні речовини та матеріали повинні бути вилучені з класів, кабінетів, майстерень у спеціально виділені та обладнані приміщення;

5. усі учасники навчально-виховного процесу зобов’язані знати пожежонебезпечні властивості застосовуваних хімічних реактивів і речовин, засоби їх гасіння та дотримуватися заходів безпеки під час роботи з ними;

6. у навчальних і наукових лабораторіях, навчально-виробничих майстернях, де застосовуються ЛЗР та ГР, гази, необхідно дотримуватися вимог Правил безпеки під час проведення навчально-виховного процесу в кабінетах (лабораторіях) фізики та хімії загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 16 липня 2012 року № 992, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 серпня 2012 року за № 1332/21644, та Правил охорони праці під час роботи в хімічних лабораторіях, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій від 11 вересня 2012 року № 1192, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 вересня 2012 року за № 1648/21960;

7. усі роботи, пов’язані із застосуванням ЛЗР та ГР, а також з виділенням токсичних або пожежо-, вибухонебезпечних газів і парів, слід виконувати відповідно до підпункту 1.7 пункту 1 розділу VI Правил пожежної безпеки;

8. у приміщеннях лабораторій та навчально-виробничих майстерень не дозволяється:

• залишати без нагляду робоче місце, запалені пальники та інші нагрівальні прилади;

• зберігати будь-які речовини, пожежонебезпечні властивості яких не досліджені;

• виливати відпрацьовані легкозаймисті та горючі рідини в каналізацію;

• застосовувати відкритий вогонь, проводити зварювальні роботи відповідно до навчальних планів і програм дозволяється у спеціалізованих майстернях з дотриманням вимог пожежної безпеки відповідно до пункту 1 розділу VII Правил пожежної безпеки;

9. обтиральний матеріал для робіт у навчально-виробничих майстернях навчальних закладів слід зберігати в спеціальних металевих ящиках. Використаний обтиральний матеріал, стружки слід прибирати після занять наприкінці кожного дня.

2) Вимоги пожежної безпеки до адміністративних приміщень:

1. забезпечення пожежної безпеки в адміністративних приміщеннях здійснюється відповідно до розділу ІІІ цих Правил;

2. усі двері евакуаційних та інших виходів повинні завжди утримуватися у справному стані, відчинятися у напрямку виходу людей із приміщення (будівлі);

3. користуватися електронагрівачами в адміністративних приміщеннях не дозволяється;

4. кошики та ящики для паперу слід регулярно спорожняти, а сміття виносити за межі будівлі в спеціально відведені місця.

3) Вимоги пожежної безпеки до обчислювальних центрів, комп’ютерних класів:

1. забезпечення пожежної безпеки для обчислювальних центрів, комп’ютерних класів здійснюється відповідо до вимог Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26 березня 2010 року № 65, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 квітня 2010 року за № 293/17588 (НПАОП 0.00-1.28-10);

2. усі приміщення обчислювальних центрів, комп’ютерних класів мають бути обладнані СПЗ;

3. електроживлення електронно-обчислювальних машин повинно мати автоматичне блокування відключення електроенергії на випадок зупинки системи охолодження та кондиціонування;

4. система вентиляції обчислювальних центрів, комп’ютерних класів повинна бути обладнана блокувальним пристроєм, який забезпечує її відключення на випадок пожежі.

4) Вимоги пожежної безпеки до конференц-залів, лекторіїв, актових залів та інших приміщень для проведення культурно-масових заходів:

1. відповідальними за забезпечення пожежної безпеки під час проведення культурно-масових заходів (вечорів, спектаклів, концертів, кіносеансів, новорічних ялинок тощо) є керівники закладів та установ;

2. 2) приміщення, в яких проводяться масові заходи, повинні мати не менше двох евакуаційних виходів, які необхідно постійно утримувати в справному стані;

3. перед початком культурно-масових заходів керівник установи та закладу наказом призначає відповідальних осіб за пожежну безпеку, які повинні ретельно перевірити всі приміщення, евакуаційні шляхи і виходи на відповідність їх вимогам пожежної безпеки, а також переконатися у наявності і справному стані СПЗ. Усі виявлені недоліки мають бути усунені до початку культурно-масового заходу;

4. під час проведення культурно-масового заходу з дітьми мають бути черговий викладач, класні керівники або вихователі. Ці посадові особи повинні бути проінструктовані про заходи пожежної безпеки і порядок евакуації дітей у разі виникнення пожежі та зобов’язані забезпечити дотримання вимог пожежної безпеки під час проведення культурно-масового заходу;

5. організація та умови проведення культурно-масових заходів мають відповідати вимогам пункту 2 розділу VІ Правил пожежної безпеки;

6. розміщення крісел у залах для глядачів здійснюється відповідно до вимог ДБН В.2.2-16-2005 “Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади”. За місткості залів не більше 200 місць допускається передбачати встановлення крісел, стільців і лав чи їх ланок без кріплення до підлоги, за умови з’єднання їх у рядах між собою;

7. у приміщеннях для культурно-масових заходів килими та килимові покриття повинні кріпитися до підлоги і бути помірно небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, мати помірну димоутворювальну здатність;

8. проведення занять, репетицій, спектаклів і концертів, а також демонстрація кінофільмів у культурно-видовищних приміщеннях закладів або установ дозволяється за умови виконання вимог пункту 2 розділу VІ Правил пожежної безпеки;

9. під час проведення новорічних вечорів ялинка має встановлюватися на стійкій основі з таким розрахунком, щоб не утруднювався вихід з приміщення. За відсутності в закладі та установі електричного освітлення або його відключення новорічні вистави та інші культурно-масові заходи слід проводити у денний час;

10. дозволяється застосовувати гірлянди та інші прикраси промислового виробництва для ялинки за наявності паспорта або сертифіката відповідності на них;

11. підключення гірлянд до мережі необхідно виконувати тільки за допомогою штепсельних з’єднань. У разі виявлення несправності в ілюмінації її слід негайно вимкнути і не вмикати до усунення несправностей;

12. під час оформлення ялинки не дозволяється застосовувати для ілюмінації ялинки свічки.

5) Вимоги пожежної безпеки до гуртожитків, готелів та будинків підвищеної поверховості:

1. відповідальними за протипожежний стан гуртожитків, готелів та будинків підвищеної поверховості, які знаходяться на балансі закладів та установ (далі - житлові будівлі) є особи, які визначені наказом керівника навчального закладу та установи;

2. громадяни, які селяться в житлові будівлі, повинні бути ознайомлені з правилами пожежної безпеки;

3. у всіх кімнатах житлових будівель слід розмістити на видних місцях:

• схематичний план евакуації з кожного поверху із зазначенням номера кімнати, найкоротшого шляху евакуації та пам’ятку щодо дій на випадок виникнення пожежі для мешканців;

• пам’ятку щодо дотримання вимог правил пожежної безпеки для тих, хто проживає в кімнаті;

4. у житлових будівлях, де проживають іноземні студенти, пам’ятки щодо правил пожежної безпеки і поведінки людей на випадок виникнення пожежі повинні бути виконані українською та англійською мовами;

5. житлові будівлі з кількістю місць для проживання 50 і більше повинні бути обладнані гучномовними пристроями оповіщення людей про виникнення пожежі і порядок їх евакуації. З цією метою можна використати наявні радіотрансляційні мережі, диспетчерський зв’язок, електричні дзвоники тощо;

6. черговий персонал готелів, гуртожитків з кількістю місць для проживання 50 осіб і більше, а також їх мешканці повинні бути забезпечені індивідуальними засобами захисту органів дихання для організації евакуації в разі виникнення пожежі.

6) Вимоги пожежної безпеки до бібліотек, архівів, музеїв, виставок:

1. приміщення бібліотек, архівів, сховищ, музеїв, виставок тощо (далі - сховища) належать до об’єктів підвищеної пожежонебезпеки. У зв’язку з цим усі працівники повинні бути ознайомлені з правилами пожежної безпеки;

2. забезпечення пожежної безпеки в приміщеннях бібліотек здійснюється відповідно до пункту 2 розділу IV Правил охорони праці для працівників бібліотек, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 12 грудня 2012 року № 1398, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 січня 2013 року за № 41/22573;

3. сховища слід обладнувати СПЗ, за відсутності у приміщеннях сховищ вікон дозволяється обладнання цих приміщень системою димовидалення;

4. влаштування безшумної підлоги та звукоізоляції із застосуванням синтетичних матеріалів допускається тільки за умови використання нетоксичних матеріалів на негорючій основі та узгодження їх застосування з органами державного нагляду у сфері пожежної безпеки;

5. усі легкозаймисті експонати слід розміщувати у вітринах із непошкодженим склом;

6. стелажі у сховищах повинні виготовлятися із негорючих матеріалівю. Стелажі, вітрини та стенди, які виконані із горючих матеріалів, повинні оброблятися вогнезахисною речовиною, якщо це допускається за умови зберігання експонатів;

7. у будівлях сховищ не дозволяється:

• тютюнопаління, а також застосування відкритого вогню (факелів, свічок, сірників тощо);

• зберігання та використання мікрофільмів на горючій плівці, усі мікрофільми необхідно зберігати в коробках із негорючих матеріалів у металевих шафах;

• захаращення проходів між стелажами, зберігання книг поблизу опалювальних приладів;

8. територія сховищ у нічний час повинна бути освітлена;

9. здавати в оренду приміщення сховищ іншим організаціям без дозволу органів державного нагляду у сфері пожежної безпеки не дозволяється;

10. кожне приміщення сховищ повинно мати план евакуації на випадок виникнення пожежі та інструкцію про порядок дій під час пожежі, а у музеях, галереях, виставкових залах на додаток до плану евакуації людей повинен бути опрацьований план евакуації експонатів та інших цінностей на випадок пожежі.

7. Вимоги пожежної безпеки до матеріальних складів та баз загального призначення:

1. у кожному складському приміщенні повинні зберігатися однорідні типи продукції залежно від їх характеру і призначення;

2. на зовнішньому боці вхідних дверей до складу повинна бути вивішена табличка, на якій вказано прізвище особи, відповідальної за протипожежний стан, категорія приміщення;

3. у приміщенні складу повинна бути інструкція, яка визначає основні вимоги правил пожежної безпеки та дії обслуговувального персоналу складу  на випадок пожежі;

4. на матеріальних складах і базах загального призначення необхідно дотримуватися вимог підпункту 9.1 пункту 9 розділу VІ Правил пожежної безпеки.

8. Вимоги пожежної безпеки до складів та складських приміщень:

1. усі заклади та установи, у яких проводяться роботи з використанням ЛЗР та ГР, горючих газів та хімічних речовин, повинні мати спеціально обладнані склади;

2. на складах ЛЗР та ГР необхідно дотримуватися вимог пожежної безпеки згідно з підпунктом 9.2 пункту 9 розділу VІ Правил пожежної безпеки;

3. для розливання ЛЗР та ГР повинен бути передбачений ізольований майданчик (приміщення), обладнаний відповідними пристосуваннями для виконання цих робіт;

4. відпускати споживачам ЛЗР та ГР дозволяється лише за допомогою сифона або насоса в спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Відпуск ЛЗР та ГР у скляні та поліетиленові посудини не дозволяється.

5. На складах, де зберігаються балони з газами, необхідно дотримуватися вимог підпункту 9.3 пункту 9 розділу VІ Правил пожежної безпеки.

10. На складах хімічних речовин згідно з підпунктом 9.4 пункту 9 розділу VІ Правил пожежної безпеки:

• має бути розроблений план розміщення їх із зазначенням найбільш характерних властивостей (“Вогненебезпечні”, “Отруйні”, “Токсичні” тощо);

• зберігання хімічних речовин здійснюється в закритих сухих приміщеннях або під навісами в тарі залежно від їх фізико-хімічних, пожежонебезпечних властивостей та кліматичних умов;

• усі хімічні речовини слід зберігати відповідно до існуючих для них  спеціальних правил;

• посудини з рідкими хімічними речовинами дозволяється зберігати лише в плетених кошиках, дерев’яних ящиках тощо.

11. У приміщеннях для деревообробки і складах лісопиломатеріалів згідно з підпунктом 9.5 пункту 9 розділу VІ Правил пожежної безпеки:

• технологічне обладнання та електрообладнання мають відповідати конструкторській документації, технологічні процеси деревообробки потрібно проводити відповідно до вимог нормативно-правових актів;

• слід вивішувати знаки, що забороняють користуватися відкритим вогнем;

• технологічне обладнання, прилади опалення необхідно очищувати від пилу, стружки та інших забруднень не рідше одного разу за зміну;

• для видалення відходів деревообробні верстати повинні обладнуватися місцевими відсмоктувачами. Робота верстатів у разі відключення систем вентиляції і пневмотранспорту не дозволяється.

12. Під час організації роботи щодо проведення вогневих, фарбувальних та будівельно-монтажних робіт необхідно дотримуватися вимог пожежної безпеки відповідно до розділу VІІ Правил пожежної безпеки.

13. Фарбувальні роботи, миття і знежирення деталей потрібно виконувати тільки при роботі припливно-витяжної вентиляції з місцевими відсмоктувачами від фарбувальних камер, шаф, кабін і ванн.

14. Пролиті на підлогу лаки, фарби і розчинники слід негайно прибирати за допомогою стружок, піску тощо. Миття підлоги, стін та обладнання горючими речовинами не дозволяється.

15. Забезпечення пожежної безпеки в приміщеннях для зберігання колісних транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог Правил пожежної безпеки для підприємств і організацій автомобільного транспорту України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 21 січня 2015 року № 11, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 березня 2015 року за № 279/26724.

16. Забезпечення пожежної безпеки підприємств харчування, що належать до навчальних закладів та установ, здійснюється відповідно до пункту 4 розділу VI Правил пожежної безпеки.

ІХ. Навчання з питань пожежної безпеки в навчальних закладах та установах системи освіти України

1. Навчання та перевірка знань з питань пожежної безпеки працівників навчальних закладів та установ проводяться відповідно до Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 (далі - Порядок здійснення навчання населення), Порядку затвердження програм навчання посадових осіб з питань пожежної безпеки, організації та контролю їх виконання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 вересня 2014 року № 935, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2014 року за № 1204/25981 (далі - Порядок затвердження програм навчання посадових осіб), Порядку організації та проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 вересня 2014 року № 934, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 жовтня 2014 року за № 1200/25977 (далі - Порядок організації та проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань).

У закладах та установах із чисельністю працівників 50 і менше осіб навчання з питань пожежної безпеки може здійснюватися шляхом проведення інструктажів за програмою загальної підготовки працівників, які проводяться посадовими особами з питань цивільного захисту, призначеними в межах штатної чисельності закладу та установи.

2. Навчання з пожежної та техногенної безпеки з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами в закладах проводиться відповідно до Порядку здійснення навчання населення та законодавства України у сфері освіти.

3. Усі працівники під час прийняття на роботу повинні проходити інструктажі з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях за місцем роботи відповідно до Порядку здійснення навчання населення.

4. Інструктажі з питань пожежної безпеки проводяться у порядку, визначеному керівником закладу та установи відповідно до вимог нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту.

5. Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, на початку самостійного виконання роботи, повинні пройти спеціальне навчання відповідно до Порядку здійснення навчання населення, Порядку спільних дій, Порядку затвердження програм навчання посадових осіб, Порядку організації та проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань.

6. Особи, які суміщують професії (роботи), навчаються або інструктуються як за основною, так і за сумісною професією.

7. Організація своєчасного і якісного проведення навчання, інструктажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки в закладі та установі покладається на його керівника, а в структурному підрозділі (кафедра, лабораторія, дільниця, цех тощо) - на керівника відповідного підрозділу.

8. Проходження працівниками навчання, інструктажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки визначається наказом керівника закладу та установи. 

Необхідні заходи і порядок дій у разі виникнення пожежі.

Пожежа — це неконтрольований процес горіння, який поширюється за межами спеціального вогнища. Щороку багато людей по випадковості чи ні страждають від пожеж, отримуючи не тільки каліцтва, втрату здоров'я, але й матеріальні збитки.

Пожежа починається з невеликого займання, який іноді може ліквідувати навіть одна людина за наявності у нього спеціальних навичок і знань певних правил поведінки під час пожежі. Потрібно обов'язково знати де зберігаються в тому чи іншому приміщенні засоби пожежогасіння, а також пожежні сходи і запасні виходи з будівлі. Також незайвими будуть навички та знання з використання на практиці протипожежних балонів та інших засобів для гасіння вогню.

При пожежі небезпечні:

• висока температура,

• загазованість,

• задимленість,

• обвалення, обвал конструкцій будівель і різних споруд,

• падіння обгорілих дерев,

• вибухи технологічного обладнання та приладів,

• провали.

Дії у разі виникнення пожежі

• Не можна ні в якому разі піддаватися паніці. Тримайте себе в руках, паніка може коштувати життя!

• Дуже небезпечно для життя входити в зону задимлення, навіть якщо там не видно вогнищ загоряння вогню.

• При порятунок людей з палаючих будинків слід пам'ятати:

• Слід накритися мокрим ковдрою або будь мокрою тканиною перед тим, як входити в палаючу будівлю (підійде також будь мокрий одяг).

• Вогонь харчується киснем, тому при різкому відкритті дверей можливо ще більшу загоряння. З цієї причини двері відкривати в палаюче приміщення потрібно обережно і повільно.

• повітря більше внизу, тому в сильно задимленому приміщенні переміщатися краще пригнувшись, а ще краще - поповзом.

• Марлева пов'язка або волога тканина захистить вас від чадного газу, якщо дихати через неї.

• У першу чергу з палаючих будівель потрібно евакуювати дітей, інвалідів та людей похилого віку. Маленькі діти можуть сховатися від страху в шафу або під ліжко, можуть забитися в кут.

• З вогнища пожежі виходити потрібно в ту ж сторону, звідки дме вітер.

• Якщо на потерпілому горить одяг, потрібно повалити його на підлогу, накинути на нього яку-небудь бажано мокрий одяг або тканину, щоб збити вогонь, щільно притиснувши тканину до тіла, після чого викликати швидку допомогу за номером телефону «103».

• Якщо загорівся одяг на вас, потрібно впасти на землю і кататися по землі, щоб збити полум'я. Бігти з палаючою на собі одязі немає сенсу - вогонь розгориться ще більше.

• Для гасіння пожежі можна використовувати самі різні засоби: пожежні гідранти, вогнегасники, пісок, воду, землю, вологі ковдри.

• Такі речовини, як гас, розчинники, бензин, органічні масла слід гасити тільки за допомогою спеціальних засобів. Для гасіння таких речовин використовують інші види вогнегасників. Якщо таких вогнегасників під рукою немає, можна засипати їх піском або землею. При невеликому вогнищі спалаху бензин і подібні речовини вищеперелічені можна накрити азбестовим або брезентовим покривалом, а також вологою тканиною або одягом.

• При загорянні проводки чи електрообладнання спочатку необхідно вимкнути рубильник, вимикач, електричні пробки і тільки після цього починати гасити вогонь.

Порядок дій у разі виникнення пожежі

Якщо при пожежі ви перебуваєте в приміщенні:

• Якщо ви прокинулися від тріску пожежі або запаху диму потрібно не сісти в ліжку і не встати з неї, а скотитися з ліжка прямо на підлогу. До дверей або балкону потрібно пересуватися поповзом, але двері не можна відкривати відразу, а потихеньку і повільно, щоб не викликати ще більше загоряння.

• Якщо двері не гарячі, можна їх відкрити і швидко вийти з приміщення. Якщо двері гарячі, немає сенсу їх відкривати - дим і полум'я не дадуть вам вийти.

• Потрібно закрити тканиною або одягом всі отвори, щоб дим не проникав у приміщення, де ви знаходитесь.

• Слід обережно відкрити вікно і покликати на допомогу. Якщо поруч мобільний телефон, зателефонуйте за номером телефону «101» і викличте пожежників.

• Якщо відкрити вікно не вийшло, потрібно розбити його якимось важким предметом: табуреткою, вазою, стільцем.

• Якщо вийшло вийти через двері потрібно поповзом вибратися з будівлі, закриваючи за собою всі двері, щоб дим не поширювався далі.

• При пожежі не можна користуватися ліфтами! У висотних будинках бігти крізь вогонь небезпечно, в таких випадках є можливість врятуватися на даху будівлі.

Причини виникнення пожеж

• сильна спека і посуха,

• удар блискавки,

• очистка землі методом випалюванні сухої трави (так часто горять торфовища, а також ліси і степи),

• банальне необережне поводження з вогнем.

Якщо ви опинилися в осередку пожежі в лісі

• Не панікуйте, візьміть себе в руки і продумайте вашу ситуацію і як можна в ній врятуватися.

• Не потрібно тікати від полум'я, що швидко наближається у протилежний від вогню бік. Потрібно подолати кромку вогню проти вітру, закривши при цьому голову і обличчя одягом.

• Із зони ризику, до якої вже наближається полум'я, виходити потрібно швидко, в перпендикулярному напрямку від напрямку поширення вогню.

• Якщо немає можливості вийти з вогнища пожежі в лісі, потрібно вийти на відкриту місцевість або галявину, бажано відшукати водойму і увійти до нього. Необхідно накритися мокрим одягом і лягти на землю, дихаючи повітрям, що знаходиться над самою землею - в ньому менше диму і чадного газу. З одягу слід відірвати шматок тканини і зробити з неї пов'язку для рота і носа, бажано намочити її водою.

• Невеликі низові пожежі можна погасити власноруч, збивши полум'я гілками листяних порід дерев, водою або вологим ґрунтом, затоптавши залишки загорянь ногами.

• При гасінні пожеж слід залишатися поблизу доріг і просік і тримати зв'язок з іншими учасниками гасіння пожеж шляхом перекрикування.

• Будьте обережні - при великих пожежах високі дерева можуть обрушитися прямо на вас і серйозно травмувати. Контролюйте ситуацію.

• У місцях торф'яних пожеж можуть утворюватися вельми глибокі воронки, тому при гасінні торфовищ потрібно мати при собі довгу палицю, якою зручно перевіряти глибину вигорілого шару торфу.

• При виході з вогнища пожежі потрібно в обов'язковому порядку проінформувати місцеву адміністрацію та пожежну службу про площу пожежі, його локалізації та характер.

Знаючи правила поведінки при пожежі, можна врятувати не тільки своє життя, а й життя інших людей.

Перша допомога при опіках

• У першу чергу потрібно викликати швидку медичну допомогу за номером телефону «103».

• Потерпілого слід віднести подалі від вогню і диму, посадити або покласти його.

• Слід місця опіку обливати водою протягом 15 хвилин, але взимку в морози робити це потрібно максимально обережно, щоб не отримати до опіків ще переохолодження чи обмороження.

• При можливості з уражених місць потрібно зняти взуття, одяг, аксесуари (годинник, кільця, браслети).

• Якщо одяг не пристала до тіла, потрібно теж зняти її з уражених опіками ділянок тіла потерпілого.

• Опіки можна залишати відкритими, їх потрібно прикрити чистою тканиною без ворсу, для цієї мети можна використовувати чисті наволочки або простирадла.

• Не можна чіпати НІЧОГО, ЩО пристає до місця опіку.

• Можна змащувати опіки лосьйонами, кремами або маслами.

• Ні в якому разі не можна проколювати пухирі.

Будьте обережнi, не панiкуйте, зберiгайте спокiй i дiйте по правилах. 

Інструкція

про заходи пожежної безпеки 

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Інструкція про заходи пожежної безпеки (далі - Інструкція) розроблена відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України 19.10.2004 N 126 та встановлює правила дотримання пожежної безпеки в установах юстиції Хмельницької області (далі - установи).

1.2. Працівники установ зобов'язані:

• дотримуватися вимог пожежної безпеки; не допускати дій, які можуть призвести до виникнення пожежі;

• знати й дотримуватися усіх вимог нормативних актів пожежної безпеки та цієї Інструкції;

• користуватися тільки справними інструментами, приладами, обладнанням, дотримуватися інструкцій з їх експлуатації;

• виконувати вказівки керівників структурних підрозділів та відповідальних за пожежну безпеку;

• після закінчення роботи прибирати робочі місця від горючих відходів, знеструмлювати електроприлади, які за умовами роботи не повинні працювати в неробочий час; вміти застосовувати наявні засоби пожежогасіння, знати порядок дій у разі виникнення пожежі.

1.3. Відповідальність за дотримання протипожежного режиму в приміщеннях структурних підрозділів установ покладається на керівників цих підрозділів та осіб, відповідальних за пожежну безпеку, а в неробочий час - на чергових (охоронців або підприємства, що надають послуги з обслуговування охоронної сигналізації).

1.4. Під час роботи відповідальні за пожежну безпеку або чергові зобов'язані перевіряти:

• протипожежний стан приміщень;

• справність засобів зв'язку, сигналізації та засобів пожежогасіння.

1.5. У разі виявлення порушень вимог пожежної безпеки відповідальний за пожежну безпеку або черговий зобов'язаний повідомити керівництво й ужити заходів щодо їх усунення.

1.6. Керівник установи зобов'язаний: контролювати виконання усіма працівниками вимог цієї Інструкції; проводити інструктажі з питань пожежної безпеки; періодично перевіряти стан пожежної безпеки на об'єкті та перебіг чергування; забезпечити утримання у справному стані засобів пожежогасіння та шляхів евакуації. 

1.7. Ця Інструкція поширюється на територію, будівлі, споруди, службові, архівні, складські, гаражні, допоміжні та інші приміщення установ і встановлює основні вимоги до забезпечення пожежної безпеки в них.

1.8. Інструкція є обов'язковою для вивчення й виконання всіма працівниками установ юстиції.

2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

2.1. Вимоги пожежної безпеки щодо утримання території:

2.1.1. До всіх будівель і споруд слід забезпечити вільний доступ.

2.1.2. Протипожежні розриви між будинками, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо повинні відповідати вимогам будівельних норм. Забороняється захаращувати їх, використовувати для складування матеріалів, улаштування стоянок транспорту.

2.1.3. Сміття та відходи необхідно регулярно вивозити у спеціально відведені для цього місця.

2.1.4. Проїзди та проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння повинні бути завжди вільними, утримуватися справними й перебувати в задовільному стані будь-якої пори року.

2.1.5. Забороняється зменшувати нормативну ширину проїздів.

2.2. Вимоги пожежної безпеки щодо утримування будівель, споруд та приміщень: 

2.2.1. Усі будівлі, споруди та приміщення повинні своєчасно очищатися від горючого сміття, відходів й постійно утримуватись у чистоті.

2.2.2. Меблі й обладнання слід розміщати так, щоб забезпечувався вільний евакуаційний прохід до виходу з приміщення. Навпроти дверного прорізу необхідно залишати прохід, який повинен дорівнювати ширині дверей, але не менше 1,0 м.

2.2.3. За наявності в приміщенні лише одного евакуаційного виходу дозволяється перебувати в ньому не більше 50 осіб.

2.2.4. У будівлях та спорудах у разі одночасного перебування в них або на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.

2.2.5. Евакуаційні шляхи (проходи, коридори, вестибюлі, сходові марші тощо) й виходи слід постійно утримувати вільними, нічим не захаращувати.

2.2.6. Забороняється:

• влаштовувати складські чи інші допоміжні приміщення під сходовими маршами;

• знімати з дверей пристрої для самозачинення, фіксувати такі двері у відчиненому положенні;

• зберігати, в тому числі тимчасово, меблі, інвентар та різні матеріали у тамбурах виходів, у шафах (нішах) для інженерних комунікацій;

• замикати на замки та зачиняти на інші запори, що погано відчиняються з середини, зовнішні евакуаційні двері під час перебування в будинку людей.

2.2.7. Документи, папір та інші горючі матеріали слід зберігати на відстані не менше 1 м від електрощитів, електрозборок і електрокабелів, 0,5 м від світильників та 0,25 м від приладів опалення.

2.2.8. Установлювати глухі (незнімні) грати дозволяється в приміщеннях, де це передбачено нормами й правилами, затвердженими в установленому порядку.

2.2.9. Технічне обслуговування та перезарядку вогнегасників має проводитися відповідно до інструкції з їх експлуатації. Перезаряджанню підлягають також вогнегасники із зірваними пломбами.

2.2.10.    Вогнегасники встановлювати у легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від попадання прямих сонячних променів та безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних приладів.

2.2.11. Відстань між  місцями  розташування  вогнегасників не повинна перевищувати  20 м.

2.2.12. Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом: - навішування на вертикальні  конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення;  - установлювання в пожежні шафи поруч з пожежними  кранами, у спеціальні тумби або на пожежні щити (стенди).

2.2.13. Усі працівники зобов'язані вміти користуватися вогнегасниками та внутрішніми пожежними кранами.

2.2.14. Горище, вентиляційних камери, електрощитові та інші технічні приміщення не повинні використовуватися не за призначенням (для зберігання меблів, устаткування, інших сторонніх предметів).

2.2.15. Двері горищ, підвальних приміщень, технічних поверхів, вентиляційних камер, електрощитових слід утримувати замкненими. На дверях цих приміщень має бути вказане місце зберігання ключів.

2.2.16. У разі перепланування приміщень, зміни їх функціонального призначення слід дотримуватися протипожежних вимог чинних нормативних документів будівельного та технологічного проектування.

2.2.17. Зберігання різних речовин і матеріалів у складських приміщеннях має здійснюватися з урахуванням їхніх пожежонебезпечних фізико-хімічних властивостей і сумісності. Спільне зберігання легкозаймистих і горючих рідин з іншими матеріалами (речовинами), зберігання кислот у місцях, де можливе їх стикання з речовинами органічного походження, не дозволяється.

2.2.18. У складських приміщеннях матеріали необхідно зберігати на стелажах або укладати в штабелі, залишаючи між ними проходи.

2.2.19. Зберігання матеріалів навалом та впритул до приладів і труб опалення не дозволяється.

2.2.20. У підвальних приміщеннях не дозволяється зберігати й застосовувати легкозаймисті й горючі рідини (далі - ЛЗР і ГР), балони з газами, карбід кальцію, інші речовини й матеріали, що мають підвищену вибухо- та пожежонебезпеку.

2.2.21. Приміщення, де використовуються персональні комп'ютери, слід оснащувати переносними вуглекислотними або порошковими вогнегасниками місткістю 3,0 л із розрахунку: один вогнегасник на кожні 20м2 площі підлоги приміщення. Персональні комп'ютери та інші електроприлади після закінчення роботи з ними мають в обов’язковому порядку відключатися від електромереж.

2.3. Вимоги пожежної безпеки щодо утримання транспорту

2.3.1. Транспорт у приміщеннях, під навісами або на спеціальних майданчиках має розміщатися відповідно до вимог будівельних норм та норм технологічного проектування  таких підприємств.

2.3.2. Над приміщеннями, де знаходяться гаражі, не допускається розміщати приміщення з масовим перебуванням людей. Під горючими (дерев'яними) навісами дозволяється зберігати не більше 20 машин.

2.3.3. У приміщеннях, під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається транспорт, не дозволяється:

• установлювати транспортні засоби в кількості, яка перевищує норму, порушувати план їх  розміщення, зменшувати відстань між ними, а також від них до конструктивних елементів будівель (споруд);

• захаращувати виїзні ворота і проїзди;

• тримати транспортні засоби з відкритими горловинами паливних баків, а також за наявності витікання пального і масла;

• заправляти транспортні засоби пальним та зливати з них паливо (ці роботи повинні виконуватися на заправному пункті);

• зберігати тару з-під пального, а також пальне і масла, за винятком палива в баках та газу в балонах, змонтованих на автомобілях;

• підзаряджати акумулятори безпосередньо на транспортних засобах;

• підігрівати двигуни відкритим вогнем (смолоскипами, паяльними лампами  тощо),  користуватися  відкритими  джерелами  вогню для освітлення;

• залишати у транспортних засобах промаслені обтиральні матеріали та спецодяг після закінчення роботи;

• залишати автомобілі на стоянці з увімкненим запалюванням;

• ставити на зберігання транспорт з несправною електропроводкою та з увімкненим  вимикачем "маси" (де такий є), з несправною пневматичною системою гальмування;

• подавати в разі несправної паливної системи бензин у карбюратор безпосередньо з резервуара через шланг або в інший спосіб;

• допускати накопичення на двигуні та його картері бруду й масла.

2.3.4.  Легковий автомобіль має бути забезпечений одним вогнегасником типу ВП-2.

2.4. Вимоги пожежної безпеки щодо утримання опалювального обладнання

2.4.1. Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенераторні й калориферні установки, печі та інші опалювальні прилади мають бути старанно перевірені й відремонтовані. Несправні опалювальні пристрої не повинні допускатися до експлуатації.

2.4.2. Особи, призначені в установах відповідальними за технічний стан опалювальних установок, зобов'язані організовувати постійний контроль за правильністю їх утримання та експлуатації, своєчасний і якісний ремонт. Опалювальні установки мають відповідати протипожежним вимогам стандартів, будівельних норм та інших нормативних актів.

2.4.3. Опалення печей в установах має проводитися спеціально уповноваженими особами, які пройшли протипожежний інструктаж.

2.4.4. Повітронагрівальні й опалювальні прилади повинні розміщуватися так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очищення.

2.4.5. Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону, а саме:

• опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці;

• печей та осередків вогню безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці.

2.4.6. Відстань від печей до стелажів, шаф та іншого обладнання має бути не менше 0,7 м, а від топкових отворів - не менше 1,25 м.

2.4.7. На горищах усі димові труби і стіни, в яких проходять димові канали, мають бути підштукатурені та побілені.

2.4.8. Димові труби будівель з покрівлями з горючих матеріалів мають бути обладнані надійними іскрогасниками.

2.4.9. Установлення газових проточних водонагрівників потрібно передбачати на стінах (перегородках) з негорючих матеріалів. Дозволяється встановлювати проточні  водонагрівники на обштукатурених чи ізольованих негорючими матеріалами стінах (перегородках) на відстані не менше 0,03 м від них. Ізоляція має виступати за габарити корпуса водонагрівників не менше ніж на 0,1 м.

2.4.10. Розміщення газових опалювальних  котлів,  опалювальних апаратів, ємнісних газових водонагрівників, газобалонних установок має відповідати протипожежним вимогам  будівельних  норм  щодо газопостачання  згідно  з  ДБН В.2.5-20-2001 "Інженерне обладнання будинків і споруд.  Зовнішні мережі і споруди.  Газопостачання" та Правилами безпеки систем газопостачання України.

2.4.11. Меблі та інші вироби (предмети) з  горючих  матеріалів слід установлювати не ближче 0,2 м від газових приладів.

2.4.12. Застосовувати вогонь для виявлення витоку газу з газопроводів, а також   користуватися  газовими  пальниками  й приладами в разі несправності їх чи несправності  газопроводів  та арматури забороняється.

2.4.13. Виявивши у приміщенні запах газу, слід негайно припинити його подавання,  провітрити  приміщення та викликати  аварійну  газову  службу.  До  усунення  несправності  у  приміщенні забороняється запалювати сірники, палити, застосовувати відкритий вогонь, вмикати та вимикати електроприлади.

2.5. Заходи пожежної безпеки під час застосування відкритого вогню

2.5.1. Розводити багаття, застосовувати відкритий вогонь на території та в приміщеннях забороняється.

2.5.2. Електрозварювальні та інші роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, допускаються тільки з письмового дозволу керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

2.6. Правила утримування технічних засобів протипожежного захисту

2.6.1. Приміщення Хмельницького ОДНА має оснащуватись установками пожежної сигналізації (УПС), автоматичними установками пожежогасіння (АУП) відповідно до вимог чинних нормативних документів та має бути обладнане технічними засобами оповіщення про пожежу.

2.6.2. Усі установки мають бути справними, утримуватися в робочому стані та мати сертифікати відповідності.

2.6.3. Службові приміщення мають бути обладнані засобами зв'язку відповідно до вимог будівельних норм.

2.7. Утримування інженерного обладнання

2.7.1. Силове й освітлювальне електроустаткування, електропроводка та інші споживачі електроенергії мають виконуватися та експлуатуватися відповідно до Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ).

2.7.2. Електропроводка, розподільні пристрої, апаратура, електрообладнання, вимірювальні прилади, а також запобіжні пристрої різного типу, рубильники та інші пускові апарати й пристрої слід монтувати на негорючих основах.

2.7.3. Розподільні електрощити, електродвигуни та пускорегулювальні апарати необхідно періодично оглядати та очищати від пилу. Приєднання нових споживачів електричної енергії (електродвигунів та іншого електрообладнання) повинно проводитися з відома відповідального за експлуатацію електрогосподарства. Зіпсовані електроапарати та прилади, які можуть спричинити коротке замикання, слід терміново ремонтувати або заміняти на інші.

2.7.4. Комп’ютери, настільні лампи, вентилятори, кондиціонери та інші електроприлади слід умикати в мережу тільки через справні штепсельні розетки й електрошнури.

2.7.5. Експлуатація тимчасових електромереж забороняється.

2.7.6. Заміри опору ізоляції в силових та освітлювальних мережах необхідно проводити не рідше одного разу на два роки.

2.7.7. Забороняється встановлення електропобутових приладів в нішах меблів.

2.7.8. Обігрівання приміщень має здійснюватися тільки центральним водяним опаленням або газовими конвекторами.

2.7.9. Приміщення вентиляційних установок слід завжди утримувати в чистоті.

2.8. Порядок огляду, приведення до пожежобезпечного стану і закриття приміщень, корпусів, будівель тощо після закінчення роботи

2.8.1. Після закінчення роботи працівники мають:

• впорядкувати робочі місця;

• зачинити вікна;

• вимкнути електроживлення приладів та обладнання, якими вони користувалися (настільні лампи, друкарські та лічильні машинки, вентилятори, побутові кондиціонери, комп'ютери, радіоприймачі тощо);

• уважно оглянути приміщення перед виходом.

3. ОБОВ'ЯЗКИ ТА ДІЇ ПРАЦІВНИКІВ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ

3.1. У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожен працівник зобов'язаний:

• негайно повідомити про це пожежно-рятувальну службу за телефоном «101», вказати при цьому точну адресу, кількість поверхів, місце виникнення пожежі, наявність людей, а також своє прізвище;

• повідомити про пожежу керівника та відповідального пожежну безпеку;

• вжити заходів щодо евакуації людей і (по можливості) матеріальних цінностей, гасіння пожежі з використанням наявних вогнегасників та інших засобів пожежогасіння.

3.2. Керівник, якого повідомлено про виникнення пожежі, зобов'язаний:

• перевірити, чи викликана пожежно-рятувальна служба;

• перевірити, чи людей оповіщено про пожежу; вимкнути (за необхідності) струмоприймачі та вентиляцію; у разі загрози життю людей негайно організувати їх евакуацію, вивести за межі небезпечної зони всіх осіб, які не беруть участь у ліквідації пожежі;

• забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі;

• організувати зустріч підрозділів пожежно-рятувальної служби, надати їм допомогу під час локалізації та ліквідації пожежі.

3.3. Після прибуття на пожежу пожежних підрозділів забезпечити безперешкодний доступ їх до місця виникнення пожежі.

3.4. Якщо є потерпілі, необхідно подати першу (долікарську) допомогу, викликати лікаря або вжити заходів щодо транспортування їх у найближчий медичний заклад.

3.5. Перша долікарська допомога постраждалим від пожежі:

• якщо одяг зайнявся або тліє – знерухоміти постраждалого та накинути на нього цупку тканину, при її відсутності – пісок, землю або налляти воду;

• тільки-но вогонь згасне, зняти тканину, щоб додатково не травмувати обгорілу шкіру;

• звільнити обпалену частину тіла від одягу, не зриваючи його при цьому, а акуратно розрізаючи ножицями та не здираючи клапті, що пристали до тіла;

• до приїзду лікарів накласти на опік суху і чисту тканину, за можливістю накласти чисту, стерильну, не дужу тугу пов’язку;

• швидко зупинити кровотечу, іммобілізувати місця переломів;

• при отруєнні димом постраждалому слід забезпечити доступ свіжого повітря, розстебнути одяг, що заважає диханню, дати випити води або міцного солодкого чаю;

• якщо постраждалий знаходиться у свідомості, його треба напоїти великою кількістю рідини, тонізуючими напоями, дати за можливістю до 50 гр. алкоголю або знеболюючі ліки.

Забороняється:

• переносити потерпілого на інше місце без надійного знеболювання, а в разі переломів - шинування, якщо йому ніщо не загрожує, а першу долікарську допомогу можна надати на місці;

• давати воду й ліки постраждалому, що перебуває без свідомості, тому що він може задихнутися;

• видаляти сторонні предмети, що виступають із грудної, черевної або черепної порожнини, навіть якщо здається, що їх можна легко витягти;

• залишати потерпілого, що перебуває без свідомості, на спині, щоб він не захлинувся в разі нудоти, блювоти або кровотечі, в такому разі його слід повернути на бік. 

Інструкція з пожежної безпеки в приміщеннях і кабінетах

1. Галузь застосування

1.1. Інструкція розроблена відповідно до Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 р. № 5403-VI, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 р. № 1417, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 р. № 4.

1.2. Зазначена інструкція є обов’язковою для виконання всіма працівниками підприємства, поширюється на всі приміщення та кабінети підприємства і встановлює основні вимоги до забезпечення в них пожежної безпеки.

2. Вимоги пожежної безпеки в приміщеннях

2.1. Загальні положення;

2.2. Будь-яке перепланування, технологічне переоснащення, зміна функціонального призначення приміщень дозволяється лише за наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу на відповідність нормативним актам з питань пожежної безпеки та отримала позитивні результати в органах державного пожежного нагляду;

2.3. Меблі та устаткування мають розміщатися так, щоб забезпечити вільний евакуаційний прохід до виходу з приміщення (не менше 1 м);

2.4.  Евакуаційні шляхи та виходи слід завжди утримувати вільними, нічим не захаращеними. В міру накопичення горючих відходів (використаного паперу тощо), а також після закінчення роботи їх слід прибирати у спеціально відведені сміттєзбірники;

2.5. Електромережі, електроприлади та апаратура повинні експлуатуватися тільки у справному стані з урахуванням вказівок і рекомендацій заводів-виробників. У разі пошкоджень електромереж, вимикачів, розеток та інших електроприладів слід негайно вимкнути їх і вжити необхідних заходів щодо приведення до пожежобезпечного стану.

2.6. Документи, папір та інші горючі матеріали слід зберігати на відстані, не менше 1 м від електрощитів, електрокабелів, проводів (0.5 м – від світильників, 0.25 м – від приладів опалення);

2.7 Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, у разі наявності людей, повинні постійно освітлюватись електричним світлом;

2.8. Електрощити повинні бути оснащені схемами підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки);

2.9. Встановлення на горючі основи (конструкції) електророзеток, вимикачів, перемикачів та інших подібних пристроїв допускається тільки з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за їх габарити не менш ніж на 10 см;

2.10. Засоби протипожежного захисту слід утримувати у справному стані. Всі працівники зобов’язані вміти користуватися наявними вогнегасниками, іншими первинними засобами пожежогасіння та внутрішніми пожежними кранами, знати місця їх розташування. Відстань від найвіддаленішого місця приміщення до найближчого вогнегасника не повинна перевищувати 20 м;

2.11. Пожежні сповіщувачі повинні функціонувати цілодобово і постійно утримуватися в чистоті. До них має бути забезпечений вільний доступ. Відстань від складованих матеріалів і устаткування до сповіщувачів повинна бути не менша ніж 0,6 м;

2.12. У приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово).

3. Вимоги пожежної безпеки до утримання приміщень

3.1. Приміщення підприємства повинно своєчасно очищатися від сміття, відходів і постійно утримуватися в чистоті.

3.2. Розміщення у приміщеннях меблів та обладнання слід здійснювати таким чином, щоб забезпечувався вільний прохід до дверей у випадку евакуації персоналу. Навпроти дверного отвору слід залишати прохід шириною не менше одного метра;

3.3. Евакуаційні шляхи (проходи, коридори, вестибюлі, сходові марші тощо) і виходи також повинні нічим не захаращуватися;

3.4. Не допускається знімати з дверей пристрої для самозачинення, зберігати інвентар та різні матеріали у тамбурах виходів, у шафах (нішах) для інженерних комунікацій, закривати двері на замки та інші пристрої, які тяжко відчинити зсередини;

3.5. У разі необхідності встановлення металевих грат на вікнах приміщень, в яких перебувають люди, вони повинні розкриватися, розсуватися або зніматися;

3.6. Пожежні крани, які є в приміщенні, повинні бути укомплектовані пожежними рукавами і стволами. Рукави необхідно утримувати сухими та приєднаними до крана та ствола;

3.7. Пожежні шафи, де розміщуються крани, повинні мати отвори для провітрювання, вони мають бути опломбованими. На дверцятах пожежних шаф із зовнішнього боку після літерного індексу «ПК» вказується порядковий номер крана та номер телефону виклику пожежної служби;

3.8. Згідно з вимогами Правил пожежної безпеки в Україні всі приміщення повинні бути забезпеченні необхідною кількістю вогнегасників, які встановлюються в легкодоступних та помітних місцях;

3.9. Горища, підвальні приміщення та інші технічні приміщення повинні використовуватися лише за призначенням, без застосування для їх утеплення легкозаймистих матеріалів. Вхідні двері цих приміщень слід утримувати зачиненими, з зазначенням місцезнаходження ключів від них;

4. У службових приміщеннях забороняється:

4.1.  Улаштовувати тимчасові електромережі, застосовувати саморобні некалібровані плавкі вставки в запобіжниках та саморобні подовжувачі;

4.2. Прокладати електричні проводи безпосередньо по горючій основі, експлуатувати світильники зі знятими розсіювачами;

4.3. Експлуатувати кабелі і проводи з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;

4.4. Застосовувати для опалення приміщення нестандартне електронагрівальне обладнання або лампи розжарювання;

4.5.  Використовувати вимикачі та штепсельні розетки для розвішування на них одягу або інших предметів, обгортати електролампи й світильники папером, заклеювати ділянки з електропроводкою горючими матеріалами;

4.6.  Користуватися електричними чайниками, мікрохвильовими печами, прасками та іншими приладами (окрім спеціально відведених та обладнаних місць), залишати без нагляду ввімкнені в електромережу кондиціонери, комп’ютери, інше електроустаткування тощо, порушувати правила експлуатації електроприладів;

4.7. Захаращувати підходи до засобів пожежогасіння, використовувати пожежні кран-комплекти й пожежний інвентар не за призначенням;

4.8. Використовувати для зберігання документів, різних предметів та інвентарю шафи (ніші) інженерних комунікацій;

4.9. Курити в приміщеннях (крім спеціально відведених місць, обладнаних урнами та попільничками з негорючого матеріалу);

4.10. Проводити зварювальні та інші вогневі роботи без оформлення відповідного дозволу (наряду-допуску);

4.11. Прибирати приміщення і прати одяг із застосуванням бензину, гасу та інших  легкозаймистих речовин, а також відігрівати замерзлі труби паяльною лампою та іншими засобами із застосуванням відкритого вогню;

4.12. Залишати неприбраними промаслені обтиральні матеріали;

4.13. Складувати в приміщеннях товари побутової хімії,  легкозаймисті та горючі речовини, вогненебезпечні матеріали (фарби, розчинники , лаки, балони з газом тощо). 

5. Порядок приведення в пожежобезпечний стан приміщень після закінчення роботи

5.1. Після закінчення робочого дня працівники повинні навести порядок на своєму робочому місці, зачинити вікна та вимкнути електроживлення приладів і обладнання, яким вони користувалися (настільні лампи, друкарські та лічильні машинки, вентилятори, побутові кондиціонери, комп’ютери, радіоприймачі тощо). Виняток становить електроустаткування, яке відповідно до технологічних вимог має працювати цілодобово;

5.2. Прибрати в металеві ящики обтиральні матеріали, щільно закривши їх кришками. Перенести такі матеріали у спеціально відведені за межами будівель місця, забезпечені негорючими збірниками з кришками, які щільно закриваються;

5.3. Відповідальний за пожежну безпеку у приміщенні після закінчення роботи повинен оглянути його, переконатися у відсутності порушень, що можуть привести до пожежі, перевірити відключення електроприладів, обладнання, освітлення.

6. Дії працівників у разі виникнення пожежі

6.1. У разі виникнення пожежі дії працівників мають бути спрямовані на створення умов щодо убезпечення людей, збереження матеріальних цінностей, їх евакуацію та рятування;

6.2.Працівник, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо), зобов’язаний:

• негайно повідомити телефоном про пожежу пожежний підрозділ ДСНС, при цьому чітко вказати адресу об’єкта, кількість поверхів в будівлі, місце виникнення пожежі, наявність в ній людей, а також назвати своє прізвище і посаду;

• у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо);

• сповістити працівників про пожежу, розпочати самому і залучити інших осіб до евакуації людей та матеріальних цінностей з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації;

• сповістити про пожежу керівництво підприємства та пожежну охорону (за її наявності);

• організувати зустріч пожежних підрозділів, вжити заходів до гасіння пожежі з використанням наявних вогнегасників та інших засобів пожежогасіння.

6.3. Керівник підприємства (особа, яка його заміщує) повинен:

• перевірити, чи викликані пожежно-рятувальні підрозділи (за необхідності слід продублювати повідомлення);

• забезпечити гасіння пожежі та евакуацію людей до прибуття пожежних підрозділів, використовуючи для цього всі наявні сили і засоби;

• організувати належну зустріч пожежних, надання їм допомоги під час локалізації та ліквідації пожежі, виведення за межі небезпечної зони працівників та інших осіб, які не беруть участі в евакуації людей та ліквідації пожежі, а також перевірку наявності працівників, вже евакуйованих з будівлі;

• здійснити у разі необхідності заходи щодо відключення електропостачання, зупинення систем вентилювання (за винятком пристроїв протидимного захисту);

• забезпечити дотримання техніки безпеки працівниками, які беруть участь у гасінні пожежі, від можливих обвалів конструкцій, дії токсичних продуктів горіння і підвищеної температури, ураження електрострумом;

• організувати евакуацію матеріальних цінностей з небезпечної зони, попередньо визначивши місця їх складування і забезпечити, за потреби, їх охорону.

1. Загальні положення

1.1.  До роботи з використанням переносного електричного устаткування допускаються особи, що пройшли попередній при вступі на роботу медичний огляд, ввідний та первинний на робочому місці інструктажі, зокрема при роботі з електроустаткуванням.

1.2. У своїй роботі працівники повинні використовувати тільки ті електроприлади, до яких вони допущені посадовими інструкціями.

1.3.  При користуванні складними електроприладами дотримуватись спеціальних інструкцій.

1.4.  Не дозволяється:

• торкатися до клем та електропроводів, до розеток мережі, до арматури освітлення;

• відкривати електрощити;

• залишати без нагляду електронагрівальні прилади, що підключені до електромережі;

• користуватися електричною праскою, плиткою, чайником без спеціальних підставок, що не згорають;

• торкатися до води, що нагрівається в електронагрівачі та самої посудини (металевої), якщо вона є підключеною до мережі;

• використовувати папір або тканину як абажур.

1.5. Про усі випадки несправності розеток, вимикачів, відключення світла терміново повідомляти адміністрацію освітньої установи.

2. Вимоги безпеки до початку роботи

2.1.  Перед увімкненням електроприладу перевірте справність розетки мережі, а також, вилку і мережевий шнур, чи не порушена ізоляція.

2.2.  Перш ніж включити електроприлад, уважно ознайомтеся з керівництвом по експлуатації.

2.3.  Перевірте справність електроприладів.

2.4.  Дотримуйтесь наступних заходів безпеки:

• уникайте перегрівання, переохолодження, а також попадання вологи та пилу всередину електроприладу;

• не ставте важкі предмети на корпус;

• не загороджуйте вентиляційні отвори, вони потрібні для запобігання перегріванню;

• щоб уникнути нещасних випадків не включайте апарат при знятому корпусі — це небезпечно для життя.

2.5. Оглянете робоче місце, приберіть з під ніг усе, що може перешкодити роботі, звільните проходи до устаткування.

2.6. Забороняється використовувати електроприлади із пошкодженою ізоляцією, зберігати біля них рідини, які легко займаються, обгортати папером або тканиною електричні лампи.

2.7. Не працюйте на несправному обладнанні.

2.8. Перед початком роботи на електрообладнанні перевірте наявність і надійність кріплення захисних засобів і з’єднання захисного заземлення, занулення.

3. Вимоги безпеки під час виконання робіт

3.1. Виконуйте лише ту роботу, з якої пройшли інструктаж, не передоручайте свою роботу іншим особам. 3.2.  Не дозволяється використовувати кабелі і проводи із пошкодженою ізоляцією.

3.3. Не дозволяється переносити ввімкнені електроприлади, залишати без догляду ввімкнені в електромережу нагрівальні прилади.

3.4. Забороняється користуватися пошкодженими розетками, зав’язувати і скручувати електропроводи.

3.5. Забороняється самостійно усувати несправності електромережі та електрообладнання;

3.6.   Дбайливо відноситися до електроустаткування:

• не кидати його, класти обережно на сухе і чисте місце на видноті, не допускаючи падіння;

• не ударяти по технічних засобах твердими предметами, не допускати попадання апарату під дію вологи.

3.7. При припиненні подачі струму під час роботи з електроустаткуванням або в перерві роботи від'єднати його від електромережі.

3.8. Особам, які використовують електроустаткуванням, забороняється:

• розбирати та робити самостійно ремонт (самого устаткування, дротів і т. ін.);

• триматися за дріт під час роботи устаткування.

3.9.   Для уникнення пошкодження ізоляції і виникнення коротких замикань (і, як наслідок, - пожеж) не дозволяється:

• зафарбовувати і білити шнури і проводи;

• вішати на них будь—що і закріпляти їх за батареї опалювання чи водопровідні труби;

• встановлювати нестандартні плавкі запобіжники;

• довільно вбивати у стіни цвяхи і костилі, що може призвести до пошкодження прихованої ізоляції;

• самостійно проводити ремонт мереж, електророзеток, вимикачів.

3.10.  При попаданні вологи на устаткування негайно вимкнути від електромережі апарат, вийнявши вилку з розетки. Вологу збирайте м'якою серветкою, потім дайте можливість волозі остаточно висохнути. Лише згодом можна підключати апарат до мережі.

3.11. Якщо при роботі з апаратом виникла необхідність заміни запобіжника, то необхідно вийняти вилку електрошнура з розетки електромережі.

3.12. Забороняється висмикувати вилку електроприладу із розетки за шнур. 3.13. Не залишайте без нагляду працюючу апаратуру.

3.14. Не зав’язуйте електропроводи у вузли, не підвішуйте їх на цвяхи.

3.15. У процесі експлуатації не допускайте можливості ушкодження мережевого шнура та порушення його контактів у вилці.

3.16. При появі ознак погіршення ізоляції (пощипуванні при торканні до металевих частин) негайно відключити апарат від електромережі.

4. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

4.1. У випадку виникнення пожежі дії працівників мають бути спрямовані на створення безпеки дітей. В першу чергу провести рятування та евакуацію.

4.2. Кожен працівник, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів тощо), зобов’язаний:

• негайно повідомити про це по телефону 101 до пожежної частини;

• сповістити про пожежу адміністрацію навчального закладу;

• організувати зустріч пожежних підрозділів;

• вжити заходів щодо гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння.

4.3. При виникненні пожежі гасити пожежу слід починати з вимикання джерела струму.

4.4. Електроустаткування, яке горить і знаходиться під напругою, необхідно гасити вуглекислотними або порошковими вогнегасниками. Використовувати воду для гасіння забороняється.

4.5. При виявленні обірваного електричного дроту, звисаючого або такого, що торкається підлоги (землі), не наближатися до нього, негайно повідомити адміністрацію, залишатися на місці та попереджати інших.

4.6.  У разі враження електричним струмом необхідно негайно відключити напругу, а при неможливості — потерпілого необхідно будь—яким з безпечних способів звільнити від дії струму.

4.7. При звільненні постраждалого від дії струму забороняється торкатися до нього незахищеними руками.

4.8. Надати потерпілому першу медичну допомогу:

• при раптовій зупинці серця - завдати удару по грудині і почати реанімацію;

• якщо постраждалий у стані коми, - повернути його на живіт;

• при кровотечі - накласти джгут та пов’язку;

• при електричних опіках і ранах - накласти стерильні пов’язки;

• відправити потерпілого до лікарні для медичного огляду, щоб запобігти ускладнень від електротравми.

4.9. Про те, що сталося негайно повідомити свого безпосереднього керівника.

5. Вимоги безпеки після закінчення роботи

5.1. Вимкнути з мережі устаткування.

5.2. Привести до порядку робоче місце.

5.3. Прибрати на місце засоби індивідуального захисту, ретельно вимити руки з милом.

5.4. Щоденно після закінчення занять у кабінетах, майстернях викладачі, лаборанти повинні уважно оглянути всі приміщення, які закриваються, вимкнути електроприлади, обладнання, освітлення.

5.5. Після закінчення роботи слід прибрати сміття, відходи та виробничі обрізки.

1.     Загальні положення

1.1 Дія інструкції поширюється на всі підрозділи Національного авіаційного університету. За порушення (невиконання) вимог нормативних актів про охорону праці працівник притягується до дисциплінарної, а у окремих випадках матеріальної та кримінальної відповідальності в порядку, встановленому законодавством.

1.2 Працівник зобов'язаний:

• дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території Національного авіаційного університету;

• дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, режиму праці і відпочинку;

• знати й виконувати вимоги державних нормативно-правових актів про охорону праці, правил поводження з устаткуванням та обладнанням, що використовується в роботі;

• проходити у встановленому законодавством порядку медичні огляди;

• дотримуватися інструкцій з охорони праці, що діють в підрозділах університету;

• дотримуватися правил особистої гігієни.

1.3 Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника.

1.4 Під час виникнення епідемії-масового розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності, вводяться режимно-обмежувальні заходи (посилене медичне спостереження, обсервація, карантин).

Карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовують для запобігання поширенню особливо небезпечної інфекційної хвороби (ст. 1 Закону України від 06.04.2000 №1645 - III «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Карантин встановлюють на період, необхідний для ліквідації інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими та умови роботи. Основними принципами профілактики інфекційних захворювань є дотримання громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм.

1.5 Серед існуючих інфекційних захворювань з’явився новий фактор це коронавірус SARS-CoV-2. COVID-19 визнаний МОЗ України в лютому 2020 року особливо небезпечною хворобою. (Наказ МОЗ України від 25.02.2020 р. №521. «Про внесення зміни до Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб».

1.6 Реальну загрозу захворіти на COVID-19 мають працівники організацій, служб, установ, які можуть мати вірогідний контакт із носіями, або хворими в інкубаційному періоді. Під час карантинних заходів такому ж ризику піддаються працівники транспорту (громадський транспорт, залізничний, повітряний, водний, тощо), аптек, торговельної мережі, що реалізує харчові продукти, робітники АЗС, а також працівники МВС, прикордонники, тощо.

1.7 Під час епідемій працівники, які мають безпосередній контакт з людьми, що можуть бути потенційними носіями інфекції, відносяться до групи підвищеного ризику. Інструктаж по виконанню робіт в умовах епідемій проводити кожні 3 місяці. А також, якщо працівник був відсутній на роботі протягом ЗО і більше днів.

1.8 Під час епідемії обов’язковою умовою є робота з використанням засобів індивідуального захисту (маски, респіратори, рукавиці) (далі-ЗІЗ). Ці заходи дозволяють захистити шкіру та слизові оболонки працівника.

2.     Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1 Перед початком роботи ретельно помийте руки з милом, а тоді обробляйте їх спиртовмісним розчином або антисептиком. Це обов’язкова процедура в разі будь-яких контактів із потенційно забрудненими об’єктами.

2.2 У разі частого користування антисептиком, застосовуйте крем для рук, щоб уникнути підсушування та утворення тріщин шкіри через які можливе інфікування вірусом COVID - 19.

2.3 Верхній одяг зберігайте в окремій закритій шафі, яка використовується тільки для верхнього одягу.

2.4 Робоче місце, стіл, клавіатуру, телефон, комп’ютерну мишку, канцелярські ручки, відкриті полиці, дверні ручки, ручки меблів інші поверхні протріть спочатку вологою серветкою, потім разовою серветкою з дезінфікуючим засобом для обробки поверхонь на початку роботи та в кінці робочого дня.

2.5 Провітріть приміщення перед початком роботи і протягом робочого дня провітрювати слід через кожні 2-3 години.

2.6 Обмежте спілкування з колегами, робочі місця яких знаходяться в інших приміщеннях, виробничі питання слід вирішувати через засоби телефонного зв’язку, Інтернет-зв’язку, електронної пошти.

2.7 Працівникам відділів поза межами свого кабінету слід одягати маску.

2.8 При будь-яких проявах ознак захворювання маску знімати заборонено.

3.     Вимоги безпеки під час роботи

3.1 Усі робочі поверхні (наприклад, столи, телефони, клавіатури, тощо) потрібно регулярно протирати дезінфікуючим засобом. Тому що забруднення на поверхнях, яких торкаються співробітники, є одним із основних джерел поширення інфекції.

3.2 Регулярно мийте руки з милом протягом 20 - 40 секунд та обробляйте їх спиртовмісним засобом.

3.3 Використовуйте захисні рукавички при роботі з паперами: документи, готівка, канцелярські вироби, тощо. Проводьте обробку рук антисептиком.

3.4 Дотримуйтесь соціальної дистанції. Тримайтесь від людей на відстані мінімум 1-1,5 метра, особливо, якщо у них кашель, нежить, підвищена температура. Кашляючи або чхаючи, людина, яка хворіє на респіраторну інфекцію, поширює навколо себе дрібні краплі, що містять вірус. Якщо ви перебуваєте занадто близько до такої людини, то можете заразитися при вдиханні повітря.

3.5 По можливості не чіпайте руками очі, ніс, рот. Торкаючись руками очей, носа або рота, можна перенести вірус з поверхні рук до організму.

3.6 Дотримуйтесь правил респіраторної гігієни. При кашлі або чханні прикривайте рот і ніс серветкою або згином ліктя. Використану серветку відразу викидайте у контейнер для сміття. Це дозволяє запобігти поширенню вірусів. Якщо при кашлі або чханні прикривати ніс або рот рукою, мікроби можуть потрапити на ваші руки, потім на предмети або людей, яких ви торкаєтесь.

3.7 Під час роботи правильно користуйтеся маскою. Знімати маску потрібно не доторкаючись до зовнішньої поверхні, користуватися не більше 2-4 годин.

• Перед тим, як одягати маску, вимийте руки з милом або обробіть їх спиртовмісним розчином.

• Одягніть маску так, щоб вона закривала рот і ніс без проміжків між обличчям і маскою.

• Не торкайтеся маски під час використання, в разі дотику, обробіть руки спиртовмісним розчином або вимийте їх з милом.

• Щойно маска матиме ознаки сирості, замініть її на нову, не використовуйте одноразову маску повторно.

• Безпечно знімайте маску, торкаючись її тільки ззаду (не торкайтеся передньої частини маски).

3.8 Якщо є необхідність вийти з дому, а ви кашляєте або чхаєте - обов’язково носіть маску.

3.9 Частіше провітрюйте приміщення. Доступ чистого повітря на робочому місці перешкоджає розповсюдженню вірусів. Провітрюйте кабінети кожні 2-3 години. Проводити провітрювання та дезінфекцію приміщень необхідно за затвердженими графіками.

3.10 Вимоги безпеки під час проведення дезінфекції.

Для проведення дезінфекції користуйтесь засобами, дозволеними в Україні, що забезпечить ефективне знезараження щодо вірусної інфекції.

• Необхідно дотримуватися інструкції щодо кожного дезінфекційного засобу, в тому числі щодо отримання його ефективної концентрації та експозиції (дотримання часу перебування на оброблюваній поверхні).

• Антисептики для обробки шкіри рук - спиртовмісні препарата зі вмістом спирту вище 60%, діючі речовини - етиловий, ізопропіловий спирт чи їх комбінації, які мають пролонгований термін дії та певний час захищають шкіру рук від хвороботворних вірусів. Антисептики для обробки шкіри рук з мінімальним терміном експозиції (термін дії від ЗО секунд до 2 хвилин).

• Для обеззараження поверхонь меблів, обладнання необхідно обирати такі засоби, які забезпечували б якісну дезінфекцію при невисокій концентрації розчину, не мали неприємного запаху, не псували майно.

• При роботі з дезінфікуючими засобами використовуйте ЗІЗ.

• Забороняється зберігати на своєму робочому місці пожежонебезпечні та вибухонебезпечні речовини.

4.     Вимоги безпеки після роботи

4.1 Провести прибирання робочого місця.

4.2 Закрити вікна, вимкнути світло, кондиціонер чи нагрівач, закрити двері.

4.3 В транспорті, в громадських місцях та місцях скупчення людей користуйтесь для захисту медичною маскою (респіратором).

4.4 Вдома помийте руки з миючими засобами упродовж 20-ти секунд, та обробіть антисептиком. Верхній одяг та взуття залишайте в окремій шафі. Одяг, в якому перебували на роботі обов’язково змінюйте на домашній.

5.     Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1 Дії при виявленні захворювання. 

5.1.1 У разі виявлення захворювання на робочому місці

• інфікованому необхідно одягнути маску і негайно відправити до медичного закладу;

• провести дезінфекцію поверхонь, з яким контактували особи з ознаками захворювання спиртовмісними та хлоровмісними засобами, за наявності бактерицидною лампою;

• повідомити керівника.

5.1.2 При підвищеній температурі, появі кашлю, нежиті або ускладненні дихання негайно звертайтеся за медичною допомогою. Поява підвищеної температури, кашлю, ускладнення дихання можуть бути викликані респіраторною інфекцією або іншим захворюванням.

5.1.3 При ознаках захворювання:

• залишайтеся вдома;

• зверніться до лікаря;

• повідомте свого безпосереднього керівника.

5.1.4     У разі підозри та підтвердження захворювання на COVID-19 - повідомте про цей факт свого безпосереднього керівника;

• повідомте осіб, з якими мали безпосередній контакт протягом інкубаційного періоду (за останніми дослідженнями 14 днів перед виявленням захворювання) про необхідність пройти медичне обстеження;

• у разі проходження лікування вдома дотримуйтесь вимог самоізоляції.

5.2 Заходи безпеки з догляду за пацієнтом з COVID-19 в домашніх умовах.

Пацієнта слід розмістити у добре провітрюваному приміщенні.

5.2.1 Слід обмежити кількість осіб, які проводять догляд за пацієнтом - призначте одну особу не з категорії ризику розвитку ускладнень. Відвідування забороняються.

5.2.2 Члени домогосподарств повинні перебувати в окремій кімнаті або, якщо це неможливо, підтримувати відстань не менше одного метра від пацієнта (наприклад, спати в окремому ліжку). Винятком може вважатися мати, що годує грудьми (враховуючи переваги грудного вигодовування та незначну роль грудного молока в передачі інших респіраторних вірусів, мати може продовжувати годувати грудьми; водночас вона повинна носити медичну (хірургічну) маску, коли вона знаходиться поруч з дитиною, і ретельно дотримуватися гігієни рук перед тісним контактом з дитиною).

5.2.3 Слід обмежити рух пацієнта та мінімізувати загальний простір (переконайтесь, що загальні приміщення (наприклад, кухня, ванна кімната) добре провітрюються (наприклад, тримайте вікна відкритими).

5.2.4 Особа, яка проводить догляд, повинна носити медичну (хірургічну) маску, що щільно прилягає до обличчя, коли знаходиться в одній кімнаті з хворим. При носінні маски до неї не слід доторкуватися. Якщо маска стане вологою або забрудниться, її потрібно негайно змінити. Слід використовувати виключно одноразові маски та проводити гігієну рук після їх зняття.

5.2.5 Слід проводити гігієну рук після будь-яких контактів із хворим або його найближчим оточенням. Практику гігієни рук, шляхом їх миття з милом і водою, слід виконувати до і після приготування їжі, перед вживанням їжі, після відвідування туалету та кожного разу, коли руки видимо забруднені. Якщо руки видимо чисті, для гігієни рук рекомендовано використовувати спиртовмісний антисептик для рук.

5.2.6 Для висушування рук після виконання практики миття з милом та водою рекомендовано використовувати одноразові паперові рушники. Якщо паперові рушники недоступні, слід забезпечити кожного члена домогосподарства індивідуальним тканинним рушником і замінювати їх, як тільки вони стають вологими.

5.2.7 Слід дотримуватися респіраторної гігієни і етикету кашлю - прикривайте рот і ніс під час кашлю або чхання за допомогою одноразових паперових серветок, тканинних серветок (перед повторним використанням слід випрати). В разі відсутності серветок, слід чхати і кашляти в згин ліктя. Після кожного акту кашлю або чхання слід провести практику гігієни рук (миття з милом і водою або обробка спиртовмісним антисептиком).

5.2.8 Необхідно відмовитися від багаторазового використання тканин та інших багаторазових матеріалів для гігієни рота або носа. Якщо це неможливо, відповідним чином очищуйте їх після використання (наприклад, періть хусточки, використовуючи звичайне мило або миючий засіб та воду).

5.2.9. Слід уникати прямого незахищеного контакту з біологічними рідинами хворого - використовуйте одноразові медичні рукавички (бажано нітрилові) для проведення догляду за ротовою порожниною та при поводженні з фізіологічними випорожненнями і медичними відходами. До та після зняття медичних рукавичок слід провести практику гігієни рук.

5.2.10 Рукавички, тканини, маски та інші відходи, які утворилися внаслідок догляду за хворим слід розміщувати в окремому контейнері (поліетиленовому пакеті) в тому ж приміщенні, в якому знаходиться хворий, до їх утилізації.

5.2.11 Слід уникати інших видів можливого потрапляння біологічних рідин хворого або забруднених ним предметів у безпосереднє оточення здорових (наприклад, уникайте обміну зубними щітками, цигарками, спільного користування посудом і постільною білизною). Посуд після індивідуального використання необхідно мити з милом або миючим засобом та водою і використовувати повторно (викидати/утилізувати посуд не слід).

5.2.12 Необхідно щодня очищати і дезінфікувати поверхні в найближчому оточенні хворого (наприклад, приліжкові тумбочки), звичайним побутовим мийно-дезнфікувальним засобом.

5.2.13 Слід очищати і дезінфікувати поверхні ванної та туалету щонайменше один раз на день звичайним побутовим мийно-дезінфікувальним засобом.

5.2.14 Прати одяг, постільну білизну, будь-які рушники для хворих необхідно використовуючи звичайне мило та воду. Для машинного прання рекомендовано встановлювати температурні режими 60-90°С і використовувати звичайні пральні порошки. Після прання будь-які речі слід ретельно висушити.

5.2.15 Забруднену білизну дозволено збирати в загальний мішок для білизни. Заборонено струшувати брудну білизну. Необхідно уникати прямого контакту шкіри та одягу із забрудненою білизною.

5.2.16 Слід використовувати одноразові медичні рукавички та одноразовий фартух (наприклад, виготовлений з целофану) при очищенні і дезінфекції поверхонь, одягу чи білизни, що забруднені біологічними рідинами хворого. До та після зняття медичних рукавичок слід провести практику гігієни рук.

5.2.17 Особи, які мають симптоми хвороби мають залишатися вдома до тих пір, поки у них не буде доведено відсутність хвороби на підставі клінічних та/або лабораторних результатів. Усі члени домогосподарства вважаються контактними особами.

5.2.18 Якщо у члена домогосподарства виникають симптоми гострої респіраторної інфекції, включаючи лихоманку, кашель, біль у горлі та утруднене дихання, до нього мають застосовуватися заходи як до підозрілого щодо інфікування SARS-CoV-2.

5.3 Правила поведінки і дії в умовах масового скупчення людей та в осередках інфекційних захворювань.

5.3.1.   Масштабна епідемія, аварії, катастрофи, карантинні заходи, економічний спад у всіх галузях, криза ринку праці, інші провокативні фактори є передумовою виникнення надзвичайної ситуації (НС), виникає ризик різкої зміни повсякденної поведінки до поведінки в НС. Психічна реакція на катастрофу не завжди чітко прогнозована і може супроводжуватися помилками в ухваленні остаточного рішення і неадекватними діями. Паніка засліплює доти розумно діючих людей, які втрачають відчуття реальної обстановки.

5.3.2.   Чинники (як порізно, так і в сукупності), що потенційно ведуть до паніки:

• обмеження простору, на якому розвиваються (або розвивалися події), особливо якщо просторове обмеження «матеріалізується» стінами, ямами, щільно закритими дверима та іншими фізичними перешкодами, що утрудняють негайний вихід з простору, в якому розвиваються надзвичайні події;

• відсутність узаконених правил, впорядкованих організаційних структур, гідного довір’я керівництва або визнаних авторитетів, що не раз спостерігалося у випадках паніки, наприклад, на стадіонах, на концертах, а також при пожежах в Торгово-розважальних центрах (далі-ТРЦ), готелях;

• недолік відповідної внутрішньої або зовнішньої організаторської підготовки до дій в надзвичайних умовах;

• реальні побоювання великої кількості людей за власне здоров’я і життя;

• наявність деяких схильних до паніки «емоційної орієнтації» мас, що виражається в загальній схвильованості, яка може бути посилена внаслідок не тільки реально існуючої загрози, але і чутками (часом помилковими);

• обопільний вплив (так зване «психічне зараження»), спостерігається серед масового скупчення людей за рахунок демонстрацій, що мали місце окремими індивідуумами, страху, песимізму, ірраціональної рухової активності. А також повної безпорадності в правильній оцінці ситуації (вказаний ефект «зараження» може виходити і від спеціально відібраних осіб так званих «панікерів»);

• недостатнє довір’я до компетентності сил, що мають підтримувати громадський порядок під час НС, що дуже заважає під час проведення рятувальних заходів;

• небезпека натовпу в місцях масового скупчення людей. Натовп усереднює людей, тобто робить людей схожими. У натовпі люди перестають бути окремими особистостями і перетворюються в єдиний організм, який рухається незбагненною, непередбачуваною силою. Натовп починає жити сам по собі, набуває свій характер, свій стиль поведінки. Виникає стадне почуття, напад зграєю чи колективний захист від агресії.

5.3.3 Три типи масових скупчень людей:

• Перший - пасивна юрба. Такий тип натовпу може бути утворений в місцях масового скупчення людей: на вокзалі, в аеропортах, в ТРЦ, на виставці, в черзі супермаркету чи на зупинці транспорту. Всі люди там опинились випадково і натовп, утворений ними, не несе в собі активних дій. Однак, як у всякого великого скупчення людей в ньому є глибоко закладений активний потенціал. Варто статися події, яка вплине на певну частину скупчення, і люди, скуті одним прагненням, почнуть діяти як єдина маса.

•  Другий - активний тип масового скупчення людей. Відрізняється тим, що ця велика група людей вже несе в собі заряджені емоції. Тобто люди прийшли на це місце спеціально, щоб підтримати кого-небудь або висловити своє ставлення до ідеї або до події. Люди, перебуваючи в скупчені людей активного типу, підтримують один одного і готові на реальні колективні дії. Вони, як їм здається, діють заради єдиної мети, спільно. Каталізатором до дії може бути як і зовнішній вплив ( отримана новина, заклик з трибуни), так і внутрішній процес. До активного типу також відноситься масове скупчення людей в момент катастрофи, аварії, НС. Під час небезпеки і загрози життю свідомість людини звужується, здатність тверезо мислити йде на другий план, проявляють себе тільки рефлекс, автоматизм, бездумні фізичні дії.

• Третій - агресивний натовп. Активне масове скупчення людей може перетворитися на агресивний натовп. Для масового скупчення людей агресивний тип поведінки може бути результатом заздалегідь спланованих дій організаторів заходу. Агресивним натовпом можна назвати натовп мародерів, коли в період загального ослаблення самосвідомості, жага наживи бере гору над розумом і страхом бути спійманим, покараним.

5.3.4 Правила безпечної поведінки у натовпі:

• Головне правило безпечної поведінки у натовпі - уникати місць масового скупчення людей. Але у великих містах це дуже складно.

• Приходити на заходи потрібно не одному. Близькі люди в першу чергу прийдуть на допомогу.

• Зніміть краватки, шарфи, ланцюжки, намиста - все, що може перебувати на шиї. Одяг має щільно облягати тіло, ніяких балахонів, шнурівки, мотузочок - застебніться на всі ґудзики або застібки, перевірте чи зашнуроване взуття, жінкам бажано не одягати підбори.

• Рівень активності натовпу та наслідки його дій залежить від випитого алкоголю. До того ж скляний посуд стає небезпечною зброєю в руках хулігана. Людина в алкогольному сп’яніння не може стримувати агресію тому намагайтесь віддалитися, уникати спорів, контактів з людиною на підпитку.

• Опинившись в місці масового скупчення людей, прораховуйте заздалегідь ходи відступу і знаходьтесь якнайближче до них. Наприклад, в ТРЦ зверніть увагу де розташовані сходові марші, запасні виходи, якими в разі необхідності, можна скористатись. Найнебезпечніші місця, які треба уникати під час загальної втечі: простір біля сцени, біля роздягальні, поруч зі скляними вітринами.

• Якщо ви відчуваєте, що обстановка в місці скупчення людей загострюється, а бігти нікуди, проявіть акторську майстерність: зімітуйте блювотні позиви або серцевий напад. Люди самі розступляться і навколо утвориться простір, через який ви зможете покинути небезпечне місце. Краща поведінка у небезпеці - це заспокоїтися і прийняти правильне рішення. Часом вистачає десятьох секунд, щоб озирнутися, знайти безпечний шлях і врятуватися.  -    Якщо натовп почав рухатися, намагайтесь пересуватись разом з усіма, за течією, тільки не проти або поперек основної маси. Постарайтесь, щоб вас не відтіснили до центру натовпу, де тиснуть з усіх сторін і вибратись буде дуже важко.

• Якщо події в натовпі прийняли агресивний характер, то забудьте про втрачені речі. Потягнувшись за втраченим предметом, ви ризикуєте впасти і бути затоптаним або покаліченим.

• Пересуваючись в щільному натовпі зігніть руки в ліктях і притисніть до боків, напружте всі м’язи. Є небезпека бути розчавленим масою тіл. Найбільш уразливі місця при цьому - ребра, живіт, груди.

• Якщо ви впали, спробуйте дуже різким стрибком піднятись на ноги, в цій ситуації не нехтуйте будь- якими засобами - чіпляйтесь за людей, одяг. Якщо це не вийшло і натовп продовжує вас топтати лежачого, то потрібно прийняти позу ембріона - згорнутися калачиком, підборіддя притиснути до грудей, коліна до голови, руками прикрити голову. Перечекати людський потік. -    Якщо масове скупчення людей намагаються розігнати поліція або війська, не біжіть до них на зустріч, намагаючись знайти допомогу або прояснити вашу невинуватість. У цей момент ніхто не буде в тому розбиратись.

Запам’ятайте основні дії у натовпі:

• Ніколи не йдіть проти руху людей.

• Тримайтесь ближче до краю, остерігайтесь поручнів, кутів, сходинок.

• Якщо упустили якусь річ не намагайтесь її підійняти.

• Не робіть активних рухів, не чіпляйтеся руками - їх можуть зламати.

• Застебніть одяг, зігніть руки в ліктях, притисніть їх до корпусу і поступово вибирайтеся.

• Якщо впали відразу закривайте голову руками, намагайтесь різко встати.

Засоби індивідуального захисту для працівників під час епідемії:

• засоби індивідуального захисту (313) обирають з огляду на характер взаємодії з носієм потенційного інфікування. 313 використовують для захисту слизових оболонок, дихальних шляхів, шкіри від контакту з інфекціями.

• засоби індивідуального захисту, які використовують працівники, повинні відповідати вимогам державних стандартів.

Маска ДСТУ EN 14683

Маска призначена для зменшення виділення збудників інфекційних хвороб з дихальних шляхів. Маску необхідно надягати, щоб зменшити поширення інфекцій у закритих приміщеннях.

Хірургічна маска захищає від потрапляння великих крапель та бризок біологічних рідин на слизові.

У яких випадках слід використовувати маску:

• особи із симптомами застуди або з підозрою на інфекцію, що передається краплинно-аерогенним шляхом, мають надягати маску — вона обмежить потенційне розповсюдження респіраторних виділень;

• працівники мають надягати маску, за наявності ризику зараження інфекційним захворюванням; Також маску слід надягати:

• хворим, які мають респіраторні симптоми — кашель, нежить;

• здоровим людям, які перебувають у місцях великого скупчення, з метою додаткового захисту.

Маска попереджує зайві доторки руками до обличчя. Ризик занесення інфекції на слизові значно зменшується.

Як надягати маску: закиньте гумки за вуха, розправте маску, щоб вона прикривала ніс та рот, обтисніть носову пластину.

Маску слід змінювати, щойно вона стала вологою.

Не можна чіпати зовнішню частину маски руками. Якщо доторкнулися, помийте руки з милом чи обробіть спиртовмісним антисептиком.

Маску слід змінювати кожні 2- 4 години.

Не можна використовувати марлеві маски, вони не забезпечують належного рівня захисту.

Як знімати маску: не торкайтеся до її зовнішньої поверхні — зніміть маску за гумки, згорніть.

Респіратор ДСТУ EN 149

Ще одна назва респіраторів це протиаерозольні респіратори. їх потрібно використовувати під час контакту з особами, що мають інфекції із повітряно- краплинним шляхом передавання: туберкульоз, кір, вітряну віспу, інфекцію з невідомими шляхами передавання тощо.

Під час догляду за пацієнтом з коронавірусною інфекцією рекомендовано використовувати респіратор класу захисту не нижче FFP2.

Як надягати респіратор:

• довге волосся треба зібрати у хвіст, чоловікам — поголитися; • якщо носите окуляри, їх варто зняти, а руки обробити;

• заведіть гумки на передню частину респіратора та просуньте долоню під ними;

• прикладіть чашу респіратора до обличчя, верхню гумку перекиньте на потилицю, нижню — за вуха;

• розправте респіратор на обличчі, обтисніть носову пластину пальцями обох рук;

• перевірте, щоб гумки респіратора не перехрещувалися — для цього достатньо подивитися на себе в дзеркало.

Після кожного надягання треба робити так званий тест долоні. Тримайте руки перед респіратором і зробіть різкий вдих або видих. Якщо відчули, що повітря проходить між респіратором та шкірою, треба поправити респіратор на обличчі.

Пам’ятайте, що респіратори не забезпечують надійного захисту неголеним людям, а надто тим, хто має бороду.

Під час догляду за хворими, які мають інфекції із контактним або краплинним шляхом передавання, зовнішня поверхня респіратора може забруднитися мікроорганізмами. Тому їх можна використовувати лише як одноразовий засіб.

Також слід замінити респіратор, щойно він став вологим. Зазвичай виробники респіраторів зазначають максимальний термін використання — не більше 8-12 годин безперервної роботи чи одна робоча зміна.

Рукавички ДСТУ EN 455-1 і ДСТУ EN 16523

За підозри чи підтвердженого випадку інфікування коронавірусом, працівникам рекомендовано використовувати нестерильні нетальковані нітрилові рукавички з манжетою до середини передпліччя.

Коли треба застосовувати рукавички:

• коли є передбачуваний безпосередній контакт біологічними рідинами, слизовими оболонками та потенційно інфікованими матеріалами;

• коли є безпосередній контакт із пацієнтами, які інфіковані патогенами, що передаються контактним шляхом;

• під час роботи із потенційно забрудненим обладнанням і поверхнями.

Рукавички заборонено мити чи обробляти дезінфектантами, щоб використовувати повторно. Мікроорганізми не можуть бути абсолютно видалені з їхньої поверхні, до того ж втрачається цілісність структури рукавичок.

Рукавички надягають останніми з усіх засобів індивідуального захисту, обов’язково поверх манжетів.

Як знімати рукавички: • зачепіть її на рівні долоні іншою рукою в рукавичці та обережно зніміть; • тримайте зняту рукавичку іншою рукою в рукавичці; • просуньте пальці руки без рукавички на зап’ясті під рукавичку, що залишилася надягненою, та зніміть її, загорнувши над першою рукавичкою.

Окуляри/захисний щиток ДСТУ EN 166

Персональні окуляри і контактні лінзи не можуть бути засобами індивідуального захисту для слизових оболонок очей. Для їх захисту використовують спеціальні засоби.

Захисний щиток для обличчя виготовлений із прозорого пластику, щоб забезпечити добру видимість.

У захисного щитка має бути ремінець, що регулюється, для щільного прилягання до голови та зручного носіння, а також стійкість до запотівання.

Захисні щитки можуть бути одно- чи багаторазовими.

Захисні окуляри мають щільно прилягати до шкіри і мати гнучку рамку, що легко пристосовується до контурів обличчя та рівномірно тисне.

Окуляри закривають очі та ділянки навколо. Вони підходять для осіб, які носять коригувальні окуляри. Мають прозорі пластикові лінзи з покриттям від запотівання і захистом від подряпин. Ремінці, що регулюються, забезпечують міцне кріплення, щоб окуляри не зміщувалися.

Захисні окуляри можуть бути одно- чи багаторазовими.

Захисні окуляри та щиток знімають за ремінець на потилиці або за кінцівки дужок і при цьому не торкаються їхньої передньої поверхні. ЗІЗ надягають у такій послідовності: маска чи респіратор → захисні окуляри або щиток → рукавички.

1. Загальні правила поведінки під час відпочинку на воді.

Перебуваючи на водних об’єктах, завжди треба пам’ятати про безпеку. Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді. Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку.

1.1. Загальні правила поведінки на воді:

• відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки в обладнаних для цього місцях, спеціально відведених місцевими органами виконавчої влади;

• безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби;

• купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при швидкості вітру до 10м/сек, температурі води — не нижче +18° С, повітря — не нижче +24 С;

• після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5-2 години;

• заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води;

• у воді варто знаходитись не більше 15 хвилин;

• після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні;

• не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів;

• перед тим, як стрибати у воду, переконайтесь в безпеці дна і достатній безпечній для Вас глибині водоймища;

• пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.

1.2. Правилами поведінки на воді забороняється:

• купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей;

• залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени;

• стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього;

• пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів;

• використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраці та інше знаряддя, не передбачене для плавання;

• плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які відведені для купання;

• вживати спиртні напої під час купання;

• забруднювати воду і берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну і одяг у місцях, відведених для купання;

• підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.

1.3. Місця купання (пляжі) повинні відповідати санітарно-технологічним нормам.

1.4. Під час катання на човнах суворо дотримуватись встановлених правил поведінки під час катання на цих плавзасобах.

1.5. Як діяти у випадку нещастя, що сталось при катанні на човні або купанні

Якщо човен перевернувся, головне - не розгубитися. Човен, що перекинувся, добре тримається на воді, отже потрібно зберігати спокій і до прибуття рятувальників триматися за човен, штовхаючи його до берега. Потрапивши під пліт або вітрило човна, що перекинулося, ні в якому разі не можна заплющувати очі. Варто плисти в тому напрямку, відкіля надходить світло.

Той, хто добре вміє плавати, у першу чергу повинен допомогти тому, хто не вміє плавати, підтримувати його на плаву. Рятувати треба спочатку одного потопаючого, потім іншого; спасти вплав одночасно кількох людей неможливо.

Причиною загибелі людей на воді можуть бути вири, що затягують навіть досвідчених плавців; підводні плини, які паралізують волю людини, що пливе; водорості, що сковують рух плавця.

У швидкій річці можна потрапити у сильну течію. Вона підхоплює плавця і починає безладно нести.

Непосильна боротьба з течією може вкінець виснажити сили плавця. Тому розсудливіше плисти за течією, періодично відпочиваючи на спині, повільно наближаючись до берега. У випадку, якщо плавець опинився у воді під час шторму, він не зможе вийти з води. У такому разі необхідно обрати найбільш сильну попутну хвилю, наблизитися на ній до берега і вибігти на нього. Якщо це не вдається зробити, необхідно схопитися за водорості чи прибережне каміння і всіма силами утриматися, упираючись пальцями ніг до тих пір, поки не спаде хвиля, потім зіскочити і вибігти за межу прибою.

Якщо ви потрапили у вир, наберіть якнайбільше повітря, занурюйтесь у воду і зробивши сильний ривок убік за течією, спливайте на поверхню.

Від переохолодження або різкого переходу з зони теплої води у зону холодної з’являються судороги, що зводять руки і ноги. Головне — не розгубіться! Треба негайно перемінити стиль плавання, найкраще лягти на спину і плисти до берега. Намагайтеся утриматися на поверхні води і кличте на допомогу !!!

Плавець, що заплутався у водоростях, не повинен робити різких рухів і ривків, інакше петлі рослин затягнуться ще щільніше. Необхідно лягти на спину і постаратися м’якими, спокійними рухами виплисти у бік, відкіля приплив. Якщо це не допоможе, потрібно підтягти ноги, обережно звільнитися від рослин руками. Іншими причинами нещасних випадків на воді можуть бути: переохолодження у воді; перевтомлення м’язів, викликане тривалою роботою їх без розслаблення, безперервного плавання одним стилем; купання незагартованого плавця у воді з низькою температурою та інше. В усіх випадках плавцю рекомендується перемінити стиль плавання і по можливості вийти із води.

Якщо немає умов для негайного виходу із води, то необхідно діяти таким чином:

• при відчутті стягування пальців руки потрібно швидко з силою стиснути пальці кисті руки у кулак, зробити різкий відкидаючий рух рукою у зовнішній бік та розтиснути кулак;

• при судомі ікро ножного м’яза необхідно, підігнувшись, двома руками обхопити ступню постраждалої ноги і з силою піджати ногу в коліні поперед себе.

2. Надання невідкладної медичної допомоги постраждалим на воді

Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто, при нещасних випадках на воді, зустрічаються переохолодження і утоплення.

У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а хворого загортають в ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ. Забороняється вживати  алкоголь, через те що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судорог. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40°С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим 2 одягом. При неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.

При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Рятувати потопаючих доводиться, коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. В цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку, і інше. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. До потопаючого необхідно підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це неможливо, то потрібно піднирнути під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною. У особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, дати 15-20 крапель настойки Валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (укутати і дати гарячого напою). Якщо свідомість відсутня (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання, необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту, яким змочений шматок вати, та провести вищевказані заходи.

Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків. Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільно, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот. В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях відсутні, наявні ознаки зупинки дихання; широкі зіниці, Але нема трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова провисали, або “перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини тому що це практично неможливо і потребує багато часу. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.

Діяти треба швидко і послідовно

1. Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.

2. Однією рукою відкрийте йому рота; пальцями іншої руки, загорнутими у салфетку або носову хустинку, видалити з порожнини рота пісок, мул та інші інородні тіла.

3. Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігнути хребет в шийному відділі (це не потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), взяти за підборіддя висунути вперед нижнюю щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носа.

4. Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно “краєм ока” контролюйте підіймання грудної клітки, якщо воно є — продовжуйте. У випадку, якщо грудна клітка не підіймається, або підіймається надчеревна ділянка, повторіть все з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом “рот в рот”, а “рот в ніс”, затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань — 16-20 за хвилину.

5. Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньо-нижньої поверхні грудини, основу другої долоні впоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулубу, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів, синхронно з натискуванням на грудину, на сонних артеріях.

6. У випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань і натискувань на грудину 2:15, якщо рятувальників двоє — 1:5.

7. Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з’явився пульс на сонних артеріях.

Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри. В тих випадках, коли протягом 30-40 хвилин, не зважаючи на правильно проведену реанімацію, змін у стані хворого немає, або з’являються трупні плями, задубіння, реанімаційні заходи припиняються.

3. Основні рекомендації безпеки під час прогулянки у лісі.

3.1. Підготовка до подорожі у ліс:

• повідомте про те, куди ви збираєтеся. Якщо поблизу нікого немає — залишіть записку з повідомленням (дата, час відправлення, кількість людей, що йдуть разом з вами, напрямок подорожі і приблизний час повернення);

• візьміть собі за правило — перед мандрівкою чи походом до лісу, подивитися карту або хоча б намальований від руки план місцевості та запам’ятати орієнтири;

• одягніть зручний одяг та взуття. Вони повинні підходити для місцевості та погодних умов. Запам’ятайте — погодні умови можуть змінитися дуже швидко.

• переконайтеся, що все ваше спорядження — у доброму, робочому стані Якщо ви сумніваєтеся брати ту чи іншу річ, пам’ятайте — зайва вага буде вам заважати.

3.2. У лісі:

• встановіть між собою сигнали, щоб не загубити один одного у лісі, особливо на випадок несподіванок — свистом або голосом;

• запам’ятовуйте орієнтири під час руху у лісі. Щоб не заблукати — лишайте примітки. Без орієнтирів людина в лісі починає кружляти;

• виберіть місце для вогнища та обладнайте його. Ніколи не залишайте вогнище без догляду. Незагашене вогнище може бути причиною лісової пожежі;

• ніколи не пийте воду з річок та озер. Найбільш надійні джерела води — струмки. Поблизу місць, де ви побачите мертвих рибу чи тварин, взагалі не можна навіть мити руки;

• будьте обережні, у лісі може бути болотиста місцевість — обходьте її. Болотною водою також не можна користуватися. Поблизу болота, як правило, водиться багато гадюк;

• пам’ятайте — збирати можна тільки ті гриби та ягоди, які ви добре знаєте. Щоб уникнути отруєння ними, ніколи не куштуйте сирих грибів; ніколи не збирайте гриби та ягоди поблизу транспортних магістралей, навіть їстівні гриби в тих місцях — отруйні.

• уникайте диких тварин. Пам’ятайте, що небезпечними можуть бути і лось, і олень, і лисиця — у людей і тварин близько 150 спільних хвороб. Тварини нападають на людину — якщо вони поранені, перелякані несподіванкою або захищають своє потомство. При явно агресивному поводженні тварин можна використовувати як засіб захисту вогонь, або стукати палицею об дерево;

• уникайте додаткових неприємностей з тваринами, особливо у нічний час — ніколи не залишайте їжу у вашому наметі або поряд з місцем вашого відпочинку, краще покладіть її на дерево; недоїдки їжі закопайте подалі від місця відпочинку;

• будьте обережні при зустрічі зі зміями. У випадку зміїного укусу терміново видавіть з ранки краплі крові з отрутою та висмоктуйте впродовж півгодини, весь час спльовуючи. Цього не можна робити при наявності ранок на губах та у роті. Потім необхідно накласти щільну пов’язку вище місця укусу та негайно дістатися до лікарні;

• в лісі багато кліщів, які можуть причепитися до тіла. Якщо вас укусив кліщ, треба не пробувати виколупати його, а якнайшвидше дістатися до лікарні.

• якщо ви опинилися біля поламаних дерев — не затримуйтесь. Вони спираються одне на одне і можуть впасти, особливо під час вітру;

• не ховайтеся під високими деревами та не залишайтеся на галявині під час зливи з блискавкою, бо блискавка може вдарити у найвище місце.

3.3.Якщо ви заблукали у лісі:

• зберігайте спокій та уникайте паніки. Якщо ви панікуєте — думати логічно неможливо;

• негайно зупиніться і присядьте. І не робіть більше жодного кроку, не подумавши. Думати можна тільки про одне, як дістатися того місця, звідки починається знайомий шлях;

• пригадайте останню прикмету на знайомій частині шляху і постарайтеся простежити до неї дорогу. Якщо це не вдається, пригадайте знайомі орієнтири, найкраще — залізницю, судноплавну ріку, шосе. Прислухайтеся. При відсутності знайомих орієнтирів, стежок і доріг виходьте “на воду” — униз за течією. Струмок виведе до ріки, ріка — до людей. Якщо орієнтирів немає, залізьте на найвище дерево - погляд з висоти допомагає краще зорієнтуватися;

• правильно користуйтесь вогнем. Він є одним з основних засобів виживання в лісі. За допомогою вогню ви можете зберегти тепло, сушити одяг і подавати сигнали. Завжди тримайте сірники у водонепроникному пакеті;

• уникайте переохолодження. Воно трапляється, коли людина не звертає уваги на холод та не має відповідного одягу і захисту;

• використовуйте навички та вміння будування схованок (буда, навіс, намет і ін.) або користуйтесь природними печерами. Це допоможе виживанню у лісі, забезпечить вам захист і тепло;

• бережіть та економно використовуйте воду. Вона більш важлива для вашого виживання, ніж їжа.

ПАМ`ЯТАЙТЕ !Куди б ви не пішли і де б не перебували, ви можете опинитись у екстремальних умовах, тому:

• знайте приблизно свій шлях мандрівки;

• майте при собі засоби визначення напрямків сторін горизонту;

• майте одяг, придатний для будь-яких погодних умов;

• майте достатньо їжі, води, сірників, речей та засобів для захисту свого життя

4. Обережно — гриби!

Гриби — це дарунок лісу, але водночас вони є небезпечним продуктом харчування, який може привести до отруєння, а іноді й смерті. Отруєння організму викликають токсини, алкалоїди та сполучення важких металів, які містяться в грибах. Прикро, що багато людей висновки робить лише на основі свого гіркого досвіду.

Основні причини отруєнь:

• вживання отруйних грибів;

• неправильне приготування умовно їстівних грибів;

• вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;

• вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників); Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.

Щоб запобігти отруєнню грибами, надаються такі рекомендації та правила, яких необхідно дотримуватися кожній людині.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ!!!:

4.1 Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте стихійних ринків.

4.2. Збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні.

4.3. Не збирайте гриби:

• якщо не впевнені, що знаєте їх — якими б апетитними вони не здавалися;

• поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційне небезпечних зонах;

• невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, в основі якої є потовщення “бульба”, оточене оболонкою;

• з ушкодженою ніжкою, старі, в’ялі, червиві або ослизлі;

• ніколи не збирайте пластинчаті гриби, отруйні гриби маскуються під них;

• “шампіньйони” та “печериці”, у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору.

4.4. Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках, — вони не завжди відповідають дійсності.

4.5. Не куштуйте сирі гриби на смак.

4.6. Ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні -викидайте. Нижню частину ніжки гриба, що забруднена ґрунтом - викидайте. Гриби промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку.

4.7. Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута.

4.8. При обробці кип’ятіть гриби 7-10 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити.

4.9. Обов’язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, — грузді, вовнянки та інші, котрі містять молочний сік; тим самим позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку.

4.10. Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.

4.11. Гриби (зеленушка, синяк-дубовик, та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не

розчиняються. У взаємодії із алкоголем отрута розчиняється та викликає бурхливе отруєння.

4.12. Значна кількість грибів, які досі вважались їстівними, містять мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька днів підряд, також може статись отруєння.

4.13. Суворо дотримуйтеся правил консервування грибів. Неправильно приготовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання — ботулізм. Гриби, які довго зберігалися, обов’язково прокип’ятіть 10-15 хвилин.

УВАГА! Ні в якому разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:

• “Усі їстівні гриби мають приємний смак”.

• “Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні -приємний”.

• “Усі гриби в молодому віці їстівні”.

• “Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів”.

• Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби”.

• Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні”.

• Отрута з грибів видаляється після кип’ятіння протягом кількох годин”.

• “Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах”.

4.14. Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос) з’являються через 1-4 години після вживання грибів, в залежності від виду гриба, віку та стану здоров’я потерпілого, кількості з’їдених грибів.

Біль та нападки нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

5. Перша допомога при отруєнні грибами

1. Викличте “Швидку медичну допомогу”.

2. Одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок: випийте 5-6 склянок кип’яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки; нажніть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту; прийміть активоване вугілля (4-5 пігулок), коли промивні води стануть чистими.

3. Після надання первинної допомоги: дайте випити потерпілому міцний чай, каву, або злегка підсолену воду, відновіть тим самим водно-сольовий баланс; покладіть на живіт і до ніг потерпілого грілки для полегшення його стану.

4. З’ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, проведіть профілактичні заходи.

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ вживати будь-які ліки та їжу, а надто ж алкогольні напої, молоко, — це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику; займатися будь-якими іншими видами самолікування.

6. Основні правила поведінки та порядок дій у разі виникнення пожежі

Щорічно внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей. В дим та попіл перетворюються цінності на мільярди гривень.

Якщо виникла пожежа – рахунок часу йде на секунди. Не панікуйте та остерігайтеся: високої температури, задимленості та загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнання і приладів, падіння обгорілих дерев і провалів. Знайте, де знаходяться засоби пожежогасіння, та вмійте ними користуватися.

6.1.Заходи щодо рятування потерпілих з будинків, які горять, та під час гасіння пожежі:

• перед тим, як увійти в приміщення, що горить, накрийтеся мокрою ковдрою, будь-яким одягом чи щільною тканиною;

• відкривайте обережно двері в задимлене приміщення, щоб уникнути посилення пожежі від великого притоку свіжого повітря;

• в сильно задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригинаючись;

• для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;

• виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер;

• побачивши людину, на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожену) і щільно притисніть до тіла, при необхідності, викличте медичну допомогу;

• якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум’я, ні в якому разі не біжіть — це ще більше роздуває вогонь;

• під час гасіння пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні гідранти, воду, пісок, землю, кошму та інші засоби гасіння вогню.

6.2. Пожежа застала вас у приміщенні

• ви прокинулись від шуму пожежі і запаху диму, не сідайте в ліжку, а скотіться з нього на підлогу та повзіть під хмарою диму до дверей вашого приміщення, але не відчиняйте їх відразу;

• обережно доторкніться до дверей тильною стороною долоні, якщо двері не гарячі, то обережно відчиніть їх та швидко виходьте, а якщо двері гарячі — не відчиняйте їх, дим та полум’я не дозволять вам вийти;

• щільно закрийте двері, а всі щілини і отвори заткніть будь-якою тканиною, щоб уникнути подальшого проникнення диму та повертайтесь поповзом у глибину приміщення і приймайте заходи до порятунку;

• присядьте, глибоко вдихніть повітря, розкрийте вікно, висуньтеся та кричіть “Допоможіть, пожежа!”, а якщо ви не в змозі відкрити вікно — розбийте віконне скло твердим предметом та зверніть увагу людей, які можуть викликати пожежну команду;

• якщо ви вибрались через двері, зачиніть їх і поповзом пересувайтесь до виходу із приміщення (обов’язково зачиніть за собою всі двері);

• якщо ви знаходитесь у висотному будинку, не біжіть вниз крізь вогнище, а користуйтеся можливістю

врятуватися на даху будівлі, використовуйте пожежну драбину. Під час пожежі заборонено користуватися ліфтами.

У всіх випадках, якщо ви в змозі, викличте пожежну команду (телефон “101”).

7. Електробезпека в побуті.

Крім виробництва , електроенергія з кожним роком знаходить все більше застосування в побуті.

Недотримання вимог безпеки в цьому випадку супроводжується електротравмами. Для попередження електротравмування при користуванні побутовими електроприладами та іншим обладнанням, джерелом живлення яких є електричний струм, необхідно чітко дотримуватися вказівок виробників та прийнятих правил електробезпеки, визначених ПТЕ та ПТБ електроустановок.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УРАЖЕННІ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ:

• як найшвидше звільнити потерпілого від дії електричного струму (по можливості) виключити рубильник,якщо це не можливо виконати – необхідно відтягнути потерпілого в безпечне місце, використовуючи при цьомуелектроізоляційні засоби;

• дати потерпілому серцеві і болезаспокійливі препарати та дати пити у великій кількості води;

• потерпілого тепло укутати та доставити до лікарні в лежачому положенні;

• якщо після звільнення потерпілого від електричного струму він не дихає, то потрібно негайноприступити до штучного дихання і непрямого масажу серця.

8. Основні правила поведінки та порядок дій щодо дотримання Правил дорожнього руху

Недотримання Правил дорожнього руху залишаються постійними факторами трагічних випадків з людьми на дорогах (травмування, загибель).

Причинами виникнення дорожньо-транспортних пригод є:

• неочікуваний вихід на проїжджу частину;

• перехід дороги у невстановленому місці;

• гра на проїжджій частині;

• перехід дорогі у невстановленому місці;

• непідкорення сигналам регулювання (заборонний сигнал світлофора);

• безпечність;

• недисциплінованість;

• не використання в легкових автомобілях ременів безпеки

Отже, пішоходам необхідно бути обережними на перехрестях та місцях зупинки маршрутного

транспорту, переходити дорогу тільки га пішохідних переходах на зелене світло світлофора і лише переконавшись, що у безпосередні близькості від них відсутні, транспортні засоби.

9. Надання першої долікарської допомоги потерпілим

9.1. Перша допомога при опіках та теплових ударів.

При наданні першої допомоги при опіках, теплових ударах слід швидко припинити дію високої температури. Це має особливо велике значення при займанні одягу і при опіках через одяг. У першому випадку необхідно загасити полум’я, негайно накинути на людину, що горить, будь – яку цупку тканину, щільно притиснути її до тіла. Знімають тліючий одяг або обливають водою.

При промоканні одягу гарячою водою, його теж необхідно облити холодною водою або зірвати. Швидке занурення обпеченого лиця у холодну воду зменшує біль і тяжкість опіку.

Опіки бувають трьох ступенів. При опіках першого ступеня з’являється почервоніння, припухлість шкіри. Уражені місця обробляють спиртом, прикладають примочки з розчину перманганату калію і забинтовують. При більш тяжких опіках (ІІ, ІІІ ступенів) обпечені місця спочатку звільняють від одягу, накривають стерильним матеріалом, зверху накладають шар вати і забинтовують Після перев’язування потерпілого направляють у лікувальний заклад. При опіках не слід розрізати пухирі, видаляти смолисті речовини, що прилипли до обпеченого місця, віддирати шматки одягу, які прилипли до рани.

9.2. Перша допомога при пораненнях й кровотечі

Перша допомога при пораненні та кровотечі зводиться до обережного накладання на рану індивідуального пакета. При цьому мити її водою, змивати кров з рани забороняється. Якщо індивідуального пакету не має , для перев’язування використовують чисту носову хустину. У цьому випадку приготовлену для перев’язування тканину змочіть настойкою йоду так щоб пляма йоду трохи перебільшувала розмір рани.

При кровотечі необхідно підняти поранену кінцівку, закрити рану перев’язувальним матеріалом і притиснути ділянку біля неї на 4 – 5 хвилин, не торкаючись рани пальцем. Після цього рану треба забинтувати. Якщо кровотеча продовжується , слід вдатися до здавлювання кровоносних судин за допомогою згинання кінцівки у суглобах, притискування кровоносних судин пальцями, джгутом чи закруткою. При накладанні джгута спочатку місце накладення обгортають м’яким матеріалом (тканиною, ватою тощо). Потім джгут розтягують і туго перетягують ним попередньо обгорнуту ділянку, кладуть записку із вказівкою часу, коли було накладено джгут.

При відсутності гумової трубки або стрічки, що розтягується, для джгута застосовуються інші матеріали (мотузку, ремінь, рушник тощо). У цьому випадку такий джгут зав’язують вузлом на зовнішньому боці кінцівки і використовують як закрутку. У вузол просовують важіль(паличку, металевий стержень, яким закручують до припинення кровотечі. Через 1годину після накладання джгута його попускають на 5 – 10 хвилин, щоб не виникла небезпека омертвіння знекровленої кінцівки. При пораненні великих судин шиї і верхньої частини грудної клітки джгут не накладається. Кровотеча зупиняється при натисканні пальцем на поражену судину у самому місці поранення.

9.3. Перша допомога при переломах, вивихах, розтягу зв'язок суглобів, ударах.

При переломах, вивихах необхідно надати потерпілому зручне положення, яке виключає рухи пошкодженої частини тіла. Це досягається шляхом накладення шини, а при її відсутності можна використати палки, дошки, фанеру тощо. Шина повинна бути накладена так щоб були надійно іммобілізовані два сусідні з місцем ушкодження суглоби (вище і нижче), а якщо перелом плеча чи стегна то три суглоби. Накладають шину поверх одягу. Фіксація відкритого перелому вимагає дотримання додаткових умов. З метою попередження забруднення рани, необхідно змастити поверхню шкіри навколо рани настойкою йоду, попередньо зупинивши кровотечу, і накласти стерильну пов’язку .

При переломах і вивихах ключиці у підм’язову западину кладуть вату або інший матеріал, згинають руку в лікті під прямим кутом і прибинтовують її до тулуба. Рука нижче ліктя повинна перебувати у косинці, яку підв’язують до шиї.

При переломах і вивихах кисті та пальців рук роблять таким чином:

Кисть руки кладуть з вкладеним жмутом вати ,бинта (пальці зігнуті) прикладають до шини, яка повинна починатися біля середини передпліччя і закінчуватися біля кінців пальців, і перебинтовують.

При розтягу зв'язок суглобів – підняти хвору кінцівку догори, накласти холодний компрес, тісну пов’язку, створити спокій до прибуття лікаря. При ударах – забезпечити потерпілому повний спокій, накласти на місце удару холодний компрес. При ударах із синцями не слід класти примочки, місце удару змастити настойкою йоду.

1. Основні правила поведінки в умовах низьких температур

1. Скоротити перебування на морозі і без необхідності не виходити на вулицю;

2. Не одягати тісний одяг та взуття, бо це сприяє зменшенню обсягу кровообігу та швидкому замерзанню;

3. Не носити важких предметів (сумок, кошиків тощо), які здавлюють судини, зокрема рук, що сприяє замерзанню;

4. Не вживати алкоголь, який сприяє розширенню судин, що призводить до втрати тепла та швидкого замерзання;

5. Не користуватися зволожуючим кремом для обличчя та рук.

6. Особливо треба берегтись від обмороження кінцівок хворим на судинні захворювання та цукровий діабет.

2. Заходи щодо  зменшення ризику травм у ожеледицю:

1. Кращим для льоду є взуття з підошвами на  мікропористій чи іншій м’якій основі та без великих  каблуків;

2. Підготуйте взуття, прикріпіть на каблуки  металеві набійки або поролон;

3. На суху підошву наклейте лейкопластир або  ізоляційну стрічку;

4. Ходити треба не поспішаючи, наступаючи на всю підошву;

5. Не тримайте руки в кишенях;

6. Посковзнувшись - швидко присядьте щоб знизити висоту падіння, згрупуйтесь та  щільно притуліть підборіддя до грудей щоб уникнути удару потилицею об землю під час падіння;

7. Обходьте металеві кришки люків;

8. Тримайтесь ближче до середини тротуару;

9. Не ходіть із самого краю проїжджої частини дороги.

3. Ознаки переохолодження:

1. Озноб;

2. Тремтіння;

3. Блідість;

4. Посиніння шкіри та губ;

5. Біль у пальцях рук та ніг.

4. Заходи при виявленні ознак обмороження.

1. При легкому переохолодженні достатньо тепло вдягнутися, випити гарячий солодкий чай або каву;

2. При тривалому переохолодженні розвивається обмороження (пошкодження тканин у результаті дії низьких температур). Обмороження може виникнути не тільки при сильному морозі, а й при достатньо теплій зимовій погоді. Його розвитку сприяє вологе повітря та вітер. Причиною обмороження можуть стати мокре та тісне взуття; тривале перебування у нерухомому стані на вітрі, в снігу; хвороби, алкогольне отруєння. Також обмороження може виникнути, якщо на морозі торкатися до металу голими руками;

3. До обмороження більш схильні пальці, кисті, стопи, вуха і ніс. При першому ступені обмороження шкіра блідніє, знижується чутливість уражених ділянок, а після зігрівання спостерігається почервоніння та набряк;

4. При другому ступені ураження шкіра набуває синьо-багрового відтінку і на її поверхні з’являються пухирі з прозорою рідиною. При цьому людину знобить, підвищується температура тіла. Третя і четверта стадії супроводжуються відмиранням тканини, ризиком розвитку гангрени;

5. Якщо побіліли щоки, ніс, вуха, достатньо розтерти їх чистою рукою до почервоніння і появи поколювання. Можна використовувати для розтирань суху вовняну тканину та розчин спирту або горілки. Не можна розтирати снігом, тому що сніг не зігріває, а прохолоджує відморожені ділянки та ушкоджує шкіру. Неприпустимо швидко зігрівати ділянки тіла (наприклад, поливати гарячою водою). Якщо з’явилося напухання відмороженого місця або пухирі, то розтирання робити не можна. Потрібно покласти на відморожене місце пов’язку з товстим прошарком вати і доставити постраждалого до лікарні. Постраждалого з будь-яким видом відмороження необхідно помістити в тепле приміщення. Потрібно дати йому гарячий чай або каву.

5. Профілактика переохолодження та обмороження  

1. Перед виходом на мороз бажано поїсти – вам необхідна додаткова енергія;

2. Не вживайте алкогольних напоїв – алкогольне сп’яніння сприяє високій утраті тепла, в той же час викликає ілюзію тепла. Додатковим негативним фактором є неможливість сконцентруватися на перших ознаках обмороження;

3. Не паліть на морозі – паління зменшує периферійну циркуляцію крові і робить кінцівки більш уразливими до дії холоду; носіть просторий одяг – це сприяє нормальній циркуляції крові;

4. Носіть просторий одяг – це сприяє нормальній циркуляції крові. Одягайтеся так, щоб між шарами одягу залишався прошарок повітря, який утримує тепло. Верхній одяг бажано носити непромокаючий;

5. Тісне взуття, відсутність устілки, брудні шкарпетки можуть створювати передумови обмороження. Особливу увагу до взуття необхідно приділяти особам, в яких сильно пітніють ноги. У взуття необхідно вкладати теплі устілки, а замість бавовняних шкарпеток одягати вовняні – вони поглинають вологу та залишають ноги сухими;

6. Не виходьте на мороз без рукавичок та шарфу. Найкращий варіант – рукавички з водовідштовхуючої тканини, яка не пропускає повітря, з хутром всередині. Рукавички зі штучних матеріалів погано захищають від морозу;

7. Якщо замерзли руки – спробуйте відігріти їх під пахвою;

8. За 20 хвилин до виходу на вулицю змажте обличчя і руки спеціальним поживним кремом, який не містить воду;

9. Не носіть на морозі металевих (у тому числі золотих та срібних) прикрас. По-перше: метал охолоджується до низьких температур швидше ніж тіло, внаслідок чого можливе „прилипання” цих предметів до шкіри з виникненням почуття болю та холодових травм. По-друге, перстені на пальцях затрудняють циркуляцію крові та сприяють обмороженню кінцівок;

10. Використовуйте допомогу друзів. Слідкуйте за обличчям друзів, особливо за носом, вухами та щоками, звертайте увагу на зміну їх кольору, а друзі повинні слідкувати за станом вашого обличчя;

11. Не дозволяйте обмороженому місцю знов замерзнути, це може призвести до більш значних пошкоджень. Не знімайте на морозі взуття з обморожених ніг – вони розпухнути і ви не взмозі будете знов взутися;

12. Необхідно найшвидше потрапити до теплого приміщення;

13. Повернувшись додому після довготривалої прогулянки по морозу, обов’язково впевніться у відсутності обмороження кінцівок, спини, вух та носа. В разі необхідності своєчасно розпочинайте лікування обмороження. Несвоєчасне надання допомоги може призвести до гангрени та втрати кінцівки. Якщо під час перебування на відкритому повітрі ви відчуваєте початок переохолодження, негайно зайдіть до теплого приміщення – магазину, кафе, під’їзду – для зігрівання та огляду місць потенційного обмороження;

14. Якщо у вас зламалася машина на значній відстані від населеного пункту або в незнайомій місцевості, краще залишатися в ній та викликати допомогу по телефону або чекати іншого автомобіля. Ховайтеся від вітру. На вітрі вірогідність обмороження зростає;

15. Не мочіть шкіру – вода проводить тепло швидше ніж повітря. Не виходьте на мороз із вологим волоссям. Вологий одяг і взуття (наприклад, людина впала у воду) необхідно зняти, витерти людину, при можливості переодягнути її в сухий одяг та якнайшвидше доставити до теплого приміщення;

16. У лісі необхідно розпалити багаття, роздягнутися і висушити одяг. Під час сушіння одягу енергійно робіть фізичні вправи та обігрівайтесь біля вогню. Доцільно взяти з собою на довготривалу прогулянку змінні шкарпетки, рукавички та термос із гарячим чаєм;

17. Слід враховувати, що у дітей терморегуляція ще не налагоджена, а в осіб похилого віку при деяких хворобах порушена. Ці категорії найбільш піддаються обмороженню та переохолодженню, тому враховуйте це під час планування прогулянок узимку. Пам’ятайте, що перебування дитини на морозі не повинно перевищувати 15-20 хвилин, потім потрібно зігріти її в теплому приміщенні.

Врешті-решт пам’ятайте, що найкращий спосіб вийти з неприємної ситуації – це до неї не потрапляти. Якщо ви не любите екстремальних відчуттів, то у великий мороз не виходьте з приміщення без потреби!

Лід може бути небезпечним восени, взимку і навесні. Виходячи на лід, пам’ятайте, що:

• лід може бути слабким біля стоку води (наприклад з ферми або промислового підприємства);

• тонкий або крихкий лід поблизу кущів, очерету, під кучугурами, у місцях, де водорості вмерзли у лід;

• тонкий лід і там, де б’ють джерела, де швидка течія або струмок впадає у ріку;

• обминайте ділянки, покриті товстим шаром снігу - під снігом лід завжди тонший;

• обережно спускайтеся з берега: лід може нещільно з'єднуватися із сушею, можливі тріщини, під льодом може бути повітря;

• якщо лід почав тріщати та з'явилися характерні тріщини - негайно повертайтеся. Не біжіть, а відходьте повільно, не відриваючи ступні ніг від льоду;

• не перевіряйте міцність льоду ударом ноги;

• якщо вам необхідно перейти через замерзлу річку, озеро чи ставок - то запам'ятайте, що найкраще це зробити на лижах. Кріплення лиж відстібніть, палиці тримайте у руках, але їх петлі не накидайте на кисті рук;

• рюкзак повісьте лише на одне плече, а краще волочіть на мотузці на 2-3 метри позаду; якщо ви ідете групою, відстань між лижниками (та й пішоходами) не скорочуйте менше, ніж 5 метрів;

• візьміть з собою палицю для перевірки міцності льоду. Якщо після першого удару палицею на ньому з'являється вода, лід пробивається, негайно повертайтеся на те місце, звідки ви прийшли. Причому перші кроки треба робити, не відриваючи підошви від льоду;

• безпечним вважається лід: для одного пішохода - зеленуватого відтінку, товщиною не менше 7 сантиметрів (нижній прошарок льоду);

• для обладнання ковзанки - не менше 10-12 сантиметрів (масове катання - 25 сантиметрів);

• масова переправа пішки може бути організована при товщині льоду не менше, ніж 15 сантиметрів.

Зимова підлідна риболовля потребує особливо суворого дотримання правил безпечної поведінки на льоду:

• не можна пробивати поряд багато ополонок;

• не можна збиратись поряд великими групами;

• не можна пробивати ополонки на переправах;  не можна ловити рибу біля промоїн та занадто далеко від берега;

• потрібно завжди мати при собі міцну мотузку довжиною 12-15 м;

• необхідно мати поруч з ополонкою дошку або велику гілку.

У випадку, якщо ви все ж провалились під лід, то:

• широко розкиньте руки по краях льодового пролому та утримуйтеся від занурення з головою. Дійте рішуче і не лякайтеся і не піддавайтесь паніці, тисячі людей провалювалися до вас і врятувалися; 

• намагайтесь не обламувати край льоду, вибирайтеся на лід без різких рухів, наповзаючи на лід грудьми або спиною і почергово витягуючи на поверхню ноги;  намагайтесь якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним площу опори; 

• вибравшись на лід, відкотіться і відповзайте у той бік, звідки ви прийшли і де міцність льоду вже відома. Незважаючи на те, що вогкість і холод штовхають вас побігти і зігрітися, будьте обережні до самого берега, а там не зупиняйтеся, поки не опинитеся в теплі.

Якщо у Вас на очах під лід провалилась людина то:

• крикніть, що ви йдете на допомогу;

• наближайтесь до ополонки повзком, широко розкинувши руки;

• підкладіть під себе лижі, дошку, фанеру;

• не підповзаючи до самого краю ополонки, подайте потерпілому палицю, лижу, шарф, вірьовку, санки чи щось подібне і витягніть його на лід. Кидати пов'язані ремені, шарфи або дошки треба за 3-4 метри;

• витягнувши потерпілого на лід, разом з ним повзком повертайтесь назад;

• якщо ви не один, тоді, узявши один одного за ноги, лягайте на лід ланцюжком і рухайтеся до пролому. Дійте рішуче і швидко - постраждалий швидко мерзне в крижаній воді, мокрий одяг тягне його донизу;

• подавши постраждалому підручний засіб порятунку, витягайте його на лід і повзіть з небезпечної зони. Потім укрийте його від вітру і якнайшвидше доставте в тепле місце, розітріть, переодягніть у сухий одяг і напоїть чаєм.

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ЛЬОДУ

Ніколи не виходьте на лід без товаришів. Повертайтеся на берег завжди тією ж дорогою, якою виходили на лід. Пам’ятайте, що білий ніздрюватий лід слабше прозорого і дуже небезпечний. Дітям суворо забороняється самостійно, без нагляду дорослих, виходити навіть на міцний лід.

На водоймах безпечним вважається лід (при температурі повітря нижче 0 градусів):

• для одного пішохода – лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною не менше 5 – 7 см;

• для групи людей – лід товщиною не менше 15 см, а при масовому катанні на ковзанах – 25 см. Загалом, міцним льодом вважається прозорий лід із синюватим або зеленуватим відтінком при товщині 12 см.

Міцність льоду перевіряється ударами пішнею. Якщо після першого удару лід пробивається і на ньому з’являється вода, то вихід на лід забороняється. Не дозволяється перевіряти міцність льоду ударами ніг.

Для рятування потерпілих на льоду використовуються рятувальна дошка довжиною 4 м, жердина зі шкертом та петлею, кінець Олександрова, рятувальні кола, жилети та пояси.

При пересуванні по льоду треба бути обережним, уважно стежити за його поверхнею, обходити небезпечні та підозрілі місця (ополонки, швидка течія, вмерзлі кущі чи трава та ін.). Не дозволяється виходити на лід у нічний час.

Під час групового переходу по льоду необхідно рухатись на відстані 5 – 6 м один від одного і уважно стежити за тим, хто йде попереду. Переходити водойми на лижах дозволяється тільки після перевірки льоду на міцність. З метою забезпечення безпечного переходу, необхідно відстебнути кріплення лиж, зняти петлі лижних палок з рук, наплічник тримати на одному плечі.

Рибалкам-любителям забороняється виходити на лід для підльодного лову риби без дозволу рятувальної служби. Під час підльодного лову риби забороняється стрибати і бігати по льоду, скупчуватись у групи. Рибалки повинні пробивати ополонки одну від одної на відстані не менше 5 м, не рекомендується на невеликому майданчику пробивати багато лунок. Кожен рибалка повинен мати із собою рятувальний лінь довжиною 15 – 20 м, з петлею на одному кінці та вантажем 400 – 500 г на іншому (та невеликий альпеншток – дерев’яна палиця з гострим металевим кінцем).

ВЛІТКУ

Нещасні випадки найчастіше відбуваються при порушенні заходів безпеки на воді. Більшість людей гине через невміння добре плавати, купання в необладнаних водоймах, при хвилюванні на море, порушенні навігаційних правил, в аварійних ситуаціях на човнах та інших плавзасобах, під час переправ, у період паводків і повеней.

При настанні теплих сонячних днів люди поспішають до води. При цьому варто пам'ятати, що вода помилок не прощає. Відпочиваючи, треба додержуватися заходів безпеки та намагатися якнайшвидше навчитися плавати, а також ознайомитися з найпростішими заходам безпеки і, при купанні, виконувати їх.

• Купатися краще ранком або ввечері, коли сонце гріє, але немає небезпеки перегрівання. Температура води повинна бути не нижче +17-19Со , у більш холодній - знаходитися небезпечно.

• Плавати у воді можна не більше 20 хвилин, причому цей час повинен збільшуватися поступово, починаючи з 3-5 хвилин.

• Не можна доводити себе до ознобу. При переохолодженні можуть виникнути судоми, відбутися припинення дихання, втрата свідомості. Краще купатися декілька разів по 15-20 хвилин, а у перервах пограти в рухливі ігри: волейбол, бадмінтон.

• Не входити, не пірнати у воду після тривалого перебування на сонці. Периферійні судини сильно розширені для більшої тепловіддачі. При охолодженні у воді наступає різке рефлекторне скорочення м'язів, що спричиняє за собою припинення дихання.

• Не входити у воду в стані алкогольного сп'яніння. Алкоголь блокує нормальну діяльність головного мозку.

• Якщо немає поблизу обладнаного пляжу, треба вибрати безпечне для купання місце з поступовим ухилом та твердим і чистим дном. У воду заходьте обережно. Ніколи не пірнайте в незнайомих місцях, спеціально необладнаних. Навіть якщо напередодні це місце було безпечним для стрибків, то за ніч могли щось вкинути у воду або плином могло принести корчі.

• Не запливати далеко, особливо за буї, тому що можна не розрахувати своїх сил. Відчувши втому, не треба губитися і рватися, якнайшвидше доплисти до берега. Треба навчитися “відпочивати” на воді. Для цього обов'язково необхідно вміти плавати на спині. Перевернувшись на спину і підтримуючи себе на поверхні легкими рухами кінцівок, ви зможете відпочити.

• Якщо Вас захопило плином, не намагайтеся з ним боротися. Треба плисти униз за течією, поступово, під невеличким кутом, наближаючись до берега.

• Не губіться, навіть якщо Ви потрапили у вир. Необхідно набрати побільше повітря в легені, зануритися у воду і, зробивши сильний ривок вбік, спливти.

• У водоймах із великою кількістю ряски потрібно намагатися плисти поблизу самої поверхні води, не чіпати рослини, не робити різких рухів. Якщо усе ж руки або ноги заплуталися стеблами, необхідно зупинитися (прийняти положення “поплавка”, “спливання”) і звільнитися від них.

• Дуже обережно плавати на надувних матрацах, автомобільних камерах і надувних іграшках. Вітром або плином їх може віднести дуже далеко від берега, а хвилею - захлеснути, із них може вийти повітря, і вони загублять плавучість.

• Купання з маскою, трубкою і ластами потребує особливої обережності. Не можна плавати з трубкою при сильному хвилюванні води у морі. Плавати треба тільки уздовж берега та обов'язково під постійним наглядом, щоб вчасно могла прийти допомога.

• Не допускати грубих ігор на воді: підпливати під тих, хто купається, хапати їх за ноги, “топити”, подавати помилкові сигнали про допомогу і таке інше.

• Купання дітей ні в якому разі не повинно проходити без нагляду дорослих, які добре вміють плавати. Вчитися плавати обов'язково потрібно під керівництвом інструктора або батьків.

• Не лишати біля води малят. Вони можуть оступитися і впасти, захлинутися водою або потрапити в яму.

• Не запливати за обмежувальні знаки, які обмежують акваторію з перевіреним дном, визначеною глибиною, там гарантована відсутність водовирів та інших небезпек. Не треба відпливати далеко від берега або перепливати водойми на суперечку. Довести своє уміння плавати можна, пропливши декілька разів ту саму дистанцію поблизу берега. • Не наближатись до суден, човнів і катерів, які пропливають поблизу Вас!!!

Порушення цих правил залишаються головною причиною загибелі людей на воді.

Втім, називають і іншу причину загибелі на воді: спочатку самовпевненість, а потім страх. Причому відомо, що і від того, і від іншого часто рятують знання.

• У плавця починає судомити ногу. Знаючи, що це звичайна ситуація, ви повинні на секунду зануритися з головою у воду і, розпрямивши ногу, сильно рукою потягнути на себе ступню за великий палець. Якщо не знати цього прийому, легко злякатися, і, гублячи сили і збиваючи дихання, намагатися плисти до берега.

До речі, одночасно з умінням плавати цілком необхідно навчитися і відпочивати у воді:

• Перший засіб - лежачи на спині. Спокійно розправивши руки і ноги, закрити очі, лягти головою на воду і розслабитися, лише злегка допомагаючи собі утриматися в горизонтальному положенні. Набрати в легкі повітря, затримати, повільно видихнути.

• Другий засіб - зіщулившись “поплавцем”. Вдихнути, занурити особу у воду, обійняти коліна руками і притиснути до тіла, стримуючи видих (але не напружуючись), повільно видихати у воду, а потім - знову швидкий вдих над водою і знову “поплавець”. Якщо ви змерзнули, треба робити нерухому (статичну) гімнастику, по черзі напружувати руки і ноги.

Отже, після відпочинку, треба знову плисти до берега. І знову відпочивати. Але ні в якому разі не втрачати енергії на страх, порадьте собі в крайньому випадку думкою, що боятися вже пізно - треба тільки діяти. Той хто вміє з рештою пропливти десять метрів, пропливе і сто, якщо буде відпочивати, та й людина все-таки легше води.

Що робити, якщо на ваших очах тоне людина?

Насамперед дати собі секунду на роздуми. Чи немає поруч рятувального засобу? Їм може бути усе, що збільшить плавучість людини і що ви в змозі до нього докинути. Рятувальне коло можна кинути на 10- 15 метрів. Треба намагатися, щоб коло впало праворуч або ліворуч від потопаючого на відстані не більше 2 м. В той же час не можна кидати коло прямо на потопаючого, щоб не травмувати його. Кінець Олександрова можна кинути на відстань до 25 м.

Якщо ви добираєтеся до потопаючого плавом, треба максимально враховувати плин води, вітер, відстань до берега і т.д. Наближаючись, намагайтеся заспокоїти і підбадьорити плавця, що вибився із сил. Якщо це вдалося і він може контролювати свої дії, плавець повинен триматися за плечі рятувальника. Якщо ж він не контролює свої дії – поводитися з ним треба жорстко і безцеремонно. Підпливши до потопаючого, треба підпірнути під нього і, узявши позаду одним із прийомів захоплення (за волосся, під пахвою за підборіддя), транспортувати до берега. Тримаючи голову потерпілого над водою рятувальник пливе до берега на боці гребучи вільною правою рукою та ногами.

Якщо ж потерпілий уже занурився у воду, не кидайте спроб знайти його на глибині, а потім повернути до життя. Це можна зробити ще й у тому випадку, якщо той хто потонув, знаходився у воді близько 6 хвилин.

У випадку, якщо потопаючому вдалося схопити вас за руки, ноги або шию - звільняйтеся і негайно пірнайте - інстинкт самозбереження змусить потерпілого вас відпустити.

Загальні положення

1. Ці   Правила   стосуються   пасажирів,   які  користуються  залізничним транспортом,  а також громадян,  які  зустрічають  або проводжають їх  на  території  залізниці,  у вокзалах та  поїздах. Зазначені пасажири та громадяни  зобов'язані  дотримуватися  вимог цих Правил   та   інших   документів,   що  регламентують  порядок перевезення пасажирів і багажу залізницями.

 Правила поведінки на роздільних пунктах залізниці

2. Роздільний пункт  залізниці  (станція,  роз'їзд,  обгінний пункт) разом з обладнанням, призначеним для забезпечення діяльності залізниці та безпеки руху поїздів, є зоною підвищеної небезпеки і особливого контролю.

3. Особи, які не належать до працівників залізничного транспорту, не мають права ходити по залізничних коліях, знаходитися у службових приміщеннях залізниці, крім приміщень, де здійснюється прийом громадян, у вагонах під час їх відстою. Для проходу до поїзда або виходу до вокзалу пасажири повинні користуватися призначеними для цього пішохідними мостами, тунелями чи переходами.

4. Пасажири безпересадочних вагонів у пунктах їх перечіплювання можуть користуватися службовими переходами залізничників. При  цьому  необхідно  мати  при  собі  залізничний квиток або інший документ, який дає право на проїзд.

5. Забороняється   псувати   колії,   споруди  та  обладнання залізниці, а також вчиняти інші дії,  які можуть порушити  розклад чи безпеку руху на залізниці. Розмір збитків,  завданих  зазначеними діями,  встановлюється залізницею.

  Правила поведінки на вокзалах, платформах та в пасажирських спорудах

6. Вокзал  (приміщення  для пасажирів на проміжних  станціях) залізниці - комплекс спеціальних  споруд,  приміщень,  обладнання, призначених для   обслуговування  пасажирів,  надання  їм  платних послуг, управління  рухом  поїздів  та  розміщення  персоналу.  До складу вокзального   комплексу   входять:   посадочні   платформи, пішохідні тунелі  та  мости,  переходи  через  залізничні   колії, багажні приміщення,  частина  прилеглої  до  споруди привокзальної площі.

7. На території вокзалу  пасажири,  а  також  громадяни,  які зустрічають або   проводжають  їх,  повинні  дотримуватись  правил санітарно-гігієнічної, санітарно-протиепідемічної та пожежної безпеки.

8. Користуватися вокзалом та приміщеннями для пасажирів мають право:

• пасажири, які придбали квитки або мають  інший  документ,  що дає право на проїзд;

• громадяни, які проводжають пасажирів;

• громадяни, які зустрічають пасажирів.

9. Вокзал забезпечує обслуговування пасажирів цілодобово. Для осіб, які мають проїзні документи, вхід до залів обслуговування безплатний, для осіб,  які таких документів не мають,  - за плату, встановлену Укрзалізницею. Вхід до касового залу безплатний. У години  доби  з  22.00  до  6.00  в  залах  вокзалу  можуть знаходитися тільки особи,  які мають залізничні квитки на сьогодні та завтра, а також ті, що зустрічають та проводжають пасажирів.

10. На платформах та в приміщеннях вокзалу забороняється:

• смітити, кидати  та  залишати  будь-які  предмети  на  колії, платформі, підлозі, підвіконнях, сидіннях у залі чекання;

• пошкоджувати чи забруднювати майно залізниці;

• розпивати спиртні напої, палити у невстановлених місцях;

• створювати перешкоди працівникам вокзалу в проведенні контролю за  дотриманням Правил  та   виконанні   ними службових обов'язків;

• продавати чи купувати квитки з рук; підходити ближче  ніж  на  0,5  метра до краю платформи після оголошення про подачу чи прибуття поїзда до його повної зупинки;

• самостійно перевозити  ручну  поклажу  засобами   перевезення пошти чи багажу;

• захаращувати зали, вестибюль вокзалу, проходи в залах чекання та платформи власною ручною поклажею;

• залишати особисті речі без догляду.  Щодо речей, знайдених за відсутності їх  власника,  вживаються  заходи  для встановлення їх приналежності;

• здавати на зберігання до автоматичних чи  стаціонарних  камер схову та   заносити   у   вокзал   зброю,   вибухові,  інфекційні, радіоактивні речовини,  бензин,  гас,  ацетон,   спирт   та   інші легкозаймисті та легкогорючі речовини.

Правила проїзду

11. Для проїзду у вагонах будь-якої категорії пасажир повинен мати відповідні документи на право проїзду та пред'являти їх перед посадкою в поїзд провідникові вагону або особі, яка контролює вхід до вагонів приміського поїзда. Пасажир повинен зберігати  проїзний квиток протягом усієї поїздки та пред'являти його на вимогу осіб, які здійснюють контроль  (  за  винятком  випадків,  коли   квиток зберігається у провідника вагону).

12. Кожний  пасажир має право безплатно перевозити із собою у вагоні ручну поклажу вагою до  36  кілограмів,  а  за  об'ємом не більше місткості місць, відведених кожному пасажиру для перевезення ручної поклажі. Пасажири з  ручною поклажею вагою більше 36 кілограмів та з легковаговою ручною поклажею об'ємом, більшим місткості місць  для її перевезення, у вагон не допускаються.

13. Ручна поклажа розміщується:

• у пасажирських купейних, плацкартних та  спальних вагонах:

• пасажирів, які займають нижні місця, - в рундуках купе;

• пасажирів, які займають верхні місця,  -  на  третіх  полицях плацкартних вагонів,   у   нішах   купейних  вагонів,  на  верхніх спеціальних полицях спальних вагонів;

у пасажирських загальних вагонах:

• пасажирів, які займають непарні  місця,  -  в  рундуках   під сидіннями;

• пасажирів, які займають парні місця та місця з літерою "а", - на третіх полицях купе;

у приміському поїзді:

• під сидінням та на боковій верхній полиці вагона.

• Забороняється розміщення ручної поклажі  в  тамбурах  вагона, коридорі салону, проходах купе, в проході приміського вагона.

14. Пасажирам забороняється:

• знаходитися у  вагоні  без проїзних документів чи посвідчення на право безплатного проїзду;

• перебувати на підніжках, дахах вагонів, перехідних площадках, у тамбурах пасажирського поїзда;

• заходити і виходити з вагона до повної зупинки поїзда;

• самовільно користуватися стоп-краном для затримки поїзда без крайньої потреби. У разі виникнення непередбачених  аварійних обставин пасажир повинен сповістити провідника, а за його відсутності самостійно скористатися стоп-краном;

• розпивати спиртні напої у невстановлених  місцях,  порушувати спокій інших пасажирів;

• перебувати у стані наркотичного чи явно вираженого алкогольного сп'яніння, в забрудненому одязі;

• палити у невстановлених місцях та застосовувати відкритий вогонь;

• смітити в купе, коридорах вагона, кидати через вікно сміття та інші предмети;

• забруднювати вагон, пошкоджувати внутрішнє вагонне обладнанням, постільні речі;

• перевозити зброю (крім особливих випадків - перевезення службової та мисливської зброї), вибухові, отруйні,  смердючі, інфекційні, радіоактивні речовини, спирт, бензин, гас, ацетон та інші вогненебезпечні, легкозаймисті, самозаймисті речовини також ручну поклажу, яка може забруднити вагон. Перевірка ручної поклажі здійснюється у порядку, передбаченому законодавством;

• залишати ручну поклажу та власні речі  без  догляду.  У  разі виявлення пропажі  речей пасажир повинен негайно сповістити про це провіднику вагона;

• створювати перешкоди для роботи або не виконувати вимоги провідника вагона, поліцейських, працівників митного, прикордонного та фітосанітарного контролю. {Абзац тринадцятий пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 437 (437-2016-п) від 13.07.2016}

15. За порушення цих Правил винні особи притягуються до відповідальності згідно із законодавством. 

Обов'язки і права пішоходів

4.1

Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку.

Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не утруднюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому — по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

4.2

Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, велосипед чи мопед, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками або узбіччями створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися по краю проїзної частини в один ряд.

4.3

За межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.

Особи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини в інвалідних колясках без двигуна, ведуть мотоцикл, мопед або велосипед, повинні пересуватися в напрямку руху транспортних засобів.

4.4

У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

4.5

Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється тільки в напрямку руху транспортних засобів колоною не більш як по чотири особи в ряду за умови, що колона не займає більше половини ширини проїзної частини одного напрямку руху. Попереду і позаду колони на відстані 10–15 м з лівого боку повинні бути супровідники з червоними прапорцями, а у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості — із засвіченими ліхтарями: спереду — білого кольору, позаду — червоного.

4.6

Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх немає — по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.

4.7

Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності — на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

4.8

Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.

4.9

У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.

У таких місцях пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності — на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.

4.10

Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об’єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

4.11

Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, — на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.

4.12

На трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, пішоходам дозволяється виходити на проїзну частину лише з боку дверей і тільки після зупинки трамвая.

Після висадки з трамвая необхідно залишити проїзну частину не затримуючись.

4.13

У разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного та (або) синього кольору і (або) спеціальним звуковим сигналом пішоходи повинні утриматися від переходу проїзної частини або негайно залишити її.

4.14

Пішоходам забороняється:

• Виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

• раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;

• допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;

• переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;

• затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

• рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку. 

4.15

У разі причетності пішохода до дорожньо-транспортної пригоди він повинен подати можливу допомогу потерпілим, записати прізвища та адреси очевидців, повідомити орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції про пригоду, необхідні дані про себе і перебувати на місці до прибуття поліцейських.

4.16

Пішохід має право:

• на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

• вимагати від органів виконавчої влади, власників автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів створення умов для забезпечення безпеки дорожнього руху.

https://drive.google.com/file/d/1gk9EP56X2EzGJz594svTP3zo_ROmselG/view?usp=drive_link

Загальні положення 

1.1. Ці Правила визначають порядок проїзду і його оплати, права та обов’язки пасажирів, а також взаємовідносини перевізників і пасажирів під час надання транспортних послуг.

1.2. Правила обов’язкові для виконання усіма працівниками підприємств міського електротранспорту незалежно від форм власності (далі – підприємства), які надають послуги з перевезення пасажирів та їх багажу трамваями, тролейбусами, а також пасажирами.

 Термни та їх вихначення

У цих Правилах терміни вживаються в такому значенні:

багаж – речі, упаковані для перевезення предмети, розміром більше 60 х 40 х 20 см або вагою понад 30 кг, а також довгомірні предмети завдовжки більше 150 см та діаметром понад 10 см (крім лиж), які перевозяться пасажиром;

ручна поклажа – речі, упаковані для перевезення предмети, розміром до 60 х 40 х 20 см або вагою до 30 кг, а також довгомірні предмети завдовжки до 150 см та діаметром до 10 см, які перевозяться пасажиром;

диспетчер – особа, яка регулює рух транспорту чи роботу підприємства;

кондуктор – особа, яка збирає плату за проїзд у трамваї, тролейбусі, та видає разовий квиток або здійснює продаж абонементних талонів пасажирові, перевіряє наявність документів на право проїзду;

контролер – особа, яка здійснює контроль за оплатою проїзду пасажира і провезення багажу;

рейс – рух трамвая, тролейбуса від початкової до кінцевої зупинки маршруту;

розклад руху – графік (таблиця), що містить відомості про час, місце, послідовність виконання рейсу.

Інші терміни, що використовуються у цих Правилах, уживаються у значенні, установленому статтею 1 Закону України “Про міський електричний транспорт” (1914-15) та пунктом 5 Правил надання послуг міським електричним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року N 1735 (1735-2004-п).

Порядок проїзду і його оплати

3.1. Витяги з Правил у частині прав, обов’язків та відповідальності пасажирів і працівників перевізника, які безпосередньо контактують з пасажирами, місцезнаходження та телефони підприємств, а також інша візуальна інформація, визначена підпунктом 3.3.5.7 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10 грудня 1996 року N 103 (z0066-97), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 березня 1997 року за N 66/1870 (далі – Правила експлуатації трамвая та тролейбуса), повинні розміщуватись у салонах трамвая (тролейбуса) на видному та зручному для пасажирів місці.

3.2. Право на проїзд у трамваї, тролейбусі надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка або інше посвідчення, що дає право на пільговий проїзд згідно з чинним законодавством.

Оплата вартості проїзду та перевезення багажу здійснюється незалежно від відстані проїзду та ваги багажу згідно з установленим тарифом.

Закомпостований абонементний талон або разовий квиток дає право на одну поїздку в межах кінцевих зупинок маршруту в одному напрямку.

Абонементні талони, разові та тривалого користування проїзні квитки дають право на проїзд у відповідному рухомому складі лише в тому місті, де вони придбані.

Проїзний квиток тривалого користування та посвідчення, що дає право на пільговий проїзд у трамваї, тролейбусі, не дають права на безоплатне провезення багажу.

Пільгові проїзні квитки тривалого користування (студентські, учнівські тощо) дають право на проїзд тільки за наявності в пасажира студентського (учнівського) квитка.

3.3. Тарифи на транспортні послуги встановлюються відповідно до чинного законодавства.

3.4. Інформаційне забезпечення пасажирів повинно здійснюватись українською та/або іншою мовою з дотриманням вимог законодавства про мови.

3.5. Спірні питання, які виникають між працівниками підприємств і пассажирами в рухомому складі, вирішуються на місці або адміністрацією підприємства згідно з підпорядкованістю. У разі непогодження пасажира з рішенням адміністрації підприємства пасажир може звернутися до відповідних структурних підрозділів, органів місцевого самоврядування, органів державної влади, зокрема до територіальних органів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, а також до суду в установленому порядку.

Обов’язки, права та відповідальність працівників міського електротранспорту

4.1. Працівники підприємств, зазначені в пункті 1.2 цих Правил, зобов’язані забезпечувати якісне обслуговування пасажирів, які перебувають у рухомому складі та на трамвайних зупинках, створювати для них необхідні зручності, уживати всіх заходів для запобігання нещасному випадку з ними або дорожньо-транспортній пригоді, бути акуратно одягненими, увічливими у спілкуванні з пасажирами та одночасно вимагати від них неухильного виконання цих Правил.

4.2. Під час виконання службових обов’язків працівники підприємств зобов’язані дотримуватися вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів, що регламентують роботу міського електричного транспорту.

4.3. У разі загрози безпеці руху працівники міського електротранспорту зобов’язані здійснити термінові заходи щодо зниження швидкості руху або зупинці трамвая, тролейбуса.

4.4. Підприємства несуть відповідальність за шкоду, заподіяну здоров’ю і майну пасажирів, а також довкіллю, згідно із законодавством.

4.5. У разі непередбачених подій, які спричинили зупинку рухомого складу на маршруті більше ніж на 10 хвилин, підприємство на запит пасажира надає довідку про тривалість затримки.

4.6. У разі виходу рухомого складу з ладу під час роботи на маршруті (лінії) пасажири, що оплатили вартість транспортної послуги, при пересадці на іншу одиницю рухомого складу повторно вартість проїзду не сплачують.
4.7. Водії трамвая і тролейбуса під час роботи на лінії
зобов’язані:

• мати відповідне посвідчення водія трамвая, тролейбуса;

• перед виїздом на маршрут пройти медичний огляд, додержуватись визначеного режиму праці та відпочинку;

• перевіряти технічний та санітарний стан рухомого складу перед початком та в процесі роботи на відповідність до вимог Правил експлуатації трамвая та тролейбуса ( z0066-97 );

• під час роботи на маршруті додержуватись вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 (1306-2001-п), цих Правил, посадової інструкції та виконувати вказівки диспетчера;

• суворо дотримуватись визначеного маршруту та розкладу руху, забезпечувати безпечний та регулярний рух;

• зупинятися на кожній визначеній розкладом руху зупинці, у тому числі при виїзді з депо на маршрут та заїзді до депо;

• не від’їжджати від зупинки з відчиненими дверима трамвая, тролейбуса і не відчиняти їх до повної зупинки, негайно зупинитися у разі відкривання дверей під час руху;

• нагадувати пасажирам про необхідність оплати проїзду, провозу багажу та пред’явлення проїзних документів кондукторові чи контролерові, а також про те, що слід бути уважними та не забувати свої речі при виході з транспортного засобу;

• правильно й чітко оголошувати назву кожної зупинки та наступної за нею, а при зміні маршруту – оголошувати про це на кожній зупинці;

• здійснювати висадку пасажирів тільки на зупинках;

• здійснювати регулювання освітлення та опалювання трамвайноговагона (тролейбуса);

• вживати необхідних заходів для безпеки руху трамвайного вагона (тролейбуса) та пасажирів;

• перед зачиненням дверей постійно робити оголошення “Обережно, двері зачиняються”;

• стежити за виконанням пасажирами цих Правил, сприяти контролерам у проведенні контролю оплати проїзду;

• обмежувати посадку пасажирів через передні двері, за винятком інвалідів, пасажирів з дітьми, громадян похилого віку, посадових осіб, які мають безпосереднє відношення до руху, та посадку через усі двері в разі перевантаження трамвая, тролейбуса;

• у зимовий період очищати підніжки від снігу та льоду.

4.8. Водіям трамвая і тролейбуса забороняється:

• порушувати маршрут, інтервал та розклад руху;

• під час руху розмовляти з пасажирами, їсти, пити, палити, слухати радіоприймачі та магнітофони;

• продавати пасажирам разові квитки або абонементні талони під час руху.

4.9. Водій має право:

• вимагати від пасажирів виконання обов’язків, передбачених цими Правилами, а також норм поведінки в громадських місцях;

• вимагати від пасажирів звільнення салону при порушенні ними даних Правил;

• звертатися до працівників органів внутрішніх справ у разі порушення пасажирами громадського порядку;

• перевіряти наявність та правильність оформлення документів у кондукторів та контролерів;

• продавати проїзні квитки або абонементні талони пасажирам під час зупинки.

4.10. Кондуктор зобов’язаний:

• мати при собі службове посвідчення, маршрутний та квитково-обліковий листи, разові квитки та абонементні талони, а також розмінну монету;

• продавати пасажирам разові квитки або абонементні талони;

• надавати пасажирам довідки з питань роботи підприємств й оплати за проїзд.

4.11. Кондуктор має право:

• запропонувати пасажирові пред’явити документи, які підтверджують право на проїзд, та за їх відсутності висадити пасажира на наступній зупинці;

• звертатися до посадових осіб підприємства та працівників органів внутрішніх справ у разі порушення пасажирами цих Правил.

4.12. Контролер зобов’язаний:

• мати службове посвідчення, нагрудний знак (жетон, картку тощо) з особистим номером контролера, прикріплений на лицьовому боці верхнього одягу, квитанції встановленого зразка, а також засоби, необхідні для вимірювання ваги та лінійних розмірів багажу;

• попередньо повідомити водія про початок проведення контролю, пред’явивши своє службове посвідчення;

• на першу вимогу пасажира пред’явити своє службове посвідчення, повідомити про місце роботи, телефон та місцезнаходження підприємства;

• зробити відмітку про проведений контроль у відповідній дорожній документації.

4.13. Контролер має право:

• поза чергою входити в салон трамвая і тролейбуса через передні двері;

• перевіряти додержання вимог цих Правил пасажирами та кондуктором;

• вилучати в пасажирів недійсні проїзні документи (які не пізніше наступного дня повинен здати до служби збору виручки або у відділ контролю).

Недійсними проїзними документами вважаються:

• використаний проїзний квиток або абонементний талон;

• абонементний талон, на якому неможливо визначити код компостера (якщо це не є наслідком несправного компостера);

• прострочені проїзні квитки тривалого користування.