З сайтом проекту можна ознайомитися за посиланням нижче
Поняття “педагогіка пригод” (“педагогіка вражень”, “педагогіка переживань”) увів німецький педагог К.М.Хан у першій третині ХХ століття. Він вважав, що провідним завданням освіти є формування в людині п’яти рис: допитливості духа, що не визнає поразки, наполегливості в досягненні мети, готовності до самозречення і, перш за все, співчуття. Педагогіка пригод – це навчання через досвід, тому сьогодні вважають, що система К.М.Хана – це навчання головою, серцем і справою [1]. У другій половині ХХ століття в Європі навіть стали популярними майданчики пригод, на яких сучасні міські діти мають можливість реалізовувати свої задуми, апробовувати й досліджувати свої можливості в спільній з однолітками продуктивній діяльності.
Дидактичний потенціал педагогіки пригод – це можливість для викладача створити на занятті й поза його межами ситуацію реальних обставин, примусити учня (студента) стати учасником сюжету, пережити напруження й гостроту подій, у групі та індивідуально шукати вихід, моделювати обставини, збагачувати свій емоційний і чуттєвий досвід. Прагнення до надзвичайного цілком відповідає віковим особливостям підлітків та юнаків, які таким чином могли б спрямовувати свою руйнівну часом енергію на виконання творчих завдань.
Ю.Лавріненко зазначає, що «Тигролови» «здерли шкуру зека, оста, «совєцького чєловєка» і показали незламну горду людину, повну життєвої снаги, волі до життя і боротьби». Це і є проявами того самого духу, що не визнає поразки, й готовності до самозречення, про формування яких К.М.Хан говорив як про найважливіше освітнє завдання.
Одна з найзагадковіших і найтрагічніших постатей в українській культурі. "СУЧАСНЕ ЗАВЖДИ НА ДОРОЗІ З МИНУЛОГО В МАЙБУТНЄ",- так виглядає формула часу від О.Довженка. Що може бути більш захопливим, ніж розгадувати разом зі студентами Довженкові коди, добирати ключі до таємниць його творчості? Пропоную один з варіантів спільного пошуку вічних істин на берегах зачарованої річки Десни. Усім зичу знайти й побачити свої зорі!
Ознайомитися з матеріалами проекту можна за посиланням
Веб-квест (від англійського webquest) буквально – «пошук в Інтернеті». Зараз, коли поняття «Інтернет» і «навчання» вже не настільки далекі одне від одного, як здавалося зовсім недавно, веб-квест вважають новим кроком в освітніх технологіях.
Освітній веб-квест – це:
Перевагою квест-проектів є використання активних методів навчання. Таке заняття може бути призначене як для групової, так і для індивідуальної діяльності. Студент у процесі роботи над квест-проектом опановує реальні процеси, проживає конкретні ситуації, долучається до проникнення вглиб явищ, конструювання нових процесів, об’єктів.
Для роботи над квест-проектом його учасникові необхідно володіти навичками пошуку, аналізу інформації, вмінням зберігати, передавати, порівнювати й на основі порівняння синтезувати нову інформацію.
Виконуючи квест-проекти, студенти навчаються критично мислити, розв’язувати складні проблеми, зважувати альтернативні думки, самостійно приймати обмірковані рішення, а також брати на себе відповідальність за їх реалізацію.
Етапи роботи над веб-квестом у міні-групі:
1. початковий (командний): аналіз проблемної ситуації, планування шляхів її розв’язання; знайомство з основними поняттями з обраної теми; розподіл ролей між членами команди;
2. рольовий: індивідуальна робота в команді на загальний результат, що супроводжується спільною роботою в мережі Інтернет;
3. заключний: публікація результатів дослідження в Інтернеті, їх оцінка або звіт під час підсумкового заняття.
Квест-проекти є перспективною формою роботи над монотемами, на які відведено мало часу, але які є важливими для розуміння цілісної картини літературного процесу. Самостійне опрацювання матеріалу за вказаними посиланнями дає можливість охопити більший обсяг інформації, звернутися до різних точок зору і знайти відповіді на поставлені запитання в процесі підбиття підсумків реалізації веб-квесту.