Поведінкові розлади є важливою проблемою у сфері психічного здоров'я дітей та молоді. Вони пов'язані з порушенням соціального розвитку дитини, розвитку здатності регулювати свою поведінку, узгоджуючи її з загальними правилами та нормами, потребами та почуттями інших осіб. Поведінкові розлади становлять загрозу повноцінному розвитку дитини, її академічній, професійній, соціальній самореалізації - втім цим проблемам можна запобігти ефективними превентивними та терапевтичними втручаннями.
1. У стосунках з дитиною необхідно опиратися на позитивні якості особистості.
2. Показувати власний приклад позитивної поведінки, не припускати розходжень між словами і власними діями: « роби як я», а « не роби як я скажу».
3. Давати оцінку не особистості, думкам, емоціям дитини, а ії поведінці.
4. Навіювати дитині позитивне ставлення до оточуючого.
5. Жити сьогоднішнім днем, не згадувати без особливої потреби негативні ситуації з минулого.
6. Не жити життям замість дитини, але бути поруч для допомоги дитині в разі необхідності.
7. Можна засуджувати дії дитини, але не ії почуття, якими б бажаними вони не були. Оскільки вони у неї виникли, і для цього був привід.
8. Не вимагайте від дитини неможливого чи важко виконуваного. Замість цього подивіться, що ви можете змінити чи як можете їй допомогти.
9. Незадоволення вчинками дитини не повинно бути систематичним, оскільки воно перестане сприйматися дитиною.
10. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками ії поведінки. Тільки тоді вона буде дорослішати й ставати свідомою.
11. Якщо дитині важко і вона готова прийняти вашу допомогу, обов’язково допоможіть їй. Але при цьому візьміть на себе тільки те, чого вона не зможе зробити сама.
12. Щоб уникати зайвих проблем та конфліктів, співставляйте власні очікування з можливостями дитини.
13. Поступово знімайте з себе відповідальність за особисті справи вашої дитини. Нехай вона відчуває себе відповідальною за їх виконання.
1. Дітей у яких повільний темп виконання розумових операцій не можна квапити, підганяти на уроці, примушувати працювати «за часом», адже будь-який поспіх за умови обмеження часу тільки загальмують роботу і спричинять негативні емоції. Краще повторити дитині те, що вона не встигла почути, намагатися говорити повільніше, повідомляти на початку уроку план роботи і пропонувати завдання що розраховані на повільніший темп виконання, надаючи час на підготовку до відповіді, не ставити в ситуацію необхідності швидкого переключення з одного виду діяльності на інший.
2. Для дітей які погано встигають з усіх предметів через труднощі в запам'ятовуванні, узагальненні навчального матеріалу, оперуванні поняттями, недостатнім словниковим запасом, не сформованістю навчальних навичок необхідні додаткові заняття з розвитку мовлення, пам'яті, уваги, мислення, загально навчальних навичок. Бажані індивідуальні завдання зниженого рівня труднощів. Варто схвалювати прагнення дитини досягти успіху. Дуже важливо переконати батьків займатися розвитком дитини, рекомендувати вправи та ігри. У деяких випадках цілеспрямована розвивальна робота дає змогу подолати педагогічну занедбаність і досягти високих навчальних результатів.
3. Вимоги до дітей у яких невисокий інтелектуальний потенціал потрібно знизити, адже вони страждають через слабку пам'ять, низький рівень логічного мислення. Для запобігання втраті мотивації до навчання і відхилення у поведінці варто пропонувати посильні індивідуальні завдання і відзначати навіть маленькі успіхи. В окремих випадках педагогу необхідно направити батьків на консультацію до психолога, дитячого психоневролога або психіатра.
4. У дітей що мають труднощі в навчанні й поведінці пов'язані з емоційними порушеннями, підвищена тривожність, замкненість, боязкість, нерішучість, сором'язливість, розлади нервової системи необхідне доброзичливе ставлення до них: підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу і хвилювання (під час відповідей біля дошки, контрольних робіт, диктантів). Таких дітей краше не викликати відповідати перед усією групою, особливо на початку навчального року.
5. Головне в роботі з дітьми які проявляють гіперактивність, підвищену схильність до відволікання, труднощі в концентрації уваги, імпульсивність треба проявити терпіння і наполегливість. Треба розвивати вміння доводити справу до кінця, діяти цілеспрямовано й планомірно, давати невеликі завдання і здійснювати покроковий контроль виконання. Заохочувати бажану поведінку, спираючись на прагнення учнів «бути вольовою людиною». Рекомендувати батькам зайняти дитину спортом, відвідувати гуртки (моделювання, конструювання).
6. У спілкування з дітьми які проявляють агресивність, запальність, дратівливість потрібно виявляти максимальну стриманість і терпимість, адже вони самі страждають від своєї упертості, гнівливості й дратівливості. Необхідно дати зрозуміти, що дорослий — їхній друг у розв'язанні внутрішніх проблем. Педагог, знаючи інтереси і схильності агресивної дитини, зможе спрямувати її активність у конструктивне русло, тактовно і послідовно навчаючи дитину самоконтролю й стриманості.
7. Учителям при роботі з учнями які проявляють боязкість, нерішучість, замкнутість, «нелюдимість» варто залучати таких дітей до позакласної роботи, проводити групові заходи, щоб вони більше спілкувалися, долали свою боязкість, нерішучість. Давати певні громадські доручення, частіше звертати увагу однокласників на переваги такого учня, підвищуючи його самооцінку і створюючи ситуацію успіху.
8. Учителю при роботі з учнями які проявляють підвищену тривожність, плаксивість, уразливість, схильність хвилюватися і переживати з будь-якого приводу не слід акцентувати увагу на оцінках. Перед хвилюючими подіями, контрольними треба знімати тривожність, навіювати впевненість в успіху, частіше заохочувати, схвалювати і відзначати переваги.
1.Оцінювати реальні можливості учнів, рівень їхньої підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід у керівництві саморозвитком.
2. Кількісний та якісний аналіз рівня навчальних досягнень з кожної предметної теми допоможе дати за необхідності рекомендації кожному учневі щодо корекції знань, стимулювати так звану ближню мету саморозвитку - ліквідацію прогалин.
3. Учням, що мають утруднення в самостійному визначенні особистих проблем, пропонувати чіткий алгоритм, виконання покрокових дій щодо корекції з наданням конкретних рекомендацій: що саме потрібно вивчити, які джерела інформації при цьому можна використати, які практичні заняття, вправи, досліди, задачі, завдання виконати для розвитку вміння застосовувати набуті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях.
4.Учням з низькою готовністю до здійснення саморозвитку пізнавальної діяльності необхідно надавати конкретнішу інформацію про можливості здійснення діяльності, можливо, навіть вказувати на сторінки тих чи інших джерел, які потрібно опрацювати. При цьому давати гімназистам можливість вибору завдань, способів діяльності з переліку запропонованих.
5. Саморозвиток виникає тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отриманих у процесі навчання та виховання виявляє недостатність наявних знань для вирішення певної проблеми. Отже, необхідно створювати саме такі ситуації, які спонукають учня до самостійного пошуку вирішення проблем, розвивають його ініціативу звернення до додаткових джерел пізнавальної інформації, формують його самостійність. Діяльність школярів переходить на рівень самоорганізації і саморегуляції.
6. Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв'язувати так, щоб школяр був не об'єктом, а суб'єктом навчання і виховання.
Указ Президента України «Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/306/2020#Text
Конвенція про примусову чи обов’язкову працю № 29 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_136#Text
Закон України «Про протидію торгівлі людьми» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3739-17#Text
Закон України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють (Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї і Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю)» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1433-15#Text
Закон України «Про соціальні послуги» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#Text
Порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/783-2012-%D0%BF#Text
Порядок встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-2012-%D0%BF#Text
Порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/660-2012-%D0%BF#Text
Концепція Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2025 року https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2021-%D1%80#Text
Державна цільова соціальна програма протидії торгівлі людьми на період до 2025 року https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/496-2023-%D1%80
Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження форм оцінки потреб особи, яка постраждала від торгівлі людьми; плану реабілітації особи, яка постраждала від торгівлі людьми; обліку осіб, які постраждали від торгівлі людьми; звіту щодо осіб, які постраждали від торгівлі людьми» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1679-12#n7
Наказ Міністерства соціальної політики України «Про затвердження стандартів надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1327-13#Text