Рання професіоналізація й спеціалізація знань припускає вибіркове навантаження на окремі сторони психіки дитини. Без грамотного психологічного супроводу ці обставини можуть призвести до нерівномірності інтелектуального й особистісного розвитку дітей.

   Тому одним з найважливіших завдань психологічного супроводу є моніторинг і своєчасне усунення можливих факторів виникнення нерівномірності розвитку дітей та підлітків. Сьогодні ситуація склалася так, що підлітки часто здійснюють вимушений вибір профілю подальшого навчання. В умовах несамостійної професіоналізації звичайні вікові завдання підліткового віку виникають перед учнями в спотвореній формі.

 Наприклад, завдання формування часової перспективи перед дитиною взагалі не ставиться, оскільки в більшості випадків це завдання за неї "вирішують" батьки. У результаті не формується часова перспектива і - як наслідок - втрачається навчальна мотивація в даний момент. Тому одним із завдань психологічного супроводу профільного навчання є профорієнтація.

     Відомо, що люди різняться своїми індивідуальними особливостями, це означає, що вони будуть більш успішними в певних видах діяльності й навчання, ніж інші. Ця обставина перетвориться на завдання вступної діагностики, що дозволяє прогнозувати й усувати можливі труднощі в навчальній діяльності.

 Отже, психологічний супровід профільного навчання передбачає три завдання:

Ø моніторинг і своєчасне усунення можливих нерівномірностей розвитку учнів;

Ø поглиблену профорієнтацію учнів;

Ø психологічну діагностику при відборі учнів у профільні класи.

 Профорієнтаційна робота з учнями у профільному навчанні має свої специфічні риси. Одна з особливостей полягає в тому, що більшість профільних класів уже так чи інакше, вільно або вимушено вибрали певну спеціалізацію навчання. В більшості випадків підліток має вже готовий план навчання у ВНЗ й професіоналізацію. Така форма професійного самовизначення "ззовні" може призвести до пасивності, втрати мотивації навчання, зниження інтересу до власної особистості й розмитості самосвідомості.

    Іншою крайністю є передчасне обмеження світогляду й самосвідомості старшокласника, пов'язане з вузько утилітарним ставленням до освіти.

 Профільне навчання найефективніше в тих випадках, коли немає часу на навчання в процесі роботи. Для сучасних "короткоживучих" професій необхідні вже підготовлені кадри, готові відразу приступити до роботи. Це значить, що вибір повинен бути усвідомленим, самостійним.

 Маємо парадокс: з одного боку, часу на вибір немає, з іншого боку - цей вибір повинен бути вільним, усвідомленим, самостійним.

    Підліток, що опинився під подвійним тиском, найчастіше не здатний знайти адекватний вихід без психологічної допомоги. Це означає, що профорієнтаційна робота повинна бути обов'язковим і значним за часом компонентом будь-якого профільного навчання. Причому особистісно орієнтована профорієнтаційна робота повинна стати не тільки завданням психологічної служби, але й універсальним компонентом освітнього процесу.

 Профорієнтаційну роботу варто спрямувати на розвиток особистісної активності учнів, переробку некритично засвоєних від дорослих професійних планів й оцінок. За умови проведення такої роботи профільне навчання дає можливість формувати чіткий життєвий план, досягти високого рівня професіоналізму на ранніх етапах становлення кар'єри й відповідає запитам сучасного суспільства. Практика психологічного супроводу профільних класів дозволяє узагальнити результати самих різних спостережень й експериментів і по-новому подивитися на сучасне дитинство і його періодизацію.

 Соціальна ситуація розвитку дітей, що навчаються в профільних класах, полягає в тому, що суспільство в особі батьків і вчителів висуває дитині суперечливі вимоги включитися в процес професіоналізації, удосконалюватися в одному напрямку й мати універсальні знання, набори особистісних рис. Залишаються невичерпаними мотиви підліткового періоду, спрямовані на спілкування з однолітками. Ця специфічна соціальна ситуація розвитку породжує низку діяльностей, спрямованих на розв'язання протиріччя. Такими специфічними діяльностями є форсоване навчання й особливі захоплення. Особливі захоплення відрізняються від "хобі-реакцій", описаних у психіатрії А. Лічко, трьома ознаками:

Ø у свідомості учня вони пов'язані з його професіоналізацією;

Ø вони забезпечують тісне змістовне спілкування із групою однолітків, а не відривають від нього;

Ø підлітки прагнуть до суспільно значимої реалізації свого захоплення.

Захоплення дозволяють вирішити протиріччя, закладене в соціальній ситуації дітей. З одного боку, стає можливим продовження спілкування з однолітками, а з іншого боку - інтенсивне навчання й професіоналізація. Здебільшого захоплення мають універсальний характер! Найяскравішим прикладом є захоплення комп'ютером або окремими навчальними предметами - засобом реалізації професій. Ця провідна для нового вікового періоду діяльність приводить до виникнення новоутворень. Таким унікальним новоутворенням виявляється, наприклад, псевдопрофесійний світогляд, що є особливим варіантом "почуття дорослості" і виникає усередині діяльності особливих захоплень.