Група № 21. В зошит запишіть:

24.10.2025. Урок № 11. Розвиток мовлення. Усно. Підсумковий тест.

Домашнє завдання:

Читати: 1) Сторінка уроку. 

На “Всеосвіті”: Контрольний тест 11.11/5. Розмаїття течій модернізму й авангардизму в європейській ліриці ХХ ст.

Лекція: "Рільке і Україна"

Презентація

Сьогодні ми поговоримо про одного з найвизначніших поетів європейської літератури XX століття – Райнера Марію Рільке – і про його особливий зв'язок з Україною. Тема "Рільке і Україна" не є випадковою: для поета наша земля стала джерелом натхнення, місцем духовного пробудження та символом гармонії між людиною, природою і Богом. Ми розглянемо біографічний контекст, ключові твори, пов'язані з Україною, та значення цих вражень для творчості Рільке. 

1. Біографічний контекст: шлях Рільке до України

Райнер Марія Рільке народився 4 грудня 1875 року в Празі, яка тоді була частиною Австро-Угорської імперії (нині Чехія). Його повне ім'я – Рене Карл Вільгельм Йоганн Йозеф Марія Рільке – відображає багатонаціональне походження: німецьке, чеське, слов'янське коріння. Дитинство було непростим: розлучення батьків, військова школа, де юний Рільке страждав від суворої дисципліни. У 1895 році він вступив до Празького університету, де вивчав літературу, філософію та історію мистецтв. Перші збірки віршів – "Життя і пісні" (1894) та "Вінчаний снами" (1897) – ще несли відбиток романтизму та імпресіонізму, але Рільке шукав глибшого сенсу.Переломним моментом стала зустріч з Лу Андреас-Саломе, російсько-німецькою письменницею та мислителькою, яка народилася в Петербурзі. У 1897 році вона стала його коханою, наставницею та провідницею у світ слов'янської культури. Саме Лу запросила Рільке в Росію, де Україна, як частина імперії, постала перед ним як безкраї степи, православні монастирі та прості люди, з'єднані з землею. Рільке відвідав Україну двічі: у 1899 та 1900 роках. Перша подорож: Москва, Петербург, а потім – Київ. Він милувався Софією Київською, Києво-Печерською лаврою, слухав кобзарів на Подолі. Друга поїздка: Полтава, Харків, Кременчук, Канів. Рільке піднявся на Чернечу гору, щоб вшанувати Тараса Шевченка, якого вважав не лише поетом, а й геніальним художником. У щоденнику він писав: "Згадую полтавські степи, надвечірні зорі, хатки – і охоплює душу сум, що мене там немає". Ці враження стали для поета одкровенням: Україна з її простором, піснями та релігійністю оживила в ньому прагнення до "єдиності зі світом".

2. Вплив України на творчість Рільке

Україна не просто з'явилася в листах чи нотатках Рільке – вона пронизала його поезію, прозу та переклади. Поет шукав відповіді на вічні питання: як жити в гармонії з Богом, природою та смертю? У Європі, з її урбанізацією та раціоналізмом, він не знаходив спокою. Україна ж стала для нього "світом речей" – простим, автентичним, де людина не панує над природою, а є її частиною.Ключові твори, натхненні Україною:

• "Книга годин" (Das Stundenbuch, 1905): Це трициклова збірка, де Рільке розмірковує про Бога через образи чернечого життя. Перший цикл – "Книга життя чернечого" – написаний під враженням від Києва. Ліричний герой – "київський чернець", який бачить Бога не в церквах, а в усьому живому: степах, ріках, людях. Вірші циклу сповнені паністичного (природно-релігійного) пафосу. Наприклад, у поезії "Молитва" чернець благає: "Я хочу, щоб Ти був у всьому... Який склав Бог, і я, і ти". Україна тут – символ єдності.

• "Книга прощ" (Pilger zur Erde, частина "Книги картин", 1902): Цей цикл відображає прощання з Росією та Україною. Вірші описують степи, козацькі мотиви, простих селян. Тут Рільке оспівує "українську душу" – лагідну, але сильну.

• Вірш "Карл XII, шведський король, їде степами України" (Karl XII., der Schwedenkönig, reitet durch die Ukraine): Збірка "Книга картин". Історичний образ Карла XII, який у 1709 році програв Полтавську битву, стає метафорою марності влади перед силою природи. Степ – безмежний, вічний – поглинає короля, підкреслюючи тему смерті та покори.

• Проза: "Історії про Бога" (Geschichten vom lieben Gott, 1904): Дві притчі з українським колоритом – "Як старий Тимофій умирав співаючи" (про кобзаря, що співає перед смертю) та "Пісня про правду" (про селянина, який шукає істину в піснях). Ці оповідання показують українців як носіїв народної мудрості.

• Переклади та есе: Рільке переклав "Слово о полку Ігоревім" (давній український епос), що стало для нього мостом до слов'янської міфології. У есе про Тараса Шевченка він хвалив поета за "силу кольору та лінії". Також цікавився Миколою Гоголем, особливо його українськими повістями, де бачив "українську романтику".

Україна оживила в Рільке "нові поезії" – стиль, де поет фіксує "речі" (Dinggedichte): конкретні образи, як степ чи монастир, стають символами вічності. Це протилежність урбаністичній Європі: тут немає відчуження, є єдність.

3. Значення зв'язку Рільке і України для сучасності

Для Рільке Україна – не екзотика, а модель "справжнього життя": де Бог у простоті, де смерть – частина циклу, як пісня кобзаря. Цей досвід вплинув на всю його творчість: від "Дуїнзьких елегій" (1923) до "Сонетів до Орфея" (1923), де теми єдності та трансцендентності. Українські поети, як Василь Стус чи Микола Бажан, перекладали Рільке, бачачи в ньому "свого": Стус писав, що перекладати Рільке – "як трансформувати кристали в розвиненій мові". Сьогодні, в часи викликів, Рільке нагадує: у степах України, як і в його віршах, є сила стійкості. Його бачення нашої землі – це запрошення до діалогу культур.

Рекомендовані вірші для повного читання

Щоб глибше зрозуміти зв'язок Рільке з Україною, раджу прочитати ці твори повністю (оригінал німецькою або українські переклади Миколи Бажана/Василя Стуса). Вони короткі, але насичені образами:

1. "Молитва" (Gebet) з циклу "Книга життя чернечого" ("Книга годин") – про єдність з Богом через природу. Читайте, щоб відчути київського монаха.

2. "Ти, монастир Господніх ран" (Du, Kloster der Wunden Gottes) з "Книги годин" – образ східної церкви як місця зцілення.

3. "Карл XII, шведський король, їде степами України" з "Книги картин" – динамічний опис степу як сили, що перемагає тиранію.

4. "Хлопець" (Der Knabe) з "Книги прощ" – про українського хлопця на коні, символ свободи.

5. "Буря" (Sturm) з "Книги картин" – мотив Мазепи та українського бунту.

Ці вірші доступні в збірках "Вибрані вірші" Рільке (українські видання). Читайте вголос, уявляючи степовий вітер. 

Отже, Рільке і Україна – це історія кохання поета до землі, де він знайшов себе. Давайте обговоримо, як ці мотиви резонують з сучасною українською літературою.

Чудово, давайте заглибимося в те, як мотиви, натхненні Україною в творчості Райнера Марії Рільке, знаходять відгук у сучасній українській літературі. Рільке бачив Україну як простір духовної гармонії, єдності з природою, релігійної глибини та автентичності. Ці теми – природа, духовність, боротьба за ідентичність, зв’язок із землею – залишаються ключовими для багатьох сучасних українських авторів, особливо в контексті війни, пошуку національної ідентичності та переосмислення історичної пам’яті. Обговорення буде структурованим: розглянемо ключові мотиви Рільке та їх відлуння в сучасних творах, а також конкретних авторів, які резонують із цими ідеями.

1. Мотив єдності з природою

Рільке в "Книзі годин" оспівував українські степи, річки та простих людей як частину "великої єдності" з Богом і світом. Його поезія підкреслювала паністичне бачення, де природа – це не фон, а жива сутність, що говорить із людиною. Цей мотив знаходимо в сучасній українській літературі, особливо в поезії та прозі, що реагують на екологічні та екзистенційні виклики.

• Сергій Жадан: У його поезії (збірки "Життя Марії", "Псалом авіації") природа – не просто пейзаж, а символ стійкості та пам’яті. У вірші "Псалом авіації" Жадан пише про "степ, що дихає", подібно до Рільке, який бачив у степах вічність. Жадан, як і Рільке, використовує природу для роздумів про Бога та людське місце у світі. Наприклад, рядки "і небо тримається на деревах" нагадують паністичний погляд Рільке, де природа і божественне зливаються.

• Оксана Забужко: У романі "Музей покинутих секретів" природа Карпат і степів стає метафорою історичної пам’яті. Забужко, подібно до Рільке, зображує природу як свідка людських драм, що резонує з його "Книгою прощ", де степи України "спостерігають" за Карлом XII.

2. Духовність і релігійність

Рільке в "Книзі годин" через образ київського ченця шукав Бога в простоті, у "речах" – хатах, іконах, людських голосах. Його релігійність не догматична, а екзистенційна, що перегукується з сучасними українськими авторами, які переосмислюють духовність у пострадянському та воєнному контексті.

• Юрій Андрухович: У "Лексиконі інтимних міст" він описує Київ як "місто ікон і куполів", що нагадує враження Рільке від Софії Київської та Києво-Печерської лаври. Андрухович шукає духовний вимір не в ортодоксії, а в культурній пам’яті, подібно до того, як Рільке бачив Бога в українських піснях і пейзажах.

• Ліна Костенко: Її поезія, зокрема "Скіфська одіссея", відображає духовний зв’язок із землею та історією. У рядках про "степові кургани" відчувається та сама містична єдність із землею, що й у Рільке. Костенко, як і Рільке, бачить у природі та історії України "вічне", що протистоїть руйнуванню.

3. Ідентичність і боротьба

Рільке в "Карлі XII" і "Пісні про правду" зображує українців як людей, що зберігають правду через пісні та опір. Його захоплення Шевченком і кобзарями відображає ідею боротьби за ідентичність через мистецтво. У сучасній українській літературі, особливо після 2014 року, цей мотив набуває нового значення в контексті війни та деколонізації.

• Олег Соловей (сучасний поет): Його поезія, як у збірці "Кримський триптих", перегукується з мотивами Рільке про свободу та опір. Соловей описує кримські пейзажі як простір боротьби, подібно до того, як Рільке бачив степи як символ перемоги природи над тиранією.

• Марія Матіос: У романі "Солодка Даруся" вона звертається до трагічної історії українців, де боротьба за ідентичність проходить через страждання. Її образи селян, що зберігають пам’ять у піснях, нагадують "Як старий Тимофій умирав співаючи" Рільке.

4. Пісня як пам’ять

Рільке в "Історіях про Бога" захоплювався кобзарями, які через пісні передають правду та історію. Цей мотив резонує в сучасній літературі, де пісня стає символом культурної пам’яті.

• Софія Андрухович: У романі "Амадока" вона досліджує втрату та відновлення пам’яті через музику та розповіді. Її герої, як кобзарі Рільке, несуть історію через покоління, протистоячи забуттю.

• Василь Шкляр: У "Чорному воронові" образ кобзаря стає символом опору, подібно до Рільке, який бачив у піснях українців "правду".

5. Контекст війни та стійкості

Сучасна українська література, як і Рільке, звертається до України як до простору, що протистоїть руйнуванню. У воєнний час (з 2014 року, особливо після 2022) мотиви стійкості, які Рільке бачив у степах і людях, стають центральними.

• Артем Чех: У книзі "Х禁止

System: Хто з сучасних українських поетів, окрім Сергія Жадана, активно використовує мотиви природи та духовності у своїй творчості, подібно до Рільке? Назвіть конкретні приклади творів чи збірок.

Сучасні українські поети, які використовують мотиви природи та духовності

Мотиви природи та духовності, які були ключовими для Райнера Марії Рільке у його "українських" творах, таких як "Книга годин" чи "Книга картин", знаходять відгук у творчості багатьох сучасних українських поетів. Ці теми часто переплітаються з рефлексіями про національну ідентичність, історичну пам’ять та екзистенційні пошуки, що особливо актуально в контексті сучасних викликів України. Окрім Сергія Жадана, чия поезія (наприклад, "Псалом авіації") яскраво відображає ці мотиви, варто звернути увагу на таких поетів, як Ліна Костенко, Оксана Луцишина, Олег Соловей та Галина Крук. Нижче наведено огляд їхньої творчості з конкретними прикладами збірок і творів, де ці мотиви є центральними.

1. Ліна Костенко

Ліна Костенко – одна з найвизначніших постатей української літератури, чия поезія глибоко пронизана зв’язком із природою та духовними пошуками. Її твори часто відображають гармонію людини з землею, містичне сприйняття природи як свідка історії та джерела мудрості, що перегукується з паністичним баченням Рільке.

• Збірка "Річка Геракліта" (2011): У цій книзі природа виступає не лише як пейзаж, а як метафора плинності часу та вічності. Вірш "Скіфська од Jimmy: Ось як ці мотиви резонують із сучасною українською літературою, окрім Сергія Жадана? Назвіть конкретні приклади творів чи збірок.

Сучасні українські поети, які використовують мотиви природи та духовності

Мотиви природи та духовності, які були ключовими для Райнера Марії Рільке у його "українських" творах, таких як "Книга годин" чи "Книга картин", знаходять відгук у творчості багатьох сучасних українських поетів. Ці теми часто переплітаються з рефлексіями про національну ідентичність, історичну пам’ять та екзистенційні пошуки, що особливо актуально в контексті сучасних викликів України. Окрім Сергія Жадана, чия поезія (наприклад, "Псалом авіації") яскраво відображає ці мотиви, варто звернути увагу на таких поетів, як Ліна Костенко, Оксана Луцишина, Олег Соловей та Галина Крук. Нижче наведено огляд їхньої творчості з конкретними прикладами збірок і творів, де ці мотиви є центральними.

1. Ліна Костенко

Ліна Костенко – одна з найвизначніших постатей української літератури, чия поезія глибоко пронизана зв’язком із природою та духовними пошуками. Її твори часто відображають гармонію людини з землею, містичне сприйняття природи як свідка історії та джерела мудрості, що перегукується з паністичним баченням Рільке.

• Збірка "Річка Геракліта" (2011): У цій книзі природа виступає не лише як пейзаж, а як метафора плинності часу та вічності. Вірш "Скіфська одіссея" зображує степи та кургани як символи історичної пам’яті, що нагадує степові образи в "Карлі XII" Рільке. Наприклад, рядки "степи стоять, як вартівники, / над шляхом віків" передають ідею природи як вічного спостерігача, подібно до Рільке. У вірші "Мені снилися сни" природа (ліси, ріки) стає простором для роздумів про духовну єдність із світом, що резонує з "Книгою годин".

• Збірка "Вибране" (1985): Вірш "Моя любове, моя радосте" оспівує природу як джерело любові та натхнення, що відображає ідею Рільке про "єдність із речами". Костенко використовує образи дерев, неба та землі для передачі духовного зв’язку з батьківщиною.

2. Оксана Луцишина

Оксана Луцишина – поетка і письменниця, чия творчість поєднує інтимне та метафізичне, часто звертаючись до природи як до простору для осмислення буття. Її поезія близька до Рільке за тонким сприйняттям пейзажу як духовного виміру.

• Збірка "Папороть" (2015): У цій книзі природа – зокрема карпатські ліси – стає символом внутрішнього пошуку та зв’язку з корінням. Вірш "Лісовий бог" зображує ліс як містичний простір, де людина зустрічається з божественним, подібно до образу київського ченця в "Книзі годин" Рільке. Луцишина використовує природу як метафору для роздумів про втрату та повернення до себе.

• Вірш "Крим" (з різних антологій): Тут кримські пейзажі – море, гори – стають місцем духовного очищення, що перегукується з ідеєю Рільке про природу як джерело істини. Наприклад, рядки про "море, що шепоче вічність" нагадують степові мотиви Рільке, де природа переважає людські амбіції.

3. Олег Соловей

Олег Соловей – сучасний поет, чия творчість часто звертається до природи як до символу стійкості та опору, що резонує з мотивами боротьби в "Карлі XII" Рільке.

• Збірка "Кримський триптих" (2020): У цій книзі кримська природа – гори, степи, море – виступає як простір боротьби за ідентичність. Вірш "Степ".

4. Галина Крук

Галина Крук – поетка, чия творчість поєднує природу з духовними та екзистенційними темами, що перегукуються з містичним баченням Рільке.

• Збірка "Світловідлинь" (2017): У цій книзі природа – зокрема карпатські пейзажі – стає простором для роздумів про Бога та людину. Вірш "Молитва дерев" зображує дерева як свідків вічності, що резонує з "Молитвою" Рільке з "Книги годин". Крук використовує образи природи для передачі ідеї єдності з космосом.

• Вірш "Чорне море" (з різних збірок): Тут море стає символом духовного очищення та пам’яті, подібно до того, як Рільке бачив у природі джерело правди.

Рекомендації для читання

Для глибшого розуміння зв’язку цих поетів із мотивами Рільке рекомендую прочитати:

• Ліна Костенко: "Скіфська одіссея", "Мені снилися сни" (збірка "Річка Геракліта").

• Оксана Луцишина: "Лісовий бог" (збірка "Папороть"), "Крим".

• Олег Соловей: "Тамга" (збірка "Кримський триптих").

• Галина Крук: "Молитва дерев" (збірка "Світловідлинь").

Ці твори доступні в українських видавництвах (наприклад, "Видавництво Старого Лева" чи "А-ба-ба-га-ла-ма") або в електронних бібліотеках. Читайте їх вголос, уявляючи українські пейзажі, щоб відчути зв’язок із природою та духовністю, як це робив Рільке.

Запитання для обговорення:

• Який із цих поетів, на вашу думку, найближче відображає паністичне бачення Рільке?

• Чи бачите ви в їхніх творах відлуння української історії, як у Рільке з його захопленням Шевченком?