Джерелом Брехту послужила повість безпосереднього учасника Тридцятирічної війни (1618-1648 ) німецького прозаїка Г. фон Гріммельсгаузена «Детальний та дивовижний життєпис облудниці й волоцюги Кураж», написана в 1670 році. Але якщо у Гріммельсгаузена Кураж — авантюристка, яка, плутаючись із полковими офіцерами, багатіє, а потім зазнає невдач і перетворюється на маркітантку, то Брехт у своїй п'єсі розділив долю та риси Кураж між двома героїнями — Іветтою Потьє та Анною Фірлінг.

П'єса написана у 1938—1939 роках і була задумана як антивоєнна. Працюючи над нею, Бертольт Брехт уявляв, як зі сцен великих міст пролунає попередження про загрози, які принесе війна.

«Вистави, про які я мріяв — не відбулися. Письменники ж не можуть писати з такою швидкістю, з якою уряди розв'язують війни: адже для того, щоб творити, потрібно думати. Театри надто швидко потрапили під владу великих розбійників. „Матінка Кураж та її діти“ — спізнилася».

П’єса «Матінка Кураж та її діти» — це драма-притча, або драма-парабола. Іще на початку свого творчого шляху Б. Брехт зацікавився п’єсою-притчею як повчальним, дидактичним жанром. Особливість притчі полягає в тому, що їй притаманний загальножиттєвий, загальнолюдський характер, а її мораль — «універсальна»: вона — позачасова й позаісторична. Драматург розширює межі та можливості притчі, переводить її із загальнолюдського в конкретний соціально-політичний план. Завдяки такій принциповій зміні акцентів цей жанр набуває нових ознак. Драмі-притчі, або драмі-параболі, властиві відображення «алогізму звичайного», показ загальновідомих явищ у новому світлі, широке використання алегорії та сатиричного підтексту, звернення до історичних реалій, настанова на дискусійність тощо. Заслуга Б. Брехта полягає в тому, що, використовуючи здобутки інших драматургів у цьому напрямку (Б. Шоу, Е. Піскатора, В. Мейєрхольда, В. Маяковського), він створив власну концепцію творів-парабол. Його п’єсам притаманне активне втручання в сьогодення, вони націлені на формування світогляду глядачів, але водночас розкривають певні закономірності розвитку суспільства. 

Прийом «одчуження» (der Verfremdungseffekt) — система художніх прийомів епічного театру, яка полягає в показі по-новому звичних явищ (як дивних, нових, «чужих») з метою пробудження глядацького сприйняття та спонукання до аналітичного осмислення подій. Б. Брехт досягає прийому «очуження» за допомогою різних засобів — умикає світло в театрі, не змушуючи глядача слідкувати за тими чи іншими подіями; перериває дію п’єси вставками та піснями-зонґами; використовує плакати, вивіски й реалістичні декорації. Це має не посилити емоційний вплив вистави, а перервати її й змусити глядачів згадати, що вони знаходяться в театрі й можуть не погоджуватися з тим, що відбувається на сцені. Якщо в класичній драматургії увага зосереджується на міжособистісних зв’язках, де люди просто розмовляють між собою, то в Б. Брехта люди розмовляють між собою на тлі епохи. 

У XVII ст. (1618—1648 рр.)Тридцятилітня війна охопила майже всю Європу й спустошила Німеччину, наполовину винищивши її населення. Шляхами цієї війни їздить фургоном зі своїми дітьми спритна, цинічна, але по-своєму й людяна маркітантка Анна Фірлінг, на прізвисько Кураж. Уперше цей образ з’явився в авантюрному романі німецького письменника XVII ст. Г. Я. К. фон Ґріммельсґаузена «Простакові всупереч, сиріч Диковинний життєпис дурисвітки та бродяги Кураж» (1670 р.), а в п'єсі Б. Брехта він набув нового злободенного звучання. 

Автор показує, що люди йдуть на війну не тільки заради високих ідеалів — завжди є такі, хто хоче нажитися на чужому горі, переслідуючи власні корисливі інтереси. Героїня Б. Брехта не має ілюзій щодо справжніх цілей війни: вона розуміє, що імператори, королі, полководці та фельдфебелі піклуються не про істину, віру чи справедливість, а лише про загарбання чужих земель і привласнення чужого багатства. Вона й сама хоче погріти руки біля розпаленого ними багаття, однак той (чи та), хто надто близько підходить до вогню, ризикує згоріти або принаймні обпектися. 

Матінка Кураж оцінює дійсність, щоб отримати власну вигоду. Коли священик просить у неї полотно, щоб перев’язати рани селянам, вона відмовляє йому, добре усвідомлюючи, яких збитків коштуватиме їй милосердя, а коли помирає її єдина дочка, вона уважно відраховує гроші на похорон, боячись дати селянам хоча б одну зайву монету. Героїня зважує прибутки та витрати навіть тоді, коли її синові — Швейцеркасові — загрожує розстріл, і довго роздумує, що буде вигідніше: урятувати його принаймні на короткий термін чи забезпечити собі довгострокове виживання. Проте вона надто забарилася, перекладаючи життя на мову товарно-грошових відносин, війна не залишає їй вибору: Швейцеркаса розстріляно. Це одна з найтрагічніших сцен у п’єсі.

Іще на початку дії один з героїв каже про матінку Кураж: «Хоче війною жити, / Мусить їй щось та сплатити» (Переклад М. Зісмана). Утративши трьох дітей, вона сплачує страшну ціну за свою жадібність, але драматург навмисне не зображує прозріння героїні. «Завдання автора п’єси полягало не в тому, щоб примусити в кінці прозріти матінку Кураж, — писав Б. Брехт, — авторові потрібно було, щоб бачив глядач». 

Хитромудра маркітантка опиняється у вирі воєнних подій. Спокусившись воєнною звитягою, її син Ейліф іде до армії, і невдовзі його вже нагороджують за проявлену хоробрість… Молодий солдат із задоволенням описує командувачеві свої «подвиги»: він пишається тим, що йому випала місія нести у світ зло й насильство, убивати невинних, знущатися з мирних жителів. 

Юнацький запал і вихваляння Ейліфа могли б бути привабливими, однак йому не вистачає справедливої, шляхетної мети, і згодом він починає викликати жах — особливо, коли виконує моторошний танець, супроводжуваний воєнною піснею. Це зображення «усвідомленої дикості» — справжньої сутності війни, що компенсує відсутність щирих людських почуттів надлишком божевілля та жорстокості. Б. Брехт змальовує характер героя так, що навіть незначні його вади стають величезними й, урешті-решт, перед глядачем постає відразлива картина морального гниття людини — що не дивно, адже вона бачить свій обов’язок і своє щастя в тому, щоб змушувати інших страждати. 

Але на Ейліфа також чекає розплата за те, що він вчинив «один зайвий» подвиг, як іронічно зазначає автор. Звикнувши до порядків воєнного часу, герой продовжує вбивати й грабувати навіть у мирний час, але якщо раніше його за це звеличували — тепер за всі злочини він має бути покараний. Хлопець не може змиритися зі своєю долею й гнівливо протестує, вириваючись з рук охоронців; цей істеричний стан — викриття слабкості — зворотний бік показної могутності. На прикладі індивідуальної долі Б. Брехт показує долю всього людства — й образ Ейліфа є потужним застереженням для молоді. 

Роки минають, але фургон матінки Кураж не спиняє свого руху — тепер його тягнуть другий син Швейцеркас і німа донька Катрін. Їхні долі тісно переплетені з воєнними подіями, і війна продовжує нахабно втручатися в усі справи людей. Не знайшовши гідного застосування своїм талантам, священик і кухар вимушені їздити країною, шукаючи прихистку в хитрої маркітантки, а вона не втрачає сили духу, навіть коли її родина потрапляє в полон. Як зазначає сама героїня, маленьким людям війна буває навіть вигідна, тому що «утрачено саму тільки честь і нічого більше». Однак ця втрата виявляється для неї найдорожчою з усіх: утративши честь і людяність, матінка Кураж прирекла себе на самотність і повільну загибель. Її діти гинуть одне за одним. Найбільш «чистою» смертю помирає її донька Катрін. Вона — «сама, як хрест», їй не місце в цьому меркантильному світі. Незважаючи на те, що дівчина німа, її образ дуже промовистий. Катрін єдина помирає з благородною метою — урятувати людей, які залишилися в місті. А фургон матінки Кураж тим часом продовжує рухатися страшними дорогами війни… 

Обізнаність. 1. Які історичні події вплинули на створення п’єси «Матінка Кураж та її діти»? 2. Поясніть, чому Б. Брехт узяв за основу твору не сучасність, а часи Тридцятилітньої війни. 3. Визначте ознаки епічного театру в п’єсі. 

Читацька діяльність. 4. Розкрийте функції символічного образу «фургону-долі» матінки Кураж. 5. Знайдіть зонґи в п’єсі Б. Брехта та поясніть їхнє значення. 6. Наведіть 1–2 приклади авторських коментарів на початку картин. Розкрийте їхній зміст. 7. Дайте власне потрактування фіналу п’єси «Матінка Кураж та її діти». 

Людські цінності. 8. Хто з героїв і героїнь твору втілює людяність та істину? Прокоментуйте відповідні епізоди. 

Комунікація. 9. Дискусія «Як війна впливає на людину?» (за п’єсою «Матінка Кураж та її діти»). 

Ми — громадяни. 10. Б. Брехт писав: «Війна завжди призводить до втрат — фізичних і духовних. Але вона відкриває в людях і нові якості». Проілюструйте цю думку прикладами з тексту п’єси. 

Сучасні технології. 11. В Інтернеті подивіться кінофільм «Дороги Анни Фірлінг» (реж. С. Колосов, СРСР, 1985 р.) за п’єсою Б. Брехта. Чим вас вразив кінофільм? Якою постає головна героїня в кінофільмі та п’єсі? 

Творче самовираження. 12. Уявіть, що ви — режисер вистави за твором Б. Брехта «Матінка Кураж та її діти». Дайте поради акторам та актрисам. Прокоментуйте декорації та костюми. 

Довкілля та безпека. 13. Намалюйте плакат «Не вбий!», використавши образи й символи п’єси «Матінка Кураж та її діти». Навчаємося для життя. 14. Поміркуйте, як воєнні події останніх років вплинули на свідомість українського народу та наше суспільство. Знайдіть аналогії до сучасних подій у п’єсі Б. Брехта. 15. Придумайте власний зонґ антивоєнного змісту. 16. Знайдіть вірші Б. Брехта в перекладах С. Жадана й інших українських поетів. Які з них вам сподобалися? Виразно прочитайте улюблені з них.